Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Португальське вторгнення до Гвінеї (також операція «Зелене море» порт. Operação Mar Verde) — військова операція, спланована збройними силами Португалії та проведена 22 листопада 1970 року під час португальської колоніальної війни у Гвінеї-Бісау. Морська десантна операція мала за мету звільнення португальських полонених, знищення інфраструктури ПАІГК та завдання удару по режиму Секу Туре. Реалізована капітан-лейтенантом морської піхоти [pt], відповідальним за Центр спеціальних операцій Португальської Гвінеї, за підтримки бригадного генерала Антоніу де Спінола, який був військовим керівником цієї території.
| Португальське вторгнення до Гвінеї | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна за незалежність Гвінеї-Бісау Колоніальна війна Португалії | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Португалія |  PAIGC | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
 Антоніу де Спінола | Ахмед Секу Туре [en] [en] | ||||||||
| Сили | |||||||||
| 220 солдатів португальської армії 200 бійців-дисидентів 3 патрульні човни 2 десантні катери | н/д | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 1 загиблий португальський військовий та 7 дисидентів | 52–500 загиблих 26 португальських військовополонених звільнені 5 допоміжних суден знищені певна кількість урядових та військових об'єктів знищена | ||||||||
Історія
Передумови
У 1952 році Ахмед Секу Туре став лідером Гвінейської демократичної партії (PDG). У 1957 році у Гвінеї відбулися вибори, на яких PDG отримала 56 з 60 місць. PDG провела плебісцит у вересні 1958 року, на якому гвінейці переважною більшістю обрали негайну незалежність, а не продовження асоціації з Францією. Французи вийшли з країни, і 2 жовтня 1958 року Гвінея проголосила себе суверенною та незалежною республікою з Туре як її президентом.
У 1960 році Туре приїхав до Гвінеї та підтримав Амілкара Кабрала та його організацію PAIGC, яка домагалася незалежності Португальської Гвінеї (нині Гвінея-Бісау) та Кабо-Верде від Португальської імперії. У 1963 році PAIGC розпочала війну за незалежність Гвінеї-Бісау.
Вторгнення
У ніч з 21 на 22 листопада 1970 року близько 200 озброєних гвінейців, одягнених у форму, подібну до гвінейської армії, під командуванням португальських офіцерів, і 220 афро-португальських і португальських солдатів здійснили висадку поблизу гвінейської столиці Конакрі. Солдати висадилися з чотирьох кораблів без розпізнавальних знаків, включаючи LST і вантажного судна, і знищили 4 або 5 допоміжних суден постачання PAIGC. Інші висадилися біля літнього будинку президента Туре, який вони спалили. Окупанти зосередилися на знищенні штаб-квартири Африканської партії незалежності Гвінеї-Бісау та Кабо-Верде у невдалій спробі захопити лідера PAIGC Амілкара Кабрала, який у той час перебував у Європі. Інші захопили табори для політичних в'язнів і звільнили низку полонених, у тому числі португальських солдатів і пілотів, які раніше були захоплені силами PAIGC і передані гвінейцям; деякі були в полоні в цих таборах протягом семи років. Основні атакуючі сили вийшли на підступи, але не атакували аеропорт, втім штурмом взяли те, що вони вважали робочою радіостанцією, не знаючи, що її використання було припинено, коли раніше була установлена нова станція.
Туре в цей час перебував у президентському палаці. Інші солдати захопили два армійські пости, взяли під свій контроль головну електростанцію міста, захопили штаб-квартиру PAIGC (але не Амілкара Кабрала) і звільнили 26 португальських військовополонених, які утримувалися PAIGC у таборі Бойро. Сили гвінейського ополчення безуспішно протистояли силам вторгнення. Оскільки ні Кабрал, ні Туре не були знайдені, португальські рейдери відступили, зазнавши незначних втрат.
У цей момент половина війська вторгнення відійшла разом із звільненими в'язнями до кораблів, що чекали, залишивши завдання повалення гвінейського уряду силам, які налічували менше ніж 150 осіб. Ця група, очевидно, сподівалася на повстання населення, але такої реакції не відбулося. Зовнішні спостерігачі припустили, що суспільна підтримка не була досягнута, оскільки загарбникам не вдалося захопити потрібну радіостанцію, яка продовжувала працювати під контролем уряду. Крім того, більшість важливих урядовців чи партійних чиновників уникла захоплення.
Наслідки
Протягом тижня після вторгнення Туре створив комітет із десяти осіб, Верховне командування. Набране за рахунок лояльних членів Політбюро його партії, Верховне командування влаштувало масові арешти, затримання без суду та страти. В результаті проведених каральних заходів Верховного командування прочистили ряди урядовців і поліцейських чиновників. Серед жертв були відомі президент Центрального банку Республіки Гвінея та міністр фінансів Усман Бальде. Після п'ятиденного судового розгляду 23 січня 1971 року Вищий революційний трибунал видав наказ про 29 розстрілів (здійснених через три дні), 33 заочних смертних вироки, 68 довічних каторжних робіт і 17 наказів про конфіскацію всього майна.
Полонені громадяни Гвінеї, які приєдналися до португальсько-африканських військ і перейшли на сторону португальців під час вторгнення, отримали довічне ув'язнення на каторжних роботах у Гвінеї. Вісімдесят дев'ять з обвинувачених були звільнені, але дисиденти кажуть, що деякі люди «зникли» у в'язниці або були страчені поза судом. Серед засуджених до страти були члени правлячої партії (включаючи районних керівників партії в Конакрі), начальник поліції Конакрі, секретар президента, помічник міністра фінансів і щонайменше п'ять гвінейських солдатів. Ті, у кого було конфісковано майно, були або французами, або ліванцями. Доля інших заарештованих європейців невідома. Серед тих, хто отримав довічне ув'язнення, були колишні міністри уряду, керівники державних галузей промисловості, колишній губернатор регіону та двоє перших чиновників Національного музею.
У липні 1971 року Туре очистив армію від деяких офіцерів. У квітні 1973 року він очистив свій режим від деяких міністрів.
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Література
- Duarte Silva, António E. (2006). «Guinea-Bissau: The Cause of Nationalism and the Foundation of PAIGC». African Studies. 9/10: 142—167.(порт.)
- Afonso, Aniceto and Gomes, Carlos de Matos, Guerra Colonial (2000), , p. 340
- Chabal, Patrick. 1981. «National Liberation in Portuguese Guinea, 1956—1974.» African Affairs 80 (January): 75-99.
Посилання
- Guinea Reports Invasion From Sea by Portuguese(англ.)
- Guiné 63/74 — DCCXXXII: Onde é que vocês estavam em 22 de Novembro de 1970 ? (João Tunes)(порт.)
- Operação Mar Verde — 22/11/1970(порт.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Portugalske vtorgnennya do Gvineyi takozh operaciya Zelene more port Operacao Mar Verde vijskova operaciya splanovana zbrojnimi silami Portugaliyi ta provedena 22 listopada 1970 roku pid chas portugalskoyi kolonialnoyi vijni u Gvineyi Bisau Morska desantna operaciya mala za metu zvilnennya portugalskih polonenih znishennya infrastrukturi PAIGK ta zavdannya udaru po rezhimu Seku Ture Realizovana kapitan lejtenantom morskoyi pihoti Alpoimom Kalvao pt vidpovidalnim za Centr specialnih operacij Portugalskoyi Gvineyi za pidtrimki brigadnogo generala Antoniu de Spinola yakij buv vijskovim kerivnikom ciyeyi teritoriyi Portugalske vtorgnennya do GvineyiVijna za nezalezhnist Gvineyi Bisau Kolonialna vijna PortugaliyiData22 listopada 1970MisceKonakri GvineyaPrichinapragnennya Gvineyi Bisau do nezalezhnosti vid PortugaliyiRezultatportugalci ne zmogli zahopiti abo vbiti Amilkara Kabrala ta Ahmeda Seku Ture usih 26 portugalskih vijskovopolonenih vryatovano chastkovo znisheni korabli PAIGC i Gvineyi a takozh litaki povitryanih silStoroni PortugaliyaPAIGCKomanduvachiAntoniu de Spinola Alpoim KalvaoAhmed Seku Ture Siaka Ture en Lansana Diana en Sili220 soldativ portugalskoyi armiyi 200 bijciv disidentiv 3 patrulni chovni 2 desantni katerin dVtrati1 zagiblij portugalskij vijskovij ta 7 disidentiv52 500 zagiblih 26 portugalskih vijskovopolonenih zvilneni 5 dopomizhnih suden znisheni pevna kilkist uryadovih ta vijskovih ob yektiv znishena Zmist 1 Istoriya 1 1 Peredumovi 1 2 Vtorgnennya 1 3 Naslidki 2 Div takozh 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaIstoriyared Peredumovired U 1952 roci Ahmed Seku Ture stav liderom Gvinejskoyi demokratichnoyi partiyi PDG U 1957 roci u Gvineyi vidbulisya vibori na yakih PDG otrimala 56 z 60 misc PDG provela plebiscit u veresni 1958 roku na yakomu gvinejci perevazhnoyu bilshistyu obrali negajnu nezalezhnist a ne prodovzhennya asociaciyi z Franciyeyu Francuzi vijshli z krayini i 2 zhovtnya 1958 roku Gvineya progolosila sebe suverennoyu ta nezalezhnoyu respublikoyu z Ture yak yiyi prezidentom U 1960 roci Ture priyihav do Gvineyi ta pidtrimav Amilkara Kabrala ta jogo organizaciyu PAIGC yaka domagalasya nezalezhnosti Portugalskoyi Gvineyi nini Gvineya Bisau ta Kabo Verde vid Portugalskoyi imperiyi U 1963 roci PAIGC rozpochala vijnu za nezalezhnist Gvineyi Bisau Vtorgnennyared U nich z 21 na 22 listopada 1970 roku blizko 200 ozbroyenih gvinejciv odyagnenih u formu podibnu do gvinejskoyi armiyi pid komanduvannyam portugalskih oficeriv i 220 afro portugalskih i portugalskih soldativ zdijsnili visadku poblizu gvinejskoyi stolici Konakri Soldati visadilisya z chotiroh korabliv bez rozpiznavalnih znakiv vklyuchayuchi LST i vantazhnogo sudna i znishili 4 abo 5 dopomizhnih suden postachannya PAIGC Inshi visadilisya bilya litnogo budinku prezidenta Ture yakij voni spalili Okupanti zoseredilisya na znishenni shtab kvartiri Afrikanskoyi partiyi nezalezhnosti Gvineyi Bisau ta Kabo Verde u nevdalij sprobi zahopiti lidera PAIGC Amilkara Kabrala yakij u toj chas perebuvav u Yevropi Inshi zahopili tabori dlya politichnih v yazniv i zvilnili nizku polonenih u tomu chisli portugalskih soldativ i pilotiv yaki ranishe buli zahopleni silami PAIGC i peredani gvinejcyam deyaki buli v poloni v cih taborah protyagom semi rokiv Osnovni atakuyuchi sili vijshli na pidstupi ale ne atakuvali aeroport vtim shturmom vzyali te sho voni vvazhali robochoyu radiostanciyeyu ne znayuchi sho yiyi vikoristannya bulo pripineno koli ranishe bula ustanovlena nova stanciya Ture v cej chas perebuvav u prezidentskomu palaci Inshi soldati zahopili dva armijski posti vzyali pid svij kontrol golovnu elektrostanciyu mista zahopili shtab kvartiru PAIGC ale ne Amilkara Kabrala i zvilnili 26 portugalskih vijskovopolonenih yaki utrimuvalisya PAIGC u tabori Bojro Sili gvinejskogo opolchennya bezuspishno protistoyali silam vtorgnennya Oskilki ni Kabral ni Ture ne buli znajdeni portugalski rejderi vidstupili zaznavshi neznachnih vtrat U cej moment polovina vijska vtorgnennya vidijshla razom iz zvilnenimi v yaznyami do korabliv sho chekali zalishivshi zavdannya povalennya gvinejskogo uryadu silam yaki nalichuvali menshe nizh 150 osib Cya grupa ochevidno spodivalasya na povstannya naselennya ale takoyi reakciyi ne vidbulosya Zovnishni sposterigachi pripustili sho suspilna pidtrimka ne bula dosyagnuta oskilki zagarbnikam ne vdalosya zahopiti potribnu radiostanciyu yaka prodovzhuvala pracyuvati pid kontrolem uryadu Krim togo bilshist vazhlivih uryadovciv chi partijnih chinovnikiv unikla zahoplennya Naslidkired Protyagom tizhnya pislya vtorgnennya Ture stvoriv komitet iz desyati osib Verhovne komanduvannya Nabrane za rahunok loyalnih chleniv Politbyuro jogo partiyi Verhovne komanduvannya vlashtuvalo masovi areshti zatrimannya bez sudu ta strati V rezultati provedenih karalnih zahodiv Verhovnogo komanduvannya prochistili ryadi uryadovciv i policejskih chinovnikiv Sered zhertv buli vidomi prezident Centralnogo banku Respubliki Gvineya ta ministr finansiv Usman Balde Pislya p yatidennogo sudovogo rozglyadu 23 sichnya 1971 roku Vishij revolyucijnij tribunal vidav nakaz pro 29 rozstriliv zdijsnenih cherez tri dni 33 zaochnih smertnih viroki 68 dovichnih katorzhnih robit i 17 nakaziv pro konfiskaciyu vsogo majna Poloneni gromadyani Gvineyi yaki priyednalisya do portugalsko afrikanskih vijsk i perejshli na storonu portugalciv pid chas vtorgnennya otrimali dovichne uv yaznennya na katorzhnih robotah u Gvineyi Visimdesyat dev yat z obvinuvachenih buli zvilneni ale disidenti kazhut sho deyaki lyudi znikli u v yaznici abo buli stracheni poza sudom Sered zasudzhenih do strati buli chleni pravlyachoyi partiyi vklyuchayuchi rajonnih kerivnikiv partiyi v Konakri nachalnik policiyi Konakri sekretar prezidenta pomichnik ministra finansiv i shonajmenshe p yat gvinejskih soldativ Ti u kogo bulo konfiskovano majno buli abo francuzami abo livancyami Dolya inshih zaareshtovanih yevropejciv nevidoma Sered tih hto otrimav dovichne uv yaznennya buli kolishni ministri uryadu kerivniki derzhavnih galuzej promislovosti kolishnij gubernator regionu ta dvoye pershih chinovnikiv Nacionalnogo muzeyu U lipni 1971 roku Ture ochistiv armiyu vid deyakih oficeriv U kvitni 1973 roku vin ochistiv svij rezhim vid deyakih ministriv Div takozhred Portugalski geografichni vidkrittya Portugalska Zahidna Afrika Tanzherskij pohid Operaciya Gordiyiv vuzol en Nunu TrishtanPrimitkired Vinoski DzherelaLiteraturared Duarte Silva Antonio E 2006 Guinea Bissau The Cause of Nationalism and the Foundation of PAIGC African Studies 9 10 142 167 port Afonso Aniceto and Gomes Carlos de Matos Guerra Colonial 2000 ISBN 972 46 1192 2 p 340 Chabal Patrick 1981 National Liberation in Portuguese Guinea 1956 1974 African Affairs 80 January 75 99 Posilannyared Guinea Reports Invasion From Sea by Portuguese angl Guine 63 74 DCCXXXII Onde e que voces estavam em 22 de Novembro de 1970 Joao Tunes port Operacao Mar Verde 22 11 1970 port Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Portugalske vtorgnennya do Gvineyi amp oldid 40702601