Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Огюст Фредерік Луї де Мармон фр Auguste Frédéric Louis Viesse de Marmont 20 липня 1774 3 березня 1852 французький аристо

Огюст де Мармон

Огюст де Мармон

Огюст Фредерік Луї де Мармон (фр. Auguste-Frédéric-Louis Viesse de Marmont, 20 липня 1774 — 3 березня 1852) — французький аристократ, політичний та військовий діяч часів Першої республіки, Першої імперії та Реставрації, Маршал Франції.

Огюст Фредерік Луї де Мармон
фр. Auguste-Frédéric-Louis Viesse de Marmont
image
Народився20 липня 1774(1774-07-20)
Шатійон-сюр-Сен
Помер3 березня 1852(1852-03-03) (77 років)
Венеція
ПохованняШатійон-сюр-Сен
Країнаimage Франція
Діяльністьполітик, військовий очільник
Знання мовфранцузька[1][2]
УчасникРеволюційні війни і Наполеонівські війни
ЧленствоФранцузька академія наук
Титулгерцог
Посадаd і пер Франції[d]
Військове званняМаршал Франції
Конфесіякатолицтво
БатькоНіколя Вієсс де Мармон
МатиКлотільда Шапрон
У шлюбі зЕнн Марі Перрего
Нагороди
image
Герб

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Огюст Фредерік Луї де Мармон

Життєпис

На службі Республіки

Походив з аристократичної бургундської родини. Син Ніколя Вієсса де Мармона, капітана Еноського полку. Дитинство провів у рідному маєтку, де й здобув початкову освіту. Після цього вступив до коледжу Шатійон. Згодом Мармон вирішив обрати військову кар'єру, чому посприяв його батько. У 1789 році отримує патент лейтенанта міліції Шартрського батальйону. Водночас продовжив навчання у Діжоні.

У 1792 році закінчив артилерійське училище у Шалоні, де потоваришував з Мішелєм Дюроком. У вересні того ж року призначений до 1-го артилерійського полку, що стояв у Меці. У 1793 році призначений до Альпійської армії, якою командував генерал Франсуа Келлерман. Останній незабаром спрямував Мармона на підтримку військ, що облягали Тулон. Тут Огюст де Мармон познайомився з Наполеоном Бонапартом. Після падіння Тулона Мармону присвоюють звання капітана.

Після падіння Робесп'єра у 1794 році Бонапарта разом з його друзями Мармоном та Жюно відстороняють від військових посад, підозрюючи у прихильності до якобинців. Деякий час Огюст вимушений був вештатися Парижем майже без грошей. Зрештою у 1795 році він отримує призначення до Рейнської армії. У 1796 році відкликається до Парижа, де стає ад'ютантом Бонапарта.

Того ж року разом з Наполеоном був в Італійській кампанії. Мармон відзначився у битві під Лоді, за що отримав меч честі. Згодом послідовно служить начальником штабу Серюрьє та командувачем артилерії Ожеро. Брав участь у битвах при Лонао і Кастільйоне. В нагороду за свою звитягу отримав доручення від Бонапарта супроводжувати трофеї до Парижа. Повернувшись до Італії, Мармон бере участь у битві під Арколе. Наприкінці року отримує доручення укласти договір з Венеційською республікою проти Австрії.

У 1797 році Мармон відзначився у битві при Ріволі та взятті Мантуї, вслід за цим переводиться до складу армії генерала Перрена. Після перемоги над папськими військами Мармона призначають відповідальним за укладання миру з папою римським Пієм VI, але Огюст захворів і не зміг виконати завдання. Після одужання вів перемовини з ерцгерцогом Карлом Габсбургом в Леобені, де укладається перемир'я. Після цього у складі військ під головуванням Луї Бараге д'Ільє допомагає придушувати заворушення у Венеції, в результаті чого Венеційську республіку було ліквідовано. Згодом бере участь у створенні Цизальпійської республіки.

У 1798 році був у складі військ Бонапарта, що вирушили з Тулону до Єгипту. Тоді ж сприяв захопленню Мальти та поваленню влади Мальтійського ордену. За це отримав звання бригадного генерала. В подальшому звитяжив при захоплені Олександрії, Каїра, у битві біля Пірамід. Незабаром призначається відповідальним на канал між Олександрією та Нілом. Захищав Олександрію від англійців. Сприяв відплиттю Бонапарта з Єгипту до Франції.

Консулат та Імперія

Мармон брав участь у підготовці заколоту 18 брюмера (9 листопада 1799 року). Під час захоплення влади Бонапартом відповідав за порядок у Парижі. Під час Консульства займав посаду державного радника військової ради, потім командував артилерією армії, що базувалася у Діжоні.

У 1800 році провів артилерію через перевал Сен-Бернар, з'єднавшись з армією Бонапарта, що діяла в Італії. Звитяжив при захопленні Мілана, у битві під Маренго, за що отримав звання дивізійного генерала. Повернувшись до Франції, у 1801 році відповідав за законопроєкт про створення ордена Почесного легіону, керівництво виборчою радою департаменту Кот-д'Ор. Того ж року призначається інспектором артилерії.

У 1803 році відповідав за артилерію Булонського табору. У 1804 році призначений командувачем Голландської армії. Після оголошення Бонапарта імператором Мармон був розчарований тим, що не отримав звання маршала. Втім, стає кавалером Імперії. Водночас отримує наказ готуватися до висадки в Англії. Для цього організує роботи в Остенде. В цей час почалася війна Франції з Австрією та Росією. Мармон отримав наказ маршем рушити на з'єднання з Наполеоном I, яке відбулося у Майнці. Разом з імператором Мармон вступає до Відня. Але згодом дістає наказ забезпечувати тили французької армії в Штирії і Каринтії. Мармон не брав участі у битві під Аустерліцем. Водночас за наказом Наполеона захопив область Фріуль, яку було приєднано до Італійського королівства.

У 1806 році зайняв Далмацію, згодом отримавши посаду генерал-губернатора. Вслід за цим взяв в облогу Рагузу (Дубровник). Після падіння міста вів виснажливу боротьбу проти чорногорців. Тоді ж за наказом Наполеона Бонапарта став розробляти план вторгнення до Балкан, що на той час належали Османській імперії. У 1808 році отримує титул герцога Рагузького.

Під час військової кампанії 1808 року воював на півночі Далмації, у Крайні, де неподалік від Любляни отримав поранення. Згодом біля Граца приєднався до імператора, проте у битві під Ваграмом участі не брав. 11 липня, переслідуючи австрійську армію, вступив з нею у бій біля Цнайма, де спочатку зазнав втрат, але зрештою змусив австрійського командувача ерцгерцога Карла відступити і почати перемовини. За це Мармону присвоєно звання маршала.

У 1809 році він повертається до Парижа. Втім того ж року отримує посаду генерал-губернатора Ілірії. Тут проводив реформи у дусі французьких, зокрема впроваджено цивільний кодекс, нові кадастри, проведено реформу освіти. У 1811 році на деякий час повертається до Франції, але знову отримує призначення — цього разу командувачем армії в Португалії. По приїзді на місце Мармон вирішує відступити з Португалії, залишивши Лісабон, в напрямку до м. Саламанки. Водночас вступив у конфлікт з королем Жозефом I щодо стратегії військових дій. Протягом 1811—1812 років Мармон переважно маневрував, намагаючись не допустити просування англо-португальського війська на північну та центральну частини Іспанії. Зрештою 22 липня 1812 року відбувається вирішальна битва під Саламанкою, під час якої був тяжко поранений і зміг запобігти поразці французькій армії. Пораненого Мармона було відправлено до Байонни.

Деякий час тривало розслідування щодо дій Мармона в Іспанії. Побачившись у Парижі з Наполеоном I, після втечі того з Росії, Мармон марно намагався переконати імператора у своїй невинуватості. Відтак відійшов від справ, став займатися розбудовою маєтностей. Але 20 березня 1813 році отримав командування 6-м корпусом. На його чолі звитяжив у битвах під Люценом та Бауценом, захопив Дрезден. Після цього разом зі своїм корпусом йде у підпорядкування армії на чолі із маршалом Неєм. 26 серпня бере участь у битві під Дрезденом, завдяки його розпорядливості та хоробрості французи здобувають перемогу. Зрештою добре себе проявив у битві народів під Лейпцигом. Завдяки діям Мармона французька армія уникла цілковитого розгрому. Вслід за цим він відступив до Майнца. Потім брав участь у битві під Ханау, де також вдало протидіяв союзникам, але зрештою вимушений був відступати за Рейн.

В Майнці Мармон стикнувся з епідемією тифу, яку не зміг повністю приборкати. Водночас повинен був захищати переправи через Рейн. Втім, Мамон вимушений був поступитися більш численним пруським, австрійським та російським військам. Зрештою він почав відступ через Кайзерслаутерн, Саарбрюкен, Верден, Вітрі. Тут з'єднався з Наполеоном I, під головуванням якого брав участь у перемогах при Сен-Дізьє та Брієнні. Після поразки французів при Ла-Ротьєра Мармон відступив до Дамп'єра. Згодом знову з'єднується з імператором, де сприяє перемозі при Шампобере та Вошані. Вслід за цим Мармон залишається у Вертю, захищаючи фланги. Згодом разом з маршалом Мортьє успішно захищає міста Суасон та Комп'єн від пруської армії. Хоробро б'ється при Краоні та Лані, але зазнає поразки при Аті-су-Лан. Втім з новими частинами бере участь у перемозі французів під Реймсом. Але зазнав тяжкої поразки при Фер-Шампенуазі, після чого відступає до Парижа, де з'єднується з маршалом Мортьє та Жозефом Бонапартом. Фактично вони разом керують обороною Парижа. Втім, Жозеф залишає столицю, передаючи командування Мармону. Останній деякий час чинив опір, домігшися перемир'я. В цей час Мармон переїздить до самого Парижа, де голова муніципалітету Парижа й Талейран переконали його капітулювати перед союзниками. Це відбулося 5 квітня 1814 року. Свої війська Мармон відводить до Нормандії. Ці дії сприяли поваленню й зреченню Наполеона Бонапарта.

На службі у Бурбонів

3 червня того ж року Мармон супроводжував Людовика XVIII при вступі до Парижа, а вже 4 червня стає пером Франції. З цього моменту стає найближчим радником короля. Під час Ста днів Наполеона спочатку намагався протидіяти йому, але, зрозумівши всю марність цього, разом з Людовиком XVIII втік до Гента.

Після другої реставрації Бурбонів Мармон отримує звання генерал-майора королівської гвардії. У 1817 році придушив заворушення у Ліоні. У подальші роки займався покращенням свого майнового стану, який погіршився після розлучення з дружиною. У 1820 році попередив змову проти короля, того ж року стає лицарем ордена Святого Духа. У 1826 році представляв короля на коронації імператора Миколи I. З цієї нагоди був нагороджений орденом Андрія Первозванного. У 1830 році намагався отримати призначення командувачем експедиції до Алжиру, проте король Карл X відмовив йому в цьому.

В екзилі

Під час Липневої революції отримує посаду генерал-губернатора Парижа, намагається придушити повстанців. Зрештою він був розбитий. Водночас йому доручається командування королівською гвардією. Після зречення Карла X Мармон сприяв проголошенню герцога Бордоського королем Генріхом V. Втім, це не підтримала армія. Мармон виявився не здатний зберегти владу Бурбонів у Франції. У підсумку разом з королівською родиною втік до Великої Британії. Проте тут Мармон не зміг довго жити через брак коштів, тому перебрався до Амстердама.

Незабаром переїхав до Відня. Потім подорожував Угорщиною у 1832 році, Швейцарією та Італією у 1833 році, Єгиптом, Османською імперією і Персією у 1834—1835 роках. У 1835 році повернувся до Італії, а у 1836 році оселився у Відні. У 1841 і 1842 роках намагався повернутися до Франції, проте марно. Помер 3 березня 1852 року у Венеції.

Творчість

  • «Мемуари маршала Мармона, герцога Рагузького», 1841 рік.
  • «Сутність військових тверджень»
  • «Подорож до Угорщини», 1837 рік
  • «Подорож до Сицилії», 1838 рік

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133

Джерела та література

Посилання

  • Мармон (Marmont) Огюст-Фредерік-Луї // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.297-298

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ogyust Frederik Luyi de Marmon fr Auguste Frederic Louis Viesse de Marmont 20 lipnya 1774 3 bereznya 1852 francuzkij aristokrat politichnij ta vijskovij diyach chasiv Pershoyi respubliki Pershoyi imperiyi ta Restavraciyi Marshal Franciyi Ogyust Frederik Luyi de Marmonfr Auguste Frederic Louis Viesse de MarmontNarodivsya20 lipnya 1774 1774 07 20 Shatijon syur SenPomer3 bereznya 1852 1852 03 03 77 rokiv VeneciyaPohovannyaShatijon syur SenKrayina FranciyaDiyalnistpolitik vijskovij ochilnikZnannya movfrancuzka 1 2 UchasnikRevolyucijni vijni i Napoleonivski vijniChlenstvoFrancuzka akademiya naukTitulgercogPosadad i per Franciyi d Vijskove zvannyaMarshal FranciyiKonfesiyakatolictvoBatkoNikolya Viyess de MarmonMatiKlotilda ShapronU shlyubi zEnn Mari PerregoNagorodiMarshal Imperiyi d 1809 marshal Franciyi imena naneseni na Triumfalnu arkuGerb Mediafajli u Vikishovishi Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ogyust Frederik Luyi de MarmonZhittyepisNa sluzhbi Respubliki Pohodiv z aristokratichnoyi burgundskoyi rodini Sin Nikolya Viyessa de Marmona kapitana Enoskogo polku Ditinstvo proviv u ridnomu mayetku de j zdobuv pochatkovu osvitu Pislya cogo vstupiv do koledzhu Shatijon Zgodom Marmon virishiv obrati vijskovu kar yeru chomu pospriyav jogo batko U 1789 roci otrimuye patent lejtenanta miliciyi Shartrskogo bataljonu Vodnochas prodovzhiv navchannya u Dizhoni U 1792 roci zakinchiv artilerijske uchilishe u Shaloni de potovarishuvav z Mishelyem Dyurokom U veresni togo zh roku priznachenij do 1 go artilerijskogo polku sho stoyav u Meci U 1793 roci priznachenij do Alpijskoyi armiyi yakoyu komanduvav general Fransua Kellerman Ostannij nezabarom spryamuvav Marmona na pidtrimku vijsk sho oblyagali Tulon Tut Ogyust de Marmon poznajomivsya z Napoleonom Bonapartom Pislya padinnya Tulona Marmonu prisvoyuyut zvannya kapitana Pislya padinnya Robesp yera u 1794 roci Bonaparta razom z jogo druzyami Marmonom ta Zhyuno vidstoronyayut vid vijskovih posad pidozryuyuchi u prihilnosti do yakobinciv Deyakij chas Ogyust vimushenij buv veshtatisya Parizhem majzhe bez groshej Zreshtoyu u 1795 roci vin otrimuye priznachennya do Rejnskoyi armiyi U 1796 roci vidklikayetsya do Parizha de staye ad yutantom Bonaparta Togo zh roku razom z Napoleonom buv v Italijskij kampaniyi Marmon vidznachivsya u bitvi pid Lodi za sho otrimav mech chesti Zgodom poslidovno sluzhit nachalnikom shtabu Seryurye ta komanduvachem artileriyi Ozhero Brav uchast u bitvah pri Lonao i Kastiljone V nagorodu za svoyu zvityagu otrimav doruchennya vid Bonaparta suprovodzhuvati trofeyi do Parizha Povernuvshis do Italiyi Marmon bere uchast u bitvi pid Arkole Naprikinci roku otrimuye doruchennya uklasti dogovir z Venecijskoyu respublikoyu proti Avstriyi U 1797 roci Marmon vidznachivsya u bitvi pri Rivoli ta vzyatti Mantuyi vslid za cim perevoditsya do skladu armiyi generala Perrena Pislya peremogi nad papskimi vijskami Marmona priznachayut vidpovidalnim za ukladannya miru z papoyu rimskim Piyem VI ale Ogyust zahvoriv i ne zmig vikonati zavdannya Pislya oduzhannya viv peremovini z ercgercogom Karlom Gabsburgom v Leobeni de ukladayetsya peremir ya Pislya cogo u skladi vijsk pid golovuvannyam Luyi Barage d Ilye dopomagaye pridushuvati zavorushennya u Veneciyi v rezultati chogo Venecijsku respubliku bulo likvidovano Zgodom bere uchast u stvorenni Cizalpijskoyi respubliki U 1798 roci buv u skladi vijsk Bonaparta sho virushili z Tulonu do Yegiptu Todi zh spriyav zahoplennyu Malti ta povalennyu vladi Maltijskogo ordenu Za ce otrimav zvannya brigadnogo generala V podalshomu zvityazhiv pri zahopleni Oleksandriyi Kayira u bitvi bilya Piramid Nezabarom priznachayetsya vidpovidalnim na kanal mizh Oleksandriyeyu ta Nilom Zahishav Oleksandriyu vid anglijciv Spriyav vidplittyu Bonaparta z Yegiptu do Franciyi Konsulat ta Imperiya Marmon brav uchast u pidgotovci zakolotu 18 bryumera 9 listopada 1799 roku Pid chas zahoplennya vladi Bonapartom vidpovidav za poryadok u Parizhi Pid chas Konsulstva zajmav posadu derzhavnogo radnika vijskovoyi radi potim komanduvav artileriyeyu armiyi sho bazuvalasya u Dizhoni U 1800 roci proviv artileriyu cherez pereval Sen Bernar z yednavshis z armiyeyu Bonaparta sho diyala v Italiyi Zvityazhiv pri zahoplenni Milana u bitvi pid Marengo za sho otrimav zvannya divizijnogo generala Povernuvshis do Franciyi u 1801 roci vidpovidav za zakonoproyekt pro stvorennya ordena Pochesnogo legionu kerivnictvo viborchoyu radoyu departamentu Kot d Or Togo zh roku priznachayetsya inspektorom artileriyi U 1803 roci vidpovidav za artileriyu Bulonskogo taboru U 1804 roci priznachenij komanduvachem Gollandskoyi armiyi Pislya ogoloshennya Bonaparta imperatorom Marmon buv rozcharovanij tim sho ne otrimav zvannya marshala Vtim staye kavalerom Imperiyi Vodnochas otrimuye nakaz gotuvatisya do visadki v Angliyi Dlya cogo organizuye roboti v Ostende V cej chas pochalasya vijna Franciyi z Avstriyeyu ta Rosiyeyu Marmon otrimav nakaz marshem rushiti na z yednannya z Napoleonom I yake vidbulosya u Majnci Razom z imperatorom Marmon vstupaye do Vidnya Ale zgodom distaye nakaz zabezpechuvati tili francuzkoyi armiyi v Shtiriyi i Karintiyi Marmon ne brav uchasti u bitvi pid Austerlicem Vodnochas za nakazom Napoleona zahopiv oblast Friul yaku bulo priyednano do Italijskogo korolivstva U 1806 roci zajnyav Dalmaciyu zgodom otrimavshi posadu general gubernatora Vslid za cim vzyav v oblogu Raguzu Dubrovnik Pislya padinnya mista viv visnazhlivu borotbu proti chornogorciv Todi zh za nakazom Napoleona Bonaparta stav rozroblyati plan vtorgnennya do Balkan sho na toj chas nalezhali Osmanskij imperiyi U 1808 roci otrimuye titul gercoga Raguzkogo Pid chas vijskovoyi kampaniyi 1808 roku voyuvav na pivnochi Dalmaciyi u Krajni de nepodalik vid Lyublyani otrimav poranennya Zgodom bilya Graca priyednavsya do imperatora prote u bitvi pid Vagramom uchasti ne brav 11 lipnya peresliduyuchi avstrijsku armiyu vstupiv z neyu u bij bilya Cnajma de spochatku zaznav vtrat ale zreshtoyu zmusiv avstrijskogo komanduvacha ercgercoga Karla vidstupiti i pochati peremovini Za ce Marmonu prisvoyeno zvannya marshala U 1809 roci vin povertayetsya do Parizha Vtim togo zh roku otrimuye posadu general gubernatora Iliriyi Tut provodiv reformi u dusi francuzkih zokrema vprovadzheno civilnij kodeks novi kadastri provedeno reformu osviti U 1811 roci na deyakij chas povertayetsya do Franciyi ale znovu otrimuye priznachennya cogo razu komanduvachem armiyi v Portugaliyi Po priyizdi na misce Marmon virishuye vidstupiti z Portugaliyi zalishivshi Lisabon v napryamku do m Salamanki Vodnochas vstupiv u konflikt z korolem Zhozefom I shodo strategiyi vijskovih dij Protyagom 1811 1812 rokiv Marmon perevazhno manevruvav namagayuchis ne dopustiti prosuvannya anglo portugalskogo vijska na pivnichnu ta centralnu chastini Ispaniyi Zreshtoyu 22 lipnya 1812 roku vidbuvayetsya virishalna bitva pid Salamankoyu pid chas yakoyi buv tyazhko poranenij i zmig zapobigti porazci francuzkij armiyi Poranenogo Marmona bulo vidpravleno do Bajonni Deyakij chas trivalo rozsliduvannya shodo dij Marmona v Ispaniyi Pobachivshis u Parizhi z Napoleonom I pislya vtechi togo z Rosiyi Marmon marno namagavsya perekonati imperatora u svoyij nevinuvatosti Vidtak vidijshov vid sprav stav zajmatisya rozbudovoyu mayetnostej Ale 20 bereznya 1813 roci otrimav komanduvannya 6 m korpusom Na jogo choli zvityazhiv u bitvah pid Lyucenom ta Baucenom zahopiv Drezden Pislya cogo razom zi svoyim korpusom jde u pidporyadkuvannya armiyi na choli iz marshalom Neyem 26 serpnya bere uchast u bitvi pid Drezdenom zavdyaki jogo rozporyadlivosti ta horobrosti francuzi zdobuvayut peremogu Zreshtoyu dobre sebe proyaviv u bitvi narodiv pid Lejpcigom Zavdyaki diyam Marmona francuzka armiya unikla cilkovitogo rozgromu Vslid za cim vin vidstupiv do Majnca Potim brav uchast u bitvi pid Hanau de takozh vdalo protidiyav soyuznikam ale zreshtoyu vimushenij buv vidstupati za Rejn V Majnci Marmon stiknuvsya z epidemiyeyu tifu yaku ne zmig povnistyu priborkati Vodnochas povinen buv zahishati perepravi cherez Rejn Vtim Mamon vimushenij buv postupitisya bilsh chislennim pruskim avstrijskim ta rosijskim vijskam Zreshtoyu vin pochav vidstup cherez Kajzerslautern Saarbryuken Verden Vitri Tut z yednavsya z Napoleonom I pid golovuvannyam yakogo brav uchast u peremogah pri Sen Dizye ta Briyenni Pislya porazki francuziv pri La Rotyera Marmon vidstupiv do Damp yera Zgodom znovu z yednuyetsya z imperatorom de spriyaye peremozi pri Shampobere ta Voshani Vslid za cim Marmon zalishayetsya u Vertyu zahishayuchi flangi Zgodom razom z marshalom Mortye uspishno zahishaye mista Suason ta Komp yen vid pruskoyi armiyi Horobro b yetsya pri Kraoni ta Lani ale zaznaye porazki pri Ati su Lan Vtim z novimi chastinami bere uchast u peremozi francuziv pid Rejmsom Ale zaznav tyazhkoyi porazki pri Fer Shampenuazi pislya chogo vidstupaye do Parizha de z yednuyetsya z marshalom Mortye ta Zhozefom Bonapartom Faktichno voni razom keruyut oboronoyu Parizha Vtim Zhozef zalishaye stolicyu peredayuchi komanduvannya Marmonu Ostannij deyakij chas chiniv opir domigshisya peremir ya V cej chas Marmon pereyizdit do samogo Parizha de golova municipalitetu Parizha j Talejran perekonali jogo kapitulyuvati pered soyuznikami Ce vidbulosya 5 kvitnya 1814 roku Svoyi vijska Marmon vidvodit do Normandiyi Ci diyi spriyali povalennyu j zrechennyu Napoleona Bonaparta Na sluzhbi u Burboniv 3 chervnya togo zh roku Marmon suprovodzhuvav Lyudovika XVIII pri vstupi do Parizha a vzhe 4 chervnya staye perom Franciyi Z cogo momentu staye najblizhchim radnikom korolya Pid chas Sta dniv Napoleona spochatku namagavsya protidiyati jomu ale zrozumivshi vsyu marnist cogo razom z Lyudovikom XVIII vtik do Genta Pislya drugoyi restavraciyi Burboniv Marmon otrimuye zvannya general majora korolivskoyi gvardiyi U 1817 roci pridushiv zavorushennya u Lioni U podalshi roki zajmavsya pokrashennyam svogo majnovogo stanu yakij pogirshivsya pislya rozluchennya z druzhinoyu U 1820 roci poperediv zmovu proti korolya togo zh roku staye licarem ordena Svyatogo Duha U 1826 roci predstavlyav korolya na koronaciyi imperatora Mikoli I Z ciyeyi nagodi buv nagorodzhenij ordenom Andriya Pervozvannogo U 1830 roci namagavsya otrimati priznachennya komanduvachem ekspediciyi do Alzhiru prote korol Karl X vidmoviv jomu v comu V ekzili Pid chas Lipnevoyi revolyuciyi otrimuye posadu general gubernatora Parizha namagayetsya pridushiti povstanciv Zreshtoyu vin buv rozbitij Vodnochas jomu doruchayetsya komanduvannya korolivskoyu gvardiyeyu Pislya zrechennya Karla X Marmon spriyav progoloshennyu gercoga Bordoskogo korolem Genrihom V Vtim ce ne pidtrimala armiya Marmon viyavivsya ne zdatnij zberegti vladu Burboniv u Franciyi U pidsumku razom z korolivskoyu rodinoyu vtik do Velikoyi Britaniyi Prote tut Marmon ne zmig dovgo zhiti cherez brak koshtiv tomu perebravsya do Amsterdama Nezabarom pereyihav do Vidnya Potim podorozhuvav Ugorshinoyu u 1832 roci Shvejcariyeyu ta Italiyeyu u 1833 roci Yegiptom Osmanskoyu imperiyeyu i Persiyeyu u 1834 1835 rokah U 1835 roci povernuvsya do Italiyi a u 1836 roci oselivsya u Vidni U 1841 i 1842 rokah namagavsya povernutisya do Franciyi prote marno Pomer 3 bereznya 1852 roku u Veneciyi Tvorchist Memuari marshala Marmona gercoga Raguzkogo 1841 rik Sutnist vijskovih tverdzhen Podorozh do Ugorshini 1837 rik Podorozh do Siciliyi 1838 rikPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133Dzherela ta literaturaM M Varvarcev Marmon Marmont Ogyust Frederik Luyi Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 529 ISBN 978 966 00 1028 1 Alphonse De Beauchamp Histoire des campagnes de 1814 et 1815 ed University of Michigan Library 2009 reed 570p PosilannyaMarmon Marmont Ogyust Frederik Luyi Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 297 298

Дата публікації:
Топ