Світе ясний вірш Тараса Шевченка антиклерикального змісту чистовий автограф якого був записаний автором у Більшій книжці

«Світе ясний!» — вірш Тараса Шевченка антиклерикального змісту, чистовий автограф якого був записаний автором у «Більшій книжці» 27 червня 1860 року в Петербурзі. Вперше був опублікований в книзі Омеляна Партицького «Провідні ідеї в письмах Тараса Шевченка» з невідомого нині списку.

Світе ясний!
Факсиміле рукопису з віршем «Світе ясний!»
Жанр	вірш
Автор	Тарас Шевченко
Написано	1860

Виразно антицерковний вірш складається з двох частин. Перший рядок першої частини є переспівом початку гімну «Світе тихий», в якому дослідники вбачають звернення до Христа. В умовних запитаннях до «світа-брата» звучить сум від спостереження за церковним культом, обрядом, що виступає опорою несправедливого політичного ладу. У другій частині антитезою поет провіщає загибель церкви та нищення релігійних пут.

Вірш «Світе ясний» був перекладений багатьма мовами світу: російською (О. Безименський), литовською (А. Хургінас), угорською (Ш. Вереш, А. Гідаш), німецькою (І. Франко, Г. Кох), черкеською (), чеською (Я. Кабічек) та ін. На основі тексту були створені вокальні твори різних форм (, Ф. Надененко, В. Ступницький, М. Вериківський, Я. Файнтух, М. Вілінський). За мотивами вірша Г. Боня написав картину «Світе ясний» (1963).

Текст

Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано
(Премудрого одурено).
Багряницями закрито
І розп'ятієм добито?

Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!

Література

Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні. — К., 1992. — С. 143.
Забужко Оксана. Шевченків міф України. — К., 2006. — С. 142.
Плющ Леонід. Екзод Тараса Шевченка. — Едмонтон, 1986. — С. 229.

Див. також

Погляди Тараса Шевченка щодо релігії

Примітки

«Антирелігійна спрямованість Шевченкової поезії останнього періоду досягає свого апогея у вірші «Світе ясний!». Кирилюк Є. П. Т. Г. Шевченко: Життя і творчість. — К., 1959. — С. 592; "Яка велика різниця між зойком сумніву «Чи бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?» — зойком, в якому, правда, криється вже заперечення, — і гнівними антицерковними, атеїстичними словами: «Світе ясний». Максим Рильський. Література і народна творчість. — К., 1956. — С. 75-76.
Партицький О. Провідні ідеї в письмах Тараса Шевченка. — Львів, 1872. — С. 29.
«Світе ясний!..» належить до найгостріших антицерковних поезій не тільки в українській, а й у всій світовій літературі. Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847–1861. — К., 1968. — С. 343–346.
Кудрицький Є. М. До питання про ідейний зміст поезії Т. Г. Шевченка «Світе ясний! Світе тихий!» // Збірник праць 8-ї наукової Шевченківської конференції. — К., 1960. — С. 115–129.
«…провіщає загибель церкви за спотворення ідеї добра і справедливості» Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 199; «…висловлює тверду упевненість, що ніколи релігійно-церковний друман не затьмарить світ правди, науки і добра». Романченко Іван. Атеїзм Т. Г. Шевченка. — К., 1962. — С. 90; «…проголошується заклик до суцільного нищення релігійного дурману». Шаховський Семен. Огонь в одежі слова: питання майстерності і стилю поезії Т. Шевченка. — К., 1964. — С. 146; «Картає поет і церковну облуду, всіляке мракобісся й святенницьку мораль служителів офіційної церкви („Світе ясний! Світе тихий!..“, „Гімн черничий“, „Умре муж велій в власяниці“).» Яценко М. Т. Історія української літератури XIX ст. У 3-х тт. — К., 1996. — Т. 2. — С. 137.

Джерела

Світе ясний! Світе тихий! // Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847–1861. — С. 350; Коментар. 743–744. на сайті «Ізборник»
Шевченківський словник. У двох томах

Посилання

«Світе ясний! Світе тихий!» // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 668-672.

[1] «Антирелігійна спрямованість Шевченкової поезії останнього періоду досягає свого апогея у вірші «Світе ясний!». Кирилюк Є. П. Т. Г. Шевченко: Життя і творчість. — К., 1959. — С. 592; "Яка велика різниця між зойком сумніву «Чи бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?» — зойком, в якому, правда, криється вже заперечення, — і гнівними антицерковними, атеїстичними словами: «Світе ясний». Максим Рильський. Література і народна творчість. — К., 1956. — С. 75-76.

[2] Партицький О. Провідні ідеї в письмах Тараса Шевченка. — Львів, 1872. — С. 29.

[3] «Світе ясний!..» належить до найгостріших антицерковних поезій не тільки в українській, а й у всій світовій літературі. Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847–1861. — К., 1968. — С. 343–346.

[4] Кудрицький Є. М. До питання про ідейний зміст поезії Т. Г. Шевченка «Світе ясний! Світе тихий!» // Збірник праць 8-ї наукової Шевченківської конференції. — К., 1960. — С. 115–129.

[5] «…провіщає загибель церкви за спотворення ідеї добра і справедливості» Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 199; «…висловлює тверду упевненість, що ніколи релігійно-церковний друман не затьмарить світ правди, науки і добра». Романченко Іван. Атеїзм Т. Г. Шевченка. — К., 1962. — С. 90; «…проголошується заклик до суцільного нищення релігійного дурману». Шаховський Семен. Огонь в одежі слова: питання майстерності і стилю поезії Т. Шевченка. — К., 1964. — С. 146; «Картає поет і церковну облуду, всіляке мракобісся й святенницьку мораль служителів офіційної церкви („Світе ясний! Світе тихий!..“, „Гімн черничий“, „Умре муж велій в власяниці“).» Яценко М. Т. Історія української літератури XIX ст. У 3-х тт. — К., 1996. — Т. 2. — С. 137.