Симитлі

Ця стаття про місто. Про громаду див. Симитлі (община).

Симитлі́ (болг. Симитли) — місто в Благоєвградській області Болгарії. Адміністративний центр громади Симитлі.

місто
Сімітлі болг. Симитли d:Кат:
Країна	Болгарія
Область	Благоєвградська область
Община	Симитлі
Кмет	Апостол Апостолов
Код ЕКАТТЕ	66460
Поштовий індекс	2730
Телефонний код	0748
^H G O
Висота	313
Площа	36,366 км²
Населення	6674 (2011)
Міста-побратими	Делчево
Відстань
До обласного центру
фізична	13 км
До Софії
фізична	91 км
Розташування
Сімітлі Сімітлі (Болгарія)
Мапа
Симитлі у Вікісховищі

Населення

За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 6674 особи.

Національний склад населення міста:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
болгари	4177	90,9 %
цигани	387	8,4 %
турки	3	0,1 %
інша	11	0,2 %
не визначились	16	0,3 %
Всього відповіли	4594

Розподіл населення за віком у 2011 році:

Динаміка населення:

Географія

Місто Симитлі розташоване в 14 км на південь від Благоєвграда і в 48 км на північ від міста Санданський. Розташоване у Симитлянській долині біля підніжжя гір Рила, Пирину та Влахини. Річка Струма ділить його на дві частини — справжнє місто Симитлі та Орановський квартрал. Тут Струма приймає річку Градевську. Зі сходу оточують західні схили Рил і Пірину, а з заходу — Влахин. У 25 км від м. Симитлі на горі Влахина розташований скельний феномен «Коматинські скелі».

Історія

Симитлі — це старе село та центр низки сіл у однойменній долині. Два фактори сприяють розвитку селища. Перший — наявність двадцяти мінеральних джерел з температурою від 56 до 60 °С, із загальним дебітом потоку 720 л/хв. В минулому вода використовувалася для побутових цілей, але з 30-х років минулого століття джерела були вже задіяні для новобудованої лазні та для обігріву теплиць. Іншим важливим фактором є ключове географічне розташування, яке поселення займає між долинами річок Струма і Места.

Симитлі вперше згадується в 15 столітті як село Баня, а в XVI столітті як Симитла. На думку деяких краєзнавців, назва міста походить від назви білого хліба симид, чи від назви центру села, а саме Симен, що означає «центр».

У дев'ятнадцятому столітті Симитлі був змішаним селом, що належало Горножумайській казі.

У 1891 р. про Сімітлі пише Георгій Стрезов:

«

Симитлія, до південь від Джумаї на 4 години їзди від правого берега Струми, по рівнині. Через село проходить шлях від Джумаї до Мельника —  — . У Симитлії тютюн найкращий у всьому регіоні, який тільки росте в Железниці. У селі є кілька хатин. Будинків 230, всі помацькі. Ураново, селище за 4 години від міста. Селяни — землероби; роблять добре вино і перець. Церква, в якій читають по-слов'янськи. 200 будинків болгар.

»

За статистикою Василя Канчова (Македонія, етнографія та статистика), населення села Симитлій налічувало 820 осіб, з них 780 болгарських мусульман і 40 циган, а до Симитлійського чифлику пізніше приєдналися 135 жителів болгар-мусульман.

Церква «Різдво Богородичне»

Під час Балканської війни біля села відбулася битва між Сьомою піхотною дивізією та османськими військами. Після Другої балканської війни 1913 року Симитлі залишився в Болгарії. Його мусульманське населення повністю виїхало, і, за словами Димитра Гадянова, село знаходилося в руїнах в 1916 році. Після воєн тут мешкало багато македонських болгар-біженців, а також жителів сусідніх сіл Сухострел, Докатичево, Тросково, Градево та інших. У минулому Симитлі експортував деревину з Рили та Пирину. До 1934 р. Симитлі і Ораново мали близько 2200 жителів, в 1946 р. вони досягли 2918, у 1992 р. — 7466, в 1997 р. їх вже було 7684 жителів.

Церква Різдва Богородиці побудована в 1923 році.

У 1943 році назва Симитлі була замінена на Ізворите («Джерела»), але в 1945 році було відновлено. У 1964 році Симитлі було оголошено міським поселенням. У 1965 р. Ораново приєдналося до нього. Сімітлі став містом у 1969 р.

Економіка

Важливим фактором розвитку населеного пункту є його перехрестне розташування на залізниці, лінії шосе Софія — Благоєвград — Салоніки — Афіни і на старому шляху Малашево-Сухострел- Разлог — Гоце Делчев.

Симитлі є промисловим містом видобутку вугілля з шахти «Ораново» — симитлянського басейну. Поруч знаходиться шахта «Пірин» у Брежанах, де вугілля доставляється на станцію Симитлі канатною дорогою. Є деревообробна компанія, яка виробляє широкий асортимент хвойних і листяних матеріалів, гірничих шпал, фанери, упаковки, рам, ящиків, і букового паркету. Симитли є цетром лісового господарства, а деревина сюди поставляється із Разлогу, Кресни, Катунців. Видобувуються також рідкісні метали. У Сімітлі є підприємства для трикотажу, дзеркал, санок, гранул, камінів, кондитерських та кондитерських виробів, деталей для очисних споруд та інші.

У общині є невелике підприємство металопродукції — с. Черниче, і взуттєва фабрика у с. Крупник. Ці села ростуть і майже зливаються з Симитлі. Тут виробляється тютюнова продукція, вирощуються фрукти (персики, сливи, яблука), овочі, виноград. Розвивається тваринництво — розведення великої рогатої худоби та виробництво молока.

Симитлі упорядковане місто. Головну магістраль перенесено від густонаселеного кварталу правого берега річки Струма і від станціонної промислової зони на узбережжя лівобережного Орановського кварталу.

Регулярні події

8 вересня (Мала Богородиця) відбувається традиційне свято, на якому демонструються аматорські колективи від муніципалітету.

Традиційний фестиваль кукерів проводиться в січні.

Культура

У містечку Симитлі знаходиться національна бібліотека «Климент Охридський — 1922» з двома відділами. Книжкова полиця бібліотеки складалася з 27 625 томів літератури.

Особи

Серед відомих симитлян — революціонер Яне Маламов (1865—1925), математик Юліан Ревальський (нар. 1956) і художник Микола Кимчев (нар. 1952). Із Симитлі родом болгарська чемпіонка-важкоатлетка і співачка .

Інше

Мис Симитлі на острові Ригд в Антарктиді названий на честь міста.

У Симитлі є два ансамблі фольклорних танців — «Веселіє» і ансамбль «Св. Климент Охридський».

Література

• Симитлия – от древността до наши дни. Експедиция. Конференция. Главен редактор: Алексиев, Кирил. Благоевград, 2016, 106 стр. [ 23 листопада 2018 у Wayback Machine.] (болг.)

Примітки

1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Simitli", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q10081974/uk. Докладніше: ; .
2. Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
3. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
4. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
5. Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Симитли, общ. Симитли, обл. Благоевград (болгарською) . Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
6. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
7. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
8. Кѫнчовъ, Василъ. Македония. Етнография и статистика [ 24 липня 2011 у Wayback Machine.]. София, Българското книжовно дружество, 1900. . с. 192.
9. . Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
10. . Община Симитли. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 декември 2015.
11. Мичев, Николай, Петър Коледаров (1989). Речник на селищата и селищните имена в България 1878 – 1987. София: Наука и изкуство. с. 243.
12. Мичев, Николай, Петър Коледаров (1989). Речник на селищата и селищните имена в България 1878 – 1987. София: Наука и изкуство. с. 202.
13. СКАР Композитний вісник Антарктики [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]: Симитлі Пойнт.