Олів'є́ Ассая́с (фр. Olivier Assayas; нар. 25 січня 1955, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, кінокритик.
Олів'є Ассаяс | |
---|---|
фр. Olivier Assayas | |
![]() Олів'є Ассаяс у 2011 році | |
президент | |
Дата народження | 22 січня 1955 (69 років) |
Місце народження | Париж, |
Громадянство | |
Професія | кінорежисер, сценарист, кінокритик |
Alma mater | Національна вища школа красних мистецтв і Університет Париж III |
Роки активності | 1979 — наш час |
IMDb | ID 0000801 |
Автограф | ![]() |
Нагороди та премії | |
![]() |
Біографія та кар'єра
Олів'є Ассаяс народився 25 січня 1955 року у Парижі в сім'ї французького режисера . Закінчив ліцей «Блеза Паскаля» в Орсе, а потім і Вищу національну школу образотворчих мистецтв у Парижі. Має диплом за спеціальністю «сучасна література» Паризького Університету «Нова Сорбанна-3».
Ассаяс починав свою кар'єру в кіноіндустрії працюючи асистентом батька-режисера. З 1980 по 1985 рік працював критиком у відомому кінематографічному часописі «Cahiers du cinéma», у 1982–1985 рр. — у журналі «Rock & Folk». Під час роботи у виданнях часто захоплювався роботами азійських режисерів. Саме у ці роки він знімає свої перші 4 короткометражних стрічки.
Повноцінним дебютом Олів'є Ассаяса у великому кіно став сценарій для фільму «Місце злочину» (фр. Le lieu du crime, 1986) з Катрін Денев, який він створив спільно з режисером Андре Тешіне. Згодом Ассаяс зніме більшість своїх фільмів за власними сценаріями.
У 1986 році Олів'є Ассаяс зняв свій перший повнометражний фільм «Безлад». Першим фестивальним фільмом режисера стала стрічка «Холодна вода» (фр. L'eau froide), яка була представлена в секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю у 1994 році.
Знаковий етап в кар'єрі Ассаяса — стрічка «Ірма Веп» (фр. Irma Vep, 1996) із зіркою гонконзького кіно , відомою своїми ролями у фільмах Вонга Кар-Вая. У 2004 Ассаяс запросив акторку у свою незалежну драму «Очищення», за яку Мегі Чун отримала звання найкращої акторки Каннського кінофестивалю. У своїх статтях та інтерв'ю Ассаяс неодноразово підкреслював вплив азійського кіно на розвиток своєї кіномови. Успіх у масового глядача Олів'є Ассаяс завоював участю у альманахах короткометражних фільмів «У кожного своє кіно» (2007) та «Париж, я люблю тебе» (2006).
У 2012 році Ассаяс знімає «Щось у повітрі» (фр. Après mai) — стрічку про протести французьких студентів у 1961 році. Фільм був представлений переважно конкурсі 69-го міжнародного Венеційського кінофестивалю і здобув премію Золоті Озелли за найкращий сценарій.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODJMelpqTDBOaGJtNWxjMTh5TURFMFh6Z3VhbkJuTHpJeU1IQjRMVU5oYm01bGMxOHlNREUwWHpndWFuQm4uanBn.jpg)
У 2014 році вийшов фільм Ассаяса «Зільс-Марія» (фр. Clouds of Sils Maria) з Жульєт Бінош, Крістен Стюарт та Хлоєю Грейс Морец. Фільм був представлений на Каннському кінофестивалі і претендував на здобуття Золотої пальмової гілки, а у 2015 році номінувався у 6 категоріях головної французької кінематографічної премії «Сезар» та отримав Приз Луї Деллюка. Крім стрічки «Зільс-Марія» на головну нагороду у Каннах висувалися ще три фільми режисера: у 2000 році — мелодрама з Еммануель Беар і Ізабель Юппер «Сентиментальні долі» (фр. Les destinées sentimentales); у 2002 — детективний трилер «Демон-коханець» (фр. Demonlover); у 2004 — драма «Очищення» (англ. Clean) з Мегі Чун іта Ніком Нолті.
У 2011 році Олів'є Ассаяс входив до складу журі основного конкурсу 64-го Каннського кінофестивалю.
У жовтні 2014 Олів'є Ассаяс розпочав роботу над гангстерським трилером «Око ідола» (англ. Idol's Eye, 2015) з Робертом Паттінсоном та Робертом Де Ніро.
Особисте життя
У 1998 році Олів'є Ассаяс одружився з гонконзькою кіноакторкою Мегі Чун (Міс Гонконг 1983). 2001 року вони розлучилися. Друга дружина Олів'є — акторка і режисер . 2009 року у пари народилася перша дитина.
Олів'є Ассаяс і Україна
У січні 2015 року Олів'є Ассаяс відвідав Україну, де взяв участь у презентації ретроспективи своїх фільмів, що проходила у столичному кінотеатрі Київ з 23 по 26 січня 2015. Були представлені стрічки режисера «Літній час», «Ірма Веп», «Холодна вода» та «Демон-коханець».
Фільмографія
- Режисер та сценарист
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
---|---|---|---|
1979 | Copyright | режисер | |
1985 | Rendez-vous | сценарист (з Андре Тешіне) | |
1986 | Le lieu du crime | сценарист | |
1986 | Місце злочину | Désordre | режисер, сценарист |
1989 | L'Enfant de l'hiver | режисер, сценарист | |
1991 | Paris s'éveille | режисер, сценарист | |
1993 | Une nouvelle vie | режисер, сценарист | |
1994 | L'Eau froide | режисер, сценарист | |
1996 | Irma Vep | режисер, сценарист | |
1998 | Fin août, début septembre | режисер, сценарист | |
2000 | Сентиментальні долі | Les Destinées sentimentales | режисер, сценарист |
2002 | Demonlover | режисер, сценарист | |
2004 | Clean | режисер, сценарист | |
2006 | Париже, я люблю тебе | Paris, je t'aime | режисер, оператор |
2006 | Noise | режисер, оператор | |
2007 | Вихід на посадку | Boarding Gate | режисер, сценарист |
2008 | У кожного своє кіно | Chacun son cinéma | режисер, оператор |
2008 | L'Heure d'été | режисер, сценарист | |
2009 | Карлос (трисерійний фільм) | Carlos the Jackal | режисер, сценарист |
2010 | Les temps de venir | сценарист | |
2012 | (Щось у повітрі) | Après mai | режисер, сценарист |
2014 | Зільс-Марія | Sils Maria | режисер, сценарист |
2016 | (Персональний покупець) | Personal Shopper | режисер, сценарист |
2017 | Засновано на реальних подіях | Based on a True Story | сценарист (з Романом Полянським) |
Визнання
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Премія «Сезар» | ||||
1986 | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (з Андре Тешіне) | Перемога | ||
2011 | Найкраща режисерська робота | «Карлос» | Номінація | |
2015 | Найкращий фільм | «Зільс-Марія» | Номінація | |
Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
Найкращий сценарій | Номінація | |||
Кінофестиваль EuropaCinema у Віареджо | ||||
1991 | Найкращий сценарій | Перемога | ||
Приз Жана Віго | ||||
1992 | Найкращий фільм | «Париж пробуджується» | Перемога | |
Каннський кінофестиваль | ||||
2000 | Золота пальмова гілка | «Сентиментальні долі» | Номінація | |
2002 | Номінація | |||
2004 | Номінація | |||
2014 | «Зільс-Марія» | Номінація | ||
2016 | («Персональний покупець») | Номінація | ||
Приз за найкращу режисуру | Перемога | |||
Кінофестиваль «Сінеманія» | ||||
2000 | Приз глядацьких симпатій | «Сентиментальні долі» | Перемога | |
Каталонський кінофестиваль у Сіджасі | ||||
2002 | Найкращий фільм | Перемога | ||
Приз критиків | Перемога | |||
Кінофестиваль у Мускаті | ||||
2003 | Приз Бронзовий кинджал | «Сентиментальні долі» | Перемога | |
Найкращий режисер | Перемога | |||
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса, США | ||||
2009 | Найкращий іноземний фільм | Перемога | ||
2010 | Найкращий іноземний фільм | «Карлос» | Перемога | |
Найкращий режисер | Перемога | |||
Національна спілка кінокритиків США | ||||
2010 | Найкращий режисер | 2 місце | ||
Найкращий сценарій | 2 місце | |||
2011 | Найкращий режисер | «Карлос» | 2 місце | |
Приз Європейської кіноакадемії | ||||
2010 | Найкращий режисер | «Карлос» | Номінація | |
(Кришталевий глобус) | ||||
2011 | Найкращий телевізійний фільм | «Карлос» | Перемога | |
Венеційський кінофестиваль | ||||
2012 | Золотий лев | («Щось у повітрі») | Номінація | |
Приз Золота Озелла за найкращий сценарій | Перемога | |||
Приз Fondazione Mimmo Rotella | Перемога | |||
Приз Луї Деллюка | ||||
2014 | Найкращий фільм | «Зільс-Марія» | Перемога |
Примітки
- . festival-cannes.com. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 11 серпня 2009.
- Прес-кіт фільму «Зільс-Марія» // ArtHouse
- . labiennale. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 11 серпня 2015.
- 2014 Official Selection. Cannes. Процитовано 11 серпня 2015.
- The Jury of the 64th Festival de Cannes. Cannes. 20 квітня 2011. Процитовано 11 серпня 2015.
- Morris, Octavia (27 червня 2010). The film that changed my life: Mia Hansen-Løve. guardian.co.uk. London. Процитовано 11 серпня 2015.
- Олів'є Ассаяс і мелодія страждань Жюльєт Бінош // ukrcinema.com, 31.01.2015
- Ретроспектива фільмів Олів’є Ассаяса. Українська правда. Життя: (укр.) . Процитовано 11.08.2015.
- Повний перелік нагород на номінацій Олів'є Ассаяса на сайті IMDb(англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олів'є Ассаяс |
- Олів'є Ассаяс на сайті IMDb (англ.)
- Олів'є Ассаяс на сайті AlloCiné (фр.)
- Олів'є Ассаяс на сайті Kino-teatr.ua
- на CinEmotions
- Дмитро Десятерик. «Тероризм як такий існував у всі епохи, але ми вдаємо, що кожного разу відкриваємо його заново» (Інтерв'ю з Олів'є Ассаясом). Газета «День» (укр.) . 4.02.2015. Процитовано 11.08.2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет