Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петрако́вський Анато́лій Йо́сипович (28 грудня 1901, село Нижня Сафронівка, Новоодеський район, Миколаївська область, Україна — 3 вересня 1969, Ростов-на-Дону) — Генерал-майор ЗС СРСР, Герой Радянського Союзу, учасник Радянсько-фінської війни та німецько-радянської війни.
| Петраковський Анатолій Йосипович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 28 листопада 1901 село Нижня Сафронівка, Новоодеський район, Миколаївська область | |||||||||
| Смерть | 3 вересня 1969 (67 років) Ростов-на-Дону | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | |||||||||
| Роки служби | 1922—1956 | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |  Генерал-майор | |||||||||
| Війни / битви | Радянсько-фінська війна, німецько-радянська війна, Радянсько-японська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія
Петраковський Анатолій Йосипович народився в селі Нижня Сафронівка, Новоодеський район, Миколаївська область 28 грудня 1901 в сім'ї селянина — українця. Закінчив 6 класів. У вересні 1922 року вступив до лав Червоної Армії і проходив службу червоноармійцем у складі 3-го стрілецького полку Окремої Кавказької Червонопрапорної армії. З жовтня 1923 р. — курсант владикавказьких піхотних курсів червоних командирів, по закінченні з квітня 1924 був старшиною 39-го стрілецького полку в Дербенті. Вирішивши стати військовим, Петраковський Анатолій Йосипович у 1924–1927 роках навчається у Владикавказькій піхотній школі комскладу. По її закінчені повертається у 13-у Дагестанську стрілецьку дивізію, де був старшиною 39-го стрілецького полку, командиром взводу, помічником політрука роти, командира роти, начальником продовольчо-фуражного постачання полку, старшим ад'ютантом батальйону й командиром батальйону 37-го стрілецького полку.
Під час радянсько-фінляндської війни 1939–1940 років командував батальйоном 554-го стрілецького полку 138-ї стрілецької дивізії 7-ї армії Північно-Західного фронту. Вже в ході війни проявляється талант полководця: 11 лютого 1940 року батальйон під командуванням капітана А. І. Петраковського прорвав дві лінії дротяних загороджень і увірвався в окопи противника, потім відбив до 5 контратак противника й утримав захоплений рубіж в районі 1,5 км на захід населеного пункту Хотин. За цей бій йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 320). З лютого 1940 року перебував на посаді командира 768-го стрілецького полку цієї ж дивізії. Служба переривається лікуванням та відпусткою через хворобу, а в липні того ж року капітан направляється на навчання до Військової академії РСЧА ім. М. В. Фрунзе.
Німецько-радянську війну А. І. Петраковський зустрів у званні підполковника. 20 серпня 1941 року, пізно ввечері його терміново викликали в Управління по командному й начальницькому складу РСЧА і зачитали наказ наркома про його призначення командиром 395-ї Шахтарської стрілецької дивізії Харківського військового округу, яку належало ще сформувати. Пунктом формування став Луганськ. Однією з умов входження до дивізії було те, що червоноармійці, відокремлені командири, помкомвзводу й старшини повинні були бути з числа тих, хто в Червоній Армії відслужив 2, щонайбільше 3 роки тому. Виліт до Харкова затримався до 22 серпня через несприятливі погодні умови, але йому було визначено конкретну дату формування: 15 жовтня 1941 рік. По завершенні формування на початку жовтня дивізія була переправлена на Південний фронт, де увійшла до складу 9-ї армії і брала участь у Донбаській оборонній операції, вела оборонні бої під Маріуполем.
У середині жовтня дивізія входить до складу 18-ї армії цього ж фронту й бере участь у київських оборонній та наступальній операції, потім влітку 1942 р. — у Воронезько-Ворошиловградській оборонній операції. Дається взнаки командно-адміністративна система в армії, наслідком якої липні 1942 року стало відсторонення від посади «за систематичне невиконання наказів командувача 18-ю армією і ухилення від бою». Після розгляду справи, яку проводила Військова рада за присутністю С. М. Будьонного і Л. М. Кагановича він був допущений до посади командувача оперативною групою військ на напрямку Північно-Кавказького фронту. З вересня того ж року — заступник командувача 47-ю армією, з листопада — командувач Туапсинським оборонним районом.
Ставши заступником командувача 18-ю армією, у лютому 1943 року, брав участь у Краснодарській наступальної операції і у визволенні м. Краснодар. А. І. Петраковський, в чині генерал-майора, у серпні 1943 року брав участь у битві за Дніпро, командуючи 57-м стрілецьким корпусом 37-ї армії 2-го Українського фронту. У бойовій характеристиці того часу зазначалось:
 | Як командир корпусу проявив себе з негативного боку. З покладеними на нього завданнями по керівництву військами не справляється. Часто приймає непродумані рішення, що вносять плутанину в управління військами. У складних умовах бою втрачається і керування військами організувати не може ... |  |
Через хворобу з січня 1944 А. І. Петраковський перебував на лікуванні, а з березня — у резерві Ставки. В цьому ж році продовжив навчання у Вищій військовій академії ім. К. Є. Ворошилова, по закінчені якої у червні 1945 року призначений заступником командувача 16-ю армією Далекосхідного фронту, яка згодом була включена до складу 2-го Далекосхідного фронту. У ході радянсько-японської війни 1945 року війська армії в ході Південно-Сахалінської операції звільнили Південний Сахалін та взяли участь у Курильській десантній операції.
Після війни генерал-майор А. І. Петраковський проходив службу у Військовій академії ім. М. В. Фрунзе, Згодом він начальник курсу навчального відділення Курсів удосконалення командирів стрілецьких дивізій при цій академії. З квітня 1949 року очолив військове управління штабу Радянської військової адміністрації в Німеччині, з березня 1950 року — військовий відділ Керуючого справами Радянської контрольної комісії в Німеччині. У січня 1951 року А. І. Петраковський переведений до Одеського військового округу на посаду начальника Управління бойової та фізичної підготовки штабу. У травні 1952 року отримав призначення начальника військової кафедри . В листопаді 1956 року А. І. Петраковський виходить у відставку. Помер 3 вересня 1969 року у місті Ростов-на-Дону.
Нагороди
Нагороджений 2 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, медалями.
Пам'ять
Петраковський Анатолій Йосипович почесний громадянин міста Красний Луч із травня 1965 року та Луганська із жовтня 1968 року.
Примітки
- Петраковский Анатолий Иосифович[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 22 серпня 2013.
- Николай Романов Почетные краснолучане Краеведческое издание Донецьк: Східний видавничий дім, 2004, с.31
- . Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 22 серпня 2013.
Посилання
- Петраковский Анатолий Иосифович [ 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Петраковский Анатолий Иосифович[недоступне посилання з липня 2019]
- ПОЧЕТНЫЕ ГРАЖДАНЕ ЛУГАНСКА [ 17 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Николай Романов Почетные краснолучане Краеведческое издание Донецьк: Східний видавничий дім, 2004, 204 с.
Література
- Великая Отечественная: Комкоры. Том 1. Биогр. словарь. М.-Жуковский, 2006
- Гречко А. А. Битва за Кавказ. ВИМО. М. 1969
- Протасов В. Д. Бессмертны имена твоих сынов, Россия. Москва. МГОУ. 2004
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petrako vskij Anato lij Jo sipovich 28 grudnya 1901 selo Nizhnya Safronivka Novoodeskij rajon Mikolayivska oblast Ukrayina 3 veresnya 1969 Rostov na Donu General major ZS SRSR Geroj Radyanskogo Soyuzu uchasnik Radyansko finskoyi vijni ta nimecko radyanskoyi vijni Petrakovskij Anatolij JosipovichNarodzhennya 28 listopada 1901 1901 11 28 selo Nizhnya Safronivka Novoodeskij rajon Mikolayivska oblastSmert 3 veresnya 1969 1969 09 03 67 rokiv Rostov na DonuKrayina SRSRRid vijsk pihotaOsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi 1922 1956Partiya KPRSZvannya General majorVijni bitvi Radyansko finska vijna nimecko radyanska vijna Radyansko yaponska vijnaNagorodiBiografiyaPetrakovskij Anatolij Josipovich narodivsya v seli Nizhnya Safronivka Novoodeskij rajon Mikolayivska oblast 28 grudnya 1901 v sim yi selyanina ukrayincya Zakinchiv 6 klasiv U veresni 1922 roku vstupiv do lav Chervonoyi Armiyi i prohodiv sluzhbu chervonoarmijcem u skladi 3 go strileckogo polku Okremoyi Kavkazkoyi Chervonoprapornoyi armiyi Z zhovtnya 1923 r kursant vladikavkazkih pihotnih kursiv chervonih komandiriv po zakinchenni z kvitnya 1924 buv starshinoyu 39 go strileckogo polku v Derbenti Virishivshi stati vijskovim Petrakovskij Anatolij Josipovich u 1924 1927 rokah navchayetsya u Vladikavkazkij pihotnij shkoli komskladu Po yiyi zakincheni povertayetsya u 13 u Dagestansku strilecku diviziyu de buv starshinoyu 39 go strileckogo polku komandirom vzvodu pomichnikom politruka roti komandira roti nachalnikom prodovolcho furazhnogo postachannya polku starshim ad yutantom bataljonu j komandirom bataljonu 37 go strileckogo polku Pid chas radyansko finlyandskoyi vijni 1939 1940 rokiv komanduvav bataljonom 554 go strileckogo polku 138 yi strileckoyi diviziyi 7 yi armiyi Pivnichno Zahidnogo frontu Vzhe v hodi vijni proyavlyayetsya talant polkovodcya 11 lyutogo 1940 roku bataljon pid komanduvannyam kapitana A I Petrakovskogo prorvav dvi liniyi drotyanih zagorodzhen i uvirvavsya v okopi protivnika potim vidbiv do 5 kontratak protivnika j utrimav zahoplenij rubizh v rajoni 1 5 km na zahid naselenogo punktu Hotin Za cej bij jomu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 320 Z lyutogo 1940 roku perebuvav na posadi komandira 768 go strileckogo polku ciyeyi zh diviziyi Sluzhba pererivayetsya likuvannyam ta vidpustkoyu cherez hvorobu a v lipni togo zh roku kapitan napravlyayetsya na navchannya do Vijskovoyi akademiyi RSChA im M V Frunze Nimecko radyansku vijnu A I Petrakovskij zustriv u zvanni pidpolkovnika 20 serpnya 1941 roku pizno vvecheri jogo terminovo viklikali v Upravlinnya po komandnomu j nachalnickomu skladu RSChA i zachitali nakaz narkoma pro jogo priznachennya komandirom 395 yi Shahtarskoyi strileckoyi diviziyi Harkivskogo vijskovogo okrugu yaku nalezhalo she sformuvati Punktom formuvannya stav Lugansk Odniyeyu z umov vhodzhennya do diviziyi bulo te sho chervonoarmijci vidokremleni komandiri pomkomvzvodu j starshini povinni buli buti z chisla tih hto v Chervonij Armiyi vidsluzhiv 2 shonajbilshe 3 roki tomu Vilit do Harkova zatrimavsya do 22 serpnya cherez nespriyatlivi pogodni umovi ale jomu bulo viznacheno konkretnu datu formuvannya 15 zhovtnya 1941 rik Po zavershenni formuvannya na pochatku zhovtnya diviziya bula perepravlena na Pivdennij front de uvijshla do skladu 9 yi armiyi i brala uchast u Donbaskij oboronnij operaciyi vela oboronni boyi pid Mariupolem U seredini zhovtnya diviziya vhodit do skladu 18 yi armiyi cogo zh frontu j bere uchast u kiyivskih oboronnij ta nastupalnij operaciyi potim vlitku 1942 r u Voronezko Voroshilovgradskij oboronnij operaciyi Dayetsya vznaki komandno administrativna sistema v armiyi naslidkom yakoyi lipni 1942 roku stalo vidstoronennya vid posadi za sistematichne nevikonannya nakaziv komanduvacha 18 yu armiyeyu i uhilennya vid boyu Pislya rozglyadu spravi yaku provodila Vijskova rada za prisutnistyu S M Budonnogo i L M Kaganovicha vin buv dopushenij do posadi komanduvacha operativnoyu grupoyu vijsk na napryamku Pivnichno Kavkazkogo frontu Z veresnya togo zh roku zastupnik komanduvacha 47 yu armiyeyu z listopada komanduvach Tuapsinskim oboronnim rajonom Stavshi zastupnikom komanduvacha 18 yu armiyeyu u lyutomu 1943 roku brav uchast u Krasnodarskij nastupalnoyi operaciyi i u vizvolenni m Krasnodar A I Petrakovskij v chini general majora u serpni 1943 roku brav uchast u bitvi za Dnipro komanduyuchi 57 m strileckim korpusom 37 yi armiyi 2 go Ukrayinskogo frontu U bojovij harakteristici togo chasu zaznachalos Yak komandir korpusu proyaviv sebe z negativnogo boku Z pokladenimi na nogo zavdannyami po kerivnictvu vijskami ne spravlyayetsya Chasto prijmaye neprodumani rishennya sho vnosyat plutaninu v upravlinnya vijskami U skladnih umovah boyu vtrachayetsya i keruvannya vijskami organizuvati ne mozhe Cherez hvorobu z sichnya 1944 A I Petrakovskij perebuvav na likuvanni a z bereznya u rezervi Stavki V comu zh roci prodovzhiv navchannya u Vishij vijskovij akademiyi im K Ye Voroshilova po zakincheni yakoyi u chervni 1945 roku priznachenij zastupnikom komanduvacha 16 yu armiyeyu Dalekoshidnogo frontu yaka zgodom bula vklyuchena do skladu 2 go Dalekoshidnogo frontu U hodi radyansko yaponskoyi vijni 1945 roku vijska armiyi v hodi Pivdenno Sahalinskoyi operaciyi zvilnili Pivdennij Sahalin ta vzyali uchast u Kurilskij desantnij operaciyi Pislya vijni general major A I Petrakovskij prohodiv sluzhbu u Vijskovij akademiyi im M V Frunze Zgodom vin nachalnik kursu navchalnogo viddilennya Kursiv udoskonalennya komandiriv strileckih divizij pri cij akademiyi Z kvitnya 1949 roku ocholiv vijskove upravlinnya shtabu Radyanskoyi vijskovoyi administraciyi v Nimechchini z bereznya 1950 roku vijskovij viddil Keruyuchogo spravami Radyanskoyi kontrolnoyi komisiyi v Nimechchini U sichnya 1951 roku A I Petrakovskij perevedenij do Odeskogo vijskovogo okrugu na posadu nachalnika Upravlinnya bojovoyi ta fizichnoyi pidgotovki shtabu U travni 1952 roku otrimav priznachennya nachalnika vijskovoyi kafedri V listopadi 1956 roku A I Petrakovskij vihodit u vidstavku Pomer 3 veresnya 1969 roku u misti Rostov na Donu NagorodiNagorodzhenij 2 ordenami Lenina 3 ordenami Chervonogo Prapora ordenami Suvorova 2 go stupenya Kutuzova 2 go stupenya medalyami Pam yatPetrakovskij Anatolij Josipovich pochesnij gromadyanin mista Krasnij Luch iz travnya 1965 roku ta Luganska iz zhovtnya 1968 roku PrimitkiPetrakovskij Anatolij Iosifovich nedostupne posilannya z lipnya 2019 Arhiv originalu za 6 zhovtnya 2013 Procitovano 22 serpnya 2013 Nikolaj Romanov Pochetnye krasnoluchane Kraevedcheskoe izdanie Doneck Shidnij vidavnichij dim 2004 s 31 Arhiv originalu za 17 bereznya 2019 Procitovano 22 serpnya 2013 PosilannyaPetrakovskij Anatolij Iosifovich 6 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Petrakovskij Anatolij Iosifovich nedostupne posilannya z lipnya 2019 POChETNYE GRAZhDANE LUGANSKA 17 bereznya 2019 u Wayback Machine Nikolaj Romanov Pochetnye krasnoluchane Kraevedcheskoe izdanie Doneck Shidnij vidavnichij dim 2004 204 s LiteraturaVelikaya Otechestvennaya Komkory Tom 1 Biogr slovar M Zhukovskij 2006 Grechko A A Bitva za Kavkaz VIMO M 1969 Protasov V D Bessmertny imena tvoih synov Rossiya Moskva MGOU 2004