Підбі рці англ Pidbirtsi пол Podborce село у Львівській міській громаді Львівській області підпорядковане Львівській міс

Підбі́рці (англ. Pidbirtsi, пол. Podborce ) — село у Львівській міській громаді, Львівській області, підпорядковане Львівській міській раді та входить до складу Личаківського району м. Львова, Львівського району, Львівської області. Населення становить 2843 особи. Входить до складу Лисиничівського старостинського округу.

село Підбірці

Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Львівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46060250170020732
Облікова картка	Підбірці
Основні дані
Населення	2843
Площа	1,81 км²
Густота населення	1570,72 осіб/км²
Поштовий індекс	81127
Телефонний код	+380 32
Географічні дані
Географічні координати	49°50′37″ пн. ш. 24°8′59″ сх. д. / 49.84361° пн. ш. 24.14972° сх. д. / 49.84361; 24.14972
Середня висота над рівнем моря	260 м
Водойми	Полтва
Відстань до обласного центру	7 км
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Львів-Підзамче
Відстань до залізничної станції	7 км


Місцева влада
Адреса ради	79000, Львівська обл., Львівський район, м. Львів, пл. Ринок, 1
Карта
Підбірці
Підбірці
Мапа

Підбірці у Вікісховищі

Географія

Поселення є витягнутої форми і знаходиться на підвищенні, яке нахилене на північ, до долини річки Полтви. Висота цього підвищення в межах 260—280 м над рівнем моря. Фактично це північні схили Розточчя. Адже місцеві води стікають до Балтійського моря.

Село розташовується на відстані 7 км від обласного центру. Повз село проходить автошлях державного значення М06 Київ—Чоп, та М09 Тернопіль—Рава-Руська. Через Підбірці проходить старий торговельний шлях, що його в часи шляхетської Польщі називали Глинянським трактом, який провадив до містечка Глиняни (центр Глинянської МОТГ, Львівського, району, Львівської області).

Найближчі сусідні села знаходяться за 2-3 км: Лисиничі, Кам'янопіль, Сороки-Львівські, Муроване, Винники, Миклашів та Ямпіль.

Опис

Назва села вказує на те, що поселення виникло «під бором». Бором у всіх слов'янських мовах називається сосновий ліс. На жаль слідів лісу в межах поселення на даний час не залишилося.

Протягом ХІІ—ХІІІ століть, ще до перших відомостей про Львів, в околицях його було значне заселення городищ і селищ. До численних знахідок з перших століть по Христі належать римські монети в багатьох оселях, що є доказом зв'язків між слов'янським світом і Римською імперією.

Найстаріші писані згадки про Підбірці походять із львівських актів, що їх подає «Географічний словник королівства польського». Ще покійний місцевий парох о. декан Пилипець Петро під час посвячення нової мурованої церкви в 1943 твердив, що Підбірці існували вже за 300 років до заснування Львова. На це вказували знахідки, що їх видобуто при копанні фундаментів під будову церкви. Тоді відкопано поховання, що походили з різних часів, у трьох шарах зрушуваної землі.

Давні місцеві географічні назви: місцевість «Могильниця», гора «Теремчинсько» (між Підбірцями та Кам'янополем), лука «Бубновиця».

Між Підбірцями і Лисиничами колись існував ставок Мердерів, який належав до території села. Його до 1787 року спустили і там же утворили спільне пасовище між селами. Цього року по периметру границь було насипано 65 копців.

Підбірці мають власну церкву, дитячий садок, загальноосвітню школу, медпункт, народний дім (колишній костел РКЦ), магазин, а також залізничну станцію на лінії Львів — Красне, яка розташовується з півночі. До села курсує міський комунальний маршрутний автобус № 61— с. Підбірці — с. Підрясне.

Археологічні розкопки

1977 року в селі проводились археологічні дослідження під проводом Дениса Козака. Вході яких було відкрито 350 м² шару землі і виявлено, крім жител періоду Київської Русі і ранньослов'янського часу, господарську споруду та вогнище, що належать до зубрицької культури племен Венедів.

Поселення розташоване на відстані 1 км на північ від сільської залізничної станції, в урочищі «На Пісках». Воно займає південну частину мисоподібного підвищення, розташованого серед широкої лугової долини. Площа поселення 100х100 м. Пам'ятка багатошарова — крім зубрицького поселення, тут є поселення бронзового, ранньозалізного, ранньослов'янського часу та періоду Київської Русі. Культурний шар знаходиться на глибині 0,2—0,3 м від сучасної поверхні і має потужність 0,3—0,4 м.

Житло має квадратну у плані форму (рис. 1) і орієнтоване стінками за сторонами світу. Стінки трохи нахилені донизу, долівка рівна, добре утрамбована. Розміри житла 3,8х4 м, висота земляних стінок 0,7 м. У північно-західному куті розташоване вогнище. Воно викладене каменем і має округлу форму діаметром 0,87 м. У долівці знаходилося вісім ямок від стовпів, розміщених по кутах і по середині протилежних стінок. Їх діаметр 0,2—0,3 м, глибина 0,25—0,3 м від рівня долівки. Заповнення житла складалося з темного гумусу з домішками вугликів, попелу та дрібних уламків глиняної обмазки. У заповненні виявлено значну кількість ліпної кераміки та два уламки гончарних посудин, характерних для Липицької культури.

Господарська споруда має прямокутну, із заокругленими кутами форму і орієнтована стінками за сторонами світу. Стінки вертикальні, дно рівне. Розміри споруди 3,2х2,6 м, висота земляних стінок 0,3 м. У заповненні споруди виявлено незначну кількість ліпного посуду, кістки тварин. Вогнище розташоване за межами об'єктів. Воно викладене камінням і має округлу форму діаметром 1,2 м. Під час зачистки вогнища знайдено кілька фрагментів ліпного посуду Пшеворської культури. У культурному шарі поселення зібрано ліпну кераміку. Більшість її має спеціально шорстковану поверхню темно-бурого кольору. Деякі посудини орнаментовані пальцевими вдавленнями, насічками по краю вінець, наліпним розчленованим валиком, нерегулярними врізними лініями. Кераміка представлена горщиками, мисками, кухликами та плоскими дисками. Основну кількість горщиків складають посудини середніх розмірів, стрункі, з ледь позначеною шийкою, округлими плечиками та заокругленою придонною частиною (тип 5).

Горщики інших форм (типи 1, 2, 4) представлені одиночними екземплярами (рис. 2). Так само одиничними є миски, кухлики та диски. Судячи з форм кераміки, позбавлених рис характерних для ранньоримського посуду, та наявності кількох горщиків з потовщеними слабопрофільованими вінцями, поселення можна віднести до середини І ст. н. е.


Рис. 1. Схема розкопаного житла Венедів	Рис. 2 Зразки розкопаної кераміки

Населення

На початку 1900-х років населення села становило більше 1000 мешканців, а дворів приблизно 170. До кінця 1930-х років мешканців було близько 1500, а господарств до 300. Але приріст населення змінила Друга світова війна «забравши» десятки селян.

Національний склад мешканців села за всю історію був різний. Село населяли: поляки, українці, євреї та інші меншини. Колись вважалось розподіляти людей за їхнім віросповіданням, от і випливають наступні дані відносно церковних книг:

Рік	1765	1832	1837	1857	1873	1881	1904	1912	1914	1936
Кількість вірних	390	400	482	500	681	746	672	674	750	819

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 2843 особи. Мовний склад села був таким:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська	2 836	99,75
російська	4	0,14
польська	2	0,07
циганська	1	0,04

Церква святого Миколая

Греко-католицька Церква святого Миколая розміщується на невеликому пагорбі в центрі села, який прилягає до головної сільської вулиці, названої на честь видатного уродженця цього села, галицького митрополита — Григорія Яхимовича. Будівництво велось із 1922 по 1943 роки. Належить до Винниківського Протопресвітеріату УГКЦ. На 28 серпня припадає свято Пречистої Діви Марії — день великого відпусту, і тоді раз у рік відслонювано образ Богоматері, який чудотворним способом відновився 130 років тому у хаті бідняка, що сам помер з голоду. Цей образ перенесено до церкви з хати Шедловського при участі митрополита С. Сембратовича та вірних з усіх довколишніх сіл.

Читальня «Просвіти» 1902—1939 рр

Поштовхом до створення читальні в селі Підбірці послужило просвітньо-економічне віче, яке відбулося 15 липня 1900 року за сприяння львівської філії «Просвіти» на обійсті Івана Дропи. У 1902 році читальня в селі була фактично створена. Відбулись загальні збори селян де були внесені загальні статути до намісництва, але реальної площі читальня ще не мала.

Влітку 1908 року в члени матірного товариства «Просвіта» з Підбірців вступили Степан Бойко та Григорій Зарицький. Другі загальні збори відбулись 20 червня 1909 року на яких було обрано голову читальні — Григорія Брезденя, який же відпустив частину своєї хати під читальню. Тоді членів вписалося 46, що зложили на розвиток читальні 18 корон, а отець Бернацький дарував аж 10 корон.

У 1911 році при читальні були створені аматорський гурток (для постановки вистав) і хор. У 1923 році гуртком керував син о. Пилипця, а хором — Т. Бачинський. На початку 1912 року відбулися збори читальні на яких виголосили фінансовий стан читальні, що становив 300 корон та ін. В цей час читальня мала 77 членів. Членські внески становили 2,4 корони на рік, майна читальня мала аж на 1567 корон. Передплачувала газету «Нове слово», отримувала «Діло» і «Свободу». В бібліотеці налічувалось близько 70 книг, а 1913 року кількість книг збільшилась до 417 одиниць.

9 червня 1925 року був оновлений керівний склад читальні: замість Г. Брезденя, А. Парубчака та М. Мельника до виділу були введені М. Брездень, І. Левицький та П. Кузьма. До Петра Кузьми було перевезене майно читальні. 20 січня 1926 року керівники читальні купили у сина М. Брезденя буд. площу за 1150 зол.

У липні 1927 року читальня мала таке майно: 4 лавки, шафу, 4 образи, вішалку, лампу, набір речей для вертепу та ін. Будинок читальні був огороджений парканом. За 1927 рік читальня організувала 3 концерти, 2 фестин, 3 вечорниц та ін. У 1935 році бібліотека читальні налічувала 448 книг.

У 1928 році при читальні існували 2 оркестри: мандоліновий і духовий (16 інструментів). Духовий оркестр вів колишній військовий капельмейстр Шмідт.

У 1936 році почали копати камінь для нової читальні, навіть вже склали проект, але будівництво поступово відкладалось і камінь в часи війни порозтягували. Головою читальні перед війною був о. Романчукевич. Читальня у 1939 році подарувала 3000 зол на завершення будівництва церкви.

За війни читальня завалилася, бо і до того не мала належного стану, причиною було те, що восени 1939 року радянська влада забрала під «клуб» польський «дім людови», що теж не дожив до наших днів.

Народний дім

Народний дім у селі Підбірці існував ще за часів Польщі. Польська громада мала «Дім людовий». Тому українська громада вирішила побудувати свій Народний дім; селяни своїми коштом і силами звели хату-читальню. У ній ставили вистави, багато років був духовий оркестр. Керував ним Дмитро Брездень.

Із приходом радянської влади хату-читальню закрили і будинок знесли. Клуб було перенесено в польський будинок, де він містився до 1964 року. Керував тоді просвітницькою роботою Петро Побережний. Споруда ця була в аварійному стані, тому згодом і її закрили. На жаль, до сьогодні новий Народний дім не збудований. Тільки у 1985 році тоді ще радгосп «Жовтневий» перебудував колишній костел на профспілковий клуб, який діє донині як Народний дім. Першим директором цього закладу культури був Л. Чорний. Він створив у 1989 році хоровий колектив «Воля».

З Підбірців родом відомий музикант духових інструментів М. Блощичак, який бере активну участь у майже всіх місцевих святкових заходах.

Бібліотека

У 1908 році в селі почала діяти хата-читальня «Просвіти», головою якої став Петро Брездень. При читальні діяла бібліотека. «Просвіта» працювала регулярно, що засвідчують звіти про проведені заходи.

1950 року, коли наступило відносне затишшя, село електрифікували і відкрили в ньому бібліотеку.

3 1952 року, майже 40 років, завідувала нею Ганна Несіймук. Бібліотечну естафету перейняла її онука Ліля Гінда, 2002 року — Оксана Сидор. У 2005 році книгозбірню перенесли на другий поверх будинку, де знаходиться Народний дім.

Хронологія в історичних періодах

1385—1569 рр. Королівство Польське (Королівство Яґеллонів)

1464 — Петро з Браниць, суддя, і Ян з Високого, підсудок, львівські землевласники, на підставі присуду королівських комісарів вирішують, що Абрамові Хохловському не вільно брати в Підбірцях ніякого мита.
1537 — Себастіян Браницький, єпископ кам'янецький і коронний референдар, визначає обов'язки королівських сіл Підбірці й Каменопіль супроти державця їх Казимира Гінки.
1565 — село відповідно люстрації, разом з Кам'янополем, дворами та садами, належало спочатку до статва Львівського і дано було на власність Лешнівському.
1578 — Управляє селами Дорота Гінка.
1585 — Володіє Підбірцями Яків Понентовський, каштелян берестейський.

1569—1772 рр. Річ Посполита

1603 — володіє Підбірцями Войтих Понентовський.
25 жовтня 1634 р. — король Владислав IV надає заслуженому Марцяну Моравцю, львівському підпоряднику, його дружині Зофії де Урбаніс та їхньому синові дозвіл на присвоєння сіл Кам'янополя та Підбірці які матимуть села на все життя.
1644 — Владислав IV іменує суддів для полагодження межових суперечок між королівськими добрами Кам'янополем, Підбірцями і Лисиничами, що були власністю львівських бенедиктинок.
1648, 1655 — при поході на Львів у селі побували війська Богдана Хмельницького.
1663 — Ян Казимир надає Томашеві Лужецькому, чоловікові Софії з Жевуських, першого подружжя Моравиці, доживоття в Кам'янополі й Підбірцях.
1689 — Ян III дозволяє Софії Жевуській, вдові по Томі Лужецькім, підкоморієві венденському, зректися доживоття на села Кам'янопіль і Підбірці на користь Яна Берендса, мечника новогрудського.
1694 — Ян III дозволяє полковникові Янові Берендсові, відступити доживоття Каменополя і Підбірців на користь Атаназія Мйончинського.
1711 — Август II дозволяє Атаназієві Мьончинському, надвірному підскарбникові, передати свої права на Кам'янопіль і Підбірці синові Петрові.
1748 — Август III дозволяє Антонові Яворському і Софії із Збояновських, подружжю, відступити право доживотного солтисівства Підборець на користь Венедикта Городецького й Катерини з Цісовських.
1763 — у селі збудовано велику дерев'яну церкву в стилі українського бароко з п'ятьма банями.
1769 — Станіслав Август надає Касперові Струмінському солтисівство в Підбірцях, у старостві кам'янопольськім.

1773—1918 рр. Королівство Галичини та Володимирії (під впливом Австрійської імперії, а потім Австро-Угорщини)

1787 — біля села спустили ставок Мердерів, який належав до території села, утворивши спільне пасовище із сусідніми Лисиничами. Цього ж року по периметру границь було насипано 65 копців.
1792 — в Підбірцях народився Григорій Яхимович, який став перемиським єпископом, а пізніше львівським митрополитом.
12 липня 1869 — повз села проклали 92-кілометрову залізницю Львів — Броди.
2 червня 1874 — зведена та відкрита сільська дерев'яна школа.
1900 — закриття в селі австрійської цегельні.
1908 — в селі почала діяти хата-читальня «Просвіти», головою якої став Петро Брездень.

1918—1919 рр. ЗУНР

23 грудня 1918 — бій УСС з більшовиками за Підбірці і Лисиничі.
16 квітня 1919 — бій і поразка УГА з польським військом за Підбірці і Лисиничі.

1919—1922 рр. УНР

1922—1938 — на місці дерев'яної церкви звели муровану церкву святого Миколая.

1922—1939 рр. Польська республіка

1925—1930 — за фінансової допомоги повітового староства поляки побудували костел, у 1935 — дзвіницю біля костелу.
1926 — збудовано дзвіницю біля старого дерев'яного храму.
1926 —засновано товариство «Просвіта».

о. , парох храму св. Миколая та голова читальні "Просвіта" в Підбірцях у 1931-1933 р.р.

1941—1944 рр. Німецька окупація

28-29 червня 1941 — прохід німецьких військ через село.
1943 — підпільна група підриває на залізниці німецький ешелон.
1943 — завершення будівництва і відкриття нової мурованої церкви.
20 липня 1944 року — до села вступили червоноармійці, по битві із німцями, яка відбулася у межах навколишніх сіл.

1945—1991 рр. СССР

1950 — повна електрифікація села. Відкрито першу бібліотеку.
1958 — на залізничній станції Підбірці споруджено вокзал, який 2007 року суттєво реконструйований.
1959 — село територіально приєднали до Пустомитівського району.
1966 — електрифіковано залізничну станцію.
1965 — відкриття і посвячення нового місця для цвинтаря в селі о. Володимиром Грудзіцьким.
1975 — була збудована нова середня школа на 350 місць.
1977 — археолог Козак Д. Н. проводить на території села розкопки, під час яких відкриває поселення Зубрівської культури що датує серединою І ст.
1985 — Радгосп «Жовтневий» перебудував колишній костел на профспілковий клуб, який діє донині як Народний дім.
1989 — Любомир Чорний засновує хоровий колектив «Воля».

Освіта

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

До 1826 року шкільного будинку в селі не було. Проте вже в 1827 році діти навчались в будинку священника (серед перших школярів було 5 хлопчиків і 2 дівчинки). В архівних документах 1832 року згадується школа-дяківка, у 1850 році тут працювала парафіяльна школа.

Основним документом, який засвідчує заснування школи в с. Підбірцях, є протокол, складений повітовим комісаром за дорученням Львівського пана старости, який очолював Шкільну Раду заміського округу. Цей документ був підписаний 6 грудня 1873 року і ухвалений Шкільною Радою 27 січня 1874 року.

Протокол був підписаний сільським війтом Франціском Мазуркевичем, громадськими радниками: Петром Бойком, Олексою Мостецьким, Іваном Пастернаком.

Громада виділяла на будівництво школи 240 злотих. Школа у Підбірцях повинна була бути філіальною з окремим вчителем.

Школу було збудовано та відкрито 2 червня 1874 року. Із архівних даних маємо відомості, що це був дерев'яний будинок, покритий соломою, складався із двох приміщень — класного, в якому стояло три лавки, та приміщення для проживання вчителя. Кількість дітей, які навчалися на той час, це 24 хлопчики і 3 дівчинки, всього в селі проживало 681 людина. Першим вчителем і водночас директором став Олександр Буркевич.

Із наступного документу, а саме рішення громадської управи в Підбірцях від 7 лютого 1891 року, дізнаємося, що Шкільна Рада заміського округу, який належав пану Леонарду Кручковському, прийняла постанову про створення на базі філіальної школи двохкласної школи, із двома окремими вчителями. Річна плата вчителів мала становити 210 злотих.

Цього разу протокол був підписаний сільським війтом Іваном Пастернаком і громадськими радниками: Петром Бойком, Петром Паробчаком, Василем Бойком, Йосипом Колосовським, Іваном Дульницьким.

Справа в тому, що в селі на той час проживало багато поляків, які не хотіли аби їхні діти навчалися разом з українськими. Часто виникали на національному ґрунті конфлікти. Аби уникнути цих сутичок, на базі філіальної школи утворили двохкласну школу. В одному класі вчилися українські діти, в іншому — польські, їх навчали різні вчителі.

До цього часу збереглися приміщення обох шкіл. Перша проіснувала дуже довго, в ній діти навчалися аж до 1975 року, потім це був місцевий побуткомбінат, до 2005 року — приміщення сільської пошти. Друга школа, яка була заснована у 1891 році, також збереглася, сьогодні це сільський фельдшерсько-акушерський пункт.

З 1911 року директором школи був С. О. Жачкевич.

Під час Другої світової війни школу було розділено на два приміщення. Стара школа залишилася місцем навчання українських дітей (Прилюдна Народна Школа, директор Жачкевич С. О., очолював школу до 1950 р.), а новозбудована (нині — це фельшерсько-акушерський пункт і крамниця) стала місцем навчання польських дітей.

У радянський період після Другої світової війни, коли дітей стало більше, виникла потреба у новому шкільному приміщенні. Тоді було прийнято рішення перетворити плебанію (будинок місцевого священника) у шкільне приміщення. З 1960 року там навчалося два класи. Воно було непристосованим до навчання, недостатньо світлим і тісним.

Школа була восьмирічною, тому більшість дітей після її закінчення продовжували навчання у львівських школах.

У різні часи директорами школи були Федевич Я. В., Мазухін О. В., Хомутник П. М., Баранський В. Й. (1952—1984 рр.)

У 1975 році була збудована нова середня школа на 350 місць. Відкриття школи відбулося 26 січня 1975 р. У нову школу прийшло 282 учні. 1 вересня 1975 р. у школі було вже 325 школярів.

Найбільша кількість учнів навчалась у 1998—1999 навчальному році — 532 учні.

Економіка

На м'ясопереробному підприємстві компанії «Барком» виробляються ковбасні вироби торгової марки «Родинна ковбаска». Щоденно на цьому підприємстві працює понад півтисячі осіб.

Залізнична станція Підбірці

Лінійна пасажирська залізнична станція Львівської залізниці, розташована з північно-західної сторони. Розташована на лінії Львів — Красне, між станціями Підзамче (7 км) та Борщовичі (10 км).

Дата відкриття станції наразі не встановлена, на момент відкриття залізниці (1869 рік) станції не існувало. На польській топографічній мапі 1925 року позначена як зупинна платформа. На мапах 1940-х років показана як станція.

Електрифіковано станцію 1966 року. На станції зупиняються лише приміські електропотяги.

Видатні постаті

Атаназій Валентій Мьончиньський (1639 — березень 1723) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої.
Блощичак Мирон (1962, с. Підбірці) — Заслужений артист України. Грає класику, фольк, джаз. Грає не лише на традиційних музичних інструментах а на різних саморобних, старих та невідомих іноземних інструментах.
Сокіл Василь Васильович — завідувач відділом в Інституті народознавства НАН України, доктор філологічних наук, професор.
Гарасевич Михайло Григорович(* 23 травня 1763, — + 29 квітня 1836, Львів) — український історик і церковний діяч, один із перших представників українського національного відродження в Галичині. Доктор богослов'я (1789).
Кучабський Володимир (12.03.1901 — †09.06.1945) — греко-католицький священик, катехит, науковець, письменник, редактор католицької преси.
Козак Денис Никодимович (2 квітня 1944, Кречовичі Польща) — видатний український археолог. Дослідник Волині І тис. н. е. Доктор історичних наук (1990). Професор.
Петровський Варфоломій — селянин, посол до Австрійського парламенту 1848 року.
Пилипець Петро (1877 — †1943, помер с. Великі Підліски) — український греко-католицький священик, декан, церковний і громадсько-політичний діяч.
Старак Теодозій (12.08.1931 — †01.10.1999) — вчитель школи, політик, дипломат.
Хабурський Степан (1898 — †1972) — український греко-католицький священик, публіцист, видавець.
Яхимович Григорій (16.2.1792 — †29.04.1863) — церковний і громадсько-політичний діяч, учений-богослов, греко-католицький митрополит галицький, автор численних проповідей та богословських праць.
О. Данко Крупка (1826 — 8 листопада 1891, Підбірці) — церковний діяч, педагог, довголітній душпастир у селі. Висвячений у 1852 році, 1852—1854 років завідував парафією у с. Підберізці. 02.12.1854 року призначений парохом у Підбірці, де прослужив 37 років до дня смерті. У 1870 році під його керівництвом була відновлена церква. Вівтарі, іконостас, рами образів були позолочені. Восени 1884 року отримав подяку від шкільної влади за добре навчання релігії у школі Був одружений з Марією, дочкою о. Григорія Честинського. Мав двох дітей..

Родини

У селі проживають родини: Антонов, Бабій, Барабаш, Бачинський, Беднарський, Бедрій, Блощичак, Боднар, Бойко, Брездень, Брилінський, Вагеман, Васік, Василюк, Василюшко, Васів, Винярський, Волчак, Воробель, Воротилко, Гавриляк, Гадух, Галицький, Голод, Горбаль, Грабовецький, Грабовських, Гривнак, Гриньовський, Грициляк, Гук, Гуль, Данило, Данчишин, Дитиняк, Дольницькі, Дорош, Дребот, Дудяк, Журавель, Жукровський, Загребельний, Загартовський, Заремба, Зарицький, Іващишин, Кіцай, Кіцик, Клим, Ключковський, Курчик, Кобрин, Ковалишин, Колич, Колосовський, Колюбінський, Кметь, Кондратюк, Крупа, Кузик, Кульчицький, Луцик, Лясечко, Мадея, Медведко, Мельник, Михалевич, Мікула, Михальчук, Нижник, Огірко, Огородник, Оленич, Паславський, Паробчак, Пелешак, Пендрак, Петрик, Перцев, Пиріг, Підкова, Пирожак, Поліщак, Полошинович, Пона, Придиба, Пришляк, Савка, Саєвич, Сворінь, Сільмовський, Смереканич, Сокіл, Солило, Сопілка, Сопінка, Сорока, Стахера, Стащишин, Стеценко, Сувало, Татарин, Терешко, Турка, Турчин, Ханик, Хомів, Хруставка, Цалик, Чайка, Чак, Чорний, Швед, Шенгофер, Шидловський, Шуптар, Юськів, Юрків, Явнич.

Мапи

Lemberg Leopol Lwow 1783
Lemberg 1898
Wojskowy Instytut Geograficzny. Warszawa 1925
Wojskowy Instytut Geograficzny. Warszawa 1930
Генеральний штаб УРСР 1985
Сучасна карта-схема

Галерея


Пам'ятник «Борцям за волю і свободу України»	Пам'ятник УСС

Примітки

Довідник поштових індексів України. Львівська область. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
Писарчук відвідав виробничі потужності ТОВ «Барком»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
о. Брездень., Григорій (1929). Список священиків Яричівського Деканату Львівської Архиєпархії.
Церква святого Миколая (с. Підбірці, Львівська область). Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 25 червня 2019.
Романюк М.М., Галушко М.В. (2001). Українські часописи Львова. т.1. 1848—1900. Львів.
Блажейовський, Д. (2004). Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). Львів.

Джерела

Лаба В. Історія села Підбірці від найдавніших часів до 1939 р. — Львів, 2013. — 171 с.
Лаба В. Історія села Лисиничі від найдавніших часів до 1939 р. — Львів, 2004. — 84 с.
Брездень З. Підбірці моє рідне село . — Чикаго (США) 1970 (част. І). — Детройт (США) 1994 (част. ІІ).
Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — 167 с.
Лемко І. Легенди старого Львова. — Львів: Апріорі, 2008. — 176 с.
Географічний словник Королівства Польського.

https://www.nibu.kyiv.ua/media/uploads/2020/10/17/broda_kamjanopol.pdf

Посилання

Облікова картка с. Підбірці на сайті Верховної Ради України
Львів та околиці на мапі фон Міґа, 1783.
Сторінка сільської школи

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Довідник поштових індексів України. Львівська область. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.

[2] Писарчук відвідав виробничі потужності ТОВ «Барком»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[3] о. Брездень., Григорій (1929). Список священиків Яричівського Деканату Львівської Архиєпархії.

[4] Церква святого Миколая (с. Підбірці, Львівська область). Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 25 червня 2019.

[5] Романюк М.М., Галушко М.В. (2001). Українські часописи Львова. т.1. 1848—1900. Львів.

[6] Блажейовський, Д. (2004). Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). Львів.