Третій стиль давньоримських фресок різновид декору давньоримських фресок початку 1 століття н е Будинок Лукреция Фронто

Третій стиль давньоримських фресок — різновид декору давньоримських фресок початку 1 століття н. е.

Зміна стилістики

Фрески Вілли в Оплонтісі (сучасний Торре-Аннунціата біля Неаполя).

Фрески Каза деї Фарнезіна, Рим. Експонат Національного римського музею.

Фреска «Зефір і Хлора». Національний археологічний музей (Неаполь)

У декоративне мистецтво Риму прийшла нова генерація художників. Стилістика фресок міняється, водночас не здають своїх позицій і майстри Другого стилю. Римська імперія пройшла через етап громадянської війни. Прийшли роки перших імператорів, обережності і миру, коли громадянам стануть важливі безпека і захищеність. В Третьому стилі відбилися як прагнення до безпеки і захищеності, так і потяг до пишноти, до розкошів. Зразки фресок в імператорському Римі і в Помпеях, районі вельможних вілл, схожі за властивостями. Стіни знову прикрашають панелями яскравих тонів, але їх колорит обмежений червоними та чорними, білими фарбами. Стінописів з перспективами, пейзажами, напіввідчиненими дверима мало. Стінам повернуто їх площину. Панелі відокремлюють одну від одної тонкими колонками, канделябрами, нібито створеними ювелірами. Це вигаданий, казковий світ етеру, де мешкають тендітні істоти і крилаті творіння. Орнаменти переважають, тому Третій стиль часто називають орнаментальним.

Саме подібні фрески знайдені холодній кімнаті на віллі в Оплонтісі. Середній регістр стіни має червоні панелі, облямовані тонкими колонками. Поверху йде мальований карниз і панелі з декоративними істотами та орнаментальними вставками. Лише в центрі залишене місце для фрески на міфологічний сюжет («Геракл в саду Гесперід»), де подано поодиноку фігуру героя серед дерев в міфічному саду.

Площини панелей або залишають порожніми, або використовують як тло для картин в рамах. Каза деї Фарнезіна — це залишки давньоримської вілли, знайденої 1880 року в садах на березі річки Тибр, що належали родині Фарнезе, звідси назва. Серед різних комор і залів вілли знайдений і екус (вітальня) з пошкодженими фресками Третього стилю. На червоному тлі панелей подано картини в рамах чи архітектурні ніші зі скульптурами. Це умовний світ чи то кабінету прихильника мистецтв, чи то декорація в саду. Фрески вілли в Каза деї Фарнезіна навіть порівнюють з уславленим циклом фресок Вілли Містерій, хоча тут переважають декоративні, а не сюжетні стінописи. В стінописах спрощеного варіанту на панелях подані якісь танцюючі або літаючі постаті. Тонкі, вишукані деталі цих фресок примушують глядача роздивлятися їх довго і з близької відстані.

Стабії, Третій стиль давньоримських фресок.
Помпеї, фрески Будинку Марка Лукреція Фронтона.

Стінописи в Золотому будинку Нерона

Золотий будинок імператора Нерона — давньоримська споруда доби імператорського Риму 1 століття нашої ери. Палац був побудований за особистим наказом Нерона у 68 році, після знаменитої пожежі, яку, за легендою, влаштував сам Нерон. Його купол архітектори прикрасили золотом (звідси і друга назва споруди). Усередині стіни були оброблені слоновою кісткою і перлами. Імператор не встиг вдосталь насолодитися цією розкішшю. У тому ж році Нерон наклав на себе руки.

Парадну резиденцію імператора теж прикрашали фрески, схожі з модними фресками Третього стилю. Законсервовані з часом рештки палацу і підземні зали були випадково відкриті в папському на той час Римі в 15 столітті. Фрески, добре збережені в ґрунті, почали псуватися від вологи і змін температури повітря. Фрески Золотого будинку імператора Нерона досліджував художник Рафаель Санті. Їх мотиви використані ним і художниками його майстерні для створення стінописів папських Лоджій в Ватикані. Сучасні обвали склепінь і стель Золотого будинку в 20 столітті, можливо, спричинили відсутність ремонтів, консервації і дощі.

Помпейська їдальня у російському Імператорському Ермітажі

Будинок Октавіо Кварция, Помпеї. Фрески на білому тлі.

Третій стиль давньоримських фресок (варіант Золотого будинку імператора Нерона) справив сильне враження і на митців 19 століття. Про їх химерну, казкову красу згадав і архітектор і декоратор Брюллов Олександр Павлович (1798—1877), брат Карла Брюллова. Декоратор-еклектик, Олександр Брюллов — відомий представник стилів історизму (еклектика). Після пожежі Зимового палацу 1837 року його залучили до створення нових інтер'єрів царської резиденції в модних стилях. Брюллов і запропонував — * готику для будуара імператриці та для Готичної зали

необароко для Рожевої вітальні
Помпейський стиль для Малої або Помпейської їдальні.

За зразок були взяті декоративні мотиви Третього стилю давньоримських фресок. Розвинена уява про ансамбль спонукала архітектора і дизайнера інтер'єрів поклопотатися як про декор стін, так і про меблі. Декор стін створив італієць Терцані в техніці «скальоло». На заґрунтовану стіну переносили майбутній малюнок в відповідному масштабі. Тиньк стіни прорізали по малюнку, а отримані заглибини заповнювали кольоровим стюком і додатково шліфували. Техніка була розповсюджена на Сході і самій Італії. В Російській імперії її використали практично вперше. Не менше враження справляв і гарнітур білих меблів, розфарбованих в тому ж Третьому стилі. Нові володарі Зимового палацу мало цінували унікальний декор Помпейської їдальні. Його недбало здерли, замінивши 1894 року на біле ліплення на білому ж тлі і декілька гобеленів. Від унікального ансамблю інтер'єру Помпейської їдальні залишились нині лише спогади, малюнки і меблі.

Див. також

Примітки

У Римі частково обвалився палац Нерона. Під завалами можуть бути люди^{[недоступне посилання з липня 2019]}
. Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 15 лютого 2012.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Ancient Roman frescos - Third style

Джерела

Ranuccio Bianchi Bandinelli e Mario Torelli, L'arte dell'antichità classica, Etruria-Roma, Utet, Torino 1976.
Кривченко В. И. серия «Города и музеи мира», «Помпеи. Геркуланум. Стабии», М. «Искусство», 1985.
Светоний, «Жизнь двенадцати цезарей», Нерон, ст. 16.
«Эрмитаж. История и архитектура зданий», Л, «Аврора», 1974, с. 166—168.

[1] У Римі частково обвалився палац Нерона. Під завалами можуть бути люди^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[2] . Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 15 лютого 2012.