Південнокитайське море (малай. Laut China Selatan, в'єт. Biển Đông, кит. 南海, тагал. Dagat Luzon, індонез. Laut Cina Selatan) — напівзамкнуте море в західній частині Тихого океану між Індокитаєм, Малаккою, Південним Китаєм і островами Тайвань, Лусон, Міндоро, Палаван, Калімантан, Суматра, Банка, Белітунг. Південна межа моря проходить підводним підняттям між Калімантаном і Суматрою (приблизно 3° півд. ш.). Є частиною так званого Австрало-Азійського середземного моря. Одне з найбільших морів Світового океану, площа моря складає 3537 тис.км², об'єм 3622 тис. км³.
Компіляція супутникових знімків Південнокитайського моря | |
12° пн. ш. 113° сх. д. / 12° пн. ш. 113° сх. д. | |
Прибережні країни | Філіппіни, Бруней Даруссалам, В'єтнам, Тайвань, Малайзія, Камбоджа, КНР і Індонезія |
---|---|
Найбільша глибина | 5559 м |
Середня глибина | 1024 м |
Площа | 3 500 000 км² |
Впадаючі річки | Меконг, Сіцзян, Бруней |
Впадаюча річка | d, d, d, Батанґгарі, Лам (Кхан), d, Капуас, d, Ма (рiчка), Меконг, d, Чжуцзян, d, Сайгон, d, Белайт, Бенхай, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, d, Хионг, Q15290987?, d, d, d і d |
Південнокитайське море у Вікісховищі |
Фізико-географічне положення
На півночі Тайванською протокою (180 км на півночі) поєднується із Східно-Китайським морем, на заході Малаккською протокою (30 км у найвужчому місті) поєднується із Андаманським морем, на півдні протоками Карімата і поєднується з Яванським морем, на сході протоками і поєднується з морем Сулу, протокою і на північному сході поєднується з Тихим океаном.
Приморські країни (з півночі за годинниковою стрілкою): КНР, Китайська Республіка (Тайвань), Філіппіни, Малайзія, Бруней, Індонезія, Сингапур, Таїланд, Кампучія, В'єтнам.
Акваторія моря | Острови моря (англ.) |
Узбережжя порізане слабко, берега переважно низькі.
Затоки мілководні (до 50—70 м): Бакбо, Сіамська.
Острови: найбільший острів Хайнань, також острови Лабуан, , , Сінгапур, багато архіпелагів невеличких коралових островів: Наньшацюньдао (Спратлі), Сішацюньдао (Парасельські), (Натуна), Анамбас, (Пратас). Поблизу узбережжя острови являють собою затоплене продовження материкових гір, острови східної частини моря — коралові.
Узбережжя Центрального В'єтнаму | Бухта Халонг у затоці Бакбо | Узбережжя Палавану | Мис Маобіту, Тайвань | Узбережжя Сараваку |
Геологія і рельєф дна
Для Південнокитайського моря характерні активна тектонічна діяльність, часті підводні землетруси, підводні вулканічні виверження. Середня глибина 1024 м.
У рельєфі дна Південнокитайського моря можна виділити 3 зони:
- Континентальний шельф. Більше половини площі моря. Найбільш розвинений в північній і південно-західній частині моря. Глибини Зондського шельфу 30—80 м, поблизу края до 150 м.
- Континентальний схил і підводні схили островів. Східчастої структури, до глибин 3000—3600 м.
- Підводна западина. Північно-східна частина моря з глибинами більше 4000 м (найбільша 5560 м, 5245 м).
Південна частина моря має досить складний рельєф дна, багато островів, безліч рифів і мілин, вона відділяється від глибокої північної частини крутим уступом (1500 м). Ґрунти на великих глибинах — мул, на мілководдях — піщанистий мул, місцями камінь, галька.
У надрах шельфу Південнокитайського моря прогнозовано зберігається 3,1 млрд нафти, що є предметом суперечки приморських країн.
Рельєф дна моря | Рельєф дна північної частини моря | Мілина коралового рифу |
Клімат
Північні й центральні частини моря лежать у субекваторіальному, а південна — в екваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Загалом циркуляція мусонного типу, узимку переважає північно-східний мусон, влітку — південний й південно-західний, менший за тривалістю й силою. Швидкість вітру під час зимового мусону сягає 16—18 м/с на півночі, 12—14 м/с у центральній акваторії, 13—15 м/с на півдні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. Середня температура лютого від +15 °C на півночі, до +25 °C на півдні, середня температура серпня від +27 °C до +28 °C. Влітку й восени над морем часто проходять тайфуни, що йдуть із західної частини Тихого океану, інколи утворюються й над самим морем (влітку північніше за 15° пн. ш, восени — південніше). Час проходження тайфуну над морем — 5—12 діб. Атмосферні опади — 2000—2500 мм на рік. На півдні увесь рік панують екваторіальні повітряні маси. Клімат жаркий і вологий зі слабкими нестійкими вітрами. Сезонні амплітуди температури повітря часто менші за добові. Зволоження надмірне, часті зливи й грози.
Кліматограма Гонконгу (північ моря) | Кліматограма (південь моря) | Хмарність над морем у грудні | Хмарність над морем поблизу островів Натуна | Тайфун над Гонконгом |
Гідрологія
У море впадають річки: Меконг, Менам, Хонгха (Червона), Сіцзян, Капуас, . Площа водозбірного басейну Меконгу становить 1 млн км², у гирлі велика дельта з протоками завширшки 2—20 км, під час повені річка виносить у море багато мулу (250 тонн/км³).
Циркуляція вод Південнокитайського моря зумовлена дією мусонів, взимку має циклонічний характер, а влітку — антициклонічний. У західній частині моря влітку південні морські течії, взимку — північні (середня швидкість 1 км/год); в східній частині моря морські течії непостійні, невеликої потужності. Характерним для морської циркуляції є надходження вод Тихого океану взимку через Тайванську і протоку Баші, а влітку через південну протоку Карімата. Водообмін моря з іншими акваторіями океану значно ускладнений глибинами проток: Тайванська — найбільша глибина 70 м, Карімата і Геласа — до 40 м, Малаккський — до 30 м. Основний водообмін відбувається через глибоку западину (2500 м) протоки Баші між Тайванем і Лусоном у північній, найглибшій частині моря (глибинні води Півдненнокитайського моря і Філіппінського — гомогенні); через глибокі протоки Міндоро (450 м) і Балабак водообмін із морем Сулу незначний. Фізико-географічне положення моря зумовлює утворення 3-х взаємопов'язаних типів циркуляції морських вод:
- поверхнева мусонна течія, найбільш виражена в західній частині моря;
- горизонтальна, під час північно-східного мусону в східній частині моря протитечія йде на північ;
- вертикальна, під час мусонів.
Припливи у морі складного характеру, добові й мішані, у Тайванській протоці півдобові, висотою до 5,9 м. На узбережжі Північного В'єтнаму висота припливів 3—4,5 м; Центрального — 1,2—1,6 м; Південного — 2—4 м. Швидкості припливних течій 10—150 см/с, залежно від конфігурації узбережжя й рельєфу дна. У річкових системах припливні хвилі переміщуються зі швидкістю 15—25 км/год на відстані до 180 км у Хонгха, до 400 км у Меконзі.
Найбільша протяжність моря збігається із напрямком мусонів, що спричинює взимку велике хвилювання в північній частині акваторії (хвилі завишки 7 м, завширшки 170 м), повторюваність 5-бального хвилювання складає 30 %; влітку хвилювання знижується, 5-бальне хвилювання у 15 % (60 % зиб). Висота хвиль при вітрах в затоці Бакбо складає 3—4 м (до 8 м під час тайфунів), Сіамська затока більш мілководна й захищена, але й тут хвилі можуть сягати 5 м висоти.
Сезонні коливання рівня морської води збігаються із мусонною циркуляцією: максимальний рівень на західному узбережжі в жовтні-березні, на східному — серпень-вересень. найбільші на західному мілководному узбережжі, південно-східні мусонні вітри до якого підходять прямовисно. Особливо небезпечні вітрові нагони води від тайфунів, що збігаються у часі з припливами (2,5 м на узбережжі В'єтнаму, до 6 м — Південний Китай). При виході на суходіл тайфуни можуть підтоплювати рисові поля солоною морською водою (в дельті Меконгу на відстань 100 км), зона найбільшого нагону води знаходиться за 3—18 км праворуч від центру циклону.
Водозбірний басейн Меконгу | Водозбірний басейн Сіцзяну | Дельта Меконгу супутниковий знімок | Рисові чеки дельти Меконгу |
Середня температура морської води на поверхні на півночі в лютому +20 °C, в серпні +28 °C; на півдні в лютому +27 °C, в серпні +29 °C; в Сіамській затоці й на півдні цілий рік вода не охолоджується нижче +28 °C. Сезонні коливання температури найбільші в Тайваньській протоці — 14 °C, найменший в Сіамській затоці — 4 °C. Глибше 200 м термохалінні характеристики слабко реагують на коливання зовнішніх умов. Глибше 2000 м температура води (+2,3 °C) і солоність (34,63 ‰) практично не коливаються протягом року. Узимку термоклин (шар завтовшки 70—90 м, градієнт 26 → 12 °C) залягає на глибинах 70—80 м (150 м поблизу берегів), влітку, через згінні процеси південних течій, термоклин (шар завтовшки 120—140 м, градієнт 29 → 12 °C) підіймається до глибин 30—40 м.
Гідрохімія
Солоність морської води змінюється від 31,0—33,0 ‰ влітку до 31,5—34,0 ‰ взимку. На розподіл солоності в акваторії моря впливають мусонна циркуляція, атмосферні опади й річковий стік в західній і південній частині. Взимку солоний язик із Тайванської протоки спускається на південь західним узбережжям, а на сході протитечія зменшує солоність вод; влітку антициклональна циркуляція відносить далеко на північ прісні води Меконгу. Галоклин у морі формується нижніми субтропічними водними масами із максимумом солоності, що формуються в зоні пасатів; глибина 175 м у відкритому морі, 150 м поблизу узбереж. У районі протоки Баші солоність океанічних вод дорівнює 34,9 ‰, температура — 23 °C, вміст кисню — 4,5 мл/л. Глибинні води досить однорідні за структурою й подібні до вод Філіппінського моря, солоність на глибинах 2000 м складає 34,5…34,68 ‰, місткість кисню — 2,5 мл/л.
Біологія
У водах Південнокитайського моря мешкає 900 видів риб, 60 % — види тропіків Тихого й Індійського океанів, 30 % — теплолюбні риби помірних широт. Південнокитайське море багате на рибні ресурси (приблизно 20 видів):
- пелагічні види — тунець (Thunnus), південний оселедець (Sprattus fuegensis), сардини (Sardina), скумбрія (Scomber), летючі риби (Exocoetidae), акули, пеламіда (Sarda sarda);
- придонні види — орбань (Argyrosomus regius), морський вугор (Conger), (Lutianidae), морський карась (Diplodus), пильчак (Serranus), ставрида (Trachurus);
- донні види — (Saurida), барабуля (Mullus), камбала (Pleuronectidae), (Pangasius krempfi).
У морі окрім риби ведеться вилов морських черепах (Chelonioidea), устриць і трепангів.
Риби коралових рифів островів Спратлі | Мушля тридакни | Летюча риба | Зелена черепаха | Сушені трепанги |
Межі
Згідно «Межі океанів і морів», 3-є видання (1953) Міжнародної гідрографічної організації межі моря визначені:
На півдні. Східна та південна межі Сінгапурської та Малаккської проток [лінія, що з'єднує Танджун-Даток, південно-східна точка Джохора (1°22′ пн. ш. 104°17′ сх. д. / 1.367° пн. ш. 104.283° сх. д.) через риф Орсборо до Пуло-Коко, північно-східного краю острова Бінтан (1°13′ пн. ш. 104°35′ сх. д. / 1.2250° пн. ш. 104.583° сх. д.). Північно-східним узбережжям Суматри на захід до Танджан-Кедабу (1°06′ пн. ш. 102°58′ сх. д. / 1.100° пн. ш. 102.967° сх. д.) далі східним узбережжя Суматри до мису Луципара (3°14′ пд. ш. 106°05′ сх. д. / 3.233° пд. ш. 106.083° сх. д.) звідти до Танджун-Нанки, південно-західного краю острова Банка, через цей острів до Танджун-Берикату, східної точки(2°34′ пд. ш. 106°51′ сх. д. / 2.567° пд. ш. 106.850° сх. д.), до Танджун-Джемангу (2°36′ пд. ш. 107°37′ сх. д. / 2.600° пд. ш. 107.617° сх. д.) у Біллітоні, вздовж північного узбережжя цього острова до Танджун-Боероенг-Манді (2°46′ пд. ш. 108°16′ сх. д. / 2.767° пд. ш. 108.267° сх. д.), звідти лінія до Танджун-Самбар (3°00′ пд. ш. 110°19′ сх. д. / 3.000° пд. ш. 110.317° сх. д.), південно-західного краю Борнео.
На сході. Від Танджун-Самбар через західне узбережжя Борнео до Танджун-Сампанманджіо, північної точки, звідси лінія до західної точки острову [en] і Секамських рифів, до західної точки острова Банкалан і до мису Булілуян, південно-західної точки острова Палаван, через цей острів до мису Кабулі, його північної точки, звідти до північно-західної точки острова Бусуанга і мису Калавіте на острові Міндоро, до північно-західної точки острова і до мису Фуего (14°08' пн. ш.) на острові Лусон, через цей острів до [en], північно-східної точки Лусона, по лінії, що з'єднує цей мис зі східною точкою острова (20° пн. ш.) та до східної точки [en] (21°05' пн. ш.) звідти до Гарана-Бі, південної точки Тайваню (Формоза), через цей острів до Сантіо (25° пн. ш.), його північно-східного мису.
На півночі. Від [en], північна точка Формози до Кіушан-Дао (острів Терноу), до південної точки Хайтан-Дао (25°25' пн. ш.) і звідти на захід, паралельно 25°24' пн. ш. до узбережжям Фуцзянь.
На заході. Суходолом, на півдні обмежена Сіамською затокою та східним узбережжям Малайського півострова.
Однак у доопрацьованому виданні «Межі океанів і морів», 4-те видання (1986), Міжнародна гідрографічна організація офіційно визнала . Таким чином, південна межа Південнокитайського моря прямує від Бангка на островах Белітунг до [en].
Історія
Море з доісторичних часів було обжите людством, годувало й поєднувало східно-азійські народи. Довгий час Південнокитайське море слугувало перехрестям китайської й індійської цивілізацій, що принесли сюди засади державності, індуїзм, буддизм, а пізніше, з арабами сюди прийшов іслам.
Першими європейцями, що з'явились тут в 1521 році були іспанці навколосвітньої експедиції Фернана Магеллана. Вже в 1553 році португальці отримали право на якірну стоянку і морську торгівлю у півострова Макао, подолавши китайську імператорську заборону XIV сторіччя на торгівлю з іноземцями. З часом Макао перетворився на португальську колонію.
У 1589 році на карті світу фламандського картографа Абрагама Ортеліуса (1527—1598) з'являється деталізована карта моря. У 1806 році тут на шлюпах «Нева» і «Надія» побували Іван Федорович Крузенштерн (1770—1846) і Юрій Федорович Лисянський (1773—1837), учасники першої російської навколосвітньої подорожі.
У 1840—1842 і 1856—1860 роках море стало ареною Другої опіумної війни Франції і Британії проти Китаю, у результаті яких останній відійшов півострів Цзюлун з Гонконгом.
У 1939 році острови Південнокитайського моря були окуповані японцями, створені військові комунікації, станції стеження, попереднього виявлення об'єктів і оповіщення, порт для гідролітаків, база підводних човнів, злітно-посадкова смуга. Проте вже 1945 року були вибиті звідти союзними військами.
За часів воєнного конфлікту тут розквітло піратство під проводом , справу якого після смерті продовжила його дружина, легендарна (1920—?). Під час В'єтнамської війни море було важливою військовою ареною.
Попри те, що усі приморські країни, за виключенням КНР і Китайської Республіки, на початок XXI століття входять до військово-економічного альянсу АСЕАН, море залишається ареною суперництва за його ресурси.
Господарське використання
Південнокитайське море перетинає багато транспортних шляхів, що поєднують порти Східної і Південно-Східної Азії з портами Австралії, Індії, Африки. З прадавніх часів народи моря займались виловом риби (у північній частині за допомогою бакланів) й інших дарів моря, збиранням перлів (тепер здебільшого вирощують штучно на фермах). У 1934 році тут була виловлена найбільша перлина в світі (6 кг, 14 × 24 см) у вигляді голови в тюрбані, через що названа й продана за 42 млн американських доларів. На узбережжі моря, використовуючи кліматичні, морські й природні ресурси у поєднанні з дешевою робочою силою, масово розвивається туризм. Задля збереження біорізноманіття моря й рекреаційно-просвітницьких цілей збудовані національні морські парки (Таїланд) і (Малайзія).
Порти
Найважливіші морські порти: Гонконг, Гуанчжоу, Шаньтоу, , Юйлінь, Хайкоу, Чжаньцзян, Макао (Китайська Народна Республіка), Гаосюн (Тайвань), Маніла (Філіппіни), Хошимін, Дананг і Хайфон (В'єтнам), Банґкок (Таїланд), Кота-Кінабалу, Кучінг, (Малайзія), Бандар-Сері-Бегаван (Бруней), Понтіанак (Індонезія), Сінгапур.
Порт Сингапуру | Порт Хошиміну | Північна гавань порту Маніли | Порт Гонконгу | Порт Кота-Кінабалу |
Екологія
Екологічні умови моря в останні десятиліття XX століття значно погіршилися у зв'язку із забрудненням акваторії нафтовою плівкою, через збільшення транспортних потоків, початком нафтовидобування на шельфі. Нафтові грудочки поширені в поверхневому шарі води навіть у відкритій частині моря.
Див. також
Примітки
- Південнокитайське море // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- Южно-Китайское море // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- (рос.) Залогин Б. С, Косарев А. Н. Моря (Природа мира). — М.: Мысль, 1999. — 400 с., ил., карт., схем. ISBN 5-244-00624-Х
- (рос.) Южно-Китайское море // Краткая географическая энциклопедия. Том 5: Юдома — Яя. Дополнения. / Главный редактор Григорьєв А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1966. — 544 с. з ілюстраціями та картами.
- (рос.) Южно-Китайское море [ 2016-03-05 у Wayback Machine.] на сайті Планета Земля. Віртуальна подорож.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (PDF). International Hydrographic Organization. 1953. § 49. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 7 лютого 2010.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
- (PDF). International Hydrographic Organization. с. 108—109. Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2018. Процитовано 17 липня 2017.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Південнокитайське море |
- (англ.) The South China Sea Project — картографічний проект Google Earth's присвячений морю (запис у блозі).
- (англ.) South China Sea Virtual Library — віртуальна бібліотека матеріалів про море.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivdennokitajske more malaj Laut China Selatan v yet Biển Đong kit 南海 tagal Dagat Luzon indonez Laut Cina Selatan napivzamknute more v zahidnij chastini Tihogo okeanu mizh Indokitayem Malakkoyu Pivdennim Kitayem i ostrovami Tajvan Luson Mindoro Palavan Kalimantan Sumatra Banka Belitung Pivdenna mezha morya prohodit pidvodnim pidnyattyam mizh Kalimantanom i Sumatroyu priblizno 3 pivd sh Ye chastinoyu tak zvanogo Avstralo Azijskogo seredzemnogo morya Odne z najbilshih moriv Svitovogo okeanu plosha morya skladaye 3537 tis km ob yem 3622 tis km Pivdennokitajske moreKompilyaciya suputnikovih znimkiv Pivdennokitajskogo morya12 pn sh 113 sh d 12 pn sh 113 sh d 12 113Priberezhni krayini Filippini Brunej Darussalam V yetnam Tajvan Malajziya Kambodzha KNR i IndoneziyaNajbilsha glibina 5559 mSerednya glibina 1024 mPlosha 3 500 000 km Vpadayuchi richki Mekong Siczyan BrunejVpadayucha richka d d d Batanggari Lam Khan d Kapuas d Ma richka Mekong d Chzhuczyan d Sajgon d Belajt Benhaj d d d d d d d d d d d d d d Hiong Q15290987 d d d i dPivdennokitajske more u VikishovishiFiziko geografichne polozhennyaNa pivnochi Tajvanskoyu protokoyu 180 km na pivnochi poyednuyetsya iz Shidno Kitajskim morem na zahodi Malakkskoyu protokoyu 30 km u najvuzhchomu misti poyednuyetsya iz Andamanskim morem na pivdni protokami Karimata i poyednuyetsya z Yavanskim morem na shodi protokami i poyednuyetsya z morem Sulu protokoyu i na pivnichnomu shodi poyednuyetsya z Tihim okeanom Primorski krayini z pivnochi za godinnikovoyu strilkoyu KNR Kitajska Respublika Tajvan Filippini Malajziya Brunej Indoneziya Singapur Tayiland Kampuchiya V yetnam Akvatoriya morya Ostrovi morya angl Uzberezhzhya porizane slabko berega perevazhno nizki Zatoki milkovodni do 50 70 m Bakbo Siamska Ostrovi najbilshij ostriv Hajnan takozh ostrovi Labuan Singapur bagato arhipelagiv nevelichkih koralovih ostroviv Nanshacyundao Spratli Sishacyundao Paraselski Natuna Anambas Pratas Poblizu uzberezhzhya ostrovi yavlyayut soboyu zatoplene prodovzhennya materikovih gir ostrovi shidnoyi chastini morya koralovi Uzberezhzhya Centralnogo V yetnamu Buhta Halong u zatoci Bakbo Uzberezhzhya Palavanu Mis Maobitu Tajvan Uzberezhzhya SaravakuGeologiya i relyef dnaDlya Pivdennokitajskogo morya harakterni aktivna tektonichna diyalnist chasti pidvodni zemletrusi pidvodni vulkanichni viverzhennya Serednya glibina 1024 m U relyefi dna Pivdennokitajskogo morya mozhna vidiliti 3 zoni Kontinentalnij shelf Bilshe polovini ploshi morya Najbilsh rozvinenij v pivnichnij i pivdenno zahidnij chastini morya Glibini Zondskogo shelfu 30 80 m poblizu kraya do 150 m Kontinentalnij shil i pidvodni shili ostroviv Shidchastoyi strukturi do glibin 3000 3600 m Pidvodna zapadina Pivnichno shidna chastina morya z glibinami bilshe 4000 m najbilsha 5560 m 5245 m Pivdenna chastina morya maye dosit skladnij relyef dna bagato ostroviv bezlich rifiv i milin vona viddilyayetsya vid glibokoyi pivnichnoyi chastini krutim ustupom 1500 m Grunti na velikih glibinah mul na milkovoddyah pishanistij mul miscyami kamin galka U nadrah shelfu Pivdennokitajskogo morya prognozovano zberigayetsya 3 1 mlrd nafti sho ye predmetom superechki primorskih krayin Relyef dna morya Relyef dna pivnichnoyi chastini morya Milina koralovogo rifuKlimatPivnichni j centralni chastini morya lezhat u subekvatorialnomu a pivdenna v ekvatorialnomu klimatichnomu poyasi Vlitku perevazhayut ekvatorialni povitryani masi vzimku tropichni Zagalom cirkulyaciya musonnogo tipu uzimku perevazhaye pivnichno shidnij muson vlitku pivdennij j pivdenno zahidnij menshij za trivalistyu j siloyu Shvidkist vitru pid chas zimovogo musonu syagaye 16 18 m s na pivnochi 12 14 m s u centralnij akvatoriyi 13 15 m s na pivdni Sezonni amplitudi temperaturi povitrya neznachni Serednya temperatura lyutogo vid 15 C na pivnochi do 25 C na pivdni serednya temperatura serpnya vid 27 C do 28 C Vlitku j voseni nad morem chasto prohodyat tajfuni sho jdut iz zahidnoyi chastini Tihogo okeanu inkoli utvoryuyutsya j nad samim morem vlitku pivnichnishe za 15 pn sh voseni pivdennishe Chas prohodzhennya tajfunu nad morem 5 12 dib Atmosferni opadi 2000 2500 mm na rik Na pivdni uves rik panuyut ekvatorialni povitryani masi Klimat zharkij i vologij zi slabkimi nestijkimi vitrami Sezonni amplitudi temperaturi povitrya chasto menshi za dobovi Zvolozhennya nadmirne chasti zlivi j grozi Klimatograma Gonkongu pivnich morya Klimatograma pivden morya Hmarnist nad morem u grudni Hmarnist nad morem poblizu ostroviv Natuna Tajfun nad GonkongomGidrologiyaU more vpadayut richki Mekong Menam Hongha Chervona Siczyan Kapuas Plosha vodozbirnogo basejnu Mekongu stanovit 1 mln km u girli velika delta z protokami zavshirshki 2 20 km pid chas poveni richka vinosit u more bagato mulu 250 tonn km Cirkulyaciya vod Pivdennokitajskogo morya zumovlena diyeyu musoniv vzimku maye ciklonichnij harakter a vlitku anticiklonichnij U zahidnij chastini morya vlitku pivdenni morski techiyi vzimku pivnichni serednya shvidkist 1 km god v shidnij chastini morya morski techiyi nepostijni nevelikoyi potuzhnosti Harakternim dlya morskoyi cirkulyaciyi ye nadhodzhennya vod Tihogo okeanu vzimku cherez Tajvansku i protoku Bashi a vlitku cherez pivdennu protoku Karimata Vodoobmin morya z inshimi akvatoriyami okeanu znachno uskladnenij glibinami protok Tajvanska najbilsha glibina 70 m Karimata i Gelasa do 40 m Malakkskij do 30 m Osnovnij vodoobmin vidbuvayetsya cherez gliboku zapadinu 2500 m protoki Bashi mizh Tajvanem i Lusonom u pivnichnij najglibshij chastini morya glibinni vodi Pivdnennokitajskogo morya i Filippinskogo gomogenni cherez gliboki protoki Mindoro 450 m i Balabak vodoobmin iz morem Sulu neznachnij Fiziko geografichne polozhennya morya zumovlyuye utvorennya 3 h vzayemopov yazanih tipiv cirkulyaciyi morskih vod poverhneva musonna techiya najbilsh virazhena v zahidnij chastini morya gorizontalna pid chas pivnichno shidnogo musonu v shidnij chastini morya protitechiya jde na pivnich vertikalna pid chas musoniv Priplivi u mori skladnogo harakteru dobovi j mishani u Tajvanskij protoci pivdobovi visotoyu do 5 9 m Na uzberezhzhi Pivnichnogo V yetnamu visota pripliviv 3 4 5 m Centralnogo 1 2 1 6 m Pivdennogo 2 4 m Shvidkosti priplivnih techij 10 150 sm s zalezhno vid konfiguraciyi uzberezhzhya j relyefu dna U richkovih sistemah priplivni hvili peremishuyutsya zi shvidkistyu 15 25 km god na vidstani do 180 km u Hongha do 400 km u Mekonzi Najbilsha protyazhnist morya zbigayetsya iz napryamkom musoniv sho sprichinyuye vzimku velike hvilyuvannya v pivnichnij chastini akvatoriyi hvili zavishki 7 m zavshirshki 170 m povtoryuvanist 5 balnogo hvilyuvannya skladaye 30 vlitku hvilyuvannya znizhuyetsya 5 balne hvilyuvannya u 15 60 zib Visota hvil pri vitrah v zatoci Bakbo skladaye 3 4 m do 8 m pid chas tajfuniv Siamska zatoka bilsh milkovodna j zahishena ale j tut hvili mozhut syagati 5 m visoti Sezonni kolivannya rivnya morskoyi vodi zbigayutsya iz musonnoyu cirkulyaciyeyu maksimalnij riven na zahidnomu uzberezhzhi v zhovtni berezni na shidnomu serpen veresen najbilshi na zahidnomu milkovodnomu uzberezhzhi pivdenno shidni musonni vitri do yakogo pidhodyat pryamovisno Osoblivo nebezpechni vitrovi nagoni vodi vid tajfuniv sho zbigayutsya u chasi z priplivami 2 5 m na uzberezhzhi V yetnamu do 6 m Pivdennij Kitaj Pri vihodi na suhodil tajfuni mozhut pidtoplyuvati risovi polya solonoyu morskoyu vodoyu v delti Mekongu na vidstan 100 km zona najbilshogo nagonu vodi znahoditsya za 3 18 km pravoruch vid centru ciklonu Vodozbirnij basejn Mekongu Vodozbirnij basejn Siczyanu Delta Mekongu suputnikovij znimok Risovi cheki delti Mekongu Serednya temperatura morskoyi vodi na poverhni na pivnochi v lyutomu 20 C v serpni 28 C na pivdni v lyutomu 27 C v serpni 29 C v Siamskij zatoci j na pivdni cilij rik voda ne oholodzhuyetsya nizhche 28 C Sezonni kolivannya temperaturi najbilshi v Tajvanskij protoci 14 C najmenshij v Siamskij zatoci 4 C Glibshe 200 m termohalinni harakteristiki slabko reaguyut na kolivannya zovnishnih umov Glibshe 2000 m temperatura vodi 2 3 C i solonist 34 63 praktichno ne kolivayutsya protyagom roku Uzimku termoklin shar zavtovshki 70 90 m gradiyent 26 12 C zalyagaye na glibinah 70 80 m 150 m poblizu beregiv vlitku cherez zginni procesi pivdennih techij termoklin shar zavtovshki 120 140 m gradiyent 29 12 C pidijmayetsya do glibin 30 40 m GidrohimiyaSolonist morskoyi vodi zminyuyetsya vid 31 0 33 0 vlitku do 31 5 34 0 vzimku Na rozpodil solonosti v akvatoriyi morya vplivayut musonna cirkulyaciya atmosferni opadi j richkovij stik v zahidnij i pivdennij chastini Vzimku solonij yazik iz Tajvanskoyi protoki spuskayetsya na pivden zahidnim uzberezhzhyam a na shodi protitechiya zmenshuye solonist vod vlitku anticiklonalna cirkulyaciya vidnosit daleko na pivnich prisni vodi Mekongu Galoklin u mori formuyetsya nizhnimi subtropichnimi vodnimi masami iz maksimumom solonosti sho formuyutsya v zoni pasativ glibina 175 m u vidkritomu mori 150 m poblizu uzberezh U rajoni protoki Bashi solonist okeanichnih vod dorivnyuye 34 9 temperatura 23 C vmist kisnyu 4 5 ml l Glibinni vodi dosit odnoridni za strukturoyu j podibni do vod Filippinskogo morya solonist na glibinah 2000 m skladaye 34 5 34 68 mistkist kisnyu 2 5 ml l BiologiyaU vodah Pivdennokitajskogo morya meshkaye 900 vidiv rib 60 vidi tropikiv Tihogo j Indijskogo okeaniv 30 teplolyubni ribi pomirnih shirot Pivdennokitajske more bagate na ribni resursi priblizno 20 vidiv pelagichni vidi tunec Thunnus pivdennij oseledec Sprattus fuegensis sardini Sardina skumbriya Scomber letyuchi ribi Exocoetidae akuli pelamida Sarda sarda pridonni vidi orban Argyrosomus regius morskij vugor Conger Lutianidae morskij karas Diplodus pilchak Serranus stavrida Trachurus donni vidi Saurida barabulya Mullus kambala Pleuronectidae Pangasius krempfi U mori okrim ribi vedetsya vilov morskih cherepah Chelonioidea ustric i trepangiv Ribi koralovih rifiv ostroviv Spratli Mushlya tridakni Letyucha riba Zelena cherepaha Susheni trepangiMezhiZgidno Mezhi okeaniv i moriv 3 ye vidannya 1953 Mizhnarodnoyi gidrografichnoyi organizaciyi mezhi morya viznacheni Na pivdni Shidna ta pivdenna mezhi Singapurskoyi ta Malakkskoyi protok liniya sho z yednuye Tandzhun Datok pivdenno shidna tochka Dzhohora 1 22 pn sh 104 17 sh d 1 367 pn sh 104 283 sh d 1 367 104 283 cherez rif Orsboro do Pulo Koko pivnichno shidnogo krayu ostrova Bintan 1 13 pn sh 104 35 sh d 1 2250 pn sh 104 583 sh d 1 2250 104 583 Pivnichno shidnim uzberezhzhyam Sumatri na zahid do Tandzhan Kedabu 1 06 pn sh 102 58 sh d 1 100 pn sh 102 967 sh d 1 100 102 967 dali shidnim uzberezhzhya Sumatri do misu Lucipara 3 14 pd sh 106 05 sh d 3 233 pd sh 106 083 sh d 3 233 106 083 zvidti do Tandzhun Nanki pivdenno zahidnogo krayu ostrova Banka cherez cej ostriv do Tandzhun Berikatu shidnoyi tochki 2 34 pd sh 106 51 sh d 2 567 pd sh 106 850 sh d 2 567 106 850 do Tandzhun Dzhemangu 2 36 pd sh 107 37 sh d 2 600 pd sh 107 617 sh d 2 600 107 617 u Billitoni vzdovzh pivnichnogo uzberezhzhya cogo ostrova do Tandzhun Boeroeng Mandi 2 46 pd sh 108 16 sh d 2 767 pd sh 108 267 sh d 2 767 108 267 zvidti liniya do Tandzhun Sambar 3 00 pd sh 110 19 sh d 3 000 pd sh 110 317 sh d 3 000 110 317 pivdenno zahidnogo krayu Borneo Na shodi Vid Tandzhun Sambar cherez zahidne uzberezhzhya Borneo do Tandzhun Sampanmandzhio pivnichnoyi tochki zvidsi liniya do zahidnoyi tochki ostrovu en i Sekamskih rifiv do zahidnoyi tochki ostrova Bankalan i do misu Buliluyan pivdenno zahidnoyi tochki ostrova Palavan cherez cej ostriv do misu Kabuli jogo pivnichnoyi tochki zvidti do pivnichno zahidnoyi tochki ostrova Busuanga i misu Kalavite na ostrovi Mindoro do pivnichno zahidnoyi tochki ostrova i do misu Fuego 14 08 pn sh na ostrovi Luson cherez cej ostriv do en pivnichno shidnoyi tochki Lusona po liniyi sho z yednuye cej mis zi shidnoyu tochkoyu ostrova 20 pn sh ta do shidnoyi tochki en 21 05 pn sh zvidti do Garana Bi pivdennoyi tochki Tajvanyu Formoza cherez cej ostriv do Santio 25 pn sh jogo pivnichno shidnogo misu Na pivnochi Vid en pivnichna tochka Formozi do Kiushan Dao ostriv Ternou do pivdennoyi tochki Hajtan Dao 25 25 pn sh i zvidti na zahid paralelno 25 24 pn sh do uzberezhzhyam Fuczyan Na zahodi Suhodolom na pivdni obmezhena Siamskoyu zatokoyu ta shidnim uzberezhzhyam Malajskogo pivostrova Odnak u doopracovanomu vidanni Mezhi okeaniv i moriv 4 te vidannya 1986 Mizhnarodna gidrografichna organizaciya oficijno viznala Takim chinom pivdenna mezha Pivdennokitajskogo morya pryamuye vid Bangka na ostrovah Belitung do en IstoriyaKarta Ptolemeya pokazuye sho drevnogrecki moryaki plavali do Bengalskoyi ta Siamskoyi zatok a takozh Pivdennokitajskogo morya Teritorialni pretenziyi primorskih derzhav More z doistorichnih chasiv bulo obzhite lyudstvom goduvalo j poyednuvalo shidno azijski narodi Dovgij chas Pivdennokitajske more sluguvalo perehrestyam kitajskoyi j indijskoyi civilizacij sho prinesli syudi zasadi derzhavnosti induyizm buddizm a piznishe z arabami syudi prijshov islam Pershimi yevropejcyami sho z yavilis tut v 1521 roci buli ispanci navkolosvitnoyi ekspediciyi Fernana Magellana Vzhe v 1553 roci portugalci otrimali pravo na yakirnu stoyanku i morsku torgivlyu u pivostrova Makao podolavshi kitajsku imperatorsku zaboronu XIV storichchya na torgivlyu z inozemcyami Z chasom Makao peretvorivsya na portugalsku koloniyu U 1589 roci na karti svitu flamandskogo kartografa Abragama Orteliusa 1527 1598 z yavlyayetsya detalizovana karta morya U 1806 roci tut na shlyupah Neva i Nadiya pobuvali Ivan Fedorovich Kruzenshtern 1770 1846 i Yurij Fedorovich Lisyanskij 1773 1837 uchasniki pershoyi rosijskoyi navkolosvitnoyi podorozhi U 1840 1842 i 1856 1860 rokah more stalo arenoyu Drugoyi opiumnoyi vijni Franciyi i Britaniyi proti Kitayu u rezultati yakih ostannij vidijshov pivostriv Czyulun z Gonkongom U 1939 roci ostrovi Pivdennokitajskogo morya buli okupovani yaponcyami stvoreni vijskovi komunikaciyi stanciyi stezhennya poperednogo viyavlennya ob yektiv i opovishennya port dlya gidrolitakiv baza pidvodnih chovniv zlitno posadkova smuga Prote vzhe 1945 roku buli vibiti zvidti soyuznimi vijskami Za chasiv voyennogo konfliktu tut rozkvitlo piratstvo pid provodom spravu yakogo pislya smerti prodovzhila jogo druzhina legendarna 1920 Pid chas V yetnamskoyi vijni more bulo vazhlivoyu vijskovoyu arenoyu en V yetnam KNR Filippini Malajziya Tajvan Brunej Popri te sho usi primorski krayini za viklyuchennyam KNR i Kitajskoyi Respubliki na pochatok XXI stolittya vhodyat do vijskovo ekonomichnogo alyansu ASEAN more zalishayetsya arenoyu supernictva za jogo resursi Gospodarske vikoristannyaPivdennokitajske more peretinaye bagato transportnih shlyahiv sho poyednuyut porti Shidnoyi i Pivdenno Shidnoyi Aziyi z portami Avstraliyi Indiyi Afriki Z pradavnih chasiv narodi morya zajmalis vilovom ribi u pivnichnij chastini za dopomogoyu baklaniv j inshih dariv morya zbirannyam perliv teper zdebilshogo viroshuyut shtuchno na fermah U 1934 roci tut bula vilovlena najbilsha perlina v sviti 6 kg 14 24 sm u viglyadi golovi v tyurbani cherez sho nazvana j prodana za 42 mln amerikanskih dolariv Na uzberezhzhi morya vikoristovuyuchi klimatichni morski j prirodni resursi u poyednanni z deshevoyu robochoyu siloyu masovo rozvivayetsya turizm Zadlya zberezhennya bioriznomanittya morya j rekreacijno prosvitnickih cilej zbudovani nacionalni morski parki Tayiland i Malajziya Porti Najvazhlivishi morski porti Gonkong Guanchzhou Shantou Yujlin Hajkou Chzhanczyan Makao Kitajska Narodna Respublika Gaosyun Tajvan Manila Filippini Hoshimin Danang i Hajfon V yetnam Bangkok Tayiland Kota Kinabalu Kuching Malajziya Bandar Seri Begavan Brunej Pontianak Indoneziya Singapur Port Singapuru Port Hoshiminu Pivnichna gavan portu Manili Port Gonkongu Port Kota KinabaluEkologiyaEkologichni umovi morya v ostanni desyatilittya XX stolittya znachno pogirshilisya u zv yazku iz zabrudnennyam akvatoriyi naftovoyu plivkoyu cherez zbilshennya transportnih potokiv pochatkom naftovidobuvannya na shelfi Naftovi grudochki poshireni v poverhnevomu shari vodi navit u vidkritij chastini morya Div takozhOstrovi SpratliPrimitkiPivdennokitajske more Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s Yuzhno Kitajskoe more Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t gl red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros ros Zalogin B S Kosarev A N Morya Priroda mira M Mysl 1999 400 s il kart shem ISBN 5 244 00624 H ros Yuzhno Kitajskoe more Kratkaya geograficheskaya enciklopediya Tom 5 Yudoma Yaya Dopolneniya Glavnyj redaktor Grigoryev A A M Sovetskaya enciklopediya 1966 544 s z ilyustraciyami ta kartami ros Yuzhno Kitajskoe more 2016 03 05 u Wayback Machine na sajti Planeta Zemlya Virtualna podorozh Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s PDF International Hydrographic Organization 1953 49 Arhiv originalu PDF za 8 zhovtnya 2011 Procitovano 7 lyutogo 2010 angl Navedeno za anglijskoyu vikipediyeyu PDF International Hydrographic Organization s 108 109 Arhiv originalu PDF za 30 kvitnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2017 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pivdennokitajske more angl The South China Sea Project kartografichnij proekt Google Earth s prisvyachenij moryu zapis u blozi angl South China Sea Virtual Library virtualna biblioteka materialiv pro more