Леонід Петрович Радін 9 21 серпня 1860 18600821 Раненбург 16 29 березня 1900 Ялта російський революціонер поет хімік вин

Леонід Петрович Радін (9 (21) серпня 1860(18600821), Раненбург — 16 (29) березня 1900, Ялта) — російський революціонер, поет, хімік, винахідник.

Леонід Петрович Радін
рос. Леонид Петрович Радин

Народився	9 (21) серпня 1860 Раненбург
Помер	16 (29) березня 1900 (39 років) Ялта
Поховання	Полікурівський меморіал
Підданство	Російська імперія
Діяльність	поет
Alma mater	^d, Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1888) і ^d
Вчителі	Менделєєв Дмитро Іванович
Знання мов	російська
Роботи у Вікіджерелах Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 9 (21 серпня) 1860 року в місті Раненбурзі (нині місто Чаплигін Липецької області Росії). У 1879–1880 роках навчався в Московському, а у 1884–1888 роках у Петербурзькому університетах. Учень Д. І. Менделєєва.

Вів пропаганду в соціал-демократичних гуртках, писав прокламації. У 1895 році була видана і поширена серед робітників популярна книга Радіна (псевдонім Яків Пасинків) «Просте слово про мудровану науку. Початки хімії». В 1894–1895 роках реконструював едісонівський мімеограф (апарат для отримання відбитків тексту), яким забезпечили соціал-демократичні підпільні друкарні. У 1896 році був одним з керівників Московського «Робітничого союзу».

Неодноразово піддавався репресіям. У 1898 році був засланий в місто Яранськ В'ятської губернії (нині Кіровська область). Після закінчення терміну заслання хворим на туберкульоз 13 (26 березня) 1900 року приїхав в Ялту на лікування і 16 (29 березня) 1900 року помер в одному з ялтинських готелів. Був похований на Аутському кладовищі Ялти. На його могилі було зроблено напис: «Дорогому товаришеві від Яранськ друзів».

На Полікурівському меморіалі в Ялті в 1982 році йому встановлена пам'ятна дошка.

Творчість

Автор музики і віршів знаменитого робітничого маршу «Сміливо, товариші, в ногу» (написаний у 1896; опублікований в журналі «Червоний прапор», 1900, № 3) та популярних серед робітників пісень «Знову я чую рідну лучину» і «Сміливіше, друзі, йдемо вперед».

Література

Конарский И Ю., Наши подпольщики (Л. П. Радин и И. Ф. Дубровинский), М., 1925;
Мартынов А. Ф., Для жизни новой, М., 1963.