Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Титул перемоги або Титул на честь перемоги (анг. Victory title) — це почесний титул, гоноратив, що його надавали успішному полководцю або командувачу армією на честь його перемоги над ворожою армією. Ця практика була вперше застосована у Стародавньому Римі і досі найчастіше асоціюється з титулами перемоги в Римі.
Після розпаду Римської імперії ця практика була прийнята в багатьох країнах Європи, в тому числі у Французькій, Британській та Російській імперіях.
Титули перемоги використовувались разом з ім'ям (прізвищем) та основним титулом його власника. В деяких випадках титули перемоги могли успадковуватись нащадками їх володаря. Назви титулів перемоги походили від назви народу або держави, над якими полководець отримав перемогу. В пізнішій практиці титули перемоги надавались за назвою місцевості, на полі битви якої було отримано перемогу.
Стародавній Рим
Практика присвоєння спеціальних титулів перемоги була встановлена ще в Римській республіці. Найвідомішим володарем титулу перемоги часів Республіки був Публій Корнелій Сципіон, який за свої великі перемоги у Другій Пунічній війні, а саме за битву при Замі був удостоєний Римським сенатом титулом «Africanus» (переможець Африки), та відомий в історії як «Сципіон Африканський». Його усиновлений онук Публій Сципіон Молодший був удостоєний такого ж титулу після Третьої Пунічної війни і відомий як «Сципіон Африканський Молодший».
Практика надавати титули перемоги видатним полководцям продовжилась у Римській імперії. Хоча поступово титули перемоги стали присуджувати не тим командувачам армії, які здобували перемогу на полі бою, а Римським імператорам, які правили в той час, і які хотіли підкреслити значущість свого правління переліком отриманих за їх керівництва імперією перемог. Ця практика почалась з часів правління імператора Калігули.
Титули перемоги в Римі походили від назви народу або країни, яку перемагали полководці в битві або військовому поході. Деякі титули перемоги стали спадковим когноменом, а інші залишались особистим агноменом і не переходили нащадкам.
Поширеними є наступні титули перемоги: Africanus («африканський»), Numidicus («нумідійський»), Isauricus («ісаврійський»), Creticus («критський»), Germanicus («німецький») та Parthicus («парфійський»), Persicus («перський»), тощо. Ці титули мали засвідчити тріумфальне підкорення цих народів чи їх територій, або вшановувати успішний військовий похід, і не були показниками походження їх власників.
Також відомі титули, які присвоювались за перемоги над народами, що мешкали в той час на Балканах, Придунав'ї, Карпатському регіоні та північному Причорномор'ї (сучасна територія України): Gothicus («переможець готів»), Dacicus («переможець Дакії»), Sarmaticus («переможець сарматів»), Carpicus («переможець карпів»), Anticus («переможець антів»), тощо.
Пізніше, якщо досягнута перемога була вирішальною в поточній війні, то додавався також почесний титул «Maximus» (Великий). Наприклад Великий переможець карпів, Великий переможець сарматів, і т. ін. З часом додаток Великий стали додавати до титулу перемоги незалежно від того, наскільки насправді значущою була та чи інша перемога.
Так само давалися титули, що характеризували самого полководця або імператора: «Pius» (Благословенний), «Felix» (Щасливий).
У більш широкому розумінні титули перемоги використовувались для підкреслення володінь Імператора, що відповідало грецькому еквіваленту «Autokrator». Вони також були найвищим військовим рангом, яким удостоювався правитель імперії.
Середні віки
Після розпаду Римської імперії практика надання спеціальних титулів перемоги продовжувалась, у трохи видозміненій формі, в Священній Римській імперії та Східній Римській імперії.
Пізніше ця практика поширилась на інші країни Європи. Князів, королів та імператорів називали або на честь перемоги над якоюсь країною чи народом, або на честь їх досягнень у розбудові держави чи військових походів: «Великий», «Хоробрий», тощо.
Найбільш відомі приклади титулування правителів в Середні Віки:
- Імператор Заходу Карл І мав титул Великий та прийняв титул Dominator Saxonorum («Правитель саксів») після того, як силою підкорив цей народ.
- Великого князя Київського Святослава (938—972) називали Хоробрим та Завойовником за його перемоги над хозарами, болгарами та Візантією.
- Імператора Східної Римської імперії Василя II (958—1025) називали Болгаробійцем.
- Великих князів Київських Володимира Святославича, Мстислава Володимировича, Романа Мстиславича називали Великими.
- Імператор Східної Римської імперії Мануїл I Комненос (1143—1180 рр.) 1166 року, почав титулувати себе Переможцем Ісаврії, Кілікії, Вірменії, Далмації, Угрів, Боснії, Хорватії, Лазії, Іберії, Болгарії, Сербії, Зіхії, Азарії, Ґотів.
- Короля Англії Річарда I (1157—1199) називали «Левине Серце».
- Короля Англії Едуарда I (1272—1307) називали «молот шотландців».
- Короля Португалії Афонсо IV (1325—1357) — «Хоробрий» за перемогу в битві при Ріо-Саладо.
- Правителя Епіру Тому Прелюбовича (1366—1384) — «вбивця албанців».
Нові часи
В Нові часи традиція надавати титули перемоги продовжилась. Проте їх вже надавали не монархам, а безпосередньо тим полководцям, що одержували перемоги. Крім того змінилися форма та вид самих титулів. Якщо раніше це були або загальні титули, або титули, що походили від назви народу (країни), то тепер титул носив назву тієї місцевості, де відбулась перемога.
Таким чином, нова форма титулів перемоги була більш спеціалізованою, ніж римська практика. Замість того, щоб називати ворога — який міг знову повстати, перемоги у відповідь, або навіть стати союзником — нові титули перемоги пов'язувались з назвою битви, яка була унікальною. В подальшому були випадки, коли титул називали не за місцем безпосередньої битви, а за назвою місцевості поблизу. Наприклад «Austerlitz», який Наполеон використав, адже він звучить краще, ніж та місцевість, де відбулась сама битва.
Монархи в епоху Нового часу присвоювали титули в знак вшанування великих військових перемог відповідним полководцям, але ці титули все одно були стандартними шляхетними титулами, які існували в тій чи іншій державі, й лише мали спеціальну назву. Вони часто були спадковими, але мали єдину відмінність від звичайних шляхетних титулів: справжній феод (земельне володіння) не надавався, адже вони часто іменувались тією місцевістю, де монарх просто не мав повноважень надавати угіддя, бо це була територія іншої держави.
Особливої популярності надання спеціальних титулів перемоги набуло в Британській, Французькій імперіях, а пізніше і в Російській імперії.
Багато переможних титулів було створено в Англії та Великій Британії. Приклади:
- Годерт де Гінкелл, переможець в битві при Аугримі, отримав в 1692 році титул барон Аугрім.
- Адмірал Едвард Рассел, 1-й граф Орфордський, переможець битви за Барфлер, отримав в 1697 році титул віконт Барфлер.
- Джеймс Стенхоп, який захопив Порт Махон під час війни за іспанську спадщину, у 1717 році отримав титул віконт Махон.
- Сер Джордж Август Еліотт, переможець Великої облоги Гібралтару, в 1787 році отримав титул барон Гібралтару.
- Адмірал Адам Данкан, переможець битви при Кампердауні, в 1797 році отримав титул віконт Кампердауну. Його син згодом мав титул графа Кампердауну.
- Адмірал Джон Джервіс, переможець битви на мисі Сент-Вінсент, отримав титул графа Сент-Вінсента в 1797 році, а далі був створений титул віконта Сент-Вінсент в 1801 році.
- Генерал-лейтенант сер Артур Велслі, (пізніше 1-й герцог Веллінгтон), переможець битви при Доуро, в 1809 р. отримав барона Доуро як переможний титул, наданий йому з цієї нагоди. Пізніше він, у 1814 році, отримав титул маркіз Доуро.
- Генерал сер Роберт Неп'єр, командував Абіссінською експедицією 1868 р., після захоплення фортеці Магдала, отримав титул барона Магдали в 1868 році.
В Іспанії Мануель Годой був удостоєний титулу принц миру (Príncipe de la Paz) в 1795 році після укладання Базельського миру. Також Іспанська корона нагородила титулом перемоги — князь Сіюдад-Родріго англійського віконта Веллінгтона (пізніше герцог Веллінгтон) за його перемогу над французами. Хосе Малькампо 1871 р., за часів короля Амадео I, отримав титули графа Джоло та віконта Мінданао після взяття міста Джоло в султанаті Сулу під час його генерал-губернаторства (1874—1877) на Філіппінах.
В королівстві Португалія 18 грудня 1812 р. було створено титул князь перемоги (Duque da Vitória), а також титули маркіз де Торрес Ведрас та граф де Вімейро також були надані герцогу Веллінгтону.
Неаполітанське королівство присвоїло титул графа ді Майда британському генералу Джону Стюарту, вшановуючи перемогу в битві за Майду 1806 року. Нідерландський королівський будинок Оранж (Королівство Нідерландів), нагородив у 1815 році герцога Веллінгтона титулом принца Ватерлоо.
В Австрійській імперії традиційно титули шляхти були пов'язані з назвами територій, так званими предикатами. Зазвичай назви титулів походили він назви маєтків (феодів) відповідної родини, але іноді Габсбурги також присвоювали й переможні титули. В Королівстві Угорщина діяла та сама система, що й в Австрії.
Наприклад генерал Пауль Тополя (1705—1804), отримав титул барон Крайова в 1790 р., після взяття міста Крайова під час австро-турецької війни (1787—1791) рр.
Особливо ця практика набула поширення під час Першої світової війни (1914—1918).
- Генерал-полковник Стефан Саркотич, отримав титул Угорський барон та барона Саркотич на початку 1917 року.
- Генерал-полковник Віктор Данкль, який у 1914 р. переміг російську армію в битві під Красником, 1918 р. отримав титул граф фон Краснік.
- Генерал-полковник Йозеф Рот, який відіграв вирішальну роль у битві при Лимановій, коли австро-угорська армія відбила російський прорив, у 1918 році був нагороджений титулом барон фон Лиманова-Лапанов.
Після 1918 р., регент королівства Угорщини Міклош Горті не мав права надавати шляхетські титули, але присвоював Орден Витязя (Order of Vitéz), який прирівнювався до шляхетського титулу й міг бути відзнакою за військові перемоги.
У Франції, під час Першої французької імперії Наполеон Бонапарт, щедро нагороджував своїх полководців титулами перемоги (titre de victoire), вшановуючи конкретну перемогу (або посмертно їх вдовам і нащадкам).
Найвищими з цих титулів були чотири номінальні князівства:
- Маршал Даву, князь (принц) Екмюльський — 1809 р.
- Маршал Массена, князь (принц) Еслінга- 1810 р.
- Маршал Ней, князь (принц) Московії — 1813 р.
- Маршал Бертьє, князь (принц) де Ваграм — 1809.
Наступними за рангом вийшло десять інших князівських титулів, в тому числі князь Гданська, князь Монтебело, князь Рагузи та інші.
Практика присвоювати титули перемоги продовжилась і за часів Липневої монархії та Другої французької імперії.
У Російській імперії більшість титулів перемоги виникли в період між правлінням Катерини II (1762) та смертю Миколи I (1855). Хоча вже в 1707 року, після того, як Олександр Меншиков під час Північної війни окупував шведську Інгрію (Іжору), Петро I призначив його князем Іжорським. Слід відмітити, що титули перемоги Новгородського князя Олександра Ярославича, якого називають Невським та Московського князя Дмитра, якого називають Донським за перемогу над ханом Мамаєм у Куликовській битві, були «присвоєні» їм літописцями в XVI ст., за часів правління князя Івана Грозного. До того часу ці «титули перемоги» не були відомі.
Титули перемоги в Російській імперії, що офіційно присвоювались монархом:
- 1770 р. — Чесменський для графа Олексія Орлова за перемогу в морській битві при Чесмі.
- 1775 р. — Задунайський для графа Петра Румянцева за його переправу через Дунай під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр.
- 1775 р. — Кримський для князя Василя Долгорукова за його перемоги в Криму під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр.
- 1783 р. — Великий князь Тавричеський для Григорія Потьомкіна за анексію Криму та Півдня України.
- 1789 р. — Римникський для Олександра Суворова за перемогу в битві під Римником у російсько-турецькій війні 1787—1792 рр.
- 1799 р. — князь Італійський для О. Суворова, за Італійську кампанію 1799 року.
- 1813 р. — Великий князь Смоленський для Михайла Кутузова битву під Смоленськом 1812 р.
- 1827 р. — Граф Еріванський для Івана Паскевича за його захоплення Єревану, Вірменія під час російсько-перської війни 1826—1828 рр.
- 1829 р. — Забалканський для графа Івана Дибича за те, що він перейшов Балканські гори під час російсько-турецької війни 1828—1829 рр.
- 1831 р. — Великий князь Варшавський для І. Паскевича за те, що він взяв Варшаву під час Листопадового повстання в Польщі 1830—1831 рр.
- 1855 р. — Карський для графа Миколи Муравйова (1794—1866) за його захоплення Карсом після облоги Карсу.
Крім того, подібні титули перемоги присвоювались й за невійськові заслуги перед імперією. Наприклад у 1858 р. титул Амурський було присвоєно Миколі Муравйову (1809—1881), який домовлявся про новий кордон між Росією та Китаєм вздовж річки Амур відповідно до Айгунської мирної угоди.
Генерал Петро Врангель присвоїв останній титул перемоги в Російській імперії (неофіційний), в серпні 1920 р. надавши білому генерал-лейтенантам Якову Слащову титул «Кримський»" за захист Криму в 1919—1920 роках.
Джерела
- François R. Velde. Napoleonic Titles and Heraldry: Victory Titles [ 5 грудня 2006 у Wayback Machine.]
- Nibley, Hugh (1938). The Roman Games as the Survival of an Archaic Year-cult. University of California, Berkeley. p. 164
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Titul peremogi abo Titul na chest peremogi ang Victory title ce pochesnij titul gonorativ sho jogo nadavali uspishnomu polkovodcyu abo komanduvachu armiyeyu na chest jogo peremogi nad vorozhoyu armiyeyu Cya praktika bula vpershe zastosovana u Starodavnomu Rimi i dosi najchastishe asociyuyetsya z titulami peremogi v Rimi Bitva Velikogo knyazya Kiyivskogo Svyatoslava Horobrogo pri Arkadiopoli Pislya rozpadu Rimskoyi imperiyi cya praktika bula prijnyata v bagatoh krayinah Yevropi v tomu chisli u Francuzkij Britanskij ta Rosijskij imperiyah Tituli peremogi vikoristovuvalis razom z im yam prizvishem ta osnovnim titulom jogo vlasnika V deyakih vipadkah tituli peremogi mogli uspadkovuvatis nashadkami yih volodarya Nazvi tituliv peremogi pohodili vid nazvi narodu abo derzhavi nad yakimi polkovodec otrimav peremogu V piznishij praktici tituli peremogi nadavalis za nazvoyu miscevosti na poli bitvi yakoyi bulo otrimano peremogu Starodavnij RimDiv takozh Tituli peremogi v Rimskij imperiyi Praktika prisvoyennya specialnih tituliv peremogi bula vstanovlena she v Rimskij respublici Najvidomishim volodarem titulu peremogi chasiv Respubliki buv Publij Kornelij Scipion yakij za svoyi veliki peremogi u Drugij Punichnij vijni a same za bitvu pri Zami buv udostoyenij Rimskim senatom titulom Africanus peremozhec Afriki ta vidomij v istoriyi yak Scipion Afrikanskij Jogo usinovlenij onuk Publij Scipion Molodshij buv udostoyenij takogo zh titulu pislya Tretoyi Punichnoyi vijni i vidomij yak Scipion Afrikanskij Molodshij Praktika nadavati tituli peremogi vidatnim polkovodcyam prodovzhilas u Rimskij imperiyi Hocha postupovo tituli peremogi stali prisudzhuvati ne tim komanduvacham armiyi yaki zdobuvali peremogu na poli boyu a Rimskim imperatoram yaki pravili v toj chas i yaki hotili pidkresliti znachushist svogo pravlinnya perelikom otrimanih za yih kerivnictva imperiyeyu peremog Cya praktika pochalas z chasiv pravlinnya imperatora Kaliguli Tituli peremogi v Rimi pohodili vid nazvi narodu abo krayini yaku peremagali polkovodci v bitvi abo vijskovomu pohodi Deyaki tituli peremogi stali spadkovim kognomenom a inshi zalishalis osobistim agnomenom i ne perehodili nashadkam Poshirenimi ye nastupni tituli peremogi Africanus afrikanskij Numidicus numidijskij Isauricus isavrijskij Creticus kritskij Germanicus nimeckij ta Parthicus parfijskij Persicus perskij tosho Ci tituli mali zasvidchiti triumfalne pidkorennya cih narodiv chi yih teritorij abo vshanovuvati uspishnij vijskovij pohid i ne buli pokaznikami pohodzhennya yih vlasnikiv Takozh vidomi tituli yaki prisvoyuvalis za peremogi nad narodami sho meshkali v toj chas na Balkanah Pridunav yi Karpatskomu regioni ta pivnichnomu Prichornomor yi suchasna teritoriya Ukrayini Gothicus peremozhec gotiv Dacicus peremozhec Dakiyi Sarmaticus peremozhec sarmativ Carpicus peremozhec karpiv Anticus peremozhec antiv tosho Piznishe yaksho dosyagnuta peremoga bula virishalnoyu v potochnij vijni to dodavavsya takozh pochesnij titul Maximus Velikij Napriklad Velikij peremozhec karpiv Velikij peremozhec sarmativ i t in Z chasom dodatok Velikij stali dodavati do titulu peremogi nezalezhno vid togo naskilki naspravdi znachushoyu bula ta chi insha peremoga Tak samo davalisya tituli sho harakterizuvali samogo polkovodcya abo imperatora Pius Blagoslovennij Felix Shaslivij U bilsh shirokomu rozuminni tituli peremogi vikoristovuvalis dlya pidkreslennya volodin Imperatora sho vidpovidalo greckomu ekvivalentu Autokrator Voni takozh buli najvishim vijskovim rangom yakim udostoyuvavsya pravitel imperiyi Seredni vikiPislya rozpadu Rimskoyi imperiyi praktika nadannya specialnih tituliv peremogi prodovzhuvalas u trohi vidozminenij formi v Svyashennij Rimskij imperiyi ta Shidnij Rimskij imperiyi Piznishe cya praktika poshirilas na inshi krayini Yevropi Knyaziv koroliv ta imperatoriv nazivali abo na chest peremogi nad yakoyus krayinoyu chi narodom abo na chest yih dosyagnen u rozbudovi derzhavi chi vijskovih pohodiv Velikij Horobrij tosho Najbilsh vidomi prikladi tituluvannya praviteliv v Seredni Viki Imperator Zahodu Karl I mav titul Velikij ta prijnyav titul Dominator Saxonorum Pravitel saksiv pislya togo yak siloyu pidkoriv cej narod Velikogo knyazya Kiyivskogo Svyatoslava 938 972 nazivali Horobrim ta Zavojovnikom za jogo peremogi nad hozarami bolgarami ta Vizantiyeyu Imperatora Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Vasilya II 958 1025 nazivali Bolgarobijcem Velikih knyaziv Kiyivskih Volodimira Svyatoslavicha Mstislava Volodimirovicha Romana Mstislavicha nazivali Velikimi Imperator Shidnoyi Rimskoyi imperiyi Manuyil I Komnenos 1143 1180 rr 1166 roku pochav tituluvati sebe Peremozhcem Isavriyi Kilikiyi Virmeniyi Dalmaciyi Ugriv Bosniyi Horvatiyi Laziyi Iberiyi Bolgariyi Serbiyi Zihiyi Azariyi Gotiv Korolya Angliyi Richarda I 1157 1199 nazivali Levine Serce Korolya Angliyi Eduarda I 1272 1307 nazivali molot shotlandciv Korolya Portugaliyi Afonso IV 1325 1357 Horobrij za peremogu v bitvi pri Rio Salado Pravitelya Epiru Tomu Prelyubovicha 1366 1384 vbivcya albanciv Novi chasiV Novi chasi tradiciya nadavati tituli peremogi prodovzhilas Prote yih vzhe nadavali ne monarham a bezposeredno tim polkovodcyam sho oderzhuvali peremogi Krim togo zminilisya forma ta vid samih tituliv Yaksho ranishe ce buli abo zagalni tituli abo tituli sho pohodili vid nazvi narodu krayini to teper titul nosiv nazvu tiyeyi miscevosti de vidbulas peremoga Takim chinom nova forma tituliv peremogi bula bilsh specializovanoyu nizh rimska praktika Zamist togo shob nazivati voroga yakij mig znovu povstati peremogi u vidpovid abo navit stati soyuznikom novi tituli peremogi pov yazuvalis z nazvoyu bitvi yaka bula unikalnoyu V podalshomu buli vipadki koli titul nazivali ne za miscem bezposerednoyi bitvi a za nazvoyu miscevosti poblizu Napriklad Austerlitz yakij Napoleon vikoristav adzhe vin zvuchit krashe nizh ta miscevist de vidbulas sama bitva Monarhi v epohu Novogo chasu prisvoyuvali tituli v znak vshanuvannya velikih vijskovih peremog vidpovidnim polkovodcyam ale ci tituli vse odno buli standartnimi shlyahetnimi titulami yaki isnuvali v tij chi inshij derzhavi j lishe mali specialnu nazvu Voni chasto buli spadkovimi ale mali yedinu vidminnist vid zvichajnih shlyahetnih tituliv spravzhnij feod zemelne volodinnya ne nadavavsya adzhe voni chasto imenuvalis tiyeyu miscevistyu de monarh prosto ne mav povnovazhen nadavati ugiddya bo ce bula teritoriya inshoyi derzhavi Osoblivoyi populyarnosti nadannya specialnih tituliv peremogi nabulo v Britanskij Francuzkij imperiyah a piznishe i v Rosijskij imperiyi Bagato peremozhnih tituliv bulo stvoreno v Angliyi ta Velikij Britaniyi Prikladi Godert de Ginkell peremozhec v bitvi pri Augrimi otrimav v 1692 roci titul baron Augrim Admiral Edvard Rassel 1 j graf Orfordskij peremozhec bitvi za Barfler otrimav v 1697 roci titul vikont Barfler Dzhejms Stenhop yakij zahopiv Port Mahon pid chas vijni za ispansku spadshinu u 1717 roci otrimav titul vikont Mahon Ser Dzhordzh Avgust Eliott peremozhec Velikoyi oblogi Gibraltaru v 1787 roci otrimav titul baron Gibraltaru Admiral Adam Dankan peremozhec bitvi pri Kamperdauni v 1797 roci otrimav titul vikont Kamperdaunu Jogo sin zgodom mav titul grafa Kamperdaunu Admiral Dzhon Dzhervis peremozhec bitvi na misi Sent Vinsent otrimav titul grafa Sent Vinsenta v 1797 roci a dali buv stvorenij titul vikonta Sent Vinsent v 1801 roci General lejtenant ser Artur Velsli piznishe 1 j gercog Vellington peremozhec bitvi pri Douro v 1809 r otrimav barona Douro yak peremozhnij titul nadanij jomu z ciyeyi nagodi Piznishe vin u 1814 roci otrimav titul markiz Douro General ser Robert Nep yer komanduvav Abissinskoyu ekspediciyeyu 1868 r pislya zahoplennya forteci Magdala otrimav titul barona Magdali v 1868 roci V Ispaniyi Manuel Godoj buv udostoyenij titulu princ miru Principe de la Paz v 1795 roci pislya ukladannya Bazelskogo miru Takozh Ispanska korona nagorodila titulom peremogi knyaz Siyudad Rodrigo anglijskogo vikonta Vellingtona piznishe gercog Vellington za jogo peremogu nad francuzami Hose Malkampo 1871 r za chasiv korolya Amadeo I otrimav tituli grafa Dzholo ta vikonta Mindanao pislya vzyattya mista Dzholo v sultanati Sulu pid chas jogo general gubernatorstva 1874 1877 na Filippinah V korolivstvi Portugaliya 18 grudnya 1812 r bulo stvoreno titul knyaz peremogi Duque da Vitoria a takozh tituli markiz de Torres Vedras ta graf de Vimejro takozh buli nadani gercogu Vellingtonu Neapolitanske korolivstvo prisvoyilo titul grafa di Majda britanskomu generalu Dzhonu Styuartu vshanovuyuchi peremogu v bitvi za Majdu 1806 roku Niderlandskij korolivskij budinok Oranzh Korolivstvo Niderlandiv nagorodiv u 1815 roci gercoga Vellingtona titulom princa Vaterloo V Avstrijskij imperiyi tradicijno tituli shlyahti buli pov yazani z nazvami teritorij tak zvanimi predikatami Zazvichaj nazvi tituliv pohodili vin nazvi mayetkiv feodiv vidpovidnoyi rodini ale inodi Gabsburgi takozh prisvoyuvali j peremozhni tituli V Korolivstvi Ugorshina diyala ta sama sistema sho j v Avstriyi Napriklad general Paul Topolya 1705 1804 otrimav titul baron Krajova v 1790 r pislya vzyattya mista Krajova pid chas avstro tureckoyi vijni 1787 1791 rr Osoblivo cya praktika nabula poshirennya pid chas Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 General polkovnik Stefan Sarkotich otrimav titul Ugorskij baron ta barona Sarkotich na pochatku 1917 roku General polkovnik Viktor Dankl yakij u 1914 r peremig rosijsku armiyu v bitvi pid Krasnikom 1918 r otrimav titul graf fon Krasnik General polkovnik Jozef Rot yakij vidigrav virishalnu rol u bitvi pri Limanovij koli avstro ugorska armiya vidbila rosijskij proriv u 1918 roci buv nagorodzhenij titulom baron fon Limanova Lapanov Pislya 1918 r regent korolivstva Ugorshini Miklosh Gorti ne mav prava nadavati shlyahetski tituli ale prisvoyuvav Orden Vityazya Order of Vitez yakij pririvnyuvavsya do shlyahetskogo titulu j mig buti vidznakoyu za vijskovi peremogi U Franciyi pid chas Pershoyi francuzkoyi imperiyi Napoleon Bonapart shedro nagorodzhuvav svoyih polkovodciv titulami peremogi titre de victoire vshanovuyuchi konkretnu peremogu abo posmertno yih vdovam i nashadkam Najvishimi z cih tituliv buli chotiri nominalni knyazivstva Marshal Davu knyaz princ Ekmyulskij 1809 r Marshal Massena knyaz princ Eslinga 1810 r Marshal Nej knyaz princ Moskoviyi 1813 r Marshal Bertye knyaz princ de Vagram 1809 Nastupnimi za rangom vijshlo desyat inshih knyazivskih tituliv v tomu chisli knyaz Gdanska knyaz Montebelo knyaz Raguzi ta inshi Praktika prisvoyuvati tituli peremogi prodovzhilas i za chasiv Lipnevoyi monarhiyi ta Drugoyi francuzkoyi imperiyi U Rosijskij imperiyi bilshist tituliv peremogi vinikli v period mizh pravlinnyam Katerini II 1762 ta smertyu Mikoli I 1855 Hocha vzhe v 1707 roku pislya togo yak Oleksandr Menshikov pid chas Pivnichnoyi vijni okupuvav shvedsku Ingriyu Izhoru Petro I priznachiv jogo knyazem Izhorskim Slid vidmititi sho tituli peremogi Novgorodskogo knyazya Oleksandra Yaroslavicha yakogo nazivayut Nevskim ta Moskovskogo knyazya Dmitra yakogo nazivayut Donskim za peremogu nad hanom Mamayem u Kulikovskij bitvi buli prisvoyeni yim litopiscyami v XVI st za chasiv pravlinnya knyazya Ivana Groznogo Do togo chasu ci tituli peremogi ne buli vidomi Tituli peremogi v Rosijskij imperiyi sho oficijno prisvoyuvalis monarhom 1770 r Chesmenskij dlya grafa Oleksiya Orlova za peremogu v morskij bitvi pri Chesmi 1775 r Zadunajskij dlya grafa Petra Rumyanceva za jogo perepravu cherez Dunaj pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 rr 1775 r Krimskij dlya knyazya Vasilya Dolgorukova za jogo peremogi v Krimu pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 rr 1783 r Velikij knyaz Tavricheskij dlya Grigoriya Potomkina za aneksiyu Krimu ta Pivdnya Ukrayini 1789 r Rimnikskij dlya Oleksandra Suvorova za peremogu v bitvi pid Rimnikom u rosijsko tureckij vijni 1787 1792 rr 1799 r knyaz Italijskij dlya O Suvorova za Italijsku kampaniyu 1799 roku 1813 r Velikij knyaz Smolenskij dlya Mihajla Kutuzova bitvu pid Smolenskom 1812 r 1827 r Graf Erivanskij dlya Ivana Paskevicha za jogo zahoplennya Yerevanu Virmeniya pid chas rosijsko perskoyi vijni 1826 1828 rr 1829 r Zabalkanskij dlya grafa Ivana Dibicha za te sho vin perejshov Balkanski gori pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1828 1829 rr 1831 r Velikij knyaz Varshavskij dlya I Paskevicha za te sho vin vzyav Varshavu pid chas Listopadovogo povstannya v Polshi 1830 1831 rr 1855 r Karskij dlya grafa Mikoli Muravjova 1794 1866 za jogo zahoplennya Karsom pislya oblogi Karsu Krim togo podibni tituli peremogi prisvoyuvalis j za nevijskovi zaslugi pered imperiyeyu Napriklad u 1858 r titul Amurskij bulo prisvoyeno Mikoli Muravjovu 1809 1881 yakij domovlyavsya pro novij kordon mizh Rosiyeyu ta Kitayem vzdovzh richki Amur vidpovidno do Ajgunskoyi mirnoyi ugodi General Petro Vrangel prisvoyiv ostannij titul peremogi v Rosijskij imperiyi neoficijnij v serpni 1920 r nadavshi bilomu general lejtenantam Yakovu Slashovu titul Krimskij za zahist Krimu v 1919 1920 rokah DzherelaFrancois R Velde Napoleonic Titles and Heraldry Victory Titles 5 grudnya 2006 u Wayback Machine Nibley Hugh 1938 The Roman Games as the Survival of an Archaic Year cult University of California Berkeley p 164