Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Східне нагір'я, також відоме як нагір'я Маніка, — гірська система на кордоні Зімбабве та Мозамбіку. Вона простягається з півночі на південь приблизно на 300 км через провінцію Манікаленд в Зімбабве та провінцію Маніка у Мозамбіку.
 Північні схили гори Бінга в горах [en] (Мозамбік) | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Гірські луки та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | AT1006 |
| Межі | Південні міомбові рідколісся |
| Площа, км² | 7705 |
| Країни | Зімбабве, Мозамбік |
| Охороняється | 874 км² (11 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Східне нагір'я виділяють у окремий афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників під назвою Гірські ліси та луки Східного Зімбабве або Мозаїка гірських луків та лісів Східного Зімбабве (ідентифікатор WWF: AT1006). Цей екорегіон охоплює частину нагір'я, розташовану на висоті понад 1000 м над рівнем моря, а також ізольовану гору [en], розташовану в провінції Софала в центральному Мозамбіку, приблизно за 100 км на схід від кордону з Зімбабве. Передгір'я Східного нагір'я є частиною екорегіону південних міомбових рідколісь.
Високогір'я регіону мають більш прохолодний та вологий клімат, ніж навколишні низовини. В горах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання: передгірські та гірські луки, вологі вічнозелені ліси, сухі гірські ліси, міомбові рідколісся та пустища.
Географія
Східне нагір'я складається з трьох основних гірських масивів — гір [en], [en] та [en] — і кількох менших гірських хребтів. Гори регіону є переважно малонаселеними, вкриті луками, чагарникими, рідколіссями та лісами.
Гори Ньянга, розташовані на півночі Східного нагір'я, включають гору Ньянгані, найвищу гору Зімбабве висотою 2592 м, та водоспад Мутаразі висотою 762 м, другий за висотою в Африці. На північний схід від гір Ньянга, на території Мозамбіку, лежать гори [en]. На південний схід від гір Ньянга, на кордоні Зімбабве та Мозамбіку, розташована густонаселена [en], багата на чайні і кавові плантації та інші сільськогосподарські угіддя.
Між горами Ньянга та Бвумба лежить ущелина Мутаре. В цій сідловині розташоване місто Мутаре, центр провінції Манікаленд та найбільше місто у Східному нагір'ї. Основною дорогою, що пролягає через гори із заходу на схід є [en] (Зімбабве) — N6 (Мозамбік), яка з'єднує порт Бейра у Мозамбіку зі столицею Зімбабве Хараре і проходить через Шімойо, [en] та Мутаре, перетинаючи кордон у [en]. [en] також перетинає високогір'я і пролягає через Мачіпанду.
В центральній частині Східного нагір'я розташовані гори Бвумба, які лежать на південь від Мутаре. Вони переважно розташовані на території Зімбабве, але кряж Монте-Вумба на південному сході цих гір лежить на території Мозамбіку. На південь і схід від гір Бвумба розташована сільськогосподарська долина [en]. На південь і схід від цієї долини вздовж зімбабвійсько-мозамбіцького кордону простягаються плато Цецера, Гвені і Тандара, розділені долинами річок, що протікають ущелинами зі сходу на захід.
Гори Чіманімані лежать на південь від річки Муссапа-Пекено, яка відділяє їх від плато Тандара. Вони складаються з високого плато та кількох гірських хребтів, що простягаються на північ і південь. У Чіманімані розташована гора Бінга, яка є найвищою вершиною Мозамбіку і водночас другою за висотою горою в Зімбабве. Через долини річок Муссапа-Гранде, що тече на схід, та Ньяньядзі, що тече на захід, проходить Муссапський перевал, який протягом століть був важливим торговим та міграційним шляхом через Східне нагір'я.
Південний край гір Чіманімані позначає рифтова долина Русіту-Танганда, по якій на захід тече річка Танганда, а на схід — річка Русіту. Від цього розлому на південь до [en] простягається горбиста Чіпінгська височина, найвищою вершиною якої є гора [en] висотою 1230 м.
Східне нагір'я є однією з частин великого гірського поясу, який простягається через всю Східну Африку, від Капських та Драконових гір в ПАР через плато [en] в Малаві, [en] навколо озера Танганьїка і Східноафриканське плоскогір'я до Ефіопського нагір'я на півночі. З геологічної точки зору основу Східного нагір'я складають докембрійські сланці, кварцити та інтрузивні долерити.
Східне нагір'я є вододілом для басейнів річок Замбезі та Саве. Річки, що беруть свій початок у високогір'ях на півночі регіону, такі як [en] та Іньянгамбе, впадають у річку Замбезі біля міста Тете в Мозамбіку. Далі Замбезі тече на схід і впадає в Індійський океан. Річки, що стікають зі Східного нагір'я на південь, впадають у річку Саве. Саве бере свій початок в центральній частині Зімбабве, оминає гори регіону з півдня, після чого повертає на схід і впадає в Індійський океан. Також в горах на сході регіону беруть свій початок річки [en] та [en].
Клімат
У передгір'ях і височинах Східного нагір'я переважає вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією кліматів Кеппена), а в горах — високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена). Загалом клімат регіону є більш вологий і рівний, ніж клімат навколишніх рівнин, і характеризується великою кількістю опадів, низькою хмарністю, густими ранковими туманами та сильною росою. На клімат регіону здійснюють значний вплив вологі повітряні маси, що надходять з Індійського океану на південному заході. Волога, що утримується в повітрі, конденсується і випадає у вигляді дощу або утворює туман, з якого лісова рослинність може отримувати вологу. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 741 до 2997 мм, залежно від експозиції. На східних схилах опадів випадає більше, ніж на західних. Більшість опадів випадає влітку, з листопада по квітень, тоді як з травня по липень триває зимовий сухий сезон. Навесні, з серпня до листопада, температура починає підвищуватись. Саме в цей час на високогірних луках виникають великі трав'яні пожежі. Взимку у високогір'ях часто трапляються нічні заморозки. Загалом мінімальні середньорічні температури в регіоні коливається від 9 °C до 12 °C, а максимальні — від 25 °C до 28 °C.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є передгірські та гірські луки, поширені на великих пагорбах, що становлять значну частину Східного нагір'я. Основу густих низькотравних луків, поширених на великих висотах, складають [en] (Loudetia simplex), [sv] (Trachypogon spicatus), [en] (Exotheca abyssinica) та [sv] (Monocymbium ceresiiforme). На більш низьких висотах на родючих червоних ґрунтах переважає тритичинкова темеда (Themeda triandra), а на менш родючих білих пісках — звичайна лудетія (Loudetia simplex).
Одним із найбільш характерних типів рослинності Східного нагір'я є реліктовий вологий вічнозелений ліс, який зустрічається на східних схилах гір та в глибоких долинах і ущелинах, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Цей ліс також називають дощовим лісом, оскільки потреба рослинності у воді забезпечується атмосферною вологою, а не ґрунтовими водами. Невеликі ділянки вологих вічнозелених лісів зустрічаються на східних схилах гір Ньянга, а також в горах Чіманімані, Бвумба і Горонгоса. Найвідомішою та найбільшою ділянкою дощових лісів регіону є ліс [en], розташований на висоті від 1076 до 1250 м над рівнем моря на горі Селінда, за 48 км на південь від [en]. За межами цього екорегіону невеликі ділянки подібних реліктових дощових лісів також зустрічаються на півночі Замбії та в Малаві.
Вологі вічнозелені ліси екорегіону є по суті субтропічними, але мають типову для вологих тропічних дощових лісів розвинену структуру, що складається з п'яти ярусів: лісового намету, розташованого на висоті 40-55 м над землею, суб-намету, нижнього деревного ярусу, чагарникового ярусу та наземного ярусу. Дерева в цих лісах вкриті численними ліанами та епіфітами. Домінуючими деревами, що складають основу лісового намету, є [en] (Gambeya gorungosana), [en] (Craibia brevicaudata), [sv] (Ficus chirindensis), [en] (Trichilia dregeana) та [en] (Khaya anthotheca). Останні досягають 65 м у висоту та мають діаметр стовбура близько 4,5 м. Серед більш низьких дерев, що складають суб-намет, слід відзначити [en] (Tannodia swynnertonii), [en] (Strychnos mellodora) та [en] (Drypetes gerrardii). Нижній деревний ярус складається з підросту (молодих дерев) та інших невисоких дерев, таких як [en] (Heinsenia diervilleoides), [sv] (Rothmannia urcelliformis) та [en] (Pleiocarpa pycnantha). У чагарниковому ярусі переважають [en] (Dracaena fragrans) та різноманітні напівчагарники з родини акантових (Acanthaceae).
Іншим типом лісів, більш поширеним в екорегіоні, є сухий гірський ліс, рослини в якому отримують вологу з підземних вод. Сухі гірські ліси зустрічаються на більших висотах, ніж вологі вічнозелені ліси, приблизно на висоті від 1500 до 2000 м над рівнем моря. Вони характеризуються розвиненим деревним ярусом, а лісовий намет в них розташований на висоті 12-15 м над землею. Дерева в сухих лісах рідко виростають великими, більшість з них мають діаметр стовбура 5-30 см на рівні грудей. Жоден конкретний вид дерев не домінує в сухих гірських лісах, але з поширених в цих лісах видів слід відзначити [en] (Erythrophleum suaveolens), [sv] (Blighia unijugata), [en] (Zanha golungensis) та [sv] (Glenniea africana). Дерева в сухих лісах оповиті [en] (Saba comorensis), [en] (Paullinia pinnata) та іншими здерев'янілими ліанами. Лісова підстилка зазвичай знаходиться у глибокій тіні, а трав'янистий покрив рідкісний. Натомість тут зустрічаються численні епіфіти та літофіти, і практично кожна гілка, стовбур або скеля вкриті мохами, серед яких ростуть [sv] (Asplenium aethiopicum), [vi] (Asplenium rutaefolium), [sv] (Elaphoglossum aubertii), [d] (Hymenophyllum kuhnii) та різні види плаунів (Lycopodium spp.), солодиць (Polypodium spp.), стрептокарпусів (Streptocarpus spp.), [en] (Vittaria spp.) і орхідей (Orchidaceae).
На більших висотах, де клімат стає сухішим, ліси стають більш склерофільними, і в них починають домінувати голонасінні, зокрема гірські кипариси (Widdringtonia nodiflora), муланджеські ногоплідники (Podocarpus milanjianus) та африканські яловці (Juniperus procera). Ліани стають більш рідкісними, але епіфітні мохи та стрептокарпуси продовжують вкривати дерева.
По всьому екорегіону на добре дренованих схилах на висоті до 2100 м над рівнем моря зустрічаються міомбові рідколісся. Вони можують бути як густими, так і відкритими, а серед дерев, що складають їх основу, слід відзначити [en] (Brachystegia spiciformis), [en] (Brachystegia tamarindoides) та солодку уапаку (Uapaca kirkiana), які скидають листя під час сухого сезону. Дерева в міомбо досить невеликі, 3-6 м у висоту. Наземна флора представлена травами, зокрема [sv] (Digitaria diagonalis), [en] (Loudetia simplex) та тритичинковою темедою (Themeda triandra), папоротями, зокрема різними видами [en] (Pellaea spp.), та повзучими рослинами, такими як [en] (Smilax anceps).
У південній частині екорегіону навколо міста [en], а також уздовж західних схилів нагір'я Іньянга та на південних схилах гори Горонгоса, де випадає багато опадів, зустрічається напіввічнозелена лісиста савана, в якій домінує слива мобола (Parinari curatellifolia), вічнозелене дерево, яке досягає 15 м заввишки. Ці дерева зазвичай утворюють моновидові насадження, але іноді зустрічаються у поєднанні з [en] (Faurea rochetiana) та [en] (Faurea saligna).
У високогір'ях Чіманімані та Горонгоси, на висоті понад 1200 м над рівнем моря, на бідних, кислих, кварцитових піщаних ґрунтах поширені гірські пустища. У вересових пустищах домінують [sv] (Erica simii), [sv] (Erica hexandra), [sv] (Erica pleiotricha), [sv] (Erica lanceolifera), [sv] (Erica johnstoniana), [sv] (Phylica ericoides) та [sv] (Passerina montana), а в протейних — [en] (Protea caffra spp. gazensis), [en] (Protea welwitschii) та [en] (Leucospermum saxosum). Серед ендемічних рослин, що зустрічаються у високогір'ях регіону, слід відзначити Cryptostephanotis vansonii, [sv] та [en].
Розподіл різних рослинних угруповань екорегіону залежить від висоти над рівнем моря, експозиції, клімату та ґрунтів, а також від впливу вогню та морозу. Луки підтримуються щорічними пожежами, які відбуваються наприкінці сухого сезону, з серпня по жовтень. Сухі гірські ліси обмежені ділянками з високою вологістю ґрунту і постійним доступом до підземних вод, які дозволяють пережити сухий сезон. Їх можна знайти в долинах постійних річок та струмків, де ґрунти добре дреновані. Наявність води створює вологе середовище проживання, в якому протягом року зустрічаються рясні зелені зарості, не надто вразливі до пожежі. Річкові долини також топографічно захищені від вогню та морозу. Там де ґрунт добре дренований, але постійний доступ до підземних вод відсутній, поширені сухі рідколісся, дерева в яких скидають листя протягом сухого сезону. Домінуючі породи дерев в рідколіссях є вогнестійкими, хоча рідкісний наземний покрив гарантує, що вогонь не охопить ліс з такою ж інтенсивністю, як прилеглі луки. Невеликі ділянки вологих вічнозелених дощових лісів обмежені територіями, де цілорічно спостерігається висока атмосферна вологість у вигляді дощів, низьких хмар, ранкових туманів та рос. Закритий лісовий намет також допомагає підтримувати вологе середовище всередині лісу. Крім того, дощові ліси обмежені ділянками, на яких переважають долеритові червоноглинисті ґрунти, які добре зберігають вологу.
Фауна
Різноманіття рослинних угруповань сприяє багатству фауни екорегіону. У лісах регіону зустрічається багато невеликих ссавців — блакитних мартишок (Cercopithecus mitis erythrarchus), пальмових нандіній (Nandinia binotata), [en] (Heliosciurus mutabilis), рудих кущових білок (Paraxerus palliatus), товстохвостих галаго (Otolemur crassicaudatus) та реліктових східноафриканських криланів (Myonycteris relicta). У підліску мешкають звичайні дуїкери (Sylvicapra grimmia), блакитні дуїкери (Philantomba monticola), чагарникові свині (Potamochoerus larvatus), темноногі мишоподібні землерийки (Myosorex cafer) та чотирипалі стрибунці (Petrodromus tetradactylus).
На відкритих луках та пустищах зустрічається менше видів ссавців, ніж у лісах. Серед ссавців, поширених на луках регіону, слід відзначити антилопу-стрибуна (Oreotragus oreotragus), бабуїна (Papio cynocephalus), звичайну канну (Taurotragus oryx) та капського дамана (Procavia capensis). В горах регіону мешкають африканські леопарди (Panthera pardus pardus), які полюють на ссавців, пересуваючись між лісами та луками. Ендеміками екорегіону є рідкісні селіндські саванники (Aethomys silindensis), [en] (Carpitalpa arendsi) та горонгоські підковики (Rhinolophus gorongosae).
Орнітофауна екорегіону вирізняється високим різноманіттям. Серед птахів, що зустрічаються в лісах регіону, слід відзначити чубату цесарку (Guttera pucherani), калао-трубача (Bycanistes bucinator). мозамбіцького турако (Tauraco livingstonii), фіолетовочубого турако (Tauraco porphyreolophus), вінценосного орла (Stephanoaetus coronatus), [en] (Strix woodfordii), африканського вінаго (Treron calvus), зеленого трогона (Apaloderma narina), білогузого барбікана (Stactolaema leucotis), рудокрилого приріта (Batis capensis), східного монарха (Trochocercus cyanomelas), гірську ельмінію (Elminia albonotata), оливкового нектарика (Cyanomitra olivacea sclateri), бронзову нектарку (Nectarinia kilimensis), лісового ткачика (Ploceus bicolor) та зеленоголового червоногуза (Cryptospiza reichenovii), а серед тих, що зустрічаються на луках, — турача Шелі (Scleroptila shelleyi), птаха-секретаря (Sagittarius serpentarius), саванового боривітра (Falco rupicolus), африканського фірлюка (Mirafra africana), коричневого фірлюка (Mirafra rufocinnamomea), лучну таміку (Cisticola tinniens), [en] (Oenanthe familiaris), ефіопського астрильда (Coccopygia quartinia) та чорнощокого луговика (Ortygospiza atricollis). У високогірних пустищах регіону зустрічаються рудоволі цукролюби (Promerops gurneyi), малахітові нектарки (Nectarinia famosa) та зімбабвійські серпокрильці (Schoutedenapus myoptilus). Майже ендемічними представниками екорегіону є смугастощокі бюльбюлі (Arizelocichla milanjensis) та родезійські колоратки (Swynnertonia swynnertoni). Ендеміками Східного нагір'я є замбійські принії (Oreophilais robertsi) та попелясті нікорники (Apalis chirindensis).
В лісах регіону зустрічається багато сцинків, геконів, ящірок, змій та жаб, які знаходять прихисток в лісовій підстилці та гнилій деревині. Серед амфібій, поширених в лісах регіону, слід відзначити жовтоплямисту лісову жабу (Leptopelis flavomaculatus), а серед плазунів — південноафриканського пітона (Python natalensis), габонську гадюку (Bitis gabonica), [en] (Naja subfulva), вузькоголову мамбу (Dendroaspis angusticeps), африканського бумсланга (Dispholidus typus) та деревну агаму (Acanthocercus atricollis). На луках і пустищах регіону зустрічаються шиплячі гадюки (Bitis arietans) та червоногубі змії (Crotaphopeltis hotamboeia). Шість видів земноводних та вісім видів плазунів є ендеміками регіону. Серед ендемічних плазунів, поширених в горах Східного нагір'я, слід відзначити карликового хамелеона Маршалла (Rhampholeon marshalli), карликового гекона Бернарда (Lygodactylus bernardi), двокольорового безногого сцинка (Acontias bicolor) та люту амфісбену (Zygaspis ferox). Ендеміком гори Горонгоса є горонгоський карликовий хамелеон (Rhampholeon gorongosae).
Характерним елементом лісів екорегіону є численні метелики, багато видів яких можна побачити в повітрі після дощу. Найбільшими з них є [en] (Papilio ophidicephalus) та [en] (Papilio demodocus). які належать до родини косатцевих (Papilionidae). Серед інших великих та яскравих метеликів, поширених в екорегіоні, слід відзначити [en] (Charaxes xiphares), [en] (Euphaedra neophron) та [en] (Euryphura achlys) з родини сонцевиків (Nymphalidae).
Прохолодні гірські струмки зі швидкою течією створюють водні середовища існування, відмінні від тих, що зустрічаються на навколишніх рівнинах. Серед ендемічних риб, що зустрічаються у високогір'ях регіону, слід відзначити [en], [es], [en] та [sv].
Збереження
Гірським лісам регіону загрожує вирубка, а луки Східного нагір'я вразливі до спричинених людьми пожеж. Значна кількість вологих дощових лісів, які за визначенням ростуть на добре зволоженій родючій землі, за останні століття були знищені, а на їх місці були створені сільськогосподарські угіддя. Вологий клімат ідеально підходить для вирощування чаю, кави та цінної деревини. Однак значна частина гірських сухих лісів, луків, рідколісь та високогірних пустищ регіону збереглася, особливо на великих висотах, не придатних для ведення землеробства.
Оцінка 2017 року показала, що 874 км², або 11 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en] в горах Ньянга, [en] в горах Бвумба, а також [de] в Зімбабве та [en] в Мозамбіку, які разом складають ядро Транскордонної заповідної зони Чіманімані у однойменних горах.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 січня 2024.
- Mapaure, Isaac (2012). "Determinants of vegetation composition and diversity of a moist forest-savanna boundary in south-eastern Zimbabwe". International Journal of Biodiversity and Conservation Vol. 4(14), pp. 584-591, November, 2012
- "Eastern Zimbabwe Highlands". Freshwater Ecoregions of the World. Accessed 15 March 2021. [1]
Посилання
- «Eastern Zimbabwe montane forest-grassland mosaic». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Nyanga-Chimanimani Montane Forest-Grassland» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shidne nagir ya takozh vidome yak nagir ya Manika girska sistema na kordoni Zimbabve ta Mozambiku Vona prostyagayetsya z pivnochi na pivden priblizno na 300 km cherez provinciyu Manikalend v Zimbabve ta provinciyu Manika u Mozambiku Girski lisi ta luki Shidnogo Zimbabve Pivnichni shili gori Binga v gorah en Mozambik Ekozona AfrotropikaBiom Girski luki ta chagarnikiStatus zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1006Mezhi Pivdenni miombovi ridkolissyaPlosha km 7705Krayini Zimbabve MozambikOhoronyayetsya 874 km 11 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Vid na gori Shidnogo nagir ya z mista en Landshaft Shidnogo nagir yaGora Mozi na pivnochi Shidnogo nagir yaDolina en v gorah Shidnogo nagir yaOzero v gorah Shidnogo nagir yaVisokogir ya Chimanimani Shidne nagir ya vidilyayut u okremij afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv pid nazvoyu Girski lisi ta luki Shidnogo Zimbabve abo Mozayika girskih lukiv ta lisiv Shidnogo Zimbabve identifikator WWF AT1006 Cej ekoregion ohoplyuye chastinu nagir ya roztashovanu na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya a takozh izolovanu goru en roztashovanu v provinciyi Sofala v centralnomu Mozambiku priblizno za 100 km na shid vid kordonu z Zimbabve Peredgir ya Shidnogo nagir ya ye chastinoyu ekoregionu pivdennih miombovih ridkolis Visokogir ya regionu mayut bilsh proholodnij ta vologij klimat nizh navkolishni nizovini V gorah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni roslinni ugrupovannya peredgirski ta girski luki vologi vichnozeleni lisi suhi girski lisi miombovi ridkolissya ta pustisha GeografiyaShidne nagir ya skladayetsya z troh osnovnih girskih masiviv gir en en ta en i kilkoh menshih girskih hrebtiv Gori regionu ye perevazhno malonaselenimi vkriti lukami chagarnikimi ridkolissyami ta lisami Gori Nyanga roztashovani na pivnochi Shidnogo nagir ya vklyuchayut goru Nyangani najvishu goru Zimbabve visotoyu 2592 m ta vodospad Mutarazi visotoyu 762 m drugij za visotoyu v Africi Na pivnichnij shid vid gir Nyanga na teritoriyi Mozambiku lezhat gori en Na pivdennij shid vid gir Nyanga na kordoni Zimbabve ta Mozambiku roztashovana gustonaselena en bagata na chajni i kavovi plantaciyi ta inshi silskogospodarski ugiddya Mizh gorami Nyanga ta Bvumba lezhit ushelina Mutare V cij sidlovini roztashovane misto Mutare centr provinciyi Manikalend ta najbilshe misto u Shidnomu nagir yi Osnovnoyu dorogoyu sho prolyagaye cherez gori iz zahodu na shid ye en Zimbabve N6 Mozambik yaka z yednuye port Bejra u Mozambiku zi stoliceyu Zimbabve Harare i prohodit cherez Shimojo en ta Mutare peretinayuchi kordon u en en takozh peretinaye visokogir ya i prolyagaye cherez Machipandu V centralnij chastini Shidnogo nagir ya roztashovani gori Bvumba yaki lezhat na pivden vid Mutare Voni perevazhno roztashovani na teritoriyi Zimbabve ale kryazh Monte Vumba na pivdennomu shodi cih gir lezhit na teritoriyi Mozambiku Na pivden i shid vid gir Bvumba roztashovana silskogospodarska dolina en Na pivden i shid vid ciyeyi dolini vzdovzh zimbabvijsko mozambickogo kordonu prostyagayutsya plato Cecera Gveni i Tandara rozdileni dolinami richok sho protikayut ushelinami zi shodu na zahid Gori Chimanimani lezhat na pivden vid richki Mussapa Pekeno yaka viddilyaye yih vid plato Tandara Voni skladayutsya z visokogo plato ta kilkoh girskih hrebtiv sho prostyagayutsya na pivnich i pivden U Chimanimani roztashovana gora Binga yaka ye najvishoyu vershinoyu Mozambiku i vodnochas drugoyu za visotoyu goroyu v Zimbabve Cherez dolini richok Mussapa Grande sho teche na shid ta Nyanyadzi sho teche na zahid prohodit Mussapskij pereval yakij protyagom stolit buv vazhlivim torgovim ta migracijnim shlyahom cherez Shidne nagir ya Pivdennij kraj gir Chimanimani poznachaye riftova dolina Rusitu Tanganda po yakij na zahid teche richka Tanganda a na shid richka Rusitu Vid cogo rozlomu na pivden do en prostyagayetsya gorbista Chipingska visochina najvishoyu vershinoyu yakoyi ye gora en visotoyu 1230 m Shidne nagir ya ye odniyeyu z chastin velikogo girskogo poyasu yakij prostyagayetsya cherez vsyu Shidnu Afriku vid Kapskih ta Drakonovih gir v PAR cherez plato en v Malavi en navkolo ozera Tanganyika i Shidnoafrikanske ploskogir ya do Efiopskogo nagir ya na pivnochi Z geologichnoyi tochki zoru osnovu Shidnogo nagir ya skladayut dokembrijski slanci kvarciti ta intruzivni doleriti Shidne nagir ya ye vododilom dlya basejniv richok Zambezi ta Save Richki sho berut svij pochatok u visokogir yah na pivnochi regionu taki yak en ta Inyangambe vpadayut u richku Zambezi bilya mista Tete v Mozambiku Dali Zambezi teche na shid i vpadaye v Indijskij okean Richki sho stikayut zi Shidnogo nagir ya na pivden vpadayut u richku Save Save bere svij pochatok v centralnij chastini Zimbabve ominaye gori regionu z pivdnya pislya chogo povertaye na shid i vpadaye v Indijskij okean Takozh v gorah na shodi regionu berut svij pochatok richki en ta en KlimatU peredgir yah i visochinah Shidnogo nagir ya perevazhaye vologij subtropichnij klimat Cwa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a v gorah visokogirnij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena Zagalom klimat regionu ye bilsh vologij i rivnij nizh klimat navkolishnih rivnin i harakterizuyetsya velikoyu kilkistyu opadiv nizkoyu hmarnistyu gustimi rankovimi tumanami ta silnoyu rosoyu Na klimat regionu zdijsnyuyut znachnij vpliv vologi povitryani masi sho nadhodyat z Indijskogo okeanu na pivdennomu zahodi Vologa sho utrimuyetsya v povitri kondensuyetsya i vipadaye u viglyadi doshu abo utvoryuye tuman z yakogo lisova roslinnist mozhe otrimuvati vologu Serednorichna kilkist opadiv v ekoregioni kolivayetsya vid 741 do 2997 mm zalezhno vid ekspoziciyi Na shidnih shilah opadiv vipadaye bilshe nizh na zahidnih Bilshist opadiv vipadaye vlitku z listopada po kviten todi yak z travnya po lipen trivaye zimovij suhij sezon Navesni z serpnya do listopada temperatura pochinaye pidvishuvatis Same v cej chas na visokogirnih lukah vinikayut veliki trav yani pozhezhi Vzimku u visokogir yah chasto traplyayutsya nichni zamorozki Zagalom minimalni serednorichni temperaturi v regioni kolivayetsya vid 9 C do 12 C a maksimalni vid 25 C do 28 C FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye peredgirski ta girski luki poshireni na velikih pagorbah sho stanovlyat znachnu chastinu Shidnogo nagir ya Osnovu gustih nizkotravnih lukiv poshirenih na velikih visotah skladayut en Loudetia simplex sv Trachypogon spicatus en Exotheca abyssinica ta sv Monocymbium ceresiiforme Na bilsh nizkih visotah na rodyuchih chervonih gruntah perevazhaye tritichinkova temeda Themeda triandra a na mensh rodyuchih bilih piskah zvichajna ludetiya Loudetia simplex Odnim iz najbilsh harakternih tipiv roslinnosti Shidnogo nagir ya ye reliktovij vologij vichnozelenij lis yakij zustrichayetsya na shidnih shilah gir ta v glibokih dolinah i ushelinah na visoti do 1500 m nad rivnem morya Cej lis takozh nazivayut doshovim lisom oskilki potreba roslinnosti u vodi zabezpechuyetsya atmosfernoyu vologoyu a ne gruntovimi vodami Neveliki dilyanki vologih vichnozelenih lisiv zustrichayutsya na shidnih shilah gir Nyanga a takozh v gorah Chimanimani Bvumba i Gorongosa Najvidomishoyu ta najbilshoyu dilyankoyu doshovih lisiv regionu ye lis en roztashovanij na visoti vid 1076 do 1250 m nad rivnem morya na gori Selinda za 48 km na pivden vid en Za mezhami cogo ekoregionu neveliki dilyanki podibnih reliktovih doshovih lisiv takozh zustrichayutsya na pivnochi Zambiyi ta v Malavi Vologi vichnozeleni lisi ekoregionu ye po suti subtropichnimi ale mayut tipovu dlya vologih tropichnih doshovih lisiv rozvinenu strukturu sho skladayetsya z p yati yarusiv lisovogo nametu roztashovanogo na visoti 40 55 m nad zemleyu sub nametu nizhnogo derevnogo yarusu chagarnikovogo yarusu ta nazemnogo yarusu Dereva v cih lisah vkriti chislennimi lianami ta epifitami Dominuyuchimi derevami sho skladayut osnovu lisovogo nametu ye en Gambeya gorungosana en Craibia brevicaudata sv Ficus chirindensis en Trichilia dregeana ta en Khaya anthotheca Ostanni dosyagayut 65 m u visotu ta mayut diametr stovbura blizko 4 5 m Sered bilsh nizkih derev sho skladayut sub namet slid vidznachiti en Tannodia swynnertonii en Strychnos mellodora ta en Drypetes gerrardii Nizhnij derevnij yarus skladayetsya z pidrostu molodih derev ta inshih nevisokih derev takih yak en Heinsenia diervilleoides sv Rothmannia urcelliformis ta en Pleiocarpa pycnantha U chagarnikovomu yarusi perevazhayut en Dracaena fragrans ta riznomanitni napivchagarniki z rodini akantovih Acanthaceae Inshim tipom lisiv bilsh poshirenim v ekoregioni ye suhij girskij lis roslini v yakomu otrimuyut vologu z pidzemnih vod Suhi girski lisi zustrichayutsya na bilshih visotah nizh vologi vichnozeleni lisi priblizno na visoti vid 1500 do 2000 m nad rivnem morya Voni harakterizuyutsya rozvinenim derevnim yarusom a lisovij namet v nih roztashovanij na visoti 12 15 m nad zemleyu Dereva v suhih lisah ridko virostayut velikimi bilshist z nih mayut diametr stovbura 5 30 sm na rivni grudej Zhoden konkretnij vid derev ne dominuye v suhih girskih lisah ale z poshirenih v cih lisah vidiv slid vidznachiti en Erythrophleum suaveolens sv Blighia unijugata en Zanha golungensis ta sv Glenniea africana Dereva v suhih lisah opoviti en Saba comorensis en Paullinia pinnata ta inshimi zderev yanilimi lianami Lisova pidstilka zazvichaj znahoditsya u glibokij tini a trav yanistij pokriv ridkisnij Natomist tut zustrichayutsya chislenni epifiti ta litofiti i praktichno kozhna gilka stovbur abo skelya vkriti mohami sered yakih rostut sv Asplenium aethiopicum vi Asplenium rutaefolium sv Elaphoglossum aubertii d Hymenophyllum kuhnii ta rizni vidi plauniv Lycopodium spp solodic Polypodium spp streptokarpusiv Streptocarpus spp en Vittaria spp i orhidej Orchidaceae Na bilshih visotah de klimat staye suhishim lisi stayut bilsh sklerofilnimi i v nih pochinayut dominuvati golonasinni zokrema girski kiparisi Widdringtonia nodiflora mulandzheski nogoplidniki Podocarpus milanjianus ta afrikanski yalovci Juniperus procera Liani stayut bilsh ridkisnimi ale epifitni mohi ta streptokarpusi prodovzhuyut vkrivati dereva Po vsomu ekoregionu na dobre drenovanih shilah na visoti do 2100 m nad rivnem morya zustrichayutsya miombovi ridkolissya Voni mozhuyut buti yak gustimi tak i vidkritimi a sered derev sho skladayut yih osnovu slid vidznachiti en Brachystegia spiciformis en Brachystegia tamarindoides ta solodku uapaku Uapaca kirkiana yaki skidayut listya pid chas suhogo sezonu Dereva v miombo dosit neveliki 3 6 m u visotu Nazemna flora predstavlena travami zokrema sv Digitaria diagonalis en Loudetia simplex ta tritichinkovoyu temedoyu Themeda triandra paporotyami zokrema riznimi vidami en Pellaea spp ta povzuchimi roslinami takimi yak en Smilax anceps U pivdennij chastini ekoregionu navkolo mista en a takozh uzdovzh zahidnih shiliv nagir ya Inyanga ta na pivdennih shilah gori Gorongosa de vipadaye bagato opadiv zustrichayetsya napivvichnozelena lisista savana v yakij dominuye sliva mobola Parinari curatellifolia vichnozelene derevo yake dosyagaye 15 m zavvishki Ci dereva zazvichaj utvoryuyut monovidovi nasadzhennya ale inodi zustrichayutsya u poyednanni z en Faurea rochetiana ta en Faurea saligna U visokogir yah Chimanimani ta Gorongosi na visoti ponad 1200 m nad rivnem morya na bidnih kislih kvarcitovih pishanih gruntah poshireni girski pustisha U veresovih pustishah dominuyut sv Erica simii sv Erica hexandra sv Erica pleiotricha sv Erica lanceolifera sv Erica johnstoniana sv Phylica ericoides ta sv Passerina montana a v protejnih en Protea caffra spp gazensis en Protea welwitschii ta en Leucospermum saxosum Sered endemichnih roslin sho zustrichayutsya u visokogir yah regionu slid vidznachiti Cryptostephanotis vansonii sv ta en Rozpodil riznih roslinnih ugrupovan ekoregionu zalezhit vid visoti nad rivnem morya ekspoziciyi klimatu ta gruntiv a takozh vid vplivu vognyu ta morozu Luki pidtrimuyutsya shorichnimi pozhezhami yaki vidbuvayutsya naprikinci suhogo sezonu z serpnya po zhovten Suhi girski lisi obmezheni dilyankami z visokoyu vologistyu gruntu i postijnim dostupom do pidzemnih vod yaki dozvolyayut perezhiti suhij sezon Yih mozhna znajti v dolinah postijnih richok ta strumkiv de grunti dobre drenovani Nayavnist vodi stvoryuye vologe seredovishe prozhivannya v yakomu protyagom roku zustrichayutsya ryasni zeleni zarosti ne nadto vrazlivi do pozhezhi Richkovi dolini takozh topografichno zahisheni vid vognyu ta morozu Tam de grunt dobre drenovanij ale postijnij dostup do pidzemnih vod vidsutnij poshireni suhi ridkolissya dereva v yakih skidayut listya protyagom suhogo sezonu Dominuyuchi porodi derev v ridkolissyah ye vognestijkimi hocha ridkisnij nazemnij pokriv garantuye sho vogon ne ohopit lis z takoyu zh intensivnistyu yak prilegli luki Neveliki dilyanki vologih vichnozelenih doshovih lisiv obmezheni teritoriyami de cilorichno sposterigayetsya visoka atmosferna vologist u viglyadi doshiv nizkih hmar rankovih tumaniv ta ros Zakritij lisovij namet takozh dopomagaye pidtrimuvati vologe seredovishe vseredini lisu Krim togo doshovi lisi obmezheni dilyankami na yakih perevazhayut doleritovi chervonoglinisti grunti yaki dobre zberigayut vologu FaunaRiznomanittya roslinnih ugrupovan spriyaye bagatstvu fauni ekoregionu U lisah regionu zustrichayetsya bagato nevelikih ssavciv blakitnih martishok Cercopithecus mitis erythrarchus palmovih nandinij Nandinia binotata en Heliosciurus mutabilis rudih kushovih bilok Paraxerus palliatus tovstohvostih galago Otolemur crassicaudatus ta reliktovih shidnoafrikanskih krilaniv Myonycteris relicta U pidlisku meshkayut zvichajni duyikeri Sylvicapra grimmia blakitni duyikeri Philantomba monticola chagarnikovi svini Potamochoerus larvatus temnonogi mishopodibni zemlerijki Myosorex cafer ta chotiripali stribunci Petrodromus tetradactylus Na vidkritih lukah ta pustishah zustrichayetsya menshe vidiv ssavciv nizh u lisah Sered ssavciv poshirenih na lukah regionu slid vidznachiti antilopu stribuna Oreotragus oreotragus babuyina Papio cynocephalus zvichajnu kannu Taurotragus oryx ta kapskogo damana Procavia capensis V gorah regionu meshkayut afrikanski leopardi Panthera pardus pardus yaki polyuyut na ssavciv peresuvayuchis mizh lisami ta lukami Endemikami ekoregionu ye ridkisni selindski savanniki Aethomys silindensis en Carpitalpa arendsi ta gorongoski pidkoviki Rhinolophus gorongosae Ornitofauna ekoregionu viriznyayetsya visokim riznomanittyam Sered ptahiv sho zustrichayutsya v lisah regionu slid vidznachiti chubatu cesarku Guttera pucherani kalao trubacha Bycanistes bucinator mozambickogo turako Tauraco livingstonii fioletovochubogo turako Tauraco porphyreolophus vincenosnogo orla Stephanoaetus coronatus en Strix woodfordii afrikanskogo vinago Treron calvus zelenogo trogona Apaloderma narina biloguzogo barbikana Stactolaema leucotis rudokrilogo pririta Batis capensis shidnogo monarha Trochocercus cyanomelas girsku elminiyu Elminia albonotata olivkovogo nektarika Cyanomitra olivacea sclateri bronzovu nektarku Nectarinia kilimensis lisovogo tkachika Ploceus bicolor ta zelenogolovogo chervonoguza Cryptospiza reichenovii a sered tih sho zustrichayutsya na lukah turacha Sheli Scleroptila shelleyi ptaha sekretarya Sagittarius serpentarius savanovogo borivitra Falco rupicolus afrikanskogo firlyuka Mirafra africana korichnevogo firlyuka Mirafra rufocinnamomea luchnu tamiku Cisticola tinniens en Oenanthe familiaris efiopskogo astrilda Coccopygia quartinia ta chornoshokogo lugovika Ortygospiza atricollis U visokogirnih pustishah regionu zustrichayutsya rudovoli cukrolyubi Promerops gurneyi malahitovi nektarki Nectarinia famosa ta zimbabvijski serpokrilci Schoutedenapus myoptilus Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye smugastoshoki byulbyuli Arizelocichla milanjensis ta rodezijski koloratki Swynnertonia swynnertoni Endemikami Shidnogo nagir ya ye zambijski priniyi Oreophilais robertsi ta popelyasti nikorniki Apalis chirindensis V lisah regionu zustrichayetsya bagato scinkiv gekoniv yashirok zmij ta zhab yaki znahodyat prihistok v lisovij pidstilci ta gnilij derevini Sered amfibij poshirenih v lisah regionu slid vidznachiti zhovtoplyamistu lisovu zhabu Leptopelis flavomaculatus a sered plazuniv pivdennoafrikanskogo pitona Python natalensis gabonsku gadyuku Bitis gabonica en Naja subfulva vuzkogolovu mambu Dendroaspis angusticeps afrikanskogo bumslanga Dispholidus typus ta derevnu agamu Acanthocercus atricollis Na lukah i pustishah regionu zustrichayutsya shiplyachi gadyuki Bitis arietans ta chervonogubi zmiyi Crotaphopeltis hotamboeia Shist vidiv zemnovodnih ta visim vidiv plazuniv ye endemikami regionu Sered endemichnih plazuniv poshirenih v gorah Shidnogo nagir ya slid vidznachiti karlikovogo hameleona Marshalla Rhampholeon marshalli karlikovogo gekona Bernarda Lygodactylus bernardi dvokolorovogo beznogogo scinka Acontias bicolor ta lyutu amfisbenu Zygaspis ferox Endemikom gori Gorongosa ye gorongoskij karlikovij hameleon Rhampholeon gorongosae Harakternim elementom lisiv ekoregionu ye chislenni meteliki bagato vidiv yakih mozhna pobachiti v povitri pislya doshu Najbilshimi z nih ye en Papilio ophidicephalus ta en Papilio demodocus yaki nalezhat do rodini kosatcevih Papilionidae Sered inshih velikih ta yaskravih metelikiv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti en Charaxes xiphares en Euphaedra neophron ta en Euryphura achlys z rodini soncevikiv Nymphalidae Proholodni girski strumki zi shvidkoyu techiyeyu stvoryuyut vodni seredovisha isnuvannya vidminni vid tih sho zustrichayutsya na navkolishnih rivninah Sered endemichnih rib sho zustrichayutsya u visokogir yah regionu slid vidznachiti en es en ta sv ZberezhennyaGirskim lisam regionu zagrozhuye virubka a luki Shidnogo nagir ya vrazlivi do sprichinenih lyudmi pozhezh Znachna kilkist vologih doshovih lisiv yaki za viznachennyam rostut na dobre zvolozhenij rodyuchij zemli za ostanni stolittya buli znisheni a na yih misci buli stvoreni silskogospodarski ugiddya Vologij klimat idealno pidhodit dlya viroshuvannya chayu kavi ta cinnoyi derevini Odnak znachna chastina girskih suhih lisiv lukiv ridkolis ta visokogirnih pustish regionu zbereglasya osoblivo na velikih visotah ne pridatnih dlya vedennya zemlerobstva Ocinka 2017 roku pokazala sho 874 km abo 11 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en v gorah Nyanga en v gorah Bvumba a takozh de v Zimbabve ta en v Mozambiku yaki razom skladayut yadro Transkordonnoyi zapovidnoyi zoni Chimanimani u odnojmennih gorah PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 sichnya 2024 Mapaure Isaac 2012 Determinants of vegetation composition and diversity of a moist forest savanna boundary in south eastern Zimbabwe International Journal of Biodiversity and Conservation Vol 4 14 pp 584 591 November 2012 Eastern Zimbabwe Highlands Freshwater Ecoregions of the World Accessed 15 March 2021 1 Posilannya Eastern Zimbabwe montane forest grassland mosaic Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Nyanga Chimanimani Montane Forest Grassland One Earth