Наримунт Гедимінович, у хрещенні Гліб (бл. 1300 — 2 лютого 1348) — князь з династії Гедиміновичів у Пінську. Другий син великого литовського князя Гедиміна та його дружини .
Наримунт Гедимінович | ||
| ||
---|---|---|
1345 — 1348 | ||
Попередник: | Демид Володимирович | |
Наступник: | ||
| ||
1335 — 1346 | ||
Попередник: | Воїн | |
Наступник: | Андрій Полоцький | |
Народження: | бл. 1294 | |
Смерть: | 2 лютого 1348 р. Стрева | |
Причина смерті: | загиблий у бою | |
Країна: | Велике князівство Литовське | |
Хрещене ім'я: | Гліб | |
Рід: | Гедиміновичі | |
Батько: | Гедимін | |
Мати: | Євна? | |
Діти: | Михайло, Юрій, Патрикій | |
|
Біографія
У 1333 році Наримунт хрестився ім'ям Гліб та прибув до Новгорода, де в «кормління» отримав Ладогу, Орєшек, Корелу і половину Копор'я:
![]() | В лѣто 6841 ... въложи богъ въ сердце князю Литовьскому Наримонту, нареченому въ крещении Глѣбу, сыну великого князя Литовьскаго Гедимина, и присла в Новъград, хотя поклонитися святѣи Софѣи; и послаша новгородци по него Григорью и , и позваша его к собѣ; и прииха в Новъгород, хотя поклонитися, мѣсяца октября; и прияша его съ честью, и цѣлова крестъ к великому Новуграду за одинъ человѣкъ; и даша ему Ладогу, и Орѣховыи, и Корѣльскыи и Корѣльскую землю, и половину Копорьи въ отцину и в дѣдѣну, и его дѣтемъ. | ![]() |
Віддані князю Наримунту землі утворили своєрідне «Карельське князівство». Однак лише з 1333 по 1335 роки Ладога, Орєшок, та вся карельська земля і половина Копорья перебували в годуванні у литовського князя. Проте намісники князя були тут до 1348 року. Новгородці давали землі литовським князям через конфлікт з московським князем. З цього часу і до початку XV століття нащадки Наріманта і його литовські родичі неодноразово отримували ці землі в годування.
Близько 1335 року Наримунт покинув Новгород, ймовірно, для того, щоб зайняти полоцкий стіл, який звільнився після смерті князя Воїна. У Новгороді Наримунт залишив свого сина . У 1338 році він не тільки не з'явився на заклик новгородців захистити їх проти від шведів, але і відкликав з Орешка Олександра, що, очевидно, викликало сильне невдоволення новгородців.
Близько 1338 року Наримунт разом з полоцким єпископом Григорієм підписав договір з Ригою. Збережена на цьому документі печатка Наримунта є одним з найдавніших зображення герба Погоня, пізніше прийнятого в ролі державного герба Великого князівства Литовського. Побічно (як «полоцький король») Наримунт згадується також в договорі Смоленська з Ригою (близько 1390 роки).
Згідно «Літописцем великих князів литовських», за заповітом Гедиміна Наримунт посів Пінське князівство. Нащадки Наримунта правили в Пінську до кінця XV століття. Під час короткого правління в Великому князівстві Литовському Євнута, Наримунт був одним з найвпливовіших князів в державі. Коли Кейстут і Ольгерд скинули Євнут, Наримунт як його прихильник змушений був тікати в Золоту Орду до хана Джанібека, після чого Полоцьке князівство було передано синові Ольгерда Андрію.
Близько 1346 року Наримунт, не отримавши підтримки в Орді, повернувся до Великого князівства Литовського і став княжити в Пінську. У наступному році він брав участь у поході на Тевтонський орден. Ймовірно, саме він очолював війська Великого князівства в битві на Стреві 2 лютого 1348 року, в якій і загинув.
Нащадки
Діти:
- (?—1355) — князь пінський (1348 — до 1355)
- Семен-Феодосій (?—бл.1352) — імовірно, князь белзький, його дружиною була внучка Гремислави Всеволодівни опольська княжна Анна Болеславна (?—1365, монастир кларисок, Вроцлав)
- (? — 1390?) — князь Орешський (1338), його ймовірні нащадки — князі Ружинські
- Юрій Наримунтович (?—після 1392) — князь крем'янецький (бл. 1350 — до 1352), белзький (1352—1377, 1383—1387), холмський (бл. 1366 — бл. 1370), новгородський (1378—1383). Васал і соратник Любарта-Дмитра Гедиміновича від якого отримав князівства на Волині
- Патрикей-Давид (?-після 1408) — князь новгородський (1380-і — до 1390 рр.), хотимський (кінець XIV ст.), стародубський (початок XV ст.). У 1396 р. вперше виїхав на службу до московського князя, але згодом повернувся назад. У 1408 р. знову виїхав у Москву із Свидригайлом і залишився там остаточно. Від нього походять княжі роди Корецьких, Патрикеєвих, , Голіциних, Куракіних та Хованських
Численні нащадки Наримунта складають групу княжих родів, в загально званих «Наримунтовичі». До них належать , Хованські, Булгакови, Щенятєви, Куракіни, Голіцини, Патрикеєви, Корецькі, Ружинські та, можливо, Друцькі.
Див. також
Примітки
- Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.—Л.: АН СССР, 1950. — 659 с.
- Белы А., «Нарымонтавічы» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. — Т. 2. — Мн.: БелЭн, 2006 г. — С. 350—351 (біл.)
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 618. — .
Джерела
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 1—10.
Посилання
- (пол.)
![]() | Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет