Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Неофі́ти» — історико-філософська поема Тараса Шевченка, написана 1857 року у Нижньому Новгороду.
| Неофіти | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | поема | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1857 | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Історія написання
Твір датується за чистовим автографом у «Більшій книжці» та записом у щоденнику від 8 грудня 1857 року, та місцем написання — Нижній Новгород.
8 грудня 1857 року Шевченко записав у щоденнику:
«В продолжение этих четырех дней писал поэму, названия которой еще не придумал. Кажется, я назову ее „Неофиты, или первые христиане“. Хорошо, если бы не обманул меня Щепкин, я ему посвящаю это произведение, и мне бы ужасно хотелося ему прочитать и услышать его верные дружеские замечания»
Отже, первісний текст поеми було створено протягом 5 — 8 грудня. Цей автограф не зберігся.
Найраніший відомий текст — уривок чорнового автографа на окремому аркуші, складеному вдвоє. Перша сторінка має пагінацію «3» — це означає, що уривкові передувало орієнтовно ще дві сторінки — 60 — 70 рядків тексту, можливо, від початку першого розділу. Переписуючи цей текст з невідомого автографа, Шевченко зробив виправлення в рядках 161, 205–206, 247, 254; найважливіша зміна полягає в тому, що він увів сцену оргії.
4 січня 1858 року Шевченко надіслав автограф поеми (нині не відомий) П. Кулішеві, зазначивши: «Тепер посилаю тобі з оцим добрим чоловіком, з Овсянниковим, свої „Неофіти“. Ще недобре викончені. Перепиши їх гарненько й пошли з цим же Овсянниковим старому Щепкіну» [П. Овсянников — урядовець нижньогородської контори пароплавного товариства «Меркурій», який прихистив Шевченка у своїй домівці восени 1857 року]. 17 — 18 січня він повідомив М. Щепкіна: «Незабаром получиш ти од Куліша мої „Неофіти“. Тільки се така штука, що друковать її тепер не можна, а колись згодом ЇЇ ще треба доробить». 21 січня Шевченко пише М. Лазаревському: «Возьми у Куліша та прочитай мої „Неофіти“. Вони ще не викончені. Шрейдерс [чиновник для особливих доручень при нижньогородському губернаторі; Шевченко жив у нього з початку січня 1858 року] швидко вернеться в Нижній, то щоб Куліш переписав „Неофіти“ і дав йому для передачі Щепкіну».
П. Куліш, одержавши автограф, відповів Шевченкові 20 січня: «Твої „Неофіти“, брате Тарасе, гарна штука, та не для друку! Не годиться напоминать доброму синові про ледачого батька, ждучи від сина якого б ні було добра. Він же в нас тепер первий чоловік: якби не він, то й дихнуть нам не дали б. А воля кріпаків — то ж його діло. Найближчі тепер до нього люде по душі — ми, писателі, а не пузатії чини. Він любить нас, він йме нам віри, і віра не посрамить його. Та не тільки друковати сю вещ рано, да позволь мені, брате, не посилать і Щепкіну, бо він з нею всюди носитиметься, і піде про тебе така чутка, що притьмом не слід пускать тебе у столицю». На це Шевченко відповів листом від 26 січня 1858 року: «Який там тобі нечистий казав, що я приготовив свої „Неофіти“ для друку? І гадки, і думки не було. Я послав їх тобі тільки прочитать, щоб ти бачив, що я тут не склавши руки сижу. І старий Щепкін не такий, щоб він там возився по Москві з ними, як з писаною торбою. І ти оддай гарненько переписать їх і пошли старому, бо він уже знає, що „Неофіти“ в твоїх руках». У листі-відповіді від 1 лютого 1858 року Куліш погодився виконати прохання Шевченка: «Неофіти» пошлемо по словесі твоєму, аби тільки той Шрейдерс завітав до нас у друкарню. Перешлемо й тобі екземпляр, щоб ти бачив, що воно таке — добра редакція. Так і всяке твоє писання треба процідить на решето, щоб не осталось шкаралющі абощо; а розхриставшись, далебі, не годиться виходить між люде".
Наступного дня Куліш виїхав спочатку на свій хутір Мотронівку, а тоді за кордон, узявши з собою Шевченкові рукописи. 10 лютого М. Лазаревський писав Шевченкові з Петербурга: «Кажется, я тебе уже писал, что Кулиш уехал за границу, а если не писал, то теперь скажу: он уехал отсюда в самые заговины на пост (2 ч[исла]) в Малороссию, а оттуда сейчас же чрез Варшаву в Брюссель, где будет слушать лекции в университете, после того в Париж и еще кое-куда; думает вернуться в октябре или ноябре; твоих произведений он мне не показывал, так как я виделся с ним накануне отъезда; у него все было уже уложено. Говорил, что там займется всем и оттуда будет писать». Одночасно з Лазаревським до Шевченка написав із Саратова М. Костомаров, висловивши жаль, що Куліш завіз «Неофіти», а поет «не зоставив у себе другого списку». Більше цей автограф поеми в Шевченковому листуванні не згадується. Багатьма роками пізніше, 20 жовтня 1889 року, Куліш писав О. Огоновському: «Шкода, що погинули такі автографи, як „Наймичка“ і „Неофіти“ Шевченка, котрі я повикінчував чи подомальовував, як і „Сіру кобилу“ [йдеться про оповідання П. Куліша 1860 року]. Тепер би й мені самому хотілось подивитись, як вони вийшли почорну від авторів. „Наймичкою“ я так задовольнив Тараса, що вертаючись з неволі, надіслав він мені „Неофіти“, просячи зредагувати і послати Щепкіну. Я вволив його волю…». Доля Шевченкового автографа, надісланого Кулішеві, а також редагованого Кулішем рукопису не відома.
Подальшу фазу роботи Шевченка над текстом поеми було зафіксовано в автографі твору, подарованого згодом Марку Вовчку з дарчим написом: «Любій моїй єдиной доні Марусі Маркович. На пам'ять 3 апреля 1859. Т. Шевченко». За цим автографом поему було опубліковано у виданні: «Кобзар з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876 рік, стор. 166–187). Упорядники видання зазначали: «Ми туточки друкуємо їх по автографу автора, зіставшомуся у п. Маркевички (Марко Вовчок), додаючи вар'янти з львівського видання і видання Кожанчикова. Цей автограф розшукував [Доманицький Василь Миколайович|В. Доманицький], готуючи у 1905–1906 роках видання повного «Кобзаря». 26 травня 1906 року він писав Марку Вовчку: «Відомо мені, що і у Вас, високоповажана Маріє Олександрівно, повинен бути автограф „Неофітів“, з якого вони видрукувані були у празькому виданні, але з чималими помилками. Бажаючи, щоб повне видання „Кобзаря“ було разом з тим як можна правдиве, без помилок, я і звертаюсь до Вас з проханням […], чи не були б Ви такі ласкаві надіслати рекомендованим листом той автограф мені на перегляд…». Відповідь письменниці невідома; ймовірно, вона повідомила В. Доманицького, що автограф знаходиться у полтавського поміщика Ф. Дейкуна-Мовчаненка, її давнього знайомого. У примітках до поеми у «Кобзарі» 1908 року Доманицький писав: «Автограф, що мав зберігатися в паперах Марка Вовчка, зараз є у д[обродія] Ф. Дейкуна, в Полтавщині. Це той оригінал, що по ньому видрукувано текст у празькому виданні. Д[обродій] Дейкун сповіщає, що на оригіналі, що дала йому покійна М. Ол. Маркович, є така посвята…»
Характерні ознаки
Сучасний угорський літературознавець Ендре Андял у статті «Тарас Шевченко» (1961) справедливо відмічав, що у Шевченковому ліро-епосі найхарактернішими є три твори: «Гайдамаки», «Сон» і «Неофіти», в яких переплітається минуле і сучасне і яким так властиві філософські роздуми. Сам вибір найвидатніших поем, зроблений Андялом, вартий уваги, якби тільки до цієї «трійці» додати такий шедевр, як поема «Марія».
Поемою «Неофіти» започатковано новий період творчості Шевченка після заслання. У єднанні з російською революційною домократією поет гідно продовжував і розвивав революційні традиції першого покоління борців за свободу — декабристів і в один голос з Чернишевським — «к топору зовите Русь» закликав «добре вигострити сокиру» — організувати всенародне повстання, яке б змело кріпосницький лад і самодержавство.
Сюжет і композиція
Поема починається з прологу-роздуму і 15 невеликих розділів, позначених римськими цифрами. Дія відбувається за часів перших християн у Стародавньому Римі. Сам поет не називає навіть приблизно час дії, але висуває припущення, що події відбуваються за часів Декія (Деція) чи Нерона (потім пише «Нехай за Не́рона»).
Молода гарна римлянка одружилась і народила хлопчика — Алкіда.
В той час в Римській імперії починає поширюватись християнство, яке спочатку римська влада викорінювала силою. В третьому розділі описується п'яна оргія, в якій брав участь Алкід у гаю. В цей час у гай напитись води прийшов апостол Петро. Він благовістив гетерам та іншим учасникам оргії християнське вчення: «слово нове, любов, і правду, і добро, добро найкращеє на світі, та братолюбіє». Зрештою всі язичники яким проповідував Петро, у тому числі Алкід, стали християнами і пішли за ним «у катакомби». Згодом апостола Петра римляни розіп'яли на хресті, а неофітів(новонавернених християн) відвезли в кайданах у Сіракузи.
Алкідова мати довго розшукувала сина доки не знайшла його у Сіракузах, у тюрмі.
У Римі свято. Нерон проголошує себе богом і сенатори «молились» перед ним. Із Сіракуз до Риму везуть християн, щоб провести криваві ігри в Колізеї. Проти християн натравлювали диких тварин, що у той період було звичною забавою. Таким чином помирає Алкід, співаючи в останні хвилини свого життя псалом. Його матір намагається вбити себе, коли дізнається про синову загибель — б'ється головою об мур. Та вона не померла, а тільки знепритомніла, в ночі вона опритомніла. Зажурена вона сідає біля брами; повз неї вивозять мертві тіла неофітів. Нещасна йде за возом, де лежало тіло її сина. Тіла усіх мучеників викидають у води Тибру. Тоді жінка вперше молиться «за нас розп'ятому», а не римським богам та кесарю.
Імператор Нерон і події описані в поемі є алегорією на російського імператора, Російську імперію, засуджених за політичні переконання, засланих до Сибіру та страчених. Натяк на це в пролозі:
Привітай же благодушне
Мою сиротину,
Наш великий чудотворче,
Мій друже єдиний!
Привітаєш; убогая,
Сірая, з тобою
Перепливе вона Лету,
І огнем-сльозою
Упаде колись на землю
І притчею стане
Розпинателям народним,
Грядущим тиранам.
Давно вже я сижу в неволі,
Неначе злодій взаперті,
На шлях дивлюся та на поле,
Та на ворону на хресті
На кладовищі. Більш нічого
З тюрми не видно. Слава Богу
Й за те, що бачу. Ще живуть,
І Богу моляться, і мруть
Хрещені люде...
Примітки
- «Неофіти» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 244-257; 690-696.] litopys.org.ua Процитовано 23 липня 2023
- Листи до Тараса Шевченка. — С. 102
- Життя й революція. — 1927. — № 12. — С. 249
- Поезії Т. Шевченка: У 2т. — Львів, 1867.
- Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867.
- Кобзар з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина. — С. 166
- Листи до Марка Вовчка. — К., 1979. — Т. 2. — С. 401
- Історична поема та її джерела
Посилання
- «Неофіти» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 527-538.
| У Вікіджерелах є Неофіти |
- «Неофіти» в «Ізборнику»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Neofi ti istoriko filosofska poema Tarasa Shevchenka napisana 1857 roku u Nizhnomu Novgorodu NeofitiTitulnij list rukopisu z poemoyu Neofiti ZhanrpoemaAvtorTaras ShevchenkoNapisano1857 Cej tvir u VikidzherelahIstoriya napisannyaTvir datuyetsya za chistovim avtografom u Bilshij knizhci ta zapisom u shodenniku vid 8 grudnya 1857 roku ta miscem napisannya Nizhnij Novgorod 8 grudnya 1857 roku Shevchenko zapisav u shodenniku V prodolzhenie etih chetyreh dnej pisal poemu nazvaniya kotoroj eshe ne pridumal Kazhetsya ya nazovu ee Neofity ili pervye hristiane Horosho esli by ne obmanul menya Shepkin ya emu posvyashayu eto proizvedenie i mne by uzhasno hotelosya emu prochitat i uslyshat ego vernye druzheskie zamechaniya Otzhe pervisnij tekst poemi bulo stvoreno protyagom 5 8 grudnya Cej avtograf ne zberigsya Najranishij vidomij tekst urivok chornovogo avtografa na okremomu arkushi skladenomu vdvoye Persha storinka maye paginaciyu 3 ce oznachaye sho urivkovi pereduvalo oriyentovno she dvi storinki 60 70 ryadkiv tekstu mozhlivo vid pochatku pershogo rozdilu Perepisuyuchi cej tekst z nevidomogo avtografa Shevchenko zrobiv vipravlennya v ryadkah 161 205 206 247 254 najvazhlivisha zmina polyagaye v tomu sho vin uviv scenu orgiyi 4 sichnya 1858 roku Shevchenko nadislav avtograf poemi nini ne vidomij P Kulishevi zaznachivshi Teper posilayu tobi z ocim dobrim cholovikom z Ovsyannikovim svoyi Neofiti She nedobre vikoncheni Perepishi yih garnenko j poshli z cim zhe Ovsyannikovim staromu Shepkinu P Ovsyannikov uryadovec nizhnogorodskoyi kontori paroplavnogo tovaristva Merkurij yakij prihistiv Shevchenka u svoyij domivci voseni 1857 roku 17 18 sichnya vin povidomiv M Shepkina Nezabarom poluchish ti od Kulisha moyi Neofiti Tilki se taka shtuka sho drukovat yiyi teper ne mozhna a kolis zgodom YiYi she treba dorobit 21 sichnya Shevchenko pishe M Lazarevskomu Vozmi u Kulisha ta prochitaj moyi Neofiti Voni she ne vikoncheni Shrejders chinovnik dlya osoblivih doruchen pri nizhnogorodskomu gubernatori Shevchenko zhiv u nogo z pochatku sichnya 1858 roku shvidko vernetsya v Nizhnij to shob Kulish perepisav Neofiti i dav jomu dlya peredachi Shepkinu P Kulish oderzhavshi avtograf vidpoviv Shevchenkovi 20 sichnya Tvoyi Neofiti brate Tarase garna shtuka ta ne dlya druku Ne goditsya napominat dobromu sinovi pro ledachogo batka zhduchi vid sina yakogo b ni bulo dobra Vin zhe v nas teper pervij cholovik yakbi ne vin to j dihnut nam ne dali b A volya kripakiv to zh jogo dilo Najblizhchi teper do nogo lyude po dushi mi pisateli a ne puzatiyi chini Vin lyubit nas vin jme nam viri i vira ne posramit jogo Ta ne tilki drukovati syu vesh rano da pozvol meni brate ne posilat i Shepkinu bo vin z neyu vsyudi nositimetsya i pide pro tebe taka chutka sho pritmom ne slid puskat tebe u stolicyu Na ce Shevchenko vidpoviv listom vid 26 sichnya 1858 roku Yakij tam tobi nechistij kazav sho ya prigotoviv svoyi Neofiti dlya druku I gadki i dumki ne bulo Ya poslav yih tobi tilki prochitat shob ti bachiv sho ya tut ne sklavshi ruki sizhu I starij Shepkin ne takij shob vin tam vozivsya po Moskvi z nimi yak z pisanoyu torboyu I ti oddaj garnenko perepisat yih i poshli staromu bo vin uzhe znaye sho Neofiti v tvoyih rukah U listi vidpovidi vid 1 lyutogo 1858 roku Kulish pogodivsya vikonati prohannya Shevchenka Neofiti poshlemo po slovesi tvoyemu abi tilki toj Shrejders zavitav do nas u drukarnyu Pereshlemo j tobi ekzemplyar shob ti bachiv sho vono take dobra redakciya Tak i vsyake tvoye pisannya treba procidit na resheto shob ne ostalos shkaralyushi abosho a rozhristavshis dalebi ne goditsya vihodit mizh lyude Nastupnogo dnya Kulish viyihav spochatku na svij hutir Motronivku a todi za kordon uzyavshi z soboyu Shevchenkovi rukopisi 10 lyutogo M Lazarevskij pisav Shevchenkovi z Peterburga Kazhetsya ya tebe uzhe pisal chto Kulish uehal za granicu a esli ne pisal to teper skazhu on uehal otsyuda v samye zagoviny na post 2 ch isla v Malorossiyu a ottuda sejchas zhe chrez Varshavu v Bryussel gde budet slushat lekcii v universitete posle togo v Parizh i eshe koe kuda dumaet vernutsya v oktyabre ili noyabre tvoih proizvedenij on mne ne pokazyval tak kak ya videlsya s nim nakanune otezda u nego vse bylo uzhe ulozheno Govoril chto tam zajmetsya vsem i ottuda budet pisat Odnochasno z Lazarevskim do Shevchenka napisav iz Saratova M Kostomarov vislovivshi zhal sho Kulish zaviz Neofiti a poet ne zostaviv u sebe drugogo spisku Bilshe cej avtograf poemi v Shevchenkovomu listuvanni ne zgaduyetsya Bagatma rokami piznishe 20 zhovtnya 1889 roku Kulish pisav O Ogonovskomu Shkoda sho poginuli taki avtografi yak Najmichka i Neofiti Shevchenka kotri ya povikinchuvav chi podomalovuvav yak i Siru kobilu jdetsya pro opovidannya P Kulisha 1860 roku Teper bi j meni samomu hotilos podivitis yak voni vijshli pochornu vid avtoriv Najmichkoyu ya tak zadovolniv Tarasa sho vertayuchis z nevoli nadislav vin meni Neofiti prosyachi zredaguvati i poslati Shepkinu Ya vvoliv jogo volyu Dolya Shevchenkovogo avtografa nadislanogo Kulishevi a takozh redagovanogo Kulishem rukopisu ne vidoma Podalshu fazu roboti Shevchenka nad tekstom poemi bulo zafiksovano v avtografi tvoru podarovanogo zgodom Marku Vovchku z darchim napisom Lyubij moyij yedinoj doni Marusi Markovich Na pam yat 3 aprelya 1859 T Shevchenko Za cim avtografom poemu bulo opublikovano u vidanni Kobzar z dodatkom spominok pro Shevchenka Kostomarova i Mikeshina Praga 1876 rik stor 166 187 Uporyadniki vidannya zaznachali Mi tutochki drukuyemo yih po avtografu avtora zistavshomusya u p Markevichki Marko Vovchok dodayuchi var yanti z lvivskogo vidannya i vidannya Kozhanchikova Cej avtograf rozshukuvav Domanickij Vasil Mikolajovich V Domanickij gotuyuchi u 1905 1906 rokah vidannya povnogo Kobzarya 26 travnya 1906 roku vin pisav Marku Vovchku Vidomo meni sho i u Vas visokopovazhana Mariye Oleksandrivno povinen buti avtograf Neofitiv z yakogo voni vidrukuvani buli u prazkomu vidanni ale z chimalimi pomilkami Bazhayuchi shob povne vidannya Kobzarya bulo razom z tim yak mozhna pravdive bez pomilok ya i zvertayus do Vas z prohannyam chi ne buli b Vi taki laskavi nadislati rekomendovanim listom toj avtograf meni na pereglyad Vidpovid pismennici nevidoma jmovirno vona povidomila V Domanickogo sho avtograf znahoditsya u poltavskogo pomishika F Dejkuna Movchanenka yiyi davnogo znajomogo U primitkah do poemi u Kobzari 1908 roku Domanickij pisav Avtograf sho mav zberigatisya v paperah Marka Vovchka zaraz ye u d obrodiya F Dejkuna v Poltavshini Ce toj original sho po nomu vidrukuvano tekst u prazkomu vidanni D obrodij Dejkun spovishaye sho na originali sho dala jomu pokijna M Ol Markovich ye taka posvyata Harakterni oznakiSuchasnij ugorskij literaturoznavec Endre Andyal u statti Taras Shevchenko 1961 spravedlivo vidmichav sho u Shevchenkovomu liro eposi najharakternishimi ye tri tvori Gajdamaki Son i Neofiti v yakih pereplitayetsya minule i suchasne i yakim tak vlastivi filosofski rozdumi Sam vibir najvidatnishih poem zroblenij Andyalom vartij uvagi yakbi tilki do ciyeyi trijci dodati takij shedevr yak poema Mariya Poemoyu Neofiti zapochatkovano novij period tvorchosti Shevchenka pislya zaslannya U yednanni z rosijskoyu revolyucijnoyu domokratiyeyu poet gidno prodovzhuvav i rozvivav revolyucijni tradiciyi pershogo pokolinnya borciv za svobodu dekabristiv i v odin golos z Chernishevskim k toporu zovite Rus zaklikav dobre vigostriti sokiru organizuvati vsenarodne povstannya yake b zmelo kriposnickij lad i samoderzhavstvo Syuzhet i kompoziciyaByust Nerona Poema pochinayetsya z prologu rozdumu i 15 nevelikih rozdiliv poznachenih rimskimi ciframi Diya vidbuvayetsya za chasiv pershih hristiyan u Starodavnomu Rimi Sam poet ne nazivaye navit priblizno chas diyi ale visuvaye pripushennya sho podiyi vidbuvayutsya za chasiv Dekiya Deciya chi Nerona potim pishe Nehaj za Ne rona Moloda garna rimlyanka odruzhilas i narodila hlopchika Alkida V toj chas v Rimskij imperiyi pochinaye poshiryuvatis hristiyanstvo yake spochatku rimska vlada vikorinyuvala siloyu V tretomu rozdili opisuyetsya p yana orgiya v yakij brav uchast Alkid u gayu V cej chas u gaj napitis vodi prijshov apostol Petro Vin blagovistiv geteram ta inshim uchasnikam orgiyi hristiyanske vchennya slovo nove lyubov i pravdu i dobro dobro najkrasheye na sviti ta bratolyubiye Zreshtoyu vsi yazichniki yakim propoviduvav Petro u tomu chisli Alkid stali hristiyanami i pishli za nim u katakombi Zgodom apostola Petra rimlyani rozip yali na hresti a neofitiv novonavernenih hristiyan vidvezli v kajdanah u Sirakuzi Alkidova mati dovgo rozshukuvala sina doki ne znajshla jogo u Sirakuzah u tyurmi U Rimi svyato Neron progoloshuye sebe bogom i senatori molilis pered nim Iz Sirakuz do Rimu vezut hristiyan shob provesti krivavi igri v Kolizeyi Proti hristiyan natravlyuvali dikih tvarin sho u toj period bulo zvichnoyu zabavoyu Takim chinom pomiraye Alkid spivayuchi v ostanni hvilini svogo zhittya psalom Jogo matir namagayetsya vbiti sebe koli diznayetsya pro sinovu zagibel b yetsya golovoyu ob mur Ta vona ne pomerla a tilki znepritomnila v nochi vona opritomnila Zazhurena vona sidaye bilya brami povz neyi vivozyat mertvi tila neofitiv Neshasna jde za vozom de lezhalo tilo yiyi sina Tila usih muchenikiv vikidayut u vodi Tibru Todi zhinka vpershe molitsya za nas rozp yatomu a ne rimskim bogam ta kesaryu Imperator Neron i podiyi opisani v poemi ye alegoriyeyu na rosijskogo imperatora Rosijsku imperiyu zasudzhenih za politichni perekonannya zaslanih do Sibiru ta strachenih Natyak na ce v prolozi Mikelandzhelo da Karavadzho Smert apostola Petra Privitaj zhe blagodushne Moyu sirotinu Nash velikij chudotvorche Mij druzhe yedinij Privitayesh ubogaya Siraya z toboyu Pereplive vona Letu I ognem slozoyu Upade kolis na zemlyu I pritcheyu stane Rozpinatelyam narodnim Gryadushim tiranam Davno vzhe ya sizhu v nevoli Nenache zlodij vzaperti Na shlyah divlyusya ta na pole Ta na voronu na hresti Na kladovishi Bilsh nichogo Z tyurmi ne vidno Slava Bogu J za te sho bachu She zhivut I Bogu molyatsya i mrut Hresheni lyude Primitki Neofiti Taras Shevchenko Zibrannya tvoriv U 6 t K 2003 T 2 Poeziya 1847 1861 S 244 257 690 696 litopys org ua Procitovano 23 lipnya 2023 Listi do Tarasa Shevchenka S 102 Zhittya j revolyuciya 1927 12 S 249 Poeziyi T Shevchenka U 2t Lviv 1867 Kobzar Tarasa Shevchenka Koshtom D E Kozhanchikova SPb 1867 Kobzar z dodatkom spominok pro Shevchenka Kostomarova i Mikeshina S 166 Listi do Marka Vovchka K 1979 T 2 S 401 Istorichna poema ta yiyi dzherelaPosilannya Neofiti Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 527 538 U Vikidzherelah ye Neofiti Neofiti v Izborniku