Ной Віссаріонович Рамішвілі 5 квітня 1881 7 грудня 1930 державний та політичний діяч Російської імперії та Грузинської Д

Ной Віссаріонович Рамішвілі (5 квітня 1881 — 7 грудня 1930) — державний та політичний діяч Російської імперії та Грузинської Демократичної Республіки, революціонер. Перший міністр-голова уряду Грузії після проголошення її незалежності 1918 року.

Ной Рамішвілі
груз. ნოე რამიშვილი

Прапор

Голова уряду Грузії

26 травня — 24 липня 1918

Попередник:

Проголошення незалежності

Наступник:

Ное Жорданія

Народження:

5 квітня 1881
^d, Кутаїська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія

Смерть:

7 грудня 1930 (49 років)
Париж, Франція

Причина смерті:

^d

Національність:

грузин

Країна:

Російська імперія→

СРСР

Освіта:

Кутаїська духовна семінарія

Партія:

РСДРП

Автограф:

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у селянській родині. Закінчив духовне училище, Кутаїську семінарію. 1901 року вступив на юридичний факультет факультет Юріївського університету, але вже за рік був відрахований за політичну діяльність та засланий на Кавказ. Того ж 1902 року вступив до лав РСДРП. З 1902 працював у Тіфлісі — керував бойовою організацією. Невдовзі був заарештований та засланий, але зумів утекти за кордон. У 1908–1909 роках слухав лекції у Лейпцизькому університеті.

З травня 1907 до кінця 1911 року був кандидатом у члени ЦК РСДРП (меншовик). З серпня 1908 до січня 1909 року — член Закордонного бюро ЦК РСДРП.

Після лютого 1917 року став членом Всеросійських установчих зборів від Закавказького округу. У вересні того ж року на Всеросійській демократичній нараді був обраний членом Тимчасової ради Російської республіки (Передпарламенту).

З 22 квітня 1918 — міністр внутрішніх справ Закавказької Демократичної Федеративної Республіки.

16 травня 1918 року Виконавчий комітет Національної ради Грузії офіційно приступив до підготовки проголошення державної незалежності Грузії. До складу підготовчої комісії увійшли: Ной Рамішвілі, Давид (Дата) Вачнадзе і Шалва Месхішвілі. 25 травня було прийнято рішення щодо проголошення державної незалежності. Разом із тим було вирішено до проголошення незалежності Грузії оголосити про розпад ЗДФР.

З 26 травня 1918 року Ной Рамішвілі очолив соціал-демократичний уряд Грузинської Демократичної Республіки. Одночасно він залишився й міністром внутрішніх справ.

Був одним з ініціаторів низки реформ, зокрема: запровадження загальної освіти, соціального забезпечення населення, експропріації власності, що належала царській родині на користь дрібних господарств. Організував грузинську армію.

Карл Каутський серед членів Соціал-демократичної партії Грузії (меншовиків) — Ной Жорданія, Ной Рамішвілі, Сеїд Девдаріані і инши, Тбілісі, 1920 р.

Виконував функції міністра-головуючого уряду Грузії до 24 червня 1918 року. Потім обіймав пост міністра закордонних справ республіки в уряді Ное Жорданії.

Після введення Червоної Армії до Грузії виїхав за кордон. 1923 року безуспішно намагався підбурити повстання проти радянської влади в Грузії.

7 грудня 1930 року був застрелений терористом Палмені Чануквадзе в Парижі.

Джерела

Рамішвілі Ной Віссаріонович. Довідник з історії Комуністичної партії та Радянського Союзу 1898—1991
Біографія^{[недоступне посилання з липня 2019]}
БАНК БИОГРАФИЧЕСКИХ ДАННЫХ ПО МЕНЬШЕВИСТСКОМУ ПРОЕКТУ