Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леонід Миколайович Соболєв (9 червня 1844, Мещовський повіт, Калузька губернія, Російська імперія — 13 жовтня 1913, Торопецький повіт, Псковська губернія, Російська імперія) — російський генерал, учасник Російсько-турецької війни 1877—1878 років, 6-й прем'єр-міністр Болгарії.
| Леонід Соболєв рос. Леонид Соболев | |||||||
 | |||||||
| |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 5 липня 1882 року — 19 вересня 1883 року | |||||||
| Монарх: | Олександр Баттенберг | ||||||
| Попередник: | Казимир Ернрот | ||||||
| Наступник: | Драґан Цанков | ||||||
| Народження: | 9 червня 1844 Мещовський повіт, Калузька губернія, Російська імперія | ||||||
| Смерть: | 13 жовтня 1913 (69 років) Торопецький повіт, Псковська губернія | ||||||
| Причина смерті: | цереброваскулярні хвороби | ||||||
| Поховання: | Новодівочий цвинтар | ||||||
| Національність: | Росіянин | ||||||
| Країна: | Російська імперія | ||||||
| Освіта: | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Приналежність: | Російська імперія | ||||||
| Звання: | Генерал-лейтенант | ||||||
| Командував: | 1-ша бригада 37-ї піхотної дивізії | ||||||
| Битви: | Туркестанські походи, Російсько-турецька війна 1877—1878 | ||||||
| Нагороди: |
| ||||||
| | |||||||
Біографія
Народився 1844 року в селі Капцев, Мещовського повіту Калузької губернії. Його батько, полковник Соболєв, був учасником Першої балканської війни, отримав орден Святого Георгія за взяття Варни, а дід був сподвижником Суворова під час взяття Очакова.
Леонід Соболєв навчався у 1-му Кадетському корпусі та Михайлівському артилерійському училищі, з останнього випустився 23 травня 1864 року та був відряджений до 7-ї кінно-артилерійської бригади; 1868 року закінчив курс в Миколаївській академії Генерального штабу та був відряджений до штабу військ Сирдар'їнської області в Туркестані. 1871 року за відзнаки в Шахрісабзькій експедиції отримав звання підполковника. Під час перебування в Туркестані він написав дослідницьку працю про Зарафшанський округ Сирдар'їнської області. Цю працю було відзначено Російським географічним товариством.
У 1877—1878 роках перебував у лавах чинної армії на Балканському півострові, перебував у розпорядженні генерал-ад'ютанта Радецького, брав участь у битвах Плевною, під Шипкою. 31 січня 1878 року був нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня.
За турецьку кампанію також був нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість» (1877) та орденами святої Анни 2-го ступеня з мечами (1878) та святого Володимира 3-го ступеня з мечами (1879). 1881 року був нагороджений орденом святого Станіслава 1-го ступеня.
Прем'єр-міністр Болгарії
30 серпня 1880 року отримав звання генерал-майора. 1882 року болгарський князь Олександр Баттенберг звернувся до російського уряду з проханням підтримки шляхом призначення на вищі посади в Болгарії кількох російських військовиків, оскільки його становище в країні сильно похитнулось через здійснений ним державний переворот 1881 року. Прохання було виконано: міністром-президентом (головою Ради міністрів) і міністром внутрішніх справ було призначено генерала Соболєва, військовим міністром — барона Олександра Каульбарса, міністром громадських робіт — князя . Решту портфелів Соболєв розподілив між болгарами консервативної партії за вказівкою князя.
Соболєв підписав складений консервативною партією новий закон про вибори, який скасовував загальне голосування, й допустив тиск на виборах, що відбулись восени 1882 року на підставі цього закону. Проте, дуже швидко з'ясувалось, що Соболєв не бажає сприяти консерваторам; він прагнув вивчити настрої різних груп у країні, надав значної свободи друку, повернув із заслання Драґана Цанкова та зблизився з багатьма членами його партії. Стоїлов та інші міністри були цим украй невдоволені. Їхні сутички із Соболєвим відбувались за питанням щодо бюджету, оскільки міністри надзвичайно щедро витрачали кошти, а Соболєв відверто прагнув до економії. Він бажав, щоб уряд залишив за собою будівництво залізниць, натомість болгарські міністри наполягали на концесіях, що були надзвичайно збитковими для країни. Соболєв наполягав на збереженні жандармерії, яку, як підпорядковану військовому міністру, тобто Каульбарсу, структуру, Стоїлов та його друзі бажали знищити. З питань бюджету й залізниць князь був на боці своїх консервативних міністрів, але з питання жандармерії він діяв у згоді з Соболєвим. Відставка кабінету стала неминучою. 3 березня 1883 року Соболєв сформував новий кабінет, до складу якого, окрім Каульбарса й Хілкова, увійшло кілька помірковано-ліберальних болгар: Кіріак Цанков (племінник Драґана Цанкова), Тодор Стоянов Бурмов, й інші.
До того часу у Соболєва склалось досить певне переконання, що державний переворот 1881 року було здійснено князем Олександром та групою Стоїлова винятково в корисливих інтересах, що генерал Ернрот, який сприяв цьому перевороту, припустився помилки та що відновлення Тирновської конституції й законного порядку взагалі було б в інтересах як Болгарії, так і Росії. Цим переконанням відповідала й політика Соболєва. Вона загострила його стосунки з князем. У травні 1883 року Олександр Баттенберг у Москві, куди він приїхав на коронацію, попрохав російський уряд про відкликання Соболєва та Каульбарса, але отримав категоричну відмову. Соболєв також прибув до Москви, де зустрівся з імператором.
6 вересня князь особливим маніфестом відновив Тирновську конституцію. Того ж дня Соболєв і Каульбарс, вважаючи свою місію завершеною чи вбачаючи неможливість керувати країною спільно з князем Олександром, подали у відставку, яку й було прийнято. Соболєв повернувся до Росії, де спочатку командував 1-ю бригадою 37-ї піхотної дивізії, потім був начальником штабу Московського військового округу.
Подальша кар'єра
На початку російсько-японської війни Соболєв був призначений на посаду командувача 6-го сибірського корпусу та брав участь у боях при Шахе й Мукдене. Після відступу в Телін він виконував посаду командувача 2-ю маньчжурською армією. За маньчжурську кампанію його було нагороджено діамантовою шаблею, а 26 березня 1905 року орденом Святого Олександра Невського з алмазними знаками.
Літературна діяльність
Після повернення з війни вийшов у відставку. Жорстко дискутував із генералом Куропаткіним, який звинувачував у власних невдачах генералів, які його оточували. Його містка праця «Куропаткін і генерали» стала свого роду відповіддю на доповідну записку Куропаткіна про війну. Книга Соболєва вийшла після дуелі між двома генералами, яка не відбулась (через відсутність дозволу).
1886 року Соболєв опублікував у «Русской старине» дуже цікаві матеріали: «К новейшей истории Болгарии». Ці матеріали спричинили надруковане також у «Русской Старине» 1886 року листування між генералами Ернротом і Соболєвим.
З численних друкованих праць Соболева слід відзначити: «Географические и статистические сведении о Зеравшанском округе» (СПб., 1874); «Страница из истории восточного вопроса. Англо-Афганская распря» (4 т., СПб., 1880—85); «Материалы по изучению Болгарии» (під редедакцією Соболєва, 4 вип., Бухарест, 1877); а також роман «Государственные преступники» (під псевдонімом Р. Скіф), в якому він змалював революційні потрясіння 1905—1906 років. Останніми його друкованими працями були брошури «Поход русских в Индию» та «Раздел России». Останню було написано у відповідь відомому угорському магнату й другу австрійського спадкоємця престолу Ніколає Семері, який запропонував напередодні Балканської війни спільний австро-турецький похід проти Росії. Майже все життя Соболєв вів щоденник, уривки з якого були опубліковані до революції 1917 року в «Русской старине» та «Историческом вестнике».
Леонід Миколайович Соболєв помер 13 жовтня 1913 року в селі Знаменському Псковської губернії. Причина смерті — крововилив у мозок.
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Глиноєцький. Исторический очерк Николаевской академии Генерального штаба. СПб., 1882 (рос.)
- Список генералам по старшинству на 1886 год. СПб., 1886 (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Leonid Mikolajovich Sobolyev 9 chervnya 1844 Meshovskij povit Kaluzka guberniya Rosijska imperiya 13 zhovtnya 1913 Toropeckij povit Pskovska guberniya Rosijska imperiya rosijskij general uchasnik Rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 rokiv 6 j prem yer ministr Bolgariyi Leonid Sobolyev ros Leonid SobolevLeonid Sobolyev Prapor 6 j Golova Radi ministriv Bolgariyi 5 lipnya 1882 roku 19 veresnya 1883 roku Monarh Oleksandr Battenberg Poperednik Kazimir Ernrot Nastupnik Dragan Cankov Narodzhennya 9 chervnya 1844 1844 06 09 Meshovskij povit Kaluzka guberniya Rosijska imperiyaSmert 13 zhovtnya 1913 1913 10 13 69 rokiv Toropeckij povit Pskovska guberniyaPrichina smerti cerebrovaskulyarni hvorobiPohovannya Novodivochij cvintarNacionalnist RosiyaninKrayina Rosijska imperiyaOsvita Pershij kadetskij korpus Sankt Peterburg Vijskova sluzhba Prinalezhnist Rosijska imperiya Zvannya General lejtenant Komanduvav 1 sha brigada 37 yi pihotnoyi diviziyi Bitvi Turkestanski pohodi Rosijsko turecka vijna 1877 1878 Nagorodi Orden Svyatogo Georgiya 1878 Georgiyivska zbroya 1877 Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo z almazami 1905 Orden Svyatogo Stanislava 1 stupenya 1881 Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya 1878 Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya 1879 Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 1844 roku v seli Kapcev Meshovskogo povitu Kaluzkoyi guberniyi Jogo batko polkovnik Sobolyev buv uchasnikom Pershoyi balkanskoyi vijni otrimav orden Svyatogo Georgiya za vzyattya Varni a did buv spodvizhnikom Suvorova pid chas vzyattya Ochakova Leonid Sobolyev navchavsya u 1 mu Kadetskomu korpusi ta Mihajlivskomu artilerijskomu uchilishi z ostannogo vipustivsya 23 travnya 1864 roku ta buv vidryadzhenij do 7 yi kinno artilerijskoyi brigadi 1868 roku zakinchiv kurs v Mikolayivskij akademiyi Generalnogo shtabu ta buv vidryadzhenij do shtabu vijsk Sirdar yinskoyi oblasti v Turkestani 1871 roku za vidznaki v Shahrisabzkij ekspediciyi otrimav zvannya pidpolkovnika Pid chas perebuvannya v Turkestani vin napisav doslidnicku pracyu pro Zarafshanskij okrug Sirdar yinskoyi oblasti Cyu pracyu bulo vidznacheno Rosijskim geografichnim tovaristvom U 1877 1878 rokah perebuvav u lavah chinnoyi armiyi na Balkanskomu pivostrovi perebuvav u rozporyadzhenni general ad yutanta Radeckogo brav uchast u bitvah Plevnoyu pid Shipkoyu 31 sichnya 1878 roku buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 4 go stupenya Za turecku kampaniyu takozh buv nagorodzhenij zolotoyu shableyu z napisom Za horobrist 1877 ta ordenami svyatoyi Anni 2 go stupenya z mechami 1878 ta svyatogo Volodimira 3 go stupenya z mechami 1879 1881 roku buv nagorodzhenij ordenom svyatogo Stanislava 1 go stupenya Prem yer ministr Bolgariyi 30 serpnya 1880 roku otrimav zvannya general majora 1882 roku bolgarskij knyaz Oleksandr Battenberg zvernuvsya do rosijskogo uryadu z prohannyam pidtrimki shlyahom priznachennya na vishi posadi v Bolgariyi kilkoh rosijskih vijskovikiv oskilki jogo stanovishe v krayini silno pohitnulos cherez zdijsnenij nim derzhavnij perevorot 1881 roku Prohannya bulo vikonano ministrom prezidentom golovoyu Radi ministriv i ministrom vnutrishnih sprav bulo priznacheno generala Sobolyeva vijskovim ministrom barona Oleksandra Kaulbarsa ministrom gromadskih robit knyazya Reshtu portfeliv Sobolyev rozpodiliv mizh bolgarami konservativnoyi partiyi za vkazivkoyu knyazya Sobolyev pidpisav skladenij konservativnoyu partiyeyu novij zakon pro vibori yakij skasovuvav zagalne golosuvannya j dopustiv tisk na viborah sho vidbulis voseni 1882 roku na pidstavi cogo zakonu Prote duzhe shvidko z yasuvalos sho Sobolyev ne bazhaye spriyati konservatoram vin pragnuv vivchiti nastroyi riznih grup u krayini nadav znachnoyi svobodi druku povernuv iz zaslannya Dragana Cankova ta zblizivsya z bagatma chlenami jogo partiyi Stoyilov ta inshi ministri buli cim ukraj nevdovoleni Yihni sutichki iz Sobolyevim vidbuvalis za pitannyam shodo byudzhetu oskilki ministri nadzvichajno shedro vitrachali koshti a Sobolyev vidverto pragnuv do ekonomiyi Vin bazhav shob uryad zalishiv za soboyu budivnictvo zaliznic natomist bolgarski ministri napolyagali na koncesiyah sho buli nadzvichajno zbitkovimi dlya krayini Sobolyev napolyagav na zberezhenni zhandarmeriyi yaku yak pidporyadkovanu vijskovomu ministru tobto Kaulbarsu strukturu Stoyilov ta jogo druzi bazhali znishiti Z pitan byudzhetu j zaliznic knyaz buv na boci svoyih konservativnih ministriv ale z pitannya zhandarmeriyi vin diyav u zgodi z Sobolyevim Vidstavka kabinetu stala neminuchoyu 3 bereznya 1883 roku Sobolyev sformuvav novij kabinet do skladu yakogo okrim Kaulbarsa j Hilkova uvijshlo kilka pomirkovano liberalnih bolgar Kiriak Cankov pleminnik Dragana Cankova Todor Stoyanov Burmov j inshi Do togo chasu u Sobolyeva sklalos dosit pevne perekonannya sho derzhavnij perevorot 1881 roku bulo zdijsneno knyazem Oleksandrom ta grupoyu Stoyilova vinyatkovo v korislivih interesah sho general Ernrot yakij spriyav comu perevorotu pripustivsya pomilki ta sho vidnovlennya Tirnovskoyi konstituciyi j zakonnogo poryadku vzagali bulo b v interesah yak Bolgariyi tak i Rosiyi Cim perekonannyam vidpovidala j politika Sobolyeva Vona zagostrila jogo stosunki z knyazem U travni 1883 roku Oleksandr Battenberg u Moskvi kudi vin priyihav na koronaciyu poprohav rosijskij uryad pro vidklikannya Sobolyeva ta Kaulbarsa ale otrimav kategorichnu vidmovu Sobolyev takozh pribuv do Moskvi de zustrivsya z imperatorom 6 veresnya knyaz osoblivim manifestom vidnoviv Tirnovsku konstituciyu Togo zh dnya Sobolyev i Kaulbars vvazhayuchi svoyu misiyu zavershenoyu chi vbachayuchi nemozhlivist keruvati krayinoyu spilno z knyazem Oleksandrom podali u vidstavku yaku j bulo prijnyato Sobolyev povernuvsya do Rosiyi de spochatku komanduvav 1 yu brigadoyu 37 yi pihotnoyi diviziyi potim buv nachalnikom shtabu Moskovskogo vijskovogo okrugu Podalsha kar yera Na pochatku rosijsko yaponskoyi vijni Sobolyev buv priznachenij na posadu komanduvacha 6 go sibirskogo korpusu ta brav uchast u boyah pri Shahe j Mukdene Pislya vidstupu v Telin vin vikonuvav posadu komanduvacha 2 yu manchzhurskoyu armiyeyu Za manchzhursku kampaniyu jogo bulo nagorodzheno diamantovoyu shableyu a 26 bereznya 1905 roku ordenom Svyatogo Oleksandra Nevskogo z almaznimi znakami Literaturna diyalnist Pislya povernennya z vijni vijshov u vidstavku Zhorstko diskutuvav iz generalom Kuropatkinim yakij zvinuvachuvav u vlasnih nevdachah generaliv yaki jogo otochuvali Jogo mistka pracya Kuropatkin i generali stala svogo rodu vidpoviddyu na dopovidnu zapisku Kuropatkina pro vijnu Kniga Sobolyeva vijshla pislya dueli mizh dvoma generalami yaka ne vidbulas cherez vidsutnist dozvolu 1886 roku Sobolyev opublikuvav u Russkoj starine duzhe cikavi materiali K novejshej istorii Bolgarii Ci materiali sprichinili nadrukovane takozh u Russkoj Starine 1886 roku listuvannya mizh generalami Ernrotom i Sobolyevim Z chislennih drukovanih prac Soboleva slid vidznachiti Geograficheskie i statisticheskie svedenii o Zeravshanskom okruge SPb 1874 Stranica iz istorii vostochnogo voprosa Anglo Afganskaya rasprya 4 t SPb 1880 85 Materialy po izucheniyu Bolgarii pid rededakciyeyu Sobolyeva 4 vip Buharest 1877 a takozh roman Gosudarstvennye prestupniki pid psevdonimom R Skif v yakomu vin zmalyuvav revolyucijni potryasinnya 1905 1906 rokiv Ostannimi jogo drukovanimi pracyami buli broshuri Pohod russkih v Indiyu ta Razdel Rossii Ostannyu bulo napisano u vidpovid vidomomu ugorskomu magnatu j drugu avstrijskogo spadkoyemcya prestolu Nikolaye Semeri yakij zaproponuvav naperedodni Balkanskoyi vijni spilnij avstro tureckij pohid proti Rosiyi Majzhe vse zhittya Sobolyev viv shodennik urivki z yakogo buli opublikovani do revolyuciyi 1917 roku v Russkoj starine ta Istoricheskom vestnike Leonid Mikolajovich Sobolyev pomer 13 zhovtnya 1913 roku v seli Znamenskomu Pskovskoyi guberniyi Prichina smerti krovoviliv u mozok DzherelaEnciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Glinoyeckij Istoricheskij ocherk Nikolaevskoj akademii Generalnogo shtaba SPb 1882 ros Spisok generalam po starshinstvu na 1886 god SPb 1886 ros