Azərbaycanca
Deutsch
Русский
Türkçe
Українська
| Подалірій | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Iphiclides podalirius | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Iphiclides podalirius (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
|
Подалірій (Iphiclides podalirius) — вид метеликів родини косатцевих (Papilionidae). Один із 3 видів роду, представлений у фауні України. Поширений у помірних і субтропічних широтах Євразії. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів. Схожий на махаона, аля являє собою окремий вид.
Етимологія
Як і у багатьох інших комах європейської фауни, назва має міфологічну основу:
Подалірій, або Подалейрій (грец. Podaleirios) — син Асклепія, брат Махаона, лікар ахейських воїнів під Троєю.
Опис
Великий денний метелик. Розмах крил самців 60—90 мм, самиць — 64—90 мм. Крила майже білі, жовтуваті або блідо-кремові з такого же кольору жилками. Візерунок складається з трьох довгих та двох коротких клиноподібних темно-сірих поперечних смуг та чорної облямівки на передніх крилах. Чорна дискальна пляма на передніх крилах має продовження у вигляді чорної смуги, яка йде до заднього краю крила. Задні крила мають чорні хвостики, дві клиноподібні темно-сірі смуги, сині місяцеподібні плями та по одному синьому очку-серпику з облямівкою чорного та цегляного кольору; у заднього кута помаранчева цятка. Візерунок крил самця та самки майже ідентичний.
Статевий диморфізм проявляється в пересічно більших розмірах самиць, які до того ж мають округліші крила та світліше забарвлення.
-
![image]()
Самець -
![image]()
Самиця
Яйця напівкулясті, в тонкій сітчастій скульптурі, темні, зверху червонуваті, часто з двома світло-жовтими колечками. Гусениця 1-го віку темно-зелена з двома маленькими і двома більшими зеленими плямами на спині. На листку робить із павутини своєрідне сховище у формі подушечки, до якої прикріплюється в спокої. Гусениця 2-го віку гола, велика (до 40 мм завдовжки), товста, з випуклою спиною, звужена до заду, зелена, з поздовжніми (на спині і по боках біля ніжок) та косими поперечними смужками жовтого кольору. Тіло вкрито світлими і темними цятками та червонувато-бурими (або майже чорними) плямами, особливо численними на грудних сегментах. Позаду голови розташована вилкоподібна помаранчева залоза, схована в спокої, при збудження вона висувається і виділяє рідину з їдким запахом.
Поширення
Ареал охоплює Південну та Центральну Європу, південні та центральні частини Західної Азії та Центральну Азію, від Малої Азії до Казахстану і Західного Китаю.
Зустрічається у всіх областях України, місцями є досить звичайним і найчисельнішим видом серед раритетних видів косатців, у північних районах доволі локальний, нечисельний вид, зустрічається не щороку; відсутній на високогір'ях Карпат. Спостерігаються значні коливання чисельності по роках. На півдні України чисельність метелика на окремих ділянках складає 20—80 ос./га (частіше 1—5 ос./га).
Особливості біології
Зустрічається на узліссях та лісових галявинах, степових балках з заростями чагарників та поодинокими деревами, по гірських схилах на узліссях світлих широколистяних лісів (до висоти 1600 м н. р. м, у Карпатах — до 600—700 м), у лісозахисних смугах, старих парках, садах і виноградниках. Метелики зустрічаються на добре прогрітих місцях, літають і харчуються в сонячну погоду. Під час льоту метелик пурхає й пролітає іноді чималу відстань із нерухомими, розпластаними крилами. Самці часто кружляють над вершинами горбів (хиллтопінг). На вологих ділянках, біля струмків в балках спостерігаються скупчення до 15—20 самців. Вони спочатку торкаються вологого ґрунту і трохи рухають крилами. Метелики навесні полюбляють харчуватись нектаром на суцвіттях бузку і деяких інших чагарників. Влітку їх приваблюють великі суцвіття зонтичних. У певні періоди метелики схильні до міграції.
Дає 2—3 генерації на рік. Літ метеликів на півночі ареалу від кінця квітня по кінець травня (1 генерація) та від середини липня по кінець серпня (2 генерація); на півдні — майже безперервно з середини квітня до початку жовтня, у 2—3 поколіннях, літ яких перекривається, причому останні покоління відзначаються більшими розмірами та світлішим забарвленням. Самиця відкладає по 1—2 яйця на нижній бік листків кормових рослин — диких або культурних розоцвітих (терену, глоду, сливи, черемхи, горобини, яблуні, груші, вишні, абрикосу, мигдалю тощо). Розвиток яєць триває 10—14 днів, гусені — 5—8 тижнів. Гусениця поліфаг; харчується вночі або рано вранці, обгризаючи краї листків кормових рослин. Перед тим, як лялькуватись, личинка довго повзає з метою вибору підходящого місця. Зимує лялечка в прикореневій частині густого чагарнику, заповненій сухим листям, у щілинах у корі дерева, або підв'язаною до гілки кормової рослини
Охорона
Вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: вразливий вид). Крім того, він занесений до Червоних книг/списків ряду країн Європи, зокрема Польщі, Чехії, Німеччині. На регіональному рівні в Україні занесений до , Червоних книг Дніпропетровської і Донецької областей. На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучні види».
Основними причинами зниження чисельності є знищення диких плодових дерев та чагарників, а також застосування пестицидів та надмірне випасання худоби.
Для збереження виду необхідні наступні заходи: 1) виявлення та заповідання місць локального проживання популяцій метелика, в першу чергу шляхом створення ентомологічних заказників; 2) обмеження використання пестицидів у лісовому і сільському господарстві і перехід на біологічні засоби боротьби із шкідниками; 3) заборона випалювання рослинності в місцях розвитку гусені; 4) лімітування випасу худоби.
Окремі популяції виду перебувають під охороною на природоохоронних територіях ряду країн Європи і Азії, у тому числі України, зокрема в Українському степовому, Луганському і Дніпровсько-Орільському природних заповідниках, Національному заповіднику «Хортиця», національних природних парках «Кременецькі гори», «Великий Луг», «Приазовський» та ін.
Практичне значення
У роки масового розмноження личинки подалірія можуть локально спричиняти шкоду в садівництві.
Подалірій є окрасою рекреаційних і територій. Користується увагою колекціонерів-ентомологів, що місцями може погіршувати стан природних популяцій метелика.
Систематика
Один із трьох видів роду Iphiclides Hübner, 1807:
- Iphiclides podalirius, (Scopoli, 1763) — основна частина ареалу
- , (Oberthür, 1890) — Китай, Тибет.
- , (Duponchel, 1832) — Апеніни (Португалія, Іспанія) та Магриб (Марокко, Алжир, Туніс).</ref>вебсайт МСОП</ref>
У межах України поширений номінативний підвид Iphiclides podalirius podalirius.
Галерея
Подалірій у країнах Європи та Азії
Див. також
Джерела. Примітки
- Червона книга України
- Некрутенко Ю., Чиколовець В. Денні метелики України. — К. : Вид-во Раєвського, 2005. — 232 с. (с. 51)
- Мурзин В. С. Бабочки — М. : Тропа, 1993. — 48 с. (с. 10)
- Атлас комах України / Гусев В. І., Єрмоленко В. М., Свищук В. В., Шмиговський К. А. — К. : Рад школа, 1962. — 224 с. (с. 169)
- Корнелио М. П. Школьный атлас-определитель бабочек. — М. : Просвещение, 1986. — 255 с. (c. 64)
- Коршунов Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Северной Азии. — М. : Тов-во науч. иданий КМК, 2002. — 419 с. (c. 186—187)
- Горностаев Г. Н. Насекомые СССР. — М. : Мысль, 1970. — 372 с. (с. 221)
- Червона книга України. Тваринний світ / Під заг. ред. М. М. Щербака. — К. : Укр. энциклопедія, 1994. — 464 с. (с. 112)
- Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ / Заг. ред..: Мателешко О. Ю., Потіш Л. А. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2011. — 335 с. (с. 95)
- Червона книга Дніпропетровської області. Тваринний світ / Під ред. О. Є. Пахомова. — Дніпропетровськ : ТОВ «Новий Друк», 2011. — 488 с. (с. 136)
- Петроченко В. І., Жаков О. В. Тваринний світ Національного заповідника «Хортиця» // Заповідна Хортиця : збірник праць Національного заповідника «Хортиця». — Запоріжжя : Дике Поле, 2006. — С. 239—246
- Моргун Д. В. Булавоусые чешуекрылые европейской России и сопредельных стран. Определитель-справочник. — М. : МГСЮН, 2002. — 208 с. (с. 25—26)
- Львовский А. Л., Моргун Д. В. Булавоусые чешуекрылые Восточной Европы. — М. : Т-во науч. зданий КМК, 2007. — 443 с. (с. 48, 173—174)
- Бригадиренко В. В. Основи систематики комах : навч. посіб. — Дніпропетровськ : РВВ ДНУ, 2003. — 204 с. (с. 147)
- Насекомые и клещи — вредители сельскохозяйственных культур / Отв. ред.. В. И. Кузнецов. — Т. 3. Чешуекрылые. Ч. 2. — СПб. : Наука, 1999. — 410 с. (c. 232)
- Редкие насекомые / Мирзоян С. А., Батиашвили И. Д., Грамма В. Н. и др.; под. ред. Мирзояна С. А. — М. : Лесная промышленность, 1982. — 165 с. (с. 99)
- Червона книга Донецької області: тваринний світ. Науково-інформаційний довідник / За ред. В.Д. Залевського, О. І. Бронскова. — Вінниця: ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2017. — 452 с. (с. 125)
- Муленко М. А., Карпенко Г. О., Жаков О. В. Ентомофауна о. Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016. — Вип. 2. — С. 101—151
- обстежено територію Маслятинського ПНДВ, а саме гори Вовчу та Сокілля – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Процитовано 13 травня 2019.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Голобородько К. К., Махіна В. О. Лускокрилі (Lepidoptera), які охороняються в Національному природному парку «Великий Луг» // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Біологія, екологія. — 2013. — 21(2). — С. 89—94
- Тваринний світ Запорізької області у Червоній книзі України. Мелітопольщина : довідникове видання / За ред. Н. М. Сурядної, В. І. Лисенка. — Мелітополь : ТОВ «Колор-Принт», 2017. — 240 с. (с. 48)
Література
- Коршунов Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Северной Азии. — М. : Тов-во науч. иданий КМК, 2002. — 419 с. (c. 186—187). —
- Львовский А. Л., Моргун Д. В., Булавоусые чешуекрылые Восточной Европы. — М. : Т-во науч. зданий КМК, 2007. —443 с. (с. 48—49). —
- Некрутенко Ю., Чиколовець В. Денні метелики України. — К. : Вид-во Раєвського, 2005. — 232 с. (с. 51). —