Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гельфанд Парвус Олекса ндр Льво вич також доктор Гельфанд нім Doktor H

Олександр Парвус

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гельфанд.

Парвус Олекса́ндр Льво́вич (також доктор Гельфанд (нім. Doktor Helphand), справжнє повне ім'я Ізраїль Лазарович Гельфанд, інші псевдоніми: Олександр Молотов, Олександр Москович; 27 серпня 1867, Березино, Мінська губернія, Російська імперія — 12 грудня 1924, Берлін, Німеччина) — діяч європейського міжнародного (німецького і російського) соціал-демократичного руху, публіцист, теоретик-марксист, доктор філософії (дисертація з економіки). Ідейний автор-теоретик Жовтневого перевороту в Росії, організатор реформ Ататюрка в Османській імперії.

Парвус Олександр Львович
image
Ім'я при народженнірос. Израиль Лазаревич Гельфанд
Народився8 вересня 1867(1867-09-08)[2] або 1869
Березино, Ігуменський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер12 грудня 1924(1924-12-12)[1][2]
Берлін, Німецький Райх
Похованняd
Країнаimage Російська імперія
image Німеччина
image Німецька імперія
image Веймарська республіка
Діяльністьжурналіст, політик
Alma materБазельський університет
Знання мовросійська, німецька і османська
ЧленствоМеншовики
ПартіяСоціал-демократична партія Німеччини, Визволення праці і Російська соціал-демократична робітнича партія
Дітиd

Біографія

Народився в єврейському містечку Березино Мінської губернії в родині ремісника. Після погрому, коли було спалено їхню хату, сім'я перебралась до Одеси, де батько працював портовим вантажником. В Одесі молодий Гельфанд відвідував гімназію, завдяки навчанню в котрій він здобув відмінне знання російської мови. В інших європейських мовах молодий Гельфанд виявив себе поліглотом. В 1881 році в Одесі також відбувся єврейський погром, під час котрого 14-річний Гельфанд лишився живим. З цього часу він починає брати участь в революційних організаціях. Ще в Одесі він пристає до таємної російської групи «Народна Воля».

У 1886 переїхав до Цюриху (Швейцарія), там пристав до членів марксистської групи «Звільнення праці». Познайомився з Плехановим й іншими соціалістами-революціонерами, від котрих познайомився з «Капіталом» К. Маркса. З 1887 по 1891 навчався на економічному факультеті Базельського університету, де захистив докторську дисертацію. Тема дисертації: «Технічна організація праці (кооперація та розподіл праці). Критична штудія».

Вивчав історію Росії, стан її господарства та фінансів. Його увагу привернув глибокий антагонізм, що роздирав всі прошарки російського суспільства. Молодий Гельфанд-Парвус передбачив повну безпорадність та незахищеність російського суспільства у випадку, якщо воно лишиться дуже тонкого освіченого соціального прошарку з дворянства і інтелігенції.

Невдовзі переїхав до Штутгарту, де познайомився з Кларою Цеткін та Карлом Каутським. Писав статті у соціал-демократичних часописах «Vorwärts» та «Die Neue Zeit». З 1894 року почав використовувати псевдонім Александр Парвус (від лат. parvus — малий, неважний).

У Німеччині із феноменальною швидкістю зробив кар'єру партійного журналіста та штатного теоретика німецької соціал-демократії. До кінця 90-х років XIX ст. він став діяльним учасником всіх партійно-політичних дискусій в СДПН. Широкі можливості в цьому йому надало призначення на посаду головного редактора «Саксонської робітничої газети» («Sächsische Arbeiter Zeitung») в Дрездені в 1897 році, де він розмістив свої знамениті критичні статті проти опортунізму Едуарда Бернштейна. Карл Радек в 1924 році дав таку оцінку журналістиці Парвуса: «Ця газета під його редакцією виявилась першою і притому блискучою спробою постановки щоденної революційної марксистської газети.»

Парвус багато в чому підтримував Леніна та сприяв організації газети («Іскра») і журналу «Зоря». В 1903 примкнув до меншовиків. Восени 1904 року в Мюнхені познайомився зі Львом Троцьким та надихнув останнього на нову редакцію марксистської теорії «Перманентної революції».

1906 року їде до Росії, де був заарештований і засланий у Туруханський край, але зміг втекти, повернувся до Німеччини і став членом ЦК німецької соціал-демократичної партії.

1910 року оселився в Константинополі й зайнявся продажем продовольства й німецької зброї в Туреччині, був консультантом уряду младотурок, писав статті для журналу младотурецького уряду «La Jeune Turquie». Став фактично теоретиком пізнішої економічної політики турецького уряду Кемаля Ататюрка. Згідно з чутками, поширеними в соціал-демократичному середовищі, Парвус начебто надзвичайно збагатився на посередництві у різноманітних торгових операціях між Німеччиною та Туреччиною. Але також, згідно з поглядами деяких дослідників, усі ці торгові справи водночас були прихованими гешефтами німецького уряду.

1913 року приїхав до Відня, фінансував і разом із Троцьким редагував «Правду». З 1915 року видавав у Берліні журнал «Дзвін» (нім. Die Glocke). Вів листування з канцлером Німеччини, у березні 1915 р. запропонував німецькому уряду план розгортання революції в Росії (План Російської Революції).

З середини березня 1915 року Гельфанд стає головним консультантом німецького уряду в питаннях революційного руху в Росії. Його завданням була організація об'єднаного фронту європейських соціалістичних сил, спрямованого проти царського режиму. Наприкінці березня він одержав від міністерства закордонних справ Німеччини перший мільйон райхсмарок (10 млн марок по курсу кінця ХХ ст.) на ці цілі.

Потім Парвус переїхав у Копенгаген, де заснував «Інститут вивчення соціальних наслідків війни» і разом з Я. Ганецьким організував канал постачання німецьких агентів у Росію. Ініціативою Парвуса також було відпралення до революційної Росії В. І. Леніна та групи його соратників спеціальним дипломатичним потягом — у так званому «пломбованому вагоні», в супроводі двох офіцерів німецького Генерального штабу. В. І. Ленін усіляко приховував свої зв'язки з Парвусом та з німецьким урядом.

Деякий час Парвус-Гельфанд через революціонерів продовжував збирати відомості про стан справ у Росії та складав звіти для німецького уряду. Але невдовзі 1918-го відійшов від революційної діяльності. Помер від інсульту у грудні 1924 у віці 55 років, після його смерті не було знайдено жодного грошового спадку чи документів. Поховано його було в присутності декількох невідомих осіб.

Парвус та Ленін

У післярадянській Росії ряд дослідників відзначають високий рівень теоретично-публіцистичних праць Парвуса, з котрих В.Ленін часто брав основні ідеї, видаючи їх за свої. На фоні праць Парвуса, ленінські публікації виглядають вторинними, грубими та спрощеними компіляціями.

Парвус підтримував ідею створення Об'єднаних Штатів Європи, першим виступив проти ревізії марксизму Е. Бернштейном. Парвус випередив Леніна, заклавши фундамент троцкізму, висунув тезис про «перманентну революцію», підхоплений потім Троцьким. 1905 року Петроградська Рада з подачі Парвуса видала фінансовий маніфест — «Не дамо ні копійки Романовим!». Парвус випередив Леніна й у думці про перетворення капіталізму в універсальну систему в роботі «Колоніальна політика та розпад», надрукованій 1907 року. Потім з'явилась «Державна промисловість і соціалізм», і видана пізніше ленінська «Держава і революція» виявилася чомусь дуже схожою на працю Парвуса.

Ленін ніколи — ні письмово, ні усним словом — не критикував Парвуса і не навішував на нього злих ярликів, як він звично робив із іншими своїми товаришами по партії.

Про нього в СРСР-Росії та за межами

Перше видання Великої Радянської Енциклопедії повідомляло про Гельфанда-Парвуса:

…Висунувся як визначний теоретик марксизму і спеціаліст з питань світової політики й економіки. З початку 1900-х років брав участь також у роботі російської соціал-демократії, співробітничав з «Іскрою» та «Зарею». 1905 року повернувся до Росії й був членом Виконкому Петербурзької Ради робітничих депутатів; 1906 р. був засланий до Сибіру, але втік і повернувся до Німеччини…"

Із 2-го видання Великої Радянської Энциклопедії Парвус зовсім зник, начебто цього «визначного марксистського теоретика» ніколи не існувало.

Потім в СРСР жодних відомостей про зв'язки Парвуса-Гельфанда з Леніним та більшовиками не було — ні в навчальному курсі , ні в офіційній історіографії. В останній, третій редакції Великої Радянської Енциклопедії відомості про нього також відсутні.

І тільки з другої половини 1980-х років (початок «Перебудови» та «Гласності», деяке послаблення державної цензури та секретності) його ім'я з'являється в деяких офіційних радянських джерелах. Радянський Енциклопедичний Словник 1986 року повідомляє:

…учасник рос. і нім. с.-д. руху. З 1903 меншовик. Проповідував антиленінську теорію перманентної рев-ції, запозичену троцкізмом. В 1-у світ. війну соціал-шовініст; жив у Німеччині. З 1918 відійшов від політ. діяльності

Після розпаду СРСР і відродження інтересу до власної історії, про Парвуса-Гельфанда емоційно пише російська преса націоналістичного напрямку. Однак вся російська гостро-негативно критична література про Парвуса, де головним чином педалюється його єврейське походження та «змова з ворожим німецьким урядом проти Росії», — є третинними джерелами; шовіністичними та конспірологічними інтерпретаціями сучасних та старіших німецьких та американських оригінальних досліджень.

З другого боку — про Парвуса згадують російські нащадки соціалістичної (комуністичної) ідеї. Вони навпаки — всіляко заперечують будь-який зв'язок між ленінським керівництвом більшовиків і німецьким урядом через Парвуса. Література цього напрямку головним чином топить відомі факти у безлічі складних подробиць звинувачення та розслідування судової справи часів тимчасового уряду проти групи Леніна, та педалює на недоведеності давно відомих на Заході та широко оприлюднених фактів.

Об'єднувальною обох цих напрямків, домінантою — є інтерес не стільки до персони Парвуса, скільки до верхівки більшовиків, Леніна, та таємних пружин російської влади та Революції. А також нерозуміння вторинності російської «суспільно-політичної думки» та «революційних процесів» відносно європейських першоджерел, представником та провідником котрих був Олександр Парвус.

Праці

Свої праці — статті та книги — Гельфанд-Парвус писав головним чином німецькою.

Джерела

  • Парвус. Стаття в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона.
  • Zbyněk A. Zeman, Winfried B. Scharlau. Freibeuter der Revolution. — Köln: Verlag Wissenschaft und Politik, 1964. — 384 S.(нім.)
  • Zbyněk A. Zeman, Winfried B. Scharlau. Merchant of Revolution: Alexander Helphand, 1867—1924. — Oxford University Press, 1965. — 318 p.(англ.)//рос. переклад: В.Шарлау, З.Земан. Парвус — купец революции. — Нью-Йорк, 1991(рос.)
  • Klaus Wiegrefe, Florian Altenhöner, Georg Bönisch, Heiko Buschke, Wladimir Pyljow & Anika Zeller: Die gekaufte Revolution [укр. «Куплена революція»] — In: Der Spiegel — Частина 1.; Частина 2.(нім.)
  • Elisabeth Heresch. Geheimakte Parvus: Die gekaufte Revolution. — München: Langen Müller, 2000. 400 S. //рос. переклад: Элизабет Хереш. Купленная революция. Тайное дело Парвуса. — Перевод И. Г. Биневой. М., Олма-Пресс, 2004. 384 стр.
  • Борис Хавкин. Александр Парвус — Финансист мировой революции.
  • Олександр Солженіцин: Ленин в Цюрихе. — Екатеринбург. Изд-во «У-Фактория», 1999. — 752 с. (рос.)
  • Л. Шуб. Купец революции. «Новый журнал». Кн.87. Нью-Йорк, 1967

Посилання

Виноски

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парвус Олександр Львович
  1. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Парвус // Пализа — Перемычка — 1939. — Т. 44.
    d:Track:Q43200388d:Track:Q20078554d:Track:Q43424673
  4. Карл Радек. «Парвус» стор. 248
  5. С. Г. Пушкарев. Ленин и Россия. (Сб. статей) — Франкфурт, «Посев», 1978
  6. Революция по сходной цене. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 9 вересня 2010.(рос.)
  7. http://usde.ru/.../194686-kto-zaplatil-leninu-tajna-veka.html[недоступне посилання з липня 2019]
  8. С. Г. Пушкарев. Ленин и Россия(рос.)
  9. . Архів оригіналу за 13 лютого 2005. Процитовано 13 лютого 2005.
  10. Радянський Енциклопедичний Словник. — М.: Радянська Енциклопедія, 1986, стор.969ю (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gelfand Parvus Oleksa ndr Lvo vich takozh doktor Gelfand nim Doktor Helphand spravzhnye povne im ya Izrayil Lazarovich Gelfand inshi psevdonimi Oleksandr Molotov Oleksandr Moskovich 27 serpnya 1867 Berezino Minska guberniya Rosijska imperiya 12 grudnya 1924 Berlin Nimechchina diyach yevropejskogo mizhnarodnogo nimeckogo i rosijskogo social demokratichnogo ruhu publicist teoretik marksist doktor filosofiyi disertaciya z ekonomiki Idejnij avtor teoretik Zhovtnevogo perevorotu v Rosiyi organizator reform Atatyurka v Osmanskij imperiyi Parvus Oleksandr LvovichIm ya pri narodzhenniros Izrail Lazarevich GelfandNarodivsya8 veresnya 1867 1867 09 08 2 abo 1869 Berezino Igumenskij povit Minska guberniya Rosijska imperiyaPomer12 grudnya 1924 1924 12 12 1 2 Berlin Nimeckij RajhPohovannyadKrayina Rosijska imperiya Nimechchina Nimecka imperiya Vejmarska respublikaDiyalnistzhurnalist politikAlma materBazelskij universitetZnannya movrosijska nimecka i osmanskaChlenstvoMenshovikiPartiyaSocial demokratichna partiya Nimechchini Vizvolennya praci i Rosijska social demokratichna robitnicha partiyaDitid Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v yevrejskomu mistechku Berezino Minskoyi guberniyi v rodini remisnika Pislya pogromu koli bulo spaleno yihnyu hatu sim ya perebralas do Odesi de batko pracyuvav portovim vantazhnikom V Odesi molodij Gelfand vidviduvav gimnaziyu zavdyaki navchannyu v kotrij vin zdobuv vidminne znannya rosijskoyi movi V inshih yevropejskih movah molodij Gelfand viyaviv sebe poliglotom V 1881 roci v Odesi takozh vidbuvsya yevrejskij pogrom pid chas kotrogo 14 richnij Gelfand lishivsya zhivim Z cogo chasu vin pochinaye brati uchast v revolyucijnih organizaciyah She v Odesi vin pristaye do tayemnoyi rosijskoyi grupi Narodna Volya U 1886 pereyihav do Cyurihu Shvejcariya tam pristav do chleniv marksistskoyi grupi Zvilnennya praci Poznajomivsya z Plehanovim j inshimi socialistami revolyucionerami vid kotrih poznajomivsya z Kapitalom K Marksa Z 1887 po 1891 navchavsya na ekonomichnomu fakulteti Bazelskogo universitetu de zahistiv doktorsku disertaciyu Tema disertaciyi Tehnichna organizaciya praci kooperaciya ta rozpodil praci Kritichna shtudiya Vivchav istoriyu Rosiyi stan yiyi gospodarstva ta finansiv Jogo uvagu privernuv glibokij antagonizm sho rozdirav vsi prosharki rosijskogo suspilstva Molodij Gelfand Parvus peredbachiv povnu bezporadnist ta nezahishenist rosijskogo suspilstva u vipadku yaksho vono lishitsya duzhe tonkogo osvichenogo socialnogo prosharku z dvoryanstva i inteligenciyi Nevdovzi pereyihav do Shtutgartu de poznajomivsya z Klaroyu Cetkin ta Karlom Kautskim Pisav statti u social demokratichnih chasopisah Vorwarts ta Die Neue Zeit Z 1894 roku pochav vikoristovuvati psevdonim Aleksandr Parvus vid lat parvus malij nevazhnij U Nimechchini iz fenomenalnoyu shvidkistyu zrobiv kar yeru partijnogo zhurnalista ta shtatnogo teoretika nimeckoyi social demokratiyi Do kincya 90 h rokiv XIX st vin stav diyalnim uchasnikom vsih partijno politichnih diskusij v SDPN Shiroki mozhlivosti v comu jomu nadalo priznachennya na posadu golovnogo redaktora Saksonskoyi robitnichoyi gazeti Sachsische Arbeiter Zeitung v Drezdeni v 1897 roci de vin rozmistiv svoyi znameniti kritichni statti proti oportunizmu Eduarda Bernshtejna Karl Radek v 1924 roci dav taku ocinku zhurnalistici Parvusa Cya gazeta pid jogo redakciyeyu viyavilas pershoyu i pritomu bliskuchoyu sproboyu postanovki shodennoyi revolyucijnoyi marksistskoyi gazeti Parvus bagato v chomu pidtrimuvav Lenina ta spriyav organizaciyi gazeti Iskra i zhurnalu Zorya V 1903 primknuv do menshovikiv Voseni 1904 roku v Myunheni poznajomivsya zi Lvom Trockim ta nadihnuv ostannogo na novu redakciyu marksistskoyi teoriyi Permanentnoyi revolyuciyi 1906 roku yide do Rosiyi de buv zaareshtovanij i zaslanij u Turuhanskij kraj ale zmig vtekti povernuvsya do Nimechchini i stav chlenom CK nimeckoyi social demokratichnoyi partiyi 1910 roku oselivsya v Konstantinopoli j zajnyavsya prodazhem prodovolstva j nimeckoyi zbroyi v Turechchini buv konsultantom uryadu mladoturok pisav statti dlya zhurnalu mladotureckogo uryadu La Jeune Turquie Stav faktichno teoretikom piznishoyi ekonomichnoyi politiki tureckogo uryadu Kemalya Atatyurka Zgidno z chutkami poshirenimi v social demokratichnomu seredovishi Parvus nachebto nadzvichajno zbagativsya na poserednictvi u riznomanitnih torgovih operaciyah mizh Nimechchinoyu ta Turechchinoyu Ale takozh zgidno z poglyadami deyakih doslidnikiv usi ci torgovi spravi vodnochas buli prihovanimi gesheftami nimeckogo uryadu 1913 roku priyihav do Vidnya finansuvav i razom iz Trockim redaguvav Pravdu Z 1915 roku vidavav u Berlini zhurnal Dzvin nim Die Glocke Viv listuvannya z kanclerom Nimechchini u berezni 1915 r zaproponuvav nimeckomu uryadu plan rozgortannya revolyuciyi v Rosiyi Plan Rosijskoyi Revolyuciyi Z seredini bereznya 1915 roku Gelfand staye golovnim konsultantom nimeckogo uryadu v pitannyah revolyucijnogo ruhu v Rosiyi Jogo zavdannyam bula organizaciya ob yednanogo frontu yevropejskih socialistichnih sil spryamovanogo proti carskogo rezhimu Naprikinci bereznya vin oderzhav vid ministerstva zakordonnih sprav Nimechchini pershij miljon rajhsmarok 10 mln marok po kursu kincya HH st na ci cili Potim Parvus pereyihav u Kopengagen de zasnuvav Institut vivchennya socialnih naslidkiv vijni i razom z Ya Ganeckim organizuvav kanal postachannya nimeckih agentiv u Rosiyu Iniciativoyu Parvusa takozh bulo vidpralennya do revolyucijnoyi Rosiyi V I Lenina ta grupi jogo soratnikiv specialnim diplomatichnim potyagom u tak zvanomu plombovanomu vagoni v suprovodi dvoh oficeriv nimeckogo Generalnogo shtabu V I Lenin usilyako prihovuvav svoyi zv yazki z Parvusom ta z nimeckim uryadom Deyakij chas Parvus Gelfand cherez revolyucioneriv prodovzhuvav zbirati vidomosti pro stan sprav u Rosiyi ta skladav zviti dlya nimeckogo uryadu Ale nevdovzi 1918 go vidijshov vid revolyucijnoyi diyalnosti Pomer vid insultu u grudni 1924 u vici 55 rokiv pislya jogo smerti ne bulo znajdeno zhodnogo groshovogo spadku chi dokumentiv Pohovano jogo bulo v prisutnosti dekilkoh nevidomih osib Parvus ta LeninU pislyaradyanskij Rosiyi ryad doslidnikiv vidznachayut visokij riven teoretichno publicistichnih prac Parvusa z kotrih V Lenin chasto brav osnovni ideyi vidayuchi yih za svoyi Na foni prac Parvusa leninski publikaciyi viglyadayut vtorinnimi grubimi ta sproshenimi kompilyaciyami Parvus pidtrimuvav ideyu stvorennya Ob yednanih Shtativ Yevropi pershim vistupiv proti reviziyi marksizmu E Bernshtejnom Parvus viperediv Lenina zaklavshi fundament trockizmu visunuv tezis pro permanentnu revolyuciyu pidhoplenij potim Trockim 1905 roku Petrogradska Rada z podachi Parvusa vidala finansovij manifest Ne damo ni kopijki Romanovim Parvus viperediv Lenina j u dumci pro peretvorennya kapitalizmu v universalnu sistemu v roboti Kolonialna politika ta rozpad nadrukovanij 1907 roku Potim z yavilas Derzhavna promislovist i socializm i vidana piznishe leninska Derzhava i revolyuciya viyavilasya chomus duzhe shozhoyu na pracyu Parvusa Lenin nikoli ni pismovo ni usnim slovom ne kritikuvav Parvusa i ne navishuvav na nogo zlih yarlikiv yak vin zvichno robiv iz inshimi svoyimi tovarishami po partiyi Pro nogo v SRSR Rosiyi ta za mezhamiPershe vidannya Velikoyi Radyanskoyi Enciklopediyi povidomlyalo pro Gelfanda Parvusa Visunuvsya yak viznachnij teoretik marksizmu i specialist z pitan svitovoyi politiki j ekonomiki Z pochatku 1900 h rokiv brav uchast takozh u roboti rosijskoyi social demokratiyi spivrobitnichav z Iskroyu ta Zareyu 1905 roku povernuvsya do Rosiyi j buv chlenom Vikonkomu Peterburzkoyi Radi robitnichih deputativ 1906 r buv zaslanij do Sibiru ale vtik i povernuvsya do Nimechchini Iz 2 go vidannya Velikoyi Radyanskoyi Enciklopediyi Parvus zovsim znik nachebto cogo viznachnogo marksistskogo teoretika nikoli ne isnuvalo Potim v SRSR zhodnih vidomostej pro zv yazki Parvusa Gelfanda z Leninim ta bilshovikami ne bulo ni v navchalnomu kursi ni v oficijnij istoriografiyi V ostannij tretij redakciyi Velikoyi Radyanskoyi Enciklopediyi vidomosti pro nogo takozh vidsutni I tilki z drugoyi polovini 1980 h rokiv pochatok Perebudovi ta Glasnosti deyake poslablennya derzhavnoyi cenzuri ta sekretnosti jogo im ya z yavlyayetsya v deyakih oficijnih radyanskih dzherelah Radyanskij Enciklopedichnij Slovnik 1986 roku povidomlyaye uchasnik ros i nim s d ruhu Z 1903 menshovik Propoviduvav antileninsku teoriyu permanentnoyi rev ciyi zapozichenu trockizmom V 1 u svit vijnu social shovinist zhiv u Nimechchini Z 1918 vidijshov vid polit diyalnosti Pislya rozpadu SRSR i vidrodzhennya interesu do vlasnoyi istoriyi pro Parvusa Gelfanda emocijno pishe rosijska presa nacionalistichnogo napryamku Odnak vsya rosijska gostro negativno kritichna literatura pro Parvusa de golovnim chinom pedalyuyetsya jogo yevrejske pohodzhennya ta zmova z vorozhim nimeckim uryadom proti Rosiyi ye tretinnimi dzherelami shovinistichnimi ta konspirologichnimi interpretaciyami suchasnih ta starishih nimeckih ta amerikanskih originalnih doslidzhen Z drugogo boku pro Parvusa zgaduyut rosijski nashadki socialistichnoyi komunistichnoyi ideyi Voni navpaki vsilyako zaperechuyut bud yakij zv yazok mizh leninskim kerivnictvom bilshovikiv i nimeckim uryadom cherez Parvusa Literatura cogo napryamku golovnim chinom topit vidomi fakti u bezlichi skladnih podrobic zvinuvachennya ta rozsliduvannya sudovoyi spravi chasiv timchasovogo uryadu proti grupi Lenina ta pedalyuye na nedovedenosti davno vidomih na Zahodi ta shiroko oprilyudnenih faktiv Ob yednuvalnoyu oboh cih napryamkiv dominantoyu ye interes ne stilki do personi Parvusa skilki do verhivki bilshovikiv Lenina ta tayemnih pruzhin rosijskoyi vladi ta Revolyuciyi A takozh nerozuminnya vtorinnosti rosijskoyi suspilno politichnoyi dumki ta revolyucijnih procesiv vidnosno yevropejskih pershodzherel predstavnikom ta providnikom kotrih buv Oleksandr Parvus PraciSvoyi praci statti ta knigi Gelfand Parvus pisav golovnim chinom nimeckoyu DzherelaParvus Stattya v Enciklopedichnomu slovniku Brokgauza i Yefrona Zbynek A Zeman Winfried B Scharlau Freibeuter der Revolution Koln Verlag Wissenschaft und Politik 1964 384 S nim Zbynek A Zeman Winfried B Scharlau Merchant of Revolution Alexander Helphand 1867 1924 Oxford University Press 1965 318 p angl ros pereklad V Sharlau Z Zeman Parvus kupec revolyucii Nyu Jork 1991 ros Klaus Wiegrefe Florian Altenhoner Georg Bonisch Heiko Buschke Wladimir Pyljow amp Anika Zeller Die gekaufte Revolution ukr Kuplena revolyuciya In Der Spiegel Chastina 1 Chastina 2 nim Elisabeth Heresch Geheimakte Parvus Die gekaufte Revolution Munchen Langen Muller 2000 400 S ISBN 3 7844 2753 7 ros pereklad Elizabet Heresh Kuplennaya revolyuciya Tajnoe delo Parvusa Perevod I G Binevoj M Olma Press 2004 384 str ISBN 5 94849 648 1 Boris Havkin Aleksandr Parvus Finansist mirovoj revolyucii Oleksandr Solzhenicin Lenin v Cyurihe Ekaterinburg Izd vo U Faktoriya 1999 752 s ros L Shub Kupec revolyucii Novyj zhurnal Kn 87 Nyu Jork 1967PosilannyaDok telefilm Kuplena revoyuciya seriya ZDF History Derzhavnij telekanal ZDF 9 12 2007 nim Anatolij Kostyuk Tayemnicya kuplenoyi revolyuciyi ukr Figura Plana Solomona ros Bunich I Zoloto partii ros VinoskiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Parvus Oleksandr Lvovich Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 Parvus Paliza Peremychka 1939 T 44 d Track Q43200388d Track Q20078554d Track Q43424673 Karl Radek Parvus stor 248 S G Pushkarev Lenin i Rossiya Sb statej Frankfurt Posev 1978 Revolyuciya po shodnoj cene Arhiv originalu za 17 lipnya 2012 Procitovano 9 veresnya 2010 ros http usde ru 194686 kto zaplatil leninu tajna veka html nedostupne posilannya z lipnya 2019 S G Pushkarev Lenin i Rossiya ros Arhiv originalu za 13 lyutogo 2005 Procitovano 13 lyutogo 2005 Radyanskij Enciklopedichnij Slovnik M Radyanska Enciklopediya 1986 stor 969yu ros
Топ