Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Теофі́ль де Віо́ — (фр. Théophile de Viau, 1590 р — 1626 р) — французький поет і драматург доби Бароко, представник .
| Теофіль де Віо | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Théophile de Viau | ||||
 Портрет Теофіля де Віо на гравюрі XVII століття | ||||
| Псевдонім | Théophi[1] | |||
| Народився | квітень 1590[2][3][…] Пор-Сент-Марі | |||
| Помер | 25 вересня 1626[5][6][…](36 років) Париж, Королівство Франція | |||
| Країна |  Франція | |||
| Діяльність | перекладач, письменник, поет, драматург | |||
| Сфера роботи | література бароко[1] | |||
| Мова творів | французька | |||
| Magnum opus | d і Q3210361? | |||
| | ||||
 Теофіль де Віо у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Забутий класицистами, однак через два століття віднайдений Теофілем Готьє, Теофіль (як його зазвичай називали) був найпопулярнішим поетом XVII ст., оспівував радість земного життя та особисту свободу.
Біографія
Теофіль народився в місті Клерак, між березнем та травнем 1590 року в протестантській сім'ї. Навчався в протестантській Сомюрскій академії, а також у Лейденському університеті, під час навчання в якому часто навідувався до поета , з яким підтримував інтимні стосунки, а згодом бурхливо розійшовся. В 1611–1613 він приєднався до гуртка мандрівних акторів, однак вже в 1615 році осів в Парижі, де вів безтурботне життя та став відомим поетом при дворі. Будучи на службі в графа де Кандаль, він в 1615–1616 роках брав участь в конфлікті між партією, до якої належав його протектор та королем Людовіком XIII. Протестанти, на боці яких стояв Теофіль, перш за все боролися з графом , під вплив якого потрапив король. Пробачений за участь у війни, Теофіль повернувся до блискучої кар'єри при дворі. Спілкуючись з італійцем Джуліо Чезаре Ваніні, Теофіль перейняв від нього філософські епікурейські погляди, що ставили під сумнів безсмертя людської душі. Служачи герцогу Монморансі, він створював балети для придворних вистав, а у 1617 році великий успіх йому принесла його трагедія «Пірам та Фісба» (Pyrame et Thisbé), створена за сюжетом давньоримського поета Овідія. Ця трагедія стала його «візитною карткою» та загартувала його особливий, вишуканий стиль.
Іронічна, зла поезія Теофіля, разом з протестантськими поглядами, вільнодумством та гомосексуальністю нажили йому сильних, серйозних ворогів. Тож у 1619 році його депортували з Франції. Це цькування обґрунтовується політичними мотивами і, скоріш за все, зв'язане зі службою графу, що перебував в опозиції, а також з підозрою в створенні памфлетів проти графа Шарля Д'Альбера. Майже через 2 роки, у 1620 р., після подорожі Англією він приймає католицизм та повертається до двору. Утім, згідно з його обвинувачами та, насамперед, літературними критиками, його звернення до католицизму не завадило йому в душі залишитися прихильником лібертинажу. В 1621–1622 роках супроводжував короля в походах, однак цілком позбавитися гоніння йому не вдалося. Найбільше йому зашкодила поява непристойних поем, підписаних його ім'ям в збірнику «Сатиричний Парнас» (Parnasse Satirique) 1622 року, особливо його друге видання. Сам Теофіль стверджував, що ці брудні й богохульні вірші в збірнику без його відома помістив підкуплений типограф. Хоча в збірнику містилися вірші й інших поетів-вільнодумців, Теофіль найбільше відчував гоніння та жорстокість єзуїтів. Доноси та наклепи єзуїтів увінчались успіхом, тож за звинуваченням у аморальності та невір′ї Теофіль мав прийти босоніж до Собору Паризької Богоматері задля публічного покаяння, а також бути спаленим заживо у 1623 році. Вирок було здійснено над опудалом, а сам Теофіль де Віо переховувався. Затриманий під час втечі до Англії, він був ув′язнений в Консьєржері, у тій самій камері, де сидів Равальяк та утримувався там впродовж двох років, очікуючи остаточного вироку. В цей час єзуїт о. Гарасс видав проти нього цілий том обвинувачень — «La doctrine curieuse des beaux ésprits de ce temps» («Цікава доктрина про дотепників цих часів»), 1623. Задля отримання смертного вироку для Теофіля, він зробив повний аналіз його творів та виявив у них прихильність автора до содомії. Справа Теофіля набула розголосу, тож інтелектуалами та письменниками того часу було видано не менше п′ятидесяти п′яти брошур за і проти його страти. В цей час Теофіль де Віо просить заступництва у своїх впливових друзів. Врешті решт парламент пом′якшив суворий смертний вирок довічним виселенням з країни. Завдяки герцогу Монморансі йому дозволили таємно жити в Парижі, де він і помер 25 вересня 1626.
Твори
- Œuvres complètes de Théophile Tome I. Éd. M. Alleaume. Kraus reprint, 1995.
- Œuvres complètes de Théophile Tome II. Éd. M. Alleaume. Kraus reprint, 1995.
- Après m'avoir fait tant mourir, Œuvres choisies de Théophile de Viau, éditées par Jean-Pierre Chauveau. Gallimard, collection Poésie, 2002.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Theophile de Viau — 2009.
- Theophile de Viau — 1999.
- Encyclopædia Britannica
- International Music Score Library Project — 2006.
- Енциклопедія Брокгауз
Література
- Antoine Adam, Théophile de Viau et la libre pensée française en 1620, Genève, Éditions Slatkine Reprints, 2000, 473 p.
- Melaine Folliard, Pierre Ronzeaud, Mathilde Thorel, Théophile de Viau, la voix d'un poète — Poésies 1621, 1623, 1625, Paris, PUF, coll. " CNED ", 2008
- Guillaume Peureux (dir.), Lectures de Théophile de Viau, Presses Universitaires de Rennes, 2008
- Michèle Rosellini et Philippe Caron, Œuvres poétiques de Théophile de Viau, Atlande, 2008
- Guido Saba, Bibliographie des écrivains français. Théophile de Viau, Editions Memini, 2007, 318 p.
- Guido Saba, Fortunes et infortunes de Théophile de Viau, Histoire de la critique suivie d'une bibliographie, Paris, Klincksieck, 1997, 389 p.
- Guido Saba, Théophile de Viau: un poète rebelle, Réimpression de l'édition des Presses Universitaires de France, 1999, 235 p. Genève, Editions Slatkine Reprints, 2008
- Maurice Lever, Les bûchers de Sodome, Fayard, Paris 1985, pp. 108—119;
- Didier Godard, Le goût de Monsieur. L'homosexualité masculine au XVIIe siècle, H&O, Montblanc 2002, pp. 35-59 (chapitre: «L'affaire Théophile de Viau»).
 | Це незавершена стаття про французького письменника чи письменницю. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teofi l de Vio fr Theophile de Viau 1590 r 1626 r francuzkij poet i dramaturg dobi Baroko predstavnik Teofil de Viofr Theophile de ViauPortret Teofilya de Vio na gravyuri XVII stolittyaPsevdonimTheophi 1 Narodivsyakviten 1590 2 3 Por Sent MariPomer25 veresnya 1626 1626 09 25 5 6 36 rokiv Parizh Korolivstvo FranciyaKrayina FranciyaDiyalnistperekladach pismennik poet dramaturgSfera robotiliteratura baroko 1 Mova tvorivfrancuzkaMagnum opusd i Q3210361 Teofil de Vio u Vikishovishi Roboti u Vikidzherelah Zabutij klasicistami odnak cherez dva stolittya vidnajdenij Teofilem Gotye Teofil yak jogo zazvichaj nazivali buv najpopulyarnishim poetom XVII st ospivuvav radist zemnogo zhittya ta osobistu svobodu BiografiyaTeofil narodivsya v misti Klerak mizh bereznem ta travnem 1590 roku v protestantskij sim yi Navchavsya v protestantskij Somyurskij akademiyi a takozh u Lejdenskomu universiteti pid chas navchannya v yakomu chasto naviduvavsya do poeta z yakim pidtrimuvav intimni stosunki a zgodom burhlivo rozijshovsya V 1611 1613 vin priyednavsya do gurtka mandrivnih aktoriv odnak vzhe v 1615 roci osiv v Parizhi de viv bezturbotne zhittya ta stav vidomim poetom pri dvori Buduchi na sluzhbi v grafa de Kandal vin v 1615 1616 rokah brav uchast v konflikti mizh partiyeyu do yakoyi nalezhav jogo protektor ta korolem Lyudovikom XIII Protestanti na boci yakih stoyav Teofil persh za vse borolisya z grafom pid vpliv yakogo potrapiv korol Probachenij za uchast u vijni Teofil povernuvsya do bliskuchoyi kar yeri pri dvori Spilkuyuchis z italijcem Dzhulio Chezare Vanini Teofil perejnyav vid nogo filosofski epikurejski poglyadi sho stavili pid sumniv bezsmertya lyudskoyi dushi Sluzhachi gercogu Monmoransi vin stvoryuvav baleti dlya pridvornih vistav a u 1617 roci velikij uspih jomu prinesla jogo tragediya Piram ta Fisba Pyrame et Thisbe stvorena za syuzhetom davnorimskogo poeta Ovidiya Cya tragediya stala jogo vizitnoyu kartkoyu ta zagartuvala jogo osoblivij vishukanij stil Ironichna zla poeziya Teofilya razom z protestantskimi poglyadami vilnodumstvom ta gomoseksualnistyu nazhili jomu silnih serjoznih vorogiv Tozh u 1619 roci jogo deportuvali z Franciyi Ce ckuvannya obgruntovuyetsya politichnimi motivami i skorish za vse zv yazane zi sluzhboyu grafu sho perebuvav v opoziciyi a takozh z pidozroyu v stvorenni pamfletiv proti grafa Sharlya D Albera Majzhe cherez 2 roki u 1620 r pislya podorozhi Angliyeyu vin prijmaye katolicizm ta povertayetsya do dvoru Utim zgidno z jogo obvinuvachami ta nasampered literaturnimi kritikami jogo zvernennya do katolicizmu ne zavadilo jomu v dushi zalishitisya prihilnikom libertinazhu V 1621 1622 rokah suprovodzhuvav korolya v pohodah odnak cilkom pozbavitisya goninnya jomu ne vdalosya Najbilshe jomu zashkodila poyava nepristojnih poem pidpisanih jogo im yam v zbirniku Satirichnij Parnas Parnasse Satirique 1622 roku osoblivo jogo druge vidannya Sam Teofil stverdzhuvav sho ci brudni j bogohulni virshi v zbirniku bez jogo vidoma pomistiv pidkuplenij tipograf Hocha v zbirniku mistilisya virshi j inshih poetiv vilnodumciv Teofil najbilshe vidchuvav goninnya ta zhorstokist yezuyitiv Donosi ta naklepi yezuyitiv uvinchalis uspihom tozh za zvinuvachennyam u amoralnosti ta nevir yi Teofil mav prijti bosonizh do Soboru Parizkoyi Bogomateri zadlya publichnogo pokayannya a takozh buti spalenim zazhivo u 1623 roci Virok bulo zdijsneno nad opudalom a sam Teofil de Vio perehovuvavsya Zatrimanij pid chas vtechi do Angliyi vin buv uv yaznenij v Konsyerzheri u tij samij kameri de sidiv Ravalyak ta utrimuvavsya tam vprodovzh dvoh rokiv ochikuyuchi ostatochnogo viroku V cej chas yezuyit o Garass vidav proti nogo cilij tom obvinuvachen La doctrine curieuse des beaux esprits de ce temps Cikava doktrina pro dotepnikiv cih chasiv 1623 Zadlya otrimannya smertnogo viroku dlya Teofilya vin zrobiv povnij analiz jogo tvoriv ta viyaviv u nih prihilnist avtora do sodomiyi Sprava Teofilya nabula rozgolosu tozh intelektualami ta pismennikami togo chasu bulo vidano ne menshe p yatidesyati p yati broshur za i proti jogo strati V cej chas Teofil de Vio prosit zastupnictva u svoyih vplivovih druziv Vreshti resht parlament pom yakshiv suvorij smertnij virok dovichnim viselennyam z krayini Zavdyaki gercogu Monmoransi jomu dozvolili tayemno zhiti v Parizhi de vin i pomer 25 veresnya 1626 TvoriŒuvres completes de Theophile Tome I Ed M Alleaume Kraus reprint 1995 Œuvres completes de Theophile Tome II Ed M Alleaume Kraus reprint 1995 Apres m avoir fait tant mourir Œuvres choisies de Theophile de Viau editees par Jean Pierre Chauveau Gallimard collection Poesie 2002 PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Theophile de Viau 2009 d Track Q1868372 Theophile de Viau 1999 d Track Q2451336 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 International Music Score Library Project 2006 d Track Q523660 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227LiteraturaAntoine Adam Theophile de Viau et la libre pensee francaise en 1620 Geneve Editions Slatkine Reprints 2000 473 p Melaine Folliard Pierre Ronzeaud Mathilde Thorel Theophile de Viau la voix d un poete Poesies 1621 1623 1625 Paris PUF coll CNED 2008 Guillaume Peureux dir Lectures de Theophile de Viau Presses Universitaires de Rennes 2008 Michele Rosellini et Philippe Caron Œuvres poetiques de Theophile de Viau Atlande 2008 Guido Saba Bibliographie des ecrivains francais Theophile de Viau Editions Memini 2007 318 p Guido Saba Fortunes et infortunes de Theophile de Viau Histoire de la critique suivie d une bibliographie Paris Klincksieck 1997 389 p Guido Saba Theophile de Viau un poete rebelle Reimpression de l edition des Presses Universitaires de France 1999 235 p Geneve Editions Slatkine Reprints 2008 Maurice Lever Les buchers de Sodome Fayard Paris 1985 pp 108 119 Didier Godard Le gout de Monsieur L homosexualite masculine au XVIIe siecle H amp O Montblanc 2002 pp 35 59 chapitre L affaire Theophile de Viau Ce nezavershena stattya pro francuzkogo pismennika chi pismennicyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi