Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде (ПАІГК) (порт. Partido Africano da Independência da Guiné e Cabo Verde, PAIGC) — ліва політична партія у Республіці Гвінея-Бісау й до січня 1981 року — в Республіці Кабо-Верде (потім — )
Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде Partido Africano da Independência da Guiné e Cabo Verde | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Гвінея-Бісау і  Кабо-Верде |
| Голова партії | Карлуш Гомеш Жуніор |
| Дата заснування | 19 вересня 1956 |
| Штаб-квартира | Бісау |
| Ідеологія | Соціалізм, лівий націоналізм |
| Девіз | Unidade e luta (Єдність і боротьба) |
| Друкований орган | Газета «Но пінча» |
| Офіційний сайт | paigc.gw |
Історія
У 1953 після завершення утворення в Португалії на батьківщину повернулась група молодих гвінейців- (переважно — мулатів), серед них були Амілкар Кабрал та Лабері, які створили у місті Бісау таємну організацію — Рух за національну незалежність Гвінеї, який об'єднав революційно налаштовану інтелігенцію та міських робітників з числа асиміладуш.
На базі того руху 19 вересня 1956 року в місті Бісау Амілкар Кабрал, який повернувся з Анголи, разом зі своїм зведеним братом , , Фернанду Фортешем, Жуліо Алмейдою та Елізеєм Турпіном створили у Бісау підпільну Африканську партію незалежності (порт. Partido Africano da Independência, PAI), штаб-квартира якої та навчальний центр розташовувались у місті Конакрі, столиці сусідньої Республіки Гвінея, яка вже з 1958 року була незалежною державою.
1960 року партія отримала нову назву — Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде, а її метою було проголошено здобуття незалежності португальської Гвінеї та островів Кабо-Верде, створення з них єдиної держави, забезпечення її швидкого економічного та соціального розвитку, зміцнення національної незалежності та демократичного устрою, створення соціалістичного суспільства.
1961 було підписано угоду про входження ПАІГК до складу Єдиного Фронту звільнення разом із Фронтом визволення та національної незалежності Гвінеї (порт. Frente de Libertação e Independência Nacional da Guiné, FLING) (створено 1954, лідер — Е. Лопес да Сілва), штаб-квартира якого розташовувалась у Сенегалі.
Однак, Єдиний Фронт існував недовго й розпався через суперечності між представниками народів фульбе, баланте й , що складали більшість ПАІГК, та представниками народу мандінка, що складали більшість членів ФЛІНГ.
Боротьба за незалежність
У 1960 Амілкар Кабрал в Тунісі створив Африканський революційний фронт незалежності португальських колоній (порт. Frente Revolucionária Africana para a Independência Nacional das colonias portuguesas, FRAIN) до складу якого увійшли ПАІГК та Народний рух за визволення Анголи (МПЛА). 18 квітня 1961 року в марокканському місті Касабланка ПАІГК, (МПЛА), (ФРЕЛІМО) та (МЛСТП) створили Конференцію націоналістичних організацій португальських колоній (порт. Conferência das Organizações Nacionalistas das Colónias Portuguesas, CONCP)
Діючи у підпіллі, ПАІГК створила широку мережу своїх організацій у португальській Гвінеї та на островах Кабо-Верде. У січні 1963 року ПАІГК почала збройну боротьбу за незалежність, яку вели Революційні збройні сили народу — ФАРП, створені за зразком ангольських — Народних збройних сил визволення Анголи, з якими ПАІГК підтримувала тісні стосунки.
На островах Кабо-Верде ідеї збройної боротьби проти португальської влади не мали підтримки серед населення (понад 60% якого складали мулати) й загонів ФАРП у Кабо-Верде не було.
На 1-му з'їзді ПАІГК у лютому 1964 року було ухвалено програму та статут партії, створено її керівні органи та прийнято рішення щодо створення регулярної армії й народної міліції. Збройні активісти партії проходили навчання в СРСР.
У листопаді 1972 року Рада безпеки ООН визнала ПАІГК єдиним істинним представником народів португальської Гвінеї й островів Кабо-Верде.
Після проголошення 24 вересня 1973 року незалежності Гвінеї-Бісау ПАІГК стала урядовою партією в цій країні (наступного року всі решту політичних партій та рухів, за винятком Фронту боротьби за повну національну незалежність Гвінеї, було заборонено).
У квітні 1974 року новий португальський уряд визнав ПАІГК як законного представника населення Кабо-Верде та вступив із нею до перемовин, під час яких ПАІГК вимагала одночасного визнання Португалією незалежності Республіки Гвінея-Бісау й надання незалежності Кабо-Верде. Португальська сторона була проти висування ПАІГК вимог щодо надання незалежності Кабо-Верде, посилаючись на те, що ПАІГК не представляє інтереси більшості населення Кабо-Верде, що на території Кабо-Верде не було визвольної війни та що більшість населення Кабо-Верде є громадянами Португалії й віддають перевагу збереженню з нею відносин у формі автономії.
У листопаді 1974 року в Лісабоні було підписано угоду про проголошення незалежності Кабо-Верде і сформовано перехідний уряд, а 5 липня 1975 було власне проголошено незалежність Республіки Кабо-Верде.
Урядова партія
У 1975–1980 роках ПАІГК була єдиною урядовою партією у Гвінеї-Бісау та Кабо-Верде, її головною метою було проголошено об'єднання Гвінеї-Бісау з Кабо-Верде на єдину соціалістичну державу.
14 листопада 1980 року голова Ради державних комісарів Гвінеї-Бісау Жуан Бернарду Вієйра в результаті безкровного перевороту усунув від влади голову Державної ради Луїша Кабрала й інших мулатів — вихідців із Кабо-Верде, які були змушені залишити Гвінею-Бісау.
У січні 1981 у Кабо-Верде ПАІГК було перейменовано на (ПАІКВ).
Новітня історія
У січні 1991 2-й позачерговий з'їзд ПАІГК скасував 5-ту статтю конституції, яка затверджувала керівну й напрямну роль ПАІГК у державі та суспільстві. У грудні того ж року з'їзд партії визнав за необхідне проведення політики демократизації та запровадження у Гвінеї-Бісау багатопартійності. Перші багатопартійні вибори президента й парламенту відбулись 1994 року.
28 березня 2004 року відбулись вибори до Національних зборів, більшість місць у яких здобула ПАІГК, лідер якої очолив уряд. На парламентських виборах 16 листопада 2008 року ПАІГК отримала 67 місць із 100. За результатами виборів 2009 року президентом Республіки був обраний кандидат від ПАІГК Малам Бакай Санья.
Структура партії
Вищий орган партії — з'їзд. З 1964 року дотепер відбулось 6 чергових і 4 позачергових з'їзди ПАІГК:
- 1-й з'їзд, 13—17 лютого 1964 року, Кассака («з'їзд чотирьох»);
- 2-й з'їзд, 18—22 липня 1973 року, Фуламоре (перший з'їзд після загибелі Кабрала);
- 3-й з'їзд, 15—20 вересня 1977 року, Бісау (перший з'їзд після здобуття незалежності);
- 1-й позачерговий з'їзд, 8—12 листопада 1981 року, Бісау;
- 4-й з'їзд, 9—14 жовтня 1986 року, Бісау (ПАІГК проголошено єдиною партією Гвінеї-Бісау, керівною та організаційною силою держави й суспільства);
- 2-й позачерговий з'їзд, 20—25 січня 1991 року, Бісау (скасовано 5 статтю конституції Гвінеї-Бісау);
- 5-й з'їзд, 15—20 грудня 1991 року, Бісау (ухвалено політику багатопартійності);
- 6-й з'їзд, травень 1998 року, Бісау;
- 3-й позачерговий з'їзд, 2—6 вересня 1999 року, Бісау;
- 4-й позачерговий з'їзд, 30 січня — 9 лютого 2002 року, Бісау (обрано сучасне керівництво партії).
Між з'їздами партією керували генеральні секретарі ЦК Політичного бюро ПАІГК, а з 1999 року — голови ПАІГК.
Генеральні секретарі Політбюро ЦК ПАІГК
- вересень 1956 — липень 1973 — Амілкар Кабрал
- липень 1973 — листопад 1980 —
(президент Кабо-Верде з 5 липня 1975 до 22 березня 1991 року) - з листопада 1981 — Жуан Бернарду Вієйра
Голова ПАІГК
Президенти ПАІГК
Друковані органи партії
- Газета
- Журнал «Мілітанте» (O Militante)
Символи
Девіз
Першим девізом ПАІГК було: «Освіта, праця, боротьба» (порт. Estudo, trabalho, luta).
Чинним статутом ПАІГК встановлено девіз: «Єдність і боротьба'» (порт. Unidade e luta).
Емблема
У першій емблемі ПАІГК було зображено відкриту книгу, палаючий смолоскип, чорну п'ятипроменеву зірку, мушлю, абревіатуру назви партії й девіз.
Чинна емблема:
 | Емблема ПАІГК має у своїй основі жовту мушлю, яка з двох боків оточена зеленим пальмовим листям, з написом червоним у верхній частині „PAIGC“, й у нижній частині, під чорною зіркою по боках слова девізу „UNIDADE“ і „LUTA“». |  |
Прапор
Чинним статутом установлено такий опис прапора:
| | Прапор ПАІГК складається з трьох прямокутних поясів, з яких червоний розташований вертикально, а два інших — горизонтально послідовно, жовтого й зеленого кольорів, з чорно- зіркою на червоному поясі, під якою написано абревіатуру PAIGC». | |
Див. також
Примітки
- Кравцова Т. І. Гвінея-Бісау. Африка: енциклопедичний довідник. Т.1. А-К. М.: Советская энциклопедия, 1986, С.441
- Щорічник ВРЕ. Випуск 7. 1963.- М.: Советская Энциклопедия, 1963, С.236
- Щорічник ВРЕ. Випуск 9. 1965.- М.: Советская Энциклопедия, 1965, С.241
- Щорічник ВРЕ. Випуск 10. 1966. — М.: Советская Энциклопедия, 1966, С.248
- . Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 4 вересня 2014.
- Щорічник ВРЕ. Випуск 19. 1975. — М.: Советская Энциклопедия, С.260
- VOZ DA GUINÉ 20 de Novembro de 2008[недоступне посилання з лютого 2019]
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2014.
- Ibidem
Література
- В.Г. Солодовниов (отв. ред.]. Борьба за освобождение португальских колоний в Африке (1961-1973). — Москва: «Наука», 1975. — 303 с.(рос.)
- Gérard Chaliand, Armed Struggle in Africa: With the Guerrillas in "Portugese" Guinea, New York and London: Monthly Review Press, 1969.(англ.)
Посилання
- (порт.)
- В. Будяков. Гвінея-Бісау: національно-визвольна революція та шляхи становлення незалежності держави (1975)
- Р. Тиса. Революція в Гвінеї-Бісау 1963—1974 (2014)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Afrikanska partiya nezalezhnosti Gvineyi ta Kabo Verde PAIGK port Partido Africano da Independencia da Guine e Cabo Verde PAIGC liva politichna partiya u Respublici Gvineya Bisau j do sichnya 1981 roku v Respublici Kabo Verde potim Afrikanska partiya nezalezhnosti Gvineyi ta Kabo Verde Partido Africano da Independencia da Guine e Cabo VerdeKrayina Gvineya Bisau i Kabo VerdeGolova partiyi Karlush Gomesh ZhuniorData zasnuvannya 19 veresnya 1956Shtab kvartira BisauIdeologiya Socializm livij nacionalizmDeviz Unidade e luta Yednist i borotba Drukovanij organ Gazeta No pincha Oficijnij sajt paigc gwIstoriyaU 1953 pislya zavershennya utvorennya v Portugaliyi na batkivshinu povernulas grupa molodih gvinejciv perevazhno mulativ sered nih buli Amilkar Kabral ta Laberi yaki stvorili u misti Bisau tayemnu organizaciyu Ruh za nacionalnu nezalezhnist Gvineyi yakij ob yednav revolyucijno nalashtovanu inteligenciyu ta miskih robitnikiv z chisla asimiladush Na bazi togo ruhu 19 veresnya 1956 roku v misti Bisau Amilkar Kabral yakij povernuvsya z Angoli razom zi svoyim zvedenim bratom Fernandu Forteshem Zhulio Almejdoyu ta Elizeyem Turpinom stvorili u Bisau pidpilnu Afrikansku partiyu nezalezhnosti port Partido Africano da Independencia PAI shtab kvartira yakoyi ta navchalnij centr roztashovuvalis u misti Konakri stolici susidnoyi Respubliki Gvineya yaka vzhe z 1958 roku bula nezalezhnoyu derzhavoyu 1960 roku partiya otrimala novu nazvu Afrikanska partiya nezalezhnosti Gvineyi ta Kabo Verde a yiyi metoyu bulo progolosheno zdobuttya nezalezhnosti portugalskoyi Gvineyi ta ostroviv Kabo Verde stvorennya z nih yedinoyi derzhavi zabezpechennya yiyi shvidkogo ekonomichnogo ta socialnogo rozvitku zmicnennya nacionalnoyi nezalezhnosti ta demokratichnogo ustroyu stvorennya socialistichnogo suspilstva 1961 bulo pidpisano ugodu pro vhodzhennya PAIGK do skladu Yedinogo Frontu zvilnennya razom iz Frontom vizvolennya ta nacionalnoyi nezalezhnosti Gvineyi port Frente de Libertacao e Independencia Nacional da Guine FLING stvoreno 1954 lider E Lopes da Silva shtab kvartira yakogo roztashovuvalas u Senegali Odnak Yedinij Front isnuvav nedovgo j rozpavsya cherez superechnosti mizh predstavnikami narodiv fulbe balante j sho skladali bilshist PAIGK ta predstavnikami narodu mandinka sho skladali bilshist chleniv FLING Borotba za nezalezhnist U 1960 Amilkar Kabral v Tunisi stvoriv Afrikanskij revolyucijnij front nezalezhnosti portugalskih kolonij port Frente Revolucionaria Africana para a Independencia Nacional das colonias portuguesas FRAIN do skladu yakogo uvijshli PAIGK ta Narodnij ruh za vizvolennya Angoli MPLA 18 kvitnya 1961 roku v marokkanskomu misti Kasablanka PAIGK MPLA FRELIMO ta MLSTP stvorili Konferenciyu nacionalistichnih organizacij portugalskih kolonij port Conferencia das Organizacoes Nacionalistas das Colonias Portuguesas CONCP Diyuchi u pidpilli PAIGK stvorila shiroku merezhu svoyih organizacij u portugalskij Gvineyi ta na ostrovah Kabo Verde U sichni 1963 roku PAIGK pochala zbrojnu borotbu za nezalezhnist yaku veli Revolyucijni zbrojni sili narodu FARP stvoreni za zrazkom angolskih Narodnih zbrojnih sil vizvolennya Angoli z yakimi PAIGK pidtrimuvala tisni stosunki Na ostrovah Kabo Verde ideyi zbrojnoyi borotbi proti portugalskoyi vladi ne mali pidtrimki sered naselennya ponad 60 yakogo skladali mulati j zagoniv FARP u Kabo Verde ne bulo Na 1 mu z yizdi PAIGK u lyutomu 1964 roku bulo uhvaleno programu ta statut partiyi stvoreno yiyi kerivni organi ta prijnyato rishennya shodo stvorennya regulyarnoyi armiyi j narodnoyi miliciyi Zbrojni aktivisti partiyi prohodili navchannya v SRSR U listopadi 1972 roku Rada bezpeki OON viznala PAIGK yedinim istinnim predstavnikom narodiv portugalskoyi Gvineyi j ostroviv Kabo Verde Pislya progoloshennya 24 veresnya 1973 roku nezalezhnosti Gvineyi Bisau PAIGK stala uryadovoyu partiyeyu v cij krayini nastupnogo roku vsi reshtu politichnih partij ta ruhiv za vinyatkom Frontu borotbi za povnu nacionalnu nezalezhnist Gvineyi bulo zaboroneno U kvitni 1974 roku novij portugalskij uryad viznav PAIGK yak zakonnogo predstavnika naselennya Kabo Verde ta vstupiv iz neyu do peremovin pid chas yakih PAIGK vimagala odnochasnogo viznannya Portugaliyeyu nezalezhnosti Respubliki Gvineya Bisau j nadannya nezalezhnosti Kabo Verde Portugalska storona bula proti visuvannya PAIGK vimog shodo nadannya nezalezhnosti Kabo Verde posilayuchis na te sho PAIGK ne predstavlyaye interesi bilshosti naselennya Kabo Verde sho na teritoriyi Kabo Verde ne bulo vizvolnoyi vijni ta sho bilshist naselennya Kabo Verde ye gromadyanami Portugaliyi j viddayut perevagu zberezhennyu z neyu vidnosin u formi avtonomiyi U listopadi 1974 roku v Lisaboni bulo pidpisano ugodu pro progoloshennya nezalezhnosti Kabo Verde i sformovano perehidnij uryad a 5 lipnya 1975 bulo vlasne progolosheno nezalezhnist Respubliki Kabo Verde Uryadova partiya U 1975 1980 rokah PAIGK bula yedinoyu uryadovoyu partiyeyu u Gvineyi Bisau ta Kabo Verde yiyi golovnoyu metoyu bulo progolosheno ob yednannya Gvineyi Bisau z Kabo Verde na yedinu socialistichnu derzhavu 14 listopada 1980 roku golova Radi derzhavnih komisariv Gvineyi Bisau Zhuan Bernardu Viyejra v rezultati bezkrovnogo perevorotu usunuv vid vladi golovu Derzhavnoyi radi Luyisha Kabrala j inshih mulativ vihidciv iz Kabo Verde yaki buli zmusheni zalishiti Gvineyu Bisau U sichni 1981 u Kabo Verde PAIGK bulo perejmenovano na PAIKV Novitnya istoriya U sichni 1991 2 j pozachergovij z yizd PAIGK skasuvav 5 tu stattyu konstituciyi yaka zatverdzhuvala kerivnu j napryamnu rol PAIGK u derzhavi ta suspilstvi U grudni togo zh roku z yizd partiyi viznav za neobhidne provedennya politiki demokratizaciyi ta zaprovadzhennya u Gvineyi Bisau bagatopartijnosti Pershi bagatopartijni vibori prezidenta j parlamentu vidbulis 1994 roku 28 bereznya 2004 roku vidbulis vibori do Nacionalnih zboriv bilshist misc u yakih zdobula PAIGK lider yakoyi ocholiv uryad Na parlamentskih viborah 16 listopada 2008 roku PAIGK otrimala 67 misc iz 100 Za rezultatami viboriv 2009 roku prezidentom Respubliki buv obranij kandidat vid PAIGK Malam Bakaj Sanya Struktura partiyiVishij organ partiyi z yizd Z 1964 roku doteper vidbulos 6 chergovih i 4 pozachergovih z yizdi PAIGK 1 j z yizd 13 17 lyutogo 1964 roku Kassaka z yizd chotiroh 2 j z yizd 18 22 lipnya 1973 roku Fulamore pershij z yizd pislya zagibeli Kabrala 3 j z yizd 15 20 veresnya 1977 roku Bisau pershij z yizd pislya zdobuttya nezalezhnosti 1 j pozachergovij z yizd 8 12 listopada 1981 roku Bisau 4 j z yizd 9 14 zhovtnya 1986 roku Bisau PAIGK progolosheno yedinoyu partiyeyu Gvineyi Bisau kerivnoyu ta organizacijnoyu siloyu derzhavi j suspilstva 2 j pozachergovij z yizd 20 25 sichnya 1991 roku Bisau skasovano 5 stattyu konstituciyi Gvineyi Bisau 5 j z yizd 15 20 grudnya 1991 roku Bisau uhvaleno politiku bagatopartijnosti 6 j z yizd traven 1998 roku Bisau 3 j pozachergovij z yizd 2 6 veresnya 1999 roku Bisau 4 j pozachergovij z yizd 30 sichnya 9 lyutogo 2002 roku Bisau obrano suchasne kerivnictvo partiyi Mizh z yizdami partiyeyu keruvali generalni sekretari CK Politichnogo byuro PAIGK a z 1999 roku golovi PAIGK Generalni sekretari Politbyuro CK PAIGK veresen 1956 lipen 1973 Amilkar Kabral lipen 1973 listopad 1980 prezident Kabo Verde z 5 lipnya 1975 do 22 bereznya 1991 roku z listopada 1981 Zhuan Bernardu Viyejra Golova PAIGK traven 1998 veresen 1999 Zhuan Bernardu Viyejra Prezidenti PAIGK veresen 1999 lyutij 2002 roku Z lyutogo 2002 Karlush Gomish ZhuniorDrukovani organi partiyiGazeta Zhurnal Militante O Militante SimvoliDeviz Pershim devizom PAIGK bulo Osvita pracya borotba port Estudo trabalho luta Chinnim statutom PAIGK vstanovleno deviz Yednist i borotba port Unidade e luta Emblema U pershij emblemi PAIGK bulo zobrazheno vidkritu knigu palayuchij smoloskip chornu p yatipromenevu zirku mushlyu abreviaturu nazvi partiyi j deviz Chinna emblema Emblema PAIGK maye u svoyij osnovi zhovtu mushlyu yaka z dvoh bokiv otochena zelenim palmovim listyam z napisom chervonim u verhnij chastini PAIGC j u nizhnij chastini pid chornoyu zirkoyu po bokah slova devizu UNIDADE i LUTA Prapor Variant prapora Chinnim statutom ustanovleno takij opis prapora Prapor PAIGK skladayetsya z troh pryamokutnih poyasiv z yakih chervonij roztashovanij vertikalno a dva inshih gorizontalno poslidovno zhovtogo j zelenogo koloriv z chorno zirkoyu na chervonomu poyasi pid yakoyu napisano abreviaturu PAIGC Div takozhAmilkar KabralPrimitkiKravcova T I Gvineya Bisau Afrika enciklopedichnij dovidnik T 1 A K M Sovetskaya enciklopediya 1986 S 441 Shorichnik VRE Vipusk 7 1963 M Sovetskaya Enciklopediya 1963 S 236 Shorichnik VRE Vipusk 9 1965 M Sovetskaya Enciklopediya 1965 S 241 Shorichnik VRE Vipusk 10 1966 M Sovetskaya Enciklopediya 1966 S 248 Arhiv originalu za 1 listopada 2012 Procitovano 4 veresnya 2014 Shorichnik VRE Vipusk 19 1975 M Sovetskaya Enciklopediya S 260 VOZ DA GUINE 20 de Novembro de 2008 nedostupne posilannya z lyutogo 2019 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 4 veresnya 2014 IbidemLiteraturaV G Solodovniov otv red Borba za osvobozhdenie portugalskih kolonij v Afrike 1961 1973 Moskva Nauka 1975 303 s ros Gerard Chaliand Armed Struggle in Africa With the Guerrillas in Portugese Guinea New York and London Monthly Review Press 1969 angl Posilannya port V Budyakov Gvineya Bisau nacionalno vizvolna revolyuciya ta shlyahi stanovlennya nezalezhnosti derzhavi 1975 R Tisa Revolyuciya v Gvineyi Bisau 1963 1974 2014