У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Піски Пі ски село в Україні у складі Заводська міська громада Завод

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піски.

Пі́ски — село в Україні, у складі [[Заводська міська громада|Заводської міської об'єднаної територіальної громади, що у Миргородському районі Полтавської області. Населення становить 2509 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Пісківська сільська рада.

село Піски ⁡‌⁢‍⁣⁢⁡‌⁡⁤‌⁡⁢‍‍⁢‍⁡‌⁡⁡⁡⁡⁤‍‌‍⁡‌‍⁢‌⁡‍‌‍⁡⁣⁡‌⁡‍⁤⁢‌‍⁡⁢‌⁡‌⁡⁡‍⁡⁢⁡‍⁡‌⁡⁡⁢‍


Герб Пісків (Миргородський район)	Прапор Пісків (Миргородський район)

Сільська хата

Заводська міська громада

Код КАТОТТГ

UA53060130060050669

Облікова картка

картка

Основні дані

Засноване

1092

Населення

2509

Площа

5,935 км²

Густота населення

422,75 осіб/км²

Поштовий індекс

37233

День села

19 вересня

Географічні дані

Географічні координати

50°22′32″ пн. ш. 33°26′54″ сх. д. / 50.37556° пн. ш. 33.44833° сх. д.Координати: 50°22′32″ пн. ш. 33°26′54″ сх. д. / 50.37556° пн. ш. 33.44833° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

105 м

Водойми

Карлове озеро

Відстань до
обласного центру

168 км

Відстань до
районного центру

18 км

Найближча залізнична станція

Лохвиця

Місцева влада

Адреса ради

37233, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Піски

Карта

Піски ⁡‌⁢‍⁣⁢⁡‌⁡⁤‌⁡⁢‍‍⁢‍⁡‌⁡⁡⁡⁡⁤‍‌‍⁡‌‍⁢‌⁡‍‌‍⁡⁣⁡‌⁡‍⁤⁢‌‍⁡⁢‌⁡‌⁡⁡‍⁡⁢⁡‍⁡‌⁡⁡⁢‍

Піски ⁡‌⁢‍⁣⁢⁡‌⁡⁤‌⁡⁢‍‍⁢‍⁡‌⁡⁡⁡⁡⁤‍‌‍⁡‌‍⁢‌⁡‍‌‍⁡⁣⁡‌⁡‍⁤⁢‌‍⁡⁢‌⁡‌⁡⁡‍⁡⁢⁡‍⁡‌⁡⁡⁢‍

Мапа

Піски у Вікісховищі

Село вперше згадується у 1092 році під назвою Песочень, сучасна назва з 1600 року

Географія

Село Піски міститься на лівому березі річки Сула, в місці впадання в неї річки Артополот, вище за течією на відстані 2 км розташоване місто Заводське, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Пісочки, на протилежному березі — село Гаївщина. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Через село проходить залізниця, станція Лохвиця.

На околиці села Піски у долині річок Артополот і Сула створено гідрологічний заказник місцевого значення "Артополот".

У селі Піски знаходяться залишки колись більшого Карлового озера (координати: N50.372803, E33.454263). За місцевими переказами, з нього напився води кінь Карла XII, коли його військо йшло до Полтави.

Історія

Село Піски, розташоване на території Полтавської області у північно-східній частині України, на північному сході Лохвицького району у зоні лісостепу. Центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Шевченки і Яремівщина. Розташоване на березі річки Артополот, за 18 км від райцентру. Уперше згадуються в літописі від 1092 року як Пісочень. З середини 17 ст. входило до складу Лохвицької сотні, а з 1760, після її поділу на три сотні — до Янишпольської сотні з центром у с. Брисі; з 1781 року Піски — у складі Лохвицького повіту Чернігівського намісництва, 1796 — Малорос., 1802 — Полтавської губернії. За переписом 1859 у Пісках (село власницьке та козацьке) 546 дворів, 3296 жителів, жіноче населення становило 1657 осіб, а чоловіче 1639 особи. У селі було 7 заводів та одна православна церква — мурована Успенська церква (1818 р). На час селянської реформи 1861 належали графині Марії Комаровській.

У 1867—1879 через село прокладено залізничну лінію Кременчук — Бахмач. У 1888 році у Пісках — 585 дворів, 3236 жителів. Діяло народне училище. У 1910 році Піски — центр волості, 772 двори, 4347 жителі, 25 вітряків, 6 кузень, 2 цегельних заводи, 31 крамниця, народне училище і церковнопарафіяльна школа.

У січні 1918 року село було захоплене більшовиками. Під час боротьби з Денікіним 1919 у селі діяв підпільний партизанський штаб. У 1920 році створено комнезам. З 1923 року Піски — центр сільради Лохвицького р-ну Роменського округу, 4707 жителів, створено буряківниче кредитне товариство. У 1929 році в Пісках організовано комуну ім. К. Маркса, в 1931 створено два колгоспи: «Правда» та ім. Г. К. Орджонікідзе, які 1950 році об'єдналися в одне господарство — колгосп ім. Г. К. Орджонікідзе. Під час німецько-нацистської окупації (14.ІХ.1941—14.ІХ.1943) гітлерівцями вивезено на примусові роботи до Німеччини 244 чоловік, розстріляно — 10 чоловік. У 1960 році колгосп став відділком радгоспу Лохвицького цукрокомбінату (вирощував насіння цукрових та кормових буряків). На території села діяли: Лохвицька районна нафтобаза, Лохвицький районний паливний склад, асфальтобетонний завод, перевалочний пункт Лохвицької заготконтори, відділення зв'язку, середня школа, дільнична лікарня, будинок культури на 300 місць, бібліотека, їдальня. За переписом 1989 року у Пісках проживало 3044 чоловік.

Успенська церква (1818 р)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1961 р)
Будинок священика о. Никона Шиприкевича (1956 −1966 рр)
Земська школа у Пісках. Декор головного фасаду.

Сучасний стан

На даний час на території села діють: ТОВ АФ «ЧБГ», Пісківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, відділення зв'язку, Пісківська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, будинок культури на 400 місць, бібліотека, дитячий садок.

Річка Артополот у Пісках
Пісківська ЗОШ І - ІІІ ступенів
Магазин «Хатинка»

Пам'ятки

Місце поховання та пам’ятний знак жертвам Голодомору., Піски

У Пісках встановлено: обеліск на братській могилі радянських воїнів, полеглих під час оборони 1941 і визволення 1943 села від німецько-нацистських загарбників; 1975 р. — пам'ятний знак односельцям, що загинули (259 чол.) на фронтах Другої Світової війни; 2008 р. — пам'ятний знак односельцям — жертвам голодомору 1932—1933 років.

Пам'ятка архітектури — будинок колишньої земської школи Лохвицького земства, збудований у 1912-13 роках за проектом видатного архітектора Опанаса Сластіона. На жаль, місцева влада не приділяє уваги цій школі і вона поступово, але неухильно руйнується.

Пам'ятка археології — залишки літописного міста Пісочень, згаданого в 1092 році.

Біля с. Шевченки — 7 курганів.

На території Пісківської сільської ради знаходиться гідрологічний заказник «Артополот».

Гімн села

Слова Піддубної Оксани Олексіївни

Гімн села Піски

Ми народились в Україні
У мальовничому селі
Де ранки росами умиті
Чарують співом солов'ї

Приспів:

Тут серцю рідне все і миле
І хата, й стежка і садок
І кущ калини, і криниця,
За огородами ставок,

Ми любимо село своє,
Неначе матінку дитина,
Любов нам сили додає,
Бо ти — частинка України

Пройдися стежкою у поле,
Як сонце, соняхи горять.
Хліба на нивах колосяться,
На луках трави шелестять

Приспів:

Минуле в тебе є й майбутнє,
Бо добрі люди тут живуть.
Працюють, трудяться на славу
І Батьківщину бережуть.

Приспів

Відомі люди

Климач Юрко Олександрович — підполковник Армії УНР.
Молодожоненко Олексій Андрійович — козак Окремого кінно-гарматного дивізіону Армії УНР.
— штабіст 4-ї Київської дивізії Армії УНР.
Усенко Євген Іванович — Герой Радянського Союзу (1944), нагороджений Орденом Леніна, Орденом Вітчизняної війни, Орденом Червоного Прапора, Медаллю «За бойові заслуги».
Шульга Василь Павлович — Герой Радянського Союзу (1945)
Матвієнко Микола Юхимович — Герой Радянського Союзу (1940)
Булах Григорій Іванович — Народний артист України, український письменник, перекладач.

Див. також

Примітки

Списки населенных мест Российской Империи. XXXIII. [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] Полтавская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург. 1962. ст. 125
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 199 с.

Посилання

Погода в селі Піски
Пісківська ЗОШ І-ІІІ ступенів Лохвицької районної ради Полтавської області ^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
web-сайт Пісківської ЗОШ І — ІІІ ступенів

[1] Списки населенных мест Российской Империи. XXXIII. [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] Полтавская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург. 1962. ст. 125

[2] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 199 с.