Оникій Іоанникій Іоннікій Аникій Остафійович Євстафієвич Горностай раніше 1517 р після 1567 р київський боярин шляхтич В

Оникій (Іоанникій, Іоннікій, Аникій) Остафійович (Євстафієвич) Горностай (раніше 1517 р. — після 1567 р.) — київський боярин, шляхтич Великого князівства Литовського.

Оникій Горностай

біл. Анікей Гарнастай

Народився

раніше 1517

Помер

після 1567

Підданство

Велике Князівство Литовське

Національність

русин

Місце проживання

маєток Дудаковичі Оршанського повіту

Титул

шляхтич

Посада

підписок, державця, писар, староста, ключник, намісник, маршалок

Військове звання

ротмістр

Конфесія

православ'я

Рід

Горностаї

Батько

Остафій Романович Горностай

Мати

Марія Семенівна Скіпорівна

У шлюбі з

1) Анастасія Григорівна Громико
2) Богдана Богданівна

Діти

Богданна (від 1-го шлюбу)
Фридерик (Фредерік, Фрідріх) (від 2-го шлюбу)

29 вересня 1544 року старостою черкаським і канівським став Оникій Горностай. Але було судове рішення короля Сигізмунда І Старого від 6 травня 1546 р. з приводу позову міщан на старосту Оникія Горностая. Не минуло й двох років, як черкаські бояри, слуги й міщани примушені були скаржитися королеві на пана Оникія Горностая за те, що він «не виконує попередніх уставних грамот та королівських листів». Вислухавши скаргу, король Сигізмунд I Старий послав цьому старості листа:

«абы въ бояръ, слугь и мѣщанъ черкаскихъ надъ уставу ихъ: ничого большъ не вымагалъ».

Суперечки із черкасцями примусили Оникія Горностая 1547 р. «добровольно» покинути Черкаси.

6 вересня 1547 р. король прийняв від Оникія Горностая Черкаси і Канів, і дав йому у «держанье» Гомельський замок, де старостував до того часу пан Ян Хрщонович.

23 вересня 1554 року черкаський і канівський староста Оникій Горностай дав на користь Київського Пустинно-Миколаївського монастиря «вводний запис» на володіння урочищами й угіддями з бобровими гонами й рибною ловлею по Дніпру від Вереміївки до с. Недогарки:

Я, Аникій Горностай, «при тых всех угодьях с урочища Быстрица аж до Ердани, Игумена Алексея и всю братию заставил».

26 жовтня 1565 р. було відправлено офіційного листа від пана маршалка Василія Фурса з метою «збирання сейму» й участі (серед інших запрошених) пана Оникія Горностая у Трабському сеймі 1565 р. та Віленському сеймі 1565—1566 рр..

Особисте життя

Його батько — Остафій Горностай, а його матір — Марія Семенівна Скіпорівна. Згідно ревізії житомирського замку у 1545 р. брати Іван та Оникій Горностаї були власниками Тулині, Соснова в Житомирському повіті. Оникій тримав дубицьке й конявське староства. Відповідно актів у 1555 р. передав будинок у м. Вільно, що отримав у посаг від своєї дружини Анастасії Григорівни Громико, своєму зятеві князю Івану Крошинському, котрий був одружений з його дочкою Богданною. У 1558 р. після смерті свого брата Івана Остафієвича Горностая зайняв його земельні володіння в Київському повіті (через що мав судові позови від племінників Івана та Гаврила у 1565–1566 рр.). У 1528 р. Оникій Горностай виставив лише 4 вершники для оборони земської. Мешкав Оникій переважно у маєтку Дудаковичі в Оршанському повіті. До своїх київських володінь він рідко навідувався. За ревізією овруцького замку 1545 р. Оникій володів двором у замку, за яким були записані 2 підданих. Тестаментом від 1562 р. він заповів своєму синові Фридерику (Фредеріку, Фрідріхові) Горностаю половину сіл Рохтичі й Дитятки. Друга ж їх половина відійшла до синів його померлого брата Івана Горностая.

Перша його дружина була Анастасія Григорівна Громико (донька Григорія Ісайовича Громико). Від другої дружини Богдани Богданівни Хрептович (доньки Богдана Хрептовича) він отримав посаг: частку маєтку Гори та Дудаковичі в Оршанському повіті (від його тещі Овдотьї княжни роду Друцькі-Горські). З другого шлюбу він мав одного сина Фридерика (Фредеріка, Фрідріха) Горностая, котрий не лишив по собі нащадків, і тому маєтки перейшли до стрийкових братів.

Оникій Остафійович Горностай належав до роду Горностаїв, котрі користувалися гербом «Вага», а після отриманого «привілею» від Сигізмунда II Августа — гербом Гіпоцентавра.

Оникій Горностай у сестринських Вікіпроєктах
	Генеалогія на Родоводі^?

Родовід

Відомі представники роду Горностаїв

Див. також

Коментарі

Бистриця – урочище у Вереміївці, Єрдань (Йордан) – річка в Недогарках, себто 60 верст угідь в плавнях Сули.

Примітки

Горностай — центр генеалогических исследований [ 26 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
«Ізборник», Покажчики до тому 35 [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2013.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2013.
стар. 212 (№ 21, 33, 43-44, 50, 53, 151), кніга 28, «Метрыка Вялікага Княства Літоўскага» (1522—1552 гг.), падрыхт. В. Мянжынскі, У. Свяжынскі, Калекцыя «Помнікі» (Том I), г. Менск, 2000 г. (біл.)
«Архив Юго-Западной России», ч. 7, т. 1, с. 372 (рос.)
«Варшавская копия Метрики Литовской», кн. 61, л. 155 та ін.
«Акты Западной Россіи», № 233 (рос.)
«Варшавская копия Метрики Литовской», кн. 62, л. 313 (рос.)
стор. 351, Андрій Яковлев, «Намістники, державці і старости господарського замку Черкаського в кінці XV і в XVI вв.»;
«Киевская старина», 1907 г. (рос.)
Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 4 грудня 2013.
«Литовско-русский Сейм», Матвей Любавский, г. Москва, 1900—1901 [ 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] гг. с. 152—153 (№ 53) (рос.)
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.

Джерела

В. Щербак, «Історія українського козацтва» (нариси у 2 т.), редкол. Смолій та інші, м. Київ, вид. «Києво-Могилянська академія», 2006 р., том 1, 800 с.
Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — . — Т. 2. — С. 487—488.
стар. 513, «Вялікае княства Літоўскае (энцыклапедыя)», Том 1 (Абаленскі — Кадэнцыя), г. Мінск, від. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруя Броўкі», 2005 г. (біл.)
«Архив Юго-Западной России», Ч. 7, том 1, С. 84. (рос.)
Матвей Любавский. «Литовско-русский Сейм». — Москва, 1900—1901 [ 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 153. (рос.)

Посилання

Родовід — Оникій Євстафієвич Горностай]
Реєстрові козаки на державній службі [ 3 червня 2020 у Wayback Machine.]
Власники земель Тетіївщини у часи Брацлавщини (Ч.1) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Розділ 1, Генеза і становлення козацтва в Україні [ 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Научная библиотека — рефераты — Українське козацтво. Запорозька Січ. — Рефераты, 2012 [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
(пол.)

[13] Бистриця – урочище у Вереміївці, Єрдань (Йордан) – річка в Недогарках, себто 60 верст угідь в плавнях Сули.

[1] Горностай — центр генеалогических исследований [ 26 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

[2] «Ізборник», Покажчики до тому 35 [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2013.

[:0-4] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2013.

[5] стар. 212 (№ 21, 33, 43-44, 50, 53, 151), кніга 28, «Метрыка Вялікага Княства Літоўскага» (1522—1552 гг.), падрыхт. В. Мянжынскі, У. Свяжынскі, Калекцыя «Помнікі» (Том I), г. Менск, 2000 г. (біл.)

[6] «Архив Юго-Западной России», ч. 7, т. 1, с. 372 (рос.)

[7] «Варшавская копия Метрики Литовской», кн. 61, л. 155 та ін.

[8] «Акты Западной Россіи», № 233 (рос.)

[9] «Варшавская копия Метрики Литовской», кн. 62, л. 313 (рос.)

[10] стор. 351, Андрій Яковлев, «Намістники, державці і старости господарського замку Черкаського в кінці XV і в XVI вв.»;

[11] «Киевская старина», 1907 г. (рос.)

[12] Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 4 грудня 2013.

[14] «Литовско-русский Сейм», Матвей Любавский, г. Москва, 1900—1901 [ 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] гг. с. 152—153 (№ 53) (рос.)

[15] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.