Переславль Залєське князівство Переяславське князівство північно східне руське князівство що існувало від 1175 до 1302 р

Переславль-Залєське князівство, Переяславське князівство — північно-східне руське князівство, що існувало від 1175 до 1302 року з центром у місті Переславль-Залєський.

Переславль-Залєське князівство, Переяславльське князівство

1175 – 1302

↓

Столиця

Переславль-Залєський

Державний устрій

Не вказано

Історія

- Засновано

1175

- Ліквідовано

1302

Попередник

Наступник

Русь

Велике князівство Володимирське
Галич-Мерське князівство
Тверське князівство
Велике князівство Московське

Історія

1-ше Переяславльське князівство 1175—1176 років

Після перемоги Михайла і Всеволода Юрійовичів над своїми племінниками і Ярополком Ростиславичами 15 червня 1175 року брати поділили свої володіння на дві частини: князівство Владимирське Михайла, і князівство Переяславське Всеволода. Володіння Всеволода займали верхів'я Волги від сучасного Зубцова до Ярославля, головна частина була на правобережжі Волги, на півдні до Оки; до складу князівства входили міста: Твер, Кснятин, Ярославль, Ростов, Москва та інші. Після смерті Михайла в 1176 році Всеволод закнязював у Владимирі.

2-ге Переяславльське князівство 1207—1302

В 1207 році він посадив у Переяславі свого сина Ярослава. Переяславльське князівство знову виділилося в уділ після смерті Всеволода, але включало до свого складу Твер і Дмитров.

В 1238 році Ярослав перебував у Києві, проте Переяславль і Твер самостійно вчинили монголам запеклий опір. Переяславль був узятий монгольськими царевичами спільно за 5 днів. Стільки ж пручалася Твер, в якій був убитий один з синів Ярослава, ім'я якого не збереглося. Незабаром Переяславль було відновлено. Після смерті Ярослава Всеволодовича Тверське князівство відокремилося від Переславльського князівства по лінії нащадків його сина Ярослава.

В 1262 році у Великому Владимирському князівстві а також у Переяславлі, відбулося повстання населення проти монголо-татарського ярма. Щоб запобігти каральному походу, великий князь Володимирський Олександр Невський вирушив в Золоту Орду, по дорозі звідки помер в 1263 році. Переяславльське князівство було передано його синові Дмитру Олександровичу, який їм правив до 1294 року. В 1274 році Дмитро Олександрович став великим князем Владимирським, залишившись при цьому у Переяславі. Це був час найбільшого розквіту Переяславльського князівства. Ядром його були землі навколо . Князівство межувало з Московським, і Тверським на заході і північному заході, з Ростовським, і Владимирським князівствами на сході, південному сході і північному сході.

В 1302 році помер останній Переяславль-Залеський князь Іван Дмитрович, котрий не залишив прямих спадкоємців, і князівство за його заповітом перейшло до його дядька, першого московського князя Данила Олександровича. Після затвердження великим князем Владимирським Михайла Ярославовича Тверського Переяславльське князівство повернулося до складу великого князівства Владимирського.

У складі Московського князівства

У складі Великого князівства Владимирського Переяславське князівство потрапило у власність Московського князівства в 1333 — 1363 роках. Вперше Переяславль згадується у заповіті Дмитра Донського (1389). З того часу місто Переяславль керувалося московськими намісниками; іноді видавалося в кормління прийшлим князям (наприклад, Дмитру Ольгердовичу в 1379 — 1380 роках, Свидригайлу Ольгердовичу в 1408 році).

Князі

Примітки

БРЭ, том «Россия», стр.279
Духовная грамота (вторая) великого князя Дмитрия Ивановича

Література

Экземплярский А. В. «Великие и удельные князья северной Руси в татарский период», т.1-2, СПБ 1889-91.
Любавский М. К. Образование основной государственной территории великорусской народности, Ленинград, 1929.

[1] БРЭ, том «Россия», стр.279

[2] Духовная грамота (вторая) великого князя Дмитрия Ивановича