Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
А́льберт фон Буксге́вден (нім. Albrecht von Buxthoeven, «Альберт з Буксгевдена»; 1165 — 17 січня 1229) — німецький католицький місіонер у Лівонії, останній ікскюлльский єпископ (1199—1201), перший ризький єпископ (1201—1229). Засновник Риги (1201). Представник німецького шляхетного роду Буксгеведенів. Бременський канонік (до 1199), імперський князь (з 1224). Один із подвижників християнізації балтійських народів, організатор хрестових походів і німецької колонізації Лівонії. Співзасновник чернечо-лицарського Ордену меченосців (1202). Фундатор Дюнамюндського монастиря (1205), Ризької церкви святого Петра (1209), Ризького кафедрального собору (1211). Учасник битви при Роденпойсі (1205). Племінник бременського архієпископа . Також — єпископ Альберт; Альберт I, Альберт Буксгевденський, Альберт фон Аппельдерн, Альберт Ризький, Альберт Лівонський.
| Альберт | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1199 — 1201 | ||
| Церква: | Римо-Католицька Церква | |
| Попередник: | Бертольд Шульте | |
| ||
| 1201 — 17 січня 1229 | ||
| Церква: | Римо-Католицька Церква | |
| Наступник: | ||
| Діяльність: | політик, католицький священник, католицький єпископ | |
| Національність: | німець | |
| Народження: | 1165[1] Бексгефеде | |
| Смерть: | 17 січня 1229[1][3] Рига, Лівонська конфедерація[1] | |
| Похований: | d | |
| Династія: | Буксгеведени | |
| Єп. хіротонія: | 1199 | |
| | ||
Біографія
Походження
Альберт народився близько 1165 року, в маєтку Буксгевден, в німецькій шляхетній родині Буксгевденів. Його сім'я належала до стану бременських міністеріалів.
Мати — Альгейдіс (до шлюбу ), була зведеною сестрою бременського архієпископа . Відповідно, Альберт був небожем архієпископа.
Точне прізвище Альберта невідоме. Його брати від іншої матері звалися «фон Буксгевден» (Buxthoeven / Buxhövden /Bekeshovede / Buxhoeveden / Buxhöveden / Buxhöwde), а інколи — «фон Аппельдерн» (Appeldern), за назвами місцевостей в околицях Бремена. Нащадки двох братів-мирян Дітріха та Йоганна носили прізвище Буксгевден, або називали себе за своїми ленами — Ікскюлль, фон Ропп, фон Пудріс. На їхнє спільне походження вказує герб.
Лівонський єпископ
Альберт служив каноніком у Бремені. На початку 1199 року архієпископ Гартвіх II призначив його єпископом Лівонії й весною Альберт організував влітку на острові Готланд ополчення хрестоносців з 500 чоловік для боротьби з лівонськими язичниками. Потім він відвідав данського короля Канута, шлезвігського герцога Вальдемара (що став данським королем Вальдемаром II з 1202 р.) і лундського архієпископа Авесалома (суперника Гартвіха). Отримавши буллу папи Інокентія ІІІ, за якою християни Саксонії та Вестфалії запрошувалися до підтримки лівонської церкви задля прощення гріхів, Альберт приїхав на Різдво до Магдебургу, до двору німецького короля Філіппа Швабського та його дружині . Король не надав єпископу реальної підтримки, обмежившись обіцянками. Тим не менше з різних частин Нижньої Саксонії до Любека зібралися вояки, що бажали взяти участь у поході до Лівонії.
У квітні 1200 року Альберт прибув на 23 кораблях із військом до Лівонії, до берегів Західної Двіни. В замку він зустрівся монахами, які втекли із Ікскюлля й витримали приступи місцевих язичників. Альберт мусив розбудовувати церкву спочатку; він здійснив 14 поїздок із Лівонії до Німеччини, намагаючись відновити справу християнізації краю та розвинути німецьку колонізацію Лівонії. Альберту активно допомагало німецьке духовенство, шляхта й міщани; проте імперський уряд та німецьке селянство не були зацікавлені в освоєнні Лівонії й залишилися поза колонізаційними процесами.
Заснування Риги
Після прибуття до Лівонії Альберт уклав договір із лівами, за яким вони обіцяли не чинити перепони його діяльності. Після цього, 1201 року, на річці (нім. Rigebach), притоці Західної Двіни, він відмітив місце для ринку, на базі якого відносно швидко постало місто Рига. Альберт звів у ньому собор і єпископський двір, що первісно були збудовані з дерева, але до пожежі 1215 року вже були перебудовані кам'яними. Одночасно постали міські стіни для оборони єпископської резиденції від можливого нападу сусідів.
Рига одразу стала опорним пунктом німецької колонізації регіону. 1202 року до неї прибула група світських переселенців у супроводі монаха-августинця з гольштинського — , звідного брата Альберта. Колоністи прийняли право готландських німців. До 1226 р. міським судом завідував Фогт, довірена особа ризького єпископа. Альберт заохочував розростання міста: він звільнив міщан від (судового поєдинку), ордалій і постанов берегового права, а також зняв обмеження на торгівлю приїжджих купців. Було дозволено формування самоврядних цехів-гільдій, члени яких були зобов'язані допомагати своїм учасникам та їхнім родинам у випадках нещасть (хвороби, збитків, полону, смерті тощо). Для послаблення конкурентів і зосередження торгівлі в Ризі, Альберт випросив у Папи Римського офіційну буллу, яка забороняла під страхом відлучення від церкви в'їзд купців до Курляндії та Семигалії.
Орден меченосців
Для охорони християнської церкви та колоній в Лівонії єпископ Альберт планував створити постійний духовний лицарський орден. Це було пов'язано з тим, що більшість німецьких вояків були — вони давали лише річні обіти, після закінчення яких одразу ж поверталися на батьківщину, не осідаючи в лівонських землях. 1202 року, за своєї відсутності, Альберт доручив справу створення ордену монаху-цистерціанцю Теодоріху Трейденському, що займався християнізацією лівів ще з часів Майнгарда. Монах сформував у Ризі військову організацію «Брати лицарської служби Христа», більш відому як Орден меченосців, і отримав від папи Інокентія ІІІ офіційний дозвіл на її діяльність. За папською постановою Орден базувався на статуті тамплієрів, але підпорядковувалися безпосередньо ризькому єпископу. Меченосці приймали монаші обітниці, а також особливий обіт боротьби проти язичників. Першим магістром Ордену став Вінно фон Рорбах. За свої труди Орден вимагав за винагороду третину усіх земель єпископства, що вже підкорена або буде підкорена. Альберт схвалив це рішення, але на знак залежності меченосців від єпископа поставив вимогу, щоб четверта частина десятини з усіх орденських земель йшла до єпископської скарбниці. Альберт також залишив за собою Трейден, Ідумею, морську частину Метсеполе.
Взимку 1206—1207 роках Альберт об'їхав Північну Німеччину, закликаючи до нового лівонського хрестового походу. У квітні 1207 року він прибув до двору німецького короля , підніс (коммендував) йому підкорену Лівонію й отримав її назад у вигляді лену. Таким чином Альберт став імперським князем; він не вважав християнізацію та підкорення Лівонії приватною справою, але прагнув мати успіхи раніше того, як вступить у тісні правові відносини зі Священною Римською імперією. На Трійцю того ж року Альберт повернувся до Риги в супроводі численних пілігрімів.
Спочатку сам намагався завоювати Латгалію та Естонію, проте не зміг. Тоді запросив данського короля Вальдемара II. Спільними зусиллями вони у 1207—1217 роках підкорили більшу частину сучасних Латвії та Естонії. Було засновано єпископства Езельське, Дерптське, Естляндське, Семігальське та Курляндське.
За Альберта фон Буксгофдена, в 1211 році в Ризі було збудовано Домський собор.
Оцінки
Російські історики наголошували на тому, що цей властолюбний єпископ з 1200 року до дня смерті "особисто організовував та очолював підкорення лівів, естонців і латишів, втілюючи в життя криваву політику католицької Церкви в Прибалтійських країнах. Для того, щоб захопити побільше землі та посилити своє панування, Альберт не гидував ніякими засобами: ні обманом, ні підлими інтригами, ні масовими вбивствами.
Історик Леонід Арбузов високо оцінював діяльність Альберта, що «вирішив спасти ліфляндську церкву, якій загрожувала загибель». Науковець зазначав, що «лише завдяки його [єпископа] постійній невтомній діяльності, його незламній енергії та розважливості вдалося довести справу християнізації і німецької колонізації до повного розвитку».
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #11864761X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Альбертъ I // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 501.
- Visuotinė lietuvių enciklopedija
- Hellmann, Manfred. Die Anfänge christlicher Mission in den baltischen Ländern. In: Studien über die Anfänge der Mission in Livland. Hg. v. dems. Sigmaringen 1989, S. 7–36. — S. 28.
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. — S. 13.
- www.sedmitza.ru [ 10 грудня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. — S. 13-26.
- Binnemann, Aus baltischer Vorzeit, Lpz., 1870
- Gaussmann, Das Ringen der Deutschen und Dänen um den Besitz Estlands, Lpz., 1870
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альберт фон Буксгевден
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Albert A lbert fon Buksge vden nim Albrecht von Buxthoeven Albert z Buksgevdena 1165 17 sichnya 1229 nimeckij katolickij misioner u Livoniyi ostannij ikskyullskij yepiskop 1199 1201 pershij rizkij yepiskop 1201 1229 Zasnovnik Rigi 1201 Predstavnik nimeckogo shlyahetnogo rodu Buksgevedeniv Bremenskij kanonik do 1199 imperskij knyaz z 1224 Odin iz podvizhnikiv hristiyanizaciyi baltijskih narodiv organizator hrestovih pohodiv i nimeckoyi kolonizaciyi Livoniyi Spivzasnovnik chernecho licarskogo Ordenu mechenosciv 1202 Fundator Dyunamyundskogo monastirya 1205 Rizkoyi cerkvi svyatogo Petra 1209 Rizkogo kafedralnogo soboru 1211 Uchasnik bitvi pri Rodenpojsi 1205 Pleminnik bremenskogo arhiyepiskopa Takozh yepiskop Albert Albert I Albert Buksgevdenskij Albert fon Appeldern Albert Rizkij Albert Livonskij Albert Gerb Yepiskop Ikskyullskij 1199 1201 Cerkva Rimo Katolicka Cerkva Poperednik Bertold Shulte Yepiskop Rizkij 1201 17 sichnya 1229 Cerkva Rimo Katolicka Cerkva Nastupnik Diyalnist politik katolickij svyashennik katolickij yepiskop Nacionalnist nimec Narodzhennya 1165 1 Beksgefede Smert 17 sichnya 1229 1 3 Riga Livonska konfederaciya 1 Pohovanij d Dinastiya Buksgevedeni Yep hirotoniya 1199 Albert fon Buksgevden u VikishovishiBiografiyaPohodzhennya Albert narodivsya blizko 1165 roku v mayetku Buksgevden v nimeckij shlyahetnij rodini Buksgevdeniv Jogo sim ya nalezhala do stanu bremenskih ministerialiv Mati Algejdis do shlyubu bula zvedenoyu sestroyu bremenskogo arhiyepiskopa Vidpovidno Albert buv nebozhem arhiyepiskopa Tochne prizvishe Alberta nevidome Jogo brati vid inshoyi materi zvalisya fon Buksgevden Buxthoeven Buxhovden Bekeshovede Buxhoeveden Buxhoveden Buxhowde a inkoli fon Appeldern Appeldern za nazvami miscevostej v okolicyah Bremena Nashadki dvoh brativ miryan Ditriha ta Joganna nosili prizvishe Buksgevden abo nazivali sebe za svoyimi lenami Ikskyull fon Ropp fon Pudris Na yihnye spilne pohodzhennya vkazuye gerb Livonskij yepiskop Albert sluzhiv kanonikom u Bremeni Na pochatku 1199 roku arhiyepiskop Gartvih II priznachiv jogo yepiskopom Livoniyi j vesnoyu Albert organizuvav vlitku na ostrovi Gotland opolchennya hrestonosciv z 500 cholovik dlya borotbi z livonskimi yazichnikami Potim vin vidvidav danskogo korolya Kanuta shlezvigskogo gercoga Valdemara sho stav danskim korolem Valdemarom II z 1202 r i lundskogo arhiyepiskopa Avesaloma supernika Gartviha Otrimavshi bullu papi Inokentiya III za yakoyu hristiyani Saksoniyi ta Vestfaliyi zaproshuvalisya do pidtrimki livonskoyi cerkvi zadlya proshennya grihiv Albert priyihav na Rizdvo do Magdeburgu do dvoru nimeckogo korolya Filippa Shvabskogo ta jogo druzhini Korol ne nadav yepiskopu realnoyi pidtrimki obmezhivshis obicyankami Tim ne menshe z riznih chastin Nizhnoyi Saksoniyi do Lyubeka zibralisya voyaki sho bazhali vzyati uchast u pohodi do Livoniyi U kvitni 1200 roku Albert pribuv na 23 korablyah iz vijskom do Livoniyi do beregiv Zahidnoyi Dvini V zamku vin zustrivsya monahami yaki vtekli iz Ikskyullya j vitrimali pristupi miscevih yazichnikiv Albert musiv rozbudovuvati cerkvu spochatku vin zdijsniv 14 poyizdok iz Livoniyi do Nimechchini namagayuchis vidnoviti spravu hristiyanizaciyi krayu ta rozvinuti nimecku kolonizaciyu Livoniyi Albertu aktivno dopomagalo nimecke duhovenstvo shlyahta j mishani prote imperskij uryad ta nimecke selyanstvo ne buli zacikavleni v osvoyenni Livoniyi j zalishilisya poza kolonizacijnimi procesami Zasnuvannya Rigi Dokladnishe Riga Yepiskop Alfred zakladaye narizhnij kamin mista Riga 1200 Pislya pributtya do Livoniyi Albert uklav dogovir iz livami za yakim voni obicyali ne chiniti pereponi jogo diyalnosti Pislya cogo 1201 roku na richci nim Rigebach pritoci Zahidnoyi Dvini vin vidmitiv misce dlya rinku na bazi yakogo vidnosno shvidko postalo misto Riga Albert zviv u nomu sobor i yepiskopskij dvir sho pervisno buli zbudovani z dereva ale do pozhezhi 1215 roku vzhe buli perebudovani kam yanimi Odnochasno postali miski stini dlya oboroni yepiskopskoyi rezidenciyi vid mozhlivogo napadu susidiv Riga odrazu stala opornim punktom nimeckoyi kolonizaciyi regionu 1202 roku do neyi pribula grupa svitskih pereselenciv u suprovodi monaha avgustincya z golshtinskogo zvidnogo brata Alberta Kolonisti prijnyali pravo gotlandskih nimciv Do 1226 r miskim sudom zaviduvav Fogt dovirena osoba rizkogo yepiskopa Albert zaohochuvav rozrostannya mista vin zvilniv mishan vid sudovogo poyedinku ordalij i postanov beregovogo prava a takozh znyav obmezhennya na torgivlyu priyizhdzhih kupciv Bulo dozvoleno formuvannya samovryadnih cehiv gildij chleni yakih buli zobov yazani dopomagati svoyim uchasnikam ta yihnim rodinam u vipadkah neshast hvorobi zbitkiv polonu smerti tosho Dlya poslablennya konkurentiv i zoseredzhennya torgivli v Rizi Albert viprosiv u Papi Rimskogo oficijnu bullu yaka zaboronyala pid strahom vidluchennya vid cerkvi v yizd kupciv do Kurlyandiyi ta Semigaliyi Orden mechenosciv Dokladnishe Orden mechenosciv Dlya ohoroni hristiyanskoyi cerkvi ta kolonij v Livoniyi yepiskop Albert planuvav stvoriti postijnij duhovnij licarskij orden Ce bulo pov yazano z tim sho bilshist nimeckih voyakiv buli voni davali lishe richni obiti pislya zakinchennya yakih odrazu zh povertalisya na batkivshinu ne osidayuchi v livonskih zemlyah 1202 roku za svoyeyi vidsutnosti Albert doruchiv spravu stvorennya ordenu monahu cisterciancyu Teodorihu Trejdenskomu sho zajmavsya hristiyanizaciyeyu liviv she z chasiv Majngarda Monah sformuvav u Rizi vijskovu organizaciyu Brati licarskoyi sluzhbi Hrista bilsh vidomu yak Orden mechenosciv i otrimav vid papi Inokentiya III oficijnij dozvil na yiyi diyalnist Za papskoyu postanovoyu Orden bazuvavsya na statuti tampliyeriv ale pidporyadkovuvalisya bezposeredno rizkomu yepiskopu Mechenosci prijmali monashi obitnici a takozh osoblivij obit borotbi proti yazichnikiv Pershim magistrom Ordenu stav Vinno fon Rorbah Za svoyi trudi Orden vimagav za vinagorodu tretinu usih zemel yepiskopstva sho vzhe pidkorena abo bude pidkorena Albert shvaliv ce rishennya ale na znak zalezhnosti mechenosciv vid yepiskopa postaviv vimogu shob chetverta chastina desyatini z usih ordenskih zemel jshla do yepiskopskoyi skarbnici Albert takozh zalishiv za soboyu Trejden Idumeyu morsku chastinu Metsepole Vzimku 1206 1207 rokah Albert ob yihav Pivnichnu Nimechchinu zaklikayuchi do novogo livonskogo hrestovogo pohodu U kvitni 1207 roku vin pribuv do dvoru nimeckogo korolya pidnis kommenduvav jomu pidkorenu Livoniyu j otrimav yiyi nazad u viglyadi lenu Takim chinom Albert stav imperskim knyazem vin ne vvazhav hristiyanizaciyu ta pidkorennya Livoniyi privatnoyu spravoyu ale pragnuv mati uspihi ranishe togo yak vstupit u tisni pravovi vidnosini zi Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu Na Trijcyu togo zh roku Albert povernuvsya do Rigi v suprovodi chislennih piligrimiv Spochatku sam namagavsya zavoyuvati Latgaliyu ta Estoniyu prote ne zmig Todi zaprosiv danskogo korolya Valdemara II Spilnimi zusillyami voni u 1207 1217 rokah pidkorili bilshu chastinu suchasnih Latviyi ta Estoniyi Bulo zasnovano yepiskopstva Ezelske Derptske Estlyandske Semigalske ta Kurlyandske Za Alberta fon Buksgofdena v 1211 roci v Rizi bulo zbudovano Domskij sobor OcinkiYepiskop Albert na yuvilejnij latvijskij moneti 1995 rik Rosijski istoriki nagoloshuvali na tomu sho cej vlastolyubnij yepiskop z 1200 roku do dnya smerti osobisto organizovuvav ta ocholyuvav pidkorennya liviv estonciv i latishiv vtilyuyuchi v zhittya krivavu politiku katolickoyi Cerkvi v Pribaltijskih krayinah Dlya togo shob zahopiti pobilshe zemli ta posiliti svoye panuvannya Albert ne giduvav niyakimi zasobami ni obmanom ni pidlimi intrigami ni masovimi vbivstvami Istorik Leonid Arbuzov visoko ocinyuvav diyalnist Alberta sho virishiv spasti liflyandsku cerkvu yakij zagrozhuvala zagibel Naukovec zaznachav sho lishe zavdyaki jogo yepiskopa postijnij nevtomnij diyalnosti jogo nezlamnij energiyi ta rozvazhlivosti vdalosya dovesti spravu hristiyanizaciyi i nimeckoyi kolonizaciyi do povnogo rozvitku PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 11864761X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Albert I Enciklopedicheskij slovar pod red I E Andreevskij SPb Brokgauz Efron 1890 T Ia S 501 d Track Q656d Track Q23892888d Track Q4065721d Track Q19908137d Track Q24330491d Track Q602358 Visuotine lietuviu enciklopedija d Track Q76499581 Hellmann Manfred Die Anfange christlicher Mission in den baltischen Landern In Studien uber die Anfange der Mission in Livland Hg v dems Sigmaringen 1989 S 7 36 S 28 Arbusov Leonid Grundriss der Geschichte Liv Est und Kurlands Riga Jonck und Poliewsky 1918 S 13 www sedmitza ru 10 grudnya 2008 u Wayback Machine ros DzherelaArbusov Leonid Grundriss der Geschichte Liv Est und Kurlands Riga Jonck und Poliewsky 1918 S 13 26 Binnemann Aus baltischer Vorzeit Lpz 1870 Gaussmann Das Ringen der Deutschen und Danen um den Besitz Estlands Lpz 1870PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Albert fon Buksgevden