Суфі́зм (також суфійський іслам або тасаввуф (араб. صوفية), імовірно від арабського суф (араб. صوف) — шерсть, суфій — той що носить вовняний плащ) — містико-аскетична течія в ісламі. Вважається, що перші суфії з'явилися на межі VIII та IX століть в Іраку та Сирії. Імовірно під цим терміном об'єднуються різні містичні вчення, які виникли в мусульманському культурному середовищі з давніх часів і по теперішній час. Визнаючи реальним лише існування Бога (Аллаха), а навколишні речі та явища — його еманацією, послідовники суфізму оголошують вищою метою життя містичне з'єднання душі людини з Богом, тим самим суфізм має схожість зі світоглядом дгармічних релігій. Суфії намагаються збагнути потаємний зміст коранічних одкровень, для чого суворо дотримуються приписів Корану і Суни, беруть участь у чуваннях, приймають обітниці, дотримуються додаткових постів. Водночас вони проповідують містичну некорисливу любов до Аллаха, бажаючи злитися з ним. Кінцевою метою суфізму вважається знищення своїх якостей як особистості, що має спричинити повне поєднання, злиття з божественною істиною.
«З'єднання з божеством», за вченням суфізму, відбувається в екстазі, до якого повинні доводити себе віряни. В арабо-ісламській термінології суфій — це закоханий в Істину, той, хто рухається до Досконалості. Рух до якоїсь абстрактної Істини за допомогою любові та відданості до Бога суфії називають тарікатом (шляхом).
Для раннього суфізму характерний пантеїзм з окремими матеріалістичними елементами. Згодом під впливом неоплатонізму, індійської філософії та деяких ідей християнства центральне місце в суфізмі займають аскетизм і скрайній містицизм. В теософській традиції суфізм ототожнюється з езотеричним ісламом.
Суфізм — неоднорідна течія: до нього приєднувалися представники різних богословських шкіл і напрямів ісламу. Він неодноразово відігравав значну роль у політичному житті мусульманських країн як ідеологія повстанських рухів, зокрема як мюридизм на Північному Кавказі, а також антиколоніальної боротьби.
Суфізм
З точки зору суфіїв, суфізм — це шлях очищення душі від поганих якостей () та прищеплення похвальних якостей духу (рух). Цей шлях мюрід («шукач», «спраглий») проходить під керівництвом мюршіда («духовного наставника»), що дійшов до кінця шляху і отримав від свого мюршіда дозвіл (іджаза) на наставництво, або самостійно за наявності розвиненої природної інтуїції (внутрішнього вчителя).
Суфійські шейхи є частиною ланцюжка наступності навчання, яка згідно з канонами сходить до Пророка. Той, у якого немає іджаза («печатки серця») від свого шейха на повчання мюрідів, не є істинним шейхом і не має права навчати охочих суфізму (тассаввуфу, тарікату).
Згідно з канонічною традицією, суфієм може бути виключно мусульманин, все таке, що суперечить Шаріату не може бути суфізмом, про це писав видатний суфійський шейх ) у «Мактубат» («Письмена»). При цьому мається на увазі що Шаріат як ісламська дисципліна і традиції є складовою частиною шляху.
Богослов аль-Газалі (1058—1111) вважав, що суфізм — це сама суть ісламу.
Богослов (1263—1328) неоднозначно ставився до суфізму, але повністю на відміну від Ібн Абд аль-Ваххаба його не заперечував.
Серед мусульман спостерігається досить неоднозначне ставлення до суфізму, від повного заперечення даного явища, до фактичного заміщення ісламських релігійних почуттів у контексті ліберального ісламу.
Течії
- Класичний суфізм — суфізм, пов'язаний виключно з сунізмом і культивований в тюркському та арабському середовищах. Араби і тюрки побудували систему суфійських орденів, розробили філософську і поетичну складову суфізму. Знаменитий танець дервішів почав вперше практикуватися у тюрків. При цьому та — це різні практики.
- Кавказький суфізм — традиційний іман, що передається у вигляді народних звичаїв у кавказьких мусульманських народів. Відмітною особливістю є груповий і фанатична відданість народним звичаям, переплетеним з ісламом.
- Індуїстський суфізм — суфізм, що виник у ведичному Індостані з часу проникнення ісламу до Індії. Відмінною рисою його є переплетення ісламу з індуїзмом і йогою. Коли європеєць називає себе суфієм, мається на увазі саме індуїстський суфізм.
Культурологічні особливості
У країнах Європи суфізм ототожнюється з ліберальним або освіченим ісламом, в якому наголос робиться перш за все на внутрішній світогляд, а не на зовнішні ритуали, такі як суворе виконання намазів тощо, які відходять на другий план або взагалі не вітаються. У зв'язку з чим в середовищі мусульманських «ортодоксів» суфізм не визнається як такий та вважається ледь не внутрішньоісламською єрессю, а самі суфії — фасіками (невірними). З іншого боку бути суфієм в освіченому світі цілком природно, про що неодноразово говорили вчені та інші громадські діячі сучасних ісламських країн. Варто відзначити, що суфізм, який культивується в Європі, це зовсім інший суфізм, ніж той, що існує на Заході або в країнах Близького Сходу.
Відмінні особливості
- Проповідь бідності — факр.
- Ствердження примарності (аш-шабах) навколишнього світу.
- Відмова від мирського, відлюдництво — зухд.
- Безмовна молитва — таффакур (багато суфіїв вважають таффакур ефективнішою молитвою ніж традиційне виконання намазу).
- Покладання на волю Аллаха — таввакуль.
Езотеризм у суфізмі
- Основною рисою прояву містицизму в суфізмі є алегоричне тлумачення Корану — та'віль, і релігії взагалі. Більш того суфії визнають писання Старого та Нового заповітів, вважаючи Коран їх логічним продовженням. Подібно до інших релігій, іслам вчить, що Бог створив людину не для того, щоб вона одного разу померла — через Коран проходить думка про відродження та оновлення. Відомий вірш із писання говорить: «Він — той, хто дав вам життя, і Він пошле вам смерть, а потім знову дарує вам життя». Та ж ідея зустрічається в Корані як застереження ідолопоклонникам: «Господь створив вас, дбав про вас, потім ви помрете із волі, потім Він знову дасть вам життя. Чи можуть ідоли (яких ви кличете богами) зробити для вас все це? Слава Господу!». В традиції ісламу, однак, ці та інші аналогічні уривки з Корану, можливо пов'язані з реінкарнацією, зазвичай трактуються як обіцянка воскресіння. Часті згадки в Корані про воскресіння, на думку деяких дослідників, можуть з рівною часткою ймовірності ставитися і до реінкарнації. Наприклад, в Сурі 20:55/57 наводяться слова Бога, звернені до Мойсея: «Ми створили тебе з землі, і Ми знову звернемо тебе в землю, і потім знову створимо тебе». Деякі дослідники трактують зміст цього вірша як тіла, яке постійно створюється і руйнується, і душі, котра після смерті тіла народжується знову, але вже в іншому тілі.)
- На початку XX століття суфійські ідеї зливаються з матеріалістичними тенденціями науково-технічної революції й освіти, які на Сході, на відміну від Заходу, відбувалися з нерозривним зв'язком з магометанством як загальною суспільно-політичною надбудовою. Бути суфієм в Туреччині часів Ататюрка могло означати бути матеріалістом в контексті ісламу. Подібно до того бути «суфієм» в сучасній Європі означає не більше ніж ліберальне ставлення до ісламу і вже потім певну езотеричну захопленість.
Якщо ти не суфій, то ваххобіт, якщо ж зовсім суфій, то не вірний
Шлях суфія
- Докладніше: Тарикат
Етимологія
Існує кілька гіпотез походження слів «тасастуф», «суфій». Загальноприйнятою є точка зору, висловлена ще середньовічними мусульманськими авторами, відповідно до якої слово суфізм походить від арабського «суф» (араб. صوف — вовна). Здавна грубе вовняне одіяння вважалося звичайним атрибутом аскетів-пустельників, «божих людей», а також містиків.
Суфії часто зводять його етимологію до кореня слову «сафа» (чистота), «сифат» (властивість), або до виразу («люди лави, або навісу»), що застосовувалося стосовно незаможних сподвижників пророка Мухаммеда, що жили в у Медині, і відзначалися своїм аскетизмом.
Деякі дослідники вважали, що ці слова неарабського походження. Зокрема західноєвропейські вчені аж до початку XX в, схилялися до думки про те, що слово тассавуф походить від грецького слова «софія» (мудрість)..
На початковому етапі формування суфізму замість слова тассастуф звичайно використовувалися слова зухд (аскетизм, помірність, зречення від світу) і захід (аскет) або близьке до нього абід (прочанин, подвижник). Починаючи з 2 століття хіджри послідовників суфізму стали називати суфіями.
Хронологія історії суфізму
- X—XI століття — ріст популярності суфійського способу життя й світогляду. У цей період були створені твори, у яких зафіксувалися головні положення «суфійської науки» (ільм ат-тасастуф) і загалом склалася властиво суфійська традиція. Автори класичної суфіцської літератури систематизували суфійське знання й закріпили властиву лише суфіям термінологію (істілахат аль-каум).
Виникнення й формування
Слово «тасастуф» (суфізм) у Корані й Сунні не згадується. Однак основи суфізму були сформульовані пророком Мухаммадом за допомогою Корану, або знайшли відображення в хадисах. Аскетичний спосіб життя й практика вдосконалювання своїх духовних якостей, що поклали початок суфізму, виникли ще в часи пророка Мухаммеда. Ісламська традиція приписує їх таким сподвижникам пророка Мухаммада як Абу Дарда, Абу Зарр аль-Гіфарі, Хузайфа, Салман аль-Фарісі й іншим, однак фактичний початок формування суфізму все-таки варто віднести приблизно до середини VIII — початку IX в. Першою людиною, якого називали суфієм був або куфієць Джабір ібн Хайян (пом. в 767 р.), або інший куфієць по імені Абу Хашим.
До суфізму в основному примикали збирачі хадисів (), мандрівні проповідники (куссас), читці Корану (курра), учасники джихаду (муджахиди), а також частина християнського населення, що прийняла іслам.
Причин виникнення й розвитку аскетико-містичних тенденцій в ісламі багато. Серед найбільш помітних можна відзначити соціально-політичні безладдя перших двох століть існування мусульманської громади, що породила ескапістські настрої, а також загальне ускладнення релігійного життя, що супроводжувалося поглибленими ідейними й духовними пошуками. Вплив інших релігійно-філософських систем (у першу чергу християнства) також внесло чималий вклад у розвиток суфізму.
Типовими рисами практики ранніх суфіїв було міркування над змістом Корану, найсуворіше дотримання його приписів і сунн пророка Мухаммеда в повсякденному житті, багаторазові додаткові молитви, чування й пости (навафіл). Суфії відрізнялися відмовою від усього мирського, благочестям у повсякденному житті, відмовою від співробітництва зі світською й військовою владою, покладанням на волю божу (таваккул) і так далі. Для перших суфіїв був характерний культ бідності (факр), есхатологічні й покаянні настрої. Вони були вдоволені своєю земною долею (рида) і терпляче переносили страждання й труднощі (сабр).
На відміну від абстрактних богословських міркувань мутазилітів і слідування «букві» священних текстів традиціоналістів, суфійські вчення споконвічно були антропоцентричними. Їм був властивий глибокий аналіз дрібних рухів душі людини, схованих мотивів її вчинків, а також увага до особистого переживання й внутрішнього усвідомлення релігійних істин. Так, один із засновників суфізму створив «науку про серця й помисли» (аль-кулуб валь-хаватир) і про людські наміри (). У висловленнях і проповідях учнів і послідовників аль-Хасана аль-Басрі Рабаха ібн Амра, Рабії аль-Адавії й ад-Дарані з'явилися мотиви безкорисливої любові до Бога (махабба, хубб), непозбудної туги за Ним і прагнення зблизитися з Ним. Починаючи з IX в. ці мотиви стали характерною особливістю й розпізнавальною рисою суфізму, додавши йому виразний містичний відтінок.
Протягом IX в. з'являється ряд суфійських шкіл й активна розробка теорії й практики суфізму. Найбільш впливовими школами в той час були басрійська, багдадська й хорасанська. Представники цих шкіл дають докладні описи її «станів» містика (хал) і «стоянок» (макам). Як й в інших містичних вченнях, її розглядали як «шлях» (тарикат), проходячи який суфій очищається від «мирської скверни» і зближається з Богом. У вченні про «наміри» головний акцент робився на щирість і безкорисливість (іхлас, сідк). У зв'язку із цим суфії стали розробляти способи самоспостереження й самоконтролю (муракаба або мухасаба). Подібне вчення, яке сформульоване багдадським суфієм аль-Мухасібі, набуло безліч адептів, яких стали іменувати .
До кінця IX в. суфізм зблизився із шиїтським й ісмаїлітським езотеризмом. Найважливішим елементом цих течій було символіко-алегоричне тлумачення тексту корану () і добування його «схованого» змісту (), що доступний лише «посвяченим». Традиції тавіля дали початок теософським вченням про світобудову й містичне одкровення (). Суфізм сприйняв також елементи алхімії, фізіогноміки, науки про символіку цифр і букв (джафр) і так далі.
У ході теософських міркувань ряд суфійських мислителів, серед яких ан-Нурі (пом. в 907 р.) і аль-Харраз (розум. в 899 р.), прийшли до ствердження, що кінцевим пунктом «шляху до Бога» є не тільки його «споглядання» (мушахада), але й «знищення», «розчинення», а потім «перебування» у Бозі особистості суфія (фана/). Ці твердження викликали різку критику суннітських богословів, тому що були витлумачені ними як визнання субстанціонального поєднання (іттіхад, хулул) Бога й людини. Деякі автори теософських й екстатичних висловлень (, , , ) часто переслідувалися владою, однак лише деякі з них піддавалися покаранню публічною стратою (аль-Халладж, , ). Знаменитий «сп'янений» містик аль-Бістамі оповідав у поетичній формі про своє «сходження» (мірадж) до божественної сутності й єднання з нею. Він проповідував крайні форми суфійського переживання й зазнав в себе на батьківщині в широкої популярності й авторитету. Підозріле ставлення до суфіїв з боку суннітських авторитетів змушувало суфіїв бути обережними. Суфії шукали компромісні рішення й невпинно проголошували свою прихильність Корану й сунні пророка Мухаммеда. «Помірні» суфії (аль-Джунайд й ін.) відмежовувалися від найбільш сміливих висловлень представників «крайнього», або «екстатичного» суфізму (аль-Бістамі, аль-Халладж й ін.).
Соціальну базу раннього суфізму становили в основному дрібні торговці й ремісники. Людей з богословською освітою серед них було мало. Уже на ранньому етапі суфізму найважливішим елементом суфізму було оволодіння його теорією й практикою під керівництвом духовного наставника (шейха, муршида). Шейхи жадали від починаючих суфіїв (мюридів) повного підпорядкування й визнання його авторитету у всіх релігійних і світських питаннях. Найбільших суфійських учителів стали йменувати «святими» (валі, авлія) або «божественними полюсами» (кутб, актаб). У цьому можна вбачати вплив шиїтських вчень про імамів. Мюриди й прості люди почали приписувати своїм наставникам «богообраність», здатність до здійснення чудес (), тлумаченню «схованого» змісту священних текстів тощо. Перекази про подвиги «святих» ставали творами фольклору, обростаючи при цьому неймовірними подробицями. Дійшло до того, що наприклад, аль-Хакіма ат-Тірмізі фактично прирівняв авлію в правах із пророками й думав, що суфійська «святість» є новим етапом пророцтва.
Передача суфійського знання й «благодаті» (барака) від шейха до мюрида здійснювалася в процесі тривалого навчання. По закінченні навчання учень одержував з рук учителя суфійське руб'я (хірка), що надавало право на самостійну проповідь. Зазвичай вихідці з різних областей ісламського світу мюриди поверталися в рідні місця. Там вони засновували суфійські гуртки (халакат) і обителі (завія, ханака) для підготівки вже своїх учнів, що забезпечило швидке поширення суфізму.
Суфізм у релігійному житті мусульманської громади
Незважаючи на опір сунітських богословів, які бачили в суфійських діячах своїх суперників у боротьбі за вплив на віруючих, в XII-XIII століттях суфізм стає важливим елементом релігійного життя мусульманського суспільства.
Великий внесок в інтеграцію ідей суфізму в ортодоксальний сунітський іслам належить , що визнав цінність морально-етичних норм і способів глибокого усвідомлення змісту віри, вироблених суфіями, а також не заперечував правочинності деяких ключових елементів суфійської практики, таких, як зикр, «усамітнення» (халва). В основі проповідей лягло морально-етичне вчення суфізму, очищене від екстатичних і теософсько-спекулятивних елементів. Із впливом суфізму змушені були рахуватися правителі областей і міст.
Поховання суфійських «святих» () стають об'єктами . У деякі області, населення якого сповідало язичництво, іслам проникав у цей час винятково у формі суфізму. Мандрівні й осілі дервіші створювали обителі (завія, ханака, рибат), які перетворювалися в центри місіонерської пропаганди і релігійного життя.
У середині XII — початку XIII століття навколо завій, особливо в містах, починають складатися суфійські братства (тарікат). На відміну від християнських чернечих орденів, суфійські братерства менш строго організовані й не мали централізованого управління. Перші братства й , виникли в Багдаді й поширилися по всьому ісламському світі. Їхніми фактичними творцями були не стільки їх епоніми, скільки їхні учні й послідовники. З появою інституту тарікатів вплив суфізму на релігійне життя мусульманської громади ще більше зріс. Багато суфійських шейхів дотримувалися принципу невтручання в мирські справи й уникали прямих контактів із владою. Суфії і їхні організації мали тенденцію до зближення з народними масами, а культ суфійських «святих» займав важливе місце у віруваннях і практиці «народного» ісламу.
«Вульгаризація» суфізму привела до спрощення його теорії й практики. Це викликало осуд як з боку суфійських авторитетів, так і з боку ортодоксальних сунітів, що критикували суфізм за практикування «неприпустимих нововведень» (біда) і перекручення положень шаріату. У таких умовах найбільш життєздатною і прийнятною виявилася «джунайдівська» модель суфізму, що пропонувала строге виконання релігійних обов'язків, запобігання екстатичних трансів і лягла в основу ідеології більшості тарікатів. Більшість сунітських богословів змушені були визнати правочинність ряду основних положень суфійської теорії й практики.
У кожному окремому регіоні на ідеологію суфійських організацій наклали відбиток місцеві етноконфесійні особливості й традиції. Багато положень суфізму змішалися з язичеськими віруваннями які побутували раніше серед корінного населення. Серед цих вірувань можна відзначити культ предків, анімізм, магія й так далі. В Індії суфізм зазнав впливу від буддизму індуїзму.
Інтелектуалізація
У зв'язку із широким поширенням ідей суфізму серед різних шарів мусульманського суспільства в XII—XIII ст. розвиток одержала спекулятивно-езотерична сторона суфійського вчення, що становила інтерес у першу чергу для освічених мусульман. «Практичний» же суфізм орієнтувався головним чином на задоволення духовних запитів народних мас. Суфійська інтелектуальна еліта повною мірою засвоїла ідеї мутакалімів і філософів. До того ж з'явилися доктрини, які обґрунтовували містичну практику й переживання як спосіб збагнення таємниць буття. Ас-Сухраварді (пом. в 1191 р.), Ібн Арабі (пом. в 1240 р.), (пом. в 1268-69 або 1271 р.), (пом. в 1329 р.), Абдул-Карім аль-Джилі (пом. в 1428 р.) і інші автори подібних доктрин широко використовували релігійно-філософську спадщину ірано-семітської й елліністичної культури, переробивши її в ісламському дусі. Їхня творчість багато в чому визначила подальший розвиток не тільки суфійської ідеології, але й всієї мусульманської інтелектуальної й духовної культури.
Парадоксальність, складність вираження й діалектичність мислення найбільших суфійських теоретиків нерідко викликало протест із боку сунітських богословів (напр. Ібн Таймія), однак в умовах ідейного домінування суфізму їхні протести нерідко зустрічали рішучу відсіч. Філософський суфізм досяг розквіту в XIII—XIV ст. і пізніше втратив свою творчу потенцію. Вироблені ним концепції «досконалої людини» (), «єдності буття» (), «самопрояву Абсолюту» () і «еманації» (файд, ) стали об'єктами полеміки між суфіями й ортодоксальними сунітами.
Концепції суфізму одержали відображення в численних поетичних творах. Суфійська символіка, образи й мотиви пронизують як релігійну, так і світську персомовну поезію. Серед відомих середньовічних авторів можна відзначити Джалалуддіна Румі, Санаї, Сааді, , Амір Хосрова Дехлеві, Гафіза, Джамі, Ансарі, Нізамі, Пахлавана Махмуда й ін. Поезія арабів, тюрок й інших мусульманських народів у меншому ступені була піддана цьому впливу.
Багатоликість
Гнучкість суфізму й «відкритість» стороннім впливам зробили його вкрай неоднорідним. Будучи споконвічно проповіддю смиренності й відходу від мирської суєти, він протягом своєї історії не раз ставав спочатку ідеологією повстанських і махдистських рухів, а пізніше — антиколоніальної боротьби. Серед відомих повстань: «повстання муридів» в Андалусії, релігійно-політичний рух в Анатолії на чолі із шейхом Бадруддином, Кавказька війна на чолі із Шамілем і т. д.
Після визнання суфізму більшістю мусульманських авторитетів, під його прикриттям стали діяти різного роду громади й течії «крайнього» толку (хуруфія, ахл-і хакк і т.п.). На Близькому Сході поширилися братства, що сповідували змішану суфійсько-шиїтську доктрину (бекташія, маулавія, нурбахшія, німатуллахія, кубравія, халватія, захабія). Шиїтські мислителі XIV-—XVII ст. охоче зверталися до філософської спадщини суфізму. Вони ототожнюючи главу суфійської духовної ієрархії (кутб) з «прихованим» імамом, а також уважали Ібн Арабі й інших відомих суфіїв своїми вчителями.
Сучасний суфізм
Зі збільшенням числа суфіїв спостерігається процес бюрократизації його інститутів. Якщо раніше шейх таріката здійснював свої функції не безпосередньо, то тепер він робив це через численних посередників (халіфа, мукаддам). Ускладненні структури братств і більш строга регламентація їхнього внутрішнього життя створило ґрунт для відпадання від основного братства безлічі вторинних братств. Ці братства у свою чергу також продовжували «розгалужуватися», що збільшило число братств і конкуренцію між ними. Намагаючись зберегти або розширити сфери впливу, суфійські шейхи прагнули заручатися підтримкою світської влади. У результаті цього верхівка братств все частіше виявлялася залежно від правлячої верхівки, а в деяких країнах фактично зрослась із нею. Свого роду протестом проти цих негативних явищ стало відродження традицій маламатія й поява великої кількості мандрівних дервішів, не пов'язаних з яким-небудь із братств.
В XIX — початку XX в. суфізм продовжував грати важливу політичну й релігійну роль у житті ісламських держав. Сильного удару по позиціях суфізму завдали такі явища, як загальна секуляризація суспільств на Сході й зміни в їх господарському й культурному житті. У більшості арабських країн суфізм зазнала різкої критики релігійно-політичних кіл, які ратували за «відновлення» ісламу відповідно до вимог часу або за повернення до його «первісної чистоти».
Проти суфізму і його ідеологічних установок виступили також прихильники «арабського» й «ісламського» соціалізму. Суфійських шейхів обвинувачували в пасивності й навіть у співробітництві з колонізаторами, у підтримці консервативних і контрреволюційних кіл. У деяких мусульманських країнах, як наприклад у Туреччині, діяльність суфійських тарікатів була заборонена. У країнах Північної Африки з'явилися нові тарикати: алавія (засновник Ахмад аль-Алаві, пом. в 1934 р.), маданія (засновник Мухаммад аль-Мадані, пом. в 1959 р.), хамідія-шазілія (засновник Салама ар-раді, пом. наприкінці 50-х років).
У наші дні слідування суфізму не заважає його адептам виконувати свої соціальні функції. Виключення становлять шейхи і його найближчі сподвижники. Основну масу суфіїв становлять не тільки нижчі соціальні шари, але й представники середнього класу. Членство в тарікаті багато в чому обумовлено сімейними традиціями й не є наслідком духовних пошуків.
Суфізм є одним з об'єктів уважного дослідження як мусульманських, так і західних учених. Більшість мусульманських учених ставляться до нього упереджено (або засуджуючи або виправдуючи й вихваляючи). Західноєвропейські, американські і японські сходознавці іноді схильні перебільшувати вплив на суфізм християнських доктрин й осучаснювати його поняття.
Група дослідників і філософів, бачачи в суфізмі панацею від духовної кризи суспільства, виступають із пропагандою відродження традицій і концепцій суфізму. Завдяки цій пропаганді, у ряді західноєвропейських країн й у США з'явилися гуртки й товариства, що дотримуються доктрин «модернізованого» суфізму.
Вчення
Метою суфізму є виховання «досконалої людини» (інсан каміль), вільної від мирської суєти й спроможної піднятися над негативними якостями своєї природи. Суфізм надихав своїх послідовників, розкривав у них глибинні якості душі і зіграв велику роль у розвитку естетики, етики, літератури й мистецтва.
На думку суфіїв шлях удосконалення духовного світу кожної людини було показано на прикладі життя пророка Мухаммада й виражений в 21 аяті сура
Був для вас у посланнику Аллаха гарний приклад тим, хто сподівається на Аллаха й останній день і поминає Аллаха багато |
Суфізм удосконалює духовний світ людини. Завдяки йому мусульманин може послабити вплив на особистість матеріального світу й піти по шляху постійного духовного вдосконалювання, безкорисливого й відданого служіння Богові. За допомогою суфізму людина може реалізувати такі приховані якості своєї душі, такі як віра (іман), покірність (іслам), терпіння (сабр), достаток (зараді), сподівання () і боротися з такими прихованими відвертими пороками, як нетерпимість, гординя, скнарість.
Духовне виховання особистості неможливо здійснити тільки за допомогою механічного виконання обрядів і правових положень, а шлях духовної практики не дозволяє релігії закостеніти й позбутися духу. На відміну від правової науки (фікх), що регулює тільки зовнішні, видимі аспекти проблем, суфізм має здатність впливати на духовний світ людини за допомогою щирого й відданого служіння Богові.
Суфійська наука
Суфізм — це особлива, ірраціональна ісламська наука, яку неможливо осягнути шляхом емпіричних досвідів або логічних доказів. Положення суфізму повинні осягатися душею й серцем людини й прийматися на віру. Із цієї причини, шлях духовної досконалості суфія лежить тільки через повне підпорядкування вчителеві (муршиду) і виконання всіх його вказівок. Суфізм, також, як і всі інші ісламські дисципліни має своїми джерелами Коран і Сунну пророка Мухаммада і його перших сподвижників.
- Суфійська література
Суфійська традиція зложилася в X-XI століттях і відрізнялася від інших ідейних й релігійних . У цей час були створені твори, у яких зафіксувалися головні положення «суфійської науки» (ілм ат-тасастуф). Автори цих «класичних керівництв» по суфізму намагалися довести правочинність існування суфізму в лоні ісламу й виправдати його теорії й практики. Найважливішим підсумком їхньої діяльності була систематизація суфійського знання й закріплення особою (істілахат аль-каум) для позначення різних елементів суфійської практики.
Серед творів, які дійшли до нас, особливо виділяються наступні:
- «ар-Ріая лі-Хукукуллах» — один з перших класичних творів по суфізму
- «Хатм аль-вілайя»
- «Кітаб аль-люма» — коштовна допомога із суфізму, де дається опис його джерел, термінології й історії виникнення
- «Кітаб ат-таарруф» — описи й пояснення основних понять суфізму
- «Кут аль-кулуб» — застосування практики суфізму в аскезі й молитвах
- «Рісалат аль-маламатія» й «Адаб ас-сухба»
- «Рісала фі-т-тасастуф» — систематизація положення суфізму з позиції сунітского ісламу
- «Кашф аль-махджуб» (на фарсі).
- «аль-іхья Улум ад-дін»
- «Аваріф аль-мааріф»
- «Фусус аль-хікам» й «Футухат аль-маккія»
- Джалаладдін Румі «Маснаві» (на фарси)
- Історія тасастуфа
Серед біографій ранніх суфіїв найбільш відомі:
- ас-Суламі «Хакаік ат-тафсир» — відображення суфійської традиції езотеричного тлумачення Корану
- він же, «Табакат аса-суфія»
- «Хільят аль-авлія» — у цій книзі автор зараховує до «ранніх» суфія Алі ібн Абу Таліба й інших сподвижників пророка Мухаммеда.
- Тлумачення Корану
Пріоритети суфізму в духовному вдосконалюванні особистості визначили його методологічні особливості стосовно Корану й сунн пророка Мухаммеда. Так, при тлумаченні Корану, середньовічні суфії спробували пояснити аяти, які віднесені в розряд незбагненних для людського розуму (). Методологія суфізму у відношенні тлумачення Корану часто вступають у протиріччя з положеннями ортодоксального Ісламу, що не приймає алегоричне тлумачення (тавіль) схованих (батін) смислів Корану.
Одними з найвідоміших тлумачень Корану, написаних по суфійській методології є:
- «Хакаік ат-тавсір»
- «Латаіф аль-ішарат»
- «Тавілат аль-куран»
- «аль-фаватіх аль-ілахія»
- «Рух аль-байан»
- Сунна
При відборі хадисів класики суфізму звертали увагу на їхню духовну складову й майже не звертали уваги на проблеми достовірності цих хадисів і перевірку ланцюгів їхніх передавачів. Із цієї причини в суфійських збірниках хадисів, міститься велика кількість слабких і навіть сумнівних хадисів з погляду сунітської методології.
Найбільш авторитетними збірниками хадисів у суфізмі є:
- «Навадір аль-усул»
- «Бахр аль-фаваід»
- «Халяту Ахлі'ль-Хакіка мааллах»
- Садр ад-дін аль-Кунаві «Шарху хадіс-і арбаін»
- «Бахджат ан-нуфуз»
- Фикх
Розвиваючись у лоні ортодоксального сунізму, суфізм не заперечує правові аспекти релігії й розцінює ісламське право (фікх) як невід'ємну частину релігії. Суфізм надає духовність правовим рішенням факіха, що опирається на першоджерела й альтернативні методи іджтіхада. Завдяки суфізму, Закон здобуває піднесені моральні якості й не дозволяє релігії перетворитися лише в механічну систему виконання Закону. Суфізм допомагає розвити приховані (батін) духовні аспекти в кожним правовому розпорядженні.
Тарікати
Шлях до духовної досконалості за допомогою служіння Аллахові відбувається різними шляхами. Ці шляхи називаються тарікатами. У кожного таріката є духовний наставник (муршид, шейх).
Назва | Засновник (епонім) | Територія |
---|---|---|
(араб. الطريقة العيساوية) | (1465-1526) | Марокко, Алжир, Туніс |
(араб. الطريقة الأحمدية) | (пом. в 1276 р.) | Єгипет |
Бекташі (тур. Bektaşilik) | (пом. в 1270/1271 р.) | Османська імперія, Албанія й Боснія |
(араб. قادرية) | (1077-1166) | Османська імперія, Індонезія, Афганістан, Індія, Бангладеш, Пакистан, Балкани, Китай, Західна й Східна Африка |
(араб. كبروية) | (1145-1221) | Середня Азія |
Мевлеві (тур. Mevlevilik) | Джалаладдін Румі (1207-1273) | Османська імперія |
(перс. نقشبندیه) | (1318-1389) | Середня Азія, Близький Схід, Індія, Пакистан |
(перс. سلسله نعمتاللهی) | (1330-1431) | Іран, Європа, Західна Африка, Північна Америка |
(араб. رفاعية) | (1118-1181) | Арабський Близький Схід, Османська імперія, Балканський п-ів, Південна Азія |
(араб. سنوسية) | (1787-1859) | Лівія, Судан |
(араб. سهروردية) | (1144-1234) | Індія |
(араб. تيجانية) | (1737-1815) | Алжир |
(перс. چشتیه) | (1141-1230) | Індія |
(араб. شاذلية) | (1196) | Єгипет |
Ясавія | Ахмед Ясаві (1103-1166) | Центральна Азія |
Суфійська термінологія
- (араб. بيعة) — обряд ініціації, при якому мюрид дає своєму муршиду присягу (клятву) про те, що він залишиться вірний йому й буде виконувати всі його вказівки.
- — екстатичне переживання присутності Божества.
- (араб. وحدة الوجود) — єдність буття.
- Ґайб (араб. غيب) — таємне, недоступне людському розуму
- Інсан Каміль (араб. إنسان كامل) — ідеал досконалої людини, що перемогла в собі нафс і досягла стану хакіка.
- Макам (араб. مقام) — духовний стан на шляху самовдосконалення, що характеризується певною стабільністю; «стоянка» таріката.
- — духовний зв'язок між мюридом і мюршидом.
- Семаа (араб. سماع — слухання) — різновид зікра, що містить у собі спів, гру на музичних інструментах, танець, декламацію віршів і молитов, носіння шат, що мають символічне значення, і ін.
- (перс. سلسلة — ряд, ланцюг) — духовна генеалогія суфійських шейхів, що сходить до пророка Мухаммада.
- Фана (араб. فناء) — концепція розчинення містика в Бозі.
- Хакікат (араб. حقيقة — істина) — фінал духовного самовдосконалення, що означає повне звільнення від куфра і ясний умогляд гайба.
- Ханака (перс. خانگاه), Завія (араб. زاوية), Теккіє (тур. tekke) — суфійська обитель.
Див. також
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Суфізм |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суфізм |
Коментарі
- Серед критиків суфізму можна відзначити , Ібн Таймія, Ібн Хальдун і др.
Примітки
- Rosen, 1997
- Reincarnation in Islam
- сайр — в суфизме отход от невежества и переход к высокой нравственности и морали. Употребляется в паре с термином Сулук // «Исламский энциклопедический словарь». А. Али заде, Ансар, 2007
- Книш А. ат-Тассавуф // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 225. — 315 с. : ил. — .
- Али-заде А. А. Тасаввуф // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007.
- Книш А. ат-Тассавуф // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 228. — 315 с. : ил. — .
- Книш А. ат-Тассавуф // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 229. — 315 с. : ил. — .
- Книш А. ат-Тассавуф // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 230. — 315 с. : ил. — .
- Книш А. ат-Тассавуф // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 231. — 315 с. : ил. — .
Джерела
- В. Лубський. Суфізм // Релігієзнавчий словник. Київ: Четверта хвиля, 1996, с. 325.
- Т. Маленька.Суфізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 623. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- Уривок суфійського тлумачення Корану (переклад М. Якубовича):
- Кныш А. ат-Тасаввуф // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 225-231. — 315 с. : ил. — . (рос.)
- Акимушкин О. Ф. Суфийские братства: сложный узел проблем // Тримингэм Дж. С. Суфийские ордены в исламе. М., 1989, с. 3-7
- Башарин П. В. Выразить невыразимое (шатхи как модель парадоксального мышления) : [ 28 серпня 2014] // . — 2011. — № 3. — С. 34—45. — ISSN 2072-8662.
- Башарин П. В. Проблема демаркации дискурсивного и интуитивного знания в раннем экстатическом суфизме (на примере философии ал-Халладжа) : [ 28 серпня 2014] // . — 2004. — № 4. — С. 31—45. — ISSN 2072-8662.
- Бертельс Е. Э. «Избранные труды. Суфизм», Москва, 1965 г.
- Керимов Г. М. Возникновение суфизма и основы его учения // . — 2010. — № 2. — С. 208—226.
- Насыров И. Р. «Достижение истинности» (тахкик) как альтернатива аскетизму (зухд) в суфизме : [ 29 серпня 2014] // . — 2006. — № 3. — С. 85—95. — ISSN 2072-8662.
- Насыров И. Р. К вопросу о сущности исламского мистицизма (суфизма) : [ 28 серпня 2014] // . — 2007. — № 4. — С. 37—43. — ISSN 2072-8662.
- Хисматулин А. А. Духовные истоки суфизма
- Эрнст, Карл. Суфизм
- Абдуль Кадыр Иса. «Истина суфизма». Издательский Дом «Ансар», 2002.
- Ибн аль-Араби. Мекканские откровения. Спб,2003.
- . «Суфии».
- Нурбахш, Джавад. Суфизм. Суфии о суфизме. Услышь флейтиста. Суфийская проза и поэзия. Культура Востока.
- Саид Афанди Ацаев. «Сокровишница благодатных знаний». Издательский дом «Нуру-ль-Иршад».
Посилання
- Суфізм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Суфізм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 446-447.
- Оксана Мариновська. Інтерпретація художнього твору суфійського типу: просвітительський контекст
- Школа Суфійського Вчення
- Суфійський орден Німатуллагі в Україні
- Суфійський містицизм і обитель дервішів в Україні
- Суфизм // Новая философская энциклопедия: в 4 т / Предс. научно-ред. совета В.С. Степин. — 2000—2001. — .
- Али-заде А. А. Тасаввуф // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Sofizm Sufi zm takozh sufijskij islam abo tasavvuf arab صوفية imovirno vid arabskogo suf arab صوف sherst sufij toj sho nosit vovnyanij plash mistiko asketichna techiya v islami Vvazhayetsya sho pershi sufiyi z yavilisya na mezhi VIII ta IX stolit v Iraku ta Siriyi Imovirno pid cim terminom ob yednuyutsya rizni mistichni vchennya yaki vinikli v musulmanskomu kulturnomu seredovishi z davnih chasiv i po teperishnij chas Viznayuchi realnim lishe isnuvannya Boga Allaha a navkolishni rechi ta yavisha jogo emanaciyeyu poslidovniki sufizmu ogoloshuyut vishoyu metoyu zhittya mistichne z yednannya dushi lyudini z Bogom tim samim sufizm maye shozhist zi svitoglyadom dgarmichnih religij Sufiyi namagayutsya zbagnuti potayemnij zmist koranichnih odkroven dlya chogo suvoro dotrimuyutsya pripisiv Koranu i Suni berut uchast u chuvannyah prijmayut obitnici dotrimuyutsya dodatkovih postiv Vodnochas voni propoviduyut mistichnu nekorislivu lyubov do Allaha bazhayuchi zlitisya z nim Kincevoyu metoyu sufizmu vvazhayetsya znishennya svoyih yakostej yak osobistosti sho maye sprichiniti povne poyednannya zlittya z bozhestvennoyu istinoyu Z yednannya z bozhestvom za vchennyam sufizmu vidbuvayetsya v ekstazi do yakogo povinni dovoditi sebe viryani V arabo islamskij terminologiyi sufij ce zakohanij v Istinu toj hto ruhayetsya do Doskonalosti Ruh do yakoyis abstraktnoyi Istini za dopomogoyu lyubovi ta viddanosti do Boga sufiyi nazivayut tarikatom shlyahom Dlya rannogo sufizmu harakternij panteyizm z okremimi materialistichnimi elementami Zgodom pid vplivom neoplatonizmu indijskoyi filosofiyi ta deyakih idej hristiyanstva centralne misce v sufizmi zajmayut asketizm i skrajnij misticizm V teosofskij tradiciyi sufizm ototozhnyuyetsya z ezoterichnim islamom Sufizm neodnoridna techiya do nogo priyednuvalisya predstavniki riznih bogoslovskih shkil i napryamiv islamu Vin neodnorazovo vidigravav znachnu rol u politichnomu zhitti musulmanskih krayin yak ideologiya povstanskih ruhiv zokrema yak myuridizm na Pivnichnomu Kavkazi a takozh antikolonialnoyi borotbi SufizmZ tochki zoru sufiyiv sufizm ce shlyah ochishennya dushi vid poganih yakostej ta prisheplennya pohvalnih yakostej duhu ruh Cej shlyah myurid shukach spraglij prohodit pid kerivnictvom myurshida duhovnogo nastavnika sho dijshov do kincya shlyahu i otrimav vid svogo myurshida dozvil idzhaza na nastavnictvo abo samostijno za nayavnosti rozvinenoyi prirodnoyi intuyiciyi vnutrishnogo vchitelya Sufijski shejhi ye chastinoyu lancyuzhka nastupnosti navchannya yaka zgidno z kanonami shodit do Proroka Toj u yakogo nemaye idzhaza pechatki sercya vid svogo shejha na povchannya myuridiv ne ye istinnim shejhom i ne maye prava navchati ohochih sufizmu tassavvufu tarikatu Zgidno z kanonichnoyu tradiciyeyu sufiyem mozhe buti viklyuchno musulmanin vse take sho superechit Shariatu ne mozhe buti sufizmom pro ce pisav vidatnij sufijskij shejh u Maktubat Pismena Pri comu mayetsya na uvazi sho Shariat yak islamska disciplina i tradiciyi ye skladovoyu chastinoyu shlyahu Bogoslov al Gazali 1058 1111 vvazhav sho sufizm ce sama sut islamu Bogoslov 1263 1328 neodnoznachno stavivsya do sufizmu ale povnistyu na vidminu vid Ibn Abd al Vahhaba jogo ne zaperechuvav Sered musulman sposterigayetsya dosit neodnoznachne stavlennya do sufizmu vid povnogo zaperechennya danogo yavisha do faktichnogo zamishennya islamskih religijnih pochuttiv u konteksti liberalnogo islamu Techiyi Klasichnij sufizm sufizm pov yazanij viklyuchno z sunizmom i kultivovanij v tyurkskomu ta arabskomu seredovishah Arabi i tyurki pobuduvali sistemu sufijskih ordeniv rozrobili filosofsku i poetichnu skladovu sufizmu Znamenitij tanec dervishiv pochav vpershe praktikuvatisya u tyurkiv Pri comu ta ce rizni praktiki Kavkazkij sufizm tradicijnij iman sho peredayetsya u viglyadi narodnih zvichayiv u kavkazkih musulmanskih narodiv Vidmitnoyu osoblivistyu ye grupovij i fanatichna viddanist narodnim zvichayam perepletenim z islamom Induyistskij sufizm sufizm sho vinik u vedichnomu Indostani z chasu proniknennya islamu do Indiyi Vidminnoyu risoyu jogo ye perepletennya islamu z induyizmom i jogoyu Koli yevropeyec nazivaye sebe sufiyem mayetsya na uvazi same induyistskij sufizm Kulturologichni osoblivosti U krayinah Yevropi sufizm ototozhnyuyetsya z liberalnim abo osvichenim islamom v yakomu nagolos robitsya persh za vse na vnutrishnij svitoglyad a ne na zovnishni rituali taki yak suvore vikonannya namaziv tosho yaki vidhodyat na drugij plan abo vzagali ne vitayutsya U zv yazku z chim v seredovishi musulmanskih ortodoksiv sufizm ne viznayetsya yak takij ta vvazhayetsya led ne vnutrishnoislamskoyu yeressyu a sami sufiyi fasikami nevirnimi Z inshogo boku buti sufiyem v osvichenomu sviti cilkom prirodno pro sho neodnorazovo govorili vcheni ta inshi gromadski diyachi suchasnih islamskih krayin Varto vidznachiti sho sufizm yakij kultivuyetsya v Yevropi ce zovsim inshij sufizm nizh toj sho isnuye na Zahodi abo v krayinah Blizkogo Shodu Vidminni osoblivostiPropovid bidnosti fakr Stverdzhennya primarnosti ash shabah navkolishnogo svitu Vidmova vid mirskogo vidlyudnictvo zuhd Bezmovna molitva taffakur bagato sufiyiv vvazhayut taffakur efektivnishoyu molitvoyu nizh tradicijne vikonannya namazu Pokladannya na volyu Allaha tavvakul Ezoterizm u sufizmi Turechchina tanec Dervishiv Osnovnoyu risoyu proyavu misticizmu v sufizmi ye alegorichne tlumachennya Koranu ta vil i religiyi vzagali Bilsh togo sufiyi viznayut pisannya Starogo ta Novogo zapovitiv vvazhayuchi Koran yih logichnim prodovzhennyam Podibno do inshih religij islam vchit sho Bog stvoriv lyudinu ne dlya togo shob vona odnogo razu pomerla cherez Koran prohodit dumka pro vidrodzhennya ta onovlennya Vidomij virsh iz pisannya govorit Vin toj hto dav vam zhittya i Vin poshle vam smert a potim znovu daruye vam zhittya Ta zh ideya zustrichayetsya v Korani yak zasterezhennya idolopoklonnikam Gospod stvoriv vas dbav pro vas potim vi pomrete iz voli potim Vin znovu dast vam zhittya Chi mozhut idoli yakih vi klichete bogami zrobiti dlya vas vse ce Slava Gospodu V tradiciyi islamu odnak ci ta inshi analogichni urivki z Koranu mozhlivo pov yazani z reinkarnaciyeyu zazvichaj traktuyutsya yak obicyanka voskresinnya Chasti zgadki v Korani pro voskresinnya na dumku deyakih doslidnikiv mozhut z rivnoyu chastkoyu jmovirnosti stavitisya i do reinkarnaciyi Napriklad v Suri 20 55 57 navodyatsya slova Boga zverneni do Mojseya Mi stvorili tebe z zemli i Mi znovu zvernemo tebe v zemlyu i potim znovu stvorimo tebe Deyaki doslidniki traktuyut zmist cogo virsha yak tila yake postijno stvoryuyetsya i rujnuyetsya i dushi kotra pislya smerti tila narodzhuyetsya znovu ale vzhe v inshomu tili Na pochatku XX stolittya sufijski ideyi zlivayutsya z materialistichnimi tendenciyami naukovo tehnichnoyi revolyuciyi j osviti yaki na Shodi na vidminu vid Zahodu vidbuvalisya z nerozrivnim zv yazkom z magometanstvom yak zagalnoyu suspilno politichnoyu nadbudovoyu Buti sufiyem v Turechchini chasiv Atatyurka moglo oznachati buti materialistom v konteksti islamu Podibno do togo buti sufiyem v suchasnij Yevropi oznachaye ne bilshe nizh liberalne stavlennya do islamu i vzhe potim pevnu ezoterichnu zahoplenist Yaksho ti ne sufij to vahhobit yaksho zh zovsim sufij to ne virnijShlyah sufiyaDokladnishe Tarikat shariat arab شريعة neuhilne vikonannya zakoniv musulmanskoyi religiyi suluk tarikat arab طريقة poslushnictvo dzherelo v roli myurida pri istinnomu sufijskomu shejhu en arab معرفة piznannya Boga ne rozumom a sercem en arab حقيقة povne osyagnennya istiniEtimologiyaIsnuye kilka gipotez pohodzhennya sliv tasastuf sufij Zagalnoprijnyatoyu ye tochka zoru vislovlena she serednovichnimi musulmanskimi avtorami vidpovidno do yakoyi slovo sufizm pohodit vid arabskogo suf arab صوف vovna Zdavna grube vovnyane odiyannya vvazhalosya zvichajnim atributom asketiv pustelnikiv bozhih lyudej a takozh mistikiv Sufiyi chasto zvodyat jogo etimologiyu do korenya slovu safa chistota sifat vlastivist abo do virazu lyudi lavi abo navisu sho zastosovuvalosya stosovno nezamozhnih spodvizhnikiv proroka Muhammeda sho zhili v u Medini i vidznachalisya svoyim asketizmom Deyaki doslidniki vvazhali sho ci slova nearabskogo pohodzhennya Zokrema zahidnoyevropejski vcheni azh do pochatku XX v shilyalisya do dumki pro te sho slovo tassavuf pohodit vid greckogo slova sofiya mudrist Na pochatkovomu etapi formuvannya sufizmu zamist slova tassastuf zvichajno vikoristovuvalisya slova zuhd asketizm pomirnist zrechennya vid svitu i zahid asket abo blizke do nogo abid prochanin podvizhnik Pochinayuchi z 2 stolittya hidzhri poslidovnikiv sufizmu stali nazivati sufiyami Sufijskij hram u Kitayi Perepletennya daoskoyi j islamskoyi arhitekturiHronologiya istoriyi sufizmuDokladnishe X XI stolittya rist populyarnosti sufijskogo sposobu zhittya j svitoglyadu U cej period buli stvoreni tvori u yakih zafiksuvalisya golovni polozhennya sufijskoyi nauki ilm at tasastuf i zagalom sklalasya vlastivo sufijska tradiciya Avtori klasichnoyi suficskoyi literaturi sistematizuvali sufijske znannya j zakripili vlastivu lishe sufiyam terminologiyu istilahat al kaum Viniknennya j formuvannyaSlovo tasastuf sufizm u Korani j Sunni ne zgaduyetsya Odnak osnovi sufizmu buli sformulovani prorokom Muhammadom za dopomogoyu Koranu abo znajshli vidobrazhennya v hadisah Asketichnij sposib zhittya j praktika vdoskonalyuvannya svoyih duhovnih yakostej sho poklali pochatok sufizmu vinikli she v chasi proroka Muhammeda Islamska tradiciya pripisuye yih takim spodvizhnikam proroka Muhammada yak Abu Darda Abu Zarr al Gifari Huzajfa Salman al Farisi j inshim odnak faktichnij pochatok formuvannya sufizmu vse taki varto vidnesti priblizno do seredini VIII pochatku IX v Pershoyu lyudinoyu yakogo nazivali sufiyem buv abo kufiyec Dzhabir ibn Hajyan pom v 767 r abo inshij kufiyec po imeni Abu Hashim Do sufizmu v osnovnomu primikali zbirachi hadisiv mandrivni propovidniki kussas chitci Koranu kurra uchasniki dzhihadu mudzhahidi a takozh chastina hristiyanskogo naselennya sho prijnyala islam Prichin viniknennya j rozvitku asketiko mistichnih tendencij v islami bagato Sered najbilsh pomitnih mozhna vidznachiti socialno politichni bezladdya pershih dvoh stolit isnuvannya musulmanskoyi gromadi sho porodila eskapistski nastroyi a takozh zagalne uskladnennya religijnogo zhittya sho suprovodzhuvalosya pogliblenimi idejnimi j duhovnimi poshukami Vpliv inshih religijno filosofskih sistem u pershu chergu hristiyanstva takozh vneslo chimalij vklad u rozvitok sufizmu Tipovimi risami praktiki rannih sufiyiv bulo mirkuvannya nad zmistom Koranu najsuvorishe dotrimannya jogo pripisiv i sunn proroka Muhammeda v povsyakdennomu zhitti bagatorazovi dodatkovi molitvi chuvannya j posti navafil Sufiyi vidriznyalisya vidmovoyu vid usogo mirskogo blagochestyam u povsyakdennomu zhitti vidmovoyu vid spivrobitnictva zi svitskoyu j vijskovoyu vladoyu pokladannyam na volyu bozhu tavakkul i tak dali Dlya pershih sufiyiv buv harakternij kult bidnosti fakr eshatologichni j pokayanni nastroyi Voni buli vdovoleni svoyeyu zemnoyu doleyu rida i terplyache perenosili strazhdannya j trudnoshi sabr Na vidminu vid abstraktnih bogoslovskih mirkuvan mutazilitiv i sliduvannya bukvi svyashennih tekstiv tradicionalistiv sufijski vchennya spokonvichno buli antropocentrichnimi Yim buv vlastivij glibokij analiz dribnih ruhiv dushi lyudini shovanih motiviv yiyi vchinkiv a takozh uvaga do osobistogo perezhivannya j vnutrishnogo usvidomlennya religijnih istin Tak odin iz zasnovnikiv sufizmu stvoriv nauku pro sercya j pomisli al kulub val havatir i pro lyudski namiri U vislovlennyah i propovidyah uchniv i poslidovnikiv al Hasana al Basri Rabaha ibn Amra Rabiyi al Adaviyi j ad Darani z yavilisya motivi bezkorislivoyi lyubovi do Boga mahabba hubb nepozbudnoyi tugi za Nim i pragnennya zblizitisya z Nim Pochinayuchi z IX v ci motivi stali harakternoyu osoblivistyu j rozpiznavalnoyu risoyu sufizmu dodavshi jomu viraznij mistichnij vidtinok Protyagom IX v z yavlyayetsya ryad sufijskih shkil j aktivna rozrobka teoriyi j praktiki sufizmu Najbilsh vplivovimi shkolami v toj chas buli basrijska bagdadska j horasanska Predstavniki cih shkil dayut dokladni opisi yiyi staniv mistika hal i stoyanok makam Yak j v inshih mistichnih vchennyah yiyi rozglyadali yak shlyah tarikat prohodyachi yakij sufij ochishayetsya vid mirskoyi skverni i zblizhayetsya z Bogom U vchenni pro namiri golovnij akcent robivsya na shirist i bezkorislivist ihlas sidk U zv yazku iz cim sufiyi stali rozroblyati sposobi samosposterezhennya j samokontrolyu murakaba abo muhasaba Podibne vchennya yake sformulovane bagdadskim sufiyem al Muhasibi nabulo bezlich adeptiv yakih stali imenuvati Do kincya IX v sufizm zblizivsya iz shiyitskim j ismayilitskim ezoterizmom Najvazhlivishim elementom cih techij bulo simvoliko alegorichne tlumachennya tekstu koranu i dobuvannya jogo shovanogo zmistu sho dostupnij lishe posvyachenim Tradiciyi tavilya dali pochatok teosofskim vchennyam pro svitobudovu j mistichne odkrovennya Sufizm sprijnyav takozh elementi alhimiyi fiziognomiki nauki pro simvoliku cifr i bukv dzhafr i tak dali U hodi teosofskih mirkuvan ryad sufijskih misliteliv sered yakih an Nuri pom v 907 r i al Harraz rozum v 899 r prijshli do stverdzhennya sho kincevim punktom shlyahu do Boga ye ne tilki jogo spoglyadannya mushahada ale j znishennya rozchinennya a potim perebuvannya u Bozi osobistosti sufiya fana Ci tverdzhennya viklikali rizku kritiku sunnitskih bogosloviv tomu sho buli vitlumacheni nimi yak viznannya substancionalnogo poyednannya ittihad hulul Boga j lyudini Deyaki avtori teosofskih j ekstatichnih vislovlen chasto peresliduvalisya vladoyu odnak lishe deyaki z nih piddavalisya pokarannyu publichnoyu stratoyu al Halladzh Znamenitij sp yanenij mistik al Bistami opovidav u poetichnij formi pro svoye shodzhennya miradzh do bozhestvennoyi sutnosti j yednannya z neyu Vin propoviduvav krajni formi sufijskogo perezhivannya j zaznav v sebe na batkivshini v shirokoyi populyarnosti j avtoritetu Pidozrile stavlennya do sufiyiv z boku sunnitskih avtoritetiv zmushuvalo sufiyiv buti oberezhnimi Sufiyi shukali kompromisni rishennya j nevpinno progoloshuvali svoyu prihilnist Koranu j sunni proroka Muhammeda Pomirni sufiyi al Dzhunajd j in vidmezhovuvalisya vid najbilsh smilivih vislovlen predstavnikiv krajnogo abo ekstatichnogo sufizmu al Bistami al Halladzh j in Socialnu bazu rannogo sufizmu stanovili v osnovnomu dribni torgovci j remisniki Lyudej z bogoslovskoyu osvitoyu sered nih bulo malo Uzhe na rannomu etapi sufizmu najvazhlivishim elementom sufizmu bulo ovolodinnya jogo teoriyeyu j praktikoyu pid kerivnictvom duhovnogo nastavnika shejha murshida Shejhi zhadali vid pochinayuchih sufiyiv myuridiv povnogo pidporyadkuvannya j viznannya jogo avtoritetu u vsih religijnih i svitskih pitannyah Najbilshih sufijskih uchiteliv stali jmenuvati svyatimi vali avliya abo bozhestvennimi polyusami kutb aktab U comu mozhna vbachati vpliv shiyitskih vchen pro imamiv Myuridi j prosti lyudi pochali pripisuvati svoyim nastavnikam bogoobranist zdatnist do zdijsnennya chudes tlumachennyu shovanogo zmistu svyashennih tekstiv tosho Perekazi pro podvigi svyatih stavali tvorami folkloru obrostayuchi pri comu nejmovirnimi podrobicyami Dijshlo do togo sho napriklad al Hakima at Tirmizi faktichno pririvnyav avliyu v pravah iz prorokami j dumav sho sufijska svyatist ye novim etapom proroctva Peredacha sufijskogo znannya j blagodati baraka vid shejha do myurida zdijsnyuvalasya v procesi trivalogo navchannya Po zakinchenni navchannya uchen oderzhuvav z ruk uchitelya sufijske rub ya hirka sho nadavalo pravo na samostijnu propovid Zazvichaj vihidci z riznih oblastej islamskogo svitu myuridi povertalisya v ridni miscya Tam voni zasnovuvali sufijski gurtki halakat i obiteli zaviya hanaka dlya pidgotivki vzhe svoyih uchniv sho zabezpechilo shvidke poshirennya sufizmu Sufijska mechet v Indiyi Vidno yak islamski tradiciyi pereplitayutsya z induyizmom Sufizm u religijnomu zhitti musulmanskoyi gromadiNezvazhayuchi na opir sunitskih bogosloviv yaki bachili v sufijskih diyachah svoyih supernikiv u borotbi za vpliv na viruyuchih v XII XIII stolittyah sufizm staye vazhlivim elementom religijnogo zhittya musulmanskogo suspilstva Velikij vnesok v integraciyu idej sufizmu v ortodoksalnij sunitskij islam nalezhit sho viznav cinnist moralno etichnih norm i sposobiv glibokogo usvidomlennya zmistu viri viroblenih sufiyami a takozh ne zaperechuvav pravochinnosti deyakih klyuchovih elementiv sufijskoyi praktiki takih yak zikr usamitnennya halva V osnovi propovidej lyaglo moralno etichne vchennya sufizmu ochishene vid ekstatichnih i teosofsko spekulyativnih elementiv Iz vplivom sufizmu zmusheni buli rahuvatisya praviteli oblastej i mist Pohovannya sufijskih svyatih stayut ob yektami U deyaki oblasti naselennya yakogo spovidalo yazichnictvo islam pronikav u cej chas vinyatkovo u formi sufizmu Mandrivni j osili dervishi stvoryuvali obiteli zaviya hanaka ribat yaki peretvoryuvalisya v centri misionerskoyi propagandi i religijnogo zhittya U seredini XII pochatku XIII stolittya navkolo zavij osoblivo v mistah pochinayut skladatisya sufijski bratstva tarikat Na vidminu vid hristiyanskih chernechih ordeniv sufijski braterstva mensh strogo organizovani j ne mali centralizovanogo upravlinnya Pershi bratstva j vinikli v Bagdadi j poshirilisya po vsomu islamskomu sviti Yihnimi faktichnimi tvorcyami buli ne stilki yih eponimi skilki yihni uchni j poslidovniki Z poyavoyu institutu tarikativ vpliv sufizmu na religijne zhittya musulmanskoyi gromadi she bilshe zris Bagato sufijskih shejhiv dotrimuvalisya principu nevtruchannya v mirski spravi j unikali pryamih kontaktiv iz vladoyu Sufiyi i yihni organizaciyi mali tendenciyu do zblizhennya z narodnimi masami a kult sufijskih svyatih zajmav vazhlive misce u viruvannyah i praktici narodnogo islamu Vulgarizaciya sufizmu privela do sproshennya jogo teoriyi j praktiki Ce viklikalo osud yak z boku sufijskih avtoritetiv tak i z boku ortodoksalnih sunitiv sho kritikuvali sufizm za praktikuvannya nepripustimih novovveden bida i perekruchennya polozhen shariatu U takih umovah najbilsh zhittyezdatnoyu i prijnyatnoyu viyavilasya dzhunajdivska model sufizmu sho proponuvala stroge vikonannya religijnih obov yazkiv zapobigannya ekstatichnih transiv i lyagla v osnovu ideologiyi bilshosti tarikativ Bilshist sunitskih bogosloviv zmusheni buli viznati pravochinnist ryadu osnovnih polozhen sufijskoyi teoriyi j praktiki U kozhnomu okremomu regioni na ideologiyu sufijskih organizacij naklali vidbitok miscevi etnokonfesijni osoblivosti j tradiciyi Bagato polozhen sufizmu zmishalisya z yazicheskimi viruvannyami yaki pobutuvali ranishe sered korinnogo naselennya Sered cih viruvan mozhna vidznachiti kult predkiv animizm magiya j tak dali V Indiyi sufizm zaznav vplivu vid buddizmu induyizmu IntelektualizaciyaU zv yazku iz shirokim poshirennyam idej sufizmu sered riznih shariv musulmanskogo suspilstva v XII XIII st rozvitok oderzhala spekulyativno ezoterichna storona sufijskogo vchennya sho stanovila interes u pershu chergu dlya osvichenih musulman Praktichnij zhe sufizm oriyentuvavsya golovnim chinom na zadovolennya duhovnih zapitiv narodnih mas Sufijska intelektualna elita povnoyu miroyu zasvoyila ideyi mutakalimiv i filosofiv Do togo zh z yavilisya doktrini yaki obgruntovuvali mistichnu praktiku j perezhivannya yak sposib zbagnennya tayemnic buttya As Suhravardi pom v 1191 r Ibn Arabi pom v 1240 r pom v 1268 69 abo 1271 r pom v 1329 r Abdul Karim al Dzhili pom v 1428 r i inshi avtori podibnih doktrin shiroko vikoristovuvali religijno filosofsku spadshinu irano semitskoyi j ellinistichnoyi kulturi pererobivshi yiyi v islamskomu dusi Yihnya tvorchist bagato v chomu viznachila podalshij rozvitok ne tilki sufijskoyi ideologiyi ale j vsiyeyi musulmanskoyi intelektualnoyi j duhovnoyi kulturi Paradoksalnist skladnist virazhennya j dialektichnist mislennya najbilshih sufijskih teoretikiv neridko viklikalo protest iz boku sunitskih bogosloviv napr Ibn Tajmiya odnak v umovah idejnogo dominuvannya sufizmu yihni protesti neridko zustrichali rishuchu vidsich Filosofskij sufizm dosyag rozkvitu v XIII XIV st i piznishe vtrativ svoyu tvorchu potenciyu Virobleni nim koncepciyi doskonaloyi lyudini yednosti buttya samoproyavu Absolyutu i emanaciyi fajd stali ob yektami polemiki mizh sufiyami j ortodoksalnimi sunitami Koncepciyi sufizmu oderzhali vidobrazhennya v chislennih poetichnih tvorah Sufijska simvolika obrazi j motivi pronizuyut yak religijnu tak i svitsku persomovnu poeziyu Sered vidomih serednovichnih avtoriv mozhna vidznachiti Dzhalaluddina Rumi Sanayi Saadi Amir Hosrova Dehlevi Gafiza Dzhami Ansari Nizami Pahlavana Mahmuda j in Poeziya arabiv tyurok j inshih musulmanskih narodiv u menshomu stupeni bula piddana comu vplivu BagatolikistGnuchkist sufizmu j vidkritist storonnim vplivam zrobili jogo vkraj neodnoridnim Buduchi spokonvichno propoviddyu smirennosti j vidhodu vid mirskoyi suyeti vin protyagom svoyeyi istoriyi ne raz stavav spochatku ideologiyeyu povstanskih i mahdistskih ruhiv a piznishe antikolonialnoyi borotbi Sered vidomih povstan povstannya muridiv v Andalusiyi religijno politichnij ruh v Anatoliyi na choli iz shejhom Badruddinom Kavkazka vijna na choli iz Shamilem i t d Pislya viznannya sufizmu bilshistyu musulmanskih avtoritetiv pid jogo prikrittyam stali diyati riznogo rodu gromadi j techiyi krajnogo tolku hurufiya ahl i hakk i t p Na Blizkomu Shodi poshirilisya bratstva sho spoviduvali zmishanu sufijsko shiyitsku doktrinu bektashiya maulaviya nurbahshiya nimatullahiya kubraviya halvatiya zahabiya Shiyitski misliteli XIV XVII st ohoche zvertalisya do filosofskoyi spadshini sufizmu Voni ototozhnyuyuchi glavu sufijskoyi duhovnoyi iyerarhiyi kutb z prihovanim imamom a takozh uvazhali Ibn Arabi j inshih vidomih sufiyiv svoyimi vchitelyami Suchasnij sufizmZi zbilshennyam chisla sufiyiv sposterigayetsya proces byurokratizaciyi jogo institutiv Yaksho ranishe shejh tarikata zdijsnyuvav svoyi funkciyi ne bezposeredno to teper vin robiv ce cherez chislennih poserednikiv halifa mukaddam Uskladnenni strukturi bratstv i bilsh stroga reglamentaciya yihnogo vnutrishnogo zhittya stvorilo grunt dlya vidpadannya vid osnovnogo bratstva bezlichi vtorinnih bratstv Ci bratstva u svoyu chergu takozh prodovzhuvali rozgaluzhuvatisya sho zbilshilo chislo bratstv i konkurenciyu mizh nimi Namagayuchis zberegti abo rozshiriti sferi vplivu sufijski shejhi pragnuli zaruchatisya pidtrimkoyu svitskoyi vladi U rezultati cogo verhivka bratstv vse chastishe viyavlyalasya zalezhno vid pravlyachoyi verhivki a v deyakih krayinah faktichno zroslas iz neyu Svogo rodu protestom proti cih negativnih yavish stalo vidrodzhennya tradicij malamatiya j poyava velikoyi kilkosti mandrivnih dervishiv ne pov yazanih z yakim nebud iz bratstv V XIX pochatku XX v sufizm prodovzhuvav grati vazhlivu politichnu j religijnu rol u zhitti islamskih derzhav Silnogo udaru po poziciyah sufizmu zavdali taki yavisha yak zagalna sekulyarizaciya suspilstv na Shodi j zmini v yih gospodarskomu j kulturnomu zhitti U bilshosti arabskih krayin sufizm zaznala rizkoyi kritiki religijno politichnih kil yaki ratuvali za vidnovlennya islamu vidpovidno do vimog chasu abo za povernennya do jogo pervisnoyi chistoti Proti sufizmu i jogo ideologichnih ustanovok vistupili takozh prihilniki arabskogo j islamskogo socializmu Sufijskih shejhiv obvinuvachuvali v pasivnosti j navit u spivrobitnictvi z kolonizatorami u pidtrimci konservativnih i kontrrevolyucijnih kil U deyakih musulmanskih krayinah yak napriklad u Turechchini diyalnist sufijskih tarikativ bula zaboronena U krayinah Pivnichnoyi Afriki z yavilisya novi tarikati alaviya zasnovnik Ahmad al Alavi pom v 1934 r madaniya zasnovnik Muhammad al Madani pom v 1959 r hamidiya shaziliya zasnovnik Salama ar radi pom naprikinci 50 h rokiv U nashi dni sliduvannya sufizmu ne zavazhaye jogo adeptam vikonuvati svoyi socialni funkciyi Viklyuchennya stanovlyat shejhi i jogo najblizhchi spodvizhniki Osnovnu masu sufiyiv stanovlyat ne tilki nizhchi socialni shari ale j predstavniki serednogo klasu Chlenstvo v tarikati bagato v chomu obumovleno simejnimi tradiciyami j ne ye naslidkom duhovnih poshukiv Sufizm ye odnim z ob yektiv uvazhnogo doslidzhennya yak musulmanskih tak i zahidnih uchenih Bilshist musulmanskih uchenih stavlyatsya do nogo uperedzheno abo zasudzhuyuchi abo vipravduyuchi j vihvalyayuchi Zahidnoyevropejski amerikanski i yaponski shodoznavci inodi shilni perebilshuvati vpliv na sufizm hristiyanskih doktrin j osuchasnyuvati jogo ponyattya Grupa doslidnikiv i filosofiv bachachi v sufizmi panaceyu vid duhovnoyi krizi suspilstva vistupayut iz propagandoyu vidrodzhennya tradicij i koncepcij sufizmu Zavdyaki cij propagandi u ryadi zahidnoyevropejskih krayin j u SShA z yavilisya gurtki j tovaristva sho dotrimuyutsya doktrin modernizovanogo sufizmu VchennyaMetoyu sufizmu ye vihovannya doskonaloyi lyudini insan kamil vilnoyi vid mirskoyi suyeti j spromozhnoyi pidnyatisya nad negativnimi yakostyami svoyeyi prirodi Sufizm nadihav svoyih poslidovnikiv rozkrivav u nih glibinni yakosti dushi i zigrav veliku rol u rozvitku estetiki etiki literaturi j mistectva Na dumku sufiyiv shlyah udoskonalennya duhovnogo svitu kozhnoyi lyudini bulo pokazano na prikladi zhittya proroka Muhammada j virazhenij v 21 ayati sura Buv dlya vas u poslanniku Allaha garnij priklad tim hto spodivayetsya na Allaha j ostannij den i pominaye Allaha bagato Al Ahzab 33 21 Yakubovich Sufizm udoskonalyuye duhovnij svit lyudini Zavdyaki jomu musulmanin mozhe poslabiti vpliv na osobistist materialnogo svitu j piti po shlyahu postijnogo duhovnogo vdoskonalyuvannya bezkorislivogo j viddanogo sluzhinnya Bogovi Za dopomogoyu sufizmu lyudina mozhe realizuvati taki prihovani yakosti svoyeyi dushi taki yak vira iman pokirnist islam terpinnya sabr dostatok zaradi spodivannya i borotisya z takimi prihovanimi vidvertimi porokami yak neterpimist gordinya sknarist Duhovne vihovannya osobistosti nemozhlivo zdijsniti tilki za dopomogoyu mehanichnogo vikonannya obryadiv i pravovih polozhen a shlyah duhovnoyi praktiki ne dozvolyaye religiyi zakosteniti j pozbutisya duhu Na vidminu vid pravovoyi nauki fikh sho regulyuye tilki zovnishni vidimi aspekti problem sufizm maye zdatnist vplivati na duhovnij svit lyudini za dopomogoyu shirogo j viddanogo sluzhinnya Bogovi Sufijska naukaSufizm ce osobliva irracionalna islamska nauka yaku nemozhlivo osyagnuti shlyahom empirichnih dosvidiv abo logichnih dokaziv Polozhennya sufizmu povinni osyagatisya dusheyu j sercem lyudini j prijmatisya na viru Iz ciyeyi prichini shlyah duhovnoyi doskonalosti sufiya lezhit tilki cherez povne pidporyadkuvannya vchitelevi murshidu i vikonannya vsih jogo vkazivok Sufizm takozh yak i vsi inshi islamski disciplini maye svoyimi dzherelami Koran i Sunnu proroka Muhammada i jogo pershih spodvizhnikiv Sufijska literatura Sufijska tradiciya zlozhilasya v X XI stolittyah i vidriznyalasya vid inshih idejnih j religijnih U cej chas buli stvoreni tvori u yakih zafiksuvalisya golovni polozhennya sufijskoyi nauki ilm at tasastuf Avtori cih klasichnih kerivnictv po sufizmu namagalisya dovesti pravochinnist isnuvannya sufizmu v loni islamu j vipravdati jogo teoriyi j praktiki Najvazhlivishim pidsumkom yihnoyi diyalnosti bula sistematizaciya sufijskogo znannya j zakriplennya osoboyu istilahat al kaum dlya poznachennya riznih elementiv sufijskoyi praktiki Sered tvoriv yaki dijshli do nas osoblivo vidilyayutsya nastupni ar Riaya li Hukukullah odin z pershih klasichnih tvoriv po sufizmu Hatm al vilajya Kitab al lyuma koshtovna dopomoga iz sufizmu de dayetsya opis jogo dzherel terminologiyi j istoriyi viniknennya Kitab at taarruf opisi j poyasnennya osnovnih ponyat sufizmu Kut al kulub zastosuvannya praktiki sufizmu v askezi j molitvah Risalat al malamatiya j Adab as suhba Risala fi t tasastuf sistematizaciya polozhennya sufizmu z poziciyi sunitskogo islamu Kashf al mahdzhub na farsi al ihya Ulum ad din Avarif al maarif Fusus al hikam j Futuhat al makkiya Dzhalaladdin Rumi Masnavi na farsi Istoriya tasastufa Sered biografij rannih sufiyiv najbilsh vidomi as Sulami Hakaik at tafsir vidobrazhennya sufijskoyi tradiciyi ezoterichnogo tlumachennya Koranu vin zhe Tabakat asa sufiya Hilyat al avliya u cij knizi avtor zarahovuye do rannih sufiya Ali ibn Abu Taliba j inshih spodvizhnikiv proroka Muhammeda Tlumachennya Koranu Prioriteti sufizmu v duhovnomu vdoskonalyuvanni osobistosti viznachili jogo metodologichni osoblivosti stosovno Koranu j sunn proroka Muhammeda Tak pri tlumachenni Koranu serednovichni sufiyi sprobuvali poyasniti ayati yaki vidneseni v rozryad nezbagnennih dlya lyudskogo rozumu Metodologiya sufizmu u vidnoshenni tlumachennya Koranu chasto vstupayut u protirichchya z polozhennyami ortodoksalnogo Islamu sho ne prijmaye alegorichne tlumachennya tavil shovanih batin smisliv Koranu Odnimi z najvidomishih tlumachen Koranu napisanih po sufijskij metodologiyi ye Hakaik at tavsir Lataif al isharat Tavilat al kuran al favatih al ilahiya Ruh al bajan Sunna Pri vidbori hadisiv klasiki sufizmu zvertali uvagu na yihnyu duhovnu skladovu j majzhe ne zvertali uvagi na problemi dostovirnosti cih hadisiv i perevirku lancyugiv yihnih peredavachiv Iz ciyeyi prichini v sufijskih zbirnikah hadisiv mistitsya velika kilkist slabkih i navit sumnivnih hadisiv z poglyadu sunitskoyi metodologiyi Najbilsh avtoritetnimi zbirnikami hadisiv u sufizmi ye Navadir al usul Bahr al favaid Halyatu Ahli l Hakika maallah Sadr ad din al Kunavi Sharhu hadis i arbain Bahdzhat an nufuz Fikh Rozvivayuchis u loni ortodoksalnogo sunizmu sufizm ne zaperechuye pravovi aspekti religiyi j rozcinyuye islamske pravo fikh yak nevid yemnu chastinu religiyi Sufizm nadaye duhovnist pravovim rishennyam fakiha sho opirayetsya na pershodzherela j alternativni metodi idzhtihada Zavdyaki sufizmu Zakon zdobuvaye pidneseni moralni yakosti j ne dozvolyaye religiyi peretvoritisya lishe v mehanichnu sistemu vikonannya Zakonu Sufizm dopomagaye rozviti prihovani batin duhovni aspekti v kozhnim pravovomu rozporyadzhenni TarikatiShlyah do duhovnoyi doskonalosti za dopomogoyu sluzhinnya Allahovi vidbuvayetsya riznimi shlyahami Ci shlyahi nazivayutsya tarikatami U kozhnogo tarikata ye duhovnij nastavnik murshid shejh Nazva Zasnovnik eponim Teritoriya arab الطريقة العيساوية 1465 1526 Marokko Alzhir Tunis arab الطريقة الأحمدية pom v 1276 r Yegipet Bektashi tur Bektasilik pom v 1270 1271 r Osmanska imperiya Albaniya j Bosniya arab قادرية 1077 1166 Osmanska imperiya Indoneziya Afganistan Indiya Bangladesh Pakistan Balkani Kitaj Zahidna j Shidna Afrika arab كبروية 1145 1221 Serednya Aziya Mevlevi tur Mevlevilik Dzhalaladdin Rumi 1207 1273 Osmanska imperiya pers نقشبندیه 1318 1389 Serednya Aziya Blizkij Shid Indiya Pakistan pers سلسله نعمت اللهی 1330 1431 Iran Yevropa Zahidna Afrika Pivnichna Amerika arab رفاعية 1118 1181 Arabskij Blizkij Shid Osmanska imperiya Balkanskij p iv Pivdenna Aziya arab سنوسية 1787 1859 Liviya Sudan arab سهروردية 1144 1234 Indiya arab تيجانية 1737 1815 Alzhir pers چشتیه 1141 1230 Indiya arab شاذلية 1196 Yegipet Yasaviya Ahmed Yasavi 1103 1166 Centralna AziyaSufijska terminologiya arab بيعة obryad iniciaciyi pri yakomu myurid daye svoyemu murshidu prisyagu klyatvu pro te sho vin zalishitsya virnij jomu j bude vikonuvati vsi jogo vkazivki ekstatichne perezhivannya prisutnosti Bozhestva arab وحدة الوجود yednist buttya Gajb arab غيب tayemne nedostupne lyudskomu rozumu Insan Kamil arab إنسان كامل ideal doskonaloyi lyudini sho peremogla v sobi nafs i dosyagla stanu hakika Makam arab مقام duhovnij stan na shlyahu samovdoskonalennya sho harakterizuyetsya pevnoyu stabilnistyu stoyanka tarikata duhovnij zv yazok mizh myuridom i myurshidom Semaa arab سماع sluhannya riznovid zikra sho mistit u sobi spiv gru na muzichnih instrumentah tanec deklamaciyu virshiv i molitov nosinnya shat sho mayut simvolichne znachennya i in pers سلسلة ryad lancyug duhovna genealogiya sufijskih shejhiv sho shodit do proroka Muhammada Fana arab فناء koncepciya rozchinennya mistika v Bozi Hakikat arab حقيقة istina final duhovnogo samovdoskonalennya sho oznachaye povne zvilnennya vid kufra i yasnij umoglyad gajba Hanaka pers خانگاه Zaviya arab زاوية Tekkiye tur tekke sufijska obitel Div takozhVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Sufizm Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sufizm MyuridizmKomentariSered kritikiv sufizmu mozhna vidznachiti Ibn Tajmiya Ibn Haldun i dr PrimitkiRosen 1997 Reincarnation in Islam sajr v sufizme othod ot nevezhestva i perehod k vysokoj nravstvennosti i morali Upotreblyaetsya v pare s terminom Suluk Islamskij enciklopedicheskij slovar A Ali zade Ansar 2007 Knish A at Tassavuf Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 225 315 s il ISBN 5 02 016941 2 Ali zade A A Tasavvuf Islamskij enciklopedicheskij slovar M Ansar 2007 Knish A at Tassavuf Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 228 315 s il ISBN 5 02 016941 2 Knish A at Tassavuf Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 229 315 s il ISBN 5 02 016941 2 Knish A at Tassavuf Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 230 315 s il ISBN 5 02 016941 2 Knish A at Tassavuf Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 231 315 s il ISBN 5 02 016941 2 DzherelaV Lubskij Sufizm Religiyeznavchij slovnik Kiyiv Chetverta hvilya 1996 s 325 T Malenka Sufizm Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 623 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Urivok sufijskogo tlumachennya Koranu pereklad M Yakubovicha Knysh A at Tasavvuf Islam enciklopedicheskij slovar M Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1991 S 225 231 315 s il ISBN 5 02 016941 2 ros Akimushkin O F Sufijskie bratstva slozhnyj uzel problem Trimingem Dzh S Sufijskie ordeny v islame M 1989 s 3 7 Basharin P V Vyrazit nevyrazimoe shathi kak model paradoksalnogo myshleniya 28 serpnya 2014 2011 3 S 34 45 ISSN 2072 8662 Basharin P V Problema demarkacii diskursivnogo i intuitivnogo znaniya v rannem ekstaticheskom sufizme na primere filosofii al Halladzha 28 serpnya 2014 2004 4 S 31 45 ISSN 2072 8662 Bertels E E Izbrannye trudy Sufizm Moskva 1965 g Kerimov G M Vozniknovenie sufizma i osnovy ego ucheniya 2010 2 S 208 226 Nasyrov I R Dostizhenie istinnosti tahkik kak alternativa asketizmu zuhd v sufizme 29 serpnya 2014 2006 3 S 85 95 ISSN 2072 8662 Nasyrov I R K voprosu o sushnosti islamskogo misticizma sufizma 28 serpnya 2014 2007 4 S 37 43 ISSN 2072 8662 Hismatulin A A Duhovnye istoki sufizma Ernst Karl Sufizm Abdul Kadyr Isa Istina sufizma Izdatelskij Dom Ansar 2002 Ibn al Arabi Mekkanskie otkroveniya Spb 2003 Sufii Nurbahsh Dzhavad Sufizm Sufii o sufizme Uslysh flejtista Sufijskaya proza i poeziya Kultura Vostoka Said Afandi Acaev Sokrovishnica blagodatnyh znanij Izdatelskij dom Nuru l Irshad PosilannyaSufizm Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Sufizm Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 446 447 Oksana Marinovska Interpretaciya hudozhnogo tvoru sufijskogo tipu prosvititelskij kontekst Shkola Sufijskogo Vchennya Sufijskij orden Nimatullagi v Ukrayini Sufijskij misticizm i obitel dervishiv v Ukrayini Sufizm Novaya filosofskaya enciklopediya v 4 t Preds nauchno red soveta V S Stepin 2000 2001 ISBN 5 244 00961 3 Ali zade A A Tasavvuf Islamskij enciklopedicheskij slovar M Ansar 2007