Свято-миколаївський монастир — монастир, який розташований у селі Малий Березний, стоїть над долиною річки Уж, на схилі гори Ділок, що за 40 км на північ від Ужгорода. З 2 березня 2009 року тут розміщений осідок василіянської Провінції св. Миколая на Закарпатті — Срібній Землі.
Свято-миколаївський монастир | |
---|---|
48°51′51″ пн. ш. 22°26′34″ сх. д. / 48.86417° пн. ш. 22.44278° сх. д.Координати: 48°51′51″ пн. ш. 22°26′34″ сх. д. / 48.86417° пн. ш. 22.44278° сх. д. | |
Розташування | Україна, Малий Березний |
Початок будівництва | 1435 |
Відбудовано | 1989 |
Належність | ЧСВВ |
Монастир святого Миколая (Малий Березний) (Закарпатська область) | |
Монастир святого Миколая у Вікісховищі |
Заснування та перші роки
Початки історії монастиря слід шукати у Середньовіччі, коли цими теренами Русі проходив жвавий шлях із Галичини на Закарпаття через Ужоцький перевал. Часто ходили вказаною дорогою і монахи, які прямували «на Угри» за богослужбовим вином. Відтак хтось із галицьких ченців, згідно з усною традицією, осів біля Ділка, заклавши основи для майбутнього монастиря. А те, що були вони для закарпатців не чужинцями, яскраво засвідчують твори малоберезнянського та мукачівського настоятеля о. Йоаникія Базиловича ЧСВВ, а також о. Олександра Духновича — уродженця недалекого села Тополя, що тепер знаходиться на Словаччині. «Русини зі словаками, болгарами і сербами перед приходом семи скіфських вождів заселяли частини Паннонії; це ті ж самі русини, що з сімома вождями із Волині і Галичини у Паннонію увійшли», — писав перший із них і повторював другий. Такої ж думки дотримувався і виходець із Закарпаття, академік та директор Одеського рішельєвського ліцею Іван Орлай. Не тільки галичани жваво цікавилися цим краєм, але й жителі Срібної Землі — приміром, містить багато повідомлень з історії різних земель України.
Свідченням ранніх етапів існування обителі у Малому Березному є збережена завдяки о. Борису Краснобродському монастирська печатка з викарбуваним на ній 1435 роком. Н. Клин також згадує про те, що монастир розбудовували у 1580–1634 роках, а Г. Симочко подає, що його заснували у 1636 році. Інформацію про заснування обителі у середині XVII століття знаходимо і в гаслі, присвяченому Малому Березному в «Енциклопедії українознавства». Одначе усі ці твердження потребують додаткової перевірки джерелами.
Збереглася й легенда, за якою , власник , що включала також Малий Березний, запланував збудувати на місці теперішнього монастиря господарські будівлі. А оскільки там колись був сільський цвинтар, то під час копання фундаментів робітники виявили нетлінне тіло багато вдягненої дівчини «выше памяти человъческой погребенное». Гомонаї відмовилися від свого задуму і звеліли звести капличку, в якій місцевий парох подеколи відправляв Службу Божу. Далі легенда знову повертає нас до галицького монаха, який осів у Малому Березному, оскільки «мъста сего приемность обяла и издержала». Він облаштував собі келію, служив у каплиці і навчав хлопців грамоти. А після його смерті це місце зайняв інший чернець.
Розбудова монастиря
У 1733 році Малоберезнянська обитель увійшла до складу новоутвореної василіанської провінції св. Миколая на Закарпатті на чолі з мукачівським ігуменом о. Григорієм Булком. Ченці із Мукачевого поповнили список мешканців Святомиколаївського монастиря, який добудували у 1742 році. При монастирі було збудовано «прекрасную церковъ», в якій іконостасна різьба: позолота та «калтованіє» зроблено за прикладом найвідоміших монастирів. Домінія графа Гомонай дарувала монахам десятину з найближчого товариства Мирча.
У 1752 році на пагорбі біля монастиря у Малому Березному збудували храм та капличку — вірних на молитви в обителі збиралося усе більше. Зрештою, у 1760 році малоберезнянський ігумен Герман Ториський-Хватала добудував ще одне крило монастиря: було 20 келій для 12 ченців. У 1764 році монастирську церкву прикрасили іконостасом роботи майстра із Пряшева — чеха за походженням, якому допомагали різьбярі Юрій Плебанович та Тирон Франц із Гуменного, а також стропківський різьбяр Мартин Духновський.
Персоналії
У 1747 році знайшов місце вічного спочинку титулярний єпископ агненський і єпископ мукачівський Юрій Гаврило Блажовський, ЧСВВ (1738 — 20 грудня 1742). Його відновлена після радянських нищень могила розташована на монастирському кладовищі, навпроти входу до церкви. Владика, окрім усього іншого, відзначився ще й тим, що намагався усіляко покращити долю бідного духовенства. Наступник Ю. Г. Блажовського на мукачівській єпископській катедрі Михайло Ольшавський, ЧСВВ (1743–1767) пам'ятний своїми стараннями для розвитку шкільництва на Закарпатті й прагненнями до звільнення греко-католицької єпархії від «опіки» . Також він залишив по собі переписку з малоберезнянським ігуменом Гедеоном Пазином та маріяповчанським ігуменом Йоаникієм Скрипком, опубліковану у 1934 році у Жовкві.
Окремою сторінкою минувшини обителі є ігуменство о. Йоаникія Базиловича, ЧСВВ (1742–1821 рр.). Цей уродженець села Гливище Ужанського комітату, сучасна Словаччина, і один із перших істориків Срібної землі згаданий як малоберезнянський ігумен у 1782 році, саме у такому статусі він відвідував княжий монастир у Лаврові, де черпав джерела до своїх ґрунтовних історичних праць.
До розквіту монастиря у Малому Березному доклався і мукачівський єпископ Андрій Бачинський (1732–1809 рр.). Єрарх славний тим, що сприяв культурному пробудженню Карпатської України і прагнув до об'єднання Закарпаття і Галичини в одну церковну провінцію. Він же у 1806 році проголосив Малоберезнянський монастир відпустовим місцем. А 11 червня того ж року право вічних повних відпустів на празники св. Миколая і Святої Трійці для обителі надав папа Пій VII. У ті часи ігуменом у Малому Березному був о. Манасій Андрійкович, а у монастирі перебувало дев'ятеро монахів.
Із 11 червня 1858 року до 1861 року ігуменом у Малоберезнянському монастирі був о. Володимир (Іполит) Терлецький — уродженець села Волиця Дубиська, теперішня Волиця Красилівського району Хмельницької області. Він навчався у Кременецькому ліцеї, Віденському університеті, а постриг прийняв на Чернечій горі у Мукачеві. Ігумен товаришував із о. Олександром Духновичем і наприкінці 1858 року у його супроводі вперше їздив у Галичину збирати пожертви на Малоберезнянську обитель. У 1861 рік отця Іполита призначили магістром новіціату у монастирі в Красному Броді. «Однак за причетність до обрядового „пуристського“ руху за очищення східного обряду від латинських нашарувань о. І. Терлецького 1872 року було вислано за межі Австро-Угорщини», — зазначає Володимир Фенич. Чернець виїхав у Київ, у Михайлівський монастир. Згодом він став духівником родини Демидових.
А в Малому Березному у 1861 році новий ігумен, Іриней Зелнія, перебудував церкву і монастир. Звели й каплицю на честь Пресвятої Діви Марії Люрдської. Ще одну каплицю, на честь св. Томи, збудував у 1896 році ігумен Аркадій Пасторій на горі Вильниця. До неї у Томину неділю збиралися на відпуст вірники з багатьох сіл. На початку ХХ століття неподалік в'їзду до обителі з ініціативи місцевої жительки Анни Козак звели капличку над джерелом. Жінка зробила таку пожертву Богові заради здоров'я своєї доньки, яка нездужала на ноги. Анна продала часину поля, пішла пішки до монастиря у Маріяповчі (Угорщина), принесла звідти копію чудотворної ікони, встановила її у згаданій каплиці і приводила до неї дитину молитися. Дівчинка одужала, а місце люди назвали «каплицею на здоров'я».
Монастир за часів реформи василіанського чину
У 1911 році здійснили капітальний ремонт монастирської церкви, тоді ж монастир обгородили кам'яним муром. А вже у 1921 році на Закарпатті почалася реформа василіанського чину, до якої монастир у Малому Березному долучився у 1924 році. Першим реформованим василіянином тут став блаженний Павло Ґойдич, ЧСВВ (17 липня 1888 — 17 липня 1960 рр.) — єпископ Пряшівської єпархії (1927–1960 рр.). Першим же реформованим ігуменом з 1928 року був о. Онуфрій Бурдяк, ЧСВВ. З 1932 року усі монастирі Закарпаття об'єднали у реформовану Провінцію св. Миколая. Зреформовані монастирі в Мукачеві, Ужгороді, Малім Березнім, Імстичеві й Хуст-Бороняві, як відзначив о. Атанасій Пекар, ЧСВВ, розквітли, завдяки новим покликанням до чернечого життя.
Оновлені василіяни, обійнявши Малоберезнянську обитель, розгорнули у ній активну працю на Зіслання Святого Духа та інші літні празники, писав єромонах Михайло Ваврик, ЧСВВ. Так, у 1929 році на відпуст тут зібралося приблизно 20000 паломників. З квітня 1932 року монастирський храм розмальовував художник (2 жовтня 1891 — 19 жовтня 1975) — автор розписів у греко-католицькому соборі та єпископській каплиці в Ужгороді, церкви в Ужгородському василіанському монастирі.
«До того, аби монастирська церква у Малому Березному була розмальована цим художником, найбільше спричинилися такі ченці-василіяни як о. Полікарп Булик, ЧСВВ — тодішній новопризначений настоятель Малоберезнянського монастиря, а також о. Онуфрій Бурдяк, ЧСВВ, який був настоятелем цього монастиря до призначення о. П. Булика. Посвячення вже розмальованої церкви відбулося 21 вересня 1931 року (за іншими даними 1932-го року) на свято Різдва Пресвятої Богородиці, яке здійснив тодішній єпископ Мукачівський Преосвященний Олександр Стойка (1890 — 31 травня 1943). В той день єпископ Олександр наділив пресвітерські свячення диякону Христофору Гафриїлу Миськіву (19 травня 1905 — 7 червня 1973), ЧСВВ», — подає о. Франціск Онисько, ЧСВВ.
У 1933-34 рр. стараннями о. Христофора Миськіва значних масштабів в Ужанській долині набуло Апостольство молитви.
Навчання при монастирі
З 1928 року у монастирі діяли чернечі студії: гімназійні (схоластичні), а згодом філософські. «Порядок дня схоластиків був схожий з новиками, але акцент робився на вивчення мов і інших предметів. Щодня до обіду: хор, вправи пам'яті, грецька та латинська мови; після обіду — в понеділок, середу і п'ятницю — руська та німецькі мови та задачі (понеділок і середа — латинь, п'ятниця — німецька мова); вівторок і четвер — прогулянки та духовні читання», — цитує архівні документи сучасний дослідник із Закарпаття В. Кічера.
Після того, як у 1932 році чехословацька влада заборонила василіанам-українцям із Закарпаття здобувати освіту в Галичині, у Малому Березному гуманістики навчалися п'ятеро студентів, а філософії — шестеро. Організацію цього процесу доручили о. Степану Решетилу. А отець Христофор Миськів керував початковими студіями. «Святіший Отець подарував на цю справу 25000 лір. А Др. Вінтер з м. Оломоуц (теперішня Чехія), пожертвував на „Дім Студій“ аскетичну та богословську бібліотеку. Навчання розпочалося у Малоберезнянському монастирі 27 жовтня 1928 року. В цей час настоятелем був о. Степан Решетило, ЧСВВ, а серед професорів згадуються такі ченці-василіяни як о. Микола Дудаш і о. Йосиф Мартинець», — пише о. Франціск Онисько.
Навчання тривало два роки: гуманістику продовжували вивчати у Мукачівському монастирі, а богослов'я — в Ужгородському. Коли ж восени 1938 року Угорщина захопила південну частину Закарпаття, то у Малий Березний з Ужгорода перенесли також богословські студії. Але справжню руїну принесла Срібній землі угорська окупація 1939 року, коли василіян — уродженців Галичини та Східної Словаччини насильно змушували виїжджати, а місцевих — ув'язнювали. Керівництво майже всіма монастирями Закарпаття тоді передали мадярським василіянам. Апостольська столиця на прохання Головного Чину отців-василіян у Римі 19 жовтня 1940 року розпорядилася закріпити за закарпатськими василіянами монастирі у Бороняві, Імстичовому, Малому Березному, Мукачевому та Ужгороді, а за угорськими — у Маріяповчі, Гайдудорозі та Дейді біля Берегового. Та вже 25 листопада вона об'єднала усі монастирі окупованого Закарпаття в одну «Провінцію Василіянського Чину св. Йосафата в Угорщині». Очолив її угорець Леонтій Долгої. Через опір мадяризації арештували багатьох ченців-українців. У січні 1941 року така доля спіткала малоберезнянського ігумена о. Йосифа Завадяка (23 лютого 1911 — 4 грудня 1958) — згодом таємного греко-католицького єпископа на Закарпатті і мученика за віру. На його місце поставили о. Сабова. За ув'язнених ченців заступився владика Олександр Стойка. І тільки навесні 1943 року за наполяганнями Головного Чину отців-василіян у Римі протоігуменом закарпатських василіан призначили мукачівського настоятеля А. Мондика. У Малому Березному ігуменом став о. Микола Шепа.
Монастир за часів радянської влади
Восени 1944 року Закарпаття зайняли уже радянські війська, а в 1947 році усі монастирі ЧСВВ насильно ліквідували. Монахи були ув'язнені, зокрема, останній Малоберезнянський ігумен о. Микола Шепа — на 10 років. Також частина ченців змушена була виїхати закордон, а інші, як о. Борис Краснобродський (5 вересня 1915 — 3 травня 2003) та о. Мелетій Малинич (11 жовтня 1911 — 1 листопада 2003), — піти у підпілля. У 1948 році приміщення монастиря передали Ужгородському університету, церкву перетворили у спортзал. У лютому 1958 року в обителі відкрили школу-інтернат для розумово відсталих дітей, а в храмі розмістили склад, понищивши розписи. У 1973 році при будівлях монастиря звели новий корпус інтернату.
Та, не зважаючи на репресії, церква жила підпільно. Один із домашніх храмів діяв удома в Анни Шіпош, де берегли знайдений цією господинею, Єлизаветою Шіпош та Анною Пінцак, образ Матері Божої зі зруйнованої комуністами каплиці св. Томи на Вильниці. Жінки побачили образ у річці Тові, коли прийшли туди прати одяг. Святиню оновив місцевий художник Юрій Бабінець. Служби Божі, а у травні — ще й молебні до Пресвятої Богородиці, у загаданій домашній церкві служив о. Борис Краснобродський.
Відродження монастиря
Питання про відродження монастиря постало уже у 1989 році. Спершу служби для греко-католицької громади відправляли у каплиці на горі, а на свято Преображення Господнього у 1990 році о. Борис Краснобродський вперше після десятиліть переслідувань публічно відслужив Божественну Літургію в обителі. У 1991 році було зареєстровано громаду, парохом у якій також став о. Борис Краснобродський. У 1993 році ігуменом у Малому Березному призначений о. Павло Райчинець, ЧСВВ, який мешкав із двома братами спершу у маленькому будинку біля монастиря, а з 1994 року — уже в чотирьох кімнатах монастирського корпусу. 24 липня 1994 року ченцям повернули північне крило монастиря, а наступного року у Міністерстві України у справах національностей, міграції та культів зареєстровано й саму обитель. Також у 1995 році у Малому Березному відкрили новіціят, першим магістром якого став о. Павло Мадяр, ЧСВВ (21 лютого 1923 — 28 листопада 1996), другим — о. Борис Краснобродський, ЧСВВ. Увесь комплекс монастиря Чину повернули тільки у 1997 році. Відтак протягом 1997–2003 рр. різьбяр і художник Йосиф Волосянський створив іконостас для монастирської церкви. Оскільки унікальні розписи Йосифа Бокшая були безповоротно втрачені, наново храм розмалював художник М. Приймич.
У 1998 році ігумен обителі у Малому Березному о. Павло Райчинець та єромонахи Борис Краснобродський і Мелетій Малинич перейняли чудотворну ікону Матері Божої — «Мукачівської Заступниці» — у вірників, які берегли її в часи радянських переслідувань. Святиню перенесли у Малий Березний, де вона перебувала до 16 липня 2009 року. Тоді ікону перенесли до Мукачівського монастиря св. Миколая, а в Малому Березному залишається її копія. 2-4 лютого у Малоберезнянському монастирі відбулася капітула відновленої Провінції св. Миколая, де обрали першого протоігумена — місцевого ігумена о. Павла Райчинця. Осідком протоігумена монастир став згідно з Декретом Протоархимандрита ЧСВВ від 2 березня 2009 року.
Окрім щоденних і святкових служб в обителі, що є провінційним осідком, в останню неділю кожного місяця відбуваються хресні дороги: о 15.00 у зимовий час у церкві та о 16.00 улітку по Чернечій горі. Найбільший відпуст тут відбувається на свято Зіслання Святого Духа, а на свято Преображення Господнього у Малому Березному традиційно проходить зліт християнської молоді.
На даний час василіянський монастир в Малому Березному є одним з найбільших чернечих осідків Мукачівської греко-католицької єпархії не лише в Ужанській долині, але й у цілому Закарпатському краї і, водночас, осідком Провінції Святого Миколая, що об'єднує усі василіянські монастирі на Закарпатті.
Галерея
- Церква
- Вівтар і головний іконостас
Примітки
- . Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 23 грудня 2012.
- . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
- . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2012.
- . Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 11 грудня 2012.
Посилання
- Завадяк Василь (Йосиф) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Провінції св. Миколая. Переслідування — підпілля[недоступне посилання з липня 2019]
- Кічера В. Освітньо-релігійна діяльність реформованих василіанських монахів на Закарпатті у 20-30-х рр. ХХ ст. / В. В. Кічера // Науковий вісник Ужгородського університету. — Серія: Історія. — 2009. — Випуск 22
- Онисько Франціск, отець, ЧСВВ. Ченці-василіяни відзначили 22-гу річницю відродження монастиря у Малому Березному [ 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Отець Христофор Гавриїл Миськів, ЧСВВ (За виданням «Василіянський вісник». — Ч.11 — 1972/1973. — С. 33—35 [ 4 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Унікальні історичні матеріали про церкву в Малоберезнянському монастирі / Зібрав о. Франціск Онисько, ЧСВВ [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела
- Ваврик М. Нарис розвитку і стану василіанського чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. / Михайло М. Ваврик ЧСВВ / Записки ЧСВВ. — Серія ІІ. — Т. XL. — Рим: PP Basiliani — Via S. Giosafat 8 (Aventino), 1979. — 217 с.
- Ваврик М. По василіанських монастирях / о. Михайло Ваврик ЧСВВ. — Торонто: видавництво й друкарня оо. василіан. — 1958. — 286 с.
- Духновичъ А. В. Истинная історія карпато-россов / Александр Васильевичъ Духновичъ // Русский архив — № 5. — Москва: Синодальная типография, 1914. — С. 10—101.
- Історія релігії в Україні. — Т.4. — Католицизм. / За ред. проф. П. Яроцького. — К. Світ знань, 2001. — 600 с.
- Кічера В. В. Заснування і діяльність монастирів Чину святого Василія Великого на Закарпатті (1733—1950 роки). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / Василь Вікторович Кічера. — Ужгород, 2008. — 20 с.
- Кореспонденция Якова Головацького в лїтах 1850-62. / Видав д-р Кирило Студинський. — Львів: НТШ, 1905. — 594 с.
- Коссак М. Шематизмъ провинціи Св. Спасителя Чина св. Василія Великого въ Галиціи и короткій поглядъ на монастыри и на монашество руске. — Львовъ: В типографіи Института Ставропигіанского, 1867. — 354 с.
- Малий Березний // Енциклопедія українознавства. — Т.4. — Перевидання в Україні. — Львів: НТШ, 1994. — С. 1448.
- Пекар А. Нариси історії Церкви Закарпаття / о. Атанасій Пекар ЧСВВ. — Т.1. — Ієрархічне оформлення // Наукові записки ЧСВВ. — Серія ІІ. — Секція І. — Т.22. — Рим, 1967. — 241 с.
- Серед Бескидів срібної Землі. Монастир святого Миколая в Малому Березному. — Б. р., б. в. — 35 с.
- Симочко Г. В. Туристична привабливість сакральних об'єктів Закарпаття / Г. В. Симочко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. — Географічні науки. — 2011. — № 18. — С. 142—147.
- Фенич В. Між окциденталізмом та орієнталізмом: Ordo Sancti Basilii Magni Ruthenorum в релігійому та культурному житті Мукачівської єпархії (до початку ХХ ст.) / Володимир Фенич // Carpatica-Карпатика. — Випуск 24. — Історичні та історіографічні студії: до ювілею доктора історичних наук, професора Володимира Васильовича Грабовецького. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2003. — С. 87—140.
- Basilovits Joannicio. Brevis notitia fundationis Theodori Koriatovits olim ducis de Munkacs, pro religiosis rithenis ordinis sancti Basilii Magni in monte Csernek ad munkacs anno MCCCLX Factae. — Pars Prima. — Cassoviae: Typographia Ellingeriana, 1799. — 104 p.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Svyato mikolayivskij monastir monastir yakij roztashovanij u seli Malij Bereznij stoyit nad dolinoyu richki Uzh na shili gori Dilok sho za 40 km na pivnich vid Uzhgoroda Z 2 bereznya 2009 roku tut rozmishenij osidok vasiliyanskoyi Provinciyi sv Mikolaya na Zakarpatti Sribnij Zemli Svyato mikolayivskij monastir48 51 51 pn sh 22 26 34 sh d 48 86417 pn sh 22 44278 sh d 48 86417 22 44278 Koordinati 48 51 51 pn sh 22 26 34 sh d 48 86417 pn sh 22 44278 sh d 48 86417 22 44278Roztashuvannya Ukrayina Malij BereznijPochatok budivnictva1435Vidbudovano1989NalezhnistChSVVMonastir svyatogo Mikolaya Malij Bereznij Zakarpatska oblast Monastir svyatogo Mikolaya u VikishovishiZasnuvannya ta pershi rokiPochatki istoriyi monastirya slid shukati u Serednovichchi koli cimi terenami Rusi prohodiv zhvavij shlyah iz Galichini na Zakarpattya cherez Uzhockij pereval Chasto hodili vkazanoyu dorogoyu i monahi yaki pryamuvali na Ugri za bogosluzhbovim vinom Vidtak htos iz galickih chenciv zgidno z usnoyu tradiciyeyu osiv bilya Dilka zaklavshi osnovi dlya majbutnogo monastirya A te sho buli voni dlya zakarpatciv ne chuzhincyami yaskravo zasvidchuyut tvori malobereznyanskogo ta mukachivskogo nastoyatelya o Joanikiya Bazilovicha ChSVV a takozh o Oleksandra Duhnovicha urodzhencya nedalekogo sela Topolya sho teper znahoditsya na Slovachchini Rusini zi slovakami bolgarami i serbami pered prihodom semi skifskih vozhdiv zaselyali chastini Pannoniyi ce ti zh sami rusini sho z simoma vozhdyami iz Volini i Galichini u Pannoniyu uvijshli pisav pershij iz nih i povtoryuvav drugij Takoyi zh dumki dotrimuvavsya i vihodec iz Zakarpattya akademik ta direktor Odeskogo rishelyevskogo liceyu Ivan Orlaj Ne tilki galichani zhvavo cikavilisya cim krayem ale j zhiteli Sribnoyi Zemli primirom mistit bagato povidomlen z istoriyi riznih zemel Ukrayini Svidchennyam rannih etapiv isnuvannya obiteli u Malomu Bereznomu ye zberezhena zavdyaki o Borisu Krasnobrodskomu monastirska pechatka z vikarbuvanim na nij 1435 rokom N Klin takozh zgaduye pro te sho monastir rozbudovuvali u 1580 1634 rokah a G Simochko podaye sho jogo zasnuvali u 1636 roci Informaciyu pro zasnuvannya obiteli u seredini XVII stolittya znahodimo i v gasli prisvyachenomu Malomu Bereznomu v Enciklopediyi ukrayinoznavstva Odnache usi ci tverdzhennya potrebuyut dodatkovoyi perevirki dzherelami Zbereglasya j legenda za yakoyu vlasnik sho vklyuchala takozh Malij Bereznij zaplanuvav zbuduvati na misci teperishnogo monastirya gospodarski budivli A oskilki tam kolis buv silskij cvintar to pid chas kopannya fundamentiv robitniki viyavili netlinne tilo bagato vdyagnenoyi divchini vyshe pamyati chelovcheskoj pogrebennoe Gomonayi vidmovilisya vid svogo zadumu i zvelili zvesti kaplichku v yakij miscevij paroh podekoli vidpravlyav Sluzhbu Bozhu Dali legenda znovu povertaye nas do galickogo monaha yakij osiv u Malomu Bereznomu oskilki msta sego priemnost obyala i izderzhala Vin oblashtuvav sobi keliyu sluzhiv u kaplici i navchav hlopciv gramoti A pislya jogo smerti ce misce zajnyav inshij chernec Rozbudova monastiryaU 1733 roci Malobereznyanska obitel uvijshla do skladu novoutvorenoyi vasilianskoyi provinciyi sv Mikolaya na Zakarpatti na choli z mukachivskim igumenom o Grigoriyem Bulkom Chenci iz Mukachevogo popovnili spisok meshkanciv Svyatomikolayivskogo monastirya yakij dobuduvali u 1742 roci Pri monastiri bulo zbudovano prekrasnuyu cerkov v yakij ikonostasna rizba pozolota ta kaltovaniye zrobleno za prikladom najvidomishih monastiriv Dominiya grafa Gomonaj daruvala monaham desyatinu z najblizhchogo tovaristva Mircha U 1752 roci na pagorbi bilya monastirya u Malomu Bereznomu zbuduvali hram ta kaplichku virnih na molitvi v obiteli zbiralosya use bilshe Zreshtoyu u 1760 roci malobereznyanskij igumen German Toriskij Hvatala dobuduvav she odne krilo monastirya bulo 20 kelij dlya 12 chenciv U 1764 roci monastirsku cerkvu prikrasili ikonostasom roboti majstra iz Pryasheva cheha za pohodzhennyam yakomu dopomagali rizbyari Yurij Plebanovich ta Tiron Franc iz Gumennogo a takozh stropkivskij rizbyar Martin Duhnovskij PersonaliyiDiv takozh Mukachivska greko katolicka yeparhiya Div takozh Mukachivski yeparhi U 1747 roci znajshov misce vichnogo spochinku titulyarnij yepiskop agnenskij i yepiskop mukachivskij Yurij Gavrilo Blazhovskij ChSVV 1738 20 grudnya 1742 Jogo vidnovlena pislya radyanskih nishen mogila roztashovana na monastirskomu kladovishi navproti vhodu do cerkvi Vladika okrim usogo inshogo vidznachivsya she j tim sho namagavsya usilyako pokrashiti dolyu bidnogo duhovenstva Nastupnik Yu G Blazhovskogo na mukachivskij yepiskopskij katedri Mihajlo Olshavskij ChSVV 1743 1767 pam yatnij svoyimi starannyami dlya rozvitku shkilnictva na Zakarpatti j pragnennyami do zvilnennya greko katolickoyi yeparhiyi vid opiki Takozh vin zalishiv po sobi perepisku z malobereznyanskim igumenom Gedeonom Pazinom ta mariyapovchanskim igumenom Joanikiyem Skripkom opublikovanu u 1934 roci u Zhovkvi Okremoyu storinkoyu minuvshini obiteli ye igumenstvo o Joanikiya Bazilovicha ChSVV 1742 1821 rr Cej urodzhenec sela Glivishe Uzhanskogo komitatu suchasna Slovachchina i odin iz pershih istorikiv Sribnoyi zemli zgadanij yak malobereznyanskij igumen u 1782 roci same u takomu statusi vin vidviduvav knyazhij monastir u Lavrovi de cherpav dzherela do svoyih gruntovnih istorichnih prac Do rozkvitu monastirya u Malomu Bereznomu doklavsya i mukachivskij yepiskop Andrij Bachinskij 1732 1809 rr Yerarh slavnij tim sho spriyav kulturnomu probudzhennyu Karpatskoyi Ukrayini i pragnuv do ob yednannya Zakarpattya i Galichini v odnu cerkovnu provinciyu Vin zhe u 1806 roci progolosiv Malobereznyanskij monastir vidpustovim miscem A 11 chervnya togo zh roku pravo vichnih povnih vidpustiv na prazniki sv Mikolaya i Svyatoyi Trijci dlya obiteli nadav papa Pij VII U ti chasi igumenom u Malomu Bereznomu buv o Manasij Andrijkovich a u monastiri perebuvalo dev yatero monahiv Iz 11 chervnya 1858 roku do 1861 roku igumenom u Malobereznyanskomu monastiri buv o Volodimir Ipolit Terleckij urodzhenec sela Volicya Dubiska teperishnya Volicya Krasilivskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Vin navchavsya u Kremeneckomu liceyi Videnskomu universiteti a postrig prijnyav na Chernechij gori u Mukachevi Igumen tovarishuvav iz o Oleksandrom Duhnovichem i naprikinci 1858 roku u jogo suprovodi vpershe yizdiv u Galichinu zbirati pozhertvi na Malobereznyansku obitel U 1861 rik otcya Ipolita priznachili magistrom noviciatu u monastiri v Krasnomu Brodi Odnak za prichetnist do obryadovogo puristskogo ruhu za ochishennya shidnogo obryadu vid latinskih nasharuvan o I Terleckogo 1872 roku bulo vislano za mezhi Avstro Ugorshini zaznachaye Volodimir Fenich Chernec viyihav u Kiyiv u Mihajlivskij monastir Zgodom vin stav duhivnikom rodini Demidovih A v Malomu Bereznomu u 1861 roci novij igumen Irinej Zelniya perebuduvav cerkvu i monastir Zveli j kaplicyu na chest Presvyatoyi Divi Mariyi Lyurdskoyi She odnu kaplicyu na chest sv Tomi zbuduvav u 1896 roci igumen Arkadij Pastorij na gori Vilnicya Do neyi u Tominu nedilyu zbiralisya na vidpust virniki z bagatoh sil Na pochatku HH stolittya nepodalik v yizdu do obiteli z iniciativi miscevoyi zhitelki Anni Kozak zveli kaplichku nad dzherelom Zhinka zrobila taku pozhertvu Bogovi zaradi zdorov ya svoyeyi donki yaka nezduzhala na nogi Anna prodala chasinu polya pishla pishki do monastirya u Mariyapovchi Ugorshina prinesla zvidti kopiyu chudotvornoyi ikoni vstanovila yiyi u zgadanij kaplici i privodila do neyi ditinu molitisya Divchinka oduzhala a misce lyudi nazvali kapliceyu na zdorov ya Monastir za chasiv reformi vasilianskogo chinuU 1911 roci zdijsnili kapitalnij remont monastirskoyi cerkvi todi zh monastir obgorodili kam yanim murom A vzhe u 1921 roci na Zakarpatti pochalasya reforma vasilianskogo chinu do yakoyi monastir u Malomu Bereznomu doluchivsya u 1924 roci Pershim reformovanim vasiliyaninom tut stav blazhennij Pavlo Gojdich ChSVV 17 lipnya 1888 17 lipnya 1960 rr yepiskop Pryashivskoyi yeparhiyi 1927 1960 rr Pershim zhe reformovanim igumenom z 1928 roku buv o Onufrij Burdyak ChSVV Z 1932 roku usi monastiri Zakarpattya ob yednali u reformovanu Provinciyu sv Mikolaya Zreformovani monastiri v Mukachevi Uzhgorodi Malim Bereznim Imstichevi j Hust Boronyavi yak vidznachiv o Atanasij Pekar ChSVV rozkvitli zavdyaki novim poklikannyam do chernechogo zhittya Onovleni vasiliyani obijnyavshi Malobereznyansku obitel rozgornuli u nij aktivnu pracyu na Zislannya Svyatogo Duha ta inshi litni prazniki pisav yeromonah Mihajlo Vavrik ChSVV Tak u 1929 roci na vidpust tut zibralosya priblizno 20000 palomnikiv Z kvitnya 1932 roku monastirskij hram rozmalovuvav hudozhnik 2 zhovtnya 1891 19 zhovtnya 1975 avtor rozpisiv u greko katolickomu sobori ta yepiskopskij kaplici v Uzhgorodi cerkvi v Uzhgorodskomu vasilianskomu monastiri Do togo abi monastirska cerkva u Malomu Bereznomu bula rozmalovana cim hudozhnikom najbilshe sprichinilisya taki chenci vasiliyani yak o Polikarp Bulik ChSVV todishnij novopriznachenij nastoyatel Malobereznyanskogo monastirya a takozh o Onufrij Burdyak ChSVV yakij buv nastoyatelem cogo monastirya do priznachennya o P Bulika Posvyachennya vzhe rozmalovanoyi cerkvi vidbulosya 21 veresnya 1931 roku za inshimi danimi 1932 go roku na svyato Rizdva Presvyatoyi Bogorodici yake zdijsniv todishnij yepiskop Mukachivskij Preosvyashennij Oleksandr Stojka 1890 31 travnya 1943 V toj den yepiskop Oleksandr nadiliv presviterski svyachennya diyakonu Hristoforu Gafriyilu Miskivu 19 travnya 1905 7 chervnya 1973 ChSVV podaye o Francisk Onisko ChSVV U 1933 34 rr starannyami o Hristofora Miskiva znachnih masshtabiv v Uzhanskij dolini nabulo Apostolstvo molitvi Navchannya pri monastiriZ 1928 roku u monastiri diyali chernechi studiyi gimnazijni sholastichni a zgodom filosofski Poryadok dnya sholastikiv buv shozhij z novikami ale akcent robivsya na vivchennya mov i inshih predmetiv Shodnya do obidu hor vpravi pam yati grecka ta latinska movi pislya obidu v ponedilok seredu i p yatnicyu ruska ta nimecki movi ta zadachi ponedilok i sereda latin p yatnicya nimecka mova vivtorok i chetver progulyanki ta duhovni chitannya cituye arhivni dokumenti suchasnij doslidnik iz Zakarpattya V Kichera Pislya togo yak u 1932 roci chehoslovacka vlada zaboronila vasilianam ukrayincyam iz Zakarpattya zdobuvati osvitu v Galichini u Malomu Bereznomu gumanistiki navchalisya p yatero studentiv a filosofiyi shestero Organizaciyu cogo procesu doruchili o Stepanu Reshetilu A otec Hristofor Miskiv keruvav pochatkovimi studiyami Svyatishij Otec podaruvav na cyu spravu 25000 lir A Dr Vinter z m Olomouc teperishnya Chehiya pozhertvuvav na Dim Studij asketichnu ta bogoslovsku biblioteku Navchannya rozpochalosya u Malobereznyanskomu monastiri 27 zhovtnya 1928 roku V cej chas nastoyatelem buv o Stepan Reshetilo ChSVV a sered profesoriv zgaduyutsya taki chenci vasiliyani yak o Mikola Dudash i o Josif Martinec pishe o Francisk Onisko Navchannya trivalo dva roki gumanistiku prodovzhuvali vivchati u Mukachivskomu monastiri a bogoslov ya v Uzhgorodskomu Koli zh voseni 1938 roku Ugorshina zahopila pivdennu chastinu Zakarpattya to u Malij Bereznij z Uzhgoroda perenesli takozh bogoslovski studiyi Ale spravzhnyu ruyinu prinesla Sribnij zemli ugorska okupaciya 1939 roku koli vasiliyan urodzhenciv Galichini ta Shidnoyi Slovachchini nasilno zmushuvali viyizhdzhati a miscevih uv yaznyuvali Kerivnictvo majzhe vsima monastiryami Zakarpattya todi peredali madyarskim vasiliyanam Apostolska stolicya na prohannya Golovnogo Chinu otciv vasiliyan u Rimi 19 zhovtnya 1940 roku rozporyadilasya zakripiti za zakarpatskimi vasiliyanami monastiri u Boronyavi Imstichovomu Malomu Bereznomu Mukachevomu ta Uzhgorodi a za ugorskimi u Mariyapovchi Gajdudorozi ta Dejdi bilya Beregovogo Ta vzhe 25 listopada vona ob yednala usi monastiri okupovanogo Zakarpattya v odnu Provinciyu Vasiliyanskogo Chinu sv Josafata v Ugorshini Ocholiv yiyi ugorec Leontij Dolgoyi Cherez opir madyarizaciyi areshtuvali bagatoh chenciv ukrayinciv U sichni 1941 roku taka dolya spitkala malobereznyanskogo igumena o Josifa Zavadyaka 23 lyutogo 1911 4 grudnya 1958 zgodom tayemnogo greko katolickogo yepiskopa na Zakarpatti i muchenika za viru Na jogo misce postavili o Sabova Za uv yaznenih chenciv zastupivsya vladika Oleksandr Stojka I tilki navesni 1943 roku za napolyagannyami Golovnogo Chinu otciv vasiliyan u Rimi protoigumenom zakarpatskih vasilian priznachili mukachivskogo nastoyatelya A Mondika U Malomu Bereznomu igumenom stav o Mikola Shepa Monastir za chasiv radyanskoyi vladiVoseni 1944 roku Zakarpattya zajnyali uzhe radyanski vijska a v 1947 roci usi monastiri ChSVV nasilno likviduvali Monahi buli uv yazneni zokrema ostannij Malobereznyanskij igumen o Mikola Shepa na 10 rokiv Takozh chastina chenciv zmushena bula viyihati zakordon a inshi yak o Boris Krasnobrodskij 5 veresnya 1915 3 travnya 2003 ta o Meletij Malinich 11 zhovtnya 1911 1 listopada 2003 piti u pidpillya U 1948 roci primishennya monastirya peredali Uzhgorodskomu universitetu cerkvu peretvorili u sportzal U lyutomu 1958 roku v obiteli vidkrili shkolu internat dlya rozumovo vidstalih ditej a v hrami rozmistili sklad ponishivshi rozpisi U 1973 roci pri budivlyah monastirya zveli novij korpus internatu Ta ne zvazhayuchi na represiyi cerkva zhila pidpilno Odin iz domashnih hramiv diyav udoma v Anni Shiposh de beregli znajdenij ciyeyu gospodineyu Yelizavetoyu Shiposh ta Annoyu Pincak obraz Materi Bozhoyi zi zrujnovanoyi komunistami kaplici sv Tomi na Vilnici Zhinki pobachili obraz u richci Tovi koli prijshli tudi prati odyag Svyatinyu onoviv miscevij hudozhnik Yurij Babinec Sluzhbi Bozhi a u travni she j molebni do Presvyatoyi Bogorodici u zagadanij domashnij cerkvi sluzhiv o Boris Krasnobrodskij Vidrodzhennya monastiryaPitannya pro vidrodzhennya monastirya postalo uzhe u 1989 roci Spershu sluzhbi dlya greko katolickoyi gromadi vidpravlyali u kaplici na gori a na svyato Preobrazhennya Gospodnogo u 1990 roci o Boris Krasnobrodskij vpershe pislya desyatilit peresliduvan publichno vidsluzhiv Bozhestvennu Liturgiyu v obiteli U 1991 roci bulo zareyestrovano gromadu parohom u yakij takozh stav o Boris Krasnobrodskij U 1993 roci igumenom u Malomu Bereznomu priznachenij o Pavlo Rajchinec ChSVV yakij meshkav iz dvoma bratami spershu u malenkomu budinku bilya monastirya a z 1994 roku uzhe v chotiroh kimnatah monastirskogo korpusu 24 lipnya 1994 roku chencyam povernuli pivnichne krilo monastirya a nastupnogo roku u Ministerstvi Ukrayini u spravah nacionalnostej migraciyi ta kultiv zareyestrovano j samu obitel Takozh u 1995 roci u Malomu Bereznomu vidkrili noviciyat pershim magistrom yakogo stav o Pavlo Madyar ChSVV 21 lyutogo 1923 28 listopada 1996 drugim o Boris Krasnobrodskij ChSVV Uves kompleks monastirya Chinu povernuli tilki u 1997 roci Vidtak protyagom 1997 2003 rr rizbyar i hudozhnik Josif Volosyanskij stvoriv ikonostas dlya monastirskoyi cerkvi Oskilki unikalni rozpisi Josifa Bokshaya buli bezpovorotno vtracheni nanovo hram rozmalyuvav hudozhnik M Prijmich U 1998 roci igumen obiteli u Malomu Bereznomu o Pavlo Rajchinec ta yeromonahi Boris Krasnobrodskij i Meletij Malinich perejnyali chudotvornu ikonu Materi Bozhoyi Mukachivskoyi Zastupnici u virnikiv yaki beregli yiyi v chasi radyanskih peresliduvan Svyatinyu perenesli u Malij Bereznij de vona perebuvala do 16 lipnya 2009 roku Todi ikonu perenesli do Mukachivskogo monastirya sv Mikolaya a v Malomu Bereznomu zalishayetsya yiyi kopiya 2 4 lyutogo u Malobereznyanskomu monastiri vidbulasya kapitula vidnovlenoyi Provinciyi sv Mikolaya de obrali pershogo protoigumena miscevogo igumena o Pavla Rajchincya Osidkom protoigumena monastir stav zgidno z Dekretom Protoarhimandrita ChSVV vid 2 bereznya 2009 roku Okrim shodennih i svyatkovih sluzhb v obiteli sho ye provincijnim osidkom v ostannyu nedilyu kozhnogo misyacya vidbuvayutsya hresni dorogi o 15 00 u zimovij chas u cerkvi ta o 16 00 ulitku po Chernechij gori Najbilshij vidpust tut vidbuvayetsya na svyato Zislannya Svyatogo Duha a na svyato Preobrazhennya Gospodnogo u Malomu Bereznomu tradicijno prohodit zlit hristiyanskoyi molodi Na danij chas vasiliyanskij monastir v Malomu Bereznomu ye odnim z najbilshih chernechih osidkiv Mukachivskoyi greko katolickoyi yeparhiyi ne lishe v Uzhanskij dolini ale j u cilomu Zakarpatskomu krayi i vodnochas osidkom Provinciyi Svyatogo Mikolaya sho ob yednuye usi vasiliyanski monastiri na Zakarpatti GalereyaCerkva Vivtar i golovnij ikonostasPrimitki Arhiv originalu za 3 grudnya 2012 Procitovano 23 grudnya 2012 Arhiv originalu za 30 bereznya 2017 Procitovano 30 bereznya 2017 Arhiv originalu za 8 bereznya 2016 Procitovano 11 grudnya 2012 Arhiv originalu za 13 listopada 2012 Procitovano 11 grudnya 2012 PosilannyaZavadyak Vasil Josif 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Istoriya Provinciyi sv Mikolaya Peresliduvannya pidpillya nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kichera V Osvitno religijna diyalnist reformovanih vasilianskih monahiv na Zakarpatti u 20 30 h rr HH st V V Kichera Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu Seriya Istoriya 2009 Vipusk 22 Onisko Francisk otec ChSVV Chenci vasiliyani vidznachili 22 gu richnicyu vidrodzhennya monastirya u Malomu Bereznomu 13 listopada 2012 u Wayback Machine Otec Hristofor Gavriyil Miskiv ChSVV Za vidannyam Vasiliyanskij visnik Ch 11 1972 1973 S 33 35 4 chervnya 2015 u Wayback Machine Unikalni istorichni materiali pro cerkvu v Malobereznyanskomu monastiri Zibrav o Francisk Onisko ChSVV 8 bereznya 2016 u Wayback Machine DzherelaVavrik M Naris rozvitku i stanu vasilianskogo china XVII XX st Topografichno statistichna rozvidka Mihajlo M Vavrik ChSVV Zapiski ChSVV Seriya II T XL Rim PP Basiliani Via S Giosafat 8 Aventino 1979 217 s Vavrik M Po vasilianskih monastiryah o Mihajlo Vavrik ChSVV Toronto vidavnictvo j drukarnya oo vasilian 1958 286 s Duhnovich A V Istinnaya istoriya karpato rossov Aleksandr Vasilevich Duhnovich Russkij arhiv 5 Moskva Sinodalnaya tipografiya 1914 S 10 101 Istoriya religiyi v Ukrayini T 4 Katolicizm Za red prof P Yarockogo K Svit znan 2001 600 s Kichera V V Zasnuvannya i diyalnist monastiriv Chinu svyatogo Vasiliya Velikogo na Zakarpatti 1733 1950 roki Avtoreferat disertaciyi na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata istorichnih nauk Vasil Viktorovich Kichera Uzhgorod 2008 20 s Korespondenciya Yakova Golovackogo v lyitah 1850 62 Vidav d r Kirilo Studinskij Lviv NTSh 1905 594 s Kossak M Shematizm provincii Sv Spasitelya China sv Vasiliya Velikogo v Galicii i korotkij poglyad na monastyri i na monashestvo ruske Lvov V tipografii Instituta Stavropigianskogo 1867 354 s Malij Bereznij Enciklopediya ukrayinoznavstva T 4 Perevidannya v Ukrayini Lviv NTSh 1994 S 1448 Pekar A Narisi istoriyi Cerkvi Zakarpattya o Atanasij Pekar ChSVV T 1 Iyerarhichne oformlennya Naukovi zapiski ChSVV Seriya II Sekciya I T 22 Rim 1967 241 s Sered Beskidiv sribnoyi Zemli Monastir svyatogo Mikolaya v Malomu Bereznomu B r b v 35 s Simochko G V Turistichna privablivist sakralnih ob yektiv Zakarpattya G V Simochko Naukovij visnik Volinskogo nacionalnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki Geografichni nauki 2011 18 S 142 147 Fenich V Mizh okcidentalizmom ta oriyentalizmom Ordo Sancti Basilii Magni Ruthenorum v religijomu ta kulturnomu zhitti Mukachivskoyi yeparhiyi do pochatku HH st Volodimir Fenich Carpatica Karpatika Vipusk 24 Istorichni ta istoriografichni studiyi do yuvileyu doktora istorichnih nauk profesora Volodimira Vasilovicha Graboveckogo Uzhgorod Uzhgorodskij nacionalnij universitet 2003 S 87 140 Basilovits Joannicio Brevis notitia fundationis Theodori Koriatovits olim ducis de Munkacs pro religiosis rithenis ordinis sancti Basilii Magni in monte Csernek ad munkacs anno MCCCLX Factae Pars Prima Cassoviae Typographia Ellingeriana 1799 104 p