Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сва́нте Август Арре́ніус (швед. Svante August Arrhenius; 19 лютого 1859, маєток Вейк, неподалік від Уппсали — 2 жовтня 1927, Стокгольм) — шведський фізик, хімік та астрофізик; професор Стокгольмського університету, потім директор Нобелівського інституту в Стокгольмі; автор теорії електролітичної дисоціації; сформулював основні положення хімічної кінетики; висунув теорію виникнення життя на Землі (теорія панспермії); член Стокгольмської Академії Наук; лауреат Нобелівської премії з хімії 1903 року.
Біографія
Він був другим сином Кароліни Христини (Тунберг) і Сванте Густава Арреніуса, управителя маєтку Вейк, племінником ботаніка і агронома Юхана Петтера Арреніуса. Пращури Арреніуса були фермерами. Через рік після народження сина сім'я переїхала в Уппсалу, де С. Г. Арреніус увійшов до складу ради інспекторів Уппсальского університету. Ще в дитинстві Сванте Арреніус додавав числа в звітах, які складав його батько, а відвідуючи кафедральне училище в Уппсалі, виявив виняткові здібності до біології, фізики і математики.
1876 — вступив до Уппсальського університету, де вивчав фізику, хімію і математику.
1878 — здобув ступінь бакалавра природничих наук. Проте продовжував вивчення фізики в Уппсальському університеті протягом трьох наступних років.
1881 — переїхав у Стокгольм, продовжував дослідження у галузі електрики під керівництвом Еріка Едлунда у Шведській королівській академії наук.
Провадив дослідження в галузях астрономії і астрофізики, висунув ідеалістичну теорію про вічність живої речовини та про походження життя на Землі від зародків, занесених з інших планет. Ця гіпотеза склала основу докторської дисертації Арреніуса, що він її 1884 року подав до захисту в Уппсальському університеті. У той час, проте, багато вчених сумнівалися в тому, що в розчині можуть співіснувати протилежно заряджені частки, і рада факультету оцінила його дисертацію за IV класом — надто низько, щоб він міг бути допущений до читання лекцій. Також є першовідкривачем парникового ефекту, що лежить в основі сучасних змін клімату.
Нітрохи не збентежений цим, не тільки опублікував отримані результати, але і розіслав копії своїх тез цілому ряду провідних європейських учених, включаючи знаменитого німецького хіміка Вільгельма Оствальда. Оствальд так зацікавився цією роботою, що відвідав Арреніуса в Упсалі і запросив його попрацювати у своїй лабораторії в Ризькому політехнічному інституті. Арреніус відхилив пропозицію, проте підтримка Оствальда сприяла тому, що він був призначений лектором Упсальского університету. Арреніус займав цю посаду протягом двох років.
1886 — став стипендіатом Шведської королівської академії наук, що дозволило йому працювати і проводити дослідження закордоном. Протягом наступних 5 років він працював у Ризі з Оствальдом, у Вюрцбурзі з Фрідріхом Кольраушем (тут він зустрівся з Вальтером Нернстом), у Грацькому університеті з Людвігом Больцманом і в Амстердамському — із Якобом Вант-Гоффом. Повернувшись до Стокгольму 1891 року, почав читати лекції з фізики в місцевому університеті, а в 1895 році дістав там посаду професора.
1897 — посів посаду ректора Стокгольмського університету.
Протягом усього цього часу продовжував розробляти свою теорію електролітичної дисоціації, а також вивчати осмотичний тиск. (Осмотичний тиск є механізмом прагнення двох різних розчинів по два боки мембрани до встановлення певної рівноважної концентрації, не обов'язково однакової). Вант-Гофф висловив осмотичний тиск формулою PV = iRT, де Р позначає осмотичний тиск речовини, розчиненої в рідині; V — об'єм; R — тиск будь-якого присутнього газу; Т — температуру і i — коефіцієнт, що для газів часто дорівнює 1, а для розчинів, що містять солі, — більший від 1. Вант-Гофф не міг пояснити, чому змінюється значення i, а робота Арреніуса допомогла йому показати, що цей коефіцієнт може бути пов'язаний із числом іонів, що перебувають у розчині.
1903 — здобув Нобелівську премію з хімії, «як факт визнання особливого значення його теорії електролітичної дисоціації для розвитку хімії». Виступаючи від імені Шведської королівської академії наук, Х. Р. Тернеблад підкреслив, що теорія іонів Арреніуса заклала якісну основу електрохімії, «дозволивши застосовувати до неї математичний підхід».
 | Одним із найважливіших результатів теорії Арреніуса — сказав Тернеблад, — є завершення колосального узагальнення, за який перша Нобелівська премія з хімії була присуджена Вант-Гоффу. |  |
Вчений із широким діапазоном інтересів, Арреніус проводив дослідження в багатьох галузях фізики: опублікував статтю про кульові блискавки (1883), вивчав вплив сонячної радіації на атмосферу, шукав пояснення таким кліматичним змінам, як льодовикові періоди, намагався застосувати фізико-хімічні теорії до вивчення вулканічної активності. У 1901 році разом із декількома своїми колегами він підтвердив гіпотезу Джеймса Клерка Максвелла про те, що космічна радіація натискає на частки. Арреніус продовжив вивчення проблеми і, використовуючи це явище, почав спробу пояснити природу північного полярного сяйва і сонячної корони. Він також припустив, що в космічному просторі завдяки тиску світла можуть переноситися спори й інше живе насіння. У 1902 році почав дослідження в галузі імунохімії — науки, що не переставала цікавити його протягом багатьох років.
Після того як у 1905 р. Арреніус вийшов у відставку, залишивши Стокгольмський університет, він був призначений фізико-хімічного Нобелівського інституту в Стокгольмі і залишався на цій посаді до кінця життя.
1905 — передбачив можливість глобального потепління через викид діоксиду карбону при спалюванні палива.
1894 — одружився з Софією Рудбек. У них народився син. Проте два роки опісля їхній шлюб розпався. У 1905 році він одружився ще раз — на Марії Йоганссон, що народила йому сина і двох дочок.
Нагороди
Має багато нагород і титулів, серед яких:
- медаль Деві Лондонського королівського товариства (1902),
- перша медаль Вілларда Гіббса Американського хімічного товариства (1911),
- медаль Фарадея (1914).
Був членом Шведської королівської академії наук, іноземним членом Лондонського королівського товариства і Німецького хімічного товариства. Визнаний гідним почесних ступенів багатьох університетів, у тому числі Бірмінгемського, Единбурзького, Гайдельберзького, Лейпцизького, Оксфордського і Кембриджського.
Див. також
- 5697 Арреніус — астероїд, названий на честь науковця.
Примітки
- The Nobel Prize in Chemistry 1903 (Svante Arrhenius)
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Svante A Arrhenius — 1917.
- Аррениус Сванте Август // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Svante August Arrhenius — 2009.
- www.accademiadellescienze.it
- Arrhenius, Svante — Svenskagravar.se.
- Svante Arrhenius1859–1927 — Церква Швеції.
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- The Nobel Prize in Chemistry 1903. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 5 травня 2012.(англ.)
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Svante Arrhenius |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Сванте Август Арреніус на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
- Аррениус С. А. Физика неба / S. A. Arrhenius ; разрешенный авт. и доп. по его указаниям пер. с нем. и под ред. А. Р. Орбинского. — Одесса : Тип. М. Шпенцера, 1905. — 250 с. : с 66 черн. и 2 цветн. рис. в тексте и 1 черн. и 1 цвет. отдельн. табл.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sva nte Avgust Arre nius shved Svante August Arrhenius 19 lyutogo 1859 18590219 mayetok Vejk nepodalik vid Uppsali 2 zhovtnya 1927 Stokgolm shvedskij fizik himik ta astrofizik profesor Stokgolmskogo universitetu potim direktor Nobelivskogo institutu v Stokgolmi avtor teoriyi elektrolitichnoyi disociaciyi sformulyuvav osnovni polozhennya himichnoyi kinetiki visunuv teoriyu viniknennya zhittya na Zemli teoriya panspermiyi chlen Stokgolmskoyi Akademiyi Nauk laureat Nobelivskoyi premiyi z himiyi 1903 roku Svante Avgust Arreniusshved Svante August ArrheniusIm ya pri narodzhennishved Svante August ArrheniusNarodivsya19 lyutogo 1859 1859 02 19 1 2 d Shveciya 3 Pomer2 zhovtnya 1927 1927 10 02 4 2 68 rokiv Stokgolm Shveciya 4 6 dPohovannyad 7 8 Misce prozhivannyaStokgolmKrayina ShveciyaDiyalnistastronom himik fizik vikladach universitetuAlma materUppsalskij universitetGaluzfizichna himiyaZakladStokgolmskij universitetVchiteliPer Teodor KleveVidomi uchniOskar KlejnAspiranti doktorantiOskar KlejnChlenstvoLondonske korolivske tovaristvo Shvedska korolivska akademiya nauk Gettingenska akademiya nauk Peterburzka akademiya nauk Akademiya nauk SRSR Amerikanska akademiya mistectv i nauk Norvezka akademiya nauk Niderlandska korolivska akademiya nauk d Shvedska korolivska akademiya inzhenernih nauk d Rosijska akademiya nauk Danska korolivska akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShA Turinska akademiya nauk 6 Vidomij zavdyaki teoriyu elektrolitichnoyi disociaciyiBatkod 9 Matid 9 U shlyubi zd dDitid dRodichiGreta TunbergNagorodiLektorska premiya Faradeya 1914 medal Villarda Gibbza 1911 d medal Devi 1902 Sillimanivski memorialni lekciyi 1910 medal Franklina 1920 d d d 8 serpnya 1903 d d d Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d inozemnij chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva d 30 chervnya 1910 d 1919 d 1923 Direktor Svante Avgust Arrenius u VikishovishiBiografiyaVin buv drugim sinom Karolini Hristini Tunberg i Svante Gustava Arreniusa upravitelya mayetku Vejk pleminnikom botanika i agronoma Yuhana Pettera Arreniusa Prashuri Arreniusa buli fermerami Cherez rik pislya narodzhennya sina sim ya pereyihala v Uppsalu de S G Arrenius uvijshov do skladu radi inspektoriv Uppsalskogo universitetu She v ditinstvi Svante Arrenius dodavav chisla v zvitah yaki skladav jogo batko a vidviduyuchi kafedralne uchilishe v Uppsali viyaviv vinyatkovi zdibnosti do biologiyi fiziki i matematiki 1876 vstupiv do Uppsalskogo universitetu de vivchav fiziku himiyu i matematiku 1878 zdobuv stupin bakalavra prirodnichih nauk Prote prodovzhuvav vivchennya fiziki v Uppsalskomu universiteti protyagom troh nastupnih rokiv 1881 pereyihav u Stokgolm prodovzhuvav doslidzhennya u galuzi elektriki pid kerivnictvom Erika Edlunda u Shvedskij korolivskij akademiyi nauk Provadiv doslidzhennya v galuzyah astronomiyi i astrofiziki visunuv idealistichnu teoriyu pro vichnist zhivoyi rechovini ta pro pohodzhennya zhittya na Zemli vid zarodkiv zanesenih z inshih planet Cya gipoteza sklala osnovu doktorskoyi disertaciyi Arreniusa sho vin yiyi 1884 roku podav do zahistu v Uppsalskomu universiteti U toj chas prote bagato vchenih sumnivalisya v tomu sho v rozchini mozhut spivisnuvati protilezhno zaryadzheni chastki i rada fakultetu ocinila jogo disertaciyu za IV klasom nadto nizko shob vin mig buti dopushenij do chitannya lekcij Takozh ye pershovidkrivachem parnikovogo efektu sho lezhit v osnovi suchasnih zmin klimatu Nitrohi ne zbentezhenij cim ne tilki opublikuvav otrimani rezultati ale i rozislav kopiyi svoyih tez cilomu ryadu providnih yevropejskih uchenih vklyuchayuchi znamenitogo nimeckogo himika Vilgelma Ostvalda Ostvald tak zacikavivsya ciyeyu robotoyu sho vidvidav Arreniusa v Upsali i zaprosiv jogo popracyuvati u svoyij laboratoriyi v Rizkomu politehnichnomu instituti Arrenius vidhiliv propoziciyu prote pidtrimka Ostvalda spriyala tomu sho vin buv priznachenij lektorom Upsalskogo universitetu Arrenius zajmav cyu posadu protyagom dvoh rokiv 1886 stav stipendiatom Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk sho dozvolilo jomu pracyuvati i provoditi doslidzhennya zakordonom Protyagom nastupnih 5 rokiv vin pracyuvav u Rizi z Ostvaldom u Vyurcburzi z Fridrihom Kolraushem tut vin zustrivsya z Valterom Nernstom u Grackomu universiteti z Lyudvigom Bolcmanom i v Amsterdamskomu iz Yakobom Vant Goffom Povernuvshis do Stokgolmu 1891 roku pochav chitati lekciyi z fiziki v miscevomu universiteti a v 1895 roci distav tam posadu profesora 1897 posiv posadu rektora Stokgolmskogo universitetu Protyagom usogo cogo chasu prodovzhuvav rozroblyati svoyu teoriyu elektrolitichnoyi disociaciyi a takozh vivchati osmotichnij tisk Osmotichnij tisk ye mehanizmom pragnennya dvoh riznih rozchiniv po dva boki membrani do vstanovlennya pevnoyi rivnovazhnoyi koncentraciyi ne obov yazkovo odnakovoyi Vant Goff visloviv osmotichnij tisk formuloyu PV iRT de R poznachaye osmotichnij tisk rechovini rozchinenoyi v ridini V ob yem R tisk bud yakogo prisutnogo gazu T temperaturu i i koeficiyent sho dlya gaziv chasto dorivnyuye 1 a dlya rozchiniv sho mistyat soli bilshij vid 1 Vant Goff ne mig poyasniti chomu zminyuyetsya znachennya i a robota Arreniusa dopomogla jomu pokazati sho cej koeficiyent mozhe buti pov yazanij iz chislom ioniv sho perebuvayut u rozchini 1903 zdobuv Nobelivsku premiyu z himiyi yak fakt viznannya osoblivogo znachennya jogo teoriyi elektrolitichnoyi disociaciyi dlya rozvitku himiyi Vistupayuchi vid imeni Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk H R Terneblad pidkresliv sho teoriya ioniv Arreniusa zaklala yakisnu osnovu elektrohimiyi dozvolivshi zastosovuvati do neyi matematichnij pidhid Odnim iz najvazhlivishih rezultativ teoriyi Arreniusa skazav Terneblad ye zavershennya kolosalnogo uzagalnennya za yakij persha Nobelivska premiya z himiyi bula prisudzhena Vant Goffu Vchenij iz shirokim diapazonom interesiv Arrenius provodiv doslidzhennya v bagatoh galuzyah fiziki opublikuvav stattyu pro kulovi bliskavki 1883 vivchav vpliv sonyachnoyi radiaciyi na atmosferu shukav poyasnennya takim klimatichnim zminam yak lodovikovi periodi namagavsya zastosuvati fiziko himichni teoriyi do vivchennya vulkanichnoyi aktivnosti U 1901 roci razom iz dekilkoma svoyimi kolegami vin pidtverdiv gipotezu Dzhejmsa Klerka Maksvella pro te sho kosmichna radiaciya natiskaye na chastki Arrenius prodovzhiv vivchennya problemi i vikoristovuyuchi ce yavishe pochav sprobu poyasniti prirodu pivnichnogo polyarnogo syajva i sonyachnoyi koroni Vin takozh pripustiv sho v kosmichnomu prostori zavdyaki tisku svitla mozhut perenositisya spori j inshe zhive nasinnya U 1902 roci pochav doslidzhennya v galuzi imunohimiyi nauki sho ne perestavala cikaviti jogo protyagom bagatoh rokiv Pislya togo yak u 1905 r Arrenius vijshov u vidstavku zalishivshi Stokgolmskij universitet vin buv priznachenij fiziko himichnogo Nobelivskogo institutu v Stokgolmi i zalishavsya na cij posadi do kincya zhittya 1905 peredbachiv mozhlivist globalnogo poteplinnya cherez vikid dioksidu karbonu pri spalyuvanni paliva 1894 odruzhivsya z Sofiyeyu Rudbek U nih narodivsya sin Prote dva roki opislya yihnij shlyub rozpavsya U 1905 roci vin odruzhivsya she raz na Mariyi Jogansson sho narodila jomu sina i dvoh dochok NagorodiMaye bagato nagorod i tituliv sered yakih medal Devi Londonskogo korolivskogo tovaristva 1902 persha medal Villarda Gibbsa Amerikanskogo himichnogo tovaristva 1911 medal Faradeya 1914 Buv chlenom Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk inozemnim chlenom Londonskogo korolivskogo tovaristva i Nimeckogo himichnogo tovaristva Viznanij gidnim pochesnih stupeniv bagatoh universitetiv u tomu chisli Birmingemskogo Edinburzkogo Gajdelberzkogo Lejpcizkogo Oksfordskogo i Kembridzhskogo Div takozh5697 Arrenius asteroyid nazvanij na chest naukovcya PrimitkiThe Nobel Prize in Chemistry 1903 Svante Arrhenius Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Svante A Arrhenius 1917 d Track Q379406d Track Q1724971 Arrenius Svante Avgust Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Svante August Arrhenius 2009 d Track Q1868372 www accademiadellescienze it d Track Q107212659 Arrhenius Svante Svenskagravar se d Track Q26699962 Svante Arrhenius1859 1927 Cerkva Shveciyi d Track Q749243 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 The Nobel Prize in Chemistry 1903 Nobelivskij komitet Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 5 travnya 2012 angl DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Svante Arrhenius Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 PosilannyaSvante Avgust Arrenius na sajti Nobelivskogo komitetu angl Arrenius S A Fizika neba S A Arrhenius razreshennyj avt i dop po ego ukazaniyam per s nem i pod red A R Orbinskogo Odessa Tip M Shpencera 1905 250 s s 66 chern i 2 cvetn ris v tekste i 1 chern i 1 cvet otdeln tabl