Префація (лат. Praefatio — введення, передмова) — перша частина євхаристійної молитви (анафори) в християнській літургії. Префація слідує одразу після вступного діалогу , після префації виконується гімн Sanctus («Свят»).
Особливості
Префація, як правило, звернена до Бога-Отця. Теологічний сенс усіх префацій один — подяка Богові за його благодіяння й подяки Йому. Наприкінці префації, як правило, іде згадка про ангельське воїнство, що славословить Бога, що дозволяє плавно перейти від префації до гімну Sanctus, першим рядком якого служить пісня серафим ів з (Книги Ісаї).
Згідно з дослідженням бенедиктинського літургіста Ф. Ж. Моро подібна структура комбінації «Префація Санктус» в переважній більшості літургійних обрядах християнства пояснюється тим, що джерелом для неї послужили схожі елементи в єврейському синагогальним богослужінні.
Як тексти, так і розміри префацій у різних обрядах відмінні. Так наприклад літургія, чин якої записаний в Апостольських постановах (відповідає Антиохійському богослужіння третьої чверті IV століття), містить префацію, яка в 5 разів перевищує префацію літургії Василя Великого. Її подяка охоплює всю історію творіння і всі благодіяння Бога, відомі зі Старого Завіту.
Головними відмінностями західних префацій від східних є змінність і спосіб проголошення. На Заході тексти префацій варіативні і залежать від поточного дня (літургійного року), у той час як тексти префацій східних обрядів суворо фіксовані для даної літургії. Західні префації завжди проголошуються священиком вголос, у багатьох східних текст префації (або більша його частина) читається священиком таємно.
Західні літургії
Для західних обрядів характерна велика варіативність префацій. У римському обряді кожному літургійному періоду традиційно відповідала одна або кілька префацій, причому їх загальна кількість в різні моменти історії сильно коливалася. У сакраментарії (кінець V століття) містилося 54 префації, на початку VII століття їх кількість зросла до 267. У пізньому середньовіччі було вжито заходів до скорочення і впорядкування префацій, в римському місалі 1570 року їх залишилося тільки 10, але в місцевому вживанні їх було значно більше. Літургійна реформа другої половини XX століття відновила ряд древніх префацій, в місалі 2002 рокуїх загальна кількість становить 86.
Префації , та обрядів відрізняються ще більшою мінливістю і мають різні префації майже для щодня літургійного року. У галліканському обряді ця частина анафори назвалася «immolatio» («жертвоприношення») або «contestatio» («свідчення»), в мосарабському — «illatio» (приношення).
Попри те, що в західних обрядах, як і в східних, в кінці I тисячоліття переважала тенденція переходу до таємного читання деяких частин євхаристійної літургії, префація на Заході завжди проголошувалася вголос.
Всі префації римського обряду суворо діляться на три частини:
- Протокол (подяка Богу-Отцю)
- Емболізм (конкретний аспект події літургійного дня)
- Есхатокол (славослів'я ангельського воїнства)
Варіативність протоколу і есхатокола мінімальна, унікальність кожної префації римського обряду забезпечує емболізм.
Префаціям присвячено окремий розділ римського місала, в якому вони згруповані по періодах (літургійного року) (префації Адвента, префації різдвяного часу і т. д.)
Східні літургії
В візантійському обряді використовуються Літургія Іоанна Золотоустого та Літургія Василія Великого. Одним з головних відмінностей між цими літургіями як раз і є різний текст префацій. Префація Літургії Василія Великого майже вдвічі довша, українською її початок звучить, як «Сущий Владико, Господи, Боже Отче Вседержителю, поклоняємий!», тоді як у Літургії Іоанна Золотоустого префація починається словами «Достойно і праведно є поклонятися…». Обидві префації читаються священиком таємно, за винятком заключного вигуку «побідну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи», після якого слідує Sanctus.
Примітки
- F.-J. Moreau. «Les liturgies eucharistiques». (Bruxelles, 1924, pp. 247)
- , архимандрит. Евхаристия [ 16 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Апостольские постановления. Православная энциклопедия
- В. Алымов. Лекции по исторической литургике
Джерела
- Префация //Католическая энциклопедия. Изд. францисканцев. М.:2007
- Preface //Catholic Encyclopedia(англ.)
- В. Алымов. Лекции по исторической литургике
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет