Іван Михайлович Симонов (1 липня 1794 — 22 січня 1855) — російський астроном, учасник першої російської експедиції до південних полярних морів (1819—1821 рр.) під керівництвом Фабіана Готтліба фон Беллінсгаузена, ректор Казанського університету.
Симонов Іван Михайлович | |
---|---|
Народився | 20 червня (1 липня) 1794 Астрахань, Російська імперія |
Помер | 10 (22) січня 1855 (60 років) або 9 (21) січня 1855 (60 років) Казань, Російська імперія |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | астроном |
Галузь | астрономія |
Alma mater | Казанський державний університет |
Науковий керівник | Йозеф Йоганн Літтров[2] |
Вчителі | Бартельс Мартин |
Відомі учні | d |
Заклад | Імператорський Казанський університет |
Членство | Петербурзька академія наук |
Діти | d |
Нагороди | |
|
Біографія
Народився в Горохівці (нині Владимирська область). Закінчив гімназію в Астрахані в 1808 і вступив у Казанську гімназію, а в 1809 — в Казанський університет. В 1810, будучи студентом, був визнаний гідним ступеня магістра математичних наук, але затвердження затяглося до 1812 через станові труднощів. Займався астрономією, однією з перших його робіт були спільні з Літтровим і Лобачевським спостереження комети 1811 року, результати яких були опубліковані в Казанських вістях у вересні 1811.
У 1814 призначений ад'юнктом, в 1816 — екстраординарним професором Казанського університету.
У 1819—1821 брав участь в навколосвітній експедиції Фабіана Готтліба фон Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва на шлюпах «Мирний» та «Восток». Експедиція відкрила 29 островів в Океанії та субантарктиці (як пізніше з'ясувалося, деякі з них були відкриті раніше іншими мореплавцями) та в 1820 році підійшла навідстань у 20 миль до шельфового льодовика Антарктиди. Іван Симонов був єдиним науковцем експедиції, тому виконував не лише астрономічін дослідження, але й дослідження у галузі магнетизму, океанографічні, етнографічні тощо. Професор Симонов привіз з подорожі етнографічну колекцію, яка зберігається в Казанському університеті (Російська Федерація), що налічує 37 предметів — знаряддя праці, зброя, одяг, домашнє начиння, прикраси народів Океанії.
Симонов також залишив докладний опис цієї подорожі. Відряджений від Казанського університету, він був зобов'язаний доповідати про хід плавання попечителю навчального округу М. Л. Магницькому, частина офіційних листів публікувалася в 1822 році на сторінках «Казанського вісника»; в цьому ж виданні публікувався і звіт Симонова — його актова промова 1822 року "Слово про успіхи плавання шлюпів «Востока» і "Мирного « навколо світу та особливо в Південному Льодовитому море в 1819, 1820 і 1821 роках».
Після повернення до Казані в 1822 затверджений у званні астрономії. У 1821—1846 очолював кафедру астрономії, у 1822—1823 і 1825—1830 — декан фізико-математичного факультету. У 1828 відвідав значну частину Казанської губернії і частину Симбірської і Оренбурзької для визначення географічного положення багатьох міст, крім того, за допомогою барометра визначив висоту місць, відвіданих ним. Йому належить, крім численних астрономічних спостережень і розробки їхньої методики, конструкція відбивного приладу. Одним з перших в Росії вивчав земний магнетизм. З його ініціативи в Казані були засновані дві обсерваторії — астрономічна, директором якої він був у 1838—1855, і магнітна (1843). У 1842 почав видання анналів Казанської астрономічної обсерваторії.
Член-кореспондент Петербурзької АН (з 1829), а також 15 зарубіжних академій наук і наукових товариств.
У 1842 здійснив ще одну поїздку по Європі, про яку докладно розповів у «Записках і спогадах про подорож по Англії, Франції, Бельгії та Німеччини в 1842 році» (Казань, 1844).
У 1846—1855 — ректор Казанського університету.
Широку популярність принесли Симонову його дослідження земного магнетизму (вони були опубліковані Карлом Гауссом у перекладі на німецьку мову). Розробив оригінальний метод визначення місцевого часу за виміряними висотами світил. У Казанській астрономічній обсерваторії зробив численні спостереження зоряних скупчень (в першу чергу Стожарів) і був першим російським астрономом, який спостерігав у листопаді 1846 щойно відкриту нову планету Нептун. Займався удосконаленням конструкцій астрономічних інструментів.
У його честь названий острів (Тува-Ітоло) в південній частині Тихого океану і північно-східний мис на острові Петра I.
Похований на Кизичеському кладовищі в Казані. У 2010 в Кизичеському монастирі споруджено умовне місце поховання І. М. Симонова з пам'ятним каменем.
Публікації
- Астрономические и физические наблюдения, сделанные во время путешествия около света, ч. 1, СПБ, 1828;
- Опыт математической теории земного магнетизма, «Ученые записки Казанского университета», 1835, кн. 3.
Виноски
- Симонов, Иван Михайлович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1904. — Т. 18. — С. 488–491.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- . Офіційний сайт Казанського федерального університету. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 16.01.2021.
- В КФУ почтут память Ивана Михайловича Симонова [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // BezFormata.Ru. — 15 листопада 2010
- . Експедиція (укр.). 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 29 січня 2020.
- В. В. Аристов. Развитие науки: Иван Михайлович Симонов. Казань, 1983.
- http://galspace.spb.ru/index54.html/ [ 27 червня 2012 у Wayback Machine.] Планета по расчету — открытие Нептуна
Посилання
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Симонов Иван Михайлович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Воронцов-Вельяминов Б. А. Очерки истории астрономии в России. — Москва: Физматгиз, 1956.
- — статья из Большой советской энциклопедии
- Профиль Ивана Михайловича Симонова на официальном сайте РАН
- В. В. Аристов. Развитие науки: Иван Михайлович Симонов.[недоступне посилання з травня 2019] Казань, 1983
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Mihajlovich Simonov 1 lipnya 1794 17940701 22 sichnya 1855 rosijskij astronom uchasnik pershoyi rosijskoyi ekspediciyi do pivdennih polyarnih moriv 1819 1821 rr pid kerivnictvom Fabiana Gottliba fon Bellinsgauzena rektor Kazanskogo universitetu Simonov Ivan MihajlovichNarodivsya20 chervnya 1 lipnya 1794 Astrahan Rosijska imperiyaPomer10 22 sichnya 1855 60 rokiv abo 9 21 sichnya 1855 60 rokiv Kazan Rosijska imperiyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistastronomGaluzastronomiyaAlma materKazanskij derzhavnij universitetNaukovij kerivnikJozef Jogann Littrov 2 VchiteliBartels MartinVidomi uchnidZakladImperatorskij Kazanskij universitetChlenstvoPeterburzka akademiya naukDitidNagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Simonov BiografiyaNarodivsya v Gorohivci nini Vladimirska oblast Zakinchiv gimnaziyu v Astrahani v 1808 i vstupiv u Kazansku gimnaziyu a v 1809 v Kazanskij universitet V 1810 buduchi studentom buv viznanij gidnim stupenya magistra matematichnih nauk ale zatverdzhennya zatyaglosya do 1812 cherez stanovi trudnoshiv Zajmavsya astronomiyeyu odniyeyu z pershih jogo robit buli spilni z Littrovim i Lobachevskim sposterezhennya kometi 1811 roku rezultati yakih buli opublikovani v Kazanskih vistyah u veresni 1811 U 1814 priznachenij ad yunktom v 1816 ekstraordinarnim profesorom Kazanskogo universitetu U 1819 1821 brav uchast v navkolosvitnij ekspediciyi Fabiana Gottliba fon Bellinsgauzena i Mihajla Lazaryeva na shlyupah Mirnij ta Vostok Ekspediciya vidkrila 29 ostroviv v Okeaniyi ta subantarktici yak piznishe z yasuvalosya deyaki z nih buli vidkriti ranishe inshimi moreplavcyami ta v 1820 roci pidijshla navidstan u 20 mil do shelfovogo lodovika Antarktidi Ivan Simonov buv yedinim naukovcem ekspediciyi tomu vikonuvav ne lishe astronomichin doslidzhennya ale j doslidzhennya u galuzi magnetizmu okeanografichni etnografichni tosho Profesor Simonov priviz z podorozhi etnografichnu kolekciyu yaka zberigayetsya v Kazanskomu universiteti Rosijska Federaciya sho nalichuye 37 predmetiv znaryaddya praci zbroya odyag domashnye nachinnya prikrasi narodiv Okeaniyi Simonov takozh zalishiv dokladnij opis ciyeyi podorozhi Vidryadzhenij vid Kazanskogo universitetu vin buv zobov yazanij dopovidati pro hid plavannya popechitelyu navchalnogo okrugu M L Magnickomu chastina oficijnih listiv publikuvalasya v 1822 roci na storinkah Kazanskogo visnika v comu zh vidanni publikuvavsya i zvit Simonova jogo aktova promova 1822 roku Slovo pro uspihi plavannya shlyupiv Vostoka i Mirnogo navkolo svitu ta osoblivo v Pivdennomu Lodovitomu more v 1819 1820 i 1821 rokah Pislya povernennya do Kazani v 1822 zatverdzhenij u zvanni astronomiyi U 1821 1846 ocholyuvav kafedru astronomiyi u 1822 1823 i 1825 1830 dekan fiziko matematichnogo fakultetu U 1828 vidvidav znachnu chastinu Kazanskoyi guberniyi i chastinu Simbirskoyi i Orenburzkoyi dlya viznachennya geografichnogo polozhennya bagatoh mist krim togo za dopomogoyu barometra viznachiv visotu misc vidvidanih nim Jomu nalezhit krim chislennih astronomichnih sposterezhen i rozrobki yihnoyi metodiki konstrukciya vidbivnogo priladu Odnim z pershih v Rosiyi vivchav zemnij magnetizm Z jogo iniciativi v Kazani buli zasnovani dvi observatoriyi astronomichna direktorom yakoyi vin buv u 1838 1855 i magnitna 1843 U 1842 pochav vidannya annaliv Kazanskoyi astronomichnoyi observatoriyi Chlen korespondent Peterburzkoyi AN z 1829 a takozh 15 zarubizhnih akademij nauk i naukovih tovaristv U 1842 zdijsniv she odnu poyizdku po Yevropi pro yaku dokladno rozpoviv u Zapiskah i spogadah pro podorozh po Angliyi Franciyi Belgiyi ta Nimechchini v 1842 roci Kazan 1844 U 1846 1855 rektor Kazanskogo universitetu Shiroku populyarnist prinesli Simonovu jogo doslidzhennya zemnogo magnetizmu voni buli opublikovani Karlom Gaussom u perekladi na nimecku movu Rozrobiv originalnij metod viznachennya miscevogo chasu za vimiryanimi visotami svitil U Kazanskij astronomichnij observatoriyi zrobiv chislenni sposterezhennya zoryanih skupchen v pershu chergu Stozhariv i buv pershim rosijskim astronomom yakij sposterigav u listopadi 1846 shojno vidkritu novu planetu Neptun Zajmavsya udoskonalennyam konstrukcij astronomichnih instrumentiv U jogo chest nazvanij ostriv Tuva Itolo v pivdennij chastini Tihogo okeanu i pivnichno shidnij mis na ostrovi Petra I Pohovanij na Kizicheskomu kladovishi v Kazani U 2010 v Kizicheskomu monastiri sporudzheno umovne misce pohovannya I M Simonova z pam yatnim kamenem PublikaciyiAstronomicheskie i fizicheskie nablyudeniya sdelannye vo vremya puteshestviya okolo sveta ch 1 SPB 1828 Opyt matematicheskoj teorii zemnogo magnetizma Uchenye zapiski Kazanskogo universiteta 1835 kn 3 VinoskiSimonov Ivan Mihajlovich Russkij biograficheskij slovar pod red A A Polovcov SPb 1904 T 18 S 488 491 d Track Q25876795d Track Q656d Track Q1960551d Track Q1963546d Track Q21175488 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Oficijnij sajt Kazanskogo federalnogo universitetu Arhiv originalu za 5 bereznya 2021 Procitovano 16 01 2021 V KFU pochtut pamyat Ivana Mihajlovicha Simonova 4 bereznya 2016 u Wayback Machine BezFormata Ru 15 listopada 2010 Ekspediciya ukr 15 lyutogo 2019 Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 29 sichnya 2020 V V Aristov Razvitie nauki Ivan Mihajlovich Simonov Kazan 1983 http galspace spb ru index54 html 27 chervnya 2012 u Wayback Machine Planeta po raschetu otkrytie NeptunaPosilannyaKolchinskij I G Korsun A A Rodriges M R 1977 Simonov Ivan Mihajlovich Astronomy Biograficheskij spravochnik na sajte Astronet otv redaktor Bogorodskij A F vid 2 ge 416 s Kiev Naukova dumka ros Voroncov Velyaminov B A Ocherki istorii astronomii v Rossii Moskva Fizmatgiz 1956 statya iz Bolshoj sovetskoj enciklopedii Profil Ivana Mihajlovicha Simonova na oficialnom sajte RAN V V Aristov Razvitie nauki Ivan Mihajlovich Simonov nedostupne posilannya z travnya 2019 Kazan 1983