Ерне́ст Ре́зерфорд (англ. Ernest Rutherford; 30 серпня 1871, , Нова Зеландія, Британська імперія — 19 жовтня 1937, Кембридж, Англія, Британська імперія) — британський фізик, лауреат Нобелівської премії з хімії (1908).
Резерфорд відомий, передусім, експериментами з розсіювання альфа-частинок (Резерфордівське розсіяння), завдяки якому він встановив структуру атома, як системи, яка складається із малого за розмірами позитивно зарядженого ядра й електронів.
Біографія
Молоді роки та навчання
Народився у Новій Зеландії у невеликому селищі Спрінг-Грув (англ. Spring Grove), розташованому на півночі Південного острова поблизу міста Нельсона, в сім'ї колісника та сільської вчительки. Батько — Джеймс Резерфорд, іммігрував з міста Перт (Шотландія), а мати — Марта Томпсон, родом з Горнчерча, (графство Ессекс, Англія). Ернест був четвертою дитиною у сім'ї з дванадцяти дітей. Мав на диво хорошу пам'ять і богатирське здоров'я та силу. Під керівництвом батька хлопчик отримав хорошу підготовку для роботи в майстерні, що згодом допомогло йому при конструюванні та створенні наукової апаратури.
З відзнакою закінчив початкову школу у [en], де у той час мешкала сім'я, отримав 580 балів з 600 можливих і премію у 50 фунтів стерлінгів для продовження навчання в коледжі провінції Нельсон, куди вступив у 1887 році. Чергова стипендія дозволила йому продовжити навчання в Кентербері-коледжі у Крайстчерчі (тепер [en]). На ті часи це був маленький університет, де навчалось 150 студентів і викладали всього 7 професорів. Резерфорд захопився наукою і з першого дня почав дослідницьку роботу.
У коледжі на Резерфорда значний вплив справили його вчителі: викладач фізики й хімії Е. У. Бікертон й математик Дж. Х. Х. Кук. Після того як у 1892 році Резерфорду було присуджено ступінь бакалавра гуманітарних наук, він залишився в Кентербері-коледжі і продовжив свої заняття завдяки отриманій стипендії з математики. На наступний рік він став магістром гуманітарних наук, краще всіх склавши іспити з математики та фізики. Його магістерська робота «Магнетизація заліза при високочастотних розрядах» стосувалася виявлення високочастотних радіохвиль, існування яких було доведено біля десяти років тому. Для того щоб вивчити це явище, він сконструював бездротовий радіоприймач (як це зробив Г. Марконі за кілька років до того).
У 1894 році в «Новинах філософського інституту Нової Зеландії» з'явилася його перша друкована праця «Намагнічування заліза високочастотними розрядами», яка стосувалась питань виявлення високочастотних електромагнітних полів, існування яких було доведене у 1888 році німецьким фізиком Г. Герцом. Резерфорд винайшов та сконструював прилад — магнітний детектор, один з перших приймачів електромагнітних хвиль. Після закінчення університету у 1894 році Резерфорд протягом року вчителював у середній школі.
Найобдарованішим молодим підданим британської корони, які проживали в колоніях, один раз у два роки надавалась особлива стипендія імені Всесвітньої виставки 1851 року — 150 фунтів стерлінгів на рік, яка давала можливість подальшого просування у науці в Англії. 1895 року ця стипендія виявилась вакантною, перший кандидат на неї відмовився за сімейними обставинами, другим кандидатом був Резерфорд.
Восени того ж року за позичені гроші на квиток на пароплав до Великої Британії Резерфорд прибув в Англію в Кавендіську лабораторію Кембриджського університеті і став першим докторантом її директора Джозефа Джона Томсона. 1895 рік був першим роком, коли (за ініціативою Дж. Дж. Томсона) студенти, які закінчили інші університети, могли продовжувати наукову роботу в лабораторіях Кембриджа. Разом з Резерфордом цією нагодою скористались , Джон Таунсенд та Поль Ланжевен. З Ланжевеном Резерфорд працював в одній кімнаті й подружився з ним, ця дружба продовжилась до кінця їх життя.
У тому ж 1895 році відбулись заручини з Мері Джорджіною Ньютон (англ. Mary Georgina Newton; 1876–1945) — дочкою хазяйки пансіону, у якому проживав Резерфорд. Взяли шлюб вони у 1900 році, 30 березня 1901 року в них народилась дочка — Ейлін Мері (англ. Eileen Mary; 1901–1930), згодом дружина Ральфа Фаулера, відомого астрофізика.
Життя у науці
Резерфорд планував займатись детектором радіохвиль, скласти екзамени з фізики й отримати ступінь магістра. Але у наступному році виявилось, що державна пошта Великої Британії віддала перевагу у фінансуванні Гульєльмо Марконі у дослідженні електромагнітних хвиль та відмовила у фінансуванні аналогічних робіт Кавендіської лабораторії. Отримуваної стипендії бракувало навіть на харчування, тому Резерфорд змушений був репетиторствувати та асистентствувати у Дж. Дж. Томсона з питань вивчення явища іонізації газів під впливом рентгенівських променів. Томсон був глибоко вражений проведеним Резерфордом дослідженням радіохвиль, і у 1896 році запропонував молодому науковцю спільно вивчати вплив рентгенівських променів на електричні розряди в газах. У тому ж році з'явилася спільна робота Томсона і Резерфорда «Про проходження електрики через гази, піддані впливу променів Рентгена». У наступному році вийшла у світ заключна стаття Резерфорда «Магнітний детектор електричних хвиль і деякі його застосування». Після цього він повністю зосередив свої сили на дослідженні газового розряду. 1897 року з'явилася і його нова робота «Про електризацію газів, в умовах дії рентгенівських променів, і про поглинання рентгенівського випромінювання газами й парами».
Спільно з Дж. Дж. Томсоном Резерфорд відкрив явище насичення струму в умовах іонізації газу. Їхня співпраця увінчалася й іншими вагомими результатами, включаючи відкриття Томсоном електрона — атомної частки, яка несе негативний електричний заряд. Спираючись на свої дослідження, Томсон і Резерфорд висунули припущення, що, коли рентгенівські промені проходять через газ, вони руйнують атоми цього газу, вивільняючи однакове число позитивно і негативно заряджених частинок. Ці частинки вони назвали іонами. Після цієї роботи Резерфорд зайнявся вивченням атомної структури.
У 1898 році Резерфорд відкрив альфа- і бета-промені. Через рік (фр. Paul Ulrich Villard 1860–1934 роки) відкрив гамма-промені (назву цього типу іонізуючого випромінювання, як і перших двох, запропоновано Резерфордом).
З літа 1898 року науковець зробив перші кроки у дослідженні недавно відкритого явища радіоактивності урану і торію. Восени Резерфорд на пропозицію Томсона, подолавши конкурс з 5 претендентів, обійняв посаду професора університету Макгілла в Монреалі (Канада) з окладом 500 фунтів стерлінгів або 2500 канадських доларів на рік. У цьому університеті Резерфорд плідно співпрацював із Фредеріком Содді, який на той час працював молодшим лаборантом хімічного факультету, майбутнім (як і Резерфорд) нобелівським лауреатом з хімії (1921). Багато необхідної для дослідів апаратури Резерфорд створював власними руками. Він працював у Монреалі досить довго — сім років. Виняток становив 1900 рік, коли під час короткої поїздки в Нову Зеландію Резерфорд одружився з Мері Ньютон.
Перебуваючи у Канаді, він зробив фундаментальні відкриття: ним була відкрита еманація торію і розгадана природа так званої індукованої радіоактивності, спільно з Содді він відкрив радіоактивний розпад та його закон. Тут він опублікував 66 наукових статей і написав книгу «Радіоактивність» (англ. «Radio-activity»). У своїй класичній праці Резерфорд і Содді торкнулися фундаментального питання про енергію радіоактивних перетворень. Після обчислення енергії альфа-частинок, які випромінювались радієм, вони зробили висновок, що «енергія радіоактивних перетворень, принаймні, у 20000 разів, а може, і в мільйон разів перевищує енергію будь-якого молекулярного перетворення» Резерфорд і Содді зробили висновок, що «енергія, прихована в атомі, є у багато разів більшою від енергії, яка вивільняється при звичайному хімічному перетворенні». Ця величезна енергія, на їхню думку, повинна враховуватися «при поясненні явищ космічної фізики». Зокрема, сталість сонячної енергії можна пояснити тим, «що на Сонці тривають процеси субатомного перетворення». 1903 року Резерфорд і Содді висунули й довели революційну ідею про перетворення елементів у процесі радіоактивного розпаду.
Отримавши широку популярність завдяки своїм роботам в області радіоактивності, Резерфорд став затребуваним науковцем і отримав численні пропозиції роботи в науково-дослідних центрах різних країн світу. Навесні 1907 року він покинув Канаду і розпочав професорську діяльність в університеті Вікторії (нині — Манчестерський університет) в Манчестері, де його зарплата стала вищою приблизно у 2,5 рази. Розпочався новий період його життя. У Манчестері Резерфорд розгорнув кипучу діяльність, залучаючи молодих науковців з різних країн світу. Одним з його діяльних співробітників був німецький фізик Ганс Гейгер, творець першого лічильника елементарних частинок (лічильника Гейгера). У Манчестері з Резерфордом працювали Е. Марсден, К. Фаянс, Г. Мозлі, Г. Гевеші й інші фізики та хіміки.
У 1908 році Резерфорду було присуджено Нобелівську премію з хімії «за проведені ним дослідження в царині розпаду елементів у хімії радіоактивних речовин». У своїй вступній промові від імені Шведської королівської академії наук член нобелівського комітету з фізики К. Б. Хассельберг вказав на зв'язок між роботою, проведеною Резерфордом, і роботами Томсона, Анрі Беккереля, П'єра та Марії Кюрі: «Відкриття привели до приголомшливого висновку: хімічний елемент … здатний перетворюватися на інші елементи», — сказав Хассельберг.
Важливою подією в житті стало обрання Резерфорда членом Лондонського Королівського товариства у 1903 році, а з 1925 до 1930 року він обіймав пост її президента.
Після отримання Нобелівської премії Резерфорд зайнявся вивченням явища, яке спостерігалося при бомбардуванні пластинки тонкої золотої фольги альфа-частинками, випромінюваними таким радіоактивним елементом, як уран. Виявилося, що за допомогою кута відбиття альфа-частинок можна вивчати структуру стійких елементів, з яких складається пластинка. Розмірковуючи над цим явищем, Резерфорд в 1911 році запропонував нову модель атома. Відповідно до його теорії, яка сьогодні стала загальноприйнятою, позитивно заряджені частки зосереджені у важкому центрі атома, а негативно заряджені (електрони) знаходяться на орбіті ядра, на досить великій відстані від нього.
У 1914 році Резерфорд удостоєний дворянського титулу і став «сером Ернстом». 12 лютого в Букінгемському палаці король посвятив його в лицарі.
Після війни він повернувся до манчестерської лабораторії і в 1919 році зробив ще одне фундаментальне відкриття. Резерфорду вдалося провести штучним шляхом першу реакцію перетворення атомів.
Останні роки життя
У 1919 році Резерфорд перейшов до Кембриджського університету, ставши наступником Томсона як професор експериментальної фізики і директор Кавендіської лабораторії, а в 1921-му обійняв посаду професора природничих наук у Королівському інституті в Лондоні. 1925 року був нагороджений британським орденом «За заслуги». 1930 року Резерфорд був призначений головою урядової консультативної ради Управління наукових і промислових досліджень. 1931 року він отримав звання лорда і став членом палати лордів англійського парламенту
Свій геральдичний герб, затверджений у 1931 році, пер Англії барон Резерфорд Нельсон (так став називатись великий фізик після отримання дворянського звання) увінчав пташкою ківі, символом Нової Зеландії. Рисунок герба — зображення експоненти — кривої, яка характеризує монотонний процес зменшення з часом кількості радіоактивних атомів.
У 1931–1933 роках Резерфорд був президентом Інституту фізики (англ. Institute of Physics).
Ернест Резерфорд помер 19 жовтня 1937 року через чотири дні після термінової операції з приводу несподіваного захворювання — защемлення грижі — у віці 66 років. Його поховано у Вестмінстерському абатстві, поряд з могилами І. Ньютона, Ч. Дарвіна та М. Фарадея.
Наукові досягнення
Дослідження радіоактивності
Радіоактивність у 1896 році відкрив французький дослідник Антуан Анрі Беккерель, коли проводив експерименти з урановими сполуками. Але незабаром Беккерель утратив цікавість до цього напрямку, і велика частина основних знань у царині радіоактивності походить з ґрунтовних досліджень Резерфорда. Марі і П'єр Кюрі відкрили ще два радіоактивні елементи — полоній і радій.
Одне з перших відкриттів Резерфорда полягало в тому, що радіоактивне випромінювання урану складається з двох різних компонентів, які науковець назвав альфа- і бета-променями. Пізніше він продемонстрував природу кожного компоненту (вони складаються з швидких частинок) і показав, що існує ще й третя складова, яку назвав гамма-променями.
Важлива характеристика радіоактивності — пов'язана з нею енергія. Беккерель, подружжя Кюрі та багато інших науковців уявляли енергію зовнішнім джерелом. Але Резерфорд довів, що дана енергія — яка набагато більша ніж та, що звільняється при хімічних реакціях, — виходить зсередини окремих атомів урану. Цим він поклав початок важливої концепції атомної енергії.
Перетворення хімічних елементів
Дослідники завжди припускали, що окремі атоми неподільні та незмінні. Але Резерфорд (за допомогою талановитого молодого помічника Фредеріка Содді) зміг показати, що після випромінювання альфа- або бета-променів, атом перетворюється на атом іншого хімічного елементу. Спочатку хіміки не могли в це повірити. Проте Резерфорд і Содді провели цілу серію експериментів з радіоактивним розпадом і трансформували уран у свинець. Крім того Резерфорд виміряв швидкість розпаду і сформулював важливу концепцію «напіврозпаду». Це незабаром привело до методу радіоактивного датування, яке стало одним із найважливіших наукових інструментів і знайшло широке застосування в геології, археології, астрономії і в багатьох інших науках.
Ця серія відкриттів принесла Резерфорду в 1908 році Нобелівську премію з хімії (пізніше Нобелівську премію отримав і Содді), але його найбільше досягнення було ще попереду. Він відмітив, що швидкорухомі альфа-частки здатні проходити крізь тонку золоту фольгу (не залишаючи видимих слідів), але при цьому злегка відхиляються. Виникло припущення, що атоми золота, тверді, непроникні, як «крихітні більярдні кулі» — як раніше вважали науковці, — були м'якими всередині. Все виглядало так, ніби менші й твердіші альфа-частинки можуть проходити крізь атоми золота як високошвидкісна куля через желе.
Планетарна модель атома
Але Резерфорд (працюючи з Гансом Гейгером і Ернестом Марсденом, своїми двома молодими помічниками) виявив, що деякі альфа-частинки, проходячи крізь золоту фольгу, відхиляються дуже сильно. Фактично деякі взагалі відлітають назад. Відчувши, що за цим криється щось важливе, науковець ретельно порахував кількість частинок, які полетіли в кожному напрямі. Потім шляхом складного, але цілком переконливого математичного аналізу розсіяння на кулонівському центрі він показав єдиний шлях, яким можна було пояснити результати експериментів: атом золота складався майже повністю з порожнього простору, а практично вся атомна маса була сконцентрована в маленькому центрі розсіяння, який пізніше отримав назву «ядра» атома.
Одним ударом праця Резерфорда назавжди змінила традиційне бачення світу. Якщо навіть шматок металу — який здається найтвердішим зі всіх предметів — був переважно порожнім простором, значить, все, що вважалося речовинним, раптом розвалилося на крихітні піщинки, які метушаться в неосяжній порожнечі.
Відкриття Резерфордом атомних ядер є основою всіх сучасних теорій будови атома. Коли Нільс Бор через два роки опублікував відому працю, яка описує атом як мініатюрну сонячну систему, керовану квантовою механікою, він використовував для своєї моделі за відправну точку ядерну теорію Резерфорда. Так само вчинили Вернер Карл Гейзенберг і Ервін Шредінгер, коли вони сконструювали складніші атомні моделі, використовуючи класичну і хвильову механіку.
Відкриття Резерфорда також призвело до появи нової гілки науки: дослідження атомного ядра. У цій царині Резерфордові теж випало стати піонером. 1919 року він досяг успіху при трансформації ядер азоту в ядра кисню, обстрілюючи перші швидкими альфа-частками. Це було досягнення, про яке мріяли стародавні алхіміки.
Незабаром стало ясно, що ядерні трансформації можуть бути джерелом енергії Сонця. Більше того, трансформація атомних ядер є ключовим процесом в атомній зброї і на атомних електростанціях. Отже, відкриття Резерфорда викликає набагато більший інтерес, ніж просто академічний.
Особистість та значення
Особа Резерфорда постійно вражала всіх, хто з ним зустрічався. Він був кремезною людиною з гучним голосом, безмежною енергією і помітним браком скромності. Коли колеги відзначали надприродну здатність Резерфорда завжди знаходитися «на гребені хвилі» наукових досліджень, він відразу відповідав: «А чом би й ні? Адже це я викликав хвилю, чи не так?» Небагато науковців стали б заперечувати проти цього твердження.
Ернеста Резерфорда вважають найвизначнішим фізиком-експериментатором ХХ сторіччя. Він є центральною фігурою в пізнаннях у царині радіоактивності, а також людиною, яка поклала початок ядерній фізиці. Крім свого величезного теоретичного значення його відкриття отримали широкий спектр застосування, включаючи: ядерна зброя, атомні електростанції, радіоактивне датування і дослідження радіації. Вплив праць Резерфорда на світ величезний. Він продовжує рости і, схоже, ще збільшиться в майбутньому.
[en] 1991 року запровадило [en], якою нагороджуються науковці й інженери за значний внесок у розвиток новозеландського суспільства й культури.
Публікації (англ. мовою)
- Radio-activity (1904), 2nd ed. (1905),
- Radioactive Transformations (1906),
- Radiations from Radioactive Substances (1919)
- The Electrical Structure of Matter (1926)
- The Artificial Transmutation of the Elements (1933)
- The Newer Alchemy (1937)
Пам'ять
Резерфорд є одним із найшанованіших у світі науковців. 1914 року Георг V посвятив Резерфорда в лицарі, як лицаря-бакалавра. 1925 року прийняв його в члени ордена Заслуг, а в 1931 році присвоїв Резерфорду титул барона, таким чином він отримав право іменуватися лордом Резерфордом.
На честь Ернеста Резерфорда названо:
- хімічний елемент номер 104 у періодичній системі — Резерфордій, уперше синтезований у 1964 році, який отримав цю назву в 1997 році (до цього мав назву «Курчатовий»);
- лабораторія Резерфорда-Еплтона, одна з національних лабораторій Великої Британії, відкрита 1957 року;
- астероїд (1249) Резерфордія;
- кратер на зворотному боці Місяця;
- Медаль і премія Резерфорда Інституту фізики (Велика Британія);
- Меморіальна медаль Резерфорда Королівського товариства Канади;
- Медаль Резерфорда[en] Королівського товариства Нової Зеландії;
- Рідинний ракетний двигун «Резерфорд» приватної аерокосмічної компанії Rocket Lab.
Див. також
- 1249 Резерфордія — астероїд, який назвали на честь науковця.
Примітки
- Badash L. Encyclopædia Britannica
- http://www.westminster-abbey.org/our-history/famous-people?collection=wma-people&query=ernest+rutherford
- Ernest Rutherford
- The London Gazette 33683 — вип. 33683. — С. 533.
- Earnest Rutherford
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- https://nuclearsafety.gc.ca/fra/resources/canadas-nuclear-history/past-presidents/george-laurence.cfm
- Ernest rutherford
- http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/rutherford.html
- NNDB — 2002.
- www.accademiadellescienze.it
- Lundy D. R. The Peerage
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Рукк, Н.С.. . Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 19 серпня 2009.
- Капица П.Л. Воспоминания о проф. Э. Резерфорде // Успехи физических наук. — 1938. — Т. 19, № 1.
- Данин Д. С. Резерфорд. — М.: Молодая гвардия, 1966. — 624 с.
- http://to-name.ru/biography/ernest-rezerford.htm [ 19 березня 2015 у Wayback Machine.] — Эрнест Резерфорд. Биография
- http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/94407/110/Danin_-_Rezerford.html — Краткая хронология жизни и деятельности Эрнста Резерфорда
- . [en]. 16 жовтня 2007. Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 13 липня 2012.(англ.)
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — . (англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ernest Rutherford |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ернест Резерфорд |
- Нобелівська лекція [ 14 липня 2008 у Wayback Machine.] Хімічна природа Альфа-частинок з радіоактивних речовин на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
- Ернест Резерфорд [ 23 липня 2008 у Wayback Machine.] на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
- Музей Резерфорда. [ 2 травня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
- Rutherford Scientist Supreme. [ 16 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- «Ernest Rutherford 1871–1937 [ 7 грудня 2004 у Wayback Machine.]». A Science Odyssey, pbs.org.
- at www.nzedge.com
- Biography in 1966 Encyclopaedia of New Zealand [ 6 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Rutherford at Canterbury University College. The Rutherford Journal
- : a New Zealand Herald article about Rutherford's contribution to dating the Age of the Earth
- BBC Radio 4: In Our Time — Rutherford [ 28 червня 2008 у Wayback Machine.]
- The Rutherford Collection at his alma mater the University of Canterbury[недоступне посилання з квітня 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Erne st Re zerford angl Ernest Rutherford 30 serpnya 1871 Nova Zelandiya Britanska imperiya 19 zhovtnya 1937 Kembridzh Angliya Britanska imperiya britanskij fizik laureat Nobelivskoyi premiyi z himiyi 1908 Ernest Rezerfordangl Ernest RutherfordNarodivsya30 serpnya 1871 1871 08 30 Spring Grove d Tasman Nova Zelandiya 1 Pomer19 zhovtnya 1937 1937 10 19 66 rokiv Kembridzh Angliya Britanska imperiyaPohovannyaVestminsterske abatstvo 2 3 Misce prozhivannya Velika BritaniyaKrayina Nova Zelandiya Velika BritaniyaDiyalnistfizik yadernik himik fizik profesor politik vikladach universitetuAlma mater Kembridzhskij universitetGaluzfizikaZakladUniversitet MakGilla Universitet ManchesteraPosadaPrezident Londonskogo korolivskogo tovaristva d 3 chlen Palati lordiv d 4 i Lengvortivskij profesorNaukovij stupinbakalavr mistectv 5 magistr mistectv d 5 bakalavr nauk d 5 i doktor nauk d 5 Naukovij kerivnikDzhozef Dzhon TomsonVchiteliDzhozef Dzhon TomsonVidomi uchniP L Kapicya Mark Olifant Patrik Blekett Gans Gejger Frederik Soddi Ernest Volton Dzhejms Chedvik Dzhon Kokroft Edvard Epplton Otto GanAspiranti doktorantid d Edvard Viktor Epplton 6 d d d 7 Sesil Frenk Pavell 8 d 7 Ernest Tomas Sinton Volton 7 d Hariton Yulij Borisovich Gans Vilgelm Gajger 7 Kapicya Petro Leonidovich Devid Shenberg d Dzhejms Chedvik 7 Ralf Fauler 9 Duglas Gartri 7 Mark Lourens Olifant 7 Dzhon Duglas Kokroft 7 d 7 Patrik Blekett 7 Ernest Marsden 7 d 7 d 7 d 7 Ernest Marsden 7 Mark Lourens Olifant 7 Ernest Tomas Sinton Volton 7 d d 10 Chlenstvoorden Zaslug 3 Londonske korolivske tovaristvo 3 Leopoldina 11 Papska akademiya nauk 12 3 Bavarska akademiya nauk 3 Akademiya nauk SRSR 3 Shvedska korolivska akademiya nauk 3 Francuzka akademiya nauk 3 Amerikanska akademiya mistectv i nauk 3 Rosijska akademiya nauk 3 Prusska akademiya nauk 3 Amerikanske filosofske tovaristvo 13 3 d 3 Niderlandska korolivska akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShA d Turinska akademiya nauk 14 Vidomij zavdyaki Rezerfordivske rozsiyuvannya struktura atomaBatkod 15 Matid 16 U shlyubi zd 3 Ditid 15 RodichiRalf FaulerNagorodid 1916 medal Matteuchchi 1913 medal Franklina 1924 Medal Elliota Kressona 1910 chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva Lektorska premiya Faradeya 1936 medal Vilgelma Eksnera 1936 medal Faradeya 1930 Medal Rumforda 1904 medal Alberta 1928 Bejkerivska lekciya 1920 1904 d 1919 d lekciya Gatri d 1927 d 1933 Premiya Bressi 1903 Sillimanivski memorialni lekciyi 1905 d 1910 d 1922 Medal i premiya Majkla Faradeya d 1931 d 1919 d 1925 AvtografRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Ernest Rezerford u Vikishovishi Rezerford vidomij peredusim eksperimentami z rozsiyuvannya alfa chastinok Rezerfordivske rozsiyannya zavdyaki yakomu vin vstanoviv strukturu atoma yak sistemi yaka skladayetsya iz malogo za rozmirami pozitivno zaryadzhenogo yadra j elektroniv BiografiyaMolodi roki ta navchannya Gerb Ernesta Rezerforda Narodivsya u Novij Zelandiyi u nevelikomu selishi Spring Gruv angl Spring Grove roztashovanomu na pivnochi Pivdennogo ostrova poblizu mista Nelsona v sim yi kolisnika ta silskoyi vchitelki Batko Dzhejms Rezerford immigruvav z mista Pert Shotlandiya a mati Marta Tompson rodom z Gornchercha grafstvo Esseks Angliya Ernest buv chetvertoyu ditinoyu u sim yi z dvanadcyati ditej Mav na divo horoshu pam yat i bogatirske zdorov ya ta silu Pid kerivnictvom batka hlopchik otrimav horoshu pidgotovku dlya roboti v majsterni sho zgodom dopomoglo jomu pri konstruyuvanni ta stvorenni naukovoyi aparaturi Z vidznakoyu zakinchiv pochatkovu shkolu u en de u toj chas meshkala sim ya otrimav 580 baliv z 600 mozhlivih i premiyu u 50 funtiv sterlingiv dlya prodovzhennya navchannya v koledzhi provinciyi Nelson kudi vstupiv u 1887 roci Chergova stipendiya dozvolila jomu prodovzhiti navchannya v Kenterberi koledzhi u Krajstcherchi teper en Na ti chasi ce buv malenkij universitet de navchalos 150 studentiv i vikladali vsogo 7 profesoriv Rezerford zahopivsya naukoyu i z pershogo dnya pochav doslidnicku robotu U koledzhi na Rezerforda znachnij vpliv spravili jogo vchiteli vikladach fiziki j himiyi E U Bikerton j matematik Dzh H H Kuk Pislya togo yak u 1892 roci Rezerfordu bulo prisudzheno stupin bakalavra gumanitarnih nauk vin zalishivsya v Kenterberi koledzhi i prodovzhiv svoyi zanyattya zavdyaki otrimanij stipendiyi z matematiki Na nastupnij rik vin stav magistrom gumanitarnih nauk krashe vsih sklavshi ispiti z matematiki ta fiziki Jogo magisterska robota Magnetizaciya zaliza pri visokochastotnih rozryadah stosuvalasya viyavlennya visokochastotnih radiohvil isnuvannya yakih bulo dovedeno bilya desyati rokiv tomu Dlya togo shob vivchiti ce yavishe vin skonstruyuvav bezdrotovij radioprijmach yak ce zrobiv G Markoni za kilka rokiv do togo U 1894 roci v Novinah filosofskogo institutu Novoyi Zelandiyi z yavilasya jogo persha drukovana pracya Namagnichuvannya zaliza visokochastotnimi rozryadami yaka stosuvalas pitan viyavlennya visokochastotnih elektromagnitnih poliv isnuvannya yakih bulo dovedene u 1888 roci nimeckim fizikom G Gercom Rezerford vinajshov ta skonstruyuvav prilad magnitnij detektor odin z pershih prijmachiv elektromagnitnih hvil Pislya zakinchennya universitetu u 1894 roci Rezerford protyagom roku vchitelyuvav u serednij shkoli Najobdarovanishim molodim piddanim britanskoyi koroni yaki prozhivali v koloniyah odin raz u dva roki nadavalas osobliva stipendiya imeni Vsesvitnoyi vistavki 1851 roku 150 funtiv sterlingiv na rik yaka davala mozhlivist podalshogo prosuvannya u nauci v Angliyi 1895 roku cya stipendiya viyavilas vakantnoyu pershij kandidat na neyi vidmovivsya za simejnimi obstavinami drugim kandidatom buv Rezerford Voseni togo zh roku za pozicheni groshi na kvitok na paroplav do Velikoyi Britaniyi Rezerford pribuv v Angliyu v Kavendisku laboratoriyu Kembridzhskogo universiteti i stav pershim doktorantom yiyi direktora Dzhozefa Dzhona Tomsona 1895 rik buv pershim rokom koli za iniciativoyu Dzh Dzh Tomsona studenti yaki zakinchili inshi universiteti mogli prodovzhuvati naukovu robotu v laboratoriyah Kembridzha Razom z Rezerfordom ciyeyu nagodoyu skoristalis Dzhon Taunsend ta Pol Lanzheven Z Lanzhevenom Rezerford pracyuvav v odnij kimnati j podruzhivsya z nim cya druzhba prodovzhilas do kincya yih zhittya U tomu zh 1895 roci vidbulis zaruchini z Meri Dzhordzhinoyu Nyuton angl Mary Georgina Newton 1876 1945 dochkoyu hazyajki pansionu u yakomu prozhivav Rezerford Vzyali shlyub voni u 1900 roci 30 bereznya 1901 roku v nih narodilas dochka Ejlin Meri angl Eileen Mary 1901 1930 zgodom druzhina Ralfa Faulera vidomogo astrofizika Zhittya u nauci Rezerford planuvav zajmatis detektorom radiohvil sklasti ekzameni z fiziki j otrimati stupin magistra Ale u nastupnomu roci viyavilos sho derzhavna poshta Velikoyi Britaniyi viddala perevagu u finansuvanni Gulyelmo Markoni u doslidzhenni elektromagnitnih hvil ta vidmovila u finansuvanni analogichnih robit Kavendiskoyi laboratoriyi Otrimuvanoyi stipendiyi brakuvalo navit na harchuvannya tomu Rezerford zmushenij buv repetitorstvuvati ta asistentstvuvati u Dzh Dzh Tomsona z pitan vivchennya yavisha ionizaciyi gaziv pid vplivom rentgenivskih promeniv Tomson buv gliboko vrazhenij provedenim Rezerfordom doslidzhennyam radiohvil i u 1896 roci zaproponuvav molodomu naukovcyu spilno vivchati vpliv rentgenivskih promeniv na elektrichni rozryadi v gazah U tomu zh roci z yavilasya spilna robota Tomsona i Rezerforda Pro prohodzhennya elektriki cherez gazi piddani vplivu promeniv Rentgena U nastupnomu roci vijshla u svit zaklyuchna stattya Rezerforda Magnitnij detektor elektrichnih hvil i deyaki jogo zastosuvannya Pislya cogo vin povnistyu zoserediv svoyi sili na doslidzhenni gazovogo rozryadu 1897 roku z yavilasya i jogo nova robota Pro elektrizaciyu gaziv v umovah diyi rentgenivskih promeniv i pro poglinannya rentgenivskogo viprominyuvannya gazami j parami Spilno z Dzh Dzh Tomsonom Rezerford vidkriv yavishe nasichennya strumu v umovah ionizaciyi gazu Yihnya spivpracya uvinchalasya j inshimi vagomimi rezultatami vklyuchayuchi vidkrittya Tomsonom elektrona atomnoyi chastki yaka nese negativnij elektrichnij zaryad Spirayuchis na svoyi doslidzhennya Tomson i Rezerford visunuli pripushennya sho koli rentgenivski promeni prohodyat cherez gaz voni rujnuyut atomi cogo gazu vivilnyayuchi odnakove chislo pozitivno i negativno zaryadzhenih chastinok Ci chastinki voni nazvali ionami Pislya ciyeyi roboti Rezerford zajnyavsya vivchennyam atomnoyi strukturi U 1898 roci Rezerford vidkriv alfa i beta promeni Cherez rik fr Paul Ulrich Villard 1860 1934 roki vidkriv gamma promeni nazvu cogo tipu ionizuyuchogo viprominyuvannya yak i pershih dvoh zaproponovano Rezerfordom Z lita 1898 roku naukovec zrobiv pershi kroki u doslidzhenni nedavno vidkritogo yavisha radioaktivnosti uranu i toriyu Voseni Rezerford na propoziciyu Tomsona podolavshi konkurs z 5 pretendentiv obijnyav posadu profesora universitetu Makgilla v Monreali Kanada z okladom 500 funtiv sterlingiv abo 2500 kanadskih dolariv na rik U comu universiteti Rezerford plidno spivpracyuvav iz Frederikom Soddi yakij na toj chas pracyuvav molodshim laborantom himichnogo fakultetu majbutnim yak i Rezerford nobelivskim laureatom z himiyi 1921 Bagato neobhidnoyi dlya doslidiv aparaturi Rezerford stvoryuvav vlasnimi rukami Vin pracyuvav u Monreali dosit dovgo sim rokiv Vinyatok stanoviv 1900 rik koli pid chas korotkoyi poyizdki v Novu Zelandiyu Rezerford odruzhivsya z Meri Nyuton Perebuvayuchi u Kanadi vin zrobiv fundamentalni vidkrittya nim bula vidkrita emanaciya toriyu i rozgadana priroda tak zvanoyi indukovanoyi radioaktivnosti spilno z Soddi vin vidkriv radioaktivnij rozpad ta jogo zakon Tut vin opublikuvav 66 naukovih statej i napisav knigu Radioaktivnist angl Radio activity U svoyij klasichnij praci Rezerford i Soddi torknulisya fundamentalnogo pitannya pro energiyu radioaktivnih peretvoren Pislya obchislennya energiyi alfa chastinok yaki viprominyuvalis radiyem voni zrobili visnovok sho energiya radioaktivnih peretvoren prinajmni u 20000 raziv a mozhe i v miljon raziv perevishuye energiyu bud yakogo molekulyarnogo peretvorennya Rezerford i Soddi zrobili visnovok sho energiya prihovana v atomi ye u bagato raziv bilshoyu vid energiyi yaka vivilnyayetsya pri zvichajnomu himichnomu peretvorenni Cya velichezna energiya na yihnyu dumku povinna vrahovuvatisya pri poyasnenni yavish kosmichnoyi fiziki Zokrema stalist sonyachnoyi energiyi mozhna poyasniti tim sho na Sonci trivayut procesi subatomnogo peretvorennya 1903 roku Rezerford i Soddi visunuli j doveli revolyucijnu ideyu pro peretvorennya elementiv u procesi radioaktivnogo rozpadu Otrimavshi shiroku populyarnist zavdyaki svoyim robotam v oblasti radioaktivnosti Rezerford stav zatrebuvanim naukovcem i otrimav chislenni propoziciyi roboti v naukovo doslidnih centrah riznih krayin svitu Navesni 1907 roku vin pokinuv Kanadu i rozpochav profesorsku diyalnist v universiteti Viktoriyi nini Manchesterskij universitet v Manchesteri de jogo zarplata stala vishoyu priblizno u 2 5 razi Rozpochavsya novij period jogo zhittya U Manchesteri Rezerford rozgornuv kipuchu diyalnist zaluchayuchi molodih naukovciv z riznih krayin svitu Odnim z jogo diyalnih spivrobitnikiv buv nimeckij fizik Gans Gejger tvorec pershogo lichilnika elementarnih chastinok lichilnika Gejgera U Manchesteri z Rezerfordom pracyuvali E Marsden K Fayans G Mozli G Geveshi j inshi fiziki ta himiki U 1908 roci Rezerfordu bulo prisudzheno Nobelivsku premiyu z himiyi za provedeni nim doslidzhennya v carini rozpadu elementiv u himiyi radioaktivnih rechovin U svoyij vstupnij promovi vid imeni Shvedskoyi korolivskoyi akademiyi nauk chlen nobelivskogo komitetu z fiziki K B Hasselberg vkazav na zv yazok mizh robotoyu provedenoyu Rezerfordom i robotami Tomsona Anri Bekkerelya P yera ta Mariyi Kyuri Vidkrittya priveli do prigolomshlivogo visnovku himichnij element zdatnij peretvoryuvatisya na inshi elementi skazav Hasselberg Vazhlivoyu podiyeyu v zhitti stalo obrannya Rezerforda chlenom Londonskogo Korolivskogo tovaristva u 1903 roci a z 1925 do 1930 roku vin obijmav post yiyi prezidenta Pislya otrimannya Nobelivskoyi premiyi Rezerford zajnyavsya vivchennyam yavisha yake sposterigalosya pri bombarduvanni plastinki tonkoyi zolotoyi folgi alfa chastinkami viprominyuvanimi takim radioaktivnim elementom yak uran Viyavilosya sho za dopomogoyu kuta vidbittya alfa chastinok mozhna vivchati strukturu stijkih elementiv z yakih skladayetsya plastinka Rozmirkovuyuchi nad cim yavishem Rezerford v 1911 roci zaproponuvav novu model atoma Vidpovidno do jogo teoriyi yaka sogodni stala zagalnoprijnyatoyu pozitivno zaryadzheni chastki zoseredzheni u vazhkomu centri atoma a negativno zaryadzheni elektroni znahodyatsya na orbiti yadra na dosit velikij vidstani vid nogo U 1914 roci Rezerford udostoyenij dvoryanskogo titulu i stav serom Ernstom 12 lyutogo v Bukingemskomu palaci korol posvyativ jogo v licari Pislya vijni vin povernuvsya do manchesterskoyi laboratoriyi i v 1919 roci zrobiv she odne fundamentalne vidkrittya Rezerfordu vdalosya provesti shtuchnim shlyahom pershu reakciyu peretvorennya atomiv Ostanni roki zhittya U 1919 roci Rezerford perejshov do Kembridzhskogo universitetu stavshi nastupnikom Tomsona yak profesor eksperimentalnoyi fiziki i direktor Kavendiskoyi laboratoriyi a v 1921 mu obijnyav posadu profesora prirodnichih nauk u Korolivskomu instituti v Londoni 1925 roku buv nagorodzhenij britanskim ordenom Za zaslugi 1930 roku Rezerford buv priznachenij golovoyu uryadovoyi konsultativnoyi radi Upravlinnya naukovih i promislovih doslidzhen 1931 roku vin otrimav zvannya lorda i stav chlenom palati lordiv anglijskogo parlamentu Svij geraldichnij gerb zatverdzhenij u 1931 roci per Angliyi baron Rezerford Nelson tak stav nazivatis velikij fizik pislya otrimannya dvoryanskogo zvannya uvinchav ptashkoyu kivi simvolom Novoyi Zelandiyi Risunok gerba zobrazhennya eksponenti krivoyi yaka harakterizuye monotonnij proces zmenshennya z chasom kilkosti radioaktivnih atomiv U 1931 1933 rokah Rezerford buv prezidentom Institutu fiziki angl Institute of Physics Ernest Rezerford pomer 19 zhovtnya 1937 roku cherez chotiri dni pislya terminovoyi operaciyi z privodu nespodivanogo zahvoryuvannya zashemlennya grizhi u vici 66 rokiv Jogo pohovano u Vestminsterskomu abatstvi poryad z mogilami I Nyutona Ch Darvina ta M Faradeya Naukovi dosyagnennyaDoslidzhennya radioaktivnosti Radioaktivnist u 1896 roci vidkriv francuzkij doslidnik Antuan Anri Bekkerel koli provodiv eksperimenti z uranovimi spolukami Ale nezabarom Bekkerel utrativ cikavist do cogo napryamku i velika chastina osnovnih znan u carini radioaktivnosti pohodit z gruntovnih doslidzhen Rezerforda Mari i P yer Kyuri vidkrili she dva radioaktivni elementi polonij i radij Odne z pershih vidkrittiv Rezerforda polyagalo v tomu sho radioaktivne viprominyuvannya uranu skladayetsya z dvoh riznih komponentiv yaki naukovec nazvav alfa i beta promenyami Piznishe vin prodemonstruvav prirodu kozhnogo komponentu voni skladayutsya z shvidkih chastinok i pokazav sho isnuye she j tretya skladova yaku nazvav gamma promenyami Vazhliva harakteristika radioaktivnosti pov yazana z neyu energiya Bekkerel podruzhzhya Kyuri ta bagato inshih naukovciv uyavlyali energiyu zovnishnim dzherelom Ale Rezerford doviv sho dana energiya yaka nabagato bilsha nizh ta sho zvilnyayetsya pri himichnih reakciyah vihodit zseredini okremih atomiv uranu Cim vin poklav pochatok vazhlivoyi koncepciyi atomnoyi energiyi Peretvorennya himichnih elementiv Doslidniki zavzhdi pripuskali sho okremi atomi nepodilni ta nezminni Ale Rezerford za dopomogoyu talanovitogo molodogo pomichnika Frederika Soddi zmig pokazati sho pislya viprominyuvannya alfa abo beta promeniv atom peretvoryuyetsya na atom inshogo himichnogo elementu Spochatku himiki ne mogli v ce poviriti Prote Rezerford i Soddi proveli cilu seriyu eksperimentiv z radioaktivnim rozpadom i transformuvali uran u svinec Krim togo Rezerford vimiryav shvidkist rozpadu i sformulyuvav vazhlivu koncepciyu napivrozpadu Ce nezabarom privelo do metodu radioaktivnogo datuvannya yake stalo odnim iz najvazhlivishih naukovih instrumentiv i znajshlo shiroke zastosuvannya v geologiyi arheologiyi astronomiyi i v bagatoh inshih naukah Laboratoriya Ernesta Rezerforda Cya seriya vidkrittiv prinesla Rezerfordu v 1908 roci Nobelivsku premiyu z himiyi piznishe Nobelivsku premiyu otrimav i Soddi ale jogo najbilshe dosyagnennya bulo she poperedu Vin vidmitiv sho shvidkoruhomi alfa chastki zdatni prohoditi kriz tonku zolotu folgu ne zalishayuchi vidimih slidiv ale pri comu zlegka vidhilyayutsya Viniklo pripushennya sho atomi zolota tverdi nepronikni yak krihitni bilyardni kuli yak ranishe vvazhali naukovci buli m yakimi vseredini Vse viglyadalo tak nibi menshi j tverdishi alfa chastinki mozhut prohoditi kriz atomi zolota yak visokoshvidkisna kulya cherez zhele Planetarna model atoma Dokladnishe Planetarna model atoma Porivnyannya modelej prohodzhennya alfa chastinok cherez atom u modeli slivovogo pudingu Dzhej Dzhej Tomsona ta planetarnij modeli Rezerforda Ale Rezerford pracyuyuchi z Gansom Gejgerom i Ernestom Marsdenom svoyimi dvoma molodimi pomichnikami viyaviv sho deyaki alfa chastinki prohodyachi kriz zolotu folgu vidhilyayutsya duzhe silno Faktichno deyaki vzagali vidlitayut nazad Vidchuvshi sho za cim kriyetsya shos vazhlive naukovec retelno porahuvav kilkist chastinok yaki poletili v kozhnomu napryami Potim shlyahom skladnogo ale cilkom perekonlivogo matematichnogo analizu rozsiyannya na kulonivskomu centri vin pokazav yedinij shlyah yakim mozhna bulo poyasniti rezultati eksperimentiv atom zolota skladavsya majzhe povnistyu z porozhnogo prostoru a praktichno vsya atomna masa bula skoncentrovana v malenkomu centri rozsiyannya yakij piznishe otrimav nazvu yadra atoma Odnim udarom pracya Rezerforda nazavzhdi zminila tradicijne bachennya svitu Yaksho navit shmatok metalu yakij zdayetsya najtverdishim zi vsih predmetiv buv perevazhno porozhnim prostorom znachit vse sho vvazhalosya rechovinnim raptom rozvalilosya na krihitni pishinki yaki metushatsya v neosyazhnij porozhnechi Vidkrittya Rezerfordom atomnih yader ye osnovoyu vsih suchasnih teorij budovi atoma Koli Nils Bor cherez dva roki opublikuvav vidomu pracyu yaka opisuye atom yak miniatyurnu sonyachnu sistemu kerovanu kvantovoyu mehanikoyu vin vikoristovuvav dlya svoyeyi modeli za vidpravnu tochku yadernu teoriyu Rezerforda Tak samo vchinili Verner Karl Gejzenberg i Ervin Shredinger koli voni skonstruyuvali skladnishi atomni modeli vikoristovuyuchi klasichnu i hvilovu mehaniku Vidkrittya Rezerforda takozh prizvelo do poyavi novoyi gilki nauki doslidzhennya atomnogo yadra U cij carini Rezerfordovi tezh vipalo stati pionerom 1919 roku vin dosyag uspihu pri transformaciyi yader azotu v yadra kisnyu obstrilyuyuchi pershi shvidkimi alfa chastkami Ce bulo dosyagnennya pro yake mriyali starodavni alhimiki Nezabarom stalo yasno sho yaderni transformaciyi mozhut buti dzherelom energiyi Soncya Bilshe togo transformaciya atomnih yader ye klyuchovim procesom v atomnij zbroyi i na atomnih elektrostanciyah Otzhe vidkrittya Rezerforda viklikaye nabagato bilshij interes nizh prosto akademichnij Osobistist ta znachennyaPam yatnik molodomu Rezerfordu v Osoba Rezerforda postijno vrazhala vsih hto z nim zustrichavsya Vin buv kremeznoyu lyudinoyu z guchnim golosom bezmezhnoyu energiyeyu i pomitnim brakom skromnosti Koli kolegi vidznachali nadprirodnu zdatnist Rezerforda zavzhdi znahoditisya na grebeni hvili naukovih doslidzhen vin vidrazu vidpovidav A chom bi j ni Adzhe ce ya viklikav hvilyu chi ne tak Nebagato naukovciv stali b zaperechuvati proti cogo tverdzhennya Ernesta Rezerforda vvazhayut najviznachnishim fizikom eksperimentatorom HH storichchya Vin ye centralnoyu figuroyu v piznannyah u carini radioaktivnosti a takozh lyudinoyu yaka poklala pochatok yadernij fizici Krim svogo velicheznogo teoretichnogo znachennya jogo vidkrittya otrimali shirokij spektr zastosuvannya vklyuchayuchi yaderna zbroya atomni elektrostanciyi radioaktivne datuvannya i doslidzhennya radiaciyi Vpliv prac Rezerforda na svit velicheznij Vin prodovzhuye rosti i shozhe she zbilshitsya v majbutnomu en 1991 roku zaprovadilo en yakoyu nagorodzhuyutsya naukovci j inzheneri za znachnij vnesok u rozvitok novozelandskogo suspilstva j kulturi Publikaciyi angl movoyu Radio activity 1904 2nd ed 1905 ISBN 978 1 60355 058 1 Radioactive Transformations 1906 ISBN 978 1 60355 054 3 Radiations from Radioactive Substances 1919 The Electrical Structure of Matter 1926 The Artificial Transmutation of the Elements 1933 The Newer Alchemy 1937 Pam yatRezerford ye odnim iz najshanovanishih u sviti naukovciv 1914 roku Georg V posvyativ Rezerforda v licari yak licarya bakalavra 1925 roku prijnyav jogo v chleni ordena Zaslug a v 1931 roci prisvoyiv Rezerfordu titul barona takim chinom vin otrimav pravo imenuvatisya lordom Rezerfordom Na chest Ernesta Rezerforda nazvano himichnij element nomer 104 u periodichnij sistemi Rezerfordij upershe sintezovanij u 1964 roci yakij otrimav cyu nazvu v 1997 roci do cogo mav nazvu Kurchatovij laboratoriya Rezerforda Epltona odna z nacionalnih laboratorij Velikoyi Britaniyi vidkrita 1957 roku asteroyid 1249 Rezerfordiya krater na zvorotnomu boci Misyacya Medal i premiya Rezerforda Institutu fiziki Velika Britaniya Memorialna medal Rezerforda Korolivskogo tovaristva Kanadi Medal Rezerforda en Korolivskogo tovaristva Novoyi Zelandiyi Ridinnij raketnij dvigun Rezerford privatnoyi aerokosmichnoyi kompaniyi Rocket Lab Zobrazhenij na banknoti 100 dolariv Novoyi Zelandiyi Div takozh1249 Rezerfordiya asteroyid yakij nazvali na chest naukovcya PrimitkiBadash L Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 http www westminster abbey org our history famous people collection wma people amp query ernest rutherford Ernest Rutherford The London Gazette 33683 vip 33683 S 533 d Track Q109162013 Earnest Rutherford Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 https nuclearsafety gc ca fra resources canadas nuclear history past presidents george laurence cfm Ernest rutherford http www pas va content accademia en academicians deceased rutherford html NNDB 2002 d Track Q1373513 www accademiadellescienze it d Track Q107212659 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Rukk N S Arhiv originalu za 21 lyutogo 2009 Procitovano 19 serpnya 2009 Kapica P L Vospominaniya o prof E Rezerforde Uspehi fizicheskih nauk 1938 T 19 1 Danin D S Rezerford M Molodaya gvardiya 1966 624 s http to name ru biography ernest rezerford htm 19 bereznya 2015 u Wayback Machine Ernest Rezerford Biografiya http www e reading lib org chapter php 94407 110 Danin Rezerford html Kratkaya hronologiya zhizni i deyatelnosti Ernsta Rezerforda en 16 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 20 sichnya 2012 Procitovano 13 lipnya 2012 angl Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 angl PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ernest RutherfordVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Ernest RezerfordNobelivska lekciya 14 lipnya 2008 u Wayback Machine Himichna priroda Alfa chastinok z radioaktivnih rechovin na sajti Nobelivskogo komitetu angl Ernest Rezerford 23 lipnya 2008 u Wayback Machine na sajti Nobelivskogo komitetu angl Muzej Rezerforda 2 travnya 2006 u Wayback Machine angl Rutherford Scientist Supreme 16 kvitnya 2020 u Wayback Machine Ernest Rutherford 1871 1937 7 grudnya 2004 u Wayback Machine A Science Odyssey pbs org at www nzedge com Biography in 1966 Encyclopaedia of New Zealand 6 chervnya 2008 u Wayback Machine Rutherford at Canterbury University College The Rutherford Journal a New Zealand Herald article about Rutherford s contribution to dating the Age of the Earth BBC Radio 4 In Our Time Rutherford 28 chervnya 2008 u Wayback Machine The Rutherford Collection at his alma mater the University of Canterbury nedostupne posilannya z kvitnya 2019