Падеваканг (індонез. Padewakang) — традиційні човни, які використовували народності буги, мандари і макасари з Південного Сулавесі для далекихокеанських подорожей.
Етимологія
Походження назви падеваканг достеменно не відомо, хоча деякі дослідники припускають, що вона походить від назви острова Деваканг, важливого навігаційного орієнтира між Сулавесі та Явою. У голландських записах 1735 року згадуються листи з Сулавесі, що надходять до Батавії «per praauw Paduackang».
За словами Хорріджа, слова padewakang, paduwakang (з о.Сулавесі) і paduwang (з о.Мадура) походять від слів wa, wangka, waga, wangga і bangka австронезійських мов. Термін пов'язаний з проа з аутриггером або з малим проа.
Опис
Зазвичай падеваканг важив від 20 до 50 тонн та мав одну або дві щогли-триногі з традиційними австронезійськими вітрилами типу танджа, зробленими з циновок. Як і інші традиційні судна архіпелагу, падеваканг управлявся за допомогою двох кермових весел . З кінця XVI століття до початку XX століття вони регулярно плавали до узбережжя північної Австралії в пошуках теріпангів (морських огірків). Падеваканг міг озброюватись однією чи декількома гарматами місцевого виготовлення, ймовірно, цетбангом або лантакою. Будівництво падевакангів, що протягом сотень років використовувались у морях між західною Новою Гвінеєю, південними частинами Філіппін і Малайським півостровом як з торговою, так і військовою метою, було найбільшим ремеслом Південного Сулавесі. Зберігся голландський звіт про появу падеваканга під повними вітрилами навіть в Перській затоці. Вони використовувалися до тих пір, поки до XX століття виробництво не припинилося на користь знаменитих . Г. Варінгтон Сміт описав великий двощогловий падеваканг, побудований з дерева гіам, що мав 30 метрів завдовжки, 4,6 м завширшки, загальну висоту в 3,7 метри при висоті надводного борту 1,9 метра. Головна грот-щогла судна складала 18 метрів, екіпаж — 16 чоловік, водотонажність становила 60 коян (145 метричних тонн) .
Репліки
Було побудовано декілька сучасних реплік падевакангів
- Репліка під назвою «Hati Marege» («Серце Арнемленда») виставлена в Музеї мистецтв і галереї Північної території в Австралії. Це копія падеваканга, який використовувався для збору теріпангів (австралійських морських огірків) до 1906—1907 років, коли Австралія заборонила вилов макасських трепангерів.
- Репліка падеваканга дмонструється в Les Royaumes de la mer (Королівства моря) у Ла Бовері, Льєж, Бельгія.
- Репліка під назвою «Nur Al Marege» (назва походить від арабської Nur Al- означає «світло» + Marege, «земля темношкірих людей, тобто Австралія») була доправлена до Австралії в період з грудня 2019 року по січень 2020 року. Судно мало 14,5 м в довжину, 4,2 м в ширину і 2 м у висоту та було виготовлене з деревини бітті. Човен був замовлений Інститутом Абу Ханіфи в Сіднеї для використання в документальному фільмі.
Галерея
- Двощогловий падеваканг, прибл. 1880—1890 роки.
- Англійська гравюра 1792 р.
- Падуаканг (падеваканг) з Целебеса, 1863 рік
- Падуаканг. Малюнок 1821–1828 років
- Реконструкція падеваканга Ніка Бернінгема (1987).
- Реконструкція падеваканга Ніка Бернінгема з бушпритом і клівером
- Реконструкція падеваканга Ніка Бернінгема з великою рубкою і згорнутим заднім вітрилом
Див. також
Примітки
- Inventaris van het archief van de Verenigde Oost-Indische Compagnie (VOC), 1602—1795 (1811), 1.04.02.8207 1735 Apr. 1 — Nov. 24: page 13.
- Horridge, Adrian (1981). The Prahu: Traditional Sailing Boat of Indonesia. Oxford University Press. ISBN .
- John, Horace Stebbing Roscoe St. (1853). The Indian Archipelago: Its History and Present State, Volume 2. London: Longman, Brown, Green, and Longmans.
- Zainun, Nazarudin (2015). Antropologi Dan Sejarah Dalam Kearifan Tempatan. Penerbit USM.
- Liebner, Horst (2005), Perahu-Perahu Tradisional Nusantara: Suatu Tinjauan Perkapalan dan Pelayaran, у Edi, Sedyawati (ред.), Eksplorasi Sumberdaya Budaya Maritim, Jakarta: Pusat Riset Wilayah Laut dan Sumber Daya Nonhayati, Badan Riset Kelautan dan Perikanan; Pusat Penelitian Kemasyarakatan dan Budaya, Universitas Indonesia, с. 53—124
- Smyth, H. Warington (16 травня 1902). Boats and Boat Building in the Malay Peninsula. Journal of the Society of Arts. 50: 570—588 — через JSTOR.
- Abdurrahman, Muhammad Nur (7 грудня 2019). Perahu Abad ke-15, Berlayar Lagi dari Makassar ke Australia. detikTravel. Процитовано 11 січня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Padevakang indonez Padewakang tradicijni chovni yaki vikoristovuvali narodnosti bugi mandari i makasari z Pivdennogo Sulavesi dlya dalekihokeanskih podorozhej Nur Al Marege suchasna kopiya padevakanga sho vidplivla z Makassaru do pivnichnogo uzberezhzhya Avstraliyi u 2019 roci EtimologiyaPohodzhennya nazvi padevakang dostemenno ne vidomo hocha deyaki doslidniki pripuskayut sho vona pohodit vid nazvi ostrova Devakang vazhlivogo navigacijnogo oriyentira mizh Sulavesi ta Yavoyu U gollandskih zapisah 1735 roku zgaduyutsya listi z Sulavesi sho nadhodyat do Bataviyi per praauw Paduackang Za slovami Horridzha slova padewakang paduwakang z o Sulavesi i paduwang z o Madura pohodyat vid sliv wa wangka waga wangga i bangka avstronezijskih mov Termin pov yazanij z proa z autriggerom abo z malim proa OpisPadevakang u Makassari data nevidoma Zazvichaj padevakang vazhiv vid 20 do 50 tonn ta mav odnu abo dvi shogli trinogi z tradicijnimi avstronezijskimi vitrilami tipu tandzha zroblenimi z cinovok Yak i inshi tradicijni sudna arhipelagu padevakang upravlyavsya za dopomogoyu dvoh kermovih vesel 184 Z kincya XVI stolittya do pochatku XX stolittya voni regulyarno plavali do uzberezhzhya pivnichnoyi Avstraliyi v poshukah teripangiv morskih ogirkiv Padevakang mig ozbroyuvatis odniyeyu chi dekilkoma garmatami miscevogo vigotovlennya jmovirno cetbangom abo lantakoyu Budivnictvo padevakangiv sho protyagom soten rokiv vikoristovuvalis u moryah mizh zahidnoyu Novoyu Gvineyeyu pivdennimi chastinami Filippin i Malajskim pivostrovom yak z torgovoyu tak i vijskovoyu metoyu bulo najbilshim remeslom Pivdennogo Sulavesi Zberigsya gollandskij zvit pro poyavu padevakanga pid povnimi vitrilami navit v Perskij zatoci Voni vikoristovuvalisya do tih pir poki do XX stolittya virobnictvo ne pripinilosya na korist znamenitih 41 42 G Varington Smit opisav velikij dvoshoglovij padevakang pobudovanij z dereva giam sho mav 30 metriv zavdovzhki 4 6 m zavshirshki zagalnu visotu v 3 7 metri pri visoti nadvodnogo bortu 1 9 metra Golovna grot shogla sudna skladala 18 metriv ekipazh 16 cholovik vodotonazhnist stanovila 60 koyan 145 metrichnih tonn 580 ReplikiBulo pobudovano dekilka suchasnih replik padevakangiv Replika pid nazvoyu Hati Marege Serce Arnemlenda vistavlena v Muzeyi mistectv i galereyi Pivnichnoyi teritoriyi v Avstraliyi Ce kopiya padevakanga yakij vikoristovuvavsya dlya zboru teripangiv avstralijskih morskih ogirkiv do 1906 1907 rokiv koli Avstraliya zaboronila vilov makasskih trepangeriv Replika padevakanga dmonstruyetsya v Les Royaumes de la mer Korolivstva morya u La Boveri Lyezh Belgiya Replika pid nazvoyu Nur Al Marege nazva pohodit vid arabskoyi Nur Al oznachaye svitlo Marege zemlya temnoshkirih lyudej tobto Avstraliya bula dopravlena do Avstraliyi v period z grudnya 2019 roku po sichen 2020 roku Sudno malo 14 5 m v dovzhinu 4 2 m v shirinu i 2 m u visotu ta bulo vigotovlene z derevini bitti Choven buv zamovlenij Institutom Abu Hanifi v Sidneyi dlya vikoristannya v dokumentalnomu filmi GalereyaDvoshoglovij padevakang pribl 1880 1890 roki Anglijska gravyura 1792 r Paduakang padevakang z Celebesa 1863 rik Paduakang Malyunok 1821 1828 rokiv Rekonstrukciya padevakanga Nika Berningema 1987 Rekonstrukciya padevakanga Nika Berningema z bushpritom i kliverom Rekonstrukciya padevakanga Nika Berningema z velikoyu rubkoyu i zgornutim zadnim vitrilomDiv takozhKora kora Kakap PendzhadzhapPrimitkiInventaris van het archief van de Verenigde Oost Indische Compagnie VOC 1602 1795 1811 1 04 02 8207 1735 Apr 1 Nov 24 page 13 Horridge Adrian 1981 The Prahu Traditional Sailing Boat of Indonesia Oxford University Press ISBN 0195804996 John Horace Stebbing Roscoe St 1853 The Indian Archipelago Its History and Present State Volume 2 London Longman Brown Green and Longmans Zainun Nazarudin 2015 Antropologi Dan Sejarah Dalam Kearifan Tempatan Penerbit USM Liebner Horst 2005 Perahu Perahu Tradisional Nusantara Suatu Tinjauan Perkapalan dan Pelayaran u Edi Sedyawati red Eksplorasi Sumberdaya Budaya Maritim Jakarta Pusat Riset Wilayah Laut dan Sumber Daya Nonhayati Badan Riset Kelautan dan Perikanan Pusat Penelitian Kemasyarakatan dan Budaya Universitas Indonesia s 53 124 Smyth H Warington 16 travnya 1902 Boats and Boat Building in the Malay Peninsula Journal of the Society of Arts 50 570 588 cherez JSTOR Abdurrahman Muhammad Nur 7 grudnya 2019 Perahu Abad ke 15 Berlayar Lagi dari Makassar ke Australia detikTravel Procitovano 11 sichnya 2020