Національний парк Берингія

Національний парк Берингія (рос. Национальный парк «Берингия») — природоохоронна територія на сході Росії в Чукотському автономному окрузі. На території парку збереглися сліди давньоберингоморської культури китобоїв і оленярів, важкодоступні ландшафти узбережжя і тундри, унікальна флора і фауна.

Національний парк Берингія
рос. Национальный парк «Берингия»

рос. Берингия
Церемоніальні китові ребра на острові Церемоніальні китові ребра на острові
64°22′00″ пн. ш. 173°18′00″ зх. д. / 64.36666667002778297046461° пн. ш. 173.3000000000277793787972769° зх. д. / 64.36666667002778297046461; -173.3000000000277793787972769Координати: 64°22′00″ пн. ш. 173°18′00″ зх. д. / 64.36666667002778297046461° пн. ш. 173.3000000000277793787972769° зх. д. / 64.36666667002778297046461; -173.3000000000277793787972769
Країна	Росія
Розташування	Росія
Найближче місто	Анадир
Площа	18194
Засновано	2013
Оператор	Міністерство природних ресурсів і екології РФ
Вебсторінка	park-beringia.ru
Національний парк Берингія (Росія)
Національний парк Берингія у Вікісховищі

Географія

Національний парк «Берингія» є найсхіднішою природоохоронною територією Росії і розташований на Чукотському півострові. Крайня східна точка Росії Мис Дежньова знаходиться на території парку.

Виключне географічне положення на стику двох континентів і двох океанів перетворило регіон Берингової протоки в своєрідний міграційний коридор і перехрестя шляхів птахів і морських тварин з різних областей планети, що має значення для вивчення еволюції Землі. Сьогодні Берингія представляє найпотужніший центр видоутворення в Арктиці, де народжувалося безліч видів і рослинних комплексів. Тут найбагатша флора з усіх циркумполярних арктичних флор тундрової зони.

Історія

Шведський ботанік (1894—1981) в 1930-х першим запропонував використовувати термін «Берингія» для позначення географічного регіону між річками Лена в Азії і Маккензі в Північній Америці. Назву «Берингія» ця ділянка суші отримала на честь мандрівника і мореплавця — Вітуса Беринга.

За створення особливо охоронної природної території в районі Берингової протоки подбала доктор біологічних наук (1937—2015). Саме вона в журналі «Природа» в 1979 році висловила ідею про створення природно-культурного заповідника на островах протоки Сенявіна. Регіональний природно-етнічний парк створили в 1993 році, в рамках початкової концепції, однак охорона природи вимагала більш високого рівня — федеральний парк з'явився в 2013 році.

Характеристика

Загальна площа території 1 819 454 гектарів. Парк складається з п'яти окремо розташованих ділянок, які перебувають на значній відстані від населених пунктів на території трьох муніципалітетів Чукотського автономного округу. «Колючинська», «Чегитунська», «Дежньовська», «Мечигменська» і «Провіденська» — кожна ділянка унікальна в своєму роді за природними й культурними характеристиками.

Територія парку належить до найбільш вітряних районів Росії, зима триває довше, ніж літо. Приморське середньогір'я з прилеглими мілководними ділянками Чукотського і Берингового морів, мальовнича зона фіордів у південно-східній частині парку, пташині базари, лежбища моржів, природні нерестовища лососевих, термальні джерела — все це історично притягує мандрівників і туристів.

Флора та фауна

Рослинний світ багатий рідкісними, реліктовими та ендемічними рослинами, занесеними до , та . Серед них (Podistera macounii), (Campanula tschuktschorum), (Viburnum edule), родіола рожева (Rhodiola rosea) і багато інших. Біла сова, мартин рожевий, кречет, , лебідь чорнодзьобий, кулик-лопатень і численне населення морських пташиних базарів представляють охоронюваних мешканців неба, чотирнадцять з яких занесені в Червону книгу. На території національного парку нерідкі зустрічі з бурими і білими ведмедями, якутським сніговим бараном (Ovis nivicola lydekkeri ) і полярним вовком (Canis lupus tundrarum). У прибережній зоні мешкають тихоокеанський морж, кілька видів тюленів і котиків. Під міжнародною охороною знаходяться дванадцять з п'ятнадцяти китоподібних. Гренландський і сірий кити розподіляються за аборигенною квотою Міжнародною китобійною комісією корінним жителям Чукотки — ескімосам і чукчам.

Культурні об'єкти

Світовою спадщиною можуть бути визнані культурні ландшафти. Це гігантський комплекс археологічних пам'яток культури морських мисливців — від стоянок кам'яної доби до споруд зі щелеп і кісток китів. Відомі пам'ятки археології — «Китова Алея», могильник Еквен, житло «Пайпельгак», але понад 200 все ще зберігають у собі таємниці тисячоліть в очікуванні археологів і етнографів. Море поступово забирає частину матеріальної культури.

Оборонні споруди часів холодної війни з його береговими батареями на південному сході парку приваблюють мандрівників, дослідників і екстремалів з усього світу. Не менш цікавий сучасний уклад життя арктичних народів зі збереженням традиційного природокористування.

Посилання

• Офіційний сайт національного парку(рос.)
• Программа «Общее наследие Берингии»(рос.)
• (рос.)
• Федеральная система ООПТ(рос.)
• (рос.)
• Что такое Берингия?(рос.)
• Программа «Общее наследие Берингии» Информационное заявление на 2013 финансовый год(рос.)
• История и хроники природного парка Берингия(рос.)