Григо́рій Тимофійович Сироте́нко (18 березня 1888, Нові Санжари — 21 червня 1925, Полтава) — український політичний діяч, адвокат. Член УСДРП.
Григорій Тимофійович Сиротенко | ||
| ||
---|---|---|
січень 1919 — 14 лютого 1919 | ||
Попередник: | Приходько Віктор Кіндратович | |
Наступник: | Маркович Дмитро Васильович | |
| ||
14 лютого 1919 — 22 лютого 1919 | ||
Попередник: | Греків Олександр Петрович | |
Наступник: | Шаповал Олександр Андрійович | |
| ||
9 квітня 1919 — 20 червня 1919 | ||
Попередник: | Шаповал Олександр Андрійович | |
Наступник: | він сам як Військовий комісар Директорії України | |
| ||
20 червня 1919 — 4 липня 1919 | ||
Попередник: | він сам як в.о. Військового комісара Директорії України | |
Наступник: | Шайбле Олександр Якович | |
Народження: | 18 березня 1888 Нові Санжари, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |
Смерть: | 1925 Полтава, Українська СРР, СРСР | |
Національність: | Українець | |
Країна: | Російська імперія | |
Військова служба | ||
Роки служби: | 1918–1925 | |
Приналежність: | Армія УНР | |
Рід військ: | Січові Стрільці | |
Звання: | Підпоручик | |
Битви: | Перша Світова війна Радянсько-українська війна | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Народився в козацькій родині. Закінчив Демидівський юридичний ліцей (Ярославль). Працював в адвокатурі помічником присяжного повіренного.
Під час Першої світової війни був мобілізований як прапорщик запасу в РІА, під час служби отримав чин підпоручика. У серпні 1915 р. потрапив у полон під час захоплення німецькими військами Новогеоргієвської фортеці, де й перебував до кінця лютого 1918 р.
У 1915—1917 роках співробітник Союзу Визволення України в таборі полонених у Раштаті.
У 1917 був головою української громади в офіцерському таборі Ган-Мюнден. Ініціатор українізації цього табору та створення з полонених вояків-українців двох Українських (Синьожупанних) дивізій. У січні—квітні 1918 р. — старший для зв'язку між синьожупанниками та німецькою владою. У ніч з 26 на 27 квітня обидві дивізії були розформовані німцями — як ненадійні. Підтримав Симона Петлюру, який виступив у кінці 1918 р. проти режиму гетьмана Павла Скоропадського. Станом на 12 грудня 1918 р — голова Військово-судової управи Дієвої армії УНР.
У кабінеті Володимира Чехівського — міністр юстиції (січень — лютий 1919 р.).
Товариш міністра військових справ у кабінеті Сергія Остапенка, виконував обов'язки міністра (14(13-?) — 22 лютого 1919).
У кабінеті Бориса Мартоса виконувач обов'язків міністра військових справ (9 квітня — 4 липня 1919).
З липня по грудень 1919 р. — радник Міністерства внутрішніх справ УНР.
З 1920 р. нелегально жив у Радянській Україні, у Нових Санжарах, заарештований 21 жовтня 1920-го особливим відділом Південно-Західного фронту.
У травні 1921 підсудний на процесі над діячами Української партії соціалістів-революціонерів, що проходив у Києві у Верховному надзвичайному трибуналі. Д.Мануїльський виступив державним обвинувачем, обвинувачені: Всеволод Голубович, Назар Петренко, Іван Лизанівський, Іван Часник, Юрій Ярослав, Григорій Сиротенко, Юрій Скугар-Скварський, Сергій Остапенко.
До самогубства за нез'ясованих обставин 21 червня 1925 року в передмісті Полтави (Павленках) був співробітником губернського статистичного бюро.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938;
- Омельченко Т. Мої спогади про Синіх // 3а Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С 57—67;
- Киркиченко Ю. До історії українського військового судівництва//3а Державність. — Варшава — 1936. — № 6. — С 65—76.
- Савченко В. А. Симон Петлюра. Харків, 2004. С. 274.
- Вирок Українській революції: «Справа ЦК УПСР»: Науково-документальне видання. Упорядники Тетяна Осташко, Сергій Кокін. — К.: Темпора, 2013—688 с.:іл. . (С. 231 — Анкета заарештованого Г.Сиротенка; С. 260 — Протокол допиту Г.Сиротенка).
Посилання
- Сиротенко Григорій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1737-1738. — 1000 екз.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Sirotenko Grigo rij Timofijovich Sirote nko 18 bereznya 1888 Novi Sanzhari 21 chervnya 1925 Poltava ukrayinskij politichnij diyach advokat Chlen USDRP Grigorij Timofijovich SirotenkoGrigorij Timofijovich SirotenkoMinistr yusticiyi Direktoriyi Ukrayinisichen 1919 14 lyutogo 1919Poperednik Prihodko Viktor KindratovichNastupnik Markovich Dmitro VasilovichVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini v o 14 lyutogo 1919 22 lyutogo 1919Poperednik Grekiv Oleksandr PetrovichNastupnik Shapoval Oleksandr AndrijovichVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini v o 9 kvitnya 1919 20 chervnya 1919Poperednik Shapoval Oleksandr AndrijovichNastupnik vin sam yak Vijskovij komisar Direktoriyi UkrayiniVijskovij komisar Direktoriyi Ukrayini20 chervnya 1919 4 lipnya 1919Poperednik vin sam yak v o Vijskovogo komisara Direktoriyi UkrayiniNastupnik Shajble Oleksandr Yakovich Narodzhennya 18 bereznya 1888 1888 03 18 Novi Sanzhari Kobelyackij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 1925 1925 Poltava Ukrayinska SRR SRSRNacionalnist UkrayinecKrayina Rosijska imperiya Vijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1918 1925Prinalezhnist Armiya UNRRid vijsk Sichovi StrilciZvannya PidporuchikBitvi Persha Svitova vijna Radyansko ukrayinska vijna Mediafajli b u VikishovishiZhittyepisDiyachi ZUNR u Zolochivskomu poviti 1919 Ciframi na foto poznacheni 1 o Stefan Yurik 2 Mihajlo Baltarovich 3 Gnat Dzerovich 4 Illya Cokan 5 Teodor Vano 6 Por Yurij Zhmur 7 Josafat Feshur mizh 6 i 8 Vasil Pachovskij 10 Por Miron Dolnickij 11 Oleksandr Malinovskij 12 Petro Vovk 14 ot Severin Leshij 16 sot Miroslav Yanovich 18 Kravs 19 Rudolf Firer 23 Skobelska Anna 24 Por Teodor Dackiv 25 Bilach 26 Vasil Sirko 27 Mihajlo Pavlyuk 29 sot Ivan Sitnickij 30 Olshaneckij 31 Oleksandr Shapoval 32 Mikola Kakurin 33 Grigorij Sirotenko 42 Grebenc Zliva vid 40 Parnas Yakiv Narodivsya v kozackij rodini Zakinchiv Demidivskij yuridichnij licej Yaroslavl Pracyuvav v advokaturi pomichnikom prisyazhnogo povirennogo Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni buv mobilizovanij yak praporshik zapasu v RIA pid chas sluzhbi otrimav chin pidporuchika U serpni 1915 r potrapiv u polon pid chas zahoplennya nimeckimi vijskami Novogeorgiyevskoyi forteci de j perebuvav do kincya lyutogo 1918 r U 1915 1917 rokah spivrobitnik Soyuzu Vizvolennya Ukrayini v tabori polonenih u Rashtati U 1917 buv golovoyu ukrayinskoyi gromadi v oficerskomu tabori Gan Myunden Iniciator ukrayinizaciyi cogo taboru ta stvorennya z polonenih voyakiv ukrayinciv dvoh Ukrayinskih Sinozhupannih divizij U sichni kvitni 1918 r starshij dlya zv yazku mizh sinozhupannikami ta nimeckoyu vladoyu U nich z 26 na 27 kvitnya obidvi diviziyi buli rozformovani nimcyami yak nenadijni Pidtrimav Simona Petlyuru yakij vistupiv u kinci 1918 r proti rezhimu getmana Pavla Skoropadskogo Stanom na 12 grudnya 1918 r golova Vijskovo sudovoyi upravi Diyevoyi armiyi UNR U kabineti Volodimira Chehivskogo ministr yusticiyi sichen lyutij 1919 r Tovarish ministra vijskovih sprav u kabineti Sergiya Ostapenka vikonuvav obov yazki ministra 14 13 22 lyutogo 1919 U kabineti Borisa Martosa vikonuvach obov yazkiv ministra vijskovih sprav 9 kvitnya 4 lipnya 1919 Z lipnya po gruden 1919 r radnik Ministerstva vnutrishnih sprav UNR Z 1920 r nelegalno zhiv u Radyanskij Ukrayini u Novih Sanzharah zaareshtovanij 21 zhovtnya 1920 go osoblivim viddilom Pivdenno Zahidnogo frontu U travni 1921 pidsudnij na procesi nad diyachami Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv sho prohodiv u Kiyevi u Verhovnomu nadzvichajnomu tribunali D Manuyilskij vistupiv derzhavnim obvinuvachem obvinuvacheni Vsevolod Golubovich Nazar Petrenko Ivan Lizanivskij Ivan Chasnik Yurij Yaroslav Grigorij Sirotenko Yurij Skugar Skvarskij Sergij Ostapenko Do samogubstva za nez yasovanih obstavin 21 chervnya 1925 roku v peredmisti Poltavi Pavlenkah buv spivrobitnikom gubernskogo statistichnogo byuro DzherelaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Zelinskij V Sinozhupanniki Berlin 1938 Omelchenko T Moyi spogadi pro Sinih 3a Derzhavnist Varshava 1937 Ch 7 S 57 67 Kirkichenko Yu Do istoriyi ukrayinskogo vijskovogo sudivnictva 3a Derzhavnist Varshava 1936 6 S 65 76 Savchenko V A Simon Petlyura Harkiv 2004 S 274 Virok Ukrayinskij revolyuciyi Sprava CK UPSR Naukovo dokumentalne vidannya Uporyadniki Tetyana Ostashko Sergij Kokin K Tempora 2013 688 s il ISBN 978 617 569 138 0 S 231 Anketa zaareshtovanogo G Sirotenka S 260 Protokol dopitu G Sirotenka PosilannyaSirotenko Grigorij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1737 1738 1000 ekz Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi