Скрипторій

Скрипто́рій (лат. писальний, або писальне місце) — майстерня рукописних книжок у західноєвропейських монастирях VI–XII століть.

Мініатюра XV століття Жана М'єло (1472) зображує автора за роботою, а саме як він пише працю Miracles de Nostre Dame, де й з'являється ця мініатюра.

Зазвичай скрипторії були при бібліотеках. Скрипторії — окреме приміщення чи кімната, ймовірно існували лише певний проміжок часу, коли якась установа чи особа потребувала нагромадження значної кількості книжок для заснування бібліотеки; тож коли бібліотека була зібрана, уже не було потреби в такому приміщенні. На початку XIII століття утворились світські майстерні рукописів, фахові писарі й переписувачі могли мати окремі приміщення для переписування, але здебільшого вони ймовірно мали писемне бюрко (стіл) біля вікна у власному домі.

Очевидно, що спочатку книжку писали з голосу (як і за часів пізньої античності), тримаючи знадіб для письма на колінах. Бюрків (або столів) не було. Потім, ймовірно в V столітті, у майстернях з'явились бюрка. Саме в цей час з'являються зображення переписувачів, що сидять за бюрками. З VII–XIX століть такі зображення стають звичайними.

Примітки

1. Christopher De Hamel, Scribes and Illuminators, (Toronto: U Toronto Press, 1992), 36.

Посилання

• Скриптор; Скрипторій // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 405.
• Беневентинське письмо; Скрипторій // 475 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 63; 475. — .
• Добиаш-Рождественская О. А. Мастерские письма на заре западного Средневековья и их сокровища в Ленинграде. Л., 1930.