Сурб Саркіс вірм Սուրբ Սարգիս եկեղեցի Surb Sargis ekeġec i церква Святого Сергія пам ятка архітектури національного знач

Сурб Саркіс (вірм. Սուրբ Սարգիս եկեղեցի, Surb Sargis ekeġec'i – церква Святого Сергія) — пам'ятка архітектури національного значення, середньовічна вірменська церква у Феодосії. Усипальниця Ованеса Айвазяна.

Сурб Саркіс Церква Святого Сергія


Вхід до храму
45°01′19″ пн. ш. 35°23′24″ сх. д. / 45.02194° пн. ш. 35.39000° сх. д. / 45.02194; 35.39000
Статус	діюча
Статус спадщини	Пам'ятка архітектури національного значення
Країна	Україна
Розташування	Феодосія, вул. Вірменська, 1
Конфесія	Вірменська апостольська церква
Тип будівлі	церква
Засновано	1363
Будівництво	1330 —
Настоятель	отець Єремія
Сурб Саркіс (Феодосія) (Україна)

Сурб Саркіс у Вікісховищі

Історія

Будівництво

Споруджена у 1363 роцівірмено-григоріанською громадою на території міської цитаделі. Традиційно вважається найдавнішим вірменським храмом Феодосії.

Середньовіччя

У 14 — 16 століттях Сурб Саркіс був вогнищем вірменської вченості та культури. При храмі діяв один із найбільших тогочасних вірменських скрипторіїв, розвивалося мистецтво мініатюри і гравюри. Тут творили відомі художники, філософи, поети та історики: Симеон, Бабердеці, Степанос, Карнеці, Аветіс, Аракел, Крістосатур, Авраменц.

Рукописи зі скрипторію Сурб Саркіс зберігаються у Національній бібліотеці Парижу, бібліотеках вірменського Патріархату у Єрусалимі та вірменських у Відні, фондах Матенадарану (зокрема 29 рукописів з підписом Нікогайоса Цахкарара (†1693), вірш «Історія країни Крим» поета 18 століття , рукописне Євангеліє 1649 року).

19 — 20 століття

З 1811 року (часу утворення Феодосійського музею старожитностей) в церкві накопичувалися кам'яні плити з написами, що стали в 20 столітті основою лапідарію Феодосійського краєзнавчого музею. У зв'язку з підтопленням церкви восени 1986 року експонати вивезені в основне музейне приміщення.

У 1888 році постраждала від пожежі церква відбудована коштом її прихожанина Ованеса Айвазяна. Життя великого художника-мариніста нерозривно пов'язане із храмом — тут його хрестили у 1817 році, тут він вінчався, тут його відспівали і поховали в церковній огорожі у 1900 році. За заповітом Айвазовського церква і школа при ній отримали 50000 рублів.

При радянській владі реставрувалася протягом 1965—1970 років. Під час будівництва житлових будинків на прилеглій території у 1970 році було порушена старовинну дренажну систему, внаслідок чого храм почали підтоплювати ґрунтові води, що спричинило загибель залишків фрескового розпису. Наприкінці 1980-х розпочалася нова перманентна реставрація, яка фактично триває досі.

Опис

Архітектура

Внаслідок неодноразових перебудов Сурб Саркіс відрізняється складним внутрішнім плануванням та об'ємно-просторовим вирішенням.

Прямокутна у плані центральна частина з трьома папівкруглими абсидами, вівтар орієнтовано на схід. Із заходу широка арка веде до прямокутного у плані притвору. Приміщення, котре прилягає до центральної частини з півночі, складається з двох частин — меншої квадратної і більшої трапецієподібної. Більшість об'ємів храму завершують напівциркульні склепіння на підпружних арках (окрім квадратної частини північного приміщення, перекритої склепінням із нервюрами).

Стіни складено з великих блоків вапняку. Ззовні та зсередини у них вмуровано мармурові та вапнякові хачкари, деякі з яких значно старіші за храм. Будівельні шви ретельно затерті. Дах двохскатний, вкритий черепицею.

Вхід до храму декоровано двома григоріанськими хрестами. Над ним пам'ятна плита з вірменським написом про те, що в 1888 році храм відбудовано після пожежі на кошти, виділені Айвазовським. Старовинні горіхові двері церкви Сурб Саркіс, розділені на дві частини, знаходяться у виставкових залах Ермітажу та Феодосійського краєзнавчого музею.

Інтер'єр

Інтер'єр було розписано фресками, проте навіть збережені станом на другу половину 20 століття фрагменти втрачено внаслідок підтоплення 1970 року. У вівтарі зберігається хрещальна купіль, прикрашена кам'яним різьбленням.

Дзвіниця

Перед церквою знаходиться дзвіниця, влаштована під час реконструкції 1888 року у збереженій частині порталу входу, який раніше складав із храмом єдине ціле.

«Дзвіницю-портал» споруджено в XV столітті у вірмено-малоазійському стилі. Її виконано у вигляді альтанки-ківорія. Чотири масивні стовпи з'єднані стрілчастими арками і перекриті хрестовим склепінням. Фриз з північного та південного боків прикрашено з'єднаними в пояс різьбленими розетками.

Кладовище

Біля церкви з часів Середньовіччя ховали найдостойніших представників вірменської громади міста. Збереглася надгробна плита художника-мініатюриста 17 століття Нікогайоса Цахкарара. Біля західної стіни храму знаходяться склепи Ованеса Айвазяна та його дружини Ганни (†1944).

Галерея

Могила Ованеса Айвазяна
Хачкар
Стіна храму
Хачкар

Див. також

Нікогайос Цахкарар

Примітки

У реєстрі — Церква Сергія (Саркіса).
Могила художника знаходиться в межах церковної огорожі.
Перша згадка стосується 1361 року, у реєстрах числиться під 1363-м. Є гіпотези про її будівництво ще у візантійську епоху (10 — 11 століттях), проте скромні параметри більш властиві хритиянським храмам під мусульманською юрисдикцією.
Найдавніший — в пам'ять про хлопчика Манука, який потонув у морі 1047 року.

Джерела

Вірменські храми Феодосії
«Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2, с. 286—287)
Церковь Сурб Саркис, церковь Святого Сергия. Описание.
Феодосия. Церковь Сурб-Саркис.

[1] У реєстрі — Церква Сергія (Саркіса).

[2] Могила художника знаходиться в межах церковної огорожі.

[3] Перша згадка стосується 1361 року, у реєстрах числиться під 1363-м. Є гіпотези про її будівництво ще у візантійську епоху (10 — 11 століттях), проте скромні параметри більш властиві хритиянським храмам під мусульманською юрисдикцією.

[4] Найдавніший — в пам'ять про хлопчика Манука, який потонув у морі 1047 року.