Роберт I Чудовий

Роберт I Чудовий (*Robert le Magnifique, 22 червня 1000  —3 липня 1035) — герцог Нормандії у 1027—1035 роках. Також розглядається як Роберт II, рахуючи графа Ролло як Роберта I. Мав інше прізвисько — «Диявол».

Роберт I Чудовий
фр. Robert I de Normandie
Ім'я при народженні	фр. Robert
Народився	22 червня 1000(1000-06-22) Нормандія
Помер	3 липня 1035(1035-07-03) (35 років) Нікея
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	французька
Суспільний стан	шляхтич^[d]
Титул	герцог Нормандії
Посада	Герцог Нормандії^[d]
Термін	1027—1035 роки
Попередник	Річард III
Наступник	Вільгельм II
Конфесія	католицтво
Рід	Норманська династія
Батько	Річард II
Мати	Юдит Бретонська
Родичі	Едуард Сповідник
Брати, сестри	Елеонора Нормандська, ^d^[2], ^d, ^d і Річард III
У шлюбі з	2 наложниці
Діти	1 син та 1 донька
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Був молодшим сином Річарда II, герцога Нормандії, та Юдит, доньки Конона I, герцога Бретані. Замолоду виявив погану вдачу, постійно брав участь у збройних сутичках. У 1026 році після смерті батька розпочав інтриги проти брата Річарда III, незабаром відкрито повстав, але зазнав поразки у Фалезі. Проте Роберт приніс оммаж герцогу Нормандії, натомість отримав прощення.

Герцог

Вступив на престол в 1027 році, після смерті свого старшого брата, Річарда III, якого він, можливо отруїв. Роберту I довелося вести боротьбу з повсталими васалами. Спочатку він атакував свого стрийка (дядька, батькового брата) Роберта, графа Ерве та архієпископа Руану. Останній вимушений був залишити Нормандію, наклавши на неї інтердикт. Погіршення стосунків з церквою послабило владу герцога. Тому він домовився з Робертом, повернувши тому графство Ерве та кафедру в Руані.

1030 року при підтримці Роберта II, короля Франції, він відновив графа фландрського Балдуїна IV, вигнаного власним сином Балдуїном V. У 1031 році надав допомогу французькому королю Генріху I в боротьбі з його матір'ю Констанцією, яка намагалася передати корону улюбленому сину Роберту. Військова підтримка Роберта Нормандського дозволила Генріху I у 1032 році відновити свою владу. Натомість герцог Нормандії отримав область Вексен.

У 1032—1033 роках виступив проти свого кузена Алена III, герцога Бретонського, висунувши претензії на область Ренна. Війна тривала з перемінним успіхом. За допомогою архієпископа Роберта Руанського було укладено мир, за яким Роберт I відмовився від Ренну, а Ален III визнав зверхність Нормандії. Деякий час надавав допомогу своїх родичам Едварду і Альфреду, що намагалися повернути батьківську корону Англії. Втім у 1034 році домовився проти з королем Канутом.

У 1034 році Роберт, вирушаючи у паломництво, проголосив Вільгельма спадкоємцем престолу (традиційне право вікінгів не давало законним дітям жодних переваг перед незаконними). При цьому опікунами було призначено Торолда, коннетабля герцогства, Жильберта, графа Е та Бріонна, Осберна де Байє, сенешаля герцогства, Алена III, герцогства Бретані. Крім того, коханку Герлеву видав заміж за свого васала — Герлуїна, віконта Контвіля, бажаючи влаштувати її майбутнє.

Роберт I здійснив прощу, пройшовши всю Францію, Італію, довгий час пробув у Римі і через Константинополь дійшов до Єрусалима. На зворотному шляху у 1035 році Роберт I помер в Нікеї.

Легенда

Французькі оповіді про герцога Роберта виникли в XI столітті. У XIII столітті на її сюжет невідомим французьким автором було написано віршований роман. Батько Роберта — Річард II — довгий час був бездітний.  Дружина герцога Юдит Бретонська молила небо про дарування їй спадкоємця, але її благання залишалися марними. Тоді, в розпачі, вона звернулася до пекельних сил і заприсяглася, якщо вони дарують їй сина, присвятити його дияволу. Незабаром герцогиня завагітніла. Коли підійшов час пологів, з'явилися грізні ознаки: сонце погасло на небі, і день став темніше ночі, ураганні вихори налетіли з усіх чотирьох сторін світу, потрясаючи стіни герцогського замку. Під гуркіт грому, в сяйві блискавок герцогиня народила сина. Немовля назвали Робертом. Він ріс надзвичайно швидко і дуже рано почав виявляти свій жорстокий і нестримний норов. Роберт був ще дитиною, але його вже називали не інакше як Дияволом.

Легенда говорить, що Роберт, вже як герцог, заколов мечем праведного старця, який мешкав в лісі у відокремленій хатині. Коли Роберт вкладав у піхви меч, на нього зійшло осяяння: йому стало ясно, що з самого народження він живе не по своїй волі, а підкоряючись якійсь невідомій силі. Бажаючи принести каяття в скоєних жорстокостях, Роберт здійснив прощу до святих місць.

Родина

1. Коханка — Герлева, донька Фулберта, заможного містянина із Фалеза.

Діти:

• Вільгельм (1027/1028–1087), герцог Нормандії, король Англії.

2. Коханка (N),

Діти:

• Аделаїда (1030—1090), дружина: 1) Ангеррана II, графа Понтьє, 2) Ламберта II, графа Ланса, 3) Одо II, графа Шампані.

Джерела

• François Neveux, La Normandie des ducs aux Rois. xe — xie siècle, Ouest-France Université, Rennes, 1998.
• David Crouch, The Normans, The History of a Dynasty (Hambledon Continuum, London, New York, 2002), p. 46—50

1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
2. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886