Транспорт Коста-Рики

Транспорт Коста-Рики представлений автомобільним , залізничним , повітряним , (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 51 100 км² (130-те місце у світі). Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 350 км, зі сходу на захід — 380 км. Географічне положення Коста-Рики дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Північної Америки, Мексики та країнами Месоамерики, Південної Америки (Панамериканське шосе); між акваторіями Атлантичного і Тихого океанів.

Транспорт Коста-Рики
Транспортна система Коста-Рики (англ.)
Територія
Площа	51,1 тис. км² ^(130-те)
Рельєф	гористий
Найвища точка	гора Сьєрра-Чирріпо (381 м)
Повітряний
Аеропортів	161 ^(35-те)
Наземний
Автошляхів	39,0 тис. км ^(90-те)
Залізниць	278 км ^(124-те)
Водний
Узбережжя	1290 км
Водних шляхів	730 км ^(74-те)
Трубопровідний
Трубопроводів	662 км
Адміністрування
Орган
Голова	міністр

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше:

Загальна довжина автошляхів у Коста-Риці, станом на 2010 рік, дорівнює 39 018 км, з яких 10 133 км із твердим покриттям і 28 885 км без нього (90-те місце у світі).

Див. також:  та

Залізничний

Докладніше:

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 278 км (124-те місце у світі), з яких 278 км вузької 1067-мм колії. Уся мережа залізниць стала непридатною для експлуатації наприкінці XX століття; з 2005 року окремі ділянки відновлені.

Повітряний

Докладніше:

У країні, станом на 2013 рік, діє 161 аеропорт (35-те місце у світі), з них 47 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 114 із ґрунтовим. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

• від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
• від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (0);
• від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 27 (18);
• коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 16 (96).

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 39 повітряними суднами. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,6 млн осіб. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 9,28 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів).

Коста-Рика є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TI, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU). Аеропорти Коста-Рики мають літерний код ІКАО, що починається з — MR.

Див. також:  та

Водний

Докладніше:

Морський

Головні морські порти країни: на атлантичному узбережжі,  — на тихоокеанському.

Морський країни, станом на 2010 рік, складався з 1 морського судна з тоннажем більшим 1 тис. реєстрових тонн (GRT) (149-те місце у світі), з яких: вантажно-пасажирських суден — 1.

Річковий

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів сезонно доступних для суден з малим дедвейтом 2011 року становила 730 км (74-те місце у світі).

Трубопровідний

Загальна довжина продуктогонів в Коста-Риці, станом на 2013 рік, становила 662 км.

Міський громадський

Докладніше:

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через . Станом на 18 липня 2016 року міністерство в уряді Луїса Гільєрмо Соліса Рівери очолював .

Див. також

Примітки

1. Costa Rica : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
2. Атлас світу, 2005.
3. Дубович І. А., 2008.
4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
6. Costa Rica : ( )[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : , . — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — .
• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — .
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — .
• Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — .
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — .
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : , 2014. — 319 с. — .
• Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — .
• Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
• Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
• Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — .
• , Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — .
• Кузик С. П., Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — .
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — .

Англійською

• (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
• (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — .
• (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — .
• (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : , 2003.

Російською

• (рос.) Коста-Рика // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — С. 59.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — .
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — .
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : , 2006. — 188 с. — .
• (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : , 2002. — 928 с. — .
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — .

Посилання

• Карти транспортної системи Коста-Рики на Вікісховищі.
• Карти Коста-Рики — Perry–Castañeda Library Map Collection.
• (рос.) Добірка публікацій про Коста-Рику з часопису «Вокруг света».