Народний рух за визволення Анголи Партія праці порт Movimento Popular de Libertação de Angola Partido do Trabalho MPLA М

Народний рух за визволення Анголи — Партія праці

порт. *Movimento Popular de Libertação de Angola — Partido do Trabalho*
Народний рух за визволення Анголи — Партія праці; ; порт. Movimento Popular de Libertação de Angola — Partido do Trabalho
Країна	Ангола
Голова партії	(Жозе Едуарду душ Сантуш)
Ген. секретар	(Паулу Кассома)
Засновник	(Агоштінью Нету), d і d
Дата заснування	1 грудня, 1956
Штаб-квартира	Луанда
Ідеологія	демократичний соціалізм (зараз); марксизм-ленінізм (1977-1991)
Членство в міжнародних організаціях	соцінтерн;
Місць у	175 / 220
Офіційний сайт	http://www.mpla.org/

Народний рух за визволення Анголи — Партія праці (порт. Movimento Popular de Libertação de Angola — Partido do Trabalho, MPLA, МПЛА) — політична партія Анголи, що керує країною з часів набуття нею незалежності у 1975 році. МПЛА боролась проти Португалії у війні за незалежність і проти партій УНІТА і ФНЛА у громадянській війні з 1975 до 2002 року. Первинно мала підтримку СРСР, проте у 1992 році, після його розпаду, переорієнтувалась на США.

Передмова

10 грудня 1956, крихітна підпільна (АКП) об'єдналася з утворивши Народний рух за визволення Анголи, з , президентом АКТ, як Генеральним секретарем Пізніше інші групи приєднались до МПЛА — (MINA) і (FDLA ).

База МПЛА — мбунду і освічена інтелігенція в Луанді. Партія спочатку була орієнтована на КПРС, пізніше стала повноправним членом Соцінтерну. Збройне крило МПЛА — Озброєні сили за визволення Анголи (FAPLA), увійшли до складу національних збройних сил країни.

У 1958—1974 роках СРСР постачав збройним формуванням МПЛА озброєння і техніку. Постачання озброєння і техніки МПЛА здійснювала також і КНР. 7 листопада 1961 року до Анголи прибули військові фахівці з Куби для підготовки партизанських загонів МПЛА. Багато повстанців МПЛА проходили воєнну підготовку в СРСР, Болгарії, Чехословаччині і в Алжирі.

Незалежність і громадянська війна

Новий уряд Португалії, який виник внаслідок Революції гвоздик у Лісабоні, в 1974 році швидко припинив військові дії в Анголі і погодився передати владу коаліції з трьох партій. Проте коаліція швидко зруйнувалась і незалежна Ангола зазнала кривавої . Контролюючи Луанду і прибуткові нафтові родовища Атлантичного узбережжя, (Агоштінью Нету), лідер МПЛА, проголосив незалежність португальської заморської провінції Ангола — 11 листопада 1975, відповідно до УНІТА проголосила ангольську незалежність — Соціал-демократична Республіка Ангола, зі столицею в і ФНЛА — Демократична Республіка Ангола зі столицею в . Цей розкол призвів до громадянської війни між УНІТА і МПЛА.

Поет і борець за свободу Нето став першим президентом після здобуття незалежності, його змінив на цій посаді Жозе Едуарду душ Сантуш в 1979 році.

Південна Африка розпочала військову інтервенцію на підтримку ФНЛА і УНІТА, Заїр і Сполучені Штати також активно допомагали цім двом групам. У відповідь СРСР спонукав Кубу відрядити тисячі військовослужбовців у 1975 році для надання допомоги МПЛА проти південноафриканської інтервенції. СРСР надавав допомогу Кубі і МПЛА зброєю, інструкторами та іншими ресурсами впродовж війни. У листопаді 1980 року МПЛА виштовхнув УНІТА в буш, війська ПАР були виведені. Конгрес Сполучених Штатів заборонив подальшу американську військову присутність в країні, побоюючись, розвитку сценарію на кшталт другого В'єтнаму.

На своєму першому з'їзді в 1977 році МПЛА прийняв марксизм-ленінізм як ідеологію партії та додав Partido do Trabalho (Партія праці), до своєї назви

Після спроби державного перевороту міністра внутрішніх справ (Ніто Алвеса) в 1977 році, Нето наказав страчувати підозрюваних у прихильності до «ортодоксального комунізму» всередині і поза партією. До 70000 осіб, за різними оцінками, були страчені військовими Куби і МПЛА за два роки Внутрішній конфлікт отримав назву , проте стало зрозуміло, що Ангола далі піде соціалістичним, а не комуністичним шляхом. Тим не менш, Ангола підтримувала тісні зв'язки з Радянським Союзом і комуністичним блоком, створивши соціалістичну економічну політику і однопартійну державу. Кілька тисяч кубинських військових залишалися в країні для боротьби з повстанцями УНІТА і зміцнення безпеки режиму.

У 1990 році, коли холодна війна закінчилася, МПЛА відмовилася від своєї марксистсько-ленінської ідеології і на її третьому з'їзді у грудні партія заявила про зміну офіційної ідеології на соціал-демократичну

УНІТА відновила війну проти уряду МПЛА, поставивиши під сумнів результати виборів 1992 року. Після виборів відбулась коли десятки тисяч прихильників УНІТА і ФНЛА були вбиті загальнонаціональними військами МПЛА протягом кількох днів Війна тривала до 2002 року, коли лідер УНІТА був убитий. Обидві сторони швидко домовилися про припинення вогню, вояки УНІТА були демобілізовані і УНІТА стала політичною партією.

Електоральна історія

У виборах 1992 року МПЛА-ПТ отримала 53,74% голосів і 129 з 227 місць в парламенті. У 2008 МПЛА завоювала 81,64% голосів і 191 з 220 місць в парламенті. У 2012 на парламентських виборах партія отримала 71,84% голосів і 175 з 220 місць в парламенті. Згідно з Конституцією 2010 це автоматично означало, що (Жозе Едуарду душ Сантуш), який очолював список кандидатів МПЛА, був затверджений Президентом держави.

Символи

Прапором МПЛА з 1964 року стало червоно-чорне полотнище з великою жовтою зіркою в центрі, що засновано на червоно-чорному прапорі кубинського Руху 26 липня за образом і подобою прапора Національного Фронту визволення Південного В'єтнаму.

Примітки

Africa Year Book and Who's who. 1977. с. 238.
Tvedten, Inge (1997). Angola: Struggle for Peace and Reconstruction. с. 29.
John Marcum, The Angolan Revolution, vol. I, The Anatomy of an Explosion (1950-1962), Cambridge/Mass. & London, MIT Pres, 1969
[. Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. Росія (СРСР) у війнах другої половини XX століття. Ангола у боротьбі за національну незалежність (1975-1979)(рос.)]
Rothchild, Donald S. (1997). Managing Ethnic Conflict in Africa: Pressures and Incentives for Cooperation. Brookings Institution Press. с. 115–116. ISBN .
Santos, Hélia (2008), , A Historical Companion to Postcolonial Literatures - Continental Europe and its Empires, Edinburgh University Press, с. 480, архів оригіналу за 13 грудня 2013, процитовано 9 грудня 2012
Sulc, Lawrence. "Communists coming clean about their past atrocities." HUMAN EVENTS, (October 13, 1990): 12.
Ramaer, J. C. SOVIET COMMUNISM: THE ESSENTIALS. Second Edition. Translated by G. E. Luton. Stichting Vrijheid, Vrede, Verdediging (Belgium), 1986.
Georges A. Fauriol and Eva Loser. Cuba: The International Dimension, 1990. Page 164.
Domínguez, Jorge I. To Make a World Safe for Revolution: Cuba's Foreign Policy, 1989. Page 158.
National Society for Human Rights, Ending the Angolan Conflict, Windhoek, Namibia, July 3, 2000 (opposition parties, massacres); John Matthew, Letters, The Times, UK, November 6, 1992 (election observer); NSHR, Press Releases, September 12, 2000, May 16, 2001 (MPLA atrocities).
"Angolan ruling party gains about 82% of votes in legislative race" [ 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. (Xinhua). September 17, 2008.

Посилання

Це незавершена стаття про політичні партії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[commparty-1] Africa Year Book and Who's who. 1977. с. 238.

[merger-2] Tvedten, Inge (1997). Angola: Struggle for Peace and Reconstruction. с. 29.

[3] John Marcum, The Angolan Revolution, vol. I, The Anatomy of an Explosion (1950-1962), Cambridge/Mass. & London, MIT Pres, 1969

[4] [. Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. Росія (СРСР) у війнах другої половини XX століття. Ангола у боротьбі за національну незалежність (1975-1979)(рос.)]

[beginning-5] Rothchild, Donald S. (1997). Managing Ethnic Conflict in Africa: Pressures and Incentives for Cooperation. Brookings Institution Press. с. 115–116. ISBN .

[Santos-6] Santos, Hélia (2008), , A Historical Companion to Postcolonial Literatures - Continental Europe and its Empires, Edinburgh University Press, с. 480, архів оригіналу за 13 грудня 2013, процитовано 9 грудня 2012

[7] Sulc, Lawrence. "Communists coming clean about their past atrocities." HUMAN EVENTS, (October 13, 1990): 12.

[8] Ramaer, J. C. SOVIET COMMUNISM: THE ESSENTIALS. Second Edition. Translated by G. E. Luton. Stichting Vrijheid, Vrede, Verdediging (Belgium), 1986.

[9] Georges A. Fauriol and Eva Loser. Cuba: The International Dimension, 1990. Page 164.

[soviet-10] Domínguez, Jorge I. To Make a World Safe for Revolution: Cuba's Foreign Policy, 1989. Page 158.

[Multiple1992-11] National Society for Human Rights, Ending the Angolan Conflict, Windhoek, Namibia, July 3, 2000 (opposition parties, massacres); John Matthew, Letters, The Times, UK, November 6, 1992 (election observer); NSHR, Press Releases, September 12, 2000, May 16, 2001 (MPLA atrocities).

[12] "Angolan ruling party gains about 82% of votes in legislative race" [ 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. (Xinhua). September 17, 2008.