Пал Кастріоті

Пал Кастріоті — албанський феодал кінця XIV — початку XV століття. З 1383 року згадується як власник двох сіл (Сіна і Нижня Гарді). Його батько був у замку Каніна у . Відповідно до ^[en], Пал мав трьох синів: Костянтина, Олексія і Гьона Кастріоті (батька Скандербега).

Пал Кастріоті
Народження:	невідомо
Смерть:	15 століття Косово поле (межигір'я)
Рід:	Кастріоті
Діти:	^d і ^d^[1]

Сім'я

Перший представник роду Кастріоті згадується в Албанії в історичних документах у 1368 році у званні або каштеляна в замку ^[en], який входив до складу . Югославський історик Іван Божич припускав, що батько Пала отримав маєток в Албанії від сербського царя Стефана Душана після того, як він захопив Берат, Валону і Каніну у 1345 році. Існує припущення, що прадід Скандербега був сербського походження. Австрійський історик ^[en] (фахівець з історії Венеції) стверджував, що Пал Кастріоті, батько Гьона і діда Скандербега, був у замку Каніна.

Пал Кастріоті мав трьох синів: Костянтин, Олексій і Гьон Кастріоті. Олексій Кастріоті володів трьома селами, Костянтин був протовестіарієм у Синьо (Серін) біля Дурреса. Згідно венеційському документу, виявленому , Пал Кастріоті носив титул пан Серуджі (домінус Серіни).

Гьон Кастріоті був найвідомішим з братів. Як і багато албанських дворян, став васалом Османської імперії після 1385 року. Кастріоті підтримали султана Баязіда в битві при Анкарі в 1402 році. У 1432 — 1436 роках брав участь в невдалому під керівництвом .

Володіння

Наприкінці 14 століття Пал Кастріоті носив назву «сеньйор де Сігна і де Гарді-іпостесі» (Сіна і Нижньої Гарді), він володів цими двома селами. Згідно з деякими джерелами, його маєтки були розташовані на горі Qidhna, на північний захід від Дебара . Близько 1383 року Пал Кастріоті отримав у власність два села в феод від Балши II, правителя Зети . З ослабленням роду Балшичів, рід Кастріоті став посилюватися. зміг розширити домен роду Кастріоті і захопив область Мати . Після смерті Гьона Кастріоті його доля увійшла до складу османських володінь і була відома в османському реєстрі як «іль Ювана». Одна частина спадку Гьона Кастріоті, що складалася з дев'яти сіл, спочатку стала тімаром Скандербега, а в 1438 році була надана Андре Карло.

Джерела

• Babinger, Franz (1976), Aufsätze und Abhandlungen zur Geschichte Südosteuropas und der^{[недоступне посилання з вересня 2019]} Levante 3, München: Südosteuropa-Verl. -Ges., ISBN 9783878280941, OCLC 165465721 (нім.)
• İnalcık, Halil (1995), From empire to republic: Essays on Ottoman and Turkish social history^{[недоступне посилання з вересня 2019]}, Istanbul: Isis Press, ISBN 978-975-428-080-7, OCLC 34985150 (фр.)
• Šufflay, Milan (2000), Dubravko Jelčić, ed., Izabrani politički spisi^{[недоступне посилання з вересня 2019]}, Matica hrvatska, ISBN 9789531502573, OCLC 48538256 (хор.)
• Georg von Hahn, Johann (1869), «Die Kastrioten»^{[недоступне посилання з вересня 2019]}, Denkschriften der Kaiserlichen akademie der wissenschaften. Philosophisch-historische classe, Wien: aus der Kaiserlich-königlichen hof- und staatsdruckerei [etc. ], OCLC 174080134 (нім.)

1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326