Сергі́й Дми́трович Пани́шко (* 22 червня 1963, с. Кладьківка Куликівського району Чернігівської області) — український історик, археолог, краєзнавець. Дослідник Волині давньоруського часу та литовсько-польської доби. Кандидат історичних наук (1997), доцент.
Сергій Дмитрович Панишко | |
---|---|
Народився | 22 червня 1963 (61 рік) Кладьківка Куликівського району Чернігівської області |
Місце проживання | Луцьк |
Країна | СРСР Україна |
Національність | українець |
Діяльність | археолог |
Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1986) |
Галузь | археологія, історія, історична географія, краєзнавство |
Заклад | Волинський університет |
Вчене звання | доцент |
Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
Відомий завдяки: | дослідження Волині XIII-XIV століть |
Біографія
Народився у селянській родині. 1986 року закінчив Київський університет, за спеціальністю — історик-археолог, викладач історії та суспільствознавства.
Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років очолював Давньоруську археологічну експедицію Волинського краєзнавчого музею.
1997 року захистив кандидатську дисертацію «Формування території Волинської землі у 12 — на початку 14 століття».
Від 1997 року викладач, у 1997—2004 роках — заступник декана історичного факультету, нині доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки; від 2008 року — директор Лабораторії науково-технічних експертиз історії Волині за сумісництвом.
Має 62 публікації, з них — 58 наукових і 4 навчально-методичного характеру.
Археологічні дослідження
Протягом кінця 1980-х —1990-х років під керівництвом Панишка С.Д. відбувалися археологічні розвідки та обстеження на території Ківерцівського району (вздовж річки Конопелька, Волинська область).
Провів археологічні дослідження:
- біля хутора Арматнів Ківерцівського району (городище-сховище давньоруського часу),
- у селі Коршів Луцького району (городище 12—13 століть),
- у селі Ветли Любешівського району (городище 12—13 століть),
- у місті Любомль (окольне місто давньоруського часу),
- у селі Човниця Ківерцівського району (городище-сховище 12—13 століть),
- на місці будівництва заводу «Кромберг і Шуберт Україна» у Луцьку (охоронні археологічні дослідження спільно з ),
- на давньоруському поселенні 13—14 століть у селі Жидичин Ківерцівського району (спільно з Олексієм Златогорським),
- на городищі літописного Каменя 13—14 століть у місті Камінь-Каширський,
- на городищі літописного Угровська 13—14 століть у селі Новоугрузьке Любомльського району.
Проведені С. Д. Панишком у 1980—1990-х роках археологічні дослідження на давньоруських пам'ятках Волинського Полісся, які до цього періоду були обділені увагою дослідників, дали сенсаційні відкриття і неочікувані результати, привнесли новий джерелознавчий матеріал в історію Волині, регіону, повідомлення про який переважають у літописах ХІІІ ст.
Паралельно С. Панишком удосконалюється методика дослідження і консервації дерев'яних конструкцій та інших органічних матеріалів, датування кераміки післямонгольського часу.
С. Панишком виділений також окремий тип так званих «стіжкових» городищ, що споруджувалися на Волинському Поліссі на рубежі ХІІІ-XIV ст. Подібні пам'ятки широко відомі у сусідніх регіонах Польщі, де вони є залишками феодальних замків. На думку С.Панишка, такий тип городищ поширився у волинському регіоні саме звідти. Однією із основних причин спорудження стіжкових городищ, поверхня яких була піднята над навколишньою територією, за спостереженнями С.Панишка, було зволоження клімату починаючи з XII ст., внаслідок чого на Поліссі відбулося зростання рівня ґрунтових вод.
Однак, С. Панишко відмітив, що стіжкові городища Волинського Полісся суттєво відрізнялись від подібних пам'яток Польщі. Якщо переважна більшість останніх мала невеликі розміри і була приватними феодальними замками, то стіжкові городища Волинського Полісся є залишками дитинців невеликих феодальних міст. Процес становлення таких міст розпочався на рубежі ХІІ-ХІІІ ст. і був пов'язаний з економіко-соціальним розвитком Волинського регіону.
С.Панишко виявив, дослідив і ввів у науковий обіг два городища-сховища Х-ХІ ст. у Луцькому мікрорегіоні — Арматнів і Човниця (нині завдяки йому ж перебувають під охороною держави як ).
С.Д. Панишкові належить першість у локалізації та археологічному дослідженні літописного Угровська.
У давньоруських літописах Угровськ згадується сім разів впродовж 1204—1268 рр. Крім того, згадуються угровчани та монастир Св. Данила (Стовпника), що знаходився в місті. Поруч із першими згадками цього міста стоять одні з перших літописних згадок України. У літературі ще до С.Панишка неодноразово висловлювалась думка, що на початку XIII ст. Угровськ був центром Забужжя. Однак, детально як історія самого міста, так і його адміністративна роль в не розглядались. Однією з причин такої ситуації тривалий час була відсутність точної локалізації давньоруського городищ, яке б відповідало літописному Угровську.
Уперше згадку про місто зустрічаємо на початку XIII ст. У літописній статті за 1204 р, говориться:
Олександр прия Угровєск, Верещин, Столп, Комов и да Василькови Белз». Невдовзі Забужжя було захоплене польським князем Лешком Білим. Літописна стаття 1213 р. фіксує повернення цього регіону під владу руських князів: «Даниложе возвратившуся к домови и еха с братом и прия Берестий, и Угровєск и Верещин и Столп Комов и всю Украину. |
Князь Данило будував Угровськ на території Володимирської землі як володимирський князь, але планував зробити місто центром незалежного від стольного Володимира князівства. На це вказує як створення тут єпископії, так і подальша історія Забужжя, центр якого згодом був перенесений до Холма. У літописі згадка про спорудження Угровська безпосередньо передує опису будівництва Холма. Автор літопису відобразив прагнення Данила Романовича створити нову князівську столицю.
Проблема локалізації давньоруського Угровська має досить багату історіографію. Так, вслід за розміщував Угровськ на місці сучасного Угруйська, що знаходився між Грубешевом і Белзом. В подальшому переважна більшість дослідників локалізували місто в іншому регіоні — на північний схід від Холма, в районі Волі Угруської. Вже локалізував місто саме там. другої половини XIX ст. зв'язували давньоруський Угровськ з підвищенням, що знаходилось у заплаві Західного Бугу біля села Стильно. У кінці XIX ст. на Волині були проведені значні археологічні дослідження, матеріали яких були опубліковні в «рос. Археологическая карта Волынской губернии» В. Б. Антоновича. Серед інших Антонович згадує і городище в с. Вільці Угруській. На той час городище було округлим, його площа становила 0,5 га. У 1897 р. у Вільці Угруській проводив розвідки . На жаль, городище у Вільці Угруській лишилось поза увагою істориків. М. С. Грушевський вважав, що літописний Угровськ розміщувався на лівому березі Західного Бугу. У 20-ті роки XIX ст. у районі Волі Угруської на правому березі Західного Бугу розвідкові роботи проводили М.Древко, М.Прошинський, В.Карашевський. В урочищі «Церковка» вони зібрали матеріали XI—XIII ст. Однак публікатор цих матеріалів М.Древко не зв'язував їх однозначно з давньоруським Угровськом. Провів тут розвідки у 1930-х роках і О.Цинкаловський. Після Другої світової війни територія городища увійшла до прикордонної зони, що надовго унеможливило доступ науковців до пам'ятки. В археологічних публікаціях 50-80 років ХХ ст. городище згадується з посиланням на матеріали О.Цинкаловського, але з літописним Угровськом прямо не зв'язується. Дещо відмінну позицію зайняв Павло Раппопорт, який вважав, що місто знаходилось поблизу сучасного села Стильно, в урочищі «Стужвіїв». У цей самий час історики локалізували місто дуже приблизно — в районі с. Угруська. вбачав "певну закономірність у тому, що археологи не виявили Угровська, оскільки він був оборонним замком, тому там не може бути слідів діяльності торгово-ремісничого населення. Самі ж оборонні споруди Угровська… були, швидше всього, зриті польськими феодалами у другій половині XIV ст., коли ними була захоплена більша частина Волині. У післявоєнний період польські історики однозначно локалізували давньоруський Угровськ на території Польщі. Так, С.Носек розміщував його в місці впадіння Угерки в Західний Буг. Починаючи з 1960-х років, до пошуків міста підключилися польські археологи. Так, у 1966 р. біля церкви у с. Угруську та І.Кутиловською були проведені розвідкові розкопки, результати яких, на жаль, залишились неопублікованими. Дослідниці давньопольського мистецтва Є.Смуліковська та У.Рутковська вважають, що давній Угровськ знаходився на території с. Угруськ, біля нинішньої православної церкви, яка була збудована в 1849 р. Вони ж вказали на існування в середньовічному Угровську митної комори. У 1980 р. територія Воля-Угруської гміни була суцільно обстежена на предмет виявлення пам'яток археології. Тоді в с. Угруськ біля церкви вдалося виявити культурний шар та курган. цих пам'яток у 1988 р. провела У. Рушковська, яка констатувала відсутність будь-яких матеріалів, що б підтвердили існування тут ранньосередньовічного городища.
Ототожнення літописного Угровська з конкретною археологічною пам'яткою тривалий час було утруднене складною історією топоніміки мікрорегіону. Із затуханням життя на давньоруському городищі в середньовічний період десь на початку XV ст. Угровськ був перенесений на протилежний берег Західного Бугу, на місце сучасного села Угруськ в Польщі. Пізніше поблизу Угруська з'явився іще один населений, пункт — Воля (Вілька) Угруська. Причому, це село швидко зростало на обох берегах Західного Бугу. У 1939 р. через село пройшов державний кордон, до того ж радянська частина села була ліквідована, а її жителі виселені в . Таким чином нині від давньоруського Угровська походять назви трьох великих населених пунктів, що розміщені навколо городища — Угруська та Волі Угруської на території Республіки Польщі і Новоугрузьке в Україні.
Восени 1995 р. С. Д. Панишко провів обстеження та городища, що знаходиться на правому березі Західного Бугу біля села Новоугрузьке Любомльського району Волинської області. Отримані результати дали йому змогу обґрунтовано локалізувати літописний Угровськ. У подальші роки дослідження на городищі були продовжені О. Остапюком та Ю. Мазуриком. Враховуючи розташування пам'ятки у прикордонній зоні, вона нині посильно грабується так званими .
Вивчаючи укріплення на городищах І тис. до н. е. — І тис. н. е., С.Панишко встановив, що найбільш ранніми з них були насипні ескарпи. Вже саме розміщення насипного місця на позитивній формі рельєфу (підвищенні), не зручному для господарської діяльності, вказує на важливість оборонних властивостей цього місця. У свою чергу заселення такого місця часто приводило до необхідності вирівнювання верхнього майданчика, і, відповідно, зсування ґрунту на схили внаслідок цього нівелювання. В результаті цього поселення, що і так розміщувалось у природно укріпленому місці, отримувало перші штучні укріплення — насипні ескарпи. Цей висновок С. Панишка важливий і для розуміння процесів появи війни як чинника в процесі розвитку людства. Такі укріплення, як і найдавніша зброя, були продукцією «подвійного використання», придатною як для цивільних, так і для військових потреб.
Історичні дослідження
Використовуючи з матеріалів власних досліджень, С. Д. Панишко провів досить цікаву і обґрунтовану реконструкцію історичних процесів, що проходили на Волині в давньоруський період у низці своїх публікацій. Встановив етапи зміни довкілля, демографічного та етнічного розвитку регіону.
На основі картографування археологічних пам'яток Волині давньоруського періоду, поєднаного з результатами стаціонарних досліджень опорних пам'яток, С.Панишко встановивособливості процесу формування території Волинської землі та становлення адміністративно-територіальної структури регіону. Причини політичної могутності давньоруської Волині він вбачає у економіко-соціальному розвитку регіону, який базувався на високому ресурсному потенціалі регіону та його сприятливому геополітичному положенні.
Датування літописного Каменя на основі отриманих під час археологічних досліджень матеріалів дозволило С.Панишко визначити будівничого міста (сучасного Каменя-Каширського — районного центру Волинської області) — літописного Олексу, будівельна діяльність якого припадає на князювання Василька Романовича і Володимир Василькович. На основі знову ж таки власних археологічних досліджень, спостережень та джерел С.Панишком була висунена і обґрунтована концепція існування за часів , що нині прийнята як науково достовірна багатьма вітчизняними та іноземними дослідниками. До складу князівства в першій третині ХІІІ ст., окрім самого Угровська, входили Верещин, Столп'є, Комов, Ухані, Щекарів. Спорудження князем Данилом міста Холм близько 1237 року та поява інших чисельних міст у регіоні, головним чином на лівому березі Західного Бугу, привело до перенесення столиці Забужжя з правого берега на лівий. Розташування Угровська на лівому березі та окраїні князівства було невигідним і у військовому відношенні, оскільки він був незахищений укріпленими пунктами від нападів з півночі.
С. Д. Панишко також реконструював розміри, територіальну структуру та історію XIV—XV століть, яке послужило основою утворення так званого Ратенського, або Поліського клину коронних земель, який глибоко врізався в територію Великого князівства Литовського і до Люблінської унії часто ставав причиною проблем у відношеннях між Польщею і Литвою.
Проаналізувавши літописні джерела та події останньої чверті 13 століття, Сергій Панишко дійшов висновку, що 1286 року засновник міста Любомля Володимир Василькович їздив до Ногая узгодити питання про передачу у спадщину Володимирського князівства Юрію Львовичу. Правда, згідно з Галицько-Волинським літописом, володимирський князь передав свої володіння князю Мстиславові Даниловичу Луцькому, тому виникає думка про іншу причину поїздки до Ногая. Проте Панишко у праці «Поїздка волинського князя Володимира Васильковича до Ногая у 1286 році» (2007) доводить, що поїздка Володимира Васильковича не вкладалася в жоден канон візитів руських князів. У той час у Золотій Орді не мінявся хан, тож представлятися новому правителеві не треба було. Ногай виконував роль темника. Крім того, Володимир Василькович не мав на меті будувати тісні зв'язки з татарами, бо не віз із собою дружини, єдиної застави, яка свідчила б про це (дітей у князя не було). Нарешті, Володимир Василькович не мав на меті просити військової допомоги для походу, скажімо, проти поляків, бо не любив військових походів, був смертельно хворим на рак горла.
Те, що літопис не пише про причину поїздки Володимира Васильковича до Ногая, Панишко пояснює редакторською правкою: літописець уникав подачі інформації про позитивні контакти князя з татарами. Повідомлення про причину візиту могло бути вилучене з літопису за часів князювання у Володимирі Мстислава Даниловича, бо щодо нього воно мало дискримінаційний характер.
Аналізуючи, чому Володимир Василькович планував передати свої володіння саме Юрію Львовичу, Панишко зазначає, що 1286 року володимирський князь був у найтісніших контактах з Юрієм Львовичем. Крім того, за задумом Ногая, землі південно-західної Русі мали концентруватися в руках Левової гілки князівського роду. Цим і пояснюється причина поїздки смертельно хворого Володимира Васильковича до Ногая.
Праці
- Структура Волинської землі середини XIV ст. // Родовід. — 1992. — № 3.
- (рос.)К вопросу о влиянии естественных факторов на фортификационное строительство в западных регионах СНГ в I тыс.до н.э. — I тыс. н.э. // Slavia antiqua. T. XXXVI. Rok 1995.
- Археологічні дослідження літописного Каменя // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Камінь-Каширський в історії Волині та України. Науковий збірник. Випуск 20. — Луцьк, 2006. —С.14-19.
- До проблеми локалізації давньоруського Угровська // Київська старовина. — Київ. — 1997. — № 5.- С.168-177.
- (пол.)Badania archeologiczne latopicowego Uhrowieska // Archeologia Polski środkowowschodnie. III. — Lublin-Chełm-Zamość, 1998 (у співавторсті з Ю.Мазуриком та О.Остапюком).
- Формування території Волинської землі в ХІ — середині XIV ст. //Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. — 2000. — № 3.
- Волинь в ХІ — на початку ХІІ ст. // Літопис Волині. — Луцьк, 2001. — № 1.
- Післямонгольська Волинь // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. Серія Історичні науки. — 2001. — № 10.
- Ратенське князівство // Київська старовина. — 2001. — № 5. — С.140–147.
- Угровське князівство Данила Романовича // Король Данило Романович і його місце в українській історії. Матеріали міжнародної і наукової конференції. — Львів, 2003. — С.58-65.
- Економічні чинники у процесі формування території Волинської землі // Літопис Волині. — Луцьк, 2003. — Ч.2.
- Давньоруський Коршів // Минуле та сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Збірник наукових праць. — Ч. 2, Луцьк, 2003.
- Формування сільськогосподарської округи Луцька в давньоруський період // Археологічні дослідження Львівського університету / За ред. Р. Береста. — Львів: Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, 2004. — С. 159—168.
- Природні чинники в історії Волині // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 3. — Луцьк, 2004. — С.358-359.
- Дослідження ранньосередньовічного Любомля // Замосцько-волинські музейні зошити. Т. ІІ., Замосць, 2004.
- Поїздка волинського князя Володимира Васильковича до Ногая у 1286 р. // Київська старовина, 2007. — № 2. — С.3-16.
- Військові дії на Волині у давньоруський період // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю. Науковий збірник. Випуск 30. — Луцьк, 2009. — С.152-154 (у співавторстві з Златогорським О. Є.).
- Історичне краєзнавство. Методична розробка. — Луцьк: РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2007.
- Музеєзнавство. Робоча навчальна програма для студентів спеціальності «Історія». — Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського національного університету ім. Лесі Українки, 2008.
Джерела
- Ольховський Іван, Греки тягали крам до варягів волинськими болотами[недоступне посилання з липня 2019] // Українська газета плюс. — 2008. — № 45 (18—31 грудня).
- Волинські знахідки // День. — 2008. — 26 листопада.
- Шинкар С., Німецький завод «лежатиме» на колисці Луцька?[недоступне посилання з липня 2019] // Сім'я і дім. — 2005.
Посилання
- Нова археологічна знахідка на Волині[недоступне посилання з липня 2019]
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на . overlinked |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Panishko Sergi j Dmi trovich Pani shko 22 chervnya 1963 s Kladkivka Kulikivskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti ukrayinskij istorik arheolog krayeznavec Doslidnik Volini davnoruskogo chasu ta litovsko polskoyi dobi Kandidat istorichnih nauk 1997 docent Sergij Dmitrovich PanishkoNarodivsya22 chervnya 1963 1963 06 22 61 rik Kladkivka Kulikivskogo rajonu Chernigivskoyi oblastiMisce prozhivannyaLuckKrayina SRSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistarheologAlma materIstorichnij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka 1986 Galuzarheologiya istoriya istorichna geografiya krayeznavstvoZakladVolinskij universitetVchene zvannyadocentNaukovij stupinkandidat istorichnih naukVidomij zavdyaki doslidzhennya Volini XIII XIV stolitBiografiyaNarodivsya u selyanskij rodini 1986 roku zakinchiv Kiyivskij universitet za specialnistyu istorik arheolog vikladach istoriyi ta suspilstvoznavstva Naprikinci 1980 h na pochatku 1990 h rokiv ocholyuvav Davnorusku arheologichnu ekspediciyu Volinskogo krayeznavchogo muzeyu 1997 roku zahistiv kandidatsku disertaciyu Formuvannya teritoriyi Volinskoyi zemli u 12 na pochatku 14 stolittya Vid 1997 roku vikladach u 1997 2004 rokah zastupnik dekana istorichnogo fakultetu nini docent kafedri arheologiyi davnoyi ta serednovichnoyi istoriyi Ukrayini Shidnoyevropejskogo nacionalnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki vid 2008 roku direktor Laboratoriyi naukovo tehnichnih ekspertiz istoriyi Volini za sumisnictvom Maye 62 publikaciyi z nih 58 naukovih i 4 navchalno metodichnogo harakteru Arheologichni doslidzhennyaSergij Panishko pid chas ekspediciyi v Monastirku 1982 rik Protyagom kincya 1980 h 1990 h rokiv pid kerivnictvom Panishka S D vidbuvalisya arheologichni rozvidki ta obstezhennya na teritoriyi Kivercivskogo rajonu vzdovzh richki Konopelka Volinska oblast Proviv arheologichni doslidzhennya bilya hutora Armatniv Kivercivskogo rajonu gorodishe shovishe davnoruskogo chasu u seli Korshiv Luckogo rajonu gorodishe 12 13 stolit u seli Vetli Lyubeshivskogo rajonu gorodishe 12 13 stolit u misti Lyuboml okolne misto davnoruskogo chasu u seli Chovnicya Kivercivskogo rajonu gorodishe shovishe 12 13 stolit na misci budivnictva zavodu Kromberg i Shubert Ukrayina u Lucku ohoronni arheologichni doslidzhennya spilno z na davnoruskomu poselenni 13 14 stolit u seli Zhidichin Kivercivskogo rajonu spilno z Oleksiyem Zlatogorskim na gorodishi litopisnogo Kamenya 13 14 stolit u misti Kamin Kashirskij na gorodishi litopisnogo Ugrovska 13 14 stolit u seli Novougruzke Lyubomlskogo rajonu Provedeni S D Panishkom u 1980 1990 h rokah arheologichni doslidzhennya na davnoruskih pam yatkah Volinskogo Polissya yaki do cogo periodu buli obdileni uvagoyu doslidnikiv dali sensacijni vidkrittya i neochikuvani rezultati privnesli novij dzhereloznavchij material v istoriyu Volini regionu povidomlennya pro yakij perevazhayut u litopisah HIII st Paralelno S Panishkom udoskonalyuyetsya metodika doslidzhennya i konservaciyi derev yanih konstrukcij ta inshih organichnih materialiv datuvannya keramiki pislyamongolskogo chasu S Panishkom vidilenij takozh okremij tip tak zvanih stizhkovih gorodish sho sporudzhuvalisya na Volinskomu Polissi na rubezhi HIII XIV st Podibni pam yatki shiroko vidomi u susidnih regionah Polshi de voni ye zalishkami feodalnih zamkiv Na dumku S Panishka takij tip gorodish poshirivsya u volinskomu regioni same zvidti Odniyeyu iz osnovnih prichin sporudzhennya stizhkovih gorodish poverhnya yakih bula pidnyata nad navkolishnoyu teritoriyeyu za sposterezhennyami S Panishka bulo zvolozhennya klimatu pochinayuchi z XII st vnaslidok chogo na Polissi vidbulosya zrostannya rivnya gruntovih vod Odnak S Panishko vidmitiv sho stizhkovi gorodisha Volinskogo Polissya suttyevo vidriznyalis vid podibnih pam yatok Polshi Yaksho perevazhna bilshist ostannih mala neveliki rozmiri i bula privatnimi feodalnimi zamkami to stizhkovi gorodisha Volinskogo Polissya ye zalishkami ditinciv nevelikih feodalnih mist Proces stanovlennya takih mist rozpochavsya na rubezhi HII HIII st i buv pov yazanij z ekonomiko socialnim rozvitkom Volinskogo regionu Sergij Panishko pid chas ekspediciyi na hutori Armatniv 1988 rik S Panishko viyaviv doslidiv i vviv u naukovij obig dva gorodisha shovisha H HI st u Luckomu mikroregioni Armatniv i Chovnicya nini zavdyaki jomu zh perebuvayut pid ohoronoyu derzhavi yak S D Panishkovi nalezhit pershist u lokalizaciyi ta arheologichnomu doslidzhenni litopisnogo Ugrovska U davnoruskih litopisah Ugrovsk zgaduyetsya sim raziv vprodovzh 1204 1268 rr Krim togo zgaduyutsya ugrovchani ta monastir Sv Danila Stovpnika sho znahodivsya v misti Poruch iz pershimi zgadkami cogo mista stoyat odni z pershih litopisnih zgadok Ukrayini U literaturi she do S Panishka neodnorazovo vislovlyuvalas dumka sho na pochatku XIII st Ugrovsk buv centrom Zabuzhzhya Odnak detalno yak istoriya samogo mista tak i jogo administrativna rol v ne rozglyadalis Odniyeyu z prichin takoyi situaciyi trivalij chas bula vidsutnist tochnoyi lokalizaciyi davnoruskogo gorodish yake b vidpovidalo litopisnomu Ugrovsku Upershe zgadku pro misto zustrichayemo na pochatku XIII st U litopisnij statti za 1204 r govoritsya Oleksandr priya Ugrovyesk Vereshin Stolp Komov i da Vasilkovi Belz Nevdovzi Zabuzhzhya bulo zahoplene polskim knyazem Leshkom Bilim Litopisna stattya 1213 r fiksuye povernennya cogo regionu pid vladu ruskih knyaziv Danilozhe vozvrativshusya k domovi i eha s bratom i priya Berestij i Ugrovyesk i Vereshin i Stolp Komov i vsyu Ukrainu Knyaz Danilo buduvav Ugrovsk na teritoriyi Volodimirskoyi zemli yak volodimirskij knyaz ale planuvav zrobiti misto centrom nezalezhnogo vid stolnogo Volodimira knyazivstva Na ce vkazuye yak stvorennya tut yepiskopiyi tak i podalsha istoriya Zabuzhzhya centr yakogo zgodom buv perenesenij do Holma U litopisi zgadka pro sporudzhennya Ugrovska bezposeredno pereduye opisu budivnictva Holma Avtor litopisu vidobraziv pragnennya Danila Romanovicha stvoriti novu knyazivsku stolicyu Problema lokalizaciyi davnoruskogo Ugrovska maye dosit bagatu istoriografiyu Tak vslid za rozmishuvav Ugrovsk na misci suchasnogo Ugrujska sho znahodivsya mizh Grubeshevom i Belzom V podalshomu perevazhna bilshist doslidnikiv lokalizuvali misto v inshomu regioni na pivnichnij shid vid Holma v rajoni Voli Ugruskoyi Vzhe lokalizuvav misto same tam drugoyi polovini XIX st zv yazuvali davnoruskij Ugrovsk z pidvishennyam sho znahodilos u zaplavi Zahidnogo Bugu bilya sela Stilno U kinci XIX st na Volini buli provedeni znachni arheologichni doslidzhennya materiali yakih buli opublikovni v ros Arheologicheskaya karta Volynskoj gubernii V B Antonovicha Sered inshih Antonovich zgaduye i gorodishe v s Vilci Ugruskij Na toj chas gorodishe bulo okruglim jogo plosha stanovila 0 5 ga U 1897 r u Vilci Ugruskij provodiv rozvidki Na zhal gorodishe u Vilci Ugruskij lishilos poza uvagoyu istorikiv M S Grushevskij vvazhav sho litopisnij Ugrovsk rozmishuvavsya na livomu berezi Zahidnogo Bugu U 20 ti roki XIX st u rajoni Voli Ugruskoyi na pravomu berezi Zahidnogo Bugu rozvidkovi roboti provodili M Drevko M Proshinskij V Karashevskij V urochishi Cerkovka voni zibrali materiali XI XIII st Odnak publikator cih materialiv M Drevko ne zv yazuvav yih odnoznachno z davnoruskim Ugrovskom Proviv tut rozvidki u 1930 h rokah i O Cinkalovskij Pislya Drugoyi svitovoyi vijni teritoriya gorodisha uvijshla do prikordonnoyi zoni sho nadovgo unemozhlivilo dostup naukovciv do pam yatki V arheologichnih publikaciyah 50 80 rokiv HH st gorodishe zgaduyetsya z posilannyam na materiali O Cinkalovskogo ale z litopisnim Ugrovskom pryamo ne zv yazuyetsya Desho vidminnu poziciyu zajnyav Pavlo Rappoport yakij vvazhav sho misto znahodilos poblizu suchasnogo sela Stilno v urochishi Stuzhviyiv U cej samij chas istoriki lokalizuvali misto duzhe priblizno v rajoni s Ugruska vbachav pevnu zakonomirnist u tomu sho arheologi ne viyavili Ugrovska oskilki vin buv oboronnim zamkom tomu tam ne mozhe buti slidiv diyalnosti torgovo remisnichogo naselennya Sami zh oboronni sporudi Ugrovska buli shvidshe vsogo zriti polskimi feodalami u drugij polovini XIV st koli nimi bula zahoplena bilsha chastina Volini U pislyavoyennij period polski istoriki odnoznachno lokalizuvali davnoruskij Ugrovsk na teritoriyi Polshi Tak S Nosek rozmishuvav jogo v misci vpadinnya Ugerki v Zahidnij Bug Pochinayuchi z 1960 h rokiv do poshukiv mista pidklyuchilisya polski arheologi Tak u 1966 r bilya cerkvi u s Ugrusku ta I Kutilovskoyu buli provedeni rozvidkovi rozkopki rezultati yakih na zhal zalishilis neopublikovanimi Doslidnici davnopolskogo mistectva Ye Smulikovska ta U Rutkovska vvazhayut sho davnij Ugrovsk znahodivsya na teritoriyi s Ugrusk bilya ninishnoyi pravoslavnoyi cerkvi yaka bula zbudovana v 1849 r Voni zh vkazali na isnuvannya v serednovichnomu Ugrovsku mitnoyi komori U 1980 r teritoriya Volya Ugruskoyi gmini bula sucilno obstezhena na predmet viyavlennya pam yatok arheologiyi Todi v s Ugrusk bilya cerkvi vdalosya viyaviti kulturnij shar ta kurgan cih pam yatok u 1988 r provela U Rushkovska yaka konstatuvala vidsutnist bud yakih materialiv sho b pidtverdili isnuvannya tut rannoserednovichnogo gorodisha Ototozhnennya litopisnogo Ugrovska z konkretnoyu arheologichnoyu pam yatkoyu trivalij chas bulo utrudnene skladnoyu istoriyeyu toponimiki mikroregionu Iz zatuhannyam zhittya na davnoruskomu gorodishi v serednovichnij period des na pochatku XV st Ugrovsk buv perenesenij na protilezhnij bereg Zahidnogo Bugu na misce suchasnogo sela Ugrusk v Polshi Piznishe poblizu Ugruska z yavivsya ishe odin naselenij punkt Volya Vilka Ugruska Prichomu ce selo shvidko zrostalo na oboh beregah Zahidnogo Bugu U 1939 r cherez selo projshov derzhavnij kordon do togo zh radyanska chastina sela bula likvidovana a yiyi zhiteli viseleni v Takim chinom nini vid davnoruskogo Ugrovska pohodyat nazvi troh velikih naselenih punktiv sho rozmisheni navkolo gorodisha Ugruska ta Voli Ugruskoyi na teritoriyi Respubliki Polshi i Novougruzke v Ukrayini Voseni 1995 r S D Panishko proviv obstezhennya ta gorodisha sho znahoditsya na pravomu berezi Zahidnogo Bugu bilya sela Novougruzke Lyubomlskogo rajonu Volinskoyi oblasti Otrimani rezultati dali jomu zmogu obgruntovano lokalizuvati litopisnij Ugrovsk U podalshi roki doslidzhennya na gorodishi buli prodovzheni O Ostapyukom ta Yu Mazurikom Vrahovuyuchi roztashuvannya pam yatki u prikordonnij zoni vona nini posilno grabuyetsya tak zvanimi chornimi arheologami Vivchayuchi ukriplennya na gorodishah I tis do n e I tis n e S Panishko vstanoviv sho najbilsh rannimi z nih buli nasipni eskarpi Vzhe same rozmishennya nasipnogo miscya na pozitivnij formi relyefu pidvishenni ne zruchnomu dlya gospodarskoyi diyalnosti vkazuye na vazhlivist oboronnih vlastivostej cogo miscya U svoyu chergu zaselennya takogo miscya chasto privodilo do neobhidnosti virivnyuvannya verhnogo majdanchika i vidpovidno zsuvannya gruntu na shili vnaslidok cogo nivelyuvannya V rezultati cogo poselennya sho i tak rozmishuvalos u prirodno ukriplenomu misci otrimuvalo pershi shtuchni ukriplennya nasipni eskarpi Cej visnovok S Panishka vazhlivij i dlya rozuminnya procesiv poyavi vijni yak chinnika v procesi rozvitku lyudstva Taki ukriplennya yak i najdavnisha zbroya buli produkciyeyu podvijnogo vikoristannya pridatnoyu yak dlya civilnih tak i dlya vijskovih potreb Istorichni doslidzhennyaVikoristovuyuchi z materialiv vlasnih doslidzhen S D Panishko proviv dosit cikavu i obgruntovanu rekonstrukciyu istorichnih procesiv sho prohodili na Volini v davnoruskij period u nizci svoyih publikacij Vstanoviv etapi zmini dovkillya demografichnogo ta etnichnogo rozvitku regionu Na osnovi kartografuvannya arheologichnih pam yatok Volini davnoruskogo periodu poyednanogo z rezultatami stacionarnih doslidzhen opornih pam yatok S Panishko vstanovivosoblivosti procesu formuvannya teritoriyi Volinskoyi zemli ta stanovlennya administrativno teritorialnoyi strukturi regionu Prichini politichnoyi mogutnosti davnoruskoyi Volini vin vbachaye u ekonomiko socialnomu rozvitku regionu yakij bazuvavsya na visokomu resursnomu potenciali regionu ta jogo spriyatlivomu geopolitichnomu polozhenni Datuvannya litopisnogo Kamenya na osnovi otrimanih pid chas arheologichnih doslidzhen materialiv dozvolilo S Panishko viznachiti budivnichogo mista suchasnogo Kamenya Kashirskogo rajonnogo centru Volinskoyi oblasti litopisnogo Oleksu budivelna diyalnist yakogo pripadaye na knyazyuvannya Vasilka Romanovicha i Volodimir Vasilkovich Na osnovi znovu zh taki vlasnih arheologichnih doslidzhen sposterezhen ta dzherel S Panishkom bula visunena i obgruntovana koncepciya isnuvannya za chasiv sho nini prijnyata yak naukovo dostovirna bagatma vitchiznyanimi ta inozemnimi doslidnikami Do skladu knyazivstva v pershij tretini HIII st okrim samogo Ugrovska vhodili Vereshin Stolp ye Komov Uhani Shekariv Sporudzhennya knyazem Danilom mista Holm blizko 1237 roku ta poyava inshih chiselnih mist u regioni golovnim chinom na livomu berezi Zahidnogo Bugu privelo do perenesennya stolici Zabuzhzhya z pravogo berega na livij Roztashuvannya Ugrovska na livomu berezi ta okrayini knyazivstva bulo nevigidnim i u vijskovomu vidnoshenni oskilki vin buv nezahishenij ukriplenimi punktami vid napadiv z pivnochi S D Panishko takozh rekonstruyuvav rozmiri teritorialnu strukturu ta istoriyu XIV XV stolit yake posluzhilo osnovoyu utvorennya tak zvanogo Ratenskogo abo Poliskogo klinu koronnih zemel yakij gliboko vrizavsya v teritoriyu Velikogo knyazivstva Litovskogo i do Lyublinskoyi uniyi chasto stavav prichinoyu problem u vidnoshennyah mizh Polsheyu i Litvoyu Proanalizuvavshi litopisni dzherela ta podiyi ostannoyi chverti 13 stolittya Sergij Panishko dijshov visnovku sho 1286 roku zasnovnik mista Lyubomlya Volodimir Vasilkovich yizdiv do Nogaya uzgoditi pitannya pro peredachu u spadshinu Volodimirskogo knyazivstva Yuriyu Lvovichu Pravda zgidno z Galicko Volinskim litopisom volodimirskij knyaz peredav svoyi volodinnya knyazyu Mstislavovi Danilovichu Luckomu tomu vinikaye dumka pro inshu prichinu poyizdki do Nogaya Prote Panishko u praci Poyizdka volinskogo knyazya Volodimira Vasilkovicha do Nogaya u 1286 roci 2007 dovodit sho poyizdka Volodimira Vasilkovicha ne vkladalasya v zhoden kanon vizitiv ruskih knyaziv U toj chas u Zolotij Ordi ne minyavsya han tozh predstavlyatisya novomu pravitelevi ne treba bulo Nogaj vikonuvav rol temnika Krim togo Volodimir Vasilkovich ne mav na meti buduvati tisni zv yazki z tatarami bo ne viz iz soboyu druzhini yedinoyi zastavi yaka svidchila b pro ce ditej u knyazya ne bulo Nareshti Volodimir Vasilkovich ne mav na meti prositi vijskovoyi dopomogi dlya pohodu skazhimo proti polyakiv bo ne lyubiv vijskovih pohodiv buv smertelno hvorim na rak gorla Te sho litopis ne pishe pro prichinu poyizdki Volodimira Vasilkovicha do Nogaya Panishko poyasnyuye redaktorskoyu pravkoyu litopisec unikav podachi informaciyi pro pozitivni kontakti knyazya z tatarami Povidomlennya pro prichinu vizitu moglo buti viluchene z litopisu za chasiv knyazyuvannya u Volodimiri Mstislava Danilovicha bo shodo nogo vono malo diskriminacijnij harakter Analizuyuchi chomu Volodimir Vasilkovich planuvav peredati svoyi volodinnya same Yuriyu Lvovichu Panishko zaznachaye sho 1286 roku volodimirskij knyaz buv u najtisnishih kontaktah z Yuriyem Lvovichem Krim togo za zadumom Nogaya zemli pivdenno zahidnoyi Rusi mali koncentruvatisya v rukah Levovoyi gilki knyazivskogo rodu Cim i poyasnyuyetsya prichina poyizdki smertelno hvorogo Volodimira Vasilkovicha do Nogaya PraciStruktura Volinskoyi zemli seredini XIV st Rodovid 1992 3 ros K voprosu o vliyanii estestvennyh faktorov na fortifikacionnoe stroitelstvo v zapadnyh regionah SNG v I tys do n e I tys n e Slavia antiqua T XXXVI Rok 1995 Arheologichni doslidzhennya litopisnogo Kamenya Minule i suchasne Volini ta Polissya Kamin Kashirskij v istoriyi Volini ta Ukrayini Naukovij zbirnik Vipusk 20 Luck 2006 S 14 19 Do problemi lokalizaciyi davnoruskogo Ugrovska Kiyivska starovina Kiyiv 1997 5 S 168 177 pol Badania archeologiczne latopicowego Uhrowieska Archeologia Polski srodkowowschodnie III Lublin Chelm Zamosc 1998 u spivavtorsti z Yu Mazurikom ta O Ostapyukom Formuvannya teritoriyi Volinskoyi zemli v HI seredini XIV st Naukovij visnik Volinskogo derzhavnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki Istorichni nauki 2000 3 Volin v HI na pochatku HII st Litopis Volini Luck 2001 1 Pislyamongolska Volin Naukovij visnik VDU im Lesi Ukrayinki Seriya Istorichni nauki 2001 10 Ratenske knyazivstvo Kiyivska starovina 2001 5 S 140 147 Ugrovske knyazivstvo Danila Romanovicha Korol Danilo Romanovich i jogo misce v ukrayinskij istoriyi Materiali mizhnarodnoyi i naukovoyi konferenciyi Lviv 2003 S 58 65 Ekonomichni chinniki u procesi formuvannya teritoriyi Volinskoyi zemli Litopis Volini Luck 2003 Ch 2 Davnoruskij Korshiv Minule ta suchasne Volini ta Polissya Kovel i kovelchani v istoriyi Ukrayini ta Volini Zbirnik naukovih prac Ch 2 Luck 2003 Formuvannya silskogospodarskoyi okrugi Lucka v davnoruskij period Arheologichni doslidzhennya Lvivskogo universitetu Za red R Beresta Lviv Lvivskij nac un t im Ivana Franka 2004 S 159 168 Prirodni chinniki v istoriyi Volini Volinskij muzej istoriya i suchasnist Naukovij zbirnik Vipusk 3 Luck 2004 S 358 359 Doslidzhennya rannoserednovichnogo Lyubomlya Zamoscko volinski muzejni zoshiti T II Zamosc 2004 Poyizdka volinskogo knyazya Volodimira Vasilkovicha do Nogaya u 1286 r Kiyivska starovina 2007 2 S 3 16 Vijskovi diyi na Volini u davnoruskij period Minule i suchasne Volini ta Polissya Storinki voyennoyi istoriyi krayu Naukovij zbirnik Vipusk 30 Luck 2009 S 152 154 u spivavtorstvi z Zlatogorskim O Ye Istorichne krayeznavstvo Metodichna rozrobka Luck RVV Vezha VDU im Lesi Ukrayinki 2007 Muzeyeznavstvo Robocha navchalna programa dlya studentiv specialnosti Istoriya Luck RVV Vezha Volinskogo nacionalnogo universitetu im Lesi Ukrayinki 2008 DzherelaOlhovskij Ivan Greki tyagali kram do varyagiv volinskimi bolotami nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ukrayinska gazeta plyus 2008 45 18 31 grudnya Volinski znahidki Den 2008 26 listopada Shinkar S Nimeckij zavod lezhatime na kolisci Lucka nedostupne posilannya z lipnya 2019 Sim ya i dim 2005 PosilannyaNova arheologichna znahidka na Volini nedostupne posilannya z lipnya 2019 Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na overlinked