У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко Матвієнко Микола Юхимович нар 11 квітня 1914 року в селі Піс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матвієнко.

Матвієнко Микола Юхимович (нар. 11 квітня 1914 року в селі Піски Лохвицького району Полтавської області УРСР — † 10 січня 1990 року в місті Лермонтов Ставропольського краю РРФСР) — командир взводу 307-го окремого танкового батальйону 80-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Північно-західного фронту, молодший комвзвод.

Матвієнко Микола Юхимович

Народження

11 квітня 1914
Піски,
Лохвицького району,
Полтавської області,

УРСР

Смерть

10 січня 1990 (75 років)
місто Лермонтов,
Ставропольського краю,

Поховання

Країна

Роки служби

1936—1956

Звання

Підполковник

Командування

13-та армія (СРСР)

Війни / битви

Радянсько-фінська війна
Радянсько-німецька війна

Нагороди

Біографія

Народився 11 квітня 1914 року в селі Піски Лохвицького району Полтавської області УРСР в сім'ї селянина-батрака. Українець.

У 1929 рокі закінчив 7 класів Пісківської неповної середньої школи, а через рік за комсомольською путівкою поїхав на будівництво Дніпрогесу. З 1933 року працював монтажником на реконструкції Макіївського металургійного заводу імені Кірова.

У Червоній Армії з 1936 року. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів.

Брав участь у Радянсько-фінляндської війни 1939-40 років.

З 1939 року став членом ВКП(б) /КПРС.

Під час агресії СРСР проти Фінляндії — командир взводу 307-го окремого танкового батальйону (80-та стрілецька дивізія, 13-та армія, Північно-західний фронт) молодший комвзвод Микола Матвієнко, переслідуючи противника в районі залізничної станції «Хейн'еки» (нині — «Речовий» Виборгского району Ленінградської області), 3 березня 1940 року розміновував прохід в мінному полі, забезпечивши просування піхоти і танків в глибину ворожої оборони.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардейщиною і проявлені при цьому відвагу і героїзм» молодшому комвзводу Матвієнку Миколі Юхимовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 405).

Учасник Німецько-радянської війни з червня 1941 року. Герой «зимової війни» командував танковою ротою.

У роки Німецько-радянської війни командував танковою ротою. Був важко поранений. Після Перемоги над гітлерівською Німеччиною продовжував службу в армії. З 1956 року підполковник Матвієнко Н. Е. — у запасі, а потім у відставці.

З 1944 по 1946 рік М. Ю. Матвієнко працював військовим комісаром у Козельщинському районі на Полтавщині. У 1948 році закінчив партійну школу при ЦК Компартії України. Був на партійній і господарській роботі, очолював міський комітет народного контролю у місті Навої Бухарської області Узбецької РСР.

Після виходу на пенсію проживав в місті Лермонтов Ставропольського краю РРФСР.

Помер 10 січня 1990 року.

Нагороди і медалі

Примітки

Матвієно, Микола Юхимович. . Полтава історична. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 03 лютого 2015 року.
((рос.)) . Патриотический проект «Герои страны». Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 03 лютого 2015.

Література

За мужество и отвагу. Харьков, 1984.
Таджибаев X. Н. Мужество. М., 1977.
Твои освободители, Донбасс! 5-е изд., доп. Донецк, 1976.
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 екз. —

Посилання

Полтавці — Герої СРСР [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Полтава історична

[:0-1] Матвієно, Микола Юхимович. . Полтава історична. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 03 лютого 2015 року.

[:1-2] ((рос.)) . Патриотический проект «Герои страны». Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 03 лютого 2015.