Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Тритон Кареліна | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Тритон Кареліна (самець) | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Triturus karelinii (, 1870) | ||||||||||||||||||||
 Приблизний ареал тритона Кареліна | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Тритон Кареліна (Triturus karelinii) — вид тварин з роду тритонів (Triturus) ряду хвостатих земноводних.
Раніше тритон Кареліна вважався одним з підвидів гребінчастого тритона. За результатами недавніх каріологічних і біохімічних досліджень він був виділений в самостійний вид. В даний час у тритона Кареліна виділяють два підвиди:
- Triturus karelinii karelinii (, 1970) — номінативний підвид,
- Triturus karelinii arntzeni (Litvinchuk, Borkin, Dzukic, Kalezic, 1999).
Загальний опис
Тритон середніх розмірів, довжина тіла (з хвостом) близько 130 мм, зовнішньо схожий на гребінчастого тритона. Два ряди піднебінних зубів, що починаються попереду хоан, вигнуті й розходяться у своїй задній частині. Хвіст з боків сплющений. Спинний гребінь самців у шлюбний період не такий високий, як в гребінчастого тритона, і його перерва при переході на хвостову частину зазвичай виявлена не так виразно. Забарвлення тіла від темно-брунатного до світложовтого тла з темними плямами, на помаранчевому чи помаранчево-жовтому череві — чорні плями. Колір горлової частини звичайно яскраво-жовтий (інколи до червонуватих відтінків) з темними плямами. Шкіра грубозерниста.
Статевий диморфізм виявлений у розвитку спинного гребеня в самців в сезон розмноження, більших, порівняно з самицями розмірах, та темному кольорі клоаки (в самиць клоака світла).
Раніше цей тритон розглядався як підвид гребінчастого тритона — Triturus cristatus karelinii, однак використання каріологічних та біохімічних методів дослідження цих тварин з різних ділянок їхнього ареалу, а також порівняння з іншими спорідненими таксонами, дозволило дійти висновку про істотні відміни й надати їм статус самостійного виду. За останніми відомостями вид представлений двома підвидами — Triturus karelinii karelinii та Triturus karelinii arntzeni. В Україні живуть тритони номінативного підвиду (Triturus k. karelinii).
Поширення
Ареал виду охоплює південь та центр Сербії, схід Македонії, північний схід Греції, більшу частину Болгарії, європейську частину Туреччини та турецьке узбережжя Чорного та Егейського морів, Грузію та Азербайджан. Ізольовані популяції наявні в Криму, на російському чорноморському узбережжі та Північному Кавказі, в Дагестані, в південному Азербайджані (Талиські гори) та іранському узбережжі Каспійського моря; також, за деякими даними, невелика ізольована популяція наявна на російському узбережжі Азовського моря. В межах свого ареалу зустрічається на висотах від -28 метрів від рівня Світового океану (узбережжя Каспійського моря) до 2100 метрів над рівнем океану (західний Кавказ). Для детальнішої інформації щодо розповсюдження виду див. карту розповсюдження за даними МСОП в розділі «Посилання».
У межах України водиться у гірсько-лісовій та передгірській частинах Кримського півострова, від Севастополя на заході до Алушти на сході, на північ — приблизно до Сімферополя.
Морфологія
Порівняно з іншими тритонами цієї групи, тулубових хребців з ребрами в тритона Кареліна зазвичай менше — в середньому 14,2 ± 0,44 (у T. cristatus і T. dobrogicus 17,5 ± 0,58 і 16,0 ± 0,41 відповідно).
Для самців характерні дещо менші порівняно з самицями розміри. Так, у вибірці 2003 р. з околиць с. Тернівки Севастопольської міськради АР Крим, для самиць (n = 16) були характерні L. 62,2±0,7 мм і L. cd. 50,2±1,13 мм, а для самців (n = 15) ці ж показники відповідно становили 58,2 ± 1,19 мм і 47,2 ± 1,09 мм.
Цікавість викликають відміни у розмірах між тваринами з цієї точки збору та тритонами, зібраними в Криму у 60-х роках минулого століття. Так, середня L. останніх становила 63,33 ± 7,04 мм, а L. cd. 58,73 ± 7,97 мм, P. a. 24,62 ± 4,01 мм, P. p. 25,98 ± 5,27 мм (не виключено, що цим показникам властиве «зміщення» у бік самців, які представляли понад 70% усієї вибірки). Самці й самиці (обидві статі разом), зібрані у 2003 р., характеризувалися L. 60,3 ± 0,76 мм, L. cd. 48,7 ± 0,82, Lt. c. 12,3 ± 0,14, P. a. становила 20,4 ± 0,27, P. p. — 22,1 ± 0,27, DiE — 32,4 ± 0,58, IW 63,2 ± 0,98.Матеріали дослідження T. karelinii з Західної Європи показали мінливість IW самців у межах 59,5–75,0%, самиць 50,5–67,1%.
Результати вивчення цих тритонів у різних регіонах Західного Кавказу свідчать про відмінності у виявленні статевого диморфізму та розмірних показників між популяціями північного та південного (узбережжя Чорного моря) схилів Головного Кавказького хребта. Так, у першому випадку, статевий диморфізм виявляється лише за L., а в другому (крім L.), за P. p. , а також за індексами L. c./L. і P. a./P. p.. В іншому регіоні (Східний Кавказ, Дагестан) достовірні статеві відмінності відзначені не лише для розмірів тулуба, але й для інших зовнішньоморфологічних ознак. Так, середні розміри майже усіх показників дагестанських самців та самиць (n = 10 та n = 11 відповідно) перевищують такі в тварин з Криму: L. = 68,3 і 74,1 мм, L. c. = 61,25 і 67,3 мм, P. a. = 26,6 і 25,64 мм, P. p. = 26,6 і 23,8 мм.
Дані з каріотипів кримських популяцій відсутні, але за матеріалами вивчення хромосом цих тритонів з інших ділянок ареалу, до їхнього диплоїдного набору також входять 24 двоплечі хромосоми (2n = 24, NF = 48).
При визначенні кількості ядерної ДНК тритона Кареліна виявилося, що ці тварини характеризуються найвищим її вмістом порівняно з представниками інших споріднених таксонів. Ця величина коливається від 1,159 до 1,262 (у відносних одиницях, стандарт — еритроцити Pleurodeles waltl) або від 58,8 до 64,0 пг. Існують також відміни у середньому рівні гетерозиготності (Н), який змінюється від 0,117 у популяціях з території колишньої Югославії та 0,018 з Криму, до 0,042 з Грузії. За іншими даними рівень гетерозиготності популяції Криму становить 0,033.
між тритоном Кареліна та гребінчастим тритоном становить 0,482 ± 0,039, що істотно менше, ніж між T. karelinii та T. dobrogicuis — 0,949 ± 0,020.
У тритона Кареліна з Сербії виявлено декілька діагностичних алелів, наявних також і в інших видів — гребінчастого та , однак гетерозиготність за цими алелями відсутня, що, імовірно, свідчить про відсутність гібридизації з іншими видами тритонів. З іншого боку, порівняння мітохондріальної ДНК тритона Кареліна та дунайського тритона дозволило висловити припущення,що в деяких районах Сербії можливість гібридизації поміж цими видами усе ж не може бути повністю виключена.
Особливу цікавість викликають результати експериментальної гібридизації тритона Кареліна з іншими видами. Так, відзначали його парування з гребінчастим тритоном та запліднення ікри в лабораторних умовах, а також її нормальне борознування та вилуплення личинок, розвиток до дорослої стадії, і навіть одержання фертильних гібридів, здатних продукувати гібриди другого покоління. Приблизно така сама картина спостерігалася і в схрещуваннях з T. carnifex та з T. marmoratus, але не при гібридизації з Ommatotriton ophryticus (раніше T. vittatus) (тут успішним було лише штучне запліднення ікри, розвиток якої згодом припинявся).
Місця перебування та чисельність
Більшу частину періоду активності (від початку весняного пробудження й до кінця сезону розмноження — приблизно до кінця травня — липня) зазвичай віддає перевагу постійним стоячим та слабопроточним водоймам.
Так, поблизу гори Демерджі в околицях Алушти відзначалося декілька особин цього виду в одному невеликому штучному водоймищі діаметром 15–20 м та глибиною до 70–80 см, в іншому — до 100 м в діаметрі та до 1,5 м глибини. Біля Севастополя (околиці с. Тернівка) тритони Кареліна відзначені у штучному озері площею 800–1000 м² на глибині 50–100 см.
За даними обліку в цьому місці навесні 2003 р. чисельність тритонів на 50–70 м берегової лінії становила 40–50 особин. У травні 2005 р. в околицях с. Лучисте Алуштинської міськради (біля гори Демерджі) у двох сусідніх ставах було відловлено 8 особин тритонів на ділянці 50–70 м берегової лінії та 11 тварин було виявлено неподалік у двох штучних ямах розміром приблизно 30×30 см і глибиною близько 30 см.
Особливості біології
Поява після зимівлі залежить від ряду чинників, у тому числі й від висоти над рівнем моря, специфіки погодних умов, і може відбуватися вже наприкінці лютого. У середині — другій половині березня самці набувають шлюбного вбрання, і їх у цей час можна зустріти у водоймах. Як правило, такі водойми прив’язані до гірсько-лісової зони, однак відзначені випадки, коли тритони в сезон розмноження займали водойми на ділянках з ксерофітною рослинністю. Приблизно до серпня тритони ведуть водний спосіб життя, проявляючи при цьому денну активність, після чого покидають водойми. Відомі факти, коли тритони в кінці серпня знову поверталися у водойми після того, як ті знову наповнювались водою після літніх дощів (Північний Кавказ, Дагестан).
На суші сховищами служать щілини під корою повалених дерев та пнів, порожнини під каменями тощо. Відзначені доволі далекі міграції, коли тритонів знаходили за 2 км від найближчих водоймищ. Приблизно у жовтні тритони йдуть на зимівлю, яка, найбільш імовірно, відбувається приблизно у таких самих сховищах. Не виключено, що тритони Кареліна можуть зимувати у водоймах, і тоді ці амфібії, порівняно з іншими представниками даної групі, являють собою найбільш водний вид.
Шлюбні ігри тритонів у Криму відзначені у квітні–травні. Самці прикріплюють капсули зі сперматозоїдами до водяних рослин, і самиця захоплює їх краями клоаки. Самиця відкладає на рослини (на глибині 10–25 см) до 190 ікринок, з яких за 10–12 днів вилуплюються личинки. Є дані, що вихід личинок у часі дещо розтягнутий,що зумовлено тривалістю відкладання ікри.
Дані з ембріонального та личинкового розвитку фрагментарні. Відомо, що на початкових стадіях розвитку в забарвленні личинок переважають світло-оливкові тони, згодом вони темнішають. Хвостовий плавець закінчується ниткуватим відростком. Поперечних (костальних) борозен на тілі, порівняно з іншими видами тритонів цієї групи, менше: звичайно 9–10, у інших видів — 11–12. Личинки деякий час ведуть нерухомий спосіб життя, прикріпившись до підводних каменів чи рослин. Спочатку розвиваються лише передні кінцівки, а згодом, при довжині тіла близько 2 см, і задні. Метаморфоз настає у другій половині серпня при довжині тіла з хвостом 50–80 мм, хоча є ряд доказів, що частина тварин не встигає його пройти й зимує на стадії личинки. Статева зрілість настає у віці 5–6 років. Матеріали обліку в травні 2003 р. в західній частині Криму (Севастопольська міськрада) показали приблизно однакове співвідношення самців та самиць. Майже такі самі дані наведено для однієї з популяцій на Північному Кавказі (Дагестан), де співвідношення статей в середині травня було близьким до 1 : 1, хоча на початку квітня серед 47 особин нараховувалося лише 4 самці.
За даними спеціальних досліджень, проведених у Криму, у складі живлення найбільшу роль відіграють безхребетні, тією або іншою мірою пов’язані з водоймами: водяні ослики (Asellus aquaticus) (понад 50%), черевоногі молюски (близько 17%), личинки плавців (понад 12%) та ін. Решта груп була наявна у незначній кількості (дощові черви, бокоплави, волохокрильці, павукоподібні тощо). Личинки найчастіше живляться дрібними водяними ракоподібними (циклопи, дафнії), личинками двокрильців, молюсками.
Охорона
Вид занесено до Додатку II «Конвенції з охорони дикої флори і фауни та природного середовища існування в Європі» (категорія «види, що підлягають особливій охороні») та до «Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП)», а також включено до третього видання «Червоної книги України» (категорія «вразливі види»).
Примітки
- Strauch, 1870, Mem. Acad. Imp. Sci. St. Petersbourg, Ser. 7, 16: 42.
- Litvinchuk S. N., Borkin L. J., Dzukic´ G., Kalezic´ M. L., Khalturin M. D., Rosanov J. M., 1999. Taxonomic status of Triturus kareliniii on the Balkans, with some comments about other crested newt taxa. — Russ. J. Herpetol. — 6(2): 153–163.
- Тереньев П. В., Чернов С. А., 1949. Определитель пресмыкающихся и земноводных. — М. : Советская наука. — 340 с.
- Щербак Н. Н., 1966. Земноводные и пресмыкающиеся Крыма. — Киев : Наук. думка. — 239 с.
- Банников А. Г., Даревский И. С.,Ищенко В. Г., Рустамов А. К., Щербак Н. Н., 1977. Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР. Учеб. пособие для студентов биол. специальностей пед. ин-тов. — М. : Просвещение. — 415 с.
- Jan Willem Arntzen, Theodore Papenfuss, Sergius Kuzmin, David Tarkhnishvili, Vladimir Ishchenko, Boris Tuniyev, Max Sparreboom, Nasrullah Rastegar-Pouyani, Ismail H. Ugurtas, Steven Anderson, Wiesiek Babik, Claude Miaud, Jelka Crnobrnja Isailovic 2008. Triturus karelinii. In: IUCN 2010. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2010.1.
- Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ: Видавництво Раєвського, 2007. — 192 с.
- Arntzen J. W., Wallis G. P., 1999. Geographic variation and taxonomy of crested newts (Triturus cristatus superspecies): morphological and mitochondrial DNA data. — Contribution to Zoology, SPB Academic Publishing bv. The Hague.— 68 (3): 181–203.
- Tuniev B. S., 1994. Peculiarities of variation of the Spotted Newt Triturus vulgaris lantzi Wolt., Crested Newt T. cristatus kareliniii Str., and Banded Newt T. vittatus ophryticus Bert. in Western Caucasus. — Russian J. Herpetol. — 1(2): 143–160.
- Orlova V. F., Mazanaeva L. F., 1998. Morphological and ecological data on Southern Crested newt (Triturus kareliniii) from Dagestan — In: Advances in Amphibian Research in the former Soviet Union. — Sofia; Moscow : Pensoft Publishers. — 3: 179–184.
- Litvinchuk S. N., Borkin L. J., Rosanov J. M., Skorinov D.V., Khalturin M. D., Dzukic´ G., Kalezic´ M. L., Mazanaeva L. F., 2005. Geographic differentiation in tailed Amphibians of eastern Europe: genome size, allozymes and morphology. — In: Herpetologia Petropolitana. — St.-Petersburg.— P. 57–60).
- Межжерин С. В., Морозов-Леонов С. Ю., Котенко Т. И., Пиотковская Е. А., 1998. Биохимическая генная дифференциация тритонов (Amphibia, Salamandridae, Triturus) фауны Украины. — Доп. Нац. акад. наук України. — 1: 193–197.
- Macgregor H. C., Sessions S. K., Artzen J. W., 1990. An integrative analysis of phylogenetic relationships among newts of genus Triturus (family Salamandridae), using comparative biochemistry, cytogenetics and reproductive interactions. — J. evol. Biol. — 3: 329–373.
Джерела
- Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — Київ : Вид-во Раєвського, 2007. — 197 с.
Посилання
- Точна карта розповсюдження тритона Кареліна (за даними МСОП)
- Сторінка виду на сайті Червоного Списку МСОП
- Тритон Кареліна в Червоній книзі України
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Triton KarelinaTriton Karelina samec Ohoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Zemnovodni Amphibia Ryad Hvostati Caudata Pidryad SalamandroideaRodina Salamandrovi Salamandridae Pidrodina PleurodelinaeRid Velikij triton Triturus Vid Triton KarelinaBinomialna nazvaTriturus karelinii 1870 Pribliznij areal tritona KarelinaPosilannyaVikishovishe Triturus kareliniiVikividi Triturus kareliniiEOL 1048229ITIS 8325NCBI 668405 Triton Karelina Triturus karelinii vid tvarin z rodu tritoniv Triturus ryadu hvostatih zemnovodnih Rozpovsyudzhennya tritona Karelina na teritoriyi UkrayiniTriton Karelina nominativnogo pidvidu samka Tipovij biotop tritona Karelina AR Krim Alushtinska miskrada okolici s Luchiste Ranishe triton Karelina vvazhavsya odnim z pidvidiv grebinchastogo tritona Za rezultatami nedavnih kariologichnih i biohimichnih doslidzhen vin buv vidilenij v samostijnij vid V danij chas u tritona Karelina vidilyayut dva pidvidi Triturus karelinii karelinii 1970 nominativnij pidvid Triturus karelinii arntzeni Litvinchuk Borkin Dzukic Kalezic 1999 Zagalnij opisTriton serednih rozmiriv dovzhina tila z hvostom blizko 130 mm zovnishno shozhij na grebinchastogo tritona Dva ryadi pidnebinnih zubiv sho pochinayutsya poperedu hoan vignuti j rozhodyatsya u svoyij zadnij chastini Hvist z bokiv splyushenij Spinnij grebin samciv u shlyubnij period ne takij visokij yak v grebinchastogo tritona i jogo pererva pri perehodi na hvostovu chastinu zazvichaj viyavlena ne tak virazno Zabarvlennya tila vid temno brunatnogo do svitlozhovtogo tla z temnimi plyamami na pomaranchevomu chi pomaranchevo zhovtomu cherevi chorni plyami Kolir gorlovoyi chastini zvichajno yaskravo zhovtij inkoli do chervonuvatih vidtinkiv z temnimi plyamami Shkira grubozernista Statevij dimorfizm viyavlenij u rozvitku spinnogo grebenya v samciv v sezon rozmnozhennya bilshih porivnyano z samicyami rozmirah ta temnomu kolori kloaki v samic kloaka svitla Ranishe cej triton rozglyadavsya yak pidvid grebinchastogo tritona Triturus cristatus karelinii odnak vikoristannya kariologichnih ta biohimichnih metodiv doslidzhennya cih tvarin z riznih dilyanok yihnogo arealu a takozh porivnyannya z inshimi sporidnenimi taksonami dozvolilo dijti visnovku pro istotni vidmini j nadati yim status samostijnogo vidu Za ostannimi vidomostyami vid predstavlenij dvoma pidvidami Triturus karelinii karelinii ta Triturus karelinii arntzeni V Ukrayini zhivut tritoni nominativnogo pidvidu Triturus k karelinii PoshirennyaAreal vidu ohoplyuye pivden ta centr Serbiyi shid Makedoniyi pivnichnij shid Greciyi bilshu chastinu Bolgariyi yevropejsku chastinu Turechchini ta turecke uzberezhzhya Chornogo ta Egejskogo moriv Gruziyu ta Azerbajdzhan Izolovani populyaciyi nayavni v Krimu na rosijskomu chornomorskomu uzberezhzhi ta Pivnichnomu Kavkazi v Dagestani v pivdennomu Azerbajdzhani Taliski gori ta iranskomu uzberezhzhi Kaspijskogo morya takozh za deyakimi danimi nevelika izolovana populyaciya nayavna na rosijskomu uzberezhzhi Azovskogo morya V mezhah svogo arealu zustrichayetsya na visotah vid 28 metriv vid rivnya Svitovogo okeanu uzberezhzhya Kaspijskogo morya do 2100 metriv nad rivnem okeanu zahidnij Kavkaz Dlya detalnishoyi informaciyi shodo rozpovsyudzhennya vidu div kartu rozpovsyudzhennya za danimi MSOP v rozdili Posilannya U mezhah Ukrayini voditsya u girsko lisovij ta peredgirskij chastinah Krimskogo pivostrova vid Sevastopolya na zahodi do Alushti na shodi na pivnich priblizno do Simferopolya MorfologiyaPorivnyano z inshimi tritonami ciyeyi grupi tulubovih hrebciv z rebrami v tritona Karelina zazvichaj menshe v serednomu 14 2 0 44 u T cristatus i T dobrogicus 17 5 0 58 i 16 0 0 41 vidpovidno Dlya samciv harakterni desho menshi porivnyano z samicyami rozmiri Tak u vibirci 2003 r z okolic s Ternivki Sevastopolskoyi miskradi AR Krim dlya samic n 16 buli harakterni L 62 2 0 7 mm i L cd 50 2 1 13 mm a dlya samciv n 15 ci zh pokazniki vidpovidno stanovili 58 2 1 19 mm i 47 2 1 09 mm Cikavist viklikayut vidmini u rozmirah mizh tvarinami z ciyeyi tochki zboru ta tritonami zibranimi v Krimu u 60 h rokah minulogo stolittya Tak serednya L ostannih stanovila 63 33 7 04 mm a L cd 58 73 7 97 mm P a 24 62 4 01 mm P p 25 98 5 27 mm ne viklyucheno sho cim pokaznikam vlastive zmishennya u bik samciv yaki predstavlyali ponad 70 usiyeyi vibirki Samci j samici obidvi stati razom zibrani u 2003 r harakterizuvalisya L 60 3 0 76 mm L cd 48 7 0 82 Lt c 12 3 0 14 P a stanovila 20 4 0 27 P p 22 1 0 27 DiE 32 4 0 58 IW 63 2 0 98 Materiali doslidzhennya T karelinii z Zahidnoyi Yevropi pokazali minlivist IW samciv u mezhah 59 5 75 0 samic 50 5 67 1 Rezultati vivchennya cih tritoniv u riznih regionah Zahidnogo Kavkazu svidchat pro vidminnosti u viyavlenni statevogo dimorfizmu ta rozmirnih pokaznikiv mizh populyaciyami pivnichnogo ta pivdennogo uzberezhzhya Chornogo morya shiliv Golovnogo Kavkazkogo hrebta Tak u pershomu vipadku statevij dimorfizm viyavlyayetsya lishe za L a v drugomu krim L za P p a takozh za indeksami L c L i P a P p V inshomu regioni Shidnij Kavkaz Dagestan dostovirni statevi vidminnosti vidznacheni ne lishe dlya rozmiriv tuluba ale j dlya inshih zovnishnomorfologichnih oznak Tak seredni rozmiri majzhe usih pokaznikiv dagestanskih samciv ta samic n 10 ta n 11 vidpovidno perevishuyut taki v tvarin z Krimu L 68 3 i 74 1 mm L c 61 25 i 67 3 mm P a 26 6 i 25 64 mm P p 26 6 i 23 8 mm Dani z kariotipiv krimskih populyacij vidsutni ale za materialami vivchennya hromosom cih tritoniv z inshih dilyanok arealu do yihnogo diployidnogo naboru takozh vhodyat 24 dvoplechi hromosomi 2n 24 NF 48 Pri viznachenni kilkosti yadernoyi DNK tritona Karelina viyavilosya sho ci tvarini harakterizuyutsya najvishim yiyi vmistom porivnyano z predstavnikami inshih sporidnenih taksoniv Cya velichina kolivayetsya vid 1 159 do 1 262 u vidnosnih odinicyah standart eritrociti Pleurodeles waltl abo vid 58 8 do 64 0 pg Isnuyut takozh vidmini u serednomu rivni geterozigotnosti N yakij zminyuyetsya vid 0 117 u populyaciyah z teritoriyi kolishnoyi Yugoslaviyi ta 0 018 z Krimu do 0 042 z Gruziyi Za inshimi danimi riven geterozigotnosti populyaciyi Krimu stanovit 0 033 mizh tritonom Karelina ta grebinchastim tritonom stanovit 0 482 0 039 sho istotno menshe nizh mizh T karelinii ta T dobrogicuis 0 949 0 020 U tritona Karelina z Serbiyi viyavleno dekilka diagnostichnih aleliv nayavnih takozh i v inshih vidiv grebinchastogo ta odnak geterozigotnist za cimi alelyami vidsutnya sho imovirno svidchit pro vidsutnist gibridizaciyi z inshimi vidami tritoniv Z inshogo boku porivnyannya mitohondrialnoyi DNK tritona Karelina ta dunajskogo tritona dozvolilo visloviti pripushennya sho v deyakih rajonah Serbiyi mozhlivist gibridizaciyi pomizh cimi vidami use zh ne mozhe buti povnistyu viklyuchena Osoblivu cikavist viklikayut rezultati eksperimentalnoyi gibridizaciyi tritona Karelina z inshimi vidami Tak vidznachali jogo paruvannya z grebinchastim tritonom ta zaplidnennya ikri v laboratornih umovah a takozh yiyi normalne boroznuvannya ta viluplennya lichinok rozvitok do dorosloyi stadiyi i navit oderzhannya fertilnih gibridiv zdatnih produkuvati gibridi drugogo pokolinnya Priblizno taka sama kartina sposterigalasya i v shreshuvannyah z T carnifex ta z T marmoratus ale ne pri gibridizaciyi z Ommatotriton ophryticus ranishe T vittatus tut uspishnim bulo lishe shtuchne zaplidnennya ikri rozvitok yakoyi zgodom pripinyavsya Miscya perebuvannya ta chiselnistBilshu chastinu periodu aktivnosti vid pochatku vesnyanogo probudzhennya j do kincya sezonu rozmnozhennya priblizno do kincya travnya lipnya zazvichaj viddaye perevagu postijnim stoyachim ta slaboprotochnim vodojmam Tak poblizu gori Demerdzhi v okolicyah Alushti vidznachalosya dekilka osobin cogo vidu v odnomu nevelikomu shtuchnomu vodojmishi diametrom 15 20 m ta glibinoyu do 70 80 sm v inshomu do 100 m v diametri ta do 1 5 m glibini Bilya Sevastopolya okolici s Ternivka tritoni Karelina vidznacheni u shtuchnomu ozeri plosheyu 800 1000 m na glibini 50 100 sm Za danimi obliku v comu misci navesni 2003 r chiselnist tritoniv na 50 70 m beregovoyi liniyi stanovila 40 50 osobin U travni 2005 r v okolicyah s Luchiste Alushtinskoyi miskradi bilya gori Demerdzhi u dvoh susidnih stavah bulo vidlovleno 8 osobin tritoniv na dilyanci 50 70 m beregovoyi liniyi ta 11 tvarin bulo viyavleno nepodalik u dvoh shtuchnih yamah rozmirom priblizno 30 30 sm i glibinoyu blizko 30 sm Osoblivosti biologiyiPoyava pislya zimivli zalezhit vid ryadu chinnikiv u tomu chisli j vid visoti nad rivnem morya specifiki pogodnih umov i mozhe vidbuvatisya vzhe naprikinci lyutogo U seredini drugij polovini bereznya samci nabuvayut shlyubnogo vbrannya i yih u cej chas mozhna zustriti u vodojmah Yak pravilo taki vodojmi priv yazani do girsko lisovoyi zoni odnak vidznacheni vipadki koli tritoni v sezon rozmnozhennya zajmali vodojmi na dilyankah z kserofitnoyu roslinnistyu Priblizno do serpnya tritoni vedut vodnij sposib zhittya proyavlyayuchi pri comu dennu aktivnist pislya chogo pokidayut vodojmi Vidomi fakti koli tritoni v kinci serpnya znovu povertalisya u vodojmi pislya togo yak ti znovu napovnyuvalis vodoyu pislya litnih doshiv Pivnichnij Kavkaz Dagestan Na sushi shovishami sluzhat shilini pid koroyu povalenih derev ta pniv porozhnini pid kamenyami tosho Vidznacheni dovoli daleki migraciyi koli tritoniv znahodili za 2 km vid najblizhchih vodojmish Priblizno u zhovtni tritoni jdut na zimivlyu yaka najbilsh imovirno vidbuvayetsya priblizno u takih samih shovishah Ne viklyucheno sho tritoni Karelina mozhut zimuvati u vodojmah i todi ci amfibiyi porivnyano z inshimi predstavnikami danoyi grupi yavlyayut soboyu najbilsh vodnij vid Shlyubni igri tritoniv u Krimu vidznacheni u kvitni travni Samci prikriplyuyut kapsuli zi spermatozoyidami do vodyanih roslin i samicya zahoplyuye yih krayami kloaki Samicya vidkladaye na roslini na glibini 10 25 sm do 190 ikrinok z yakih za 10 12 dniv viluplyuyutsya lichinki Ye dani sho vihid lichinok u chasi desho roztyagnutij sho zumovleno trivalistyu vidkladannya ikri Dani z embrionalnogo ta lichinkovogo rozvitku fragmentarni Vidomo sho na pochatkovih stadiyah rozvitku v zabarvlenni lichinok perevazhayut svitlo olivkovi toni zgodom voni temnishayut Hvostovij plavec zakinchuyetsya nitkuvatim vidrostkom Poperechnih kostalnih borozen na tili porivnyano z inshimi vidami tritoniv ciyeyi grupi menshe zvichajno 9 10 u inshih vidiv 11 12 Lichinki deyakij chas vedut neruhomij sposib zhittya prikripivshis do pidvodnih kameniv chi roslin Spochatku rozvivayutsya lishe peredni kincivki a zgodom pri dovzhini tila blizko 2 sm i zadni Metamorfoz nastaye u drugij polovini serpnya pri dovzhini tila z hvostom 50 80 mm hocha ye ryad dokaziv sho chastina tvarin ne vstigaye jogo projti j zimuye na stadiyi lichinki Stateva zrilist nastaye u vici 5 6 rokiv Materiali obliku v travni 2003 r v zahidnij chastini Krimu Sevastopolska miskrada pokazali priblizno odnakove spivvidnoshennya samciv ta samic Majzhe taki sami dani navedeno dlya odniyeyi z populyacij na Pivnichnomu Kavkazi Dagestan de spivvidnoshennya statej v seredini travnya bulo blizkim do 1 1 hocha na pochatku kvitnya sered 47 osobin narahovuvalosya lishe 4 samci Za danimi specialnih doslidzhen provedenih u Krimu u skladi zhivlennya najbilshu rol vidigrayut bezhrebetni tiyeyu abo inshoyu miroyu pov yazani z vodojmami vodyani osliki Asellus aquaticus ponad 50 cherevonogi molyuski blizko 17 lichinki plavciv ponad 12 ta in Reshta grup bula nayavna u neznachnij kilkosti doshovi chervi bokoplavi volohokrilci pavukopodibni tosho Lichinki najchastishe zhivlyatsya dribnimi vodyanimi rakopodibnimi ciklopi dafniyi lichinkami dvokrilciv molyuskami OhoronaVid zaneseno do Dodatku II Konvenciyi z ohoroni dikoyi flori i fauni ta prirodnogo seredovisha isnuvannya v Yevropi kategoriya vidi sho pidlyagayut osoblivij ohoroni ta do Chervonoyi knigi Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi MSOP a takozh vklyucheno do tretogo vidannya Chervonoyi knigi Ukrayini kategoriya vrazlivi vidi PrimitkiStrauch 1870 Mem Acad Imp Sci St Petersbourg Ser 7 16 42 Litvinchuk S N Borkin L J Dzukic G Kalezic M L Khalturin M D Rosanov J M 1999 Taxonomic status of Triturus kareliniii on the Balkans with some comments about other crested newt taxa Russ J Herpetol 6 2 153 163 Terenev P V Chernov S A 1949 Opredelitel presmykayushihsya i zemnovodnyh M Sovetskaya nauka 340 s Sherbak N N 1966 Zemnovodnye i presmykayushiesya Kryma Kiev Nauk dumka 239 s Bannikov A G Darevskij I S Ishenko V G Rustamov A K Sherbak N N 1977 Opredelitel zemnovodnyh i presmykayushihsya fauny SSSR Ucheb posobie dlya studentov biol specialnostej ped in tov M Prosveshenie 415 s Jan Willem Arntzen Theodore Papenfuss Sergius Kuzmin David Tarkhnishvili Vladimir Ishchenko Boris Tuniyev Max Sparreboom Nasrullah Rastegar Pouyani Ismail H Ugurtas Steven Anderson Wiesiek Babik Claude Miaud Jelka Crnobrnja Isailovic 2008 Triturus karelinii In IUCN 2010 IUCN Red List of Threatened Species Version 2010 1 Pisanec Ye Zemnovodni Ukrayini posibnik dlya viznachennya amfibij Ukrayini ta sumizhnih krayin Kiyiv Vidavnictvo Rayevskogo 2007 192 s Arntzen J W Wallis G P 1999 Geographic variation and taxonomy of crested newts Triturus cristatus superspecies morphological and mitochondrial DNA data Contribution to Zoology SPB Academic Publishing bv The Hague 68 3 181 203 Tuniev B S 1994 Peculiarities of variation of the Spotted Newt Triturus vulgaris lantzi Wolt Crested Newt T cristatus kareliniii Str and Banded Newt T vittatus ophryticus Bert in Western Caucasus Russian J Herpetol 1 2 143 160 Orlova V F Mazanaeva L F 1998 Morphological and ecological data on Southern Crested newt Triturus kareliniii from Dagestan In Advances in Amphibian Research in the former Soviet Union Sofia Moscow Pensoft Publishers 3 179 184 Litvinchuk S N Borkin L J Rosanov J M Skorinov D V Khalturin M D Dzukic G Kalezic M L Mazanaeva L F 2005 Geographic differentiation in tailed Amphibians of eastern Europe genome size allozymes and morphology In Herpetologia Petropolitana St Petersburg P 57 60 Mezhzherin S V Morozov Leonov S Yu Kotenko T I Piotkovskaya E A 1998 Biohimicheskaya gennaya differenciaciya tritonov Amphibia Salamandridae Triturus fauny Ukrainy Dop Nac akad nauk Ukrayini 1 193 197 Macgregor H C Sessions S K Artzen J W 1990 An integrative analysis of phylogenetic relationships among newts of genus Triturus family Salamandridae using comparative biochemistry cytogenetics and reproductive interactions J evol Biol 3 329 373 DzherelaPisanec Ye Zemnovodni Ukrayini posibnik dlya viznachennya amfibij Ukrayini ta sumizhnih krayin Kiyiv Vid vo Rayevskogo 2007 197 s PosilannyaTochna karta rozpovsyudzhennya tritona Karelina za danimi MSOP Storinka vidu na sajti Chervonogo Spisku MSOP Triton Karelina v Chervonij knizi Ukrayini