Транспорт Бутану представлений автомобільним повітряним річковим у населених пунктах та у міжміському сполученні громадс

Транспорт Бутану представлений автомобільним , повітряним , (річковим) , у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений. Площа країни дорівнює 38 394 км² (137-ме місце у світі). Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 180 км, зі сходу на захід — 320 км. Високогірне відокремлене географічне положення Бутану не дозволяє країні контролювати транспортні шляхи через Гімалаї з Китаю до Південної Азії, наявні шляхи йдуть повз її територію через перевали Нату-Ла (штат Сіккім, Індія) та (штат Аруначал-Прадеш, Індія).

Транспорт Бутану
Транспортна система Бутану (англ.)
Територія
Площа	38,4 тис. км² ^(137-ме)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора Гангкхар-Пуенсум (7570 м)
Повітряний
Аеропортів	2 ^(198-ме)
Наземний
Автошляхів	10,6 тис. км ^(135-те)
Водний
Узбережжя	0 км
Адміністрування
Орган
Голова	міністр

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше:

Загальна довжина автошляхів в Бутані, станом на 2013 рік, дорівнює 10 578 км, з яких 2 975 км (2,18 тис. км національних автошляхів) із твердим покриттям і 7 603 км без нього (135-те місце у світі), 426 мостів. 2003 року в країні було зареєстровано 25 000 транспортних засобів.

Карта автомобільних шляхів країни
Будівництво доріг у Бутані

Головна дорога Бутану — шосе, яке було побудовано 1962 року. Шосе починається в місті Пхунчолінг недалеко від індійського кордону і закінчується в Трашігангу на сході країни. Ширина дороги становить всього 2,5 метра, але за розрахунками будівельників, цього цілком вистачить для нормального руху. Дорожні знаки та розмітка зустрічаються рідко. За правилами швидкість руху повинна складати близько 15 км/год, що має знизити кількість ДТП. У деяких місцях дорога знаходиться на висоті 3000 м над рівнем моря. Пхунчолінг з'єднаний з індійським кордоном найкоротшим азійським маршрутом AH48, довжина якого становить всього 1 км. Досить часто відбуваються різні зсуви та обвали, тому по всій довжині дороги розташовуються спеціальні пункти з рятувальниками, готовими у будь-який момент розчистити завали і врятувати людей у разі ЧП. Також постійно проводяться роботи по ремонту доріг і мостів.

Див. також: та

Повітряний

Докладніше:

У країні, станом на 2013 рік, діє 3 аеропорти (198-ме місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 1 із ґрунтовим. Найбільший міжнародний аеропорт країни — Паро, зліт і посадка в якому вважаються одними з найскладніших у світі. Біля Трашігангу на сході країни 2011 року відкрився місцевий . Активно розробляється система малих аеропортів по всій країні. 2011 року відкрився в околицях міста Гелепху на кордоні з Індією. Планується створення декількох малих аеропортів: в дзонгхагу Трашіганг, і в Бумтангу, у Пхунчолінгу.

Зовнішнє і внутрішнє повітряне сполучення у Бутані до 2010 року здійснювалося бутанською авіакомпанією Druk Air. У 2010 році уряд Бутану дозволив польоти до Паро непальській авіакомпанії Buddha Air.

Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (1).

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 6 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 162,87 тис. осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 538 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).

Міжнародний аеропорт Паро
Літак авіакомпанії Druk Air в аеропорту Паро

Бутан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — A5, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Бутану мають літерний код ІКАО, що починається з — VQ.

Див. також: Авіакомпанії Бутану та Аеропорти Бутану

Залізничний

Залізниць у Бутані немає. Спільно з Індійськими залізницями було розроблено план будівництва залізниці в південній частині країни для включення Бутану в індійську залізничну мережу. Планується підвести три залізничні гілки до бутанських прикордонних міст з індійських штатів Ассам і Західний Бенгал.

Водний

Докладніше:

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через . Станом на 28 лютого 2014 року міністерство в уряді очолював .

Див. також

Економіка Бутану

Примітки

Bhutan : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
Атлас світу, 2005.
Дубович І. А., 2008.
Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 26 листопада 2017.
Gelephu Airport. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 26 листопада 2017.
. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2017.
(англ.) Convention on International Civil Aviation.
. Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 26 листопада 2017.
Bhutan : ( )[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : , . — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — .
Атлас світу / голов. ред. ; зав. ред. ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — .
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — .
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — .
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — .
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : , 2014. — 319 с. — .
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — .
Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — .
Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : , 2004. — 383 с. — .
, Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — .
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — .
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — .
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : , 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : , 2006. — 188 с. — .
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : , 2002. — 928 с. — .
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Бутану

Карти транспортної системи Бутану на Вікісховищі.
Карти Бутану — Perry–Castañeda Library Map Collection.
(рос.) Добірка публікацій про Бутан з часопису «Вокруг света».

[WF-1] Bhutan : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.

[FOOTNOTEАтлас_світу2005-2] Атлас світу, 2005.

[FOOTNOTEДубович_І._А.2008-3] Дубович І. А., 2008.

[FOOTNOTEАтлас._Економічна_і_соціальна_географія_світу2010-4] Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.

[Bhutan-5] . Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 26 листопада 2017.

[6] Gelephu Airport. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 26 листопада 2017.

[7] . Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 26 листопада 2017.

[CICA-8] (англ.) Convention on International Civil Aviation.

[9] . Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 26 листопада 2017.

[WL-10] Bhutan : ( )[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.