Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ніколя Мальбра нш фр Nicolas Malebranche 1638 1715 французький філософ який своєрідно видозмінив учення Декарта Ніколя М

Нікола Мальбранш

Нікола Мальбранш

Ніколя́ Мальбра́нш (фр. Nicolas Malebranche, 1638–1715) — французький філософ, який своєрідно видозмінив учення Декарта.

Ніколя Мальбранш
фр. Nicolas Malebranche
image
Народився1638(1638)
Париж, Королівство Франція
Помер13 жовтня 1715(1715-10-13)[1][2][…] (77 років)
Париж, Королівство Франція
Країнаimage Франція
Діяльністьфілософ, письменник, богослов, педагог
Alma materПаризький університет
d[4]
ГалузьБогослів'я, філософія
Науковий керівникҐотфрід Вільгельм Лейбніц
Аспіранти, докторантиЯкоб Бернуллі[5]
П'єр Варіньон[6]
ЧленствоФранцузька академія наук
image Роботи у Вікіджерелах
image Висловлювання у Вікіцитатах
image Ніколя Мальбранш у Вікісховищі

Життя та твори

Народився в Парижі, вивчав Богослів'я в Сорбонні, у віці 23 роки вступив до релігійної конгрегації Ораторіанців. Познайомившись із творами Декарта, присвятив себе філософії, не полишаючи релігійної точки зору.

Життя його, бідне на зовнішні події, пройшло в безперервній розумовій роботі. Головний свій твір, [fr] (Дослідження про істину), він виправляв та переробляв протягом 40 років (1 видання, 1673 року, останнє за його життя, 4-е, 1712 року). Інші його твори:

  • «Conversations métaphysiques et chrétiennes» (1676),
  • «Traité de la nature et de la grâce» (1680),
  • «Méditations métaphysiques et chretiennes» (1684),
  • «Traité de la morale» (1684),
  • «Entretiens sur la métaphysique et la religion» (1688),
  • «Traité de l'amour de Dieu» (1697)
  • «Entretiens d'un philosophe chrê tien et d'un philosophe chinois sur l'existence de Dieu» (1708).

Крім цього, він багато полемізував, у брошурах та листах, з сучасними йому філософами та богословами, особливо з Арно. Перед смертю його відвідав Берклі і між ними відбулась тривала суперечка.

Вчення

У точці відправлення своєї філософії Мальбранш оригінально видозмінює «метод» Декарта. Людина, щоб користуватися властивою для неї розумною свободою, повинна визнавати чи приймати (теоретично та практично) лише те, за що внутрішньо ручається голос її розуму та сумління.

Звідси два основні правила, з яких одне відноситься до наук, а інше до моральності: 1) цілком погоджуватися потрібно лише з твердженнями настільки очевидними, що відкинути їх не можна без внутрішнього, хворобливого відчуття та таємних докорів розуму і 2) ніколи не потрібно любити безумовно те благо, яке можна не любити без докорів сумління. Дотримання цих правил веде до пізнання істини і до володіння справжнім благом, а відступ від них виражається через різні помилки, які приховують від нас істину та благо.

Мальбранш розрізняє:

Кожному з цих видів оман присвячено по книзі в його головному творі, а остання, 6-та книга, містить технічні вказівки щодо способів наукового дослідження. Почуття самі по собі, тобто в сенсі суб'єктивних душевних станів, ніколи нас не обманюють: коли ми відчуваємо світло, тепло, звук тощо, то ми дійсно все це відчуваємо, і тут не може бути помилки. Вона відбувається, коли ми від відчуттів переходимо до того, що відчувається, і чуттєві якості, що існують лише в нашій душі, як от кольори, звуки і т. д., приписуємо зовнішнім предметам. Насправді за допомогою відчуттів ми не пізнаємо ніяких властивостей зовнішнього буття, а лише стан нашої душі, оскільки вона пов'язана з тілом. Мальбранш наполегливо повторює думку, що відчуття дані нам не для пізнання предметів, лише для збереження нашого тілесного життя: вони сповіщають душу лише про те, що відбувається в навколишньому середовищі по відношенню до нашого тіла, щоб викликати з нашого боку ту чи іншу реакцію для його збереження. Точно так само почуття задоволення та страждання призначені спочатку лише для того, щоб спонукати нас до дій корисних та застерігати від шкідливих, і лише помилкове перенесення цих почуттів на предмети, які їх випадково викликають, змушує нас бачити в цих предметах самостійне благо чи самостійне зло. Правильна дія розуму показує, що єдине справжнє благо є те, від чого залежить та відбувається все інше, а саме абсолютна субстанція, або божество, а єдине зло — ухилення від волі Божої. Зовнішні предмети, непізнавані для відчуттів, ми пізнаємо за допомогою ідей, або уявлень. «Я розумію під ідеєю, — говорить Мальбранш, — лише те, що безпосередньо чи найближчим чином стоїть перед нашим розумом, коли він вбачає або сприймає який-небудь предмет». Хоча ідеї існують в нашому розумі, однак вони є не лише суб'єктивними станами нашої душі, усвідомлювані в простому внутрішньому почутті: ідеї мають об'єктивну визначеність та реальність, мають її не через наявність нашого розуму, який лише сприймає, а не творить предмети. Наш розум пізнає ідеї не як частини або висловлення його власної сутності, а як щось, що від нього не залежить. Залишається, отже, визнати, що ідеї дані через Бога, котрий містить нескінченну повноту всякого буття, і що ми пізнаємо їх, оскільки пізнаємо Бога, або що ми бачимо є речі в Бозі. Бога ж ми пізнавати можемо тому, що всі творіння, між іншим і ми самі, суть лише недосконалі частки божественної істоти (des participations imparfaites de l' être divin).

Мальбранш розрізняє 4 роди пізнання: 1) пізнання предмета через нього самого — таким чином ми пізнаємо лише Бога, який сам відкриває свою сутність нашому розуму; 2) пізнання через ідеї — таким способом ми пізнаємо зовнішні предмети; 3) пізнання через внутрішнє відчуття або безпосередньо свідомість — у такий спосіб ми знаємо про нашу власну душу і її різні стани; 4) пізнання через міркування (par conjecture) — у такий спосіб ми знаємо про інші живі істоти. Оскільки наш розум хоча й прагне до нескінченного або досконалого пізнання, але не має його у дійсності, то ми не маємо права стверджувати, що все буття вичерпується двома відомими нам родами субстанцій духовних (або мислячих) та тілесних (або протяжних); точно так само ми не маємо права зараховувати Божество до духовних субстанцій на тій лише підставі, що ми не знаємо нічого більш досконалого, ніж наш дух. Єдине істинне ім'я Боже є той, хто є, тобто істота без будь-якого обмеження, всюдисущій, або все буття (tout être), — істота нескінченна та всезагальна. Крім філософії та богослів'я, Мальбранш був ґрунтовно знайомий з природничими науками.

У своїй критиці чуттєвого пізнання він спирається, між іншим, на щойно зроблені в його час відкриття Мальпігі і Сваммердама в області мікроскопічної зоології, і в зв'язку з цим є прихильником теорії панспермізму (вчення про те, що в первинному насінні вже містяться реально всі наступні покоління), яку прийняв потім Лейбніц, а згодом підтримував Дарвін. Метафізика Мальбранша являє собою оригінальне поєднання двох перехідних моментів: від декартового дуалізму та механічного реалізму до пантеїзму Спінози, з одного боку, і до берклієвського ідеалізму — з іншого.

Критика

Визнання всякого буття за безпосереднє, хоча і недосконалу приналежність до сутності Божої і визначення людського пізнання як бачення всього в Бозі призводять прямо до пантеїзму, а вчення про те, що пізнавані предмети дійсно дані в ідеях нашого розуму, перетворює реальні тіла, або «протяжні субстанції», в абсолютно зайві двійники цих ідей і, отже, веде до заперечення зовнішнього світу або чистого ідеалізму. У Мальбранша ці думки залишаються недомовленими, що позбавляє його від явних безглуздостей, але, разом з тим, позбавляє його систему послідовності та цілісності. Його викладу, при великій простоті та ясності, бракує стрункості та внутрішньої зв'язності. Проблиски геніальних думок залишаються без розвитку та губляться в довгих міркуваннях, що мають лише зовнішнє відношення до справи та позбавлених філософського інтересу. Одним з перших, хто піддав філософські погляди Мальбранша критиці, був французький філософ Симон Фуше.

Примітки

  1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
    d:Track:Q547473
  2. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. французька Вікіпедія — 2001.
    d:Track:Q8447
  5. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
  7. Мальбранш, Николя. (рос.) . Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.

Література

  • Мальбранш, Нікола // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 358. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
  • Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
  • Richard A. Watson and Marjorie Grene, Malebranche’s First and Last Critics: Simon Foucher and Dortous De Mairan. Southern Illinois University Press, 1995. 128 pages
  • LoLordo, Antonia, Descartes and Malebranche on Thought, Sensation and the Nature of the Mind // Journal of the History of Philosophy — Volume 43, Number 4, October 2005, pp. 387—402.
  • Sukjae Lee. Necessary Connections and Continuous Creation: Malebranche’s Two Arguments for Occasionalism. // Journal of the History of Philosophy. Volume 46, Number 4, October 2008, pp. 539—565.
  • Ершов М. Н. Проблема богопознания в философии Мальбранша. Казань, 1914.
  • Ершов М. Н. Проблема богопознания в философии Мальбранша. СПб., 2005. 336 с.
  • Кротов А. А. Метафизика Мальбранша // Вопросы философии. М.2003. № 2. С.161-170.
  • Кротов А. А. Философия религии Мальбранша // Философские науки. М., 2003 № 2. С.65-72.
  • Кротов А. А. Философия Мальбранша, М., 2003.
  • Дёмин Р. Н. Симон Фуше — критик Мальбранша и реставратор академического скептицизма // PLATWNOPOLIS: философское антиковедение как меж-дисциплинарный синтез историко-философских, исторических и филологических исследований: Материалы 2-й летней молодёжной научной школы. СПб., 2003. С. 127—133.
  • Кротов А. А. Антропология Мальбранша // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. М.2004. № 4. С.25-34.
  • Кротов А. А. Декарт и Мальбранш //Философия и будущее цивилизации. Тезисы докладов и выступлений IV Российского философского конгресса (Москва 24-28 мая 2005 г.): В 5 т. Т.2. М.,2005. C.22.
  • Кротов А. А. Фенелон и Мальбранш: две тенденции религиозной философии XVII века // Историко-философский ежегодник’2009 / Ин-т философии РАН. — М. : Наука, 2010.
  • Кротов А. А. Мальбранш и картезианство. М.: Издательство Московского университета, 2012.- 320 с.


image Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nikolya Malbra nsh fr Nicolas Malebranche 1638 1715 francuzkij filosof yakij svoyeridno vidozminiv uchennya Dekarta Nikolya Malbranshfr Nicolas MalebrancheNarodivsya1638 1638 Parizh Korolivstvo FranciyaPomer13 zhovtnya 1715 1715 10 13 1 2 77 rokiv Parizh Korolivstvo FranciyaKrayina FranciyaDiyalnistfilosof pismennik bogoslov pedagogAlma materParizkij universitet d 4 GaluzBogosliv ya filosofiyaNaukovij kerivnikGotfrid Vilgelm LejbnicAspiranti doktorantiYakob Bernulli 5 P yer Varinon 6 ChlenstvoFrancuzka akademiya naukRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Nikolya Malbransh u VikishovishiZhittya ta tvoriNarodivsya v Parizhi vivchav Bogosliv ya v Sorbonni u vici 23 roki vstupiv do religijnoyi kongregaciyi Oratorianciv Poznajomivshis iz tvorami Dekarta prisvyativ sebe filosofiyi ne polishayuchi religijnoyi tochki zoru Zhittya jogo bidne na zovnishni podiyi projshlo v bezperervnij rozumovij roboti Golovnij svij tvir fr Doslidzhennya pro istinu vin vipravlyav ta pereroblyav protyagom 40 rokiv 1 vidannya 1673 roku ostannye za jogo zhittya 4 e 1712 roku Inshi jogo tvori Conversations metaphysiques et chretiennes 1676 Traite de la nature et de la grace 1680 Meditations metaphysiques et chretiennes 1684 Traite de la morale 1684 Entretiens sur la metaphysique et la religion 1688 Traite de l amour de Dieu 1697 Entretiens d un philosophe chre tien et d un philosophe chinois sur l existence de Dieu 1708 Krim cogo vin bagato polemizuvav u broshurah ta listah z suchasnimi jomu filosofami ta bogoslovami osoblivo z Arno Pered smertyu jogo vidvidav Berkli i mizh nimi vidbulas trivala superechka VchennyaU tochci vidpravlennya svoyeyi filosofiyi Malbransh originalno vidozminyuye metod Dekarta Lyudina shob koristuvatisya vlastivoyu dlya neyi rozumnoyu svobodoyu povinna viznavati chi prijmati teoretichno ta praktichno lishe te za sho vnutrishno ruchayetsya golos yiyi rozumu ta sumlinnya Zvidsi dva osnovni pravila z yakih odne vidnositsya do nauk a inshe do moralnosti 1 cilkom pogodzhuvatisya potribno lishe z tverdzhennyami nastilki ochevidnimi sho vidkinuti yih ne mozhna bez vnutrishnogo hvoroblivogo vidchuttya ta tayemnih dokoriv rozumu i 2 nikoli ne potribno lyubiti bezumovno te blago yake mozhna ne lyubiti bez dokoriv sumlinnya Dotrimannya cih pravil vede do piznannya istini i do volodinnya spravzhnim blagom a vidstup vid nih virazhayetsya cherez rizni pomilki yaki prihovuyut vid nas istinu ta blago Malbransh rozriznyaye 1 omana pochuttiv 2 omana uyavi 3 omana chistogo Mislennya abo Rozuminnya entendement pur 4 omana shilnostej 5 omana pristrastej Kozhnomu z cih vidiv oman prisvyacheno po knizi v jogo golovnomu tvori a ostannya 6 ta kniga mistit tehnichni vkazivki shodo sposobiv naukovogo doslidzhennya Pochuttya sami po sobi tobto v sensi sub yektivnih dushevnih staniv nikoli nas ne obmanyuyut koli mi vidchuvayemo svitlo teplo zvuk tosho to mi dijsno vse ce vidchuvayemo i tut ne mozhe buti pomilki Vona vidbuvayetsya koli mi vid vidchuttiv perehodimo do togo sho vidchuvayetsya i chuttyevi yakosti sho isnuyut lishe v nashij dushi yak ot kolori zvuki i t d pripisuyemo zovnishnim predmetam Naspravdi za dopomogoyu vidchuttiv mi ne piznayemo niyakih vlastivostej zovnishnogo buttya a lishe stan nashoyi dushi oskilki vona pov yazana z tilom Malbransh napoleglivo povtoryuye dumku sho vidchuttya dani nam ne dlya piznannya predmetiv lishe dlya zberezhennya nashogo tilesnogo zhittya voni spovishayut dushu lishe pro te sho vidbuvayetsya v navkolishnomu seredovishi po vidnoshennyu do nashogo tila shob viklikati z nashogo boku tu chi inshu reakciyu dlya jogo zberezhennya Tochno tak samo pochuttya zadovolennya ta strazhdannya priznacheni spochatku lishe dlya togo shob sponukati nas do dij korisnih ta zasterigati vid shkidlivih i lishe pomilkove perenesennya cih pochuttiv na predmeti yaki yih vipadkovo viklikayut zmushuye nas bachiti v cih predmetah samostijne blago chi samostijne zlo Pravilna diya rozumu pokazuye sho yedine spravzhnye blago ye te vid chogo zalezhit ta vidbuvayetsya vse inshe a same absolyutna substanciya abo bozhestvo a yedine zlo uhilennya vid voli Bozhoyi Zovnishni predmeti nepiznavani dlya vidchuttiv mi piznayemo za dopomogoyu idej abo uyavlen Ya rozumiyu pid ideyeyu govorit Malbransh lishe te sho bezposeredno chi najblizhchim chinom stoyit pered nashim rozumom koli vin vbachaye abo sprijmaye yakij nebud predmet Hocha ideyi isnuyut v nashomu rozumi odnak voni ye ne lishe sub yektivnimi stanami nashoyi dushi usvidomlyuvani v prostomu vnutrishnomu pochutti ideyi mayut ob yektivnu viznachenist ta realnist mayut yiyi ne cherez nayavnist nashogo rozumu yakij lishe sprijmaye a ne tvorit predmeti Nash rozum piznaye ideyi ne yak chastini abo vislovlennya jogo vlasnoyi sutnosti a yak shos sho vid nogo ne zalezhit Zalishayetsya otzhe viznati sho ideyi dani cherez Boga kotrij mistit neskinchennu povnotu vsyakogo buttya i sho mi piznayemo yih oskilki piznayemo Boga abo sho mi bachimo ye rechi v Bozi Boga zh mi piznavati mozhemo tomu sho vsi tvorinnya mizh inshim i mi sami sut lishe nedoskonali chastki bozhestvennoyi istoti des participations imparfaites de l etre divin Malbransh rozriznyaye 4 rodi piznannya 1 piznannya predmeta cherez nogo samogo takim chinom mi piznayemo lishe Boga yakij sam vidkrivaye svoyu sutnist nashomu rozumu 2 piznannya cherez ideyi takim sposobom mi piznayemo zovnishni predmeti 3 piznannya cherez vnutrishnye vidchuttya abo bezposeredno svidomist u takij sposib mi znayemo pro nashu vlasnu dushu i yiyi rizni stani 4 piznannya cherez mirkuvannya par conjecture u takij sposib mi znayemo pro inshi zhivi istoti Oskilki nash rozum hocha j pragne do neskinchennogo abo doskonalogo piznannya ale ne maye jogo u dijsnosti to mi ne mayemo prava stverdzhuvati sho vse buttya vicherpuyetsya dvoma vidomimi nam rodami substancij duhovnih abo mislyachih ta tilesnih abo protyazhnih tochno tak samo mi ne mayemo prava zarahovuvati Bozhestvo do duhovnih substancij na tij lishe pidstavi sho mi ne znayemo nichogo bilsh doskonalogo nizh nash duh Yedine istinne im ya Bozhe ye toj hto ye tobto istota bez bud yakogo obmezhennya vsyudisushij abo vse buttya tout etre istota neskinchenna ta vsezagalna Krim filosofiyi ta bogosliv ya Malbransh buv gruntovno znajomij z prirodnichimi naukami U svoyij kritici chuttyevogo piznannya vin spirayetsya mizh inshim na shojno zrobleni v jogo chas vidkrittya Malpigi i Svammerdama v oblasti mikroskopichnoyi zoologiyi i v zv yazku z cim ye prihilnikom teoriyi panspermizmu vchennya pro te sho v pervinnomu nasinni vzhe mistyatsya realno vsi nastupni pokolinnya yaku prijnyav potim Lejbnic a zgodom pidtrimuvav Darvin Metafizika Malbransha yavlyaye soboyu originalne poyednannya dvoh perehidnih momentiv vid dekartovogo dualizmu ta mehanichnogo realizmu do panteyizmu Spinozi z odnogo boku i do berkliyevskogo idealizmu z inshogo KritikaViznannya vsyakogo buttya za bezposerednye hocha i nedoskonalu prinalezhnist do sutnosti Bozhoyi i viznachennya lyudskogo piznannya yak bachennya vsogo v Bozi prizvodyat pryamo do panteyizmu a vchennya pro te sho piznavani predmeti dijsno dani v ideyah nashogo rozumu peretvoryuye realni tila abo protyazhni substanciyi v absolyutno zajvi dvijniki cih idej i otzhe vede do zaperechennya zovnishnogo svitu abo chistogo idealizmu U Malbransha ci dumki zalishayutsya nedomovlenimi sho pozbavlyaye jogo vid yavnih bezgluzdostej ale razom z tim pozbavlyaye jogo sistemu poslidovnosti ta cilisnosti Jogo vikladu pri velikij prostoti ta yasnosti brakuye strunkosti ta vnutrishnoyi zv yaznosti Probliski genialnih dumok zalishayutsya bez rozvitku ta gublyatsya v dovgih mirkuvannyah sho mayut lishe zovnishnye vidnoshennya do spravi ta pozbavlenih filosofskogo interesu Odnim z pershih hto piddav filosofski poglyadi Malbransha kritici buv francuzkij filosof Simon Fushe PrimitkiArhiv istoriyi matematiki Maktyutor 1994 d Track Q547473 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 francuzka Vikipediya 2001 d Track Q8447 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Matematichnij genealogichnij proyekt 1997 d Track Q829984 Malbransh Nikolya ros Arhiv originalu za 11 grudnya 2014 Procitovano 6 grudnya 2014 LiteraturaMalbransh Nikola Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 358 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Richard A Watson and Marjorie Grene Malebranche s First and Last Critics Simon Foucher and Dortous De Mairan Southern Illinois University Press 1995 128 pages LoLordo Antonia Descartes and Malebranche on Thought Sensation and the Nature of the Mind Journal of the History of Philosophy Volume 43 Number 4 October 2005 pp 387 402 Sukjae Lee Necessary Connections and Continuous Creation Malebranche s Two Arguments for Occasionalism Journal of the History of Philosophy Volume 46 Number 4 October 2008 pp 539 565 Ershov M N Problema bogopoznaniya v filosofii Malbransha Kazan 1914 Ershov M N Problema bogopoznaniya v filosofii Malbransha SPb 2005 336 s Krotov A A Metafizika Malbransha Voprosy filosofii M 2003 2 S 161 170 Krotov A A Filosofiya religii Malbransha Filosofskie nauki M 2003 2 S 65 72 Krotov A A Filosofiya Malbransha M 2003 Dyomin R N Simon Fushe kritik Malbransha i restavrator akademicheskogo skepticizma PLATWNOPOLIS filosofskoe antikovedenie kak mezh disciplinarnyj sintez istoriko filosofskih istoricheskih i filologicheskih issledovanij Materialy 2 j letnej molodyozhnoj nauchnoj shkoly SPb 2003 S 127 133 Krotov A A Antropologiya Malbransha Vestnik Moskovskogo universiteta Seriya 7 Filosofiya M 2004 4 S 25 34 Krotov A A Dekart i Malbransh Filosofiya i budushee civilizacii Tezisy dokladov i vystuplenij IV Rossijskogo filosofskogo kongressa Moskva 24 28 maya 2005 g V 5 t T 2 M 2005 C 22 Krotov A A Fenelon i Malbransh dve tendencii religioznoj filosofii XVII veka Istoriko filosofskij ezhegodnik 2009 In t filosofii RAN M Nauka 2010 Krotov A A Malbransh i kartezianstvo M Izdatelstvo Moskovskogo universiteta 2012 320 s ISBN 978 5 211 06360 0 Ce nezavershena stattya pro naukovcya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ