Іван Павлович Похитонов (27 січня (8 лютого) 1850, Мотронівка — 23 грудня 1923, Льєж) — український художник, майстер пейзажу, живописець та графік. Не отримав систематичної художньої освіти.
Похитонов Іван Павлович | ||||
---|---|---|---|---|
І. П. Похитонов. Портрет роботи Іллі Рєпіна (1877 р.) | ||||
Народження | 27 січня (8 лютого) 1850 Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 12 грудня 1923 (73 роки) | |||
Брюссель, Бельгія | ||||
Національність | українець | |||
Країна | Російська імперія | |||
Жанр | пейзаж, портрет, натюрморт | |||
Навчання | Московська Петровсько-Розумівська сільськогосподарська академія, Імператорський Новоросійський університет | |||
Діяльність | художник, графік | |||
Напрямок | реалізм | |||
Роки творчості | 1870-і — 1920-і | |||
Вплив | Олексій Боголюбов, Барбізонська школа | |||
Роботи в колекції | Художня галерея Нового Південного Уельсу і Національний художній музей України | |||
| ||||
Похитонов Іван Павлович у Вікісховищі | ||||
Біографія
Дитинство та юність
Народився 27 січня [8 лютого] 1850 року на хуторі Мотронівці Бобринецького повіту Херсонської губернії Російської імперії (поблизу нинішнього села. Трепівка Знам'янського району Кіровоградської області) у родині українця Павла Даниловича Похитонова, військового, що отримав дворянський титул, та сербки Варвари Бєліч.
Родина Похитонових мала 504 десятини землі у Татарівській волості. Павло Данилович Похитонов був дійсним членом Херсонського губернського статистичного комітету, заснував та опікувався земською школою у с. Татарівка (нині с. Комишувате Новоукраїнського району), був почесним мировим суддею Єлизаветградського повіту. Про матір І. П. Похитонова відомо мало.
Хист до малювання Іван Похитонов мав іще з дитинства. У 7 років хлопчик подарував матері власноруч виконану копію голландської гравюри зі сценою полювання.
Початкову освіту майбутній художник отримав у Єлизаветградському чоловічому пансіоні Губерта Гумберта, який було відкрито на ступені прогімназії у 1860 р. На ті часи пансіон був найкращим освітнім закладом міста. Разом із Похитоновим тут навчалося іще 15 учнів, яким викладали 4 педагоги.
Судячи з ряду навчальних закладів, які згодом відвідував, але так і не закінчив (окрім реальної гімназії у Миколаєві) юний Похитонов, зрозуміло, що він довго не міг визначитися із покликанням.
У 1868 р. Іван Похитонов вступив до Петровсько-Розумівської сільськогосподарської академії у Москві. На ті часи вона була одним із передових навчальних закладів Російської імперії. Велика кількість студентів академії мала революційні погляди. Окрім офіційної бібліотеки, вони користувалися нелегальною, читаючи заборонені твори. Влітку виїздили на практику у маєтки багатих землевласників, а восени виступали із промовами про скрутне становище селян. Одним із провідних «революціонерів» навчального закладу був С. Нечаєв, який таємно співпрацював із правоохоронними органами. Він створив мережу законспірованих гуртків, зібравши навколо себе близько 400 чоловік. Студент Іванов дізнався про подвійну гру «учителя», за що Нечаєв убив його і звинуватив у зрадництві та шпигунстві. Ця подія спонукала Федора Достоєвського до створення роману «Біси».
Під час судового процесу над організацією революційних гуртків було заарештовано 310 осіб. Іван Похитонов не був членом головного гуртка, тому уникнув суворішого покарання. Проте, його відрахували з другого курсу академії та відправили на заслання до Мотронівки під нагляд батька і поліції. Уже наступного року, в 1871 р., Похитонову було дозволено вступити до Імператорського Новоросійського університету в Одесі на факультет природничих наук, де він захопився орнітологією та зоологією. Іван Павлович відвідував лекції професора Іллі Мечникова, з яким згодом подружився і підтримував стосунки усе життя. Не провчившись в університеті і двох років, у 1871 р. Іван Похитонов за наполяганням батьків повертається у Мотронівку, щоб управляти маєтком.
Творчість
Паралельно із навчанням у Новоросійському університеті Похитонов займався малюнком та аквареллю. У 1871 р. Іван Павлович із матір'ю та сестрою побував у Європі, де вперше взяв участь у художній виставці у Женеві. Там його акварельні пейзажі мали успіх. У 1876 р. він переїхав до Італії, а у 1877 році поселився у Парижі, де цілком присвятив себе мистецтву. Увійшов до складу паризького Товариства взаємодопомоги художників, зблизився із В. Д. Полєновим, М. М. Антокольським, В. В. Стасовим, а також із французькими живописцями Е. Мейссоньє та Ж. Бастьєн-Лепажем. Деякий час вдосконалював свою майстерність у студії Е. Кар'єра.
У 1881 р. Похитонов отримав державне замовлення із Росії на дев'ять панно, що зображали місця боїв російських військ у Болгарії у 1877 — 1878 рр. У 1904 р. за цю роботу його обрали дійсним членом Імператорської академії мистецтв з батального живопису.
Феномен Івана Павловича Похитонова полягає у тому, що не маючи художньої освіти, він досяг вершин майстерності, перевершивши у володінні ремеслом багатьох живописців із академічним досвідом. З цього приводу французький мистецтвознавець Еміль Вітмійор писав:
Після міжнародної виставки в галереї Петі 1882 року майстри мистецтв всіх країн з почестями прийняли у своє коло 32-річного Похитонова, вважаючи, що він гідний бути поруч з ними, визнаними митцями. |
Із 1876 р. художник регулярно експонував свої роботи у паризьких салонах. Критики ставилися до нього прихильно, і він швидко заробив репутацію першокласного пейзажиста. Твори Похитонова користувалися величезним попитом на художньому ринку. Павло Третьяков придбав понад двадцять робіт художника.
Ілля Рєпін, відвідавши виставку Івана Похитонова у Парижі сказав про його роботи:
Скільки блиску, свіжості, яка витримка малюнка… |
Основну частину творчого спадку художника складають мініатюрні пейзажі, виконані тоненькою щіточкою на дощечках червоного чи лимонного дерева, які він ґрунтував рибною кісткою для ідеальної гладкості. Інколи для написання картин він навіть використовував лупу. Працював Іван Павлович в основному на пленері. У творах Похитонова відчутний вплив барбізонців та імпресіоністів у ретельно прописаних деталях картин та майже непомітних переходах кольору.
Із 1893 р. митець постійно жив у Бельгії, у передмісті Льєжа Брессау. Багато подорожував Францією, Італією, Росією. У 1895 р. його прийняли до Товариства пересувних художніх виставок. У 1900 р. отримав срібну медаль від Салону мистецтв у Парижі.
У 1901 р. Похитонов придбав садибу Жабовщина у Мінській губернії, де жив і працював декілька років. У 1906 р. повернувся у Бельгію. У 1913 р. художник приїхав до Петербурга, де залишався до 1917 р. через Першу світову війну. У 1917 р. поїхав на Кубань, жив у Єкатеринодарі та Гарячому Ключі. У 1919 р. знову повернувся до Бельгії. У 1922 р. провів велику персональну виставку у Льєжі, а через рік — у Антверпені. В останні роки життя художник не мав змоги активно працювати через погіршення зору.
Іван Похитонов помер 23 грудня 1923 р. у Льєжі (за іншими даними — у Брюсселі). Могила його знаходиться у Льєжі.
У 1925 р. у Льєжі відбулася його меморіальна виставка.
Особисте життя
Особисте життя Івана Павловича Похитонова було складним. Зі своєю першою дружиною Матильдою Вульферт він познайомився у 1879 р. в Парижі, де вона вивчала медицину. Матильда мала різкий і незалежний характер, була активісткою феміністського руху. Згодом вона стала доктором медицини, відомим лікарем-гігієністом. Через десять років спільного життя подружжя розлучилося. Натомість митець пов'язав своє життя із молодшою сестрою Матильди Євгенією Вульферт, яка народила йому сина Бориса. Проте шлюб цей вважався незаконним, тому син Похитонова носив прізвище матері.
Галерея
- Художник на березі моря
- Літній пейзаж
- Весняний день
- Садівник
- Пейзаж. Бельгія
- Купальня у Франції
- Гаряче джерело
- Старий будинок у Никольському
- Вечір в Україні
- Згарище. Околиці Парижа
- Зимові сутінки в Україні
Джерела
- Рутковський М. Іван Похитонів. Прага, Видавництво української молоді, 1925.
- Гребенюк В. А. «Иван Павлович Похитонов». Ленинград, Художник РСФСР, 1973.
- Петров В. Похитонов Иван. «Мастера живописи». Москва, Белый город, 2003.
Посилання
- Іван Похитонов
- Рутковський, М. Іван Похитонів (1850—1923): світлій пам'яті І. П. Похитонова / М. Рутковський. — Прага: Вид-во укр. молоді, 1925. — 14 с. : іл., портр. — (Майстри українського мистецтва).
- Іван Похитонов. Комплект листівок. Київ, Мистецтво, 1981.
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (жовтень 2015) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Pavlovich Pohitonov 27 sichnya 8 lyutogo 1850 Motronivka 23 grudnya 1923 Lyezh ukrayinskij hudozhnik majster pejzazhu zhivopisec ta grafik Ne otrimav sistematichnoyi hudozhnoyi osviti Pohitonov Ivan PavlovichI P Pohitonov Portret roboti Illi Ryepina 1877 r Narodzhennya27 sichnya 8 lyutogo 1850 Bobrineckij povit Hersonska guberniya Rosijska imperiyaSmert12 grudnya 1923 1923 12 12 73 roki Bryussel BelgiyaNacionalnistukrayinecKrayina Rosijska imperiyaZhanrpejzazh portret natyurmortNavchannyaMoskovska Petrovsko Rozumivska silskogospodarska akademiya Imperatorskij Novorosijskij universitetDiyalnisthudozhnik grafikNapryamokrealizmRoki tvorchosti1870 i 1920 iVplivOleksij Bogolyubov Barbizonska shkolaRoboti v kolekciyiHudozhnya galereya Novogo Pivdennogo Uelsu i Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini Pohitonov Ivan Pavlovich u VikishovishiBiografiyaDitinstvo ta yunist Narodivsya 27 sichnya 8 lyutogo 1850 18500208 roku na hutori Motronivci Bobrineckogo povitu Hersonskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi poblizu ninishnogo sela Trepivka Znam yanskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti u rodini ukrayincya Pavla Danilovicha Pohitonova vijskovogo sho otrimav dvoryanskij titul ta serbki Varvari Byelich Rodina Pohitonovih mala 504 desyatini zemli u Tatarivskij volosti Pavlo Danilovich Pohitonov buv dijsnim chlenom Hersonskogo gubernskogo statistichnogo komitetu zasnuvav ta opikuvavsya zemskoyu shkoloyu u s Tatarivka nini s Komishuvate Novoukrayinskogo rajonu buv pochesnim mirovim suddeyu Yelizavetgradskogo povitu Pro matir I P Pohitonova vidomo malo Hist do malyuvannya Ivan Pohitonov mav ishe z ditinstva U 7 rokiv hlopchik podaruvav materi vlasnoruch vikonanu kopiyu gollandskoyi gravyuri zi scenoyu polyuvannya Pochatkovu osvitu majbutnij hudozhnik otrimav u Yelizavetgradskomu cholovichomu pansioni Guberta Gumberta yakij bulo vidkrito na stupeni progimnaziyi u 1860 r Na ti chasi pansion buv najkrashim osvitnim zakladom mista Razom iz Pohitonovim tut navchalosya ishe 15 uchniv yakim vikladali 4 pedagogi Yunij Ivan Pohitonov iz sestroyu 1860 r Sudyachi z ryadu navchalnih zakladiv yaki zgodom vidviduvav ale tak i ne zakinchiv okrim realnoyi gimnaziyi u Mikolayevi yunij Pohitonov zrozumilo sho vin dovgo ne mig viznachitisya iz poklikannyam U 1868 r Ivan Pohitonov vstupiv do Petrovsko Rozumivskoyi silskogospodarskoyi akademiyi u Moskvi Na ti chasi vona bula odnim iz peredovih navchalnih zakladiv Rosijskoyi imperiyi Velika kilkist studentiv akademiyi mala revolyucijni poglyadi Okrim oficijnoyi biblioteki voni koristuvalisya nelegalnoyu chitayuchi zaboroneni tvori Vlitku viyizdili na praktiku u mayetki bagatih zemlevlasnikiv a voseni vistupali iz promovami pro skrutne stanovishe selyan Odnim iz providnih revolyucioneriv navchalnogo zakladu buv S Nechayev yakij tayemno spivpracyuvav iz pravoohoronnimi organami Vin stvoriv merezhu zakonspirovanih gurtkiv zibravshi navkolo sebe blizko 400 cholovik Student Ivanov diznavsya pro podvijnu gru uchitelya za sho Nechayev ubiv jogo i zvinuvativ u zradnictvi ta shpigunstvi Cya podiya sponukala Fedora Dostoyevskogo do stvorennya romanu Bisi Pid chas sudovogo procesu nad organizaciyeyu revolyucijnih gurtkiv bulo zaareshtovano 310 osib Ivan Pohitonov ne buv chlenom golovnogo gurtka tomu uniknuv suvorishogo pokarannya Prote jogo vidrahuvali z drugogo kursu akademiyi ta vidpravili na zaslannya do Motronivki pid naglyad batka i policiyi Uzhe nastupnogo roku v 1871 r Pohitonovu bulo dozvoleno vstupiti do Imperatorskogo Novorosijskogo universitetu v Odesi na fakultet prirodnichih nauk de vin zahopivsya ornitologiyeyu ta zoologiyeyu Ivan Pavlovich vidviduvav lekciyi profesora Illi Mechnikova z yakim zgodom podruzhivsya i pidtrimuvav stosunki use zhittya Ne provchivshis v universiteti i dvoh rokiv u 1871 r Ivan Pohitonov za napolyagannyam batkiv povertayetsya u Motronivku shob upravlyati mayetkom Tvorchist Paralelno iz navchannyam u Novorosijskomu universiteti Pohitonov zajmavsya malyunkom ta akvarellyu U 1871 r Ivan Pavlovich iz matir yu ta sestroyu pobuvav u Yevropi de vpershe vzyav uchast u hudozhnij vistavci u Zhenevi Tam jogo akvarelni pejzazhi mali uspih U 1876 r vin pereyihav do Italiyi a u 1877 roci poselivsya u Parizhi de cilkom prisvyativ sebe mistectvu Uvijshov do skladu parizkogo Tovaristva vzayemodopomogi hudozhnikiv zblizivsya iz V D Polyenovim M M Antokolskim V V Stasovim a takozh iz francuzkimi zhivopiscyami E Mejssonye ta Zh Bastyen Lepazhem Deyakij chas vdoskonalyuvav svoyu majsternist u studiyi E Kar yera U 1881 r Pohitonov otrimav derzhavne zamovlennya iz Rosiyi na dev yat panno sho zobrazhali miscya boyiv rosijskih vijsk u Bolgariyi u 1877 1878 rr U 1904 r za cyu robotu jogo obrali dijsnim chlenom Imperatorskoyi akademiyi mistectv z batalnogo zhivopisu Fenomen Ivana Pavlovicha Pohitonova polyagaye u tomu sho ne mayuchi hudozhnoyi osviti vin dosyag vershin majsternosti perevershivshi u volodinni remeslom bagatoh zhivopisciv iz akademichnim dosvidom Z cogo privodu francuzkij mistectvoznavec Emil Vitmijor pisav Pislya mizhnarodnoyi vistavki v galereyi Peti 1882 roku majstri mistectv vsih krayin z pochestyami prijnyali u svoye kolo 32 richnogo Pohitonova vvazhayuchi sho vin gidnij buti poruch z nimi viznanimi mitcyami Iz 1876 r hudozhnik regulyarno eksponuvav svoyi roboti u parizkih salonah Kritiki stavilisya do nogo prihilno i vin shvidko zarobiv reputaciyu pershoklasnogo pejzazhista Tvori Pohitonova koristuvalisya velicheznim popitom na hudozhnomu rinku Pavlo Tretyakov pridbav ponad dvadcyat robit hudozhnika Avtograf lista Ivana Pohitonova Pavlu Tretyakovu vid 30 serpnya 1896 r Illya Ryepin vidvidavshi vistavku Ivana Pohitonova u Parizhi skazav pro jogo roboti Skilki blisku svizhosti yaka vitrimka malyunka Osnovnu chastinu tvorchogo spadku hudozhnika skladayut miniatyurni pejzazhi vikonani tonenkoyu shitochkoyu na doshechkah chervonogo chi limonnogo dereva yaki vin gruntuvav ribnoyu kistkoyu dlya idealnoyi gladkosti Inkoli dlya napisannya kartin vin navit vikoristovuvav lupu Pracyuvav Ivan Pavlovich v osnovnomu na pleneri U tvorah Pohitonova vidchutnij vpliv barbizonciv ta impresionistiv u retelno propisanih detalyah kartin ta majzhe nepomitnih perehodah koloru Iz 1893 r mitec postijno zhiv u Belgiyi u peredmisti Lyezha Bressau Bagato podorozhuvav Franciyeyu Italiyeyu Rosiyeyu U 1895 r jogo prijnyali do Tovaristva peresuvnih hudozhnih vistavok U 1900 r otrimav sribnu medal vid Salonu mistectv u Parizhi U 1901 r Pohitonov pridbav sadibu Zhabovshina u Minskij guberniyi de zhiv i pracyuvav dekilka rokiv U 1906 r povernuvsya u Belgiyu U 1913 r hudozhnik priyihav do Peterburga de zalishavsya do 1917 r cherez Pershu svitovu vijnu U 1917 r poyihav na Kuban zhiv u Yekaterinodari ta Garyachomu Klyuchi U 1919 r znovu povernuvsya do Belgiyi U 1922 r proviv veliku personalnu vistavku u Lyezhi a cherez rik u Antverpeni V ostanni roki zhittya hudozhnik ne mav zmogi aktivno pracyuvati cherez pogirshennya zoru Ivan Pohitonov pomer 23 grudnya 1923 r u Lyezhi za inshimi danimi u Bryusseli Mogila jogo znahoditsya u Lyezhi U 1925 r u Lyezhi vidbulasya jogo memorialna vistavka Osobiste zhittya Osobiste zhittya Ivana Pavlovicha Pohitonova bulo skladnim Zi svoyeyu pershoyu druzhinoyu Matildoyu Vulfert vin poznajomivsya u 1879 r v Parizhi de vona vivchala medicinu Matilda mala rizkij i nezalezhnij harakter bula aktivistkoyu feministskogo ruhu Zgodom vona stala doktorom medicini vidomim likarem gigiyenistom Cherez desyat rokiv spilnogo zhittya podruzhzhya rozluchilosya Natomist mitec pov yazav svoye zhittya iz molodshoyu sestroyu Matildi Yevgeniyeyu Vulfert yaka narodila jomu sina Borisa Prote shlyub cej vvazhavsya nezakonnim tomu sin Pohitonova nosiv prizvishe materi GalereyaHudozhnik na berezi morya Litnij pejzazh Vesnyanij den Sadivnik Pejzazh Belgiya Kupalnya u Franciyi Garyache dzherelo Starij budinok u Nikolskomu Vechir v Ukrayini Zgarishe Okolici Parizha Zimovi sutinki v UkrayiniDzherelaRutkovskij M Ivan Pohitoniv Praga Vidavnictvo ukrayinskoyi molodi 1925 Grebenyuk V A Ivan Pavlovich Pohitonov Leningrad Hudozhnik RSFSR 1973 Petrov V Pohitonov Ivan Mastera zhivopisi Moskva Belyj gorod 2003 PosilannyaPortal Mistectvo Portal Biografiyi Portal Zhivopis Ivan Pohitonov Rutkovskij M Ivan Pohitoniv 1850 1923 svitlij pam yati I P Pohitonova M Rutkovskij Praga Vid vo ukr molodi 1925 14 s il portr Majstri ukrayinskogo mistectva Ivan Pohitonov Komplekt listivok Kiyiv Mistectvo 1981 Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno zhovten 2015