Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Хвороба пухлин морди диявола (англ. Devil facial tumour disease, DFTD) — агресивний невірусний тип трансмісійного раку, що уражає тасманійських дияволів. Перший випадок цієї хвороби був зареєстрований в 1996 році на північному сході Тасманії. Протягом наступного десятиліття хвороба поширилася на більшу частину ареалу дияволів (точніше її східні та центральні райони), втричі скоротивши популяцію до 2008 року, без будь-яких ознак уповільнення її поширення. Локальні популяції, уражені хворобою першими, зазнали до 90 % летальності з майже повним зникненням дорослих особин.
| Пухлина морди тасманійських дияволів | |
| Є ендеміком у | Австралія |
|---|---|
| Уражає | S. harrisii |
| Ідентифікатор NCI Thesaurus | C136978 |
 Пухлина морди тасманійських дияволів у Вікісховищі | |
Видимі ознаки DFTD починаються з виникнення патологічних тканин, зокрема щільних бугорків, в районі рота тварини. Пізніше ці первинні пухлини розвиваються та можуть вкрити всю морду, а пізніше й інші частини тіла. Розвинуті пухлини заважають дияволу харчуватися, через що тварина помирає.
Рак може бути спричинений вірусом, але цей випадок унікальний в тому, що його агентом є власне ракові клітини. Відомі лише дві подібні хвороби (разом відомі як трансмісійний рак), перша — (canine transmissible venereal tumor, CTVT), відома понад 100 років, друга — трансмісійний рак однієї з ліній лабораторних хом'яків.
Характеристики
Хвороба пухлин морди диявола є нейроендокринною пухлиною, що характеризується ідентичним каріотипом (13 хромосом у клітинах пухлин порівняно з 14 в здорових клітинах), ідентичними та генетичною схожістю. Ці дані вказують на те, що всі пухлини всіх дияволів є клонами єдиної клітини, не рідної до кожної зараженої тварини. Тобто власне ракові клітини і є агентом, а лінія ракових клітин розмножується клонально.
Відомо, що мале генетичне різноманіття популяції сприяє поширенню різних хвороб та утруднює адаптацію до нових умов, тому що не залишає засобів організму видозмінюватися. У випадку DFTD, критичним є головний комплекс гістосумісності (англ. major histocampartibility complex, MHC), найбільш варіабельна частина геному ссавців, що відповідає за розпізнавання клітин по типу «свій» — «чужий». Хоча прямих свідоцтв важливості MHC для запобігання хворобам відомо мало, одним з них є саме приклад DFTD. Популяція тасманійських дияволів відрізняється дуже малим генетичним різноманіттям, меншим за інших хижих сумчастих та планцентарних хижаків. Всі дияволи зі східної частини острова, де поширена хвороба, характеризуються «функціонально ідентичними» генами MHC, таким чином, трансплантовані клітини іншої тварини не вважаються імунною системою «чужими», саме так відбувається і з клітинами DFTD.
DFTD є дуже рідкісним захворюванням. Існує, проте, велике число клональних популяцій тварин, що мають мінімальне генетичне різноманіття, де могли б поширюватися подібні хвороби. Ймовірно, причиною їхньої рідкості є те, що найчастіше, за принципом «храповика Мюллера», ракові клітини швидко набирають необоротних змін, і тому не можуть формувати стабільної клітинної лінії. З іншого боку, якщо хвороба настільки смертельна як DFTD, у разі виникнення вона може знищити локальну популяцію та таким чином зупинитися.
Вплив на популяцію
Пухлинні хвороби зазвичай нездатні спричинити вимирання виду. У більшості випадків існує мінімальних поріг популяції, нижче за який кожна заражена особина передає хворобу в середньому менш ніж одній особині. У такому випадку патоген зникне швидше за хазяїна. Проте, подібна картина відбувається лише якщо поширення хвороби залежить від щільності хазяїв. Якщо ж швидкість поширення не залежить або слабо залежить від щільності, швидкість поширення хвороби не змінюється із падінням чисельності хазяїна і мінімального порогу існування хвороби не існує. Така ситуація, порівнюється з поняттям, відомим як незалежна від частоти інфекція, характерна, зокрема, для хвороб, що передаються статевим шляхом, через те, що число статевих партнерів визначається системою спаровування, а не щільністю популяції. Коли ж популяція скорочується занадто сильно, тварини втрачають можливість зустрічати партнерів для розмноження, і популяція вимирає.
У випадку DFTD, існують дуже обмежені свідоцтва про механізм поширення цієї хвороби в природі. Найбільш ймовірним є так звана теорія алотрансплантації, тобто передача ракових клітин через укуси, часті як під час бійок між самцями за самок, під час сумісного пожирання їжі та під час агресивного спаровування. На це вказують, зокрема, висока частота укусів під час шлюбного періоду та майже повна відсутність хвороби у тварин, що не досягли статевої зрілості. Так, в районах, де DFTD відома давно, скорочення популяції тасманійських дияволів з моменту виникнення хвороби склало близько 90 % та продовжується швидкими темпами. Ситуація погіршується тим, що за оцінками хвороба пошириться на весь ареал протягом наступних 4-10 років.
Заходи запобігання хворобі
Заходи запобігання інвазивним хворобам диких тварин зазвичай дуже обмежені. Зазвичай виділяють чотири можливості: ізоляція здорових особин для відновлення популяції у разі вимирання, знищення або карантин хворих особин, селекція резистентності до хвороби та розробка вакцини, якщо це дійсно інфекційна хвороба.
Ізоляція стала першим кроком, здійсненим для боротьби з DFTD. Проте, утримання тварин в зоопарках та іншим чином в неволі викликає зміни поведінки та, можливо, навіть селекцію певних особливостей, що зменшать можливості подальшого виживання популяції. Іншою можливістю є інтродукція тасманійських дияволів на території, де він не мешкав раніше. Такими в першу чергу є острови навколо Тасманії, тваринний світ яких співіснує на Тасманії з дияволом, і таким чином інтродукція скоріш за все не принесе несподіваних змін в екосистемі, хоча деякий ризик існує. Утримання здорових популяцій на огороджених територіях зазвичай занадто коштовне. У результаті було здійснене як створення огороджених районів утримання дияволів, як на Тасманії, так і в материковій Австралії, заселений островів Марія біля східного узбережжя Тасманії та відокремлений півострів Тасман, де існує здорова популяція.
Пригнічення хвороби шляхом відстрілу хворих тварин також є типовим варіантом відповіді. Проте, на той час як люди усвідомили загрозу від DFTD, хвороба вже поширилася на велику територію, і ефективність таких кроків була б малою. Тим не менш, організовані спроби усунення всіх хворих тварин на ізольованому , проведені Департаментом первинного виробництва і водних ресурсів, привели до уповільнення поширення, хоча, ймовірно, невелика частина хворих тварин залишилася.
Селекція резистентності також є однім з напрямків досліджень, проте поки що без успіху. Один з досліджених дияволів, здавалося, мав імунітет проти хвороби, але при повторному зараженні все ж таки на його морді виникли пухлини. Деякі сподівання пов'язані з тим, що популяція тасманійських дияволів на заході острова має невеликі генетичні відмінності від дияволів східної частини, як було показано на основі аналізу мікросателітів. Проте невідомо, чи цих відмінностей буде достатньо для виникнення резистентності проти хвороби, і чи не зміниться сама хвороба для подолання можливої резистентності. Так, зараз відомо 9 штамів хвороби, тобто подібні зміни здаються можливими.
Розробка вакцини є ще одною можливістю боротьби з інфекційною хворобою. Зараз існує дуже мало вакцин проти вірусного раку, хоча генетична ідентичність клітин DFTD начебто дозволяє таку можливість. Контраргументом є те, що хвороба, що не розпізнається імунною системою, не приводить до утворення антитіл, як це відбувається при пріонних хворобах.
Примітки
- Sarcophilus harrisii. IUCN list of endangered species. 2008. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 24 травня 2009.
- DPIWE. 2005.
- DPIWE. 2005.
- Jones ME, Cockburn A, Hamede R, Hawkins C, Hesterman H, Lachish S, Mann D, McCallum H, Pemberton D. (2008). Life-history change in disease-ravaged Tasmanian devil populations. Proc Natl Acad Sci U S A. 105 (29): 10023—7. PMID 18626026.
- DPIWE. Disease Affecting Tasmanian Devils [ 21 вересня 2005 у Wayback Machine.]
- Loh, Richmond. 2003. Tasmanian Devil (Sarcophilus harrisii) facial tumour (DFT). Paper prepared for the Devil Facial Tumour Disease Workshop, Sir Raymond Ferral Centre, University of Tasmania, Newnham, 14 жовтня 2003, p. 2.
- Experts tackle the devil's tumour [ 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.], BBC News, 20 лютого 2007.
- Fabrizio A.M. (1965). An inducible sarcoma in hamsters - 11 year observation through 288 passages. Cancer research. 25: 107.
- Pearse AM, Swift K. (2006). Allograft theory: transmission of devil facial-tumour disease. Nature. 439 (7076): 549. PMID 16452970.
- Bostanci, A. (2005). A Devil of a Disease. Science. 307: 1035. doi:10.1126/science.307.5712.1035. PMID 15718445.
- Siddle HV, Kreiss A, Eldridge MD, Noonan E, Clarke CJ, Pyecroft S, Woods GM, Belov K. (2007). Transmission of a fatal clonal tumor by biting occurs due to depleted MHC diversity in a threatened carnivorous marsupial. Proc Natl Acad Sci U S A. 104 (41): 16221—6. PMID 17911263.
- McCallum H. Tasmanian devil facial tumour disease: lessons for conservation biology. 2008. 23 (11): 631—7. PMID 18715674.
- Jones, Menna E., Paetkau, David, Geffen, Eli, Moritz, Craig (2004). Genetic diversity and population structure of Tasmanian devils, the largest marsupial carnivore. Molecular ecology. 13: 2197—2209. PMID 15245394.
- Hillis DM. (2007). Asexual evolution: can species exist without sex?. Curr Biol. 17 (14): R543-4. PMID 17637352.
- McCallum, H., D. M. Tompkins, M. Jones, S. Lachish, S. Marvanek, B. Lazenby, G. Hocking, J. Wiersma, and C. Hawkins. (2007). Distribution and impacts of Tasmanian devil facial tumor disease. EcoHealth. 4 (3): 318—325.
- Jones, M., P. Jarman, C. Lees, H. Hesterman, R. Hamede, N. Mooney, D. Mann, C. Pukk, J. Bergfeld, and H. McCallum. (2007). Conservation management of Tasmanian devils in the context of an emerging, extinction-threatening disease: Devil Facial Tumor Disease. EcoHealth. 4 (3): 326—337.
- Scientific American, March 2007
- Contagious cancer: the evolution of a killer [ 9 червня 2012 у Wayback Machine.], David Quammen, Harper's Magazine, April 2008.
- BBC — Fence hope for Tasmanian Devils, retrieved 5 January 2009
- Disease setback for Tasmanian devil tumour evolving with nine strains now identified[недоступне посилання з квітня 2019]The Examiner
- Woods, Gregory M.; Kreiss, Alexandre; Belov, Katherine; Siddle, Hannah V.; Obendorf, David L.; Muller, Konrad H. (2007). The immune response of Tasmanian devil (Sarcophilus harrisii) and Devil Facial Tumor Disease. EcoHealth. 4 (3): 338—345.
Посилання
- Save the Tasmanian Devil [ 21 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Devil Facial Tumour Disease [ 29 травня 2009 у Wayback Machine.] Department of primary industries and water
 | Це незавершена стаття з онкології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hvoroba puhlin mordi diyavola angl Devil facial tumour disease DFTD agresivnij nevirusnij tip transmisijnogo raku sho urazhaye tasmanijskih diyavoliv Pershij vipadok ciyeyi hvorobi buv zareyestrovanij v 1996 roci na pivnichnomu shodi Tasmaniyi Protyagom nastupnogo desyatilittya hvoroba poshirilasya na bilshu chastinu arealu diyavoliv tochnishe yiyi shidni ta centralni rajoni vtrichi skorotivshi populyaciyu do 2008 roku bez bud yakih oznak upovilnennya yiyi poshirennya Lokalni populyaciyi urazheni hvoroboyu pershimi zaznali do 90 letalnosti z majzhe povnim zniknennyam doroslih osobin Puhlina mordi tasmanijskih diyavolivYe endemikom uAvstraliyaUrazhayeS harrisiiIdentifikator NCI ThesaurusC136978 Puhlina mordi tasmanijskih diyavoliv u VikishovishiPuhlini sprichineni DFTD na mordi tasmanijskogo diyavola Vidimi oznaki DFTD pochinayutsya z viniknennya patologichnih tkanin zokrema shilnih bugorkiv v rajoni rota tvarini Piznishe ci pervinni puhlini rozvivayutsya ta mozhut vkriti vsyu mordu a piznishe j inshi chastini tila Rozvinuti puhlini zavazhayut diyavolu harchuvatisya cherez sho tvarina pomiraye Rak mozhe buti sprichinenij virusom ale cej vipadok unikalnij v tomu sho jogo agentom ye vlasne rakovi klitini Vidomi lishe dvi podibni hvorobi razom vidomi yak transmisijnij rak persha canine transmissible venereal tumor CTVT vidoma ponad 100 rokiv druga transmisijnij rak odniyeyi z linij laboratornih hom yakiv HarakteristikiHvoroba puhlin mordi diyavola ye nejroendokrinnoyu puhlinoyu sho harakterizuyetsya identichnim kariotipom 13 hromosom u klitinah puhlin porivnyano z 14 v zdorovih klitinah identichnimi ta genetichnoyu shozhistyu Ci dani vkazuyut na te sho vsi puhlini vsih diyavoliv ye klonami yedinoyi klitini ne ridnoyi do kozhnoyi zarazhenoyi tvarini Tobto vlasne rakovi klitini i ye agentom a liniya rakovih klitin rozmnozhuyetsya klonalno Vidomo sho male genetichne riznomanittya populyaciyi spriyaye poshirennyu riznih hvorob ta utrudnyuye adaptaciyu do novih umov tomu sho ne zalishaye zasobiv organizmu vidozminyuvatisya U vipadku DFTD kritichnim ye golovnij kompleks gistosumisnosti angl major histocampartibility complex MHC najbilsh variabelna chastina genomu ssavciv sho vidpovidaye za rozpiznavannya klitin po tipu svij chuzhij Hocha pryamih svidoctv vazhlivosti MHC dlya zapobigannya hvorobam vidomo malo odnim z nih ye same priklad DFTD Populyaciya tasmanijskih diyavoliv vidriznyayetsya duzhe malim genetichnim riznomanittyam menshim za inshih hizhih sumchastih ta plancentarnih hizhakiv Vsi diyavoli zi shidnoyi chastini ostrova de poshirena hvoroba harakterizuyutsya funkcionalno identichnimi genami MHC takim chinom transplantovani klitini inshoyi tvarini ne vvazhayutsya imunnoyu sistemoyu chuzhimi same tak vidbuvayetsya i z klitinami DFTD DFTD ye duzhe ridkisnim zahvoryuvannyam Isnuye prote velike chislo klonalnih populyacij tvarin sho mayut minimalne genetichne riznomanittya de mogli b poshiryuvatisya podibni hvorobi Jmovirno prichinoyu yihnoyi ridkosti ye te sho najchastishe za principom hrapovika Myullera rakovi klitini shvidko nabirayut neoborotnih zmin i tomu ne mozhut formuvati stabilnoyi klitinnoyi liniyi Z inshogo boku yaksho hvoroba nastilki smertelna yak DFTD u razi viniknennya vona mozhe znishiti lokalnu populyaciyu ta takim chinom zupinitisya Vpliv na populyaciyuMapa poshirennya hvorobi Pokazani zareyestrovani vipadki do 2001 roku i mezha poshirennya stanom na 2003 i 2007 rik Puhlinni hvorobi zazvichaj nezdatni sprichiniti vimirannya vidu U bilshosti vipadkiv isnuye minimalnih porig populyaciyi nizhche za yakij kozhna zarazhena osobina peredaye hvorobu v serednomu mensh nizh odnij osobini U takomu vipadku patogen znikne shvidshe za hazyayina Prote podibna kartina vidbuvayetsya lishe yaksho poshirennya hvorobi zalezhit vid shilnosti hazyayiv Yaksho zh shvidkist poshirennya ne zalezhit abo slabo zalezhit vid shilnosti shvidkist poshirennya hvorobi ne zminyuyetsya iz padinnyam chiselnosti hazyayina i minimalnogo porogu isnuvannya hvorobi ne isnuye Taka situaciya porivnyuyetsya z ponyattyam vidomim yak nezalezhna vid chastoti infekciya harakterna zokrema dlya hvorob sho peredayutsya statevim shlyahom cherez te sho chislo statevih partneriv viznachayetsya sistemoyu sparovuvannya a ne shilnistyu populyaciyi Koli zh populyaciya skorochuyetsya zanadto silno tvarini vtrachayut mozhlivist zustrichati partneriv dlya rozmnozhennya i populyaciya vimiraye U vipadku DFTD isnuyut duzhe obmezheni svidoctva pro mehanizm poshirennya ciyeyi hvorobi v prirodi Najbilsh jmovirnim ye tak zvana teoriya alotransplantaciyi tobto peredacha rakovih klitin cherez ukusi chasti yak pid chas bijok mizh samcyami za samok pid chas sumisnogo pozhirannya yizhi ta pid chas agresivnogo sparovuvannya Na ce vkazuyut zokrema visoka chastota ukusiv pid chas shlyubnogo periodu ta majzhe povna vidsutnist hvorobi u tvarin sho ne dosyagli statevoyi zrilosti Tak v rajonah de DFTD vidoma davno skorochennya populyaciyi tasmanijskih diyavoliv z momentu viniknennya hvorobi sklalo blizko 90 ta prodovzhuyetsya shvidkimi tempami Situaciya pogirshuyetsya tim sho za ocinkami hvoroba poshiritsya na ves areal protyagom nastupnih 4 10 rokiv Zahodi zapobigannya hvorobiZahodi zapobigannya invazivnim hvorobam dikih tvarin zazvichaj duzhe obmezheni Zazvichaj vidilyayut chotiri mozhlivosti izolyaciya zdorovih osobin dlya vidnovlennya populyaciyi u razi vimirannya znishennya abo karantin hvorih osobin selekciya rezistentnosti do hvorobi ta rozrobka vakcini yaksho ce dijsno infekcijna hvoroba Izolyaciya stala pershim krokom zdijsnenim dlya borotbi z DFTD Prote utrimannya tvarin v zooparkah ta inshim chinom v nevoli viklikaye zmini povedinki ta mozhlivo navit selekciyu pevnih osoblivostej sho zmenshat mozhlivosti podalshogo vizhivannya populyaciyi Inshoyu mozhlivistyu ye introdukciya tasmanijskih diyavoliv na teritoriyi de vin ne meshkav ranishe Takimi v pershu chergu ye ostrovi navkolo Tasmaniyi tvarinnij svit yakih spivisnuye na Tasmaniyi z diyavolom i takim chinom introdukciya skorish za vse ne prinese nespodivanih zmin v ekosistemi hocha deyakij rizik isnuye Utrimannya zdorovih populyacij na ogorodzhenih teritoriyah zazvichaj zanadto koshtovne U rezultati bulo zdijsnene yak stvorennya ogorodzhenih rajoniv utrimannya diyavoliv yak na Tasmaniyi tak i v materikovij Avstraliyi zaselenij ostroviv Mariya bilya shidnogo uzberezhzhya Tasmaniyi ta vidokremlenij pivostriv Tasman de isnuye zdorova populyaciya Prignichennya hvorobi shlyahom vidstrilu hvorih tvarin takozh ye tipovim variantom vidpovidi Prote na toj chas yak lyudi usvidomili zagrozu vid DFTD hvoroba vzhe poshirilasya na veliku teritoriyu i efektivnist takih krokiv bula b maloyu Tim ne mensh organizovani sprobi usunennya vsih hvorih tvarin na izolovanomu provedeni Departamentom pervinnogo virobnictva i vodnih resursiv priveli do upovilnennya poshirennya hocha jmovirno nevelika chastina hvorih tvarin zalishilasya Selekciya rezistentnosti takozh ye odnim z napryamkiv doslidzhen prote poki sho bez uspihu Odin z doslidzhenih diyavoliv zdavalosya mav imunitet proti hvorobi ale pri povtornomu zarazhenni vse zh taki na jogo mordi vinikli puhlini Deyaki spodivannya pov yazani z tim sho populyaciya tasmanijskih diyavoliv na zahodi ostrova maye neveliki genetichni vidminnosti vid diyavoliv shidnoyi chastini yak bulo pokazano na osnovi analizu mikrosatelitiv Prote nevidomo chi cih vidminnostej bude dostatno dlya viniknennya rezistentnosti proti hvorobi i chi ne zminitsya sama hvoroba dlya podolannya mozhlivoyi rezistentnosti Tak zaraz vidomo 9 shtamiv hvorobi tobto podibni zmini zdayutsya mozhlivimi Rozrobka vakcini ye she odnoyu mozhlivistyu borotbi z infekcijnoyu hvoroboyu Zaraz isnuye duzhe malo vakcin proti virusnogo raku hocha genetichna identichnist klitin DFTD nachebto dozvolyaye taku mozhlivist Kontrargumentom ye te sho hvoroba sho ne rozpiznayetsya imunnoyu sistemoyu ne privodit do utvorennya antitil yak ce vidbuvayetsya pri prionnih hvorobah PrimitkiSarcophilus harrisii IUCN list of endangered species 2008 Arhiv originalu za 22 chervnya 2013 Procitovano 24 travnya 2009 DPIWE 2005 DPIWE 2005 Jones ME Cockburn A Hamede R Hawkins C Hesterman H Lachish S Mann D McCallum H Pemberton D 2008 Life history change in disease ravaged Tasmanian devil populations Proc Natl Acad Sci U S A 105 29 10023 7 PMID 18626026 DPIWE Disease Affecting Tasmanian Devils 21 veresnya 2005 u Wayback Machine Loh Richmond 2003 Tasmanian Devil Sarcophilus harrisii facial tumour DFT Paper prepared for the Devil Facial Tumour Disease Workshop Sir Raymond Ferral Centre University of Tasmania Newnham 14 zhovtnya 2003 p 2 Experts tackle the devil s tumour 28 zhovtnya 2018 u Wayback Machine BBC News 20 lyutogo 2007 Fabrizio A M 1965 An inducible sarcoma in hamsters 11 year observation through 288 passages Cancer research 25 107 Pearse AM Swift K 2006 Allograft theory transmission of devil facial tumour disease Nature 439 7076 549 PMID 16452970 Bostanci A 2005 A Devil of a Disease Science 307 1035 doi 10 1126 science 307 5712 1035 PMID 15718445 Siddle HV Kreiss A Eldridge MD Noonan E Clarke CJ Pyecroft S Woods GM Belov K 2007 Transmission of a fatal clonal tumor by biting occurs due to depleted MHC diversity in a threatened carnivorous marsupial Proc Natl Acad Sci U S A 104 41 16221 6 PMID 17911263 McCallum H Tasmanian devil facial tumour disease lessons for conservation biology 2008 23 11 631 7 PMID 18715674 Jones Menna E Paetkau David Geffen Eli Moritz Craig 2004 Genetic diversity and population structure of Tasmanian devils the largest marsupial carnivore Molecular ecology 13 2197 2209 PMID 15245394 Hillis DM 2007 Asexual evolution can species exist without sex Curr Biol 17 14 R543 4 PMID 17637352 McCallum H D M Tompkins M Jones S Lachish S Marvanek B Lazenby G Hocking J Wiersma and C Hawkins 2007 Distribution and impacts of Tasmanian devil facial tumor disease EcoHealth 4 3 318 325 Jones M P Jarman C Lees H Hesterman R Hamede N Mooney D Mann C Pukk J Bergfeld and H McCallum 2007 Conservation management of Tasmanian devils in the context of an emerging extinction threatening disease Devil Facial Tumor Disease EcoHealth 4 3 326 337 Scientific American March 2007 Contagious cancer the evolution of a killer 9 chervnya 2012 u Wayback Machine David Quammen Harper s Magazine April 2008 BBC Fence hope for Tasmanian Devils retrieved 5 January 2009 Disease setback for Tasmanian devil tumour evolving with nine strains now identified nedostupne posilannya z kvitnya 2019 The Examiner Woods Gregory M Kreiss Alexandre Belov Katherine Siddle Hannah V Obendorf David L Muller Konrad H 2007 The immune response of Tasmanian devil Sarcophilus harrisii and Devil Facial Tumor Disease EcoHealth 4 3 338 345 PosilannyaSave the Tasmanian Devil 21 bereznya 2009 u Wayback Machine Devil Facial Tumour Disease 29 travnya 2009 u Wayback Machine Department of primary industries and waterCe nezavershena stattya z onkologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi