Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Олекса́ндр Ю́лійович Ільни́цький (30 січня 1889, Чорний Ардов (Чорнотисів з 1946 р.), нині Виноградівський район Закарпатської області — 1947, Томськ, РРФСР) — священик Мукачівської Греко-Католицької єпархії, директор єпископської канцелярії, викладач духовної семінарії, Капітулярний вікарій, Апостольський протонотаріус, протоієрей Капітули Мукачівської єпархії, мадярон, засновник та головний редактор газети «НедѢля», активно співпрацював з окупаційною угорською владою.
| Олександр Ільницький | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 січня 1889 Чорнотисів, Виноградівський район |
| Смерть | 1947 Томськ, РРФСР |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | МГКЄ |
Життєпис
Народився в сім'ї греко-католицького священика Юлія Ільницького і Мальвіни Бендас в с. Чорний Ардов (з 1946 р. — с. Чорнотисів). Після закінчення церковнопарафіяльної школи, батьки в 1900 році віддали його в гімназію м. Сотмар (тепер Сату-Маре, Румунія), але довершив середню освіту у 1908 році в Ужгородській гімназії. Здобувши середню освіту виявив бажання віддатися священичому служінню і продовжив навчання у Пряшівській духовній семінарії.
Рукоположення
15 березня 1914 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп в Ужгородському кафедральному храмі рукоположив у священство десять богословів: Барну Миколу, Бачинського Йоана, Ляховича Олександра, Натоля Антона, Ороса Івана, Сотака Миколу, Теребеша Стефана, Тінка Антона, Фірцака Юлія, серед яких був і Олександр Ільницький. Свою першу Службу Божу відслужив 22 березня 1914 р. в храмі Покрови Пресвятої Богородиці в с. Мирча (церква у с. Мирча була філією парохії с. Новоселиця) у співслужінні з о. Дутком Михайлом, парохом в с. Новоселиця Перечинського району (1905—1916 рр.). У 1914—1915 рр. працював сотрудником в с. Ільниця Іршавського району, 1915—1916 рр. був помічним священиком у с. Великі Лучки Мукачівського району.
Душпастирська праця
1916 року, у віці 25 років, помирає дружина і о. Олександр повністю віддається роботі на славу Божу і спасіння пастви. В кінці 1916 р. єпископ Мукачівської єпархії, беручи до уваги роботу й уміння працювати з людьми, призначає о. Олександра секретарем єпископської Консисторії, функції якого той виконував до 1931 р. З 1917 по 1919 рр. у єпископській резиденції (палаті) о. Олександр виконує функції мажордома, а з 1919 по 1931 рр. — сотрудника і проповідника кафедрального храму в Ужгороді. У 1920 р. йому було довірено викладати "Закон Божий" в Ужгородській жіночій міській школі. 9 лютого 1930 р. єпископ Мукачівської єпархії Петро Гебей призначив о. Олександра Ільницького каноніком Капітули Мукачівської Греко-Католицької єпархії.
Центральна Канцелярія оборони віри і Церкви
У 1924 р. єпископ Петро Гебей доручає о. Олександру Ільницькому організувати Центральну Канцелярію оборони віри і Церкви (ЦКОВ), призначивши його директором. Основною ціллю Канцелярії було те, щоб видавати й розповсюджувати між народом апологетичні (вірооборонні) статті, книги, християнську католицьку літературу, а також вести роз'яснювальну працю. За активну й віддану душпастирську діяльність уже 1921 р. єпископ Антон Папп відзначає о. Олександра титулом радника єпископської Консисторії. Перший Віденський арбітраж 2 листопада 1939 року розділив єпархію на дві частини. Невдовзі Мукачівська єпархія воскресла й об'єдналася (крім 42-х так званих «словацьких» парохій, які підпали під юрисдикцію Пряшівського греко-католицького єпископа). Після смерті прелата-протоієрея Капітули Мукачівської єпархії монсеньйора д-ра Василя Гаджеги (15 березня 1938 р.) Святійший Отець Пій XII на вакантне місце призначив о. Олександра Ільницького, а єпископ Олександр Стойка в той час призначає його продиректором Ужгородської духовної семінарії. 23 грудня 1938 р. у с. Великі Лучки під головуванням Олексія Марковича були проведені сільські збори, на яких о. Олександр Ільницький був обраний почесним громадянином села. Диплом почесного громадянина йому вручили в урочистій обстановці перед Службою Божою, після чого о. Олександр у церкві виголосив проповідь
Священник–урядовець та Капітулярний вікарій
30 червня 1939 р. о. Олександра Ільницького регент Угорщини Міклош Горті призначає довічним членом верхньої палати Угорського парламенту. В кінці 1939 р. угорські загарбники призначають Ільницького головним радником регентського комісаріату Карпатської території (Підкарпаття). Будучи членом Верхньої Палати угорського парламенту та головним радником регентського комісара, Ільницький регулярно (раз у місяць) повідомляв прем'єр-міністра Угорщини про діяльність крайових державних установ, поведінку тутешнього депутатського корпусу, політичні настрої місцевого населення. Ільницький неодноразово бував на аудієнціях у регента М. Горті.
Олександр Ільницького, разом з мадяронами о. та Степаном Фенциком, як члени Вищої Палати угорського парламенту, підписали так званий «Маніфест», в якому заявили, що «угоро-русини» цілком задоволені угорським правлінням, і тому не домагаються жодної автономії чи створення якогось окремого автономного краю.
У 1940 року з ініціативи єпископа Олександра Стойки під керівництвом каноніка Олександра Ільницького було створено організацію греко-католицької молоді (як філія всеугорської КАЛОТ). Вона об'єднувала юнаків та дівчат віком 16–24 роки і нараховувала до восьми тисяч прибічників. Головним завданням організації вважалося виховання молоді у дусі «святостефанських ідеалів».
1 лютого 1940 року на загальних зборах спортивного клубу «Русь» в Ужгороді його обирають головою цього клубу, того ж року був нагороджений Хрестом народної оборони. 3-го червня 1942 р. на загальних зборах мадяронського «Подкарпатского общества наук» замість професора мадярона Антона Годинки було вибрано головою о. Олександра Ільницького. Функції голови названого товариства виконував до жовтня 1944 р. Апостольський Престол у 1940 р. присвоює йому звання папського протонотаря. Після смерті єпископа Олександра Стойки (31 травня 1943 р.) члени Капітули, згідно з церковними законами, 2 червня 1943 р. обирають о. Олександра Ільницького Капітулярним вікарієм, функції якого виконував до 12 лютого 1944 р. Крім того, о. Олександр відомий як літературно-публіцистичний, апологетичний (вірооборонний) і доброчинний діяч.
Поневіряння, арешти, смерть
Заарештований 8 березня 1945 року в Будапешті, та етапований в Ужгород у камеру слідчого ізолятора Закарпатського обласного КДБ. Олександра Ільницького звинуватили у колабораціонізмі з окупаційною угорською владою, виступав за встановлення на Підкарпатті фашистсько-угорського окупаційного режиму, за що угорськими окупантами був призначений радником регентського комісаріату Підкарпатської території і членом верхньої палати угорського парламенту. За це військовим трибуналом прикордонних військ МВС Закарпатського округу 9-10 червня 1946 року був засуджений до 20 років каторжних робіт з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Покарання відбував у таборі під Томськом, де у 1947 році помер. Про цей тип таборів канонік о. Стефан Бендас згадує так: «… Я випробував на своїй шкірі, так як додому повернувся раніше строку з каторжного табору як непрацездатний інвалід. У цьому таборі замість імені я мав нашитий знак «СКК-46», де букви КК указували на цей тип таборів». Отець Олександр Ільницький реабілітований 7 серпня 1990 р.
Політичні погляди
Олександр Ільницький був мадяроном, виступав за культурний, економічний та політичний союз русинів з угорцями. Він був категорично проти ідей про входження Закарпаття до складу Чехословаччини чи будь-якої держави окрім Угорщини . Виступав проти надання автономії краю в складі Угорського королівства.
Русинов треба передовсем освободити от всех остатков из чужины занесенных протягом двох десятилет культурных напрямов — тоесть из русина треба переже зробити русина, что бы потом душевно приобразовати его в носителя угорской идеи, что бы научити его кооперовати з мадьярским народом, что бы умив не лишь жити, але если треба — и умерти за тысяилитню святостефанску отчизну.
Постійно піддавав критиці діяльність українофілів, зокрема Авґустина Волошина та проголошення Карпатської України. Вороже ставився до усього українського.
Карпатска территория не мае нич общого с Украиною; тут все русины жили и живуть, котрых с великороссами и украинцями только славянское происхождение вяже, но которых отделяе от них в темпераменти в религийных и народных обычаях, в традициях, а, особливо, в вопросе спольной судьбы сильна стина, непоколебима стина тысячолетной мадярско-руськой истории.
Письменницька спадщина
- Прощальное слово к Великолучанским вірникам. — Унгвар, 1917.
- Может-ли быти розумный человік безбожником. — Ужгород, 1938.
- Памятная книга по ювилейному римскому паломничеству Подкарпатских русинов св. года 1925. — Ужгород, 1925.
- Что дает коммунізм русинам на Подкарпатю. — Ужгород, 1927.
- Все для большой славы Христа-Царя (три казки). — Ужгород, 1929.
- Начто сповідатися. — Ужгород, 1929.
- Як зыскати ювилейный отпуст. — Ужгород, 1934—1935.
- Банга Б. Велика обітниця св. Серца Ісуса / Перевод з мадярського. — Ужгород, 1926.
- Яку правду мають адвентисты-субботники. — Ужгород, 1932.
- Где суть мертві. — Ужгород, 1933.
- Божа гарфа. — Ужгород, 1933.
- Статут Міссійного Союза Духновича. — Ужгород, 1938.
Див. також
Примітки
- Ковнер: Пам'ять антиукраїнського терору. IV. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.
- ІльницькийОлександр // Сайт Мукачівської Греко-Католицької єпархії, 15 січня 2007.
- Ужгород у 1938-1944 роках і його керівники. Архів оригіналу за 19 квітня 2018. Процитовано 25 вересня 2017.
- Ильницкий А. Картины о русско-мадьярском братстве // Земледельскийкалендарь на год 1939 / Составил М. Демко. Ужгород, 1938. С. 40-42
- Таємне стає явним (Документи про антинародну діяльність церковниківна Закарпатті в період окупації) / складачі: А. Гайдош, В. Місюра. Ужгород, 1961. С. 138-140.
- Баран О.Проблема закарпатської автономыї в Угорщині (1939-1941 рр.) // Закарпаття під Угорщиною (1938–1944) / Ред.: В. Маркусь, В. Худанич. Нью-Йорк – Чікаго – Ужгород, 1999. С. 54.
- Лукович А. Председатель Подкапатского Общества наук о целях общества // Народна школа. Рок выд. IV. Ч. 5. Януар 1943. С. 123.
- Ильницкий А. Правосудие истории // Миссийный календарь на рок 1940 /сост. А. Ильнницкий. Унгвар, 1939 . С. 40
Джерела
- Олександр Пагіря. Ліквідація Греко-Католицької Церкви на Закарпатті у 1945—1949 рр. [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Музей «Територія терору».
Посилання
- Ільницький Олександр [Архівовано 13 січня 2014 у Wayback Machine.] // Сайт Мукачівської Греко-Католицької єпархії, 15 січня 2007.
- Протоієрей Олександр Ільницький (1889—1947) [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- НАСТОЯТЕЛІ ПАРАФІЇ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ilnickij Oleksa ndr Yu lijovich Ilni ckij 30 sichnya 1889 Chornij Ardov Chornotisiv z 1946 r nini Vinogradivskij rajon Zakarpatskoyi oblasti 1947 Tomsk RRFSR svyashenik Mukachivskoyi Greko Katolickoyi yeparhiyi direktor yepiskopskoyi kancelyariyi vikladach duhovnoyi seminariyi Kapitulyarnij vikarij Apostolskij protonotarius protoiyerej Kapituli Mukachivskoyi yeparhiyi madyaron zasnovnik ta golovnij redaktor gazeti NedѢlya aktivno spivpracyuvav z okupacijnoyu ugorskoyu vladoyu 1 Oleksandr IlnickijZagalna informaciyaNarodzhennya30 sichnya 1889 1889 01 30 Chornotisiv Vinogradivskij rajonSmert1947 Tomsk RRFSRSluzhinnya v cerkviKonfesiyaMGKYe Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Rukopolozhennya 1 2 Dushpastirska pracya 1 3 Centralna Kancelyariya oboroni viri i Cerkvi 1 4 Svyashennik uryadovec ta Kapitulyarnij vikarij 1 5 Poneviryannya areshti smert 2 Politichni poglyadi 3 Pismennicka spadshina 2 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaZhittyepisred Narodivsya v sim yi greko katolickogo svyashenika Yuliya Ilnickogo i Malvini Bendas v s Chornij Ardov z 1946 r s Chornotisiv Pislya zakinchennya cerkovnoparafiyalnoyi shkoli batki v 1900 roci viddali jogo v gimnaziyu m Sotmar teper Satu Mare Rumuniya ale dovershiv serednyu osvitu u 1908 roci v Uzhgorodskij gimnaziyi Zdobuvshi serednyu osvitu viyaviv bazhannya viddatisya svyashenichomu sluzhinnyu i prodovzhiv navchannya u Pryashivskij duhovnij seminariyi 2 Rukopolozhennyared 15 bereznya 1914 r yepiskop Mukachivskoyi Greko Katolickoyi yeparhiyi Antonij Papp v Uzhgorodskomu kafedralnomu hrami rukopolozhiv u svyashenstvo desyat bogosloviv Barnu Mikolu Bachinskogo Joana Lyahovicha Oleksandra Natolya Antona Orosa Ivana Sotaka Mikolu Terebesha Stefana Tinka Antona Fircaka Yuliya sered yakih buv i Oleksandr Ilnickij Svoyu pershu Sluzhbu Bozhu vidsluzhiv 22 bereznya 1914 r v hrami Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici v s Mircha cerkva u s Mircha bula filiyeyu parohiyi s Novoselicya u spivsluzhinni z o Dutkom Mihajlom parohom v s Novoselicya Perechinskogo rajonu 1905 1916 rr U 1914 1915 rr pracyuvav sotrudnikom v s Ilnicya Irshavskogo rajonu 1915 1916 rr buv pomichnim svyashenikom u s Veliki Luchki Mukachivskogo rajonu Dushpastirska pracyared 1916 roku u vici 25 rokiv pomiraye druzhina i o Oleksandr povnistyu viddayetsya roboti na slavu Bozhu i spasinnya pastvi V kinci 1916 r yepiskop Mukachivskoyi yeparhiyi beruchi do uvagi robotu j uminnya pracyuvati z lyudmi priznachaye o Oleksandra sekretarem yepiskopskoyi Konsistoriyi funkciyi yakogo toj vikonuvav do 1931 r Z 1917 po 1919 rr u yepiskopskij rezidenciyi palati o Oleksandr vikonuye funkciyi mazhordoma a z 1919 po 1931 rr sotrudnika i propovidnika kafedralnogo hramu v Uzhgorodi U 1920 r jomu bulo dovireno vikladati Zakon Bozhij v Uzhgorodskij zhinochij miskij shkoli 9 lyutogo 1930 r yepiskop Mukachivskoyi yeparhiyi Petro Gebej priznachiv o Oleksandra Ilnickogo kanonikom Kapituli Mukachivskoyi Greko Katolickoyi yeparhiyi Centralna Kancelyariya oboroni viri i Cerkvired U 1924 r yepiskop Petro Gebej doruchaye o Oleksandru Ilnickomu organizuvati Centralnu Kancelyariyu oboroni viri i Cerkvi CKOV priznachivshi jogo direktorom Osnovnoyu cillyu Kancelyariyi bulo te shob vidavati j rozpovsyudzhuvati mizh narodom apologetichni virooboronni statti knigi hristiyansku katolicku literaturu a takozh vesti roz yasnyuvalnu pracyu Za aktivnu j viddanu dushpastirsku diyalnist uzhe 1921 r yepiskop Anton Papp vidznachaye o Oleksandra titulom radnika yepiskopskoyi Konsistoriyi Pershij Videnskij arbitrazh 2 listopada 1939 roku rozdiliv yeparhiyu na dvi chastini Nevdovzi Mukachivska yeparhiya voskresla j ob yednalasya krim 42 h tak zvanih slovackih parohij yaki pidpali pid yurisdikciyu Pryashivskogo greko katolickogo yepiskopa Pislya smerti prelata protoiyereya Kapituli Mukachivskoyi yeparhiyi monsenjora d ra Vasilya Gadzhegi 15 bereznya 1938 r Svyatijshij Otec Pij XII na vakantne misce priznachiv o Oleksandra Ilnickogo a yepiskop Oleksandr Stojka v toj chas priznachaye jogo prodirektorom Uzhgorodskoyi duhovnoyi seminariyi 23 grudnya 1938 r u s Veliki Luchki pid golovuvannyam Oleksiya Markovicha buli provedeni silski zbori na yakih o Oleksandr Ilnickij buv obranij pochesnim gromadyaninom sela Diplom pochesnogo gromadyanina jomu vruchili v urochistij obstanovci pered Sluzhboyu Bozhoyu pislya chogo o Oleksandr u cerkvi vigolosiv propovid 2 Svyashennik uryadovec ta Kapitulyarnij vikarijred 30 chervnya 1939 r o Oleksandra Ilnickogo regent Ugorshini Miklosh Gorti priznachaye dovichnim chlenom verhnoyi palati Ugorskogo parlamentu V kinci 1939 r ugorski zagarbniki priznachayut Ilnickogo golovnim radnikom regentskogo komisariatu Karpatskoyi teritoriyi Pidkarpattya 3 Buduchi chlenom Verhnoyi Palati ugorskogo parlamentu ta golovnim radnikom regentskogo komisara Ilnickij regulyarno raz u misyac povidomlyav prem yer ministra Ugorshini pro diyalnist krajovih derzhavnih ustanov povedinku tuteshnogo deputatskogo korpusu politichni nastroyi miscevogo naselennya Ilnickij neodnorazovo buvav na audiyenciyah u regenta M Gorti Oleksandr Ilnickogo razom z madyaronami o Yuliyem Marinoyu ta Stepanom Fencikom yak chleni Vishoyi Palati ugorskogo parlamentu pidpisali tak zvanij Manifest v yakomu zayavili sho ugoro rusini cilkom zadovoleni ugorskim pravlinnyam i tomu ne domagayutsya zhodnoyi avtonomiyi chi stvorennya yakogos okremogo avtonomnogo krayu U 1940 roku z iniciativi yepiskopa Oleksandra Stojki pid kerivnictvom kanonika Oleksandra Ilnickogo bulo stvoreno organizaciyu greko katolickoyi molodi yak filiya vseugorskoyi KALOT Vona ob yednuvala yunakiv ta divchat vikom 16 24 roki i narahovuvala do vosmi tisyach pribichnikiv Golovnim zavdannyam organizaciyi vvazhalosya vihovannya molodi u dusi svyatostefanskih idealiv 1 lyutogo 1940 roku na zagalnih zborah sportivnogo klubu Rus v Uzhgorodi jogo obirayut golovoyu cogo klubu togo zh roku buv nagorodzhenij Hrestom narodnoyi oboroni 3 go chervnya 1942 r na zagalnih zborah madyaronskogo Podkarpatskogo obshestva nauk zamist profesora madyarona Antona Godinki bulo vibrano golovoyu o Oleksandra Ilnickogo Funkciyi golovi nazvanogo tovaristva vikonuvav do zhovtnya 1944 r Apostolskij Prestol u 1940 r prisvoyuye jomu zvannya papskogo protonotarya Pislya smerti yepiskopa Oleksandra Stojki 31 travnya 1943 r chleni Kapituli zgidno z cerkovnimi zakonami 2 chervnya 1943 r obirayut o Oleksandra Ilnickogo Kapitulyarnim vikariyem funkciyi yakogo vikonuvav do 12 lyutogo 1944 r Krim togo o Oleksandr vidomij yak literaturno publicistichnij apologetichnij virooboronnij i dobrochinnij diyach 2 Poneviryannya areshti smertred Zaareshtovanij 8 bereznya 1945 roku v Budapeshti ta etapovanij v Uzhgorod u kameru slidchogo izolyatora Zakarpatskogo oblasnogo KDB Oleksandra Ilnickogo zvinuvatili u kolaboracionizmi z okupacijnoyu ugorskoyu vladoyu vistupav za vstanovlennya na Pidkarpatti fashistsko ugorskogo okupacijnogo rezhimu za sho ugorskimi okupantami buv priznachenij radnikom regentskogo komisariatu Pidkarpatskoyi teritoriyi i chlenom verhnoyi palati ugorskogo parlamentu Za ce vijskovim tribunalom prikordonnih vijsk MVS Zakarpatskogo okrugu 9 10 chervnya 1946 roku buv zasudzhenij do 20 rokiv katorzhnih robit z porazkoyu v pravah na 5 rokiv i konfiskaciyeyu nalezhnogo jomu majna Pokarannya vidbuvav u tabori pid Tomskom de u 1947 roci pomer Pro cej tip taboriv kanonik o Stefan Bendas zgaduye tak Ya viprobuvav na svoyij shkiri tak yak dodomu povernuvsya ranishe stroku z katorzhnogo taboru yak nepracezdatnij invalid U comu tabori zamist imeni ya mav nashitij znak SKK 46 de bukvi KK ukazuvali na cej tip taboriv Otec Oleksandr Ilnickij reabilitovanij 7 serpnya 1990 r 2 Politichni poglyadired Oleksandr Ilnickij buv madyaronom vistupav za kulturnij ekonomichnij ta politichnij soyuz rusiniv z ugorcyami Vin buv kategorichno proti idej pro vhodzhennya Zakarpattya do skladu Chehoslovachchini chi bud yakoyi derzhavi okrim Ugorshini 4 5 Vistupav proti nadannya avtonomiyi krayu v skladi Ugorskogo korolivstva 6 Rusinov treba peredovsem osvoboditi ot vseh ostatkov iz chuzhiny zanesennyh protyagom dvoh desyatilet kulturnyh napryamov toest iz rusina treba perezhe zrobiti rusina chto by potom dushevno priobrazovati ego v nositelya ugorskoj idei chto by nauchiti ego kooperovati z madyarskim narodom chto by umiv ne lish zhiti ale esli treba i umerti za tysyailitnyu svyatostefansku otchiznu 7 Postijno piddavav kritici diyalnist ukrayinofiliv zokrema Avgustina Voloshina ta progoloshennya Karpatskoyi Ukrayini Vorozhe stavivsya do usogo ukrayinskogo Karpatska territoriya ne mae nich obshogo s Ukrainoyu tut vse rusiny zhili i zhivut kotryh s velikorossami i ukraincyami tolko slavyanskoe proishozhdenie vyazhe no kotoryh otdelyae ot nih v temperamenti v religijnyh i narodnyh obychayah v tradiciyah a osoblivo v voprose spolnoj sudby silna stina nepokolebima stina tysyacholetnoj madyarsko ruskoj istorii 8 Pismennicka spadshina 2 red Proshalnoe slovo k Velikoluchanskim virnikam Ungvar 1917 Mozhet li byti rozumnyj chelovik bezbozhnikom Uzhgorod 1938 Pamyatnaya kniga po yuvilejnomu rimskomu palomnichestvu Podkarpatskih rusinov sv goda 1925 Uzhgorod 1925 Chto daet kommunizm rusinam na Podkarpatyu Uzhgorod 1927 Vse dlya bolshoj slavy Hrista Carya tri kazki Uzhgorod 1929 Nachto spovidatisya Uzhgorod 1929 Yak zyskati yuvilejnyj otpust Uzhgorod 1934 1935 Banga B Velika obitnicya sv Serca Isusa Perevod z madyarskogo Uzhgorod 1926 Yaku pravdu mayut adventisty subbotniki Uzhgorod 1932 Gde sut mertvi Uzhgorod 1933 Bozha garfa Uzhgorod 1933 Statut Missijnogo Soyuza Duhnovicha Uzhgorod 1938 Div takozhred MadyaroniPrimitkired Kovner Pam yat antiukrayinskogo teroru IV Arhiv originalu za 25 veresnya 2017 Procitovano 25 veresnya 2017 a b v g d IlnickijOleksandr Sajt Mukachivskoyi Greko Katolickoyi yeparhiyi 15 sichnya 2007 Uzhgorod u 1938 1944 rokah i jogo kerivniki Arhiv originalu za 19 kvitnya 2018 Procitovano 25 veresnya 2017 Ilnickij A Kartiny o russko madyarskom bratstve Zemledelskijkalendar na god 1939 Sostavil M Demko Uzhgorod 1938 S 40 42 Tayemne staye yavnim Dokumenti pro antinarodnu diyalnist cerkovnikivna Zakarpatti v period okupaciyi skladachi A Gajdosh V Misyura Uzhgorod 1961 S 138 140 Baran O Problema zakarpatskoyi avtonomyyi v Ugorshini 1939 1941 rr Zakarpattya pid Ugorshinoyu 1938 1944 Red V Markus V Hudanich Nyu Jork Chikago Uzhgorod 1999 S 54 Lukovich A Predsedatel Podkapatskogo Obshestva nauk o celyah obshestva Narodna shkola Rok vyd IV Ch 5 Yanuar 1943 S 123 Ilnickij A Pravosudie istorii Missijnyj kalendar na rok 1940 sost A Ilnnickij Ungvar 1939 S 40Dzherelared Oleksandr Pagirya Likvidaciya Greko Katolickoyi Cerkvi na Zakarpatti u 1945 1949 rr Arhivovano 17 listopada 2016 u Wayback Machine Muzej Teritoriya teroru Posilannyared Ilnickij Oleksandr Arhivovano 13 sichnya 2014 u Wayback Machine Sajt Mukachivskoyi Greko Katolickoyi yeparhiyi 15 sichnya 2007 Protoiyerej Oleksandr Ilnickij 1889 1947 Arhivovano 21 listopada 2015 u Wayback Machine ros NASTOYaTELI PARAFIYi Otrimano z https uk wikipedia org wiki Ilnickij Oleksandr Yulijovich