Теодо́ріх Тре́йденський (лат. Theodericus de Thoreyda; нім. Theoderich (Dietrich) von Treyden; 1160 — 15 липня 1219) — німецький католицький місіонер-цистерціанець, що одним із перших проповідував християнство в Лівонії. Другий (1211—1219). Перший настоятель (абат) Дюнамюндського монастиря (1205—1211). Співзасновник чернечо-лицарського Ордену мечоносців (1202). Сподвижник ікскюлльсього єпископа Майнгарда, помічник і представник ризького єпископа Альберта. Проповідував християнство лівам у Турайді (Трейдені), за що прозваний «Трейденським» (Турайдським). Учасник хрестових походів проти язичників — селів, естів. Працював як єпископ-помічник у Фландрії, Брабанті, Рейнланді й Вестфалії. Відвідував з офіційними посольствами Рим, Данію, Швецію, Полоцьк. Загинув у битві з естами при . Також — Теодоріх (Дітріх) Трейденський (Торейдський, Турайдський), Теодоріх Естонський (нім. Theoderich von Estland).
Теодоріх | ||
Випробовування Теодоріха у лівів | ||
| ||
---|---|---|
1211 — 1219 | ||
Церква: | Римо-Католицька Церква | |
Попередник: | ||
Наступник: | ||
| ||
1205 — 1211 | ||
Наступник: | ||
Діяльність: | місіонер | |
Народження: | 1160 невідомо | |
Смерть: | 15 липня 1219 Ревель, Естонія | |
Єп. хіротонія: | 1211 | |
Теодоріх Трейденський у Вікісховищі |
Біографія
Рік і місце народження Теодоріха невідомі. Він був монахом-цистеріанцем, ймовірно, з Локкумського монастиря в Нижній Саксонії.
1187 року Теодоріх супроводжував до Лівонії Майнгарда Зегеберзького, першого ікскюльського єпископа. Він проповідував у районі лівського краю Турайда, де навернув до християнства лівську старшину та лівських князів і Каупо.
1193 року, за дорученням ікскюлльського єпископа, Теодоріх відвідав Рим, де зустрівся з папою Целестином ІІІ у справі місії в Лівонії. У 1195—1196 роках він вдруге побував у Римській курії, де отримав дозвіл на відпущення кари за гріхи пілігримам, що візьмуть участь у хрестовому поході проти язичників у Лівонії. 1200 року цистеріанець знову був у Римі за дорученням єпископа Альберта фон Буксгевдена. Він зустрівся із папою Інокентієм ІІІ, який прирівняв Лівонський хрестовий похід до хрестових походів у Палестину.
1202 року, за відсутності єпископа Альберта, але за його попередньої згоди, Теодоріх заснував чернечий лицарський Орден мечоносців. Цей орден базувався на статуті тамплієрів, але в усіх питаннях підлягав ризькому єпископу.
1203 року за дорученням Альберта Теодоріх виїхав до Риму, везучи із собою лівського князя-конвертита Каупо на знак успішності Лівонської місії. На аудієнції папа Інокентій ІІІ нагородив їх подарунками, а також видав новий заклик до мешканців взяти участь у християнізації Лівонії. 1204 р. Теодоріх повернувся до Лівонії, до Риги, де деякий час заміщав відсутнього єпископа.
1205 року Теодоріх розпочав будівництво цистеріанського Дюнамюндського монастиря за дозволом єпископа Альберта. Тоді ж він став першим настоятелем цієї обителі. Наступного 1206 року від відвідав полоцького князя Володимира як офіційний посол Риги.
1206 року, внаслідок остаточного прийняття християнства лівами, було розпочато християнізацію селів та інших сусідніх балтських племен. 1208 року відбувся хрестовий похід проти селів, у якому Теодоріх взяв участь. 1211 року ризький єпископ Альберт призначив його другим єпископом ревельським в Естонії після покійного Фулько. Проте цей пост був лише титулярним, позаяк край естів не був ще завойований.
Наприкінці життя Теодоріх був політичним опонентом Альберта, добиваючись призначення на реальну єпископську посаду. З 1213 року він жив у Німеччині — перебував при дворах та . Останній був відлучений від церкви, тому Теодоріх виконував функції єпископа-помічника, а також заступника в Льєзькій діоцезії. 1213 року Теодоріх отримав від Римської курії визнання своїх єпископських прав, а також свободу не підпорядковуватися жодному архієпископу.
1214 року Теодоріх тимчасово повернувся до Лівонії, де разом із єпископом Альбертом спланував розподіл земель. 1215 року він знову виїхав до Німеччини, де супроводжував єпископа . Згодом він відвідав Рим, де взяв участь у Четвертому Латеранському соборі, а 1216 року знову вернувся до Лівонії.
1218 року Теодоріх відвідав данського короля , опонента Альберта, з проханням допомогти у війні проти естів. Король обіцяв допомогу в обмін на землю, що перейде данській короні. Теодоріх погодився й супроводжував Вальдемара ІІ у хрестовому поході до Естонії 1219 року. Данське військо висадилося біля Ревеля й зійшлося з естами у , в якій Теодоріх загинув.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #13726075X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Johansen, Paul. Dietrich von Treiden // Neue Deutsche Biographie. B. 3 (1957), S. 692—693.
Джерела
- Poelchau, Lore. Das Zisterzienserkloster Dünamünde // Benediktiner, Zisterzienser. Christof Römer u.a. (Hrsg.). Berlin, 1999. S. 179—181
- Bunge, F. G. von. Livland — die Wiege der Deutschen Weihbischöfe. Leipzig, 1875 S. 15–19
- Paul Johansen. Dietrich (Theodericus) von Treiden. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1957, Band 3, S. 692 f. (Digitalisat).
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Теодоріх Трейденський
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teodo rih Tre jdenskij lat Theodericus de Thoreyda nim Theoderich Dietrich von Treyden 1160 15 lipnya 1219 nimeckij katolickij misioner cistercianec sho odnim iz pershih propoviduvav hristiyanstvo v Livoniyi Drugij 1211 1219 Pershij nastoyatel abat Dyunamyundskogo monastirya 1205 1211 Spivzasnovnik chernecho licarskogo Ordenu mechonosciv 1202 Spodvizhnik ikskyullsogo yepiskopa Majngarda pomichnik i predstavnik rizkogo yepiskopa Alberta Propoviduvav hristiyanstvo livam u Turajdi Trejdeni za sho prozvanij Trejdenskim Turajdskim Uchasnik hrestovih pohodiv proti yazichnikiv seliv estiv Pracyuvav yak yepiskop pomichnik u Flandriyi Brabanti Rejnlandi j Vestfaliyi Vidviduvav z oficijnimi posolstvami Rim Daniyu Shveciyu Polock Zaginuv u bitvi z estami pri Takozh Teodorih Ditrih Trejdenskij Torejdskij Turajdskij Teodorih Estonskij nim Theoderich von Estland Teodorih Viprobovuvannya Teodoriha u liviv 1211 1219 Cerkva Rimo Katolicka Cerkva Poperednik Nastupnik Abat Dyunamyunde 1205 1211 Nastupnik Diyalnist misioner Narodzhennya 1160 nevidomo Smert 15 lipnya 1219 1219 07 15 Revel Estoniya Yep hirotoniya 1211 Teodorih Trejdenskij u VikishovishiBiografiyaRik i misce narodzhennya Teodoriha nevidomi Vin buv monahom cisteriancem jmovirno z Lokkumskogo monastirya v Nizhnij Saksoniyi 1187 roku Teodorih suprovodzhuvav do Livoniyi Majngarda Zegeberzkogo pershogo ikskyulskogo yepiskopa Vin propoviduvav u rajoni livskogo krayu Turajda de navernuv do hristiyanstva livsku starshinu ta livskih knyaziv i Kaupo 1193 roku za doruchennyam ikskyullskogo yepiskopa Teodorih vidvidav Rim de zustrivsya z papoyu Celestinom III u spravi misiyi v Livoniyi U 1195 1196 rokah vin vdruge pobuvav u Rimskij kuriyi de otrimav dozvil na vidpushennya kari za grihi piligrimam sho vizmut uchast u hrestovomu pohodi proti yazichnikiv u Livoniyi 1200 roku cisterianec znovu buv u Rimi za doruchennyam yepiskopa Alberta fon Buksgevdena Vin zustrivsya iz papoyu Inokentiyem III yakij pririvnyav Livonskij hrestovij pohid do hrestovih pohodiv u Palestinu 1202 roku za vidsutnosti yepiskopa Alberta ale za jogo poperednoyi zgodi Teodorih zasnuvav chernechij licarskij Orden mechonosciv Cej orden bazuvavsya na statuti tampliyeriv ale v usih pitannyah pidlyagav rizkomu yepiskopu 1203 roku za doruchennyam Alberta Teodorih viyihav do Rimu vezuchi iz soboyu livskogo knyazya konvertita Kaupo na znak uspishnosti Livonskoyi misiyi Na audiyenciyi papa Inokentij III nagorodiv yih podarunkami a takozh vidav novij zaklik do meshkanciv vzyati uchast u hristiyanizaciyi Livoniyi 1204 r Teodorih povernuvsya do Livoniyi do Rigi de deyakij chas zamishav vidsutnogo yepiskopa 1205 roku Teodorih rozpochav budivnictvo cisterianskogo Dyunamyundskogo monastirya za dozvolom yepiskopa Alberta Todi zh vin stav pershim nastoyatelem ciyeyi obiteli Nastupnogo 1206 roku vid vidvidav polockogo knyazya Volodimira yak oficijnij posol Rigi 1206 roku vnaslidok ostatochnogo prijnyattya hristiyanstva livami bulo rozpochato hristiyanizaciyu seliv ta inshih susidnih baltskih plemen 1208 roku vidbuvsya hrestovij pohid proti seliv u yakomu Teodorih vzyav uchast 1211 roku rizkij yepiskop Albert priznachiv jogo drugim yepiskopom revelskim v Estoniyi pislya pokijnogo Fulko Prote cej post buv lishe titulyarnim pozayak kraj estiv ne buv she zavojovanij Yepiskop Teodorih livoruch Naprikinci zhittya Teodorih buv politichnim oponentom Alberta dobivayuchis priznachennya na realnu yepiskopsku posadu Z 1213 roku vin zhiv u Nimechchini perebuvav pri dvorah ta Ostannij buv vidluchenij vid cerkvi tomu Teodorih vikonuvav funkciyi yepiskopa pomichnika a takozh zastupnika v Lyezkij dioceziyi 1213 roku Teodorih otrimav vid Rimskoyi kuriyi viznannya svoyih yepiskopskih prav a takozh svobodu ne pidporyadkovuvatisya zhodnomu arhiyepiskopu 1214 roku Teodorih timchasovo povernuvsya do Livoniyi de razom iz yepiskopom Albertom splanuvav rozpodil zemel 1215 roku vin znovu viyihav do Nimechchini de suprovodzhuvav yepiskopa Zgodom vin vidvidav Rim de vzyav uchast u Chetvertomu Lateranskomu sobori a 1216 roku znovu vernuvsya do Livoniyi 1218 roku Teodorih vidvidav danskogo korolya oponenta Alberta z prohannyam dopomogti u vijni proti estiv Korol obicyav dopomogu v obmin na zemlyu sho perejde danskij koroni Teodorih pogodivsya j suprovodzhuvav Valdemara II u hrestovomu pohodi do Estoniyi 1219 roku Danske vijsko visadilosya bilya Revelya j zijshlosya z estami u v yakij Teodorih zaginuv PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 13726075X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Johansen Paul Dietrich von Treiden Neue Deutsche Biographie B 3 1957 S 692 693 DzherelaPoelchau Lore Das Zisterzienserkloster Dunamunde Benediktiner Zisterzienser Christof Romer u a Hrsg Berlin 1999 S 179 181 Bunge F G von Livland die Wiege der Deutschen Weihbischofe Leipzig 1875 S 15 19 Paul Johansen Dietrich Theodericus von Treiden Neue Deutsche Biographie Berlin 1957 Band 3 S 692 f Digitalisat Arbusov Leonid Grundriss der Geschichte Liv Est und Kurlands Riga Jonck und Poliewsky 1918 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Teodorih Trejdenskij