Пі́стинь — карпатське село в Косівському районі Івано-Франківської області, на Гуцульщині. Розміщене на березі річки Пістиньки, правої притоки Пруту. Населення — 3706 осіб (на 01.01.2021 р.).
село Пістинь | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Івано-Франківська область | ||||
Район | Косівський район | ||||
Громада | Косівська міська громада | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | Перша письмова згадка - 1375 рік | ||||
Населення | ▼3706 (2021) | ||||
Площа | 24,03 км² | ||||
Поштовий індекс | 78633 | ||||
Телефонний код | +380 3478 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°21′42″ пн. ш. 25°01′28″ сх. д. / 48.36167° пн. ш. 25.02444° сх. д.Координати: 48°21′42″ пн. ш. 25°01′28″ сх. д. / 48.36167° пн. ш. 25.02444° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря | 400 м | ||||
Водойми | р. Пістинька | ||||
Відстань до районного центру | 8 км | ||||
Найближча залізнична станція | Коломия (25км) | ||||
Місцева влада | |||||
Карта | |||||
Пістинь | |||||
Пістинь | |||||
Мапа | |||||
Пістинь у Вікісховищі |
Географія
На південно-західній околиці села річка Корови впадає у Пістиньку.
Біля гирла струмка Нижній (Малий) Ардан, правий доплив Пістиньки, поруч з церквою Успіння Пресвятої Богородиці, розташований водоспад Ардан (3 м).
Вершини
- Клифа — 859м;
- Ділок — 578м;
- Голиця — 450м;
- Хребет Каменистий — 700 метрів.
Історія
За легендою, село було засноване монахами. Легенда розповідає, що поселенці, прийшовши сюди, побачили «…довкола пусто, жодної тобі людини за весь день переходу…». «Пусто тут безпечно тут, то ж піст триматимемо, щоб Бог благословив це місце на безпечне щасливе проживання…»
Річ Посполита
Перша письмова згадка про Пістинь з'являється у 1375 році та пов'язана зі з'ясуванням права власності на соляні джерела, що тут знаходились. У 1416 році король Владислав Ягайло підтвердив надання села Пістинь (Pyestina) Василькові Тептуковичу. У податковому реєстрі 1515 року задокументовані 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної.
Своєму розквіту Пістинь завдячує . Соляні промисли були основним джерелом прибутку мешканців Пістиня. Уже в 1515 році в податковому реєстрі основними були податки з солеварень. У ті часи село належало родині Бучацьких, які належали до української шляхти, родовід якої бере свій початок ще з князівських часів.
У планувальному відношенні село мало витягнуту структуру вздовж річки, переважно на лівому березі. У панорамі поселення домінували виробничі споруди солеварних промислів. У північно-східній частині села, на горі Замчище, знаходилось укріплення власника. Це городище — притулок, що складалося з двох частин: верхнього «замчища», тобто самого городища, нижнього «замчища» — форпосту у вигляді валів дерев'яних стін — огорож з вежами, що охороняли підходи до основних укріплень. Власники земель будували такі укріплення в першу чергу для власного захисту від татар. Багато міст зазнавали неодноразових нападів ординців: протягом 1600–1629 pp. на Коломийський повіт, в який входила Косівщина, татари вчинили 20 набігів. Найспустошливіший набіг на Пістинь був у 1621 році.
Немало збитків завдавали селянським господарствам так звані «домашні війни», які вели між собою феодали. 1664 року 24 драгуни з гарматою і понад 400 селян спаського маєтку магната Яблоновського напали на жителів Микитинців і Пістиня. Під час сутички загинуло декілька осіб.
У 1600 році в західній частині села на невеликому столоподібному плато була споруджена дерев'яна п'ятизрубна церква Успіння Пресвятої Діви. З метою захисту від знищення та розорення святині, навколо звели монастирське укріплення з валами, кам'яними мурами, залишки яких простежуються і сьогодні. Втім, існуюча Успенська (Варварівська) церква збудована пізніше, у 1858 році.
У середині XV ст. польські родини Белзецьких, Потоцьких та Яблоновських різними методами захопили села та землі в місцевої української шляхти різними способами, зокрема, Пістинь стає власністю Потоцьких. Польські пани руками селян зводять замки. В архівах згадується Пістинський замок, що побудований у 1688 році в урочищі Шкарбан, тепер Штурбак. Прекрасно збереглися його потужні земляні укріплення. Замок був збудований в ідеальному місці: з напільного боку його захищала глибока долина струмка (тепер Штурбак), з боку — прямовисний берег річки, що значно ускладнювало приступ до нього. В архівах зберігається також план будинку-тюрми квартири гайдука в Пістині, що були розташовані на замку.
У 1756 році Пістинь одержує Магдебурзьке право. У цей час посеред поселення формується типове містечкове середмістя. І збільшується частка польського та єврейського населення. В основі господарської діяльності містечка надалі залишається виварювання та торгівля сіллю. Розвитку також набуває кушнірство, шевство, керамічний промисел. Розвиткові ремесла та швидкій забудові середмістя сприяють торги та ярмарки, які регулярно відбувалися у містечку. Солеварня проіснувала в до кінця XVIII століття. Ще у 1777 році за солеварнею австрійський уряд закріпив долю виробництва солі на 13000 соток.
Австрійський період
У 1794 році у відкривається початкова народна школа. Є відомості про існування у цей час трьох релігійних споруд: церква Благовіщення та Успіння Святої Богородиці, католицького костьола, єврейської синагоги. Культові споруди були збудовані з дерева.
Ярмарки
У середині XIX ст. місто мало право на проведення в році 11-ти ярмарків, що було значно більше, аніж у будь-якого міста поблизу. Австрійський уряд у 1835—1837 pp. переглянув встановлені польськими королями строки проведення в гуцульських містах ярмарків. Так, у привілеї, виданому м. Кути 28 березня 1835 року, було затверджено чотири ярмарки з конкретними датами проведення: 30 січня, двадцять четвертого дня по Великодню, 26 вересня та 13 листопада. Косівські та Пістинські ярмарки узаконено цісарськими привілеями 20 січня 1837 року. В Косові ярмарки дозволялось проводити в четвер першого тижня по Великодню, у вівторок перед Вознесінням Христовим, 25 серпня та 11 жовтня, а в (?) — 29 березня, в понеділок по Зелених святах, 8 серпня та 10 вересня. А вже з 18 березня 1881 року відбувалося 11 ярмарків: 5 січня, 17 березня, в четвер по Великодню, в понеділок по Зелених святах, 30 червня, 27 липня, 29 серпня, 18 жовтня, 8 та 30 листопада, 30 грудня.
З повідомлень «Временника» Ставропігійського інституту за 1881 р. дізнаємося, що ярмарки у Галицькій Гуцульщині ділились на одно-, дво-, три- чотириденні. Так, одноденними були ярмарки Делятина, два косівських (на Вознесіння Господнє 15 серпня), один пістинський (31 грудня) три Надвірної. Дводенні проводилися в Косові (у четвер першого тижня Великого посту) (5-6 січня, 17-18 березня, в четвер-п'ятницю по Великодню, в понеділок-вівторок по Зелених святах, 30 червня — 1 липня). Чотириденні ярмарки відбувалися тільки в Кутах і Пістині. В.Задорожній стверджує, що ярмарки визначали так, щоб вони не збігалися строками ярмарків у сусідніх містах. Враховувалася передусім спеціалізація ярмарків. Так, великі спеціалізовані ярмарки збиралися у Делятині, Косові, Надвірній, й Яблунові. Наприклад, у Делятині відбувалися знамениті на всю Галичину ярмарки на вовну, в Надвірній — худобу, овець; в Яблунові — худобу, а в Косові — на сіль, яблука. Сюди приїжджали купці з різних регіонів України та багатьох європейських країн. В. Грабовецький підкреслює, що на гуцульських ярмарках бували купці з Польщі, Угорщини, Молдови. Очевидці розповідали, що в Надвірній протягом дня продавали до 6000 штук овець, а отари розтягалися майже до Делятина. У Кутах (1833) бували купці з Чехії та скуповували у місцевого населення худобу та спроваджували на ярмарки чеського міста Оломоуц.
За кількістю проданих та закуплених товарів, а також величиною торгових операцій гуцульські ярмарки ділились на середні та великі. На нашу думку, ярмарки першої величини були чотириденні (Кут, Пістиня), другої — дводенні (Косова Пістиня), а третьої — одноденні ярмарки (Пістиня, Яблунова). Великі ярмарки мали характер оптового торгу. Середні ярмарки обслуговували регіональну торгівлю, а — навколишні найближчі буковинські, покутські закарпатські села. Постійними фігурами середніх дрібних ярмарків були торгівці-скупники вірменського та єврейського походження.
Забудова
Багато інформації про планувальну структуру містечка та характер його забудови у XVIII половині XIX ст. доносять до нас карта Галичини Кумерберга 1852 року та Кадастральний план території Пістиня 1858 року. Карта 1852 року показує, що місто мало забудовану досить велику територію. Річка Пістинька розтинала поселення на частини. З лівого берега розташоване було середмістя з ринковою площею, церквами, костьолом, дворами власника та більшістю житлової забудови. На правому березі річки розташувався присілок Вибранівка та недавно збудований курорт-купальня. Решта забудови містечка, крім щільно забудованого середмістя, була дисперсно «розкидана» закрученими вулицями, вуличками, численними струмками. У західній частині містечка на штучно прокопаному перешийку річки був влаштований водяний млин, який виконував ще й функцію сукновальні.
В Пістині була розташована прямокутна ринкова площа, щільно забудована з трьох сторін. Північна, незабудована сторона площі, «впиралась» у помістя з фільварком. Тут же, зліва нього, на коротенькій вулиці, був дерев'яний костьол. Посередині ринкової площі утворився невеличкий квартальчик з яток, торгових будинків-крамниць, які притулялися до ратуші. Парцелярія ділянок по периметру площі дещо різниться: західна сторона — будинки чергуються вузенькими проходами; південно-східна — суцільнорядовий характер забудови, який лише зрідка переривається проходом. Ширина площі з заходу на схід становила приблизно 100 метрів. Переважна більшість (90 будинків) в середмісті були дерев'яні. На південь від середмістя, на площі, знаходився ще один водяний млин. До нього можна було добратись вигнутою вуличкою. Квартали забудови по периметру ринку були з тильної сторони вулиці. Єврейське кладовище знаходилось на північний схід від середмістя на невеликій віддалі, в занедбаному стані воно зберігається донині завдяки кам'яним бетонним надгробкам.
Символіка
У XIX столітті містечко мало власні печатки. Громадська печатка 1848—1860 рр. мала зображення коронованого двоголового орла (без скіпетра й держави) над геральдичним підніжжям, з написом «KREIS KOLOMYA. HERRST. KOSSOW. DORF PISTIN». Водночас печатка єврейської громади містечка мала зображення коронованого щитка з вензелем «P. J. G.» і довколишнім написом: «PISTYNER JUDEN-GEMEINDE». Відбитки обох печаток збереглися в колекції документів львівського краєзнавця Антонія Шнайдера (Львівська наукова бібліотека імені В.Стефаника. — Фонд 144. — Опис 3. — Спр. 14).
Населення та власники земель
1870 року нараховувалось 2976 мешканців. 1880 року було вже 3113, з яких 63 особи проживали на Вибранівці.
Навколо села більшістю земель володів поміщик Ян Яворський, а лісом — Леонард Тарнавський. Яворський мав 300 гектарів землі.
Медицина
Жили пістинці в несприятливих умовах. Взимку в одному приміщенні тулились люди, худоба. Все це приводило до захворювань. Люди не знали лікаря, лікувались у знахаря травами, димом і т.п.. У старі часи медицина була на такому низькому рівні, а лікування коштувало так дорого, що селянин не могли собі дозволити лікаря. Приплив народу в село та перетворення села Пістинь у містечко в 1857 році привело до того, що жителі приватно засновують лікарню.
Освіта
За часів панування Австро-Угорщини освіта в селі була на дуже низькому рівні. Тут була лише однокласна школа, з 1884 р. — 2-класна, до 1936 року школа мала 5 класів. Приміщення для школи здавав суддя Пістиня за велику плату. Тягнучись до світла знань, люди збирають гроші та купують у власника цей будинок.
У 1910 році в селищі діяла читальня «Просвіта».
Ремесла
На рубежі XX ст. село славилось своїм кушнірством, кожухарським промислом. Ця продукція поставлялась мешканцями на торги та ярмарки в Коломию та Снятин. Частина ремісників, що займались цим виробництвом, були безземельними. Відомо, що вони шили вироби на замовлення жителів Косівського, Снятинського, Коломийського та інших повітів. Притому, ремісники Пістиня спеціалізувались більше на виготовленні кептарів, у той час як Косів, Кути — на виготовленні довгих кожухів.
Село Пістинь на початку XIX століття відоме виробництвом добрих поливаних мисок, гарно розмальованих з характерними відтінками зеленої глини-поливи, формами свічників, баранчиків з вазонами на спині та кахлів, верет, полотна, кептарів.
Пістинь — місце творчості Петра Григоровича Кошака, одного з небагатьох відомих гуцульських майстрів художньої кераміки кінця XIX — початку XX ст. Творчість Петра Кошака базується на глибоких знаннях народних традицій, займає належне місце в розвитку народного мистецтва Гуцульщини. Народився Петро Григорович 1864 року в с. Москалівка у сім'ї гончара-бідняка. У 9 років хлопчина залишився круглим сиротою. Зазнав поневірянь, злиднів, був пастушком, наймитував. Повернувшись з солдатської служби в 25 років, Кошак оселився і розпочав гончарне виробництво лише з метою заробити на прожиття. Спочатку робив звичайний посуд на ярмарки, потім почав розмальовувати візерунками. Його вироби навічно увійшли до художньої побутової кераміки Косівщини.
Також в 2-й половині XIX століття в селі працювали майстри художньої кераміки Микола і Петро Тимчуки.
Про важливу роль Пістиня свідчить те, що на початку XX століття Оренштайнове видавництво надрукувало 3000 поштових карток із видами Пістиня.
Міжвоєнний період
Внаслідок адміністративної реформи, в 1934 році Пістинь втратило статус містечка, натомість стало центром ґміни Косівського повіту Станіславського воєводства. Утворена 1 серпня 1934 року згідно з розпорядженням Міністерства внутрішніх справ РП від 21 липня 1934 за підписом міністра Мар'яна Зиндрама-Косьцялковського під час адміністративної реформи. Ґміна утворена з попередніх самоврядних сільських гмін Брустури, Микєтиньце, Пістинь, Прокурава, Шешори.
У 1934 р. територія ґміни становила 157,76 км². Населення ґміни станом на 1931 рік становило 11 291 особа. Налічувалось 2 603 житлові будинки.
Населення села на початок 1939 року становило 3900 осіб, з них українців — 2750 осіб, євреїв — 570 осіб, поляків — 380 осіб, так званих латинників — 200 осіб. За документальними даними більшість польського населення працювала ремісниками, переважна більшість українського населення та латинники були пов'язані з землеробством та виробництвом товарів народних промислів — кушнірством, ткацтвом, вишивкою, різьбярством, керамікою.
До 1939 року в селі були суд, жандармерія, 16 шинків, церкви, костьол, синагога, ґуральня. Це все лише для 3720 мешканців.
Післявоєнний період
Внаслідок двох світових воєн забудова середмістя Пістиня повністю втрачена. Втрачено також адміністративний статус містечка, що призвело до слабкого контролю форм архітектурно-містобудівного розвитку поселення, правильного вибору типів його забудови та цілісного історично-спадкоємного розвитку його містобудівної структури.
20 лютого 1956 р. під приводом злиття 5 лютого колгоспів ім. Хрущова с. Микитинці та «Перше травня» с. Пістинь у колгосп ім. Хрущова Косівський райвиконком рішенням № 97 ліквідував Микитинецьку сільраду з приєднанням до Пистинської сільради з одночасним перейменуванням її на «Пістинську».
Незалежність України
В 2015 році Косівський лісничий Петро Пліхтяк при відновленні криївки у селі Пістинь відкопав бідон, у якому знайшов архіви УПА Коломийського та Косівського районів.
У 2016 році встановлено й освячено меморіал на місці останнього бою повстанця Івана Дебринюка «Непорадного».
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 3912 | 99.77% |
російська | 6 | 0.15% |
румунська | 2 | 0.05% |
білоруська | 1 | 0.03% |
Усього | 3921 | 100% |
Пам'ятки природи
Релігія
Парохи
Збереглися відомості про священиків більше як за 150 років. Ними були: о. Даниїл Ключовський (1741 p.), о. Іван Левицький (до 1844 р., помер в Пістині), о. Кирило Блонський (тимчасово опікувався парохією у 1844—1845 рр.), о. Василь Єндрейовський (Андріївський, 1845—1849), о. Антін Загайкевич (1849—1850), о. Костянтин Бородайкевич (1850—1853), о. Антін Варивода (1853—1854), о. Іполит Левицький (1854—1882, помер в Пістині), о. Омелян Левицький (1866—1884), о. Софрон Литвинович (1884—1887), о. Григорій Пасічницький (1887—1896, помер в Пістині), о. Олександр Пасічинський (1891—1898), о. Онуфрій Семіон (1898—1906, помер в Пістині), о. Микола Руденський (1906—1909), о. Августин Арсенич (1909—1930, помер в Пістині), о. Євген Ґіссовський (1930—1932), о. Василь Бабин (1932—1950), о. М. Лютий (1950—1965), о. Петро Лютий (1965—1970), о. Р. Миронів (1970—1976), о. Василь Воєвода (1976—1978), о. Іван Федорак (1978—1982), о. Михайло Синеджук (1982—1987), о. Василь Романюк (майбутній Патріарх УПЦ КП) (1987—1988), о. А. Семчук (1988—1992), о. Віктор Буянов (1992—1993), о. Петро Дяків з 1993 p — перший священик з числа жителів села, після нього й до сьогодні править його син о. Петро Дяків.
Кирило Блонський
Мабуть, найвидатнішою фігурою серед служителів культу був Кирило Блонський — громадський діяч, посол до австрійського парламенту (1848 p.), організатор шкіл, збирач фольклору та матеріалів до словника народних творів, перекладач з латинської та німецької мов. Кирило Блонський був добре знайомий з членами «Руської трійці», особливо з Яковом Головацьким, що був священиком в сусідніх Микитинцях (1842—1846) та часто гостював у пароха Блонського в Пістині.
Августин Арсенич
Другою цікавою і неординарною особою був о. Августин Арсенич (1872–1939). Дочка Августина Ірина була нареченою січового стрільця Андрія Баб'юка, який називав її Ірчик і, правдоподібно, від її імені взяв свій літературний псевдонім Мирослав Ірчан.
На запрошення її брата Романа в гостинному домі о. Арсенича перебували українські січові стрільці і відомі композитори Роман Купчинський, Михайло Гайворонський, Левко Лепкий, які скомпонували пісню «Ірчик» про красиву дівчину з личком як папірчик. Згодом Ірина вийшла заміж за інженера із Шешор Д. Бурачинського та переїхала на проживання до чоловіка. В гості до інженера державних лісів приїжджали відомі композитори Ярослав Барнич та Сімович. У домі Бурачинських було створено пісню «Гуцулка Ксеня», присвячену дочці Ірини — Ксенії Бурачинській.
Церкви
В селі є дві церкви, одна з яких давніша — Церква Успіння Пресвятої Богородиці (пам'ятка архітектури національного значення) та новіша — Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1861 р.).
Політика
Про давнє політичне життя в селі залишилося свідчення у газеті «Громадський голос» за 1913 p., число 10. Там повідомляється, що у селі відбувалися збори на яких обговорювалося питання про святкування ювілею Івана Франка. На зборах М. Наваловський поінформував зібраних про значення творчості Франка, зав'язав дискусію з питань:
- Матеріальна допомога для Франка;
- Поширювання його творів селянством.
На цих зборах був обраний комітет, якому було доручено зайнятися підготовкою до свята. Комітет, щоб надати йому імпозантности, вирішив запросити на свято українських послів Кирила Трильовського і Павла Лаврука.
Уже в 20-х роках у селі діяв кооператив «Згода», (голова Дмитро Атаманюк, бухгалтер Василь Кічак). Спортове товариство «Каменярі» засноване в 1936 році. На установчих зборах товариства делегатом до повітового союзу «Каменярі» був обраний Василащук Дмитро.
Кутки
Горішній, Долішній, Рівенька, Клифа, Корея, Потік, Леварда, Прелучі, Штурбак, Сухий Потік, Кичерка, Зарудка, Царина, Підбагна, Красних, Вірхово, Попові Долини, Макіїшин, Катрученків, Фрейторів, Зім’яччин, Левади, Кірничин, Глинниця, Вірбанці, Голиця, Площа, Вулиці, Білакова Яма, Машина, Зарінок, Волово, Кам’янка, Лісничівка, Ділок, Теребіж, Озірний, Поліно, Сішино, Ґруні, Юкімка, Глід, Підклифа, Грунь, Подеревки, Крушник, Осередок, Василюнка, Бурінники, Полєнка — всього 50 кутків.
Галерея
- Пістинські сланці
- Дзвіниця Церкви Успіння Пресвятої Богородиці
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці
- Водоспад Ардан
Люди
Народилися
- Василащук Ганна Василівна — ткаля, майстер народної творчості, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка;
- Ганущак Микола Юрійович — український майстер художнього ткацтва;
- Григоришин Роман Мирославович — український політик, діяч та державний службовець, заступник голови Одеської обласної державної адміністрації;
- Лаврук Святослав Васильович — український футболіст, захисник «Прикарпаття». Кандидат у майстри спорту України з футболу;
- Левицький Ярослав — український греко-католицький священник, церковний діяч, теолог (доктор богослов'я), католицький публіцист;
- Мосейчук Юрій Юрійович — український футбольний суддя. Арбітр ФІФА, який обслуговував ігри Прем'єр-ліги України та матчі Ліги Європи УЄФА;
Померли
- Блонський Кирило Іванович — греко-католицький священник, активний діяч галицького культурного відродження;
- Головацький Петро Федорович — український журналіст, перекладач, педагог, громадсько-освітній діяч, брат Якова Головацького;;
- Ілюк Дмитро Іванович — Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА;
- Кошак Петро Григорович — український майстер косівської кераміки;
Перебували
- Лазарович Петро — майстер художньої кераміки.
- Михайло (Левицький) — єпископ Перемиський (з 1813 до 1816 року), предстоятель греко-католицької церкви (з 1816 до 1858 року), кардинал;
- Тимчуки Микола і Петро — українські майстри художньої кераміки 2-ї половини XIX століття.
Примітки
- Стратегія розвитку Косівської міської територіальної громади на 2022 – 2027 роки. — Косів: 2021. — 92 с. — С. 13.
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 173 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 575. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 40.
- На Косівщині відкопали бідон із архівами УПА
- Знайдені у селі Пістинь архіви УПА можуть стати причиною перегляду навчальних планів з викладання історії
- «Криївка-музей» у Пістині
- Обеліск на місці останнього бою Івана Дебринюка
- https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- Церква Успіння Пістинь Косівський район. decerkva.org.ua. Процитовано 1 квітня 2021.
- Церква Благовіщення Пістинь Косівський район. decerkva.org.ua. Процитовано 1 квітня 2021.
- Нахлік Є., Нахлік О. Головацький Петро Федорович // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 395. — .
Посилання
- Pistyń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 231. (пол.)
- Pistyń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 455. (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pi stin karpatske selo v Kosivskomu rajoni Ivano Frankivskoyi oblasti na Guculshini Rozmishene na berezi richki Pistinki pravoyi pritoki Prutu Naselennya 3706 osib na 01 01 2021 r selo Pistin Gerb Prapor Krayina Ukrayina Oblast Ivano Frankivska oblast Rajon Kosivskij rajon Gromada Kosivska miska gromada Osnovni dani Zasnovane Persha pismova zgadka 1375 rik Naselennya 3706 2021 Plosha 24 03 km Poshtovij indeks 78633 Telefonnij kod 380 3478 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 21 42 pn sh 25 01 28 sh d 48 36167 pn sh 25 02444 sh d 48 36167 25 02444 Koordinati 48 21 42 pn sh 25 01 28 sh d 48 36167 pn sh 25 02444 sh d 48 36167 25 02444 Serednya visota nad rivnem morya 400 m Vodojmi r Pistinka Vidstan do rajonnogo centru 8 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Kolomiya 25km Misceva vlada Karta Pistin Pistin Mapa Pistin u VikishovishiGeografiyaNa pivdenno zahidnij okolici sela richka Korovi vpadaye u Pistinku Bilya girla strumka Nizhnij Malij Ardan pravij dopliv Pistinki poruch z cerkvoyu Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici roztashovanij vodospad Ardan 3 m Vershini Klifa 859m Dilok 578m Golicya 450m Hrebet Kamenistij 700 metriv IstoriyaZa legendoyu selo bulo zasnovane monahami Legenda rozpovidaye sho poselenci prijshovshi syudi pobachili dovkola pusto zhodnoyi tobi lyudini za ves den perehodu Pusto tut bezpechno tut to zh pist trimatimemo shob Bog blagosloviv ce misce na bezpechne shaslive prozhivannya Rich Pospolita Persha pismova zgadka pro Pistin z yavlyayetsya u 1375 roci ta pov yazana zi z yasuvannyam prava vlasnosti na solyani dzherela sho tut znahodilis U 1416 roci korol Vladislav Yagajlo pidtverdiv nadannya sela Pistin Pyestina Vasilkovi Teptukovichu U podatkovomu reyestri 1515 roku zadokumentovani 4 lani blizko 100 ga obroblyuvanoyi zemli ta she 3 lani timchasovo vilnoyi Svoyemu rozkvitu Pistin zavdyachuye Solyani promisli buli osnovnim dzherelom pributku meshkanciv Pistinya Uzhe v 1515 roci v podatkovomu reyestri osnovnimi buli podatki z solevaren U ti chasi selo nalezhalo rodini Buchackih yaki nalezhali do ukrayinskoyi shlyahti rodovid yakoyi bere svij pochatok she z knyazivskih chasiv U planuvalnomu vidnoshenni selo malo vityagnutu strukturu vzdovzh richki perevazhno na livomu berezi U panorami poselennya dominuvali virobnichi sporudi solevarnih promisliv U pivnichno shidnij chastini sela na gori Zamchishe znahodilos ukriplennya vlasnika Ce gorodishe pritulok sho skladalosya z dvoh chastin verhnogo zamchisha tobto samogo gorodisha nizhnogo zamchisha forpostu u viglyadi valiv derev yanih stin ogorozh z vezhami sho ohoronyali pidhodi do osnovnih ukriplen Vlasniki zemel buduvali taki ukriplennya v pershu chergu dlya vlasnogo zahistu vid tatar Bagato mist zaznavali neodnorazovih napadiv ordinciv protyagom 1600 1629 pp na Kolomijskij povit v yakij vhodila Kosivshina tatari vchinili 20 nabigiv Najspustoshlivishij nabig na Pistin buv u 1621 roci Nemalo zbitkiv zavdavali selyanskim gospodarstvam tak zvani domashni vijni yaki veli mizh soboyu feodali 1664 roku 24 draguni z garmatoyu i ponad 400 selyan spaskogo mayetku magnata Yablonovskogo napali na zhiteliv Mikitinciv i Pistinya Pid chas sutichki zaginulo dekilka osib U 1600 roci v zahidnij chastini sela na nevelikomu stolopodibnomu plato bula sporudzhena derev yana p yatizrubna cerkva Uspinnya Presvyatoyi Divi Z metoyu zahistu vid znishennya ta rozorennya svyatini navkolo zveli monastirske ukriplennya z valami kam yanimi murami zalishki yakih prostezhuyutsya i sogodni Vtim isnuyucha Uspenska Varvarivska cerkva zbudovana piznishe u 1858 roci Dokladnishe Cerkva Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici Pistin U seredini XV st polski rodini Belzeckih Potockih ta Yablonovskih riznimi metodami zahopili sela ta zemli v miscevoyi ukrayinskoyi shlyahti riznimi sposobami zokrema Pistin staye vlasnistyu Potockih Polski pani rukami selyan zvodyat zamki V arhivah zgaduyetsya Pistinskij zamok sho pobudovanij u 1688 roci v urochishi Shkarban teper Shturbak Prekrasno zbereglisya jogo potuzhni zemlyani ukriplennya Zamok buv zbudovanij v idealnomu misci z napilnogo boku jogo zahishala gliboka dolina strumka teper Shturbak z boku pryamovisnij bereg richki sho znachno uskladnyuvalo pristup do nogo V arhivah zberigayetsya takozh plan budinku tyurmi kvartiri gajduka v Pistini sho buli roztashovani na zamku U 1756 roci Pistin oderzhuye Magdeburzke pravo U cej chas posered poselennya formuyetsya tipove mistechkove seredmistya I zbilshuyetsya chastka polskogo ta yevrejskogo naselennya V osnovi gospodarskoyi diyalnosti mistechka nadali zalishayetsya vivaryuvannya ta torgivlya sillyu Rozvitku takozh nabuvaye kushnirstvo shevstvo keramichnij promisel Rozvitkovi remesla ta shvidkij zabudovi seredmistya spriyayut torgi ta yarmarki yaki regulyarno vidbuvalisya u mistechku Solevarnya proisnuvala v do kincya XVIII stolittya She u 1777 roci za solevarneyu avstrijskij uryad zakripiv dolyu virobnictva soli na 13000 sotok Avstrijskij period U 1794 roci u vidkrivayetsya pochatkova narodna shkola Ye vidomosti pro isnuvannya u cej chas troh religijnih sporud cerkva Blagovishennya ta Uspinnya Svyatoyi Bogorodici katolickogo kostola yevrejskoyi sinagogi Kultovi sporudi buli zbudovani z dereva Yarmarki U seredini XIX st misto malo pravo na provedennya v roci 11 ti yarmarkiv sho bulo znachno bilshe anizh u bud yakogo mista poblizu Avstrijskij uryad u 1835 1837 pp pereglyanuv vstanovleni polskimi korolyami stroki provedennya v guculskih mistah yarmarkiv Tak u privileyi vidanomu m Kuti 28 bereznya 1835 roku bulo zatverdzheno chotiri yarmarki z konkretnimi datami provedennya 30 sichnya dvadcyat chetvertogo dnya po Velikodnyu 26 veresnya ta 13 listopada Kosivski ta Pistinski yarmarki uzakoneno cisarskimi privileyami 20 sichnya 1837 roku V Kosovi yarmarki dozvolyalos provoditi v chetver pershogo tizhnya po Velikodnyu u vivtorok pered Voznesinnyam Hristovim 25 serpnya ta 11 zhovtnya a v 29 bereznya v ponedilok po Zelenih svyatah 8 serpnya ta 10 veresnya A vzhe z 18 bereznya 1881 roku vidbuvalosya 11 yarmarkiv 5 sichnya 17 bereznya v chetver po Velikodnyu v ponedilok po Zelenih svyatah 30 chervnya 27 lipnya 29 serpnya 18 zhovtnya 8 ta 30 listopada 30 grudnya Z povidomlen Vremennika Stavropigijskogo institutu za 1881 r diznayemosya sho yarmarki u Galickij Guculshini dililis na odno dvo tri chotiridenni Tak odnodennimi buli yarmarki Delyatina dva kosivskih na Voznesinnya Gospodnye 15 serpnya odin pistinskij 31 grudnya tri Nadvirnoyi Dvodenni provodilisya v Kosovi u chetver pershogo tizhnya Velikogo postu 5 6 sichnya 17 18 bereznya v chetver p yatnicyu po Velikodnyu v ponedilok vivtorok po Zelenih svyatah 30 chervnya 1 lipnya Chotiridenni yarmarki vidbuvalisya tilki v Kutah i Pistini V Zadorozhnij stverdzhuye sho yarmarki viznachali tak shob voni ne zbigalisya strokami yarmarkiv u susidnih mistah Vrahovuvalasya peredusim specializaciya yarmarkiv Tak veliki specializovani yarmarki zbiralisya u Delyatini Kosovi Nadvirnij j Yablunovi Napriklad u Delyatini vidbuvalisya znameniti na vsyu Galichinu yarmarki na vovnu v Nadvirnij hudobu ovec v Yablunovi hudobu a v Kosovi na sil yabluka Syudi priyizhdzhali kupci z riznih regioniv Ukrayini ta bagatoh yevropejskih krayin V Graboveckij pidkreslyuye sho na guculskih yarmarkah buvali kupci z Polshi Ugorshini Moldovi Ochevidci rozpovidali sho v Nadvirnij protyagom dnya prodavali do 6000 shtuk ovec a otari roztyagalisya majzhe do Delyatina U Kutah 1833 buvali kupci z Chehiyi ta skupovuvali u miscevogo naselennya hudobu ta sprovadzhuvali na yarmarki cheskogo mista Olomouc Za kilkistyu prodanih ta zakuplenih tovariv a takozh velichinoyu torgovih operacij guculski yarmarki dililis na seredni ta veliki Na nashu dumku yarmarki pershoyi velichini buli chotiridenni Kut Pistinya drugoyi dvodenni Kosova Pistinya a tretoyi odnodenni yarmarki Pistinya Yablunova Veliki yarmarki mali harakter optovogo torgu Seredni yarmarki obslugovuvali regionalnu torgivlyu a navkolishni najblizhchi bukovinski pokutski zakarpatski sela Postijnimi figurami serednih dribnih yarmarkiv buli torgivci skupniki virmenskogo ta yevrejskogo pohodzhennya Zabudova Bagato informaciyi pro planuvalnu strukturu mistechka ta harakter jogo zabudovi u XVIII polovini XIX st donosyat do nas karta Galichini Kumerberga 1852 roku ta Kadastralnij plan teritoriyi Pistinya 1858 roku Karta 1852 roku pokazuye sho misto malo zabudovanu dosit veliku teritoriyu Richka Pistinka roztinala poselennya na chastini Z livogo berega roztashovane bulo seredmistya z rinkovoyu plosheyu cerkvami kostolom dvorami vlasnika ta bilshistyu zhitlovoyi zabudovi Na pravomu berezi richki roztashuvavsya prisilok Vibranivka ta nedavno zbudovanij kurort kupalnya Reshta zabudovi mistechka krim shilno zabudovanogo seredmistya bula dispersno rozkidana zakruchenimi vulicyami vulichkami chislennimi strumkami U zahidnij chastini mistechka na shtuchno prokopanomu pereshijku richki buv vlashtovanij vodyanij mlin yakij vikonuvav she j funkciyu suknovalni V Pistini bula roztashovana pryamokutna rinkova plosha shilno zabudovana z troh storin Pivnichna nezabudovana storona ploshi vpiralas u pomistya z filvarkom Tut zhe zliva nogo na korotenkij vulici buv derev yanij kostol Poseredini rinkovoyi ploshi utvorivsya nevelichkij kvartalchik z yatok torgovih budinkiv kramnic yaki pritulyalisya do ratushi Parcelyariya dilyanok po perimetru ploshi desho riznitsya zahidna storona budinki cherguyutsya vuzenkimi prohodami pivdenno shidna sucilnoryadovij harakter zabudovi yakij lishe zridka pererivayetsya prohodom Shirina ploshi z zahodu na shid stanovila priblizno 100 metriv Perevazhna bilshist 90 budinkiv v seredmisti buli derev yani Na pivden vid seredmistya na ploshi znahodivsya she odin vodyanij mlin Do nogo mozhna bulo dobratis vignutoyu vulichkoyu Kvartali zabudovi po perimetru rinku buli z tilnoyi storoni vulici Yevrejske kladovishe znahodilos na pivnichnij shid vid seredmistya na nevelikij viddali v zanedbanomu stani vono zberigayetsya donini zavdyaki kam yanim betonnim nadgrobkam Simvolika Gerb sela Pistin U XIX stolitti mistechko malo vlasni pechatki Gromadska pechatka 1848 1860 rr mala zobrazhennya koronovanogo dvogolovogo orla bez skipetra j derzhavi nad geraldichnim pidnizhzhyam z napisom KREIS KOLOMYA HERRST KOSSOW DORF PISTIN Vodnochas pechatka yevrejskoyi gromadi mistechka mala zobrazhennya koronovanogo shitka z venzelem P J G i dovkolishnim napisom PISTYNER JUDEN GEMEINDE Vidbitki oboh pechatok zbereglisya v kolekciyi dokumentiv lvivskogo krayeznavcya Antoniya Shnajdera Lvivska naukova biblioteka imeni V Stefanika Fond 144 Opis 3 Spr 14 Naselennya ta vlasniki zemel 1870 roku narahovuvalos 2976 meshkanciv 1880 roku bulo vzhe 3113 z yakih 63 osobi prozhivali na Vibranivci Navkolo sela bilshistyu zemel volodiv pomishik Yan Yavorskij a lisom Leonard Tarnavskij Yavorskij mav 300 gektariv zemli Medicina Zhili pistinci v nespriyatlivih umovah Vzimku v odnomu primishenni tulilis lyudi hudoba Vse ce privodilo do zahvoryuvan Lyudi ne znali likarya likuvalis u znaharya travami dimom i t p U stari chasi medicina bula na takomu nizkomu rivni a likuvannya koshtuvalo tak dorogo sho selyanin ne mogli sobi dozvoliti likarya Pripliv narodu v selo ta peretvorennya sela Pistin u mistechko v 1857 roci privelo do togo sho zhiteli privatno zasnovuyut likarnyu Osvita Za chasiv panuvannya Avstro Ugorshini osvita v seli bula na duzhe nizkomu rivni Tut bula lishe odnoklasna shkola z 1884 r 2 klasna do 1936 roku shkola mala 5 klasiv Primishennya dlya shkoli zdavav suddya Pistinya za veliku platu Tyagnuchis do svitla znan lyudi zbirayut groshi ta kupuyut u vlasnika cej budinok U 1910 roci v selishi diyala chitalnya Prosvita Remesla Na rubezhi XX st selo slavilos svoyim kushnirstvom kozhuharskim promislom Cya produkciya postavlyalas meshkancyami na torgi ta yarmarki v Kolomiyu ta Snyatin Chastina remisnikiv sho zajmalis cim virobnictvom buli bezzemelnimi Vidomo sho voni shili virobi na zamovlennya zhiteliv Kosivskogo Snyatinskogo Kolomijskogo ta inshih povitiv Pritomu remisniki Pistinya specializuvalis bilshe na vigotovlenni keptariv u toj chas yak Kosiv Kuti na vigotovlenni dovgih kozhuhiv Selo Pistin na pochatku XIX stolittya vidome virobnictvom dobrih polivanih misok garno rozmalovanih z harakternimi vidtinkami zelenoyi glini polivi formami svichnikiv baranchikiv z vazonami na spini ta kahliv veret polotna keptariv Pistin misce tvorchosti Petra Grigorovicha Koshaka odnogo z nebagatoh vidomih guculskih majstriv hudozhnoyi keramiki kincya XIX pochatku XX st Tvorchist Petra Koshaka bazuyetsya na glibokih znannyah narodnih tradicij zajmaye nalezhne misce v rozvitku narodnogo mistectva Guculshini Narodivsya Petro Grigorovich 1864 roku v s Moskalivka u sim yi gonchara bidnyaka U 9 rokiv hlopchina zalishivsya kruglim sirotoyu Zaznav poneviryan zlidniv buv pastushkom najmituvav Povernuvshis z soldatskoyi sluzhbi v 25 rokiv Koshak oselivsya i rozpochav goncharne virobnictvo lishe z metoyu zarobiti na prozhittya Spochatku robiv zvichajnij posud na yarmarki potim pochav rozmalovuvati vizerunkami Jogo virobi navichno uvijshli do hudozhnoyi pobutovoyi keramiki Kosivshini Takozh v 2 j polovini XIX stolittya v seli pracyuvali majstri hudozhnoyi keramiki Mikola i Petro Timchuki Pro vazhlivu rol Pistinya svidchit te sho na pochatku XX stolittya Orenshtajnove vidavnictvo nadrukuvalo 3000 poshtovih kartok iz vidami Pistinya Mizhvoyennij period Vnaslidok administrativnoyi reformi v 1934 roci Pistin vtratilo status mistechka natomist stalo centrom gmini Kosivskogo povitu Stanislavskogo voyevodstva Utvorena 1 serpnya 1934 roku zgidno z rozporyadzhennyam Ministerstva vnutrishnih sprav RP vid 21 lipnya 1934 za pidpisom ministra Mar yana Zindrama Koscyalkovskogo pid chas administrativnoyi reformi Gmina utvorena z poperednih samovryadnih silskih gmin Brusturi Mikyetince Pistin Prokurava Sheshori U 1934 r teritoriya gmini stanovila 157 76 km Naselennya gmini stanom na 1931 rik stanovilo 11 291 osoba Nalichuvalos 2 603 zhitlovi budinki Naselennya sela na pochatok 1939 roku stanovilo 3900 osib z nih ukrayinciv 2750 osib yevreyiv 570 osib polyakiv 380 osib tak zvanih latinnikiv 200 osib Za dokumentalnimi danimi bilshist polskogo naselennya pracyuvala remisnikami perevazhna bilshist ukrayinskogo naselennya ta latinniki buli pov yazani z zemlerobstvom ta virobnictvom tovariv narodnih promisliv kushnirstvom tkactvom vishivkoyu rizbyarstvom keramikoyu Do 1939 roku v seli buli sud zhandarmeriya 16 shinkiv cerkvi kostol sinagoga guralnya Ce vse lishe dlya 3720 meshkanciv Pislyavoyennij period Vnaslidok dvoh svitovih voyen zabudova seredmistya Pistinya povnistyu vtrachena Vtracheno takozh administrativnij status mistechka sho prizvelo do slabkogo kontrolyu form arhitekturno mistobudivnogo rozvitku poselennya pravilnogo viboru tipiv jogo zabudovi ta cilisnogo istorichno spadkoyemnogo rozvitku jogo mistobudivnoyi strukturi 20 lyutogo 1956 r pid privodom zlittya 5 lyutogo kolgospiv im Hrushova s Mikitinci ta Pershe travnya s Pistin u kolgosp im Hrushova Kosivskij rajvikonkom rishennyam 97 likviduvav Mikitinecku silradu z priyednannyam do Pistinskoyi silradi z odnochasnim perejmenuvannyam yiyi na Pistinsku Nezalezhnist Ukrayini V 2015 roci Kosivskij lisnichij Petro Plihtyak pri vidnovlenni kriyivki u seli Pistin vidkopav bidon u yakomu znajshov arhivi UPA Kolomijskogo ta Kosivskogo rajoniv U 2016 roci vstanovleno j osvyacheno memorial na misci ostannogo boyu povstancya Ivana Debrinyuka Neporadnogo NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 3912 99 77 rosijska 6 0 15 rumunska 2 0 05 biloruska 1 0 03 Usogo 3921 100 Pam yatki prirodiPistinska solyana krinicya Vistupi vapnyaku Pistinski slanci Rika Pistinka z priberezhnoyu smugoyu ReligiyaCerkva sela Parohi Zbereglisya vidomosti pro svyashenikiv bilshe yak za 150 rokiv Nimi buli o Daniyil Klyuchovskij 1741 p o Ivan Levickij do 1844 r pomer v Pistini o Kirilo Blonskij timchasovo opikuvavsya parohiyeyu u 1844 1845 rr o Vasil Yendrejovskij Andriyivskij 1845 1849 o Antin Zagajkevich 1849 1850 o Kostyantin Borodajkevich 1850 1853 o Antin Varivoda 1853 1854 o Ipolit Levickij 1854 1882 pomer v Pistini o Omelyan Levickij 1866 1884 o Sofron Litvinovich 1884 1887 o Grigorij Pasichnickij 1887 1896 pomer v Pistini o Oleksandr Pasichinskij 1891 1898 o Onufrij Semion 1898 1906 pomer v Pistini o Mikola Rudenskij 1906 1909 o Avgustin Arsenich 1909 1930 pomer v Pistini o Yevgen Gissovskij 1930 1932 o Vasil Babin 1932 1950 o M Lyutij 1950 1965 o Petro Lyutij 1965 1970 o R Mironiv 1970 1976 o Vasil Voyevoda 1976 1978 o Ivan Fedorak 1978 1982 o Mihajlo Sinedzhuk 1982 1987 o Vasil Romanyuk majbutnij Patriarh UPC KP 1987 1988 o A Semchuk 1988 1992 o Viktor Buyanov 1992 1993 o Petro Dyakiv z 1993 p pershij svyashenik z chisla zhiteliv sela pislya nogo j do sogodni pravit jogo sin o Petro Dyakiv Kirilo Blonskij Mabut najvidatnishoyu figuroyu sered sluzhiteliv kultu buv Kirilo Blonskij gromadskij diyach posol do avstrijskogo parlamentu 1848 p organizator shkil zbirach folkloru ta materialiv do slovnika narodnih tvoriv perekladach z latinskoyi ta nimeckoyi mov Kirilo Blonskij buv dobre znajomij z chlenami Ruskoyi trijci osoblivo z Yakovom Golovackim sho buv svyashenikom v susidnih Mikitincyah 1842 1846 ta chasto gostyuvav u paroha Blonskogo v Pistini Avgustin Arsenich Drugoyu cikavoyu i neordinarnoyu osoboyu buv o Avgustin Arsenich 1872 1939 Dochka Avgustina Irina bula narechenoyu sichovogo strilcya Andriya Bab yuka yakij nazivav yiyi Irchik i pravdopodibno vid yiyi imeni vzyav svij literaturnij psevdonim Miroslav Irchan Na zaproshennya yiyi brata Romana v gostinnomu domi o Arsenicha perebuvali ukrayinski sichovi strilci i vidomi kompozitori Roman Kupchinskij Mihajlo Gajvoronskij Levko Lepkij yaki skomponuvali pisnyu Irchik pro krasivu divchinu z lichkom yak papirchik Zgodom Irina vijshla zamizh za inzhenera iz Sheshor D Burachinskogo ta pereyihala na prozhivannya do cholovika V gosti do inzhenera derzhavnih lisiv priyizhdzhali vidomi kompozitori Yaroslav Barnich ta Simovich U domi Burachinskih bulo stvoreno pisnyu Guculka Ksenya prisvyachenu dochci Irini Kseniyi Burachinskij Cerkvi V seli ye dvi cerkvi odna z yakih davnisha Cerkva Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici pam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya ta novisha Cerkva Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici 1861 r PolitikaPro davnye politichne zhittya v seli zalishilosya svidchennya u gazeti Gromadskij golos za 1913 p chislo 10 Tam povidomlyayetsya sho u seli vidbuvalisya zbori na yakih obgovoryuvalosya pitannya pro svyatkuvannya yuvileyu Ivana Franka Na zborah M Navalovskij poinformuvav zibranih pro znachennya tvorchosti Franka zav yazav diskusiyu z pitan Materialna dopomoga dlya Franka Poshiryuvannya jogo tvoriv selyanstvom Na cih zborah buv obranij komitet yakomu bulo dorucheno zajnyatisya pidgotovkoyu do svyata Komitet shob nadati jomu impozantnosti virishiv zaprositi na svyato ukrayinskih posliv Kirila Trilovskogo i Pavla Lavruka Uzhe v 20 h rokah u seli diyav kooperativ Zgoda golova Dmitro Atamanyuk buhgalter Vasil Kichak Sportove tovaristvo Kamenyari zasnovane v 1936 roci Na ustanovchih zborah tovaristva delegatom do povitovogo soyuzu Kamenyari buv obranij Vasilashuk Dmitro KutkiGorishnij Dolishnij Rivenka Klifa Koreya Potik Levarda Preluchi Shturbak Suhij Potik Kicherka Zarudka Carina Pidbagna Krasnih Virhovo Popovi Dolini Makiyishin Katruchenkiv Frejtoriv Zim yachchin Levadi Kirnichin Glinnicya Virbanci Golicya Plosha Vulici Bilakova Yama Mashina Zarinok Volovo Kam yanka Lisnichivka Dilok Terebizh Ozirnij Polino Sishino Gruni Yukimka Glid Pidklifa Grun Poderevki Krushnik Oseredok Vasilyunka Burinniki Polyenka vsogo 50 kutkiv GalereyaPistinski slanci Dzvinicya Cerkvi Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici Cerkva Uspinnya Presvyatoyi Bogorodici Vodospad ArdanLyudiGanna Vasilashuk z Kobzarem proilyustrovanim yiyi robotami Narodilisya Vasilashuk Ganna Vasilivna tkalya majster narodnoyi tvorchosti laureat Derzhavnoyi premiyi im T G Shevchenka Ganushak Mikola Yurijovich ukrayinskij majster hudozhnogo tkactva Grigorishin Roman Miroslavovich ukrayinskij politik diyach ta derzhavnij sluzhbovec zastupnik golovi Odeskoyi oblasnoyi derzhavnoyi administraciyi Lavruk Svyatoslav Vasilovich ukrayinskij futbolist zahisnik Prikarpattya Kandidat u majstri sportu Ukrayini z futbolu Levickij Yaroslav ukrayinskij greko katolickij svyashennik cerkovnij diyach teolog doktor bogoslov ya katolickij publicist Mosejchuk Yurij Yurijovich ukrayinskij futbolnij suddya Arbitr FIFA yakij obslugovuvav igri Prem yer ligi Ukrayini ta matchi Ligi Yevropi UYeFA Pomerli Blonskij Kirilo Ivanovich greko katolickij svyashennik aktivnij diyach galickogo kulturnogo vidrodzhennya Golovackij Petro Fedorovich ukrayinskij zhurnalist perekladach pedagog gromadsko osvitnij diyach brat Yakova Golovackogo Ilyuk Dmitro Ivanovich Licar Bronzovogo hresta bojovoyi zaslugi UPA Koshak Petro Grigorovich ukrayinskij majster kosivskoyi keramiki Perebuvali Lazarovich Petro majster hudozhnoyi keramiki Mihajlo Levickij yepiskop Peremiskij z 1813 do 1816 roku predstoyatel greko katolickoyi cerkvi z 1816 do 1858 roku kardinal Timchuki Mikola i Petro ukrayinski majstri hudozhnoyi keramiki 2 yi polovini XIX stolittya PrimitkiStrategiya rozvitku Kosivskoyi miskoyi teritorialnoyi gromadi na 2022 2027 roki Kosiv 2021 92 s S 13 Zrodla dziejowe Tom XVIII Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno statystycznym Cz I Ziemie ruskie Rus Czerwona s 173 Warszawa Sklad glowny u Gerberta I Wolfa 1902 252 s Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 575 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022 Kubijovich V Etnichni grupi pivdennozahidnoyi Ukrayini Galichini na 1 1 1939 Visbaden 1983 s 40 Na Kosivshini vidkopali bidon iz arhivami UPA Znajdeni u seli Pistin arhivi UPA mozhut stati prichinoyu pereglyadu navchalnih planiv z vikladannya istoriyi Kriyivka muzej u Pistini Obelisk na misci ostannogo boyu Ivana Debrinyuka https socialdata org ua projects mova 2001 Cerkva Uspinnya Pistin Kosivskij rajon decerkva org ua Procitovano 1 kvitnya 2021 Cerkva Blagovishennya Pistin Kosivskij rajon decerkva org ua Procitovano 1 kvitnya 2021 Nahlik Ye Nahlik O Golovackij Petro Fedorovich Frankivska enciklopediya v 7 t redkol M Zhulinskij Ye Nahlik A Shvec ta in Lviv Svit 2016 T 1 A Zh nauk red i uporyad Ye Nahlik peredmova M Zhulinskij Ye Nahlik S 395 ISBN 978 966 914 034 0 PosilannyaPistyn Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1887 T VIII S 231 pol Pistyn Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1902 T XV cz 2 S 455 pol