Славні імена Носівщини

Носі́вський район — колишній район Чернігівської області України з центром у місті Носі́вка, розташований в південно-західній частині Чернігівщини. Населення — з Носівкою і шістнадцятьма сільськими радами становило — 31876 осіб, у райцентрі — 13250. В район входили 47 населених пунктів. Загальна площа становила — 1151 км².

Носівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Чернігівська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Чернігівська область
Код КОАТУУ:	7423800000
Утворений:	7 березня 1923
Ліквідований:	17 липня 2020
Населення:	▼ 28 147 (на 1.01.2019)
Площа:	1151 км²
Густота:	27 осіб/км²
Тел. код:	+380-4642
Поштові індекси:	17100—17153
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Носівка
Міські ради:	1
Сільські ради:	16
Міста:	1
Села:	47
Районна влада
Голова ради:	Красносільський Анатолій Григорович
Голова РДА:	Кундюба Олена Петрівна
Вебсторінка:	Носівська РДА Носівська районна рада
Адреса:	17100, Чернігівська обл., Носівський р-н, м. Носівка, вул. Центральна, 19
Мапа
Носівський район у Вікісховищі

Район був утворений в березні 1923, ліквідований 17 липня 2020, коли Верховна Рада України прийняла Постанову №3650 «Про утворення та ліквідацію районів». Території Макіївської сільської, Мринської сільської, Носівської міської територіальних громад району увійшли до утвореного Ніжинського району.

Історія

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р. У 15 ст. відоме під назвою Носове. У середині 14 ст. захоплене литовськими феодалами, ввійшло до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 року — в складі Польщі. На початку 17 ст. належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637 р.), Я. Остряниці (1636 р.).

З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку. З 1667 року — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 року — губернії. У 1662 і 1679 роках спалена татарською ордою.

У 18 ст. Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко. У 17-18 ст. діяло 5 козацьких шкіл, богадільні. На 1859 рік залишилася тільки одна парафіяльна школа. 1866 рік — у Носівці — 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, 2 цегельні заводи, училище, відбувалося 3 ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.

У 1897 році — 3155 дворів, 16 947 жителів, муровані — Троїцька, Миколаївська, Воскресенська церкви, дерев'яні — Успенська та Преображенська церкви. Діяло 3 земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі. У 1880-х роках в Носівці проводили агітацію народники. Під час Першої російської революції відбулися виступи Носівських робітників і селян (1905–1907 рр.).1910 року в Носівці було 19 638 жителів. 1911 року — засновано Носівську сільськогосподарську дослідну станцію.

Відгуком на Лютневу революцію 1917 р. став масовий мітинг у квітні 1917 р., на якому прийнято вимоги про передачу землі селянам і українізацію школи. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Під час німецько-австрійської окупації і наступну денікінців у районі Носівки діяв партизанський загін. У 1920 році почав знову працювати цукровий завод, агропункт Носівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1922 році створені бурякорадгосп і кооперативне товариство.

З 1923 року Носівка — райцентр. Відкрито 2 лікарні, Народний дім, 2 клуби, 8 хат-читалень, 5 бібліотек. Виникло товариство по спільному обробітку землі (1926 рік), на його базі в 1929 році створено перший колгосп, пізніше — ще 6, МТС (1930 рік).

У роки Голодомору-геноциду у Носівському районі була масова смертність від голоду. Діденко Єфросинія Леонідівна,  1912  року народження згадує: "Почалося це в 30-х роках. Від нас вимагали, щоб ми йшли до колгоспів, але кожен хотів працювати на себе. До хат приходили якісь люди й забирали все з двору: худобу, знаряддя праці, зерно та ін. А людей виганяли з хат і забирали до колгоспів. Почалось „розкуркулення”. Але якби ж вони розкуркулювали багатіших, а то ж у нас у Носівці були майже всі бідні, та в них забирали єдину корову чи коня, який держав сім’ю на світі.

Зимою стало жити тяжко. Ми сиділи в нетопленій хаті, голодні й холодні. Наша сім’я складалася з двох душ: я та мій чоловік. Мені йшов 21 рік, я була вагітна. Звичайно, надії на те, що дитина народиться живою, було мало. Тієї зими загинуло багато людей.

Й ось прийшла весна 33-го. Ми їли листя з дерев, молоду кропиву та іншу зелень. У нашій місцевості не залишилося жодної живої тварини. Люди поїли навіть котів і собак. Навесні в одного чоловіка на городчику зійшла молода цибуля. То він охороняв її вдень і вночі. А маленький син мого брата, шестирічна дитина, надибало цю цибульку. Їсти йому дуже хотілося. Він вищипнув трохи й з’їв. У ту мить пролунав жахливий постріл, який забрав життя в невинної дитини. Ось до якої жорстокості доходило. Люди мерли на вулицях, у хатах, їх ховали без трун, просто в землю.

А в сім’ї Лук’яненків була мати-одиночка й четверо дітей. Двох старших не пам’ятаю вже як і звали, а менші Проня й Ваня. Спочатку вона водила їх у дитячий садок. Там хоч і поганенько, та годували дітей. Але потім перестала водить, а ходила з мискою по їжу. Було візьме дітям, а сама по дорозі з’їсть. А коли прийшла весна, то вона варила їм кропиву. У мене й досі перед очима стоїть маленька Проня, яка пальчиком їсть ту кашку з кропиви. А тоді вже не вистачило сил їй з чотирма дітьми самій жити в таких умовах. Що ж робити? Усі дитячі будинки були повністю переповнені. Тоді мати йде на відчайдушний крок. Вона бере двох менших Проню та Ваню й везе до Ніжина, на вокзал. Там вона їх і залишила. Довго гналися вони за потягом, країлася з болю душа матері, а що ж робити… Двоє інших дітей її загинуло: хлопець не повернувся з армії, а дівчина померла з голоду. Їй було всього 14. А мати все ж вижила…

Восени 33-го я народила свою Катрусю. Вона була настільки крихітною, що всі були впевнені, що вона помре. Але вона вижила, має дітей та онуків. Тяжко повертає народ собі  долі.."

У 1940 році в Носівці діяли 2 лікарні, пологовий будинок, поліклініка, 2 аптеки, 2 середні, 5 неповних середніх і 4 початкові школи, 3 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 13 бібліотек.

У вересні 1941 р. район окупований німцями. В період окупації в Носівці діяли підпільний райком партії, підпільна організація на чолі з М. І. Реутським, партизанське з'єднання «За Батьківщину». В районі діяли партизанські загони під командуванням Бовкуна, Героя Радянського Союзу Миколи Симоненка (с. Володькова Дівиця). В березні 1943 як каральна акція за дії радянських партизанів німці спалили село Козари (кількість жертв оцінюється в 3,8 тис.). Територію району визволено у вересні 1943.

5 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР Ганнівська та Софіївська сільради Бобровицького району були передані до складу Носівського району. Натомість деякі сільради Носівського району відійшли до інших: Данинська та Шатурська — до складу Ніжинського району, Патютинська, Пилятинська, Стависька та Хрещатенська — до складу Козелецького району, Свидовецька — до складу Бобровицького району.

У травні-червні 1991 в Носівці пройшло кілька масових (до кількох тисяч учасників) антикомуністичних мітингів, названих тоді носівською революцією.

З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, філіал Ніжинського виробничо-аграрного об'єднання консервної промисловості, хлібний, цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об'єднання з виробництва яєць і м'яса птиці, комбінат побутового обслуговування, 4 загальноосвітні школи, музична школа, районна станція юних техніків, будинок школярів, спортивна школа, 4 лікарські заклади, 2 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.

У травні-червні 1991 в Носівці відбулися голодування вчителів та масові протести, які отримали розголос у всеукраїнських масмедіа та привели до зміни керівників Носівського району.

Медіа

Рейтинг Фейсбук-груп Носівщини, лютий 2021

У Носівці в різний час виходили газети «Комсомолець Носівщини», «Кооперативний ударник», «Літературна сторінка», «Сталінський прапор», «Червона Носівщина», «Прапор», «Прапор комунізму». Видається газета «Носівські вісті».

Станом на лютий 2021 року в районі було 16 фейсбук-груп, в кожній з яких понад 1000 учасників.

Історичні та архітектурні пам'ятки

На території району — 76 історичних та культурних і 90 археологічних пам'яток.

Історичні пам'ятки: праслов'янське городище біля села Плоске та в місті Носівці.

Архітектура і історія:

• Троїцька (1765) церква в Носівці
• Миколаївська (1834) церква в Носівці,
• будівля наукового корпусу Носівської сільськогосподарської дослідної станції (поч. ХХ ст.) в с. Дослідне.
• меморіал воїнам, що загинули в роки Другої світової війни в с. Лихачів,
• пам'ятний знак «Остання Тарасова дорога» в Носівці
• пам'ятний знак «Остання Тарасова дорога» в Володьковій Дівиці,
• обеліск Слави в урочищі «Орішне».

Культура

Культурна галузь представлена:

• Будинків культури — 14
• Клубів — 14
• Бібліотек — 29
• Музеї — 2 (село Козари, село Володькова Дівиця)

Природно-заповідний фонд

Докладніше: Природно-заповідний фонд Носівського району

Природно-заповідний фонд району включає 23 об'єкти. Всі вони місцевого значення.

Ботанічні заказники

Борки, Горішне, Іржавська Дача, Клепали, Козарська Дача, Німцево.

Гідрологічні заказники

Грабівщина, Загірне, Камінське, Кам'яне, Козаче, Куликове, , Хрещатинське.

Лісові заказники

Модринник, Пізній Дуб, Чорний Ліс.

Ботанічні пам'ятки природи

, Козарська Дача, (статус об’єкту природно-заповідного фонду скасовано у 2017 році), .

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Рівчак-Степанівський парк, Софіївський старовинний парк

Електромережі

Носівський район електричних мереж (РЕМ) експлуатує 1251 км повітряних ліній 10-0,4 кВ, 10,9 км кабельних ліній 10-0,4 кВ, 298 трансформаторних підстанцій 10-6 кВ. Персонал РЕМ становить 83 особи.

В районі 17 782 побутових споживачів, 285 споживачів — юридичних осіб. Відпуск електроенергії за рік становив 25 064 тис. кВт.год.

Транспорт

Територією району проходять автошляхи E101 та E381.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Носівського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 61,16% (проголосували 15 935 із 26 054 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,40% (7 713 виборців); Юлія Тимошенко — 26,22% (4 178 виборців), Олег Ляшко — 14,14% (2 254 виборців), Анатолій Гриценко — 3,42% (545 виборців), Сергій Тігіпко — 2,30% (367 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,07%.

Видатні люди

Митці

Артисти

1. Висовень Василь Іванович — народний артист України
2. Криворотова Любов Олексіївна — народна артистка України
3. Нечепа Василь Григорович – народний артист України, кобзар-лірник, лауреат премії ім.Т.Г.Шевченка (м.Носівка).
4. Свирид Віталій Олексійович – заслужений артист України (с.Степові Хутори).
5. Тягнієнко Михайло Іванович - актор Харківського драматичного театру (с.Мрин).

Композитори

1. Козаченко Іван Васильович — композитор, член Спілки композиторів України (м. Носівка)

Письменники

1. Авраменко Ілля Корнійович — письменник (с. Володькова Дівиця)
2. Баклан Микола Миколайович — краєзнавець, письменник (с. Макіївка)
3. Божок Віктор Миколайович - поет (с .Держанівка).
4. Будлянський Микола Георгійович — журналіст, поет (с. Держанівка)
5. Буняк Іван Якович — краєзнавець, письменник
6. Власенко Григорій Зиновійович (1931, с. Володькова Дівиця) — український краєзнавець, письменник
7. Демченко Галина Олексіївна  — дитяча письменниця (с. Макіївка)
8. Калмановський Борис Мусійович  — поет і педагог, кандидат філологічних наук (с. Мрин)
9. Кочерга Іван Антонович — український драматург (м. Носівка)
10. Реп'ях Станіслав Панасович — поет, дитинство провів у селі Макіївка.
11. Рибаков (Аронов) Анатолій Наумович — Радянський письменник, сценарист, лауреат Сталінської премії. Твори: «Кортик», «Бронзова птиця», «Діти Арбата» тощо.
12.  — науковець, поет (с. Мрин)
13. Скрипець Микола Якович (1949, Носівка)  — поет, член Спілки письменників України, директор СШ № 235 в м. Києві
14. Товстуха Євген Степанович - фітотерапевт, письменник (с. Макіївка).
15. Чирко Іван Корнійович — український письменник — перекладач (м. Носівка)

Режисери

1. - режисер-постановщик (с.Софіївка).

Художники:

1.  — художник-пейзажист
2. Будлянський Микола Георгійович - журналіст, поет (с.Держанівка).
3. Какало Олексій Васильович — художник-пейзажист і портретист, заслужений художник України (с. Держанівка)
4. - художник (с.Козари).
5. Самокиш Микола Семенович - художник-баталіст (м.Носівка).
6. Стратилат Микола Іванович – народний художник України (с. Макіївка).
7. Шишко Сергій Федорович - художник-пейзажист (м.Носівка).

Науковці

1. Берковець Володимир Семенович  — почесний винахідник СРСР
2. Бондаренко Леонід Іванович — заслужений діяч науки і техніки
3. - доктор хімічних наук ( с.Мрин).
4. Бровко Микола Миколайович — доктор філософських наук, професор
5. Бровко Федір Михайлович — член-кореспондент лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, відмінник лісового господарства України.
6. Гедройц Костянтин Каетанович — — академік АН СРСР
7. Козлов Володимир Ілліч  — доктор фізико-математичних наук
8. Кулжинський Сергій Пантелеймонович — професор, директор сільськогосподарських наук, засновник Носівської сільськогосподарської дослідної станції
9. Кундюба Іван Дмитрович — доктор історичних наук, професор (с. Тертишники)
10. Ляшенко Василь Іванович — професор, доктор фізико-математичних наук. Лауреат Державної премії УРСР (м. Носівка)
11. Плющ Павло Павлович — видатний мовознавець, доктор філологічних наук, професор (с. Володькова Дівиця)
12. Примак Федір Якович — доктор медичних наук, заслужений діяч науки Української РСР (с. Софіївка)
13. Самокиш Михайло Іванович (1933) — почесний ректор Подільського державного аграрно-технічного університету, заслужений працівник освіти України.

Політики

• Довгаль Спиридон Микитович (*1896, Носівський р-н — †1975, Мюнхен, Німеччина). Український політичний діяч, соціал-демократ, журналіст, редактор, голова уряду УНР на вигнанні (1954, 1969-72), голова Української Національної Ради (1966-67, 1972-75).
• Кропив'янський Микола Григорович — військовий діяч

Спортсмени

1. Кияниця Василь Васильович (1950, Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти України, депутат Носівської міської ради п'яти скликань, директор Носівської СЮТ
2. Крупко Василь Олександрович — майстер спорту СРСР (с. Козари)
3.  — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
4. Тищенко Віталій Григорович — майстер спорту міжнародного класу (м. Київ)
5. Шевченко Валентина Євгенівна — заслужений майстер спорту України (с. Ганнівка)
6. Ювенко Віктор Васильович — майстер спорту України (м. Носівка)
7. Ювенко Олександр Васильович — майстер спорту СРСР (м. Носівка)
8.  — майстер спорту України (м. Носівка)

Герої Радянського Союзу

1. Броварець Володимир Тимофійович ( с.Мрин)
2. Галуза Григорій Григорович ( м. Носівка)
3. Ісаєнко Микола Андрійович ( с.Лихачів)
4. Кікош Михайло Іванович ( м.Носівка)
5. Мірошник Андрій Степанович ( с.Плоске)
6. Олбинський Василь Олександрович ( с.Коломійцівка)
7. Ройченко Олександр Олександрович ( м.Носівка)
8. Тонконог Іван Власович ( с.Селище)
9. Симоненко Микола Дмитрович (с.Червоні Партизани)

Герої Соціалістичної Праці

1. Билименко Федір Трохимович
2. Зла Марфа Федорівна
3. Сеник Микола Григорович
4. Ткач Михайло Федорович
5. Руденко Роман Андрійович - Герой Соціалістичної Праці, державний радник юстиції, Генеральний прокурор СРСР, головний обвинувач від СРСР на Нюрнбергському процесі ( м. Носівка).

Книги про Носівщину

«Носівці більше тисячі років — розповіді про рідний край» — історико-краєзнавча збірка матеріалів про історію сіл, вулиць, кутків Носівщини. Видавець «Бібліотека українця» М. Ляшенко, м. Носівка. 85 сторінок, наклад 3000 примірників, . Дата видання не зазначена, однак знаходиться між 1992 та 2010 роками. Матеріали зібрані працівниками централізованої бібліотечної системи Носівського району з переказів жителів сіл, з пам'яті старших поколінь. Значну частину збірки складають свідчення учасників колективізації, які пережили голодомор 1932–1933.

«Славні імена Носівщини» — довідкове видання про особистостей, котрі народилися, жили, працювали та творили на Носівщині. Витримало два видання. Перше видання видруковане у 2009 у Ніжині видавництвом тиражем 520 примірників на 184 сторінках з ілюстраціями. . Друге видання вийшло з такими реквізитами: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. . Загалом у книзі понад 300 носівських прізвищ і кілька десятків носівських облич. Автор видання — краєзнавець, Фурса Валерій Михайлович, вчитель географії, природознавства та економіки вищої кваліфікаційної категорії в Носівській середній школі №1, в якій навчався в 1967–1977. Працює в школі з 1983.

Див. також

• Славні імена Носівщини

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 1 червня 2020 року № 385/2020-рп «Про призначення O.Кундюби головою Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області»
2. Спогади носівчан про Голодомор 1932-33 років. https://arhizhkgnosadm.at.ua/index/0-10.
3. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР"
4. Інга Рисюк. Переведи мене через Майдан // Комсомольское знамя. — № за 4 червня 1991.
5. М. Вавіровський. В Носівці на площі // Іменем Закону. — № за 23 червня 1991.
6. Носівщина у Фейсбуці. Енциклопедія Носівщини. 5 лютого 2021.
7. Статус скасовано Рішенням Чернігівської обласної ради від 22 серпня 2017 року № 13-10/VII
8. . 20 липня 2014. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
9. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 19 березня 2016.
10. . Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 19 березня 2019.
11. 40 років директором СЮТ
12. Nosivka-school 1 - Педколектив
13. Петро Антоненко. «Славні імена Носівщини» // . — № 175, 21 травня 2020. — С. 14.
14. Зоя Шматок. Знайте, якими вони були і є // «Деснянка вільна». — № 31 (434), 18 квітня 2013. — С. 16.
15. Славні імена Носівщини

Література

• З історії освіти Носівщини / [упоряд. В.М. Фурса]. – Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2018. – 328 с. : 24 с. іл. – .

Посилання

• http://wikinosivka.info Енциклопедія Носівщини
• Носівський район. Потенціал економічного розвитку
• Туристичний портал^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Сторінка на сайті ОДА^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Сторінка на сайті Облради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Сайт Носівської районної СЮТ

	Куликівський район	Ніжинський район
Козелецький район		Ніжинський район
Бобровицький район	Київська область (Згурівський район)	Прилуцький район